UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтановлення норм вимови голосних та приголосних української літературної мови у іі половині ХІХ століття (на основі рукописів трохима зіньківського)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5370
Скачало394
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

рарарарарарарарарарарарарарарарарзЩзЩз

ЩзЩзЩрзрзрЩзрз

 

ъуъуъуъуъукъкъкъуъуъуъуъуъуъуъуъуъкъуъуъуъгкъкъуъуъуъуъкъкъкъгкъкъкъкъуъ

уъуъуъуъуъуъуъуъуъ

 

@: чи-то за власні інтереси, чи-то за які инші [7, 45261];

 

у 1885 році– а) і: іншого, інакше [7, 45256], інших [7, 45245], інша

[7, 38232], хоча иншого [7, 45248]; б) J ( цю букву, за прикладом

болгар і сербів завів, як вказує Огоновський, М.Драгоманов): jюля [7;

45250, 45249];

 

у 1886 році - і: іюня [7, 45226, 45227], іюля [7, 45225];

 

у 1887 році –а) и: идеях, Ивана [7, 38219], историі, индівіда,

интеллигенція [7, 45191]; б) j: jюня [7, 38217], jюля [7, 45199]; в) і:

інститутом, Іліос [7, 38220];

 

У кінці 80-х років– майже виключно и: идеалистичним [6, 9], инче [6,

10], идеалиста [6, 11], инчим [6, 12], истин, инчі [7, І.33445],

именно [7, 38177], из [7, 38188], инші, интермедії [7, 38193]; у 1891

–- і: інчі [7, 38182].

 

Таке варіантне написання пояснюється тим, що “у живому мовленні на

початку слова може звучати [і] та [и] ” [19, 29], а також тим, що в ХІХ

– на початку ХХ століття не було усталеної передачі цього звука.

А.Кримський зазначав, що Гребіна, Квітка, Шевченко писали початкове и.

Куліш теж залишив и на початку слова. Початкове и , як вказує О.Горбач,

харктерне і для словника Желехівського [3, 113]. Омелян Огоновський

ототожнював і та и, зазначаючи, що и пишеться “ на початку слова, тамъ,

де чути звук і, якъ: ива, игла, имя, ити» [1, 260].

 

У граматиці Зіньківського звук і передається через и: Иван, Ивасик,

Ивась, Иванівна, Иваниха [6, 127].

 

На початку ХХ ст., у 1919 році, О.Курило вказувала: “В початку слова

треба писати і, тільки перед н пишемо в початку слова и” [9, 40].

 

Пізніше, у 1921 році, написання займенників з початковим и зустрінемо у

граматиці Сімовича: “иньчий, иньча, иньче”, “инакший, инакша, инакше”

[17, 207].

 

У 1927 році Іван Огієнко зауважував: ”Початкове і в своїх словах бренить

у нас як і[...] цю ж вимову у нас перенесено й на чуже і з початку

слова” [14, 148].

 

У 1929 році М.Гладкий відзначав, що на початку слова завжди пишемо і.

Таке написання характерне і для сучасної української мови.

 

Зіньківський, йдучи за етимологічним правописом Максимовича, звук і

передавав також літерами O, U, які вказували на його походження: из

скOнчивших [7, 45195] – 1887р, трOшки [7, 38211] – 1888р. КUтъ сірий, В

чUм ти варив обід? [7, 99] сU, в ч Uмся, в кUмсь [7, 134], путU (

родовий відмінок від путь[7, 124].

 

б) передача сполучника: у 1884 році - через і: і дбатиму на те[7,

45263];

 

На початку і в середині 80-х–переважно через и: и ще[7, 38231 ](1885

рік); Бо, як кажуть, ніколи було и вгору глянути [7, 38228] (1886 рік);

...як и пережив, був недужий и фізично и морально и одно другому щиро

спомагало[7, 45214] (1886 рік).

 

З другої половини 1889 і на початку 90-х – і: як духовні так і світські

письмени[7, І.33445], чистіші і вищі [7, 12]; порівняння і просте і

поетичне і не пиихате [7, 38180]; ... здебільш бідняком йдучи на

парахвію і маючи клопотатись про сім’ю [7, І.33445,5]; воно-б і нічого,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ