UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМінімальні безособові структури в системі виражальних засобів сучасної української літературної мови (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4020
Скачало394
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ігури,

коли висловлювання набуває у контексті протилежного значення (22, 321(

використаний письменниками як засіб звинувачення антигуманних суспільних

явищ. Такі мінімальні конструкції виступають важливим елементом вислову

фактів мислення та почуттів людини. Вони надають контекстові

експресивного забарвлення: «Як ту тісно! Як ту темно, душно, лячно!2

(36, 117(; «Жодного просвітку, жодної шпари. Тьмяно. Хоч око вистроми –

темно» (32, 77(. Як бачимо, письменники майстерно використовують різні

предикативні речення. Митці художньо окреслюють явища, предмети, що

викликають у читача певні враження: «Як тихо на землі! Як тихо! І як

 

z

 

|

 

Ђ

 

 

ћ

 

 

 

¤

 

¦

 

Р

 

Т

 

Ф

 

Ц

 

b

 

z

 

7. Очевидним є те, що згустками емоційно-експресивної енергії особливо є

ті мінімальні безособові структури, до складу яких входять: а) частки;

б) вигуки. Їх експресивність породжується й існує в тексті не завжди

сама по собі. Вона поєднується з метафоризацією, градацією,

ампліфікацією. Завдяки цим фігурам мова тексту набуває динаміки,

почуттєвої напруги. Особливо гранично напруженими є

 

уривки – художні сплави синтаксично різнорідних градацій.

 

Безособові мінімальні конструкції можуть служити для художнього

зображення не тільки сприйнятих органами почуттів предметів і явищ, але

й духовного життя людей – їх почуттів, переживань: «Ох, аж подумати

страшно!» (36, 253(; «Образливо, безглуздо! З хати я не йду, хай

землетрус, хай потоп! все одно!» (23, 148(; «Ах, як приємно! Якийсь

супокій обняв його, розкіш наповнила його душу. О, чудесно» (36, 380(.

 

Як бачимо, саме у будові цих мінімальних конструкцій знаходять

відображення особливості художнього мислення письменників. Усі ці

структури, взаємодіючи в системі тексту, створюють багатоплановий образ,

який впливає на свідомість людини, її розум, почуття. Читаючи ці твори,

ми перебуваємо наодинці з автором, який уводить нас у свій світ образів,

які ми впізнаємо, як сліди наших спогадів і переживань.

 

Потужними експресивними мінімальними конструкціями є безособові речення,

головним членом яких є дієслово з афіксом – ся (-сь), що утверджують

буття, наявність, стан людини чи природи: «Здійснилось! Повторно ревнула

московська завія – І, нагло прозрівши, ти в чорній скорботі дознав: /

Тобою обожнена, в пір’ї голубки, Росія – Убивниця націй, народів, племен

і держав!» (31, 285(; «Колись було – чи снилось... Забулось – чи

пройшло... В душі давно згубились людське добро і зло» (29, 95(; «Було.

Забулось. Не збулося... / А щось болить... А щось болить. / А що болить

– те знає осінь» (27, 170(; «Думала, з Богданом. От-от уже й поховала.

Та й тоді ж творилось!» [39, 129]. У текстах спостерігаємо, що

антитетичність як принцип світобачення і світосприймання виявляється

через систему антитез, побудованих на зіставленні структур. Змінність

навколишнього світу, мить і вічність, сучасне й минуле, думки й почуття,

рух і спокій, гармонія в природі, розлад у душі – все це знаходить

вираження в антитетичному моделюванні текстів. У текстах помічаємо, що

усталеними є специфічні синтаксичні структури, що характеризуються

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ