UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтановлення норм вимови голосних та приголосних української літературної мови у іі половині ХІХ століття (на основі рукописів трохима зіньківського)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5379
Скачало394
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

отатись про сім’ю [7, І.33445,5]; воно-б і нічого,

як би сини і відділившись слухали батькової ради ік, [7, 115]. Хоча у

рукописі “ Історичної казки” наявна і варіантна передача сполучника і

(то через і, то через и): та не тілько хата и в сінях і в коморі и в

стайні – навіть на воротях [7, 116]. И вже що горді були свооїм

богомільством [7, 116]. А в осени риштував вози и виправляв синів у

чумачку... [7, 115].

 

Консонантизм

 

Літеру щ Зіньківський іноді передавав двома літерами: ш, ч, що й

відповідає звуковій вимові.

 

Літера щ прийшла в українську мову, в якій “вдавнину було шч” [14, 236]

із старослов’ янської. Можливо, тому у правописах українських

письменників не була унормована передача цієї літери. Зокрема, у Куліша

наявні варіанти щ- шч. Послідовно передавав щ через шч Драгоманов.

Паралельна передача зафіксована і в Зіньківського: у 1884 році – що [7,

45263], у 1885 році – денщику, що [7, 45255], щастя, чаще, ще[7, 45252]

у 1886 – ще, шчо [7, 45221], у 1887 році -шчо, щиро [7, 45190], у 1888

році –щось, шчо, шче [7, 38219]. Проте у листах за 1890 – 1891 роки

спостерігається усталена передача літери щ: у 1890 році: щось [7,

38186], що [7, 38187]; у 18791 році - що, що-дня, краще [7, 38177а].

У“Граматиці” спостерігається варіантне написання: “хатище, городище,

дворишче, селище, ставище” [7, 129], шчо, нищо, ни про що, щось,

сцилюшчоі, нишчечком, вишче, шчастя [7, 126].

 

Звук ф

 

Як зазначено в “Історичній граматиці української мови” для української

мови це новий звук, який “ досить рано зайшов у словах, запозичених з

інших мов” [1, 85].

 

Приголосний ф- звук губно-губний, глухий. Уживався лише в словах

іншомовного походження. Живій мові східних слов’ян звук ф довго не був

властивий, і тому його часто заміняли іншими звуками, близькими до нього

за своєю артикуляцією, такими, як х, хв, п, т, в.

 

У рецензії “Несколько слов по поводу 1 части малорусской грамматики

Науменка” Зіньківський наголошував на передачі звуків, які не існують в

“малорусском языке въ словахъ иноземного происхожденія” [7, 12]. Це

стосується зокрема звука f, який “ дуже часто заміняли іншими звуками,

близькими артикуляційно, як х, хв, п, т, в”[1, 177 ]. Наявне також й

написання з буквами ф, ( [1, 177].

 

У Зіньківського звук ф передається різними графічними засобами, а саме

через: хв, хт, п, o , (, т, ф:

 

хв : охвицери, геограхвіки, Хвесь, Хведора, хвилозоп [6; 15, 22, 47,

86], хворма [7, 38209], парахвії [7; І, 33445], Хведор[7, 38224];

 

хт: анахтемська [7, 38177];

 

п: Осипе [6, 99], Пилип( Філіппос), пляшка (fiagche) [6, 12];

 

o: oсипе [7, 994];

 

ф: французького[7, 45238], Jосиф[7, 5184], гешефти [7, 77], Тифлис [7,

38228] , фігури [7, 12], українофильство[7, І, 33445], филозофично [7,

11], форма [7, 38209], формировать, офицеров [7, 38221 а], библіографію,

филологичного [7, ІІІ38195], перефразував [7, 238], финны [7, 442];

 

т: патос[7, 89];

 

(: ари(метика [7, 5231] , (едор [7, 38183] Мих. (едорович з (еоктистом

[7, 38187], (иту [7, 45209], (стинія [7, 45254] .

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ