.

Предиктори суправентрикулярних порушень ритму у хворих на ішемічну хворобу серця в похилому віці (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
144 3078
Скачать документ

міністерство охорони здоров’я україни

дніпропетровська державна медична академія

академія медичних наук україни

Інститут гастроентерології

Бодрецька Лариса Анатоліївна

УДК 616.12–009.72–053.9:616.12–008.313

Предиктори суправентрикулярних порушень ритму у хворих на ішемічну
хворобу серця в похилому віці

14.01.11 – кардіологія

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті геронтології АМН україни (м. Київ)

Науковий керівник:

академік АМН України, член-кореспондент НАН України, член-кореспондент
АМН Росії, доктор медичних наук, професор Коркушко Олег Васильович,
Інститут геронтології АМН України, завідувач відділу клінічної
фізіології та патології внутрішніх органів

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Стаднюк Леонід Антонович, Національна
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України,
завідувач кафедри терапії та геріатрії;

доктор медичних наук, професор Коваль Олена Акіндинівна,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри
госпітальної терапії № 2

Провідна установа: Інститут терапії АМН України (м. Харків), відділ
ішемічної хвороби серця та атеросклерозу

Захист відбудеться “ 26 ” вересня 2006 року о 13.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 при Дніпропетровській державній
медичній академії МОЗ України та інституті гастроентерології АМН України
(пр. Правди, 96, м. Дніпропетровськ, 49074)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України (вул. Дзержинського, 9,
м. Дніпропетровськ, 49044)

Автореферат розісланий “ 23 ” серпня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
М.Б. Щербиніна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. суправентрикулярні порушення ритму – це найбільш
поширений тип аритмій у людей похилого та старечого віку і фактор
розвитку інвалідності та смертності хворих. Так, поширеність фібриляції
передсердь (ФП) у цілому в популяції становить 0,4 %, а у віці старше 60
років це захворювання зустрічається у 3-5 % населення (М.С.
Кушаковський, 1999; С.А. Бойцов та ін., 2001; О.С. Сичов та ін., 2005;
F.M. Turazza, 1997; W.B. Каnnel, 1999). Наявність у хворого ФП різко
підвищує ймовірність розвитку важких ускладнень і летального результату.
Показник смертності у хворих з ФП зростає приблизно у два рази, що в
основному обумовлене збільшенням кількості інсультів у таких хворих у
п’ять разів у порівнянні з аналогічними за віком групами контролю
(М.С.Кушаковський, 1999; С.А. Бойцов та ін., 2001; Г.В. Дзяк, 2002; О.С.
Сичов та ін., 2002, 2005, 2006). Із віком не тільки підвищується ризик
розвитку ФП, але й погіршується її прогноз (О.В. Коркушко та ін., 2005).
Найбільш частою причиною розвитку аритмій, в тому числі ФП, у людей
похилого віку є ішемічна хвороба серця (ІХС), так, за свідченням
результатів патологоанатомічних досліджень 95% осіб, причиною смерті
яких можна вважати несумісні з життям тахіаритмії, мали стенозуючий
атеросклероз коронарних артерій, післяінфарктні рубці або ускладнені
атеросклеротичні бляшки (М.С. Кушаковський, 1999; С.Г. Канорский, 2004;
О.В. Коркушко та ін, 2003, 2004, 2005; О.С. Сичов та ін, 2006; E Crystal
at al., 2003).

Ще одним видом порушень ритму серцевої діяльності, виникнення якого
пов’язане із проявом ектопічної активності міокарду передсердь, є
суправентрикулярна екстрасистолія. Це один з найбільш поширених видів
аритмії, вивченню механізмів розвитку й клінічної значимості якого,
однак, надається не достатнє значення. Пояснити це можна тим, що
передсердна екстрасистолія широко поширена в молодих здорових людей,
будучи наслідком порушення вегетативної регуляції й електролітного
балансу (М.С. Кушаковський, 1999; О.В. Коркушко та ін, 2002; О.С. Сичов
та ін, 2005; W.B. Kennel, 1998). Разом з тим, при старінні на тлі
вікових змін міокарда й особливо при наявності кардіальної патології
суправентрикулярна екстрасистолія (СЕ) може бути маркером поразки
міокарда передсердь (О.В. Коркушко та ін, 2003, 2004, 2005). Крім того,
не дивлячись на значний інтерес до вивчення питань суправентрикулярних
аритмій, віковий аспект цієї проблеми не розглядався. У зв’язку із
вищесказаним, вивчення факторів, що призводять до розвитку
надшлуночкових порушень серцевого ритму, є важливими для визначення
механізмів розвитку та підтримання цих аритмій у хворих на ІХС в
похилому віці. Все вищевикладене і зумовило необхідність проведення
даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали
дисертації є частиною науково-дослідної роботи відділу клінічної
фізіології та патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН
України, що проводиться в 1999-2006 р. „прогностичне значення
неінвазивних показників в діагностиці ризику розвитку порушень
серцевого ритму у хворих похилого віку з ішемічною хворобою серця”,
номер державної реєстрації 0101U002033.

Мета дослідження: вивчити характер структурних та функціональних змін
міокарда лівого передсердя (ЛП) та лівого шлуночка (ЛШ), що сприяють
виникненню суправенрикулярних порушень ритму у хворих на ішемічну
хворобу серця в похилому віці.

Завдання дослідження:

Виявити вікові зміни морфо-функціонального стану міокарда лівого
передсердя та лівого шлуночка, вегетативної регуляції серцевого ритму, у
практично здорових людей похилого віку.

вивчити структуру і функцію лівого передсердя, лівого шлуночка у хворих
на ІХС без порушень серцевого ритму, з пароксизмальною формою фібриляції
передсердь та частою суправентрикулярною екстрасистолією.

Дослідити зміни зубця Р за даними електрокардіографії високого дозволу
(ЕКГ-ВД) у хворих на ІХС без порушень серцевого ритму, з пароксизмальною
формою фібриляції передсердь та частою суправентрикулярною
екстрасистолією.

Встановити частоту виникнення ішемічних змін міокарда, порушень
варіабельності серцевого ритму, зв’язок їх з аритмією у хворих на ІХС
без порушень серцевого ритму, з пароксизмальною формою фібриляції
передсердь та частою суправентрикулярною екстрасистолією.

Визначити частоту виявлення пізніх потенціалів передсердь (ППП) та їх
зв’язок з анатомо-функціональними змінами лівого передсердя, лівого
шлуночка, ішемічними змінами міокарда лівого шлуночка у хворих на ІХС
без порушень серцевого ритму, з пароксизмальною формою фібриляції
передсердь та частою суправентрикулярною екстрасистолією.

Встановити прогностичне значення морфо-функціональних змін в генезі
суправентрикулярних порушень ритму у хворих на ІХС в похилому віці.

Об’єкт дослідження: здорові люди похилого віку, хворі на ІХС 60-79 років
без порушень серцевого ритму, з пароксизмальною формою фібриляції
передсердь та частою суправентрикулярною екстрасистолією.

Предмет дослідження: анатомо-функціональні зміни камер серця, показники
центральної гемодинаміки, варіабельність серцевого ритму, біоелектрична
активність передсердь у здорових людей та хворих на ІХС в похилому віці.

Методи дослідження: анамнестичні, загальноклінічні, інструментальні
(ЕКГ-ВД, ехокардіографія (Ехо-КГ), холтерівське моніторування ЕКГ,
варіабельність серцевого ритму), методи статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. вперше встановлено, що збільшення
лівого передсердя у хворих на ІХС в похилому віці супроводжується
зменшенням його функціональних можливостей: зменшенням ударного об’єму
та фракції викиду лівого передсердя, причому ці зміни достовірно більші
у хворих на ІХС, ускладнену суправенрикулярними порушеннями ритму.

Вперше вивчено особливості діастолічної функції ЛШ у хворих з ІХС,
ускладнену суправентрикулярными порушеннями ритму, та показана її роль у
розвитку анатомо-функціональних змін лівого передсердя.

Показано, що пізні потенціали передсердь є відтворенням неоднорідності
проведення збудження по міокарду передсердь і корелює з
анатомо-функціональними змінами лівого передсердя, ішемією міокарду ЛШ.

Відмічено, що у хворих на ІХС, ускладнену суправентрикулярными
порушеннями ритму, в похилому віці має місце зниження варіабельності
серцевого ритму з відносним перевагою симпатикотонії, доведено, що це є
додатковим фактором виникнення та підтримання порушень ритму серця.

Визначено, що головними факторами виникнення фібриляції передсердь у
хворих на ІХС в похилому віці є збільшення розмірів лівого передсердя,
виникнення неоднорідного, фрагментованого проведення імпульсу по
міокарду передсердь, виникнення легеневої гіпертензії. На відміну від
фібриляції передсердь значну роль у виникненні суправентрикулярної
екстрасистолії мають ішемічні зміни міокарда.

Практична значимість отриманих результатів. У роботі встановлено, що у
практично здорових людей в похилому віці виникають морфо-функціональні
зміни зі сторони лівих відділів серця: збільшуються розміри лівого
передсердя, погіршується діастолічна функція лівого шлуночка, знижується
скоротлива здатність лівого передсердя. На підставі цього можна
диференціювати вікові та патологічні зміни у людей в похилому віці.

Показано, що у хворих на ІХС в похилому віці має місце подальше
ремоделювання лівого передсердя, що супроводжується зниженням його
функціональних можливостей. Ці дані дозволяють рекомендувати
профілактичні заходи ще на етапі відсутності у хворих порушень серцевого
ритму.

Виявлене порушення діастолічної функції лівого шлуночка у хворих на ІХС
з суправентрикулярними порушеннями ритму та його роль у формуванні
морфо-функціональних змін лівого передсердя дає змогу запропонувати
більш досконалий метод профілактики порушень ритму з урахуванням впливу
на стан внутрішньосерцевої гемодинаміки.

Переважання пізніх потенціалів передсердь у осіб з вираженими
морфо-функціональними змінами лівого передсердя дозволяє передбачити
високу вірогідність розвитку суправентрикулярних аритмій у таких хворих.

Отримані дані впроваджені в лекційний курс кафедри терапії та геріатрії
Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика
МОЗ України (акти впровадження від 04.04.2006,
12.04.2006), лікувально-профілактичну роботу поліклініки № 1
московського району м. Києва (акти впровадження від 02.08.2005),
кардіологічного та терапевтичного відділень Інституту геронтології АМН
україни (акти впровадження від 23.01.2006, 09.02.2006, 27.02.2006).

За результатами дисертаційної роботи отримано 1 деклараційний патент
України.

Особистий внесок здобувача. Особисто дисертантом сформульовані мета та
задачі дослідження, проведено аналіз наукової літератури, відібрані
хворі для дослідження. Проведено заплановані в дисертаційній роботі
дослідження, сформовані бази даних за результатами досліджень. Проведена
статистична обробка отриманих даних та сформульовані узагальнення. На
основі проведеної роботи написані розділи дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні й практичні
положення дисертації були представлені на II Українській конференції
молодих учених, присвяченої пам’яті академіка В.В. Фролькіса (Київ,
2001), IV Українській конференції молодих учених, присвяченої пам’яті
академіка В.В.Фролькіса (Київ, 2003), IV національному конгресі
геронтологів та геріатрів україни (Київ, 2005), Пленумі правління
асоціації кардіологів України „Порушення ритму серця: сучасні підходи до
лікування” (Київ, 2005), науково-практичній конференції „Артеріальна
гіпертензія та асоційована судинна патологія (геріатричні аспекти)”
(Київ, 2002), XVII з”їзді Українського фізіологічного товариства з
міжнародною участю (Чернівці 2006), на засіданнях наукової ради сектора
клінічної геронтології і геріатрії Інституту геронтології АМН України.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 робіт, з них 5
статей у наукових журналах, рекомендованих ВАК України, 6 тез в
матеріалах наукових з’їздів та конференцій, 1 деклараційний патент
України.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 118 сторінках.
Дисертація складається із вступу, огляду літератури, розділу „Матеріали
та методи дослідження”, 5 розділів власних досліджень, аналізу та
узагальнення отриманих результатів, практичних рекомендацій, висновків.
Покажчик літератури містить 167 джерел, з них 93 латиницею. Робота
ілюстрована 37 таблицями.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Для виконання поставлених задач було
обстежено 200 чоловік у віці 60-79 років. З них 80 хворих зі стабільною
стенокардією II-III функціонального класу без порушень серцевого ритму й
без ознак серцевої недостатності, 40 хворих мали пароксизми фібриляції
передсердь та 40 хворих – часту суправентрикулярну екстрасистолію.
Контрольну групу складали 40 практично здорових людей літнього віку.
Тривалість захворювання в середньому по групі – 12,5 років. Діагноз був
встановлений відповідно до критеріїв всесвітньої охорони здоров’я, на
підставі даних анамнезу, добового моніторування ЕКГ і навантажувальних
тестів (велоергометрії, проби з дипіридамолом або чрезстравохідної
електростимуляції). У хворих на ІХС із пароксизмальной формою ФП
тривалість захворювання складала від 1 до 12 років. Діагноз був
підтверджений на підставі анамнезу, даних ЕКГ і холтеровского
моніторування. У всіх хворих пароксизми ФП супроводжувалися клінічною
симптоматикою – задишкою, відчуттям прискореного серцебиття, що давить
болем за грудиною. В 11 чоловік із групи обстежених частота пароксизмів
була менше 1 разу на 3 місяці, в 28 – частіше 1 разу на 3 місяці. Всі
пароксизми розвивалися на тлі попередньої антиангінальної і/або
антиаритмічної терапії та їх тривалість не перевищувала 1 добу
(купувались пароксизми застосуванням таблетованих або ін’єкційних форм
антиаритмічних препаратів). Хворі з частою СЕ були відібрані на підставі
холтерівського моніторування, вони мали більше 1000 тисячі екстрасистол
у добу (в середньому по групі 1890±720). З обстеження виключалися особи,
що мають супутню патологію, що могла б вплинути на результати
дослідження. Усі обстежені перебувають на довгостроковому спостереженні
в Інституті геронтології АМН України.

У роботі були використані наступні методи дослідження: ЕКГ-ВД з
реєстрацією ППП, використовувався електрокардіограф Megacart (фірма
виробник ”Siemens”, Німеччина), параметри центральної гемодинаміки,
структурно-функціональних особливостей лівого шлуночка, лівого
передсердя і маси міокарду лівого шлуночка (ММЛЖ) оцінювали з
використанням двомірної ЕхоКГ доплерографічного дослідження на апараті
“Sonoline Versa Pro” фірми “Siemens” (Німеччина) за стандартною
методикою з використанням датчика 3,5 Мгц, добове моніторування ЕКГ
проводилось на апараті Кардіотехніка (Санкт-Петербург). Реєстрація ЕКГ
проводилася паралельно з артеріальним тиском. Аналіз варіабельності
серцевого ритму проводився відповідно до міжнародних стандартів шляхом
безперервної реєстрації ЕКГ протягом доби за допомогою холтерівского
монітора фірми “Солвейг” (Україна). Хворим було проведено однократне
обстеження. У подальшому, через три роки, всі хворі були викликані в
клініку для оцінки динаміки захвоювання ІХС, визначення кінцевої точки
дослідження (постійної форми ФП).

Отримані результати оброблені із використанням пакету програм Excel for
Windows 98. проводився кореляційний та дисперсійний аналіз.
Достовірність відмінностей оцінювали параметричним методом за допомогою
t-критерію Стьюдента для окремих та парних вибірок.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені дослідження
показали, що у практично здорових людей в похилому віці в міокарді
лівого передсердя та лівого шлуночка розвивається ряд
морфо-функціональних змін: збільшення розмірів лівого передсердя, так
передньо-задній розмір лівого передсердя – 3,03±0,3 см у молодих людей
(літературні дані) проти 3,76±0,03 см у практично здорових людей в
похилому віці (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020