UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтановлення норм вимови голосних та приголосних української літературної мови у іі половині ХІХ століття (на основі рукописів трохима зіньківського)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5369
Скачало394
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ці Сімовича

[16, 207].

 

2. Голосний о

 

а) Перехід о, е в і в новому закритому складі.

 

Письменник не завжди відображав зазначене чергування: рідкость[ 7,

45263], сьогобочніj [7, 38209], листов [7, 38211], дословно [7,

38230]. Таке написання має архаїчне забарвлення, адже ще Павловський у

закритих складах передавав звук, що походить з давніх о, е , ь через і.

Послідовно використовували і для передачі і з о та е й видавці

“Русалки Дністрової ”.

 

У відкритому складіписьменник зберігає етимологічний о у лексемах, в

яких у сучасній літературній мові за аналогією до інших форм цих слів

вживається секундарний і :

 

а) жонота [7, 170.543], (хоча: жінкою, жінота [7, 115], наконець [7,

45245], безконечно[ 7, 45225].

 

У закритих складах у Зіньківського виступає і: покінчити [7, 45216],

скінчиться [7, 38215].

 

б) дождався [7, 45239].

 

У сучасній літературній мові у префіксах до, по за аналогією “міг

виникати звук і з о й перед двома приголосними, що стояли на початку

кореня, після яких і між якими не було редукованого” [7, 158].

 

в) зопсуття[7, І.33445], зо мною [6, 10]. Але: зібратися [7, 38193],

[7, 38221а].

 

У сучасній літературній мові “аналогія поширилася також і на префікси та

прийменники з секундарним о, який розвинувся з ъ , або й у позиції після

кінцевого префіксального приголосного, після якого жодного голосного не

було: зо, ізо, обо, надо, подо ( із съ,из,надъ,подъ) [1, 158].

 

Секундарне і

 

Москівською [7, І.33445], москівський [7, І.33445,4]. Хоча:

помосковщення [7, І.33445], московські, московських [6, 28].

 

У сучасній літературній мові о не змінюється на і у звукосполученні ов

між приголосними [4, 134].

 

б) Перехід о в у

 

Етимологічне о

 

а) збереження у дієслові давнього суфікса –ова- : зімовати [7, 45261],

порадовати [7, 45246], столовався [7, 45186], надруковати [7, 38176],

здивовало [7, 45195,] хоча дивуватися [7, 38218], формирувать[7,

38221а]. Віддієслівний іменник: толковання [7, 45195].

 

Суфікс –ова- був поширений ще в першій половині ХІХ століття, лише в

другій половині цього століття за аналогією з формами теперішнього часу

на –ую, його замінив суфікс –ува- [5, 301].

 

б) збереження прикметникового суфікса –оват-: виноватий [7, 45238],

маловато [7, 45238].

 

Суфікс –уват-, як свідчать автори «Історії української мови: Фонетика»,

- явище пізнішого часу [5, 301].

 

3. Голосний у

 

Наявний один приклад орфографічної передачі нескладотворчого голосного

[y] буквою у: поуз [7, 45231].

 

Василь Сімович указував, що орфоепічно після голосних приголосний в

перейшов в у [17, 42].

 

4. Голосний е та його історичні зміни

 

Зіньківський послідовно передавав цей звук як е. Лише на початку слова

зустрічається варіантне його відтворення: через е та э. Невластиву для

українців літеру э увів Куліш, вживаючи її на початку слова та після

голосних. У пошуках адекватної передачі звуків, до неї звертався і

Зіньківський.

 

Так, у 1885 році - экзамену, Эвксинський [7, 38230],

 

у 1887 – паралельні форми: екзамен, экзамену [7, 45200],

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ