UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75883
останнє поновлення: 2016-12-30
за 7 днів додано 0

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтановлення норм вимови голосних та приголосних української літературної мови у іі половині ХІХ століття (на основі рукописів трохима зіньківського)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5486
Скачало407
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

льш бідняком йдучи на

парахвію і маючи клопотатись про сім’ю [7, І.33445,5]; воно-б і нічого,

як би сини і відділившись слухали батькової ради ік, [7, 115]. Хоча у

рукописі “ Історичної казки” наявна і варіантна передача сполучника і

(то через і, то через и): та не тілько хата и в сінях і в коморі и в

стайні – навіть на воротях [7, 116]. И вже що горді були свооїм

богомільством [7, 116]. А в осени риштував вози и виправляв синів у

чумачку... [7, 115].

 

Консонантизм

 

Літеру щ Зіньківський іноді передавав двома літерами: ш, ч, що й

відповідає звуковій вимові.

 

Літера щ прийшла в українську мову, в якій “вдавнину було шч” [14, 236]

із старослов’ янської. Можливо, тому у правописах українських

письменників не була унормована передача цієї літери. Зокрема, у Куліша

наявні варіанти щ- шч. Послідовно передавав щ через шч Драгоманов.

Паралельна передача зафіксована і в Зіньківського: у 1884 році – що [7,

45263], у 1885 році – денщику, що [7, 45255], щастя, чаще, ще[7, 45252]

у 1886 – ще, шчо [7, 45221], у 1887 році -шчо, щиро [7, 45190], у 1888

році –щось, шчо, шче [7, 38219]. Проте у листах за 1890 – 1891 роки

спостерігається усталена передача літери щ: у 1890 році: щось [7,

38186], що [7, 38187]; у 18791 році - що, що-дня, краще [7, 38177а].

У“Граматиці” спостерігається варіантне написання: “хатище, городище,

дворишче, селище, ставище” [7, 129], шчо, нищо, ни про що, щось,

сцилюшчоі, нишчечком, вишче, шчастя [7, 126].

 

Звук ф

 

Як зазначено в “Історичній граматиці української мови” для української

мови це новий звук, який “ досить рано зайшов у словах, запозичених з

інших мов” [1, 85].

 

Приголосний ф- звук губно-губний, глухий. Уживався лише в словах

іншомовного походження. Живій мові східних слов’ян звук ф довго не був

властивий, і тому його часто заміняли іншими звуками, близькими до нього

за своєю артикуляцією, такими, як х, хв, п, т, в.

 

У рецензії “Несколько слов по поводу 1 части малорусской грамматики

Науменка” Зіньківський наголошував на передачі звуків, які не існують в

“малорусском языке въ словахъ иноземного происхожденія” [7, 12]. Це

стосується зокрема звука f, який “ дуже часто заміняли іншими звуками,

близькими артикуляційно, як х, хв, п, т, в”[1, 177 ]. Наявне також й

написання з буквами ф, ( [1, 177].

 

У Зіньківського звук ф передається різними графічними засобами, а саме

через: хв, хт, п, o , (, т, ф:

 

хв : охвицери, геограхвіки, Хвесь, Хведора, хвилозоп [6; 15, 22, 47,

86], хворма [7, 38209], парахвії [7; І, 33445], Хведор[7, 38224];

 

хт: анахтемська [7, 38177];

 

п: Осипе [6, 99], Пилип( Філіппос), пляшка (fiagche) [6, 12];

 

o: oсипе [7, 994];

 

ф: французького[7, 45238], Jосиф[7, 5184], гешефти [7, 77], Тифлис [7,

38228] , фігури [7, 12], українофильство[7, І, 33445], филозофично [7,

11], форма [7, 38209], формировать, офицеров [7, 38221 а], библіографію,

филологичного [7, ІІІ38195], перефразував [7, 238], финны [7, 442];

 

т: патос[7, 89];

 

(: ари(метика [7, 5231] , (едор [7, 38183] Мих. (едорович з (еоктистом

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ