UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСуфікс – и в словотвірній структурі складно-суфіксальних іменників української мови XI-XVIII ст. (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5437
Скачало469
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ароду характеризується посиленням опору проти

насадження католицизму. У гострій ідеологічній боротьбі,

філософсько-релігійній полеміці між православними й уніатами, широко

відображених у полемічній літературі, формується велика кількість нових

понять, переважно абстрактних, що, зрозуміло, сприяло значній

активізації словотворення абстрактної лексики, у тому числі й

складно-суфіксальних похідних, наприклад: властолюбиє (1596 Сл XVI –

п.п.XVII 3 101) «владолюбство»; болшей правдословием не усп?ем теб? (к.

XVI В 197); егда есть в началстволюбии (к.XVI В 109); не ради

пустыннолюбия (161); гортаноб?сїє (1627 Сл XVI – п.п.XVII 7 39)

«обжерливість»; гр?холюбїє (1642 Сл XVI – п.п.XVII 3 105) «схильність до

гріхів, гріховність»; з?мл?м?ри?, geogaesia (сер.XVII CлЛекс 206)

«міряння землі» тощо.

 

Складно-суфіксальні іменники абстрактного значення з

субстантивно-вербальними основами описуються двома видами перифраз. 1.N

+ V + d ? те N, на що спрямована, над чим виконується дія V + d, де N –

основа іменника, V – дієслова, d – деривативний морф: добротвори? ?

творити добро; св?тодати? ? дати св?тъ; винопить? ? пити вино;

ст?нобити? ? бити ст?ны; градовзятие ? взяти градъ; отчелюбие ? любити

отъца.

 

2. N + V + d ? те N, що перебуває в дії, стані V + d: куроглашени? ?

гласятъ куры; р?котворение ? р?ки творятъ; ликостояніе ? лики стоятъ;

главоболї? ? болитъ голова.

 

Наведені деривати продовжують активно функціонувати й у

літературно-писемній мові XVIII cт., усі вони успадковані з мови

попередніх століть, наприклад: в повсєднєвныхъ гр?хотворєніях пр?бывати

(к. XVII – п. XVIII КЗ 106); презвитер цр?кве Благов?щенія спов?щалъ

(1708 ДНМ 32); перед куроглашениемъ пошли (1746 ДНМ 275); на Богоявлєниє

г?пднє явитися (1756 ДДГ 284); богъ своєю благодатію васъ и домъ вашєя

вєлможности вєсь да соблюдєтъ (1763 ПрЛист 135); прочеє в мирі между

собою живіте, друголюбіє над вся паче возлюбіте (XVIII УЛ 319);

человіколюбіе божіє з пророки піснь воспоють на землі з ангельські

отроки (326); не презирай баснословія (1766 Ск I 107); благодареніе богу

(114) тощо.

 

Творення дериватів з субстантивно-вербальними основами супроводжувалося

певними морфонологічними явищами, зокрема, чергуванням кореневого

вокалізму й консонантизму та змінами за твердістю/м’якістю: лъжеслови?

(пор. лъжъ); отчелюбие (пор. отьць); куроглашени? (пор. гласити);

оузлоношенї? (пор. носити).

 

(

 

*

 

2

 

4

 

t

 

v

 

T. Вони привертають до себе увагу насамперед морфологічним вираженням

першого компонента, адже участь займенника в творенні інших слів мови

досить обмежена. Такі похідні представлені кількісно невеликою групою

лексики, наприклад: самохотhни? (1096 Ср III 254) «власна воля»;

самолюби? (XI 251) «любов до самого себе»; саморhзание не видивше

(XI/XVI ИФ 308).

 

Творення композитів з прономінально-вербальними основами відбувалося на

базі підрядних словосполучень з залежним компонентом - займенником.

 

Складні абстрактні іменники з першим займенниковим елементом у

збережених пам’ятках актової мови XIV-XV ст. не засвідчені. У наступні

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ