UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРоль формально-семантичних ознак у творенні складносурядних градаційних речень (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5795
Скачало434
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ільше того, до

того ж, а до того ж, а ще до того, крім того, а крім того, а ще більше,

та ще більше, а (але) найбільше, навіть.

 

У роботі конструкції зі сполучниками першої групи мають назву власне

градаційних. Конструкції ж зі сполучниками другої групи названо

градаційно-приєднувальними, що найбільше відповідає їх граматичній

природі. У градаційно-приєднувальних реченнях градаційне значення

ускладнюється відтінком приєднання.

 

Між названими двома групами сполучників існує суттєва відмінність, яка

позначається на характері градаційного відношення в структурі тих

конструкцій, які побудовані за їх участю. Як було з’ясовано, конструкції

зі сполучниками першої групи з самого початку замислюються як

поліпропозитивні. Вони характеризуються тісним двобічним зв’язком між

предикативними частинами, на що й вказують подвійні сполучники,

розташовані в обох предикативних частинах. Цей зв’язок є передбачуваним

і обов’язковим. Щодо конструкцій зі сполучниками другої групи, то

поліпропозитивними вони стають у процесі побудови висловлення. Для цього

різновиду речень характерним є те, що зв’язок між їхніми предикативними

частинами є вільним. Він є непередбачуваним і необов’язковим. Тому вони

й отримали назву градаційно-приєднувальних.

 

Щодо першої групи сполучників, тобто сполучників власне градаційних, то

вони є поєднанням «двох позиційно віддалених і формально відмінних

елементів» [11, 471].

 

Перша частина парних сполучників не тільки ... а й (а, але й), не лише

... а й (а, але й), а також не просто ... а й (а), яка утворюється

шляхом поєднання модальних часток тільки, лише, просто із заперечною

часткою не, сигналізує про недостатність змісту першої предикативної

частини, до складу якої вони входять. Уживання в цій частині не тільки,

не лише, не просто вказує на те, що у висловленні наявною є друга

частина, яка й забезпечує достатність його змісту. До першої частини

висловлення її приєднує друга частина сполучників а, а й, але й,

наприклад: [Притулившись до верби з підмитим корінням, вона довго-довго

не відходила від татарського броду.] Не тільки човен із дітьми

похитувався у її приімлених очах, а проходили недавні видіння і сива

давнина ще від ординських часів ... (М. Стельмах).

 

Особливістю структури сполучників не тільки ... а й (а, але й), не лише

... а й (а, але й), не просто ... а (а й) є те, що другий компонент може

варіюватися: елемент й може бути імпліцитним, як, наприклад, у реченні

[Скорбна Марія в «Пієта» молодого Мікеланджело – це мати скульптора.

Переживає еволюцію пейзаж, з уявного, міфічного стає фізичним,

конкретним, природним, і] за плечима Мадони постають не лише абстрактні

сади чи ірреальні гроти, а видно там річку з рибалками і подвір’я

людське з курками та качками... (з журналу). Відсутність елемента й може

компенсуватись також словами навіть, ще, навпаки, які не входять до

складу сполучника, а лише допомагають мовцеві зосередити увагу слухача

на інформативному змісті другої предикативної частини, наприклад: [Якщо

розкрити деякі алогізми у розташуванні окремих інститутів, то] система

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ