UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРоль формально-семантичних ознак у творенні складносурядних градаційних речень (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5798
Скачало434
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

истовувати їх для вирощення високих врожаїв із

помірними витратами стало проблематично (З газети); Наш бульдозер мало

того, що вивільняє робочі руки, він ще заміняє людей в тяжких умовах

трюмної роботи – [ось чому перш за все я за нього взявся! – розговорився

вже й сам Андрій] (В. Єніна).

 

Для градаційних речень зі сполучниками не те щоб ... а (але, а й, але

й), не те щоб ... а (але, а й, але й) характерним є те, що їх друга

предикативна частина містить поправку того, про що мовиться в першій

предикативній частині. Можна стверджувати, що складні градаційні речення

з цими сполучниками є одним зі способів відображення діяльності мовця по

добору лексичних засобів – пошуку слів. Автору висловлення буває важко

адекватно вербалізувати актуальний для нього зміст. Іншими словами,

мовець використовує ці сполучники тоді, коли він «не має такого

вербального відображення ситуації, яке б він оцінював як достатнє, тобто

такого, що відповідає зображуваному явищу та комунікативному наміру»

[5, 120]. Ілюстрацією до цього можуть слугувати речення Ті факти утиску

селян за кріпацьких часів, котрі списав Д. Нечуй в «Миколі Джері», – не

то, щоби пересаджені, – вони, бачиться мені, зблідло освічені...

(І. Франко), у яких спостерігається мовленнєва діяльність мовця по

добору відповідних мовних засобів. Таким чином, використовуючи у

висловленні сполучники не те що ... а (але, а й, але й), не те щоб ... а

(але, а й, але й), мовець тим самим наближається до тієї, достатньої,

назви, яка найбільш точно позначала б ситуацію реальної дійсності, а,

отже, задовольняла критерій достатності.

 

Таким чином, уживання першої частини досліджуваних парних сполучників

забезпечує усвідомлення слухачем змісту першої частини висловлення як

важливого й необхідного для розуміння змісту всього висловлення, але

разом із тим не достатнього для розкриття задуму мовця. Здійсненню цього

підпорядковано зміст другої частини, яку приєднує друга частина парних

сполучників а й, але й, а, ще й. Вона й сигналізує про те, що зміст

другої предикативної частини достатній щодо реалізації комунікативної

мети мовця. Це стає можливим завдяки тому значенню, яке вона вносить у

зміст другої предикативної частини і речення в цілому. Йдеться про те,

що друга частина парних сполучників містить у своєму складі лексичні

елементи, які дозволяють їм позначити зміст другої частини як такої, що

забезпечує інформативну достатність висловлення. Інакше кажучи, вони

несуть значення додавання, приєднання. Саме вживання цих засобів зв’язку

дозволяє слухачеві усвідомити зміст другої частини, що додається до

змісту першої частини, як такий, що довершує висловлення.

 

На семантику додавання, приєднання, властиву другій частині парних

сполучників, передусім вказує елемент й, який входить до її складу.

Єднальний за своєю природою елемент й, об’єднуючись із елементами а,

але, набуває значення приєднання. Річ у тім, що а й але покликані

співвіднести зміст першої і другої предикативних частин градаційного

речення як необхідний і достатній, а елемент й працює на позначення

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ