UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВикористання оповідних елементів у проповідях другої половини 18 століття (на матеріалі творів Івана Леванди) (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3592
Скачало425
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Використання оповідних елементів у проповідях другої половини 18

століття (на матеріалі творів Івана Леванди)

 

Вивчення того, як барокові проповідники використовували різновиди

елементів оповіді, залишається посутнім на сьогодні, оскільки дозволяє

простежити становлення прозових жанрів в українській літературі 17-18

століть. Володимир Крекотень вказував на необхідність дослідження саме

оповідних пам’яток давньої літератури, мотивуючи це не лише важливістю

зазначеного питання, але й недостатньою його вивченістю [1, 6]. Вчений

розглянув історію вивчення оповідних творів давнього письменства, яка

охоплює праці В.М.Перетца [2], О.А.Назаревського [3], Б.А.Деркача [4] та

інших, водночас дослідник запропонував більш детально зупинитися на

вивченні оповідань малих форм, резервуаром яких є українська ораторська

проза барокової доби.

 

Володимир Крекотень у своїй праці “Оповідання Антонія Радивиловського. З

історії української новелістики VІІ ст.” [1] характеризує творчість

барокового письменника за допомогою виявлення оповідного матеріалу, який

містять проповіді автора, класифікує та систематизує легенди, анекдоти,

фацеції, міфи, казки, байки, диспути, параболи, з’ясовує способи

засвоєння таких творів у текстах орацій. Розглянемо, як оповідний

матеріал, зокрема, притчі використовуються проповідниками другої

половини вісімнадцятого століття.

 

Не вдаючись до розбору всього масиву праць про барокове письменство,

звернімося до того, що говорить Д.Наливайко про трансформацію жанрів у

добу бароко в розвідці “Становлення нової жанрової системи в українській

літературі доби барокко” [5, 20]. Дослідник пише, що трансформації

зазнають і так звані малі жанри: проповіді, казання, фацеції тощо, при

цьому прикметним, зокрема, вважає те, що структурні зрушення і зміни

охоплюють різні рівні й компоненти творів, від принципів сюжетики й

композиції до особливостей образності й стилістики. Стосовно ж оповідних

прозових жанрів, передусім зміни виражалися через послаблення й відмову

від голої дидактики і зростання того, що становить сферу художності, а

саме: нарративність і сюжетність, введення моментів розважальності,

емоційно насичена розповідь, авторська присутність у творі, художнє

зображення подій, формування літературного персонажа. Так чи інакше,

більшість зазначених рис бароковості оповіді знайшли своє відображення й

у творах проповідників кінця ХVIII століття.

 

Хоча Дмитро Чижевський і пише про послаблення барокової пишності в

проповідях Кониського [6, 287], проте очевидним є поглиблення сюжетності

та підпорядкування оповідних елементів філософському змісту творів. Тут

слушним буде згадати про дві течії, які розрізняли у красномовстві

старожитні ритори: красномовство, звернене до розуму, до голови; і

красномовство, звернене до почуттів, до серця, - течії раціональну та

емоціональну. Виходячи з цього, В.Крекотень обгрунтовував інтерес

літературознавців до зразків української ораторської прози XVI – XVIII

ст. “емоціонального”, “художнього” типу, акцентуючи особливу увагу на

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ