.

Аутоагресивна поведінка несуїцидального характеру у хворих на параноїдну шизофренію (діагностика, корекція, профілактика) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
130 3037
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

УДК: 616.895.87 – 008.44 – 07

БОНДАРЧУК АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ

Аутоагресивна поведінка несуїцидального характеру у хворих на параноїдну
шизофренію (діагностика, корекція, профілактика)

14.01.16 – психіатрія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор

Гавенко Володимир Леонідович,

Харківський державний медичний університет,

МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної
психології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Бачериков Андрій Миколайович,

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, завідувач
відділу невідкладної психіатрії та наркології,

доктор медичних наук, професор

Чуприков Анатолій Павлович,

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, МОЗ
України, завідувач кафедри дитячої, соціальної та судової психіатрії.

Провідна установа – Дніпропетровська державна медична академія
МОЗ України.

Захист дисертації відбудеться “ 22 ” листопада 2006 р. о 10.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.566.01 при Інституті
неврології, психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул.
акад. Павлова, 46).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул. акад.
Павлова, 46).

Автореферат розісланий “20” жовтня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, с.н.с.

Л.І. Дяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема профілактики, прогнозу та корекції
аутоагресивної поведінки в осіб, які страждають на психічні розлади,
перебуває в центрі уваги як вітчизняних, так і закордонних дослідників.
Велике значення вивчення самоушкоджень для клінічної і теоретичної
медицини визначається великою поширеністю аутоагресивних дій серед
хворих на психічні захворювання, що, за даними літератури становить
10-15% від загальної кількості пацієнтів психіатричної клініки
(Амбрумова А.Г., 1980; Постовалова Л.І., 1993; Михайлов Б.В., 1996;
Рогожин Б.А., 1996; Волошин П.В., 1999; Кутько І.І., 1999;
Чуприков А.П., 1999; Підкоритов В.С., 2000; Бітенський В.С., 2000;
Марута Н.О., 2001; Напреєнко О.К., 2001; Моховиков А.Н., 2001;
Москаленко В.Ф., Гойда Н.Г., Кузнєцов В.М., 2002; Гавенко В.Л., 2003;
Бачериков А.М., 2006; Юр’єва Л.М., 2004, 2006).

Незважаючи на операціональну подібність, самоушкодження, на відміну від
суїцидальних дій, не направляються уявленнями про смерть. При фізичній
несуїцидальній аутоагрессії метою є пошкодження того чи іншого органу
(Трайніна О.Г., 1987; Тихоненко В.А. 1989; Полєтаєва О.О., 2002).

Найважчі та специфічні ушкодження внаслідок несуїцидальної
аутоагресивної поведінки (НАП) виявляються у пацієнтів з діагнозом
параноїдної шизофренії, які, за даними деяких авторів, складають групу
високого ризику НАП (Маркіс Л.А., 1972; Антохін Г.А., 1979;
Агазаде Н.В., 1989; Мухамадієв Д.М., 1998; Шустов Д.І., 2000;
Тіунов С.В., 2000; Аширбаєва А.К., 2001; Мерінов А.В., 2001, 2003).

У вітчизняній та російськомовній літературі на тлі великої кількості
досліджень суїцидальної поведінки при психічних розладах та при
шизофренії зокрема, аутоагресивні несуїцидальні прояви досліджені в
окремих роботах (Агазаде Н.В., 1989; Пилягіна Г.Я., 2004). У працях
закордонних авторів переважають психоаналітичний та
соціально-психологічний підходи в розв’язанні проблеми, переважно у
відриві від особливостей клінічної картини психічного розладу
(Rosen P.M., Walsh B.W., 1989; Pies R. W., Popli A. P., 1995; Strong M.,
1998; Simeon D., Favazza A.R., 2001, 2004). У більшості сучасних
досліджень вивчаються особливості структури аутоагресивних феноменів,
але без урахування клініко-психопатологічних особливостей захворювання.
Окремі роботи вказують на можливість впливу НАП на подальший перебіг
основного психічного захворювання, однак недостатньо досліджена роль
аутоагресивного епізоду як стресового фактора, який впливає на подальший
психічний стан хворого (Спіріна І.Д., 1999; Чуприков А.П., 1999;
Юр’єва Л.М., 2004, 2006; Бачериков А.М., 2006).

Вивчення взаємозв’язків між клініко-психопатологічними особливостями
захворювання та несуїцидальною аутоагресивною поведінкою у хворих на
шизофренію є необхідним для розроблення критеріїв прогнозу і методів
корекції та профілактики аутоагресивних дій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану НДР Харківського державного
медичного університету за темою “Вивчення системних механізмів
індивідуальної неспецифічної стійкості до стресу” (0101U001910). У
роботі досліджена роль психогенних факторів у розвитку аутоагресивної
поведінки у хворих на параноїдну шизофренію при різних
клініко-психопатологічних варіантах НАП (галюцинаторному, маревному,
компульсивному, афективному, кататонічному). Вивчено особливості
стресового впливу аутоагресії на подальший стан пацієнта при різних
типах розвитку НАП (гострий, підгострий, поступовий).

Мета дослідження. Дослідити предиктори несуїцидальної аутоагресивної
поведінки при параноїдній шизофренії на підставі вивчення
клініко-психопатологічних особливостей захворювання, розробити
рекомендації щодо прогнозу, корекції та профілактики несуїцидальної
аутоагресивної поведінки у хворих на параноїдну шизофренію.

Завдання дослідження:

Дослідити особливості психопатологічної симптоматики, яка домінує у
хворих на параноїдну шизофренію з проявами НАП.

Визначити особливості динаміки НАП у хворих на параноїдну шизофренію з
урахуванням клініко-психопатологічних особливостей захворювання.

Провести порівняльний аналіз клініко-психопатологічних особливостей
захворювання у групі хворих з НАП та групі хворих з суїцидальними
проявами.

Здійснити порівняльний аналіз агресивності та тривожності у групі хворих
з НАП та групі хворих з суїцидальними проявами.

Провести аналіз основних способів та частоти самоушкоджень у хворих на
параноїдну шизофренію з проявами НАП.

Виділити предиктори НАП при параноїдній шизофренії та розробити методику
експрес-діагностики ризику аутоагресивних дій.

Розробити рекомендації щодо діагностики, профілактики та корекції НАП у
хворих на параноїдну шизофренію.

Об’єкт дослідження. Аутоагресивна поведінка несуїцидального характеру у
хворих на параноїдну шизофренію.

Предмет дослідження. Клініко-психопатологічні та психодіагностичні,
анамнестичні особливості аутоагресивної поведінки несуїцидального
характеру у хворих на параноїдну шизофренію.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були використані:
1) клініко-психопатологічний метод, який було доповнено використанням
анкети “параноїдного хворого” для реєстрації клініко-психопатологічних
особливостей захворювання (Бачериков М.Є., Бачериков А.М., 1994); 2)
клініко-анамнестичний; 3) психодіагностичний метод з використанням шкали
оцінювання рівня реактивної та особистісної тривожності
Спілбергера-Ханіна (1976), методики визначення суїцидального ризику
(Гавенко В.Л. зі співавт., 2001), методики оцінювання самосвідомості
смерті (Гавенко В.Л. зі співавт., 2001), проективної методики руки для
оцінювання агресивності (Брайклін Б., Піотровський 3., 1961).

Статистичний метод включав обчислення середніх показників, вивчення
параметрів діапазону даних, вірогідності розходжень. Математичне
опрацювання результатів дослідження проводилося на ПК Pentium за
допомогою Windows-ХP із використанням програмного забезпечення Excel XP,
STATISTICA 6.0 for Windows.

Наукова новизна роботи. Вивчено клініко-психопатологічні особливості
формування та розвитку НАП у хворих на параноїдну шизофренію. Під час
роботи проведено аналіз залежності рівня ризику НАП від
психопатологічних та патопсихологічних особливостей захворювання, що
дозволило визначити внутрішні взаємозв’язки між цими показниками в
залежності від регістру психічних порушень та вивчити вплив НАП на
подальшу динаміку захворювання.

Практична значущість роботи. Практичною цінністю цього дослідження є
обгрунтування діференційованого підходу до профілактики НАП у хворих на
параноїдну шизофренію. Виявлено предиктори несуїцидальної аутоагресивної
поведінки при параноїдній шизофренії. На підставі отриманих у
дослідженні результатів розроблено рекомендації щодо діагностики,
корекції та профілактики НАП у хворих на параноїдну шизофренію.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи Харківської
обласної клінічної психіатричної лікарні № 3, Харківської обласної
психіатричної лікарні № 1, Харківського міського психоневрологічного
диспансеру № 3, використано у навчальному процесі на кафедрі психіатрії,
наркології та медичної психології Харківського державного медичного
університету.

Апробація роботи. Основні положення роботи були оприлюднені на 59-й
науково-практичній конференції молодих вчених Національного медичного
університету ім. О.О.Богомольця з міжнародною участю “Актуальні проблеми
сучасної медицини” (Київ, 2005), російській науково-практичній
конференції з міжнародною участю ”Интеграция психиатрии и клинической
психологии: проблемы и перспективы” (Белгород, 2004), науково-практичних
конференціях молодих вчених “Досягнення молодих вчених – майбутнє
медицини” (Харків, 2004, 2005), науково-практичній конференції з
міжнародною участю, присвяченій 200-річчю з дня заснування Харківського
державного медичного університету „Від фундаментальних досліджень – до
прогресу в медицині” (Харків, 2005), пленумі науково-практичного
товариства неврологів, психіатрів та наркологів України “Якість життя
хворих на психоневрологічні розлади та їх родин” (Донецьк-Харків, 2005),
пленумі науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та
наркологів України “Пароксизмальні стани в неврології, психіатрії та
наркології” (Одеса, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 друкованих праць,
у тому числі, 4 у спеціалізованих наукових журналах згідно з “Переліком”
ВАК України (з них 4 – самостійні), 7 статей у збірниках наукових праць
науково-практичних конференцій (5 з них – самостійні), отримано 2
деклараційні патенти на корисні моделі, оформлено 1 раціоналізаторську
пропозицію.

Особистий внесок дисертанта в розробку наукових результатів. Автором
особисто виконано планування і здійснення всіх досліджень:
клініко-психопатологічне та психодіагностичне обстеження хворих на
параноїдну шизофренію, аналіз отриманих даних і математичне опрацювання
результатів дослідження. Проведено вивчення клінічної структури та
особливостей формування НАП, розроблено методики прогнозу та
рекомендації щодо корекції і профілактики НАП у хворих на параноїдну
шизофренію.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, опису методик дослідження, методів статистичного опрацювання
аналізу отриманого матеріалу, розділів з описом результатів дослідження,
заключення та висновків. Робота викладена на 149 сторінках машинописного
тексту, ілюстрована 12 таблицями і 6 малюнками. Список літератури
містить 190 джерел, у тому числі, 92 – на іноземних мовах.

ЗМІСТ РОБОТИ ТА ОТРИМАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Матеріал і методи дослідження. Для досягнення завдань дослідження у
період з 2003 по 2006 рр. нами були обстежені 200 пацієнтів чоловічої
статі, хворих на параноїдну шизофренію, які склали дві клінічні групи та
групу контролю. Усі пацієнти проходили обстеження та стаціонарне
лікування на базі Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні
№3. До основної клінічної групи (група НАП) увійшли 100 пацієнтів, у
яких в анамнезі або на момент надходження до стаціонару спостерігалися
спроби аутоагресивних дій або реалізовані аутоагресивні акти
несуїцидального характеру. Другу клінічну групу (група порівняння)
склали 50 хворих, які мали суїцидальні спроби, прояви суїцидальних
тенденцій. До третьої групи (контролю) було дібрано 50 хворих на
параноїдну шизофренію, у яких в анамнезі захворювання та на момент
обстеження не спостерігалося аутоагресивних дій та тенденцій.

Критеріями включення до основної групи дослідження були веріфікований
діагноз параноїдної шизофренії (F 20.0) за клінічними діагностичними
критеріями МКХ-10, наявність у хворих аутоагресивних тенденцій та дій
несуїцидального характеру, результатом яких було реальне або потенційне
нанесення фізичного ушкодження цілісності тканин або органів власного
тіла.

Вікові характеристики у досліджуваних групах були такими: в основній
групі вік початку захворювання становив 23,2±4,9 років, середній вік
хворих -32,9±7,9 років; у групі контролю без аутоагресивних дій – вік
маніфесту захворювання 26,7±5,6 років та середній вік складав 35,5±6,7
років; у групі суїцидентів – вік маніфесту захворювання 24±3,5 років та
середній вік хворих становив 36,2±4,4 років.

Результати дослідження та їх обговорення. У результаті проведеного
аналізу способів нанесення самоушкоджень хворими групи НАП основними
були такі: нанесення травм гострими (колючими, рублячими, ріжучими)
предметами – 46,5% спостережень; ураження зубами і нігтями (укуси,
нанесення лінійних подряпин, зривання струпів з раніше нанесених
ушкоджень) – 16,9%; удари тупими предметами – 11,3%; використання джерел
високої температури (полум’я, гаряча вода) – 7%; проковтування та
введення в анатомічні порожнини предметів побуту (столових приборів,
частин авторучок тощо) – 7%; комбіновані самоушкодження з використанням
двох або більше способів – 11,3%. Переважна більшість хворих (84,5%)
здійснювали самоушкодження в домашніх умовах, 9% заподіювали
самоушкодження і в домашніх умовах, і в лікарні, 6,5% – тільки в умовах
стаціонару. Важкі та середньої тяжкості самоушкодження заподіювалися як
в умовах стаціонару, так і в домашніх умовах. Як правило, у лікарні
хворі заподіювали легкі самоушкодження, які було важко попередити
зуcиллями медичного персоналу (подряпини, садна, синці).

При вивченні психопатологічних особливостей загострення серед пацієнтів
основної групи та групи порівняння були виявлені деякі відмінності у
клінічній картині. Клініко-психопатологічна характеристика загострення
подана в таблиці 1.

Синдромальний аналіз клінічної симптоматики у хворих на параноїдну
шизофренію з проявами НАП дозволив виявити ряд якісних специфічних
особливостей та розбіжностей з групою порівняння.

Для параноїдного синдрому, який зустрічався у 41% хворих з НАП,
переважно характерними були комплекс ідей впливу та відношення з
маренням тілесного оволодіння, психічними автоматизмами. У хворих групи
порівняння для параноїдного синдрому (46% від загального числа хворих)
характерною була маревна фабула переслідування на тлі маревних ідей
особливого походження, марення фантастичного змісту, а наявність
психічних автоматизмів була вірогідно частішою, ніж у групі з НАП (54%,
p0,05

Галюцинаторно-параноїдний синдром 27% 44% p0,05

Обсесивно-компульсивна симптоматика 24% 14% p>0,05

Патологічні зміни особистості 21% 16% p>0,05

Депресивно-параноїдний синдром в групі НАП зустрічався вірогідно частіше
(32%, p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020