UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтановлення норм вимови голосних та приголосних української літературної мови у іі половині ХІХ століття (на основі рукописів трохима зіньківського)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5380
Скачало394
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

я [7, 45254] .

 

(- грецький міжзубний приголосний (th), для його позначення в

старослов’янському алфавіті існувала буква( : ана(ема, (ома. Цю літеру,

як указував Сімович, інколи вживав Куліш, який у 1882 році писав: А(ини,

(ранія [17, 87]. Звук (- охарактеризував Володимир Самійленко: “То був

звук мало схожий із звуком ф, і ще давні латинці, беручи грецькі слова,

писали їх через th, а слідом за ними й інші європейські народи стали

вимовляти t, пишучи ради етимології через th” [16, 505]. (-(“фіта”)

припинила своє існування на початку ХХ століття [15, 252].

 

Про неусталеність написання в тогочасному українському правописі цієї

літери свідчить її варіантна передача в одному й тому ж слові: Jосиф

[7, 45184] і О(паєрик)сипе [7, 99 ], (едор[7, 38183] і Хведор [7, 8224],

ри(мы[7, 38213] і ритми [7, 8209], в одному листі хворма і форма [7,

38209].

 

У словнику Грінченка відсутня передача звука ф літерою ф у слові

форма: хворма [4, 394].

 

Африката [д^з]

 

Африката [д^з] у старослов’янському алфавіті позначалася буквою s –

sьло (ять), яка, починаючи з ХІ ст., у більшості говорів починає

спрощуватися в з [10, 91]. “Звук [д^з] , утративши проривний

компонент, пізніше збігся з приголосним з...” [1, 85].

 

У Зіньківського наявний один приклад передачі африкати [д^з] літерою s:

Що я матиму s собою діяти [7, 255].

 

У сучасній українській мові цей звук уживається переважно у словах

звуконаслідувального характеру, а в розмовній мові, особливо в

просторіччі, “можлива ненормативна заміна [д^з] на [з ] без зміни

значень слова” [19, 34].

 

Африката [д^ж]

 

За спостереженнями М.Жовтобрюха, у періодичній пресі другої половини ХІХ

століття не існувало єдності у передачі на письмі африкати [д^ж] –

паралельно фіксується дж та ж, наприклад: породжу, хожу. Автори

підручника “Історична граматика української мови” вказують, що в ХІХ

столітті вимова приголосного [д^ж] засвоїлася українською літературною

мовою як її орфоепічна норма. У діалектах відповідно до літературної

африкати [д^ж] відомі також ж, д. Так, для південних говорів

української мови характерна вимова дієслівних форм з приголосним [д’],

який виник під впливом основи інших форм дієслова ( ходити, водити)[4,

96].

 

У епістолярії Зіньківського наявне варіантне написання цієї африкати:

 

дж: приіжджаючого, відъіжджаючи [7, 45260], згоджуюсь [7, 38224] сиджу

[7, 38213];

 

ж: провожу [7, 45218], сыжу ( наводячи слова пісні: сыжу я и думку

гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю)[7, 45250], сижу [7, 38223];

 

-д: розсердюсь [7, 45238], плодю [7, 38202], виїздю [7, 38219], [7,

38210], проіздячи[7, 38215].

 

У граматиці Зіньківський пише про чергування д- дж- ж: їзда -

приїджати, твердий - затвержений [6, 110].

 

Отже, за рукописами Трохима Зіньківського можемо простежити становлення

норм вимови голосних та приголосних української літературної мови у ІІ

половині ХІХ століття і дійти висновку, що письменник надавав перевагу

фонетичному правопису.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самійленко С.П., Тараненко

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ