МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
ім. П.Л.ШУПИКА
БЄЛЄНСЬКА ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА
УДК: 614.2 – 097 – 082 – 084
Удосконалення організації медичної допомоги віл-інфікованим і хворим на
СНІД та обгрунтування профілактичних заходів
14.02.03 – соціальна медицина
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті
ім. М. Горького МОЗ України
Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор Слабкий Геннадій
Олексійович, Український інститут громадського здоров’я, заступник
директора з наукової роботи
Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор Шкіряк-Нижник
Зореслава Антонівна, Національна медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри акушерства, гінекології та
перинатології
Доктор медичних наук, професор Степаненко Алла Василівна, інститут
медицини праці АМН України, завідувач лабораторією формування реєстру
професійних захворювань
Провідна установа: Харківський державний медичний університет МОЗ
України, м. Харків
Захист відбудеться 09.06.2006 р., о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.613.07 в Національній медичній академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика за адресою: 04112, м. Київ, вул.
Дорогожицька, 9, кафедра управління охороною здоров’я, аудіторія № 6.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою:
04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.
Автореферат розісланий 06.05.2006 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
В.І. Бугро
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. ВІЛ-інфекція – це більше, ніж звичайна проблема
системи охорони здоров’я. Вона являє собою загрозу для громадського та
економічного розвитку країн та континентів, для людей у найбільш плідний
період їхнього життя, матерів та дітей, сімей та народів, порівняний з
екологічною катастрофою [ВОЗ, 2004]. Масштаби кризи, пов’язаної із СНІД
перевершили всі найгірші сценарії десятирічної давності. Десятки країн
охоплені повномасштабними епідеміями ВІЛ/СНІД і ще більше знаходяться на
межі епідемії [Prins M., van Asten L.C., Stolte I.G., 2002]. За
оціночними даними, кількість ВІЛ-інфікованих людей в 2004 році складає
біля 5 мільйонів чоловік. 800000 із них – діти. Люди, що захворіли на
СНІД, помирають протягом 2 – 3 років [UNAIDS, 2003]. За даними
Українського центру СНІД станом на 01.07.2005 року в Україні офіційно
зареєстровано 81240 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, в тому
числі 9665 дітей. Більшість зареєстрованих випадків спостерігається у
осіб віком 20 – 29 років. Діагностовано СНІД у 10687 осіб, з них у 360
дітей. Померло від цієї хвороби 6348 осіб, з них дітей – 165. Близько
половини померлих мали вік 25 – 34 роки [Гойда Н.Г., 2004; Москаленко
В.Ф., 2004]. Вітчизняні дослідники [Жилка Н.Я., 2004, 2005] вказують на
те, що швидко збільшується кількість ВІЛ-інфікованих дітей. Збільшується
поширеність ВІЛ-інфекції серед підлітків і молоді [ЮНЭЙДС, 2003].
Епідемічний процес із розповсюдження ВІЛ-інфекції характеризується
початком виходу ВІЛ із групи ін’єкційних споживачів наркотиків у широкі
верстви населення, про що свідчить тенденція до збільшення статевого
шляху передачі (на 32,1% за 5 років) [Щербинська А.М., Герасименко Т.В.,
2001]. З метою стримування подальшого розповсюдження ВІЛ-інфекції
пропонуються різні форми профілактичної роботи [Балакарєва О.М., 2004,
2005; Варивончик Д.В., 2000; Слабкий Г.О., 2005]. Основною проблемою
сучасної профілактики ВІЛ-інфекції/СНІД є дисоціація між рівнем
профілактичних знань і поведінкою представників уразливих груп.
Спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН із ВІЛ/СНІД прийняла рішення
до 2003 року впровадити в усіх країнах стратегії, політику та програми
виявлення та вивчення факторів, що обумовлюють уразливість окремих осіб
до ВІЛ-інфекції [ООН, 2001]. Уряди 189 країн, серед яких Україна, взяли
на себе обов’язки з реалізації комплексної програми дій з метою боротьби
з пандемією ВІЛ/СНІД, прийнявши “Декларацію відданості справі боротьби з
ВІД/СНІД”. Дві із ключових функцій Об’єднаної програми Організації ООН
із ВІЛ/СНІД включають моніторинг епідемії та розробку стратегічної
інформації, необхідної для управління заходами з боротьби з ВІЛ/СНІД.
Підвищення ефективності профілактичних заходів та значне розширення
доступу до лікування повинні здійснюватись паралельно. Програми
профілактики здатні стримати розповсюдження ВІЛ, а програми лікування
пом’якшують наслідки СНІД [ЮНЕЙДС, 2002]. Проте в Україні відсутні
роботи, які відображають комплексне впровадження та виконання даних
стратегій. Відсутні також наукові роботи, в яких відображено виконання
на регіональному рівні заходів “Декларації відданості справі боротьби з
ВІЛ/СНІД”, показники моніторингу якої розроблені ООН. У ході
реформування системи охорони здоров’я, пріоритетами якого є
запровадження ПМСД на засадах сімейної медицини, не визначені обов’язки,
роль і місце сімейних лікарів у проведенні на рівні сім’ї профілактичної
роботи та організації медичної допомоги ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД
і не проводиться підготовка сімейних лікарів до даної роботи. Вище
наведене і зумовило актуальність дослідження та його мету і завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна
робота є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи “Удосконалення
медичної допомоги населенню з особливими потребами промислового регіону”
згідно з планом Донецького державного медичного університету ім. М.
Горького (номер державної реєстрації 0103U007883). Дослідження
здійснювалось у відповідності до “Національної програми забезпечення
профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих та
хворих на СНІД на 2004 – 2008 роки”, затвердженої Постановою Кабінету
Міністрів України від 04.03.04 р. № 264.
Мета дослідження: наукове обґрунтування удосконаленої моделі медичної
допомоги з ВІЛ/СНІД на рівні великого промислового міста та області.
Завдання дослідження:
Дослідження та оцінка особливостей розповсюдження ВІЛ-інфекції у
Донецькій області.
Вивчення стану виконання в області заходів, регламентованих “Декларацією
відданості справі боротьби з ВІЛ/СНІД” та затверджених ООН.
Дослідження та оцінка доступності і якості медичної допомоги, якої
потребують ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД.
Аналіз вкладу недержавних організацій в справу профілактики та боротьби
з ВІЛ/СНІД.
Обґрунтування, розробка, впровадження та оцінка ефективності
удосконаленої організаційно-функціональної моделі надання медичної
допомоги хворим на ВІЛ/СНІД на місцевому та регіональному рівнях.
Об’єкт дослідження: система надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та
хворим на СНІД.
Предмет дослідження: ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД, члени їх сімей;
медичні працівники; звіти закладів охорони здоров’я; історії хвороб;
недержавні ВІЛ-сервісні організації.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в Україні:
– вивчені та визначені особливості розповсюдження ВІЛ/СНІД на рівні
великої промислової області;
– комплексно досліджено виконання на рівні великої промислової області
заходів, регламентованих “Декларацією відданості справі боротьби з
ВІЛ/СНІД”, затвердженої ООН;
– вивчена готовність служб охорони здоров’я на всіх етапах надання
медичної допомоги до проведення профілактичних та лікувальних заходів з
проблеми ВІЛ/СНІД;
– комплексно досліджена та оцінена участь ВІЛ-сервісних неурядових
організацій у наданні послуг із ВІЛ/СНІД;
– вивчена готовність сімейних лікарів до роботи з надання медичної
допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД і проведення профілактичної
роботи;
– розроблена та впроваджена удосконалена організаційно-функціональна
модель надання медичної допомоги з ВІЛ/СНІД на рівні великого
промислового міста і області, проведена оцінка ефективності нової
моделі.
Теоретичне значення: дослідження полягає в розробці удосконаленої моделі
надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД, яка
заснована на міжсекторальній взаємодії та базується на ПМДС на засадах
сімейної медицини.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що за його результатами
розроблена та впроваджена організаційно-функціональна модель надання
медичної допомоги з ВІЛ/СНІД на рівні великого промислового міста та
області, що сприяло удосконаленню медико-профілактичної роботи з
ВІЛ/СНІД серед населення, розробці програми тематичного удосконалення
лікарів з питань ВІЛ/СНІД.
Впровадження результатів дослідження в практику
– на державному рівні – внесено пропозиції до проекту Національної
програми “Репродуктивне здоров’я сім’ї 2006 – 2011”;
– на галузевому рівні
– нововведення:
“Методи активної роботи з профілактики хвороб, які передаються статевим
шляхом та ВІЛ/СНІД серед учнівської молоді” (Інформаційний лист про
нововведення в системі охорони здоров’я № 19 – 2005);
“Удосконалення організаційних заходів із профілактики ВІЛ-інфекції”
(Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров’я № 20 –
2005);
“Методика опанування міжгалузевою системою медичного забезпечення
населення з ВІЛ/СНІД” (Інформаційний лист про нововведення в системі
охорони здоров’я № 250 – 2005).
– на регіональному рівні
створення в м. Макіївка Донецької області служби надання медичних послуг
із ВІЛ/СНІД з її удосконаленням за результатами дослідження;
участь у розробці цільової Програми профілактики ВІЛ/СНІД у
м. Макіївці 2004-2008 рр., затвердженої рішенням міськвиконкому від
20.08.2004 р. № 953.
Матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі на кафедрі
соціальної медицини та організації охорони здоров’я національного
медичного університету ім. О.О. Богомольця та на кафедрі організації
вищої освіти та управління охорони здоров’я факультету післядипломної
освіти Донецького державного медичного університету ім. М. Горького.
Декларація особистого внеску в опрацювання наукових результатів, що
виносяться на захист. Дисертант самостійно визначив мету та завдання
дослідження, розробив його програму, визначив методи дослідження,
здійснив збір та викопіювання первинної документації, розробив анкети та
провів соціологічне дослідження, провів статистичне опрацювання
матеріалу, здійснив експертну оцінку лікування ВІЛ-інфікованих в
закладах охорони здоров’я. Автору належить ідея вивчення готовності
сімейних лікарів до роботи з профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції.
Ним розроблена удосконалена організаційно-функціональна модель надання
медичної допомоги з ВІЛ/СНІД. Сформовані основні положення, висновки та
практичні рекомендації.
Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідались та були
обговорені на з’їздах, конгресах, конференціях:
На міжнародному рівні: II національний конгрес дерматологів (Донецьк,
2001); IX конгрес світової федерації українських лікарських товариств
(Луганськ – Київ – Чикаго, 2002); X конгрес світової федерації
українських лікарських товариств (Чернівці – Київ – Чикаго, 2004); II
національний конгрес з біоетики з міжнародною участю (Київ, 2004).
міжнародна конференція “Актуальные проблемы тяжёлых дерматитов и
инфекций, передающихся половым путём” (Донецьк, 2004);
На національних з’їздах: VI з’їзд Всеукраїнського лікарського товариства
(Чернівці, 2001); VII з’їзд Всеукраїнського лікарського товариства
(Тернопіль, 2003); XIV з’їзд гігієністів України (Дніпропетровськ,
2004); VIII з’їзд Всеукраїнського лікарського товариства
(Івано-Франківськ, 2005).
На науково-практичних конференціях: “Репродуктивне здоров’я: проблеми та
перспективи” (Донецьк, 2001); “Здорова мати – здорова дитина” (Донецьк,
2002); “Проблеми охорони здоров’я України” (Київ, 2003); “Актуальні
проблеми сучасної здоровоохорони” (Київ, 2003); “Медицина сьогодні та
завтра” (Київ, 2003); “Актуальні проблеми реформування охорони здоров’я”
(Донецьк, 2003); “Медичні проблеми промислового регіону” (Київ, 2003);
“Медичні проблеми великого міста” (Київ, 2003); “Деякі аспекти
реформування системи охорони здоров’я” (Київ, 2003); “Актуальні питання
клінічної медицини та післядипломної освіти” (Ялта, 2004); “Охорона
здоров’я великого промислового регіону: організаційні підходи до
удосконалення” (Донецьк, 2004); “Охорона здоров’я: проблеми та
перспективи” (Донецьк, 2004); “Проблеми сучасної охорони здоров’я та
шляхи їх вирішення” (Донецьк, 2005).
Публікації: Матеріали дисертації знайшли відображення у 2 монографіях, 5
статтях у наукових виданнях, рекомендованих ВАК України (в одноосібному
авторстві – 1), 28 інших наукових працях, 3 інформаційних листах про
галузеві нововведення.
Обсяг та структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 167
сторінках машинописного тексту, складається із вступу, огляду наукової
літератури, 6 розділів власних досліджень, висновків, практичних
рекомендацій; ілюстрована 26 таблицями, 36 рисунками, містить 59
додатків. Список використаної літератури містить 245 наукових джерел, у
тому числі – 92 зарубіжних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Програма, обсяги, методи дослідження. Робота є продовженням комплексних
багаторічних соціально-гігієнічних досліджень Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького. Основні результати цих
досліджень відображені в публікаціях наукових видань і лягли в основу
при виборі програми та загальної методики проведення досліджень автором.
Дослідженню передувало вивчення досвіду економічно розвинених країн,
країн із різним рівнем розповсюдженості ВІЛ, в тому числі країн СНД та
України, зокрема з питань організації епідеміологічного нагляду за
ВІЛ-інфекцією, прогнозування її розвитку та запобігання розповсюдження.
Виконання поставлених завдань здійснювалося за допомогою структурного
аналізу та історико-інформаційного, аналітичного методу. Розроблені
програма, обсяги, матеріали наукового дослідження представлені на рис.
1. Робота виконувалась за планом в 4 організаційні етапи.
На першому етапі сформульована мета дослідження, проведено вибір об’єкту
та вибір одиниць спостереження, джерел отримання інформації, форм
практичної реалізації а також методів статистичного дослідження. Обрано
використання як поточного, так і одночасного спостережень, суцільного та
вибіркових досліджень в залежності від поставлених завдань. Визначені
методи обліку та збору медико-статистичної інформації: документальний
облік; викопіювання; опитування з використанням анкет.
Рис. 1. Програма, обсяг, матеріали та методи наукового дослідження
Джерела інформації, які використовувались у дослідженні: офіційні
звітно-облікові документи (форми щомісячних звітів, затверджених Наказом
облУЗО та облСЕС № 249/126-0 від 18.08.03 р.), історії хвороб хворих на
захворювання, що передаються статевим шляхом шкіряно-венерологічних
диспансерів області, амбулаторні медичні карти хворих на ВІЛ/СНІД,
історії пологів, карти викопіювання з медичних та статистичних
документів, спеціальні анкети, розроблені для кожного конкретного
дослідження, всього 9 видів анкет.
На другому етапі роботи проводився збір інформації. Для визначення
особливостей розвитку ВІЛ-інфекції у Донецькому регіоні проаналізовані
статистичні звіти центрів та кабінетів профілактики СНІД області за 17
років; дані дозорного епідеміологічного нагляду за пацієнтами
шкіряно-венерологічних диспансерів, жіночих консультацій, урологічних
кабінетів 6 міст Донецької області (2196 зразків крові).
Вивчення виконання на регіональному рівні затвердженої ООН в 2001 р.
“Декларації відданості справі боротьби з ВІЛ/СНІД” проводилося за 9
модулями, що визначені “Керівними принципами з розробки ключових
показників з моніторингу виконання Декларації відданості справі боротьби
з ВІЛ/СНІД”. З метою вивчення ключових показників проаналізовано шкільні
програми та навчальні плани 38 шкіл, наявність та зміст програм
профілактики з ВІЛ/СНІД на робочих місцях 21 державного та 32 приватних
підприємств. Проведена експертна оцінка 832 медичних карт хворих на
захворювання, що передаються статевим шляхом, шкіряно-венерологічних
диспансерів, 420 історій пологів пологових будинків. Відповідно до
програми дослідження проведено анкетування 412 споживачів ін’єкційних
наркотиків і анкетування 800 підлітків та молодих людей області. Для
вивчення стану надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на
СНІД здійснена експертна оцінка 427 медичних карт ВІЛ-інфікованих,
проведено опитування 415 медичних працівників, 113 сімейних лікарів, 420
пацієнтів стаціонарних відділень закладів охорони здоров’я, а також
анкетування 402 ВІЛ-інфікованих та 43 членів сімей померлих від СНІД.
На третьому етапі проводилась обробка отриманих даних. Проведено
групування статистичного матеріалу за варіаційними та атрибутивними
ознаками, статистичне зведення даних у таблиці та їх розробка різними
способами з використанням методів статистичного аналізу.
На четвертому етапі проведено аналіз отриманих результатів, розроблена
та запроваджена якісно нова організаційно-функціональна модель надання
медичної допомоги з ВІЛ/СНІД і зроблені висновки.
У дослідженнях безпосередньо та в різних комбінаціях використані
наступні методи наукового дослідження: статистичний,
медико-соціологічний, історико-інформаційний, графічний, експертних
оцінок, аналітико-синтетичний.
Результати дослідження. Аналіз епідемічної ситуації з ВІЛ/СНІД у
Донецькій області у динаміці за 1987 -–2003 рр. показав, що у період
1987 – 1995 рр. рівень захворюваності на ВІЛ складав 1,62±0,19 на 100
тис. населення. У 1996 р. спостерігається зростання рівня захворюваності
на ВІЛ-інфекцію в 22,3 рази – до 36,20±0,88 на 100 тис. населення.
Найбільший рівень вперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції в області
відмічено у 1997 р. – 63,44±1,16 на 100 тис. населення, після чого
спостерігається зниження рівня уперше зареєстрованих випадків
ВІЛ-інфекції до 36,31±0,88 на 100 тис. у 1999 р. З 2000 р. цей показник
зріс до 57,06±1,10 на 100 тис у 2003 р. Містами, де зареєстровано
найбільший рівень вперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції у області
є Маріуполь (146,10±5,43 на 100 тис. населення), Слов’янськ (78,13±8,23
на 10 тис.), Донецьк (83,64±2,87 на 100 тис.). Серед районів області
найбільший рівень вперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції відмічено
у Слов’янському (64,01±8,95 на 100 тис.), Ясинуватському (63,57±12,23 на
100 тис.) та Першотравневому (47,95±12,81 на 100 тис. населення).
Серед ВІЛ-інфікованих осіб питома вага чоловіків зменшилась з 80,00±4,0%
до 63,57±0,87%, питома вага жінок, відповідно, збільшилась з 20,00±4,0%
до 36,45±0,87%. Випадки ВІЛ-інфекції зареєстровано серед всіх вікових
категорій населення. Більшість випадків спостерігається у осіб віком
19-29 років (45,25±0,90%) та 30-39 років (31,11±0,83%).
Проведений у відповідності до програми дослідження аналіз результатів
сероепідеміологічного моніторингу ВІЛ-інфекції, який проводиться в
області з 1996 р., показує, що у 1997 р., у порівнянні з 1996 р.,
спостерігалось збільшення відсотку вперше виявлених випадків ВІЛ серед
обстежених громадян України, які проживають у Донецькій області, більше,
ніж у 2 рази (з 0,70% у 1996 р. до 1,47% у 1997 р.). У 1998 р. відмічено
зниження відсотку виявлених ВІЛ-інфікованих серед обстежених до 0,94%, а
далі щорічне повільне, але неухильне зростання цього показника.
Тенденції до різкого зростання у 1997 р. у порівнянні з 1996 р. та
зниженням виявляємості у 1998 р. і поступовим зростанням у подальшому
простежуються серед усіх контингентів обстеженого населення. У 1996 р.
найбільший відсоток виявлених ВІЛ-інфікованих відмічено серед осіб, які
мали статеві контакти з ВІЛ-інфікованими (9,00%). На другому місці
зареєстрована виявляємість серед осіб, що вживають наркотики ін’єкційним
шляхом (6,50%). З 1997 р. найбільший відсоток ВІЛ-інфікованих
виявляється серед ін’єкційних наркоманів і така тенденція зберігається
до 2003 р., а другою по значенню групою, якій притаманна найбільша
виявляємість ВІЛ-інфекції, є статеві партнери ВІЛ-інфікованих.
Аналіз шляхів передачі ВІЛ-інфекції серед населення області показує, що
питома вага парентерального шляху передачі ВІЛ при вживанні наркотичних
речовин ін’єкційно поступово знижується з 85,12% до 51,48%, а питома
вага статевого шляху передачі збільшується з 9,70% до 44,14%.
Зростання кількості ВІЛ-інфікованих жінок репродуктивного віку в
Донецькій області призводить до збільшення кількості дітей, народжених
від ВІЛ-інфікованих матерів. Аналіз моніторингу за вагітними жінками та
їх новонародженими дітьми в області за 1998-2003 рр. (до застосування
профілактичного лікування) показує, що після початку застосування у
ВІЛ-інфікованих вагітних жінок профілактичного антиретровірусного
лікування для зниження ризику передачі ВІЛ від матері до дитини
кількість вагітностей, що реєструються щороку у жінок з ВІЛ-інфекцією,
зросла на 64%. Паралельно відмічається зниження кількості штучно
перерваних вагітностей на 20,63%. Питома вага дітей, народжених
ВІЛ-інфікованими матерями, у яких після закінчення спостереження був
підтверджений діагноз ВІЛ-інфекція, після початку застосування
АРВ-лікування у ВІЛ-інфікованих вагітних зменшилась з 25,36(1,98% до
13,39(1,61% (рV”I
"
t
?
U
"
"
$
&
(
*
,
D
p
r
t
,.0Vt
v
???????v
?
-
-
oiieiiiiTHTHTHTHTHTHTHOTHCTHTH1/4
&
&
>вання відданості до АРВ-терапії.
Другий рівень:
організація в пологових відділеннях індивідуальних пологових залів;
відкриття спеціалізованих палат у фтизіатричних та інфекційних
відділеннях;
відкриття безоплатних пунктів обміну шприців для споживачів ін’єкційних
наркотиків;
організація на базі міських центрів профілактики СНІД консультативних
пунктів для людей, що живуть з ВІЛ/СНІД з психологічної та юридичної
підтримки.
Третій рівень. Організація у складі центрів профілактики СНІД
оперативної бригади для проведення епідеміологічного розслідування
випадків ВІЛ-інфекції у донорів крові, зараження ВІЛ при переливанні
крові, випадків внутрішньолікарняного зараження ВІЛ-інфекцією,
випадків професійного зараження та випадків повторно негативних
результатів після первинно позитивних результатів обстеження на ВІЛ.
Відкриття спеціалізованого будинку для дітей, що народжені
ВІЛ-інфікованими матерями та позбавлені батьківської опіки, як
тимчасової організаційної форми надання медико-соціальної допомоги
названій категорії дітей; відкриття лікарні медико-соціальної допомоги
хворим на СНІД у термінальній стадії. На третьому рівні посилення
міжвідомчих зв’язків в наданні медичної допомоги з ВІЛ/СНІД на місцевому
та регіональному рівнях досягається шляхом створення місцевих та
регіональних координаційних рад.
Рис. 2. Організаційно-функціональна міжгалузева модель надання медичної
допомоги з ВІЛ/СНІД на рівні міста.
Для забезпечення надання медичної допомоги з ВІЛ/СНІД підготовка
кадрів:
лікарів всіх спеціальностей, в тому числі, сімейних лікарів у вищих
навчальних закладах освіти III-IV рівнів акредитації;
середніх медичних працівників у медичних училищах.
На всіх рівнях медичної допомоги з ВІЛ/СНІД значне місце відводиться
недержавним організаціям. Вони на кожному рівні виконують свої функції,
серед яких основною є інформаційно-освітницька з формування безпечної
поведінки у відношенні зараження ВІЛ серед всього загалу населення, в
т.ч. через підготовку волонтерів; надання психологічної підтримки
ВІЛ-інфікованим; проведення соціальної реабілітації людей, що живуть з
ВІЛ; консультування з правових питань; адвокація прав ВІЛ-інфікованих;
проведення тренінгів та масових заходів з молоддю, тощо.
Дана система медичного забезпечення була позитивно оцінена експертною
комісією, до складу якої увійшли організатори охорони здоров’я та
спеціалісти з соціальної медицини.
Ефективність запровадженої системи підтверджено додатковими
дослідженнями, проведеними в 2005-2006 рр. В результаті соціологічних
досліджень встановлено, що рівень молодих людей, які володіють
достатніми знаннями щодо профілактики інфікування ВІЛ/СНІД, збільшився з
22,25% у 2003 р. до 65,42%. Кількість споживачів ін’єкційних наркотиків,
які дотримуються поведінки, що запобігає передачі ВІЛ збільшилась з
37,32% до 59,15%.
ВИСНОВКИ
Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням на підставі вивчення
особливостей розповсюдження ВІЛ-інфекції в промисловому регіоні;
виконання заходів протидії епідемії ВІЛ/СНІД та оцінки доступності та
якості медичної допомоги встановлено неадекватність наявних
організаційних форм надання медичної допомоги, що потребувало наукового
обґрунтування та розробки якісно нової моделі надання медичної допомоги
з ВІЛ/СНІД.
1. Отримані результати стали підставою обґрунтування удосконаленої
організаційно-функціональної моделі медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та
хворим на СНІД та профілактичної роботи, скерованої на попередження
розповсюдження ВІЛ/СНІД, що дозволило, зберігаючи певні елементи
існуючої системи спеціалізованої допомоги, ввести до неї і функціонально
поєднати між собою як нові структури, так і їх нові функції: на першому
рівні – дільничні лікарні, лікарські амбулаторії, амбулаторії сімейних
лікарів з визначенням функцій щодо медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та
профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції з залученням до профілактичної
роботи вчителів загальноосвітніх шкіл, підприємств і установ різних форм
власності; на другому рівні – спеціалізованих закладів медико-соціальної
допомоги хворим на СНІД в термінальних стадіях та спеціалізованого
будинку дитини і на кожному рівні – недержавні організації. У навчальних
закладах I-IV рівнів акредитації забезпечити підготовку кадрів для
надання медичної допомоги з ВІЛ/СНІД.
2. Встановлено неухильне зростання рівня вперше зареєстрованих випадків
ВІЛ-інфекції з 1,62±0,19 на 100 тис. населення у 1995 р., до 57,06±1,10
на 100 тис. (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
