.

Гормонально-імунологічні порушення у жінок з ендокринною безплідністю та їх немедикаментозна корекція (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
128 2779
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БЛАЖКО Олена Василівна

УДК: 618.177:615.835.3

Гормонально-імунологічні порушення у жінок з ендокринною безплідністю та
їх немедикаментозна корекція

14.01.01 – акушерство і гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: академік НАН України, доктор медичних наук, професор
Грищенко Валентин Іванович, Харківський державний медичний університет
МОЗ України, завідувач кафедри акушерства і гінекології № 1, Інститут
проблем кріобіології та кріомедицини НАН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Танько Ольга Петрівна,
Харківський державний медичний університет МОЗ України, професор
кафедри акушерства і гінекології № 2;

доктор медичних наук, професор
Іванюта Лідія Іванівна, Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН
України, м. Київ, завідувач відділенням реабілітації репродуктивної
функції жінок.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
МОЗ України, кафедра акушерства та гінекології № 1 (м. Київ).

Захист відбудеться “27” квітня 2006 р. о 13?? годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради

Д 64.600.01. при Харківському державному медичному університеті за
адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “21” березня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
В.В. Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Несприятливі демографічні показники в Україні
протягом останніх років, які характеризуються стійким негативним
коефіцієнтом природного приросту населення, змушують звернутися до
факторів, що впливають на народжуваність, серед яких важливе місце
займає безплідний шлюб (В.К. Чайка, 2001; Ф.А. Мартані, 2002; Л.І.
Іванюта, 2004). Частота безплідних шлюбів на території України
коливається від 15 до 20 % всіх подружніх пар, що перевищує критичний
рівень 15%, який зазначений групою експертів ВОЗ (1993) і при якому
безплідність виступає як фактор, що значно впливає на демографічні
показники в країні і являє собою державну проблему (Л.І. Іванюта, 2004).
Зменшення частоти безплідних шлюбів – резерв підвищення народжуваності.
Ендокринна безплідність відноситься до числа найбільш серйозних
патологічних станів у сучасній репродуктивній медицині, які часто
зустрічаються. Щодо даних більшості авторів, ендокринна безплідність
складає 35-40% серед інших форм безплідності (В.І. Грищенко, 2001; А.А.
Піщулін, 2002; Т.Ф. Татарчук, 2003).

Вивченню патогенеза ендокринної безплідності присвячено низку робіт,
однак дослідження з вивчення імунологічного статусу пацієнток з
ановуляціями й недостатністю лютеїнової фази достатньо суперечливі,
відсутні дослідження з виявлення кореляційної залежності між
імунологічними й гормональними порушеннями пацієнток з ановуляціями й
недостатністю лютеїнової фази (НЛФ) (В.І. Кулаков, 2000; А.В. Чайка,
2003; Н.Є. Чека, 2004). При цьому на сьогоднішній день у ряді робіт
доведений тісний взаємозв’язок ендокринної та імунної системи. Практично
всі популяції клітин, що беруть участь в імунних реакціях, мають не
тільки рецептори до факторів, які реалізують імунну відповідь, а й
рецептори до неспецифічних факторів таких, як гормони, нейромедіатори,
що дає можливість модулюючого впливу цих агентів на функції
імунокомпетентних клітин (Ф.Г. Гадієва, 2001; J. Szekeres-Bartho, 2001;
Т.Н. Дьоміна, 2003; О.П. Танько, 2003).

Індуктори овуляції, що використовуються на сьогоднішній день у пацієнток
з ановуляціями й НЛФ, не дивлячись на отримання деякого клінічного
ефекту, мають ряд недоліків: розвиток синдрому гіперстимуляції яєчників,
десинхронізація визрівання залоз і строми ендометрія, недостатність
лютеїнової фази, високий ризик розвитку багатоплідної вагітності,
порушення процесу запліднення, раннього ембріонального розвитку (А.Л.
Тихомиров, 2001; А.Н. Стрижаков, 2001; Т.А. Назаренко, 2002).

Теоретичні передумови до використання медичного озону в жінок з
ендокринною безплідністю засновані на здатності озону якісно змінювати
метаболізм кисню й енергетичних субстратів, визначати орієнтацію
обмінних процесів, гормонально-вегетативного та імунного статусу
організму (Ж.В. Мірзоян, 2000; Г.О. Гречканєв, 2001; Т.С. Качаліна,
2002).

Вищевикладене визначає подальше проведення досліджень у напрямку
удосконалення діагностики, тактики й методів лікування жінок з
ендокринною безплідністю.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи, що
проводиться на кафедрі акушерства і гінекології № 1 Харківського
державного медичного університету і є складовою частиною НДР ХДМУ “ Нові
підходи до профілактики й лікування в перинатальній охороні плода й при
порушеннях репродуктивної функції” (МОЗ України, № державної реєстрації
0104U002231). Автор запропонувалала стимуляцію овуляції кломіфенцитратом
в комплексі з озонотерапією для лікування безплідності ендокринного
генезу. Отримані результати є підсумком самостійної роботи.

Мета дослідження – визначення кореляційних взаємозв’язків між
ендокринним та імунним статусом пацієнток з ановуляціями та
недостатністю лютеїнової фази, патогенетичних змін у
гормонально-імунологічному профілі жінок з безплідністю ендокринного
генезу з тим, щоб на їх тлі використати озонотерапію та розробити на
даній основі новий комплексний метод лікування ендокринної безплідності.

Для реалізації мети, що поставили, визначені такі задачі:

1.Вивчити фолікулоутворюючу функцію яєчників, трансформацію ендометрія,
гормонально-імунологічний статус у пацієнток з ендокринною безплідністю
в природному циклі.

2.Вивчення кореляційних взаємозв’язків між ендокринним та імунним
статусом пацієнток з ановуляціями та недостатністю лютеїнової фази в
природному циклі.

3.Вивчити вплив озонотерапії в поєднанні з кломіфенцитратом (КЦ) й
ізольованого використання медичного озону на фолікулоутворюючу функцію
яєчників у жінок з ендокринною безплідністю.

4. Вивчити вплив озонотерапії в поєднанні з КЦ та ізольованого
використання медичного озону на трансформацію ендометрія в жінок з
ендокринною безплідністю.

5. Вивчити вплив озонотерапії в поєднанні з КЦ й ізольованого
використання медичного озону на гормонально-імунологічний статус у жінок
з ендокринною безплідністю.

6. Провести порівняльну характеристику відсотків овуляції, яка настала,
маткової вагітності, переривання вагітності при стимуляції овуляції КЦ і
медичним озоном з ізольованим використанням КЦ й озонотерапії.

Об’єкт дослідження: ендокринна безплідність у жінок.

Предмет дослідження: особливості фолікулоутворюючої функції яєчників і
стан ендометрія в жінок з ендокринною безплідністю при індукції овуляції
КЦ і в комплексі з озонотерапією.

Методи дослідження: загальноклінічні, біохімічні, імуноферментні,
імунологічні, інструментальні, рентгенографічні, ультразвукові методи
дослідження, тести функціональної діагностики, статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. У роботі вперше проведено аналіз
кореляційних взаємозв’язків між дисбалансом в ендокринній та імунній
системах пацієнток з ановуляціями та недостатністю лютеїновї фази.
Виявлено, що показники ЛГ і IgG пов’язані зворотньою кореляційною
залежністю, рівень естрадіолу зворотньо корелює з рівнем Т-лімфоцитів,
В-лімфоцитів, IgG і прямо корелює з коефіцієнтом Т-хелпери/Т-супресори,
рівень прогестерону прямо корелює з рівнем Т-супресорів, зворотньо
корелює з рівнем NК-клітин.

У роботі вперше виявлена імуномодулююча дія медичного озону в жінок з
ендокринною безплідністю. Використання озонотерапії ізольовано й у
комплексі з КЦ нормалізує кількість Т-супресорів, NK-клітин,
В-лімфоцитів.

Уперше встановлено, що озон сприяє підвищенню вмісту ЛГ, естрадіолу на
8-10 день циклу, прогестерону на – 20-21 день циклу.

Вперше виявлено, що індукція овуляції КЦ в комплексі з озонотерапією
сприяє секреторній трансформації ендометрія.

Розроблена схема індукції овуляції КЦ в комплексі з озонотерапією в
жінок з ановуляціями та недостатністю лютеїнової фази з метою лікування
ендокринної безплідності.

Практична значимість отриманих результатів. Дослідження, які проведено,
дозволили виявити патологічні зміни в гормонально-імунологічному
комплексі в жінок з ендокринною безплідністю. Виявлено значний
імуномодулюючий й стимулюючий вироблення ендогенних гормонів ефект
медичного озону, що дозволило розробити стимуляцію овуляції
кломіфенцитратом у комплексі з озонотерапією, завдяки чому збільшилась
ефективність лікування ендокринної безплідності.

Результати досліджень доцільно використовувати в діагностиці й лікуванні
пацієнток з ендокринною безплідністю.

Метод корекції, який розроблено, впроваджено в практичну роботу
клінічного спеціалізованого пологового будинку № 5 м. Харкова,
пологового будинку № 1 м. Харкова, лікувально-профілактичного центру
“Сана”, центра репродукції і генетики “Імплант”, Харківського
межрегіонального центру планування родини й репродукції людини.
Теоретичні положення й практичні рекомендації дисертаційної роботи
використовуються в педагогічному процесі кафедри акушерства і
гінекології № 1 Харківського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором проаналізована вітчизняна та
зарубіжна наукова література з проблеми, що дозволило обгрунтувати мету
й задачі дослідження, проведено комплексне обстеження 120 подружніх пар
з ендокринною безплідністю, проаналізовано результати гормональних,
імунологічних досліджень, фолікулоутворюючої функції яєчників, стану
ендометрія, за даними УЗД. Автор безпосередньо брала участь в проведенні
імунологічних та гормональних досліджень. Автором запропоновано
стимуляція овуляції кломіфенцитратом в комплексі з озонотерапією.
Дисертантом проведений статистичний аналіз, узагальнення матеріалу та
оформлення його у вигляді дисертації.

Автором самостійно проведена озонотерапія у всіх хворих, що
спостерігалися.

Обгрунтовані висновки та практичні рекомендації. У процесі виконання
роботи проводилася підготовка матеріалів до публікації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати роботи
представлені на науково-практичних конференціях “Нові технології
оздоровлення природними та преформованими факторами” (2002), “Сучасні
аспекти репродуктології, перинатальної медицини та кріобіології” (2003),
на засіданні Харківського наукового товариства акушерів-гінекологів
(2004, 2005). Обговорення матеріалів роботи відбулося на засіданні
кафедр акушерства і гінекології № 1 та № 2 ХДМУ (2005).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 8 друкованих
роботах. З них 3 статті у провідних медичних журналах, рекомендованих
ВАК України, отримано 1 патент на винахід, 4 роботи в збірниках наукових
праць.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 119
сторінках, складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та
методів обстеження й лікування подружніх пар, які спостерігалися, 4
розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів
досліджень, висновків, практичних рекомендацій і списку літератури.
Робота ілюстрована 52 таблицями й 3 малюнками. Список літератури включає
177 джерел, з них 144 роботи із країн СНД і 33 зарубіжних джерел
літератури (обсяг 19 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Для досягнення мети, яка була поставлена,
проведене клінічне дослідження в 150 жінок, 120 з яких страждали на
ендокринну безплідність, а інші 30 жінок мали двохфазний овуляторний
менструальний цикл і склали першу (контрольну) групу й були обстежені з
приводу бажаної, планованої вагітності в циклі настання вагітності.
Хворі на ендокринну безплідність були розділені на групи в залежності
від методу індукції овуляції. Другу групу склали 30 пацієнток з
ендокринною безплідністю, які були обстежені в природному циклі. Третю
групу склали 30 жінок з ендокринною безплідністю, які були обстежені в
циклі індукції овуляції КЦ по 50 мг 2 рази на добу з 5 по 9 день циклу.
Четверту групу склали 30 пацієнток з ендокринною безплідністю, які були
обстежені в циклі озонотерапії. Озонотерапію проводили у вигляді
внутрішньовенних крапельних інфузій озонованого фізіологічного розчину.
Для отримання розчину пропускали озонокисневу газову суміш із
концентрацією в ній озону 400 мкг/л крізь флакон ємкістю 200 мл зі
стерильним 0,9% розчином натрію хлориду протягом 15 хвилин. Ураховуючи
нестабільність озону у водному середовищі, озонований фізіологічний
розчин вводили відразу після отримання зі швидкістю 10-20 мл/хв, що
забезпечує мінімальну втрату озону. Тривалість процедури складала 20
хвилин. Лікування проводили з 3 по 11 день циклу через день. П’яту групу
склали 30 жінок, яким була проведена стимуляція овуляції КЦ в комплексі
з озонотерапією. Концентрація озону, методика внутрішньовенних інфузій
озонованого фізіологічного розчину нами була обрана на підставі
методичних рекомендацій використання озонотерапії в акушерстві і
гінекології, затверджених МОЗ України.

За віком, професійною діяльністю, супутньою гінекологічною й
екстрагенітальною патологією групи обстежених жінок були порівняними.

Більшість обстежених ( 120 жінок) всіх клінічних груп були у віці старше
26 років (80,0%).

Характеристика професійної діяльності обстежених пацієток виглядала
таким чином: 59 (39,3%) службовців, 32 (21,2%) робітників, 35 (23,2%)
домогосподарок, 24 (16,2%) підприємців.

Статеве життя більшість обстежених ( 79 жінок – 52,6%) розпочала у 18-19
років.

Найбільшу категорію склали 55 (45,8%) жінок з тривалістю безплідності
4-5 років. На первинну безплідність страждали 84 (70,0%) жінки. 15
(12,4%) пацієнток причиною вторинної безплідності вважали зроблений
раніше штучний аборт й ускладнення, які виникли після цього. У 18
(15,0%) жінок в анамнезі були самовільні аборти, які, з одного боку, є
результатом порушень репродуктивної системи жінки, з другого боку – самі
викликають зміни, які призводять до безплідності.

Настання менархе у 76,4% (115 жінок) пацієнток було своєчасним і
приходилось на вік 11-14 років. При дослідженні тривалості
менструального циклу було встановлено, що в 118 (78,6%) жінок цикл був
регулярним.

Хронічний двобічний аднексит мав місце в анамнезі в 41 (27,2%)
пацієнтки, гострий аднексит – у 21 (14,1%), кольпіт – у 33 (22,0%),
ерозія шийки матки – у 43 (28,6%), кіста яєчника – у 5 (3,3%) жінок.

Об’єктивний статус більшості обстежених жінок був без особливостей.
Ожиріння І-ІІ ст. було діагностоване у 13 (8,6%) пацієнток. Ознак
адипозогенітального й гіпотиреоїдного ожиріння виявлено не було.
Гірсутизм при огляді був виявлений у 18 (12,0%) пацієнток. Гіпоплазія
молочних залоз була виялена у 11 (7,2%) обстежених пацієнток. У
більшості випадків в усіх клінічних групах матка й придатки були
нормальних розмірів. Гіпоплазія матки І ступеня виявлена у 2 (1,4%)
пацієнток. Тяжисті придатки пальпувалися в 30 (20,0%) випадках.

Для виключення механічного фактора безплідності проводили
гістеросальпінгографію. За даними гістеросальпінгографії, маткові труби
були прохідні в усіх пацієнток.

При рентгенографії ділянки турецького сідла в жодному випадку
патологічних змін виявлено не було.

Спермограми чоловіків були також без патологічних змін.

В обстеженого контингенту хворих результати проведеного тест-контакту
сперми із шийковим слизом свідчили про відсутність імунологічного
фактора.

Результати спеціальних методів дослідження свідчили про порушення
овуляторної функції, стану ендометрія, гормонально-імунологічного
статусу пацієнток з ендокринною безплідністю.

Вміст гормонів визначали імуноферментним методом на імуноферментному
аналізаторі RT-2100 C. Рівень ФСГ, ЛГ, естрадіолу визначали на 8-10 день
циклу, прогестерону – на 20-21 день циклу.

Популяційний та субпопуляційний склад імунокомпетентих клітин крові
оцінювали методом непрямої імунофлюорисценції з використанням
моноклональних антитіл на 8-10 день циклу. Кількісний вміст
імуноглобулінів А, М, G оцінювали за методом G. Manchіnі et al.

Меноциклограми були розділені на типи за класифікацією, запропонованою
В.І. Грищенко (1986).

Спостереження за станом ендометрія, динамікою росту фолікулів,
констатацію овуляції проводили за допомогою ультразвукового сканування в
реальному масштабі часу за допомогою апарату фірми Medison 128 BW.

Статистична обробка даних, які отримані, проводилася методом варіаційної
статистики з використанням критерію Ст’юдента-Фішера. Для аналізу
взаємозв’язків досліджуваних показників використовувалися методи
непараметричної статистики такі, як коефіцієнт кореляції Спірмена і
Кенделя. Достовірними приймалися показники при р:– 3/4 ue r t – ? ?????????? ”?—&?c?„ ooooooooonoooooonnooaaaaoa dh dh`„Aa$ \ нг/мл) групами. У пацієнток четвертої (16,2±0,7 нг/мл) і контрольної (17,3±1,2 нг/мл) груп цей показник достовірно не відрізнявся. Однак, запропонований комплексний метод лікування сприяв більшою мірою виробці П, що проявилося достовірно (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020