.

Клінічні, гемодинамічні аспекти імунозапалення та апоптозу у динаміці антигіпертензивного лікування (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
161 5180
Скачать документ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

ГОРЖЕЄВ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ

УДК 619:616.98:579.873.21:636.22/28

Епізоотологічний моніторинг та удосконалення системи боротьби з
туберкульозом великої рогатої худоби у господарствах України

16.00.08 – епізоотологія та інфекційні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в лабораторії вивчення туберкульозу Інституту
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини Української академії
аграрних наук.

Наукові керівники:

доктор ветеринарних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки

України Кассіч Юрій Якович , Інститут експериментальної і клінічної

ветеринарної медицини УААН, головний науковий співробітник;

доктор ветеринарних наук Завгородній Андрій Іванович, Інститут
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, завідувач
лабораторії вивчення туберкульозу.

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН Романенко Володимир
Пилипович, Інститут ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії
імунології і генетики;

доктор ветеринарних наук, професор Буряк Євген Іванович, Одеський
державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України,
завідувач кафедри мікробіології та вірусології.

Провідна установа

Білоцерківський державний аграрний університет Міністерства аграрної
політики України, кафедра лабораторної діагностики інфекційних
захворювань сільськогосподарських тварин, м. Біла Церква.

Захист відбудеться “ 7 ” липня 2005 р. о 9
годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д.64.359.01 в Інституті експериментальної і
клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків,

вул. Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою:
61023, м. Харків,

вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий “ 6 ” червня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук, професор ________________ БАБКІН А.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основним завданням галузі тваринництва є забезпечення
населення країни високоякісними, дешевими продуктами харчування.

Сучасні тваринницькі підприємства можуть бути рентабельними тільки в
тому випадку, якщо вони укомплектовані гуртами здорових і
високопродуктивних тварин. Тому однією із важливих задач ветеринарної
медицини є підтримка благополуччя та оздоровлення тваринництва від
інфекційних хвороб і особливо від туберкульозу, який в значній мірі
представляє і на цей час велику загрозу як для тварин, так і для людей.

Реформування агропромислового комплексу, в тому числі і галузі
тваринництва, створення закритих і відкритих акціонерних товариств
ставлять перед ветеринарною наукою і практикою нові завдання щодо
розробки і удосконалення існуючих заходів профілактики та боротьби з
інфекційними хворобами, які б відповідали сучасному рівню організації
галузі тваринництва, були ефективними, простими і доступними для
масового застосування. Завдяки проведеним за останні роки
протитуберкульозним заходам епізоотична ситуація щодо туберкульозу
значно поліпшилась, а кількість неблагополучних щодо туберкульозу
великої рогатої худоби господарств в Україні значно зменшилась.

В системі заходів профілактики та боротьби з туберкульозом великої
рогатої худоби важливе значення має своєчасна та ефективна його
діагностика. З цією метою, як у нашій країні, так і за кордоном, для
прижиттєвої діагностики та контролю благополуччя стад з туберкульозу
застосовують внутрішньошкірну туберкулінову пробу, за результатами якої
визначають епізоотичний стан господарств щодо захворювання, наявність
або відсутність хворих тварин.

Однак слід відмітити, що реакції на туберкулін у тварин можуть
зумовлювати не тільки збудники туберкульозу, але й атипові мікобактерії.
Крім цього, необхідно враховувати, що збудники туберкульозу постійно
циркулюють і серед диких тварин та птиці, і те, що існує велика
кількість факторів їх передачі, які забезпечують постійну підтримку
збудників в природі та створюють загрозу зараження сприйнятливих до
туберкульозу тварин, птиці та людей (Кассіч Ю.Я., 1997, Завгородній
А.І., 2003, Ткаченко О.О., 1999).

Разом із цим, в останні роки в багатьох благополучних щодо захворювання
на туберкульоз господарствах України нерідко виявляють реагуючих на
туберкулін тварин, у яких при діагностичному забої не знаходять
властивих туберкульозу уражень, а бактеріологічним дослідженням
біоматеріалу від таких тварин збудника туберкульозу не виділяють.

Дослідженнями багатьох вчених встановлено, що сенсибілізацію до
туберкуліну організму великої рогатої худоби можуть обумовлювати не
тільки

збудники туберкульозу, але і атипові мікобактерії (Кассіч Ю.Я., 1997,
2001, 2002, Бусол В.О., 2002, Ткаченко О.О., 2002).

За даними зарубіжних авторів, у благополучних щодо захворювання на
туберкульоз господарствах випадки виявлення неспецифічних реакцій на
туберкулін у тварин складають у США 10-50%, у Франції – 15-30%, у Латвії
– 35,8%, у Литві – 81,8-98,3%, в Естонії – 92-95,1%, у Росії – 8,9-79,4%
господарств (Мартма О.В., 1978, Кадочкін А.М., 1983, Шаров О.М., 1989,
Шкіль М.А., 1995, Бусол В.О., 2002).

Що стосується неспецифічних реакцій на туберкулін у тварин благополучних
господарств України, то ці питання залишаються не до кінця вивченими, а
методи диференціації специфічних і неспецифічних реакції на туберкулін
вимагають подальшого удосконалення.

Крім цього, в окремих господарствах реєструються випадки одночасного
перебування в організмі великої рогатої худоби збудника туберкульозу
бичачого виду та атипових мікобактерій. В такому випадку неправильне
трактування значення неспецифічних реакцій може призводити до
невиправданого забою тварин або сприяти поширенню туберкульозу.

Опубліковані дані свідчать про те, що захворювання великої рогатої
худоби на туберкульоз є гальмом для збільшення поголів’я та
продуктивності тварин, які утримуються в крупних та дрібних селянських
господарствах. Причинами розповсюдження цієї хвороби в окремих областях
в значній мірі є недостатня вивченість епізоотичної ситуації (Бакулов І.
А., 1954; Овдієнко М. П., 1969), обмеженість знань щодо природи
сенсибілізації худоби до туберкуліну мікобактеріями різної біологічної
активності та недостатня ефективність існуючих методів їх диференціації
(Кассіч Ю. Я., 1999), невизначеність причин повторного виникнення
захворювання на туберкульоз худоби в оздоровлених господарствах. (Кассіч
Ю. Я. та інші, 1981, 1982, 1999, 2002).

У зв’язку з цим надзвичайно актуальним є вирішення питання оздоровлення
неблагополучних щодо туберкульозу господарств, в яких сенсибілізація
організму тварин до туберкуліну одночасно зумовлена як збудником
туберкульозу, так і непатогенними для великої рогатої худоби атиповими
мікобактеріями.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана згідно з планами науково-дослідних робіт ІЕКВМ УААН за
завданнями: “Розробити ефективні методи профілактики та діагностики для
створення екологічно безпечної системи боротьби з туберкульозом
сільськогосподарських тварин” 1991-1995 рр. (номер державної реєстрації
UА01009823Р); “Визначити особливості патогенезу туберкульозу у тварин,
уражених мікобактеріями різної біологічної активності” 1996-2000 рр.
(номер

державної реєстрації 0197U000755); “Розробити систему заходів боротьби з
туберкульозом сільськогосподарських тварин в умовах реформування
тваринництва” 2001-2005 рр. (номер державної реєстрації 0101U001615) та
в лабораторіях державної ветеринарної медицини і в тваринницьких
господарствах України.

Мета і завдання дослідження. Основною метою роботи було вивчення
епізоотичної ситуації щодо туберкульозу тварин та розробка методів і
систем діагностики для з’ясування природи реакцій на туберкулін у
великої рогатої худоби, що утримується в благополучних щодо туберкульозу
господарствах та причин повторного виникнення цієї хвороби в
оздоровлених господарствах.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

вивчити епізоотичну ситуацію з туберкульозу великої рогатої худоби в
господарствах України;

встановити причини повторного виникнення захворювання худоби на
туберкульоз в оздоровлених господарствах та розробити заходи його
запобігання;

визначити причини сенсибілізації організму тварин до туберкуліну та
вдосконалити методи диференціації алергічних реакцій, зумовлених
мікобактеріями різних видів;

виділити культури мікобактерій від реагуючих на туберкулін тварин та
визначити їх видову належність;

вивчити можливість оздоровлення від туберкульозу стад ВРХ, уражених
збудником туберкульозу та одночасно сенсибілізованих до туберкуліну
атиповими мікобактеріями.

Об’єкт дослідження. Туберкульоз ВРХ.

Предмет дослідження. Епізоотологія туберкульозу, удосконалення
діагностики, заходів оздоровлення від туберкульозу тварин в
господарствах України.

Методи дослідження. При виконанні роботи використовували метод
ретроспективного епізоотологічного аналізу, клінічний, алергічний,
серологічний, патологоанатомічний і бактеріологічний методи досліджень.

Вірогідність отриманих результатів визначали статистичним методом
дослідження.

Наукова новизна. Епізоотологічним моніторингом визначено, що
туберкульозна інфекція серед великої рогатої худоби у післявоєнні роки
характеризувалась в різних регіонах України підвищенням або зменшенням
напруженості епізоотичного процесу і залежала від біологічних
властивостей мікобактерій, розповсюджених серед тварин та в об’єктах
зовнішнього середовища, економічних умов, а також якості проведених
профілактичних та оздоровчих заходів.

Показано, що до 1973 року від ураженої ВРХ виділяли лише збудники
туберкульозу бичачого, людського та пташиного видів, проте у
1974 році із

біоматеріалу від худоби, яка реагувала на туберкулін, виділено 17
культур атипових мікобактерій, у 1990 році – 1569 культур, у 2003 році –
275 культур, які не зумовлювали захворювання на туберкульоз у ВРХ, але
викликали сенсибілізацію організму до туберкуліну для ссавців.

Встановлено, що причинами повторного захворювання на туберкульоз худоби
в оздоровлених стадах були:

наявність в оздоровленому стаді анергічних до туберкуліну для ссавців
хворих тварин;

присутність в оздоровлених господарствах тварин, уражених збудником
туберкульозу, занесення його у стадо хворими тваринами, людьми,
незнезараженим молоком, відвійками, а також збереження збудника в
об’єктах зовнішнього середовища, внаслідок неякісного проведення
заключних оздоровчих заходів.

Визначено доцільність застосування серологічних методів (РЗК) для
виявлення анергічних до туберкуліну тварин у господарствах, що
оздоровляються від туберкульозу.

Розроблені заходи оздоровлення від туберкульозу стад великої рогатої
худоби одночасно ураженої збудником туберкульозу та сенсибілізованої до
туберкуліну атиповими мікобактеріями.

Встановлено, що на заключному етапі оздоровлення гуртів великої рогатої
худоби від туберкульозу у реагуючих на туберкулін тварин, при
відсутності в органах і тканинах характерних для туберкульозу уражень та
негативних результатів бактеріологічних досліджень, для визначення
природи реакцій на туберкулін доцільно застосовувати серологічні методи
досліджень.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених
досліджень використано при розробці:

Заходів щодо оздоровлення стад ВРХ з повторним захворюванням на
туберкульоз;

Методичних рекомендацій з визначення природи реакцій на туберкулін у ВРХ
господарств, благополучних щодо туберкульозу, і встановлення видової
належності культур мікобактерій;

Заходів з оздоровлення від туберкульозу ВРХ, ураженої збудником
туберкульозу та одночасно сенсибілізованої до туберкуліну атиповими
мікобактеріями.

Перелічені розробки розглянуті та затверджені науково-технічною радою
Державного департаменту ветеринарної медицини України (1996-2003 рр.).

Одержані дані використані при розробці нової “Інструкції щодо заходів з
профілактики та боротьби з туберкульозом тварин” (2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Особисто проведено ретроспективний аналіз
епізоотичної ситуації щодо туберкульозу ВРХ в Україні та результатів
досліджень худоби на туберкульоз у господарствах, де тварини були
уражені тільки одним збудником туберкульозу або одночасно збудником
туберкульозу і атиповими мікобактеріями, виконано аналітичну обробку та
узагальнення отриманих результатів.

Досліди з вивчення причин повторного виникнення захворювання на
туберкульоз в оздоровлених господарствах та розробки заходів щодо його
запобігання, визначення природи реакцій на туберкулін у худоби
господарств, благополучних щодо захворювання на туберкульоз, а також
розробка заходів оздоровлення від туберкульозу ВРХ, одночасно ураженої
збудником туберкульозу і сенсибілізованої до туберкуліну атиповими
мікобактеріями, та ідентифікацію культур мікобактерій виконано разом із
співробітниками лабораторії вивчення туберкульозу ІЕКВМ УААН, а також
практичними спеціалістами ветеринарної медицини України.

Колегам, які допомагали у вирішенні поставлених завдань, висловлюю
велику подяку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені
на засіданнях Вченої Ради ІЕКВМ УААН, на науково–практичних конференціях
“Стан та перспективи розвитку ветеринарної науки” (м. Харків, ІЕКВМ
УААН, 1999 р.), “ІЕКВМ – 80 років на передовому рубежі ветеринарної
науки” (м. Харків, ІЕКВМ, 2002 р.), на Парламентських слуханнях на тему
“Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання” (м. Київ,
Верховна Рада України, травень 2003 р.) та міжнародній
науково–практичній конференції “Современные проблемы диагностики и
профилактики туберкулеза животных” (м. Москва, Всеросійський
науково–дослідний інститут експериментальної ветеринарії, 2003 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 наукових праць у
фахових виданнях, із них 1 робота опублікована самостійно здобувачем.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 118 сторінках
комп’ютерного друку і складається з вступу та розділів: огляду
літератури, матеріалів та методів, власних досліджень, обговорення
отриманих результатів, висновків, списку використаних джерел, додатків.
Роботу ілюстровано 9 таблицями та 7 рисунками. Список використаних
джерел включає 191 джерело, у тому числі 47 – іноземних авторів.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота виконувалась у 1985–2003 роках в лабораторії вивчення
туберкульозу Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної
медицини УААН, Державних обласних лабораторіях ветеринарної медицини
України та у господарствах Луганської, Київської, Харківської,
Запорізької, Вінницької, Хмельницької, Сумської та Житомирської
областей.

Розповсюдження туберкульозу серед великої рогатої худоби в
господарствах України у період з 1947–1966 та 1967–2003 роки вивчали на
підставі аналізу і узагальнення звітних даних Державного департаменту
ветеринарної медицини Міністерства АПК України. Відомості про виділення
культур мікобактерій із патологічного матеріалу від хворої на
туберкульоз

великої рогатої худоби в господарствах України, одержані від Державної
лабораторії ветеринарної медицини Міністерства агропромислового
комплексу України. Крім цього, в роботі використовували звітні дані
лабораторій ветеринарної медицини та обласних станцій по боротьбі з
хворобами тварин.

Власні результати досліджень отримані в спеціальних лабораторних,
виробничих дослідах та в умовах господарств.

Дослідження великої рогатої худоби на туберкульоз проводили у 24
господарствах на 26579 головах благополучної та на 3398 головах
неблагополучної щодо захворювання на туберкульоз ВРХ.

З метою визначення у ВРХ природи реакцій на туберкулін використовували
комплекс діагностичних досліджень на туберкульоз, який включав
епізоотологічний, алергічний, серологічний, патологоанатомічний і
бактеріологічний методи досліджень.

Алергічне дослідження ВРХ проводили згідно з “Настановами по
використанню туберкулінів для алергічної діагностики туберкульозу у
ссавців та птиці”, затверджених ГУВ МСГ СРСР у 1978 та у 1996 році
Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства АПК України
та “Настановою по проведенню симультанної алергічної проби з
використанням туберкуліну і комплексного алергену із атипових
мікобактерій (КАМ) при діагностиці туберкульозу у тварин”, затвердженою
Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства
СРСР 4 липня 1980 року.

Сироватку крові від реагуючих на туберкулін тварин досліджували в
реакції зв’язування комплементу (РЗК) згідно з “Настановою по постановці
і обліку реакції зв’язування комплементу (РЗК) при діагностиці
туберкульозу у тварин”, затвердженою Головним управлінням ветеринарії
Міністерства сільського господарства СРСР 15 серпня 1978 року.

Бактеріологічне дослідження проб матеріалу, відібраного від реагуючої
на туберкулін великої рогатої худоби, проводили згідно з “Методичними
рекомендаціями по діагностиці туберкульозу тварин”, затвердженими
Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства
СРСР 11 лютого 1976 року та “Настановою по діагностиці туберкульозу
тварин та птиці”, затвердженою Державним департаментом ветеринарної
медицини Міністерства АПК України 26 травня 1994 року.

У 17 культур мікобактерій, виділених від реагуючих на туберкулін
тварин, вивчали такі основні властивості:

швидкість і характер росту на середовищі Левенштейна-Йєнсена та
середовищі для культивування мікобактерій при температурах 25°, 37°,
45°С;

характеристику колоній (розмір, форму, консистенцію, характер поверхні);

тінкторіальні властивості;

здатність утворювати пігмент на світлі та в темряві за методом Кивіса
G.P. (1973);

стійкість до 5% хлористого натрію за методом Kestle D. et al. (1967);

каталазну активність за методом Middlebrook C. (1954);

реакцію редукції телуріту калію за методом Kilburn J. et al. (1969);

реакцію гідролізу твін-80 за методом Wayne L.G. (1962);

амідазну активність за методом Taequet et al. (1967) в модифікації
Ільїної Т. Б. (1981).

Видову належність 17 культур мікобактерій, виділених із діагностичного
матеріалу, визначали в лабораторії вивчення туберкульозу ІЕКВМ УААН
згідно із розробленою нами схемою ідентифікації культур мікобактерій.

При вивченні культуральних, морфологічних, тінкторіальних і біохімічних
властивостей у культур мікобактерій, виділених із діагностичного
матеріалу та при їх ідентифікації, в якості контролю використовували
референтні штами збудника туберкульозу бичачого виду штам М. Vallee, а
також штами атипових мікобактерій, із колекції культур лабораторії
вивчення туберкульозу ІЕКВМ УААН (M. scrofulaceum, M. intracellularae,
M. avium, M. gordonae, M. smegmatis, M. phlei, M. fortuitum, M. vaccae,
M. flavescens, M. dierngoferi).

Біологічні властивості виділених культур мікобактерій вивчали у дослідах
на 52 морських свинках і 14 кролях.

Досліджувані культури мікобактерій вводили морським свинкам підшкірно, а
кролям – внутрішньовенно в дозі 1 мг вологої бактерійної маси в 1 см3
стерильного фізіологічного розчину. Через 30-90 діб після зараження
тварин досліджували алергічним методом на туберкульоз. Облік реакцій на
туберкулін і КАМ проводили через 36 годин після введення алергенів.

Вивчення можливості оздоровлення ВРХ, ураженої збудником туберкульозу та
одночасно сенсибілізованої до туберкуліну атиповими мікобактеріями,
вивчали у двох господарствах Луганської та Київської областей на 4757
головах худоби шляхом застосування епізоотологічного, клінічного,
алергічного, серологічного, патологоанатомічного та бактеріологічного
методів досліджень на туберкульоз.

Отримані в експериментах дані піддавали статистичній обробці за методом
Ст’юдента-Фішера, а також за допомогою методу критерію знаків Z (Ашмарін
І. Г., Воробйов О. О., 1962, Лакін Г. Ф., 1990).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Стан епізоотичної ситуації щодо туберкульозу ВРХ та заходи боротьби з
ним в господарствах України. Аналіз документів та епізоотичної ситуації
показав, що система боротьби з туберкульозом ВРХ в
Україні

ґрунтується на виконанні організаційно–господарських та спеціальних
ветеринарно–санітарних заходів, які спрямовані на забезпечення розриву
ланок епізоотичного ланцюга у неблагополучному щодо туберкульозу стаді.

Існуючі нормативні документи щодо боротьби з туберкульозом тварин
забезпечують здійснення профілактики в благополучних та ліквідацію
захворювання у неблагополучних господарствах. Проте епізоотична ситуація
з туберкульозу у післявоєнні роки була нестабільною. Вона залежала від
епізоотологічних та економічних факторів.

В післявоєнні роки накопичення збудника туберкульозу відбулось в
результаті неможливості повноцінної реалізації заходів профілактики
хвороби та внаслідок завозу по репарації з Німеччини хворої
туберкульозом худоби. Ці причини і призвели до того, що у 1951 році
кількість неблагополучних по туберкульозу господарств досягла 3812.
Складність перебігу в них епізоотичного процесу зумовлювалась тим, що
майже в кожному господарстві утримувалось хворе поголів’я. Перепоною до
здачі його на забій були економічні негаразди післявоєнних років,
зумовлені дефіцитом продуктів харчування.

Єдиною можливістю припинити розповсюдження збудника хвороби була
організація в таких господарствах туберкульозних ізоляторів, що і було
здійснено у 1962 році. В подальші 24 роки їх існування були вжиті заходи
щодо вилучення з них тварин з відкритою формою хвороби та знешкодження
збудника у молоці і довкіллі.

Реалізовані заходи сприяли покращенню епізоотичної ситуації щодо
туберкульозу ВРХ. Доказом тому було зменшення кількості неблагополучних
господарств з 1840, що були через чотири роки після створення
ізоляторів, до 724-х в останньому 1986 році їх існування.

Проте в подальшому відчутного зменшення кількості неблагополучних щодо
туберкульозу господарств в країні не відбувалось. Причиною тому стала
контамінація тварин атиповими мікобактеріями, які при надходженні в
організм тварин зумовлювали сенсибілізацію його до туберкуліну, але не
викликали захворювання в стаді, тобто не призводили до розвитку
епізоотичного процесу. За цих обставин виникли ускладнення контролю
благополуччя ВРХ щодо туберкульозу та труднощі встановлення діагнозу на
захворювання.

Для вирішення цих проблем у 1966, 1974 та 1975 рр. видано ряд
нормативних документів. Проте і ці заходи не сприяли покращенню
епізоотичної ситуації. Так, кількість неблагополучних господарств,
зареєстрованих в країні, у 1976 році зросла до 1883.

Поряд з цим треба було визначити причини повторного спалаху захворювання
на туберкульоз ВРХ в оздоровлених господарствах.

Крім цього надзвичайно важливим було вивчити можливість оздоровлення
неблагополучних стад, в яких тварини одночасно були уражені

збудником туберкульозу та сенсибілізовані до туберкуліну непатогенними
мікобактеріями.

Вивчення причин повторного спалаху туберкульозу в оздоровлених стадах. І
дотепер немає чіткого розмежування господарств, в яких повторне
виникнення захворювання на туберкульоз може бути наслідком відновлення
захворювання за рахунок анергічних до туберкуліну хворих туберкульозом
тварин, які залишились в стаді, або результатом зараження тварин M.
bovis, що зберігався у довкіллі або був повторно занесений у
господарства з хворими тваринами, а також контамінованими відвійками,
кормами, молоком та іншим шляхом. Від визначення цих епізоотологічних
особливостей залежить спрямованість заходів боротьби з туберкульозом ВРХ
при повторних його спалахах.

Для розв’язання поставлених питань були проведені дослідження в трьох
областях України. В 38 (13,7%) із 276 оздоровлених господарств вивчали
причини повторного захворювання худоби на туберкульоз. Результати цих
досліджень наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Результати вивчення причин повторного захворювання худоби на туберкульоз
у 38 господарствах

Кількість господарств, (%) Причини повторного захворювання худоби

2 (5,3%) Хвора на туберкульоз худоба, яка була в стані анергії до
туберкуліну.

27 (71%) Не знешкоджений збудник туберкульозу, що залишився на фермі в
довкіллі внаслідок неякісного виконання заключних оздоровчих заходів.

6 (15,8%) Збудника туберкульозу занесено хворою худобою, яка без
належного контролю придбана для комплектування стада, а також
відвійками, які без попередньої пастеризації використані для випоювання
телят.

3 (7,9%) Хворі на туберкульоз люди.

Як видно з даних таблиці, повторне захворювання в 5,3% оздоровлених
господарствах виникло внаслідок знаходження в стаді анергічних до
туберкуліну тварин. У 71% оздоровлених господарствах причиною повторного
спалаху туберкульозу став не знешкоджений збудник туберкульозу, що
залишився на фермі внаслідок неякісного виконання заключних оздоровчих
заходів. В 15,8% господарств повторне захворювання худоби виникло
внаслідок недостатнього контролю епізоотичної ситуації, в результаті
чого збудник було занесено хворою худобою, закупленими на
молокопереробних підприємствах контамінованими відвійками, які були
використані для годівлі

телят, а у 7,9% господарств причиною повторного захворювання були хворі
туберкульозом люди. В інших 236 (85,5%) оголошених благополучними
господарствах, завдяки ретельно проведеним заключним оздоровчим заходам,
забезпечено стійке благополуччя стад з туберкульозу.

Приведені матеріали свідчать про те, що в 5,3% господарств, в яких
джерелом інфекції були хворі тварини анергічні до туберкуліну,
оздоровлення слід проводити шляхом повної заміни неблагополучного
поголів’я здоровим. У господарствах, де захворювання виникло через
повторне занесення (71%) збудника хворими тваринами, людьми,
незнезараженими молочними продуктами, кормами, необхідно якісно і в
повному обсязі проводити профілактичні та заключні оздоровчі заходи.

Розробка методу диференціації у ВРХ реакцій на туберкулін, зумовлених
патогенними та непатогенними мікобактеріями. Результати аналізу
епізоотичної ситуації щодо туберкульозу ВРХ в господарствах України
спонукали до розробки методу визначення природи реакцій на туберкулін у
тварин стад благополучних щодо цієї хвороби.

Жоден з окремо взятих існуючих методів діагностики не забезпечував
вирішення цього питання. Проте кожен з них створював додаткові
можливості для досягнення бажаної мети. В зв’язку з цим нами були
відібрані 5 господарств, в яких протягом 2-3 років виділяли реагуючих на
туберкулін тварин, але патологоанатомічними та бактеріологічними
дослідженнями причина таких реакцій не була з’ясована. Для диференціації
специфічних від неспецифічних реакцій на туберкулін в цих господарствах
застосували комплексний метод досліджень.

Так, при дослідженні 4689 голів ВРХ у цих господарствах в симультанній
алергічній пробі було виявлено 308 корів, що реагували на туберкулін для
ссавців та КАМ.

При цьому визначено, що реакції на туберкулін для ссавців були більше
виражені лише у тварин одного господарства, а у 4-х господарствах
реакції були більше виражені на КАМ.

b

d

r

?

i

?

®

O

,

d

f

h

j

l

n

p

r

?

?$??

®

O

;

?

$

6

:

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020