.

Фізична реабілітація жінок другого зрілого віку при дископатії шийного відділу хребта (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
156 3475
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

КОЛІУШ ОЛЬГА ІГОРЕВНА

УДК 616.36 – 002 + 616-092: 612.017.1 + 616.153.96

Функціональний взаємозв’язок ліпополісахарид-зв’язуючого білка та
імунних зрушень у патогенезі хронічного вірусного гепатиту С

14.01.13 – інфекційні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті ім. С.І.
Георгієвського МОЗ України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Аршинов Павло
Спиридонович , Кримський державний медичний університет ім. С.І.
Георгієвського, завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Вовк Алла Дмитрівна, Інститут
епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України,
завідувач відділу вірусних гепатитів і СНІДу;

доктор медичних наук, професор Мірошниченко Валентин Павлович,
Запорізька медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедри
інфекційних хвороб

Провідна установа:

Одеський державний медичний університет МОЗ України

Захист відбудеться “21” квітня 2005 р. о 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 по захисту кандидатських
дисертацій при Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім Л.В.
Громашевського АМН України за адресою 01015, м. Київ, вул. Січневого
повстання, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту епідеміології та
інфекційних хвороб ім Л.В. Громашевського АМН України (03038, м. Київ,
вул. М. Амосова, 5).

Автореферат розісланий “ 21” березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат мед. наук _____________ Кононенко В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Вірусний гепатит С є актуальною проблемою
сучасної гепатології через переважне розповсюдження хронічних
прогресуючих форм хвороби, з ризиком розвитку через 20-30 років цирозу
або гепатоцелюлярної карциноми і недостатньою ефективністю лікування. На
Україні ця проблема набуває особливе значення в зв’язку з тим, що країна
відноситься до екологічно неблагополучних регіонів з високим рівнем
ураження населення вірусом гепатиту С. (Возианова Ж.И. 2000, Гураль А.Л.
с соавт. 2004, Шахгильдян І.В. с соавт., 1998, Вовк А.Д. с соавт.,
2001).

У повсякденній клінічній практиці діагноз гепатиту С в 60-80% випадків
встановлюється вже в хронічну фазу через маломаніфестний перебіг гострих
форм хвороби (Возіанова Ж.І., Корчинський, 2001, Соринсон С.Н. 1998,
Alter M.J. 1995, Hoofnagle J. H., Di Bisceglie A.M.,1997). Своєчасна
діагностика хронічного гепатиту С (ХГС), патогенетичні аспекти
прогнозування його перебігу і вибір раціональної терапії залишаються
складними питаннями і вимагають подальшого вивчення.

Числені дані літератури вказують на тісний взаємозв’язок особливостей
імунної відповіді організму, зокрема клітинно-опосередкованого
імунітету, з тривалою персистенцією HCV в організмі хворого. (Возiанова
та співавт., 1998; С.Н. Соринсон, 1998; Исаков В.А., Аспель Ю.В., 1999;
Рябоконь О.В., Колесник Ю.М., 2002, Никитин И.Г. с соавт., 1999, Ивашкин
В.Т. с соавт, 1997, Семененко Т.А., 2000, Ярилин А.А.,1996, Bertoletti
А., 1997, Diepolder Н.М., 1996., Emi K. 1997, Mondelli M.U. 1996,
Reherman B. 1997). Прогресування ж патологічного процесу в печінці при
ХГС пов’язане з хронічним запальним процесом, виникаючим в тканині
печінки, що призводить до формування фіброзу з подальшим розвитком
цирозу (Маянський А.Н. с соавт, 1998, Соринсон С.Н., 1998). Відомо, що
активність трансаміназ мало корелює з морфологічними змінами в тканині
печінки (Комарова Д.А., Цинзерлинг В.А. 1999, Серов В.В. с соавт, 1999).
Разом з цим, взаємозв’язок між імунним дисбалансом в організмі і
інтенсивністю запального процесу в печінці в патогенезі ХГС вивчений
недостатньо. Це вимагає пошуку нових маркерів, які дозволили б надійно
оцінити активність запального процесу в печінці на будь-якому етапі
хвороби.

Як такі лабораторні маркери загалом підходять майже всі субстанції, які
або метаболізуються, або синтезуються в печінці. Такими речовинами,
широко відомими своєю ранньою участю в системному запальному процесі,
являються гострофазні білки сироватки. Одним з представників цих білків
є ліпополісахарид-зв’язуючий (lipopolysaccharide-binding protein, LBP),
відомий як гострофазний білок 1-го типу, що синтезується гепатоцитами у
відповідь на збільшення надходження по воротній вені ліпополісахариду
(LPS) кишечної палички при дисбактеріозі кишечнику і грає першорядну
роль в швидкій індукції запальної відповіді в організмі (Яковлев М.Ю.,
Лиходед В.Г., 1996, Schumann, 1990). Патофізіологічна роль LBP
зумовлена, передусім, утворенням комплексу ліпополісахарид+LBP, який
через рецептори фагоцитів CD14+ викликає їх активацію, що сприяє випуску
прозапальних цитокінів, індукуючих та підтримуючих запалення (Scafer З.,
2002, Lukkari Т.А., 1999, Jirillo Е., 1998, Caradonna L., 2002). Відомо,
що ХГС часто супроводжується синдромом надмірного зростання кишкової
мікрофлори за рахунок грамнегативних бактерій, передусім, гемолізуючих
ешеріхій та умовнопатогенної флори, що призводить до збільшення
кількості ліпополісахариду кишечної палички, що поступає по системі
портальної вени (Созинов А.С. с соавт., 2002). Деструктивні зміни
сінусоїдних клітин печінки та гепатоцитів внаслідок пошкодження їх
вірусом гепатиту С порушують їх здатність елімінувати ліпополісахарид, а
це сприяє збільшенню його кількості в загальній системі кровообігу та
потенцює подальше пошкодження печінки (Яковлев М.Ю. с соавт., 1996,
Шенкман Б.З., Грачева Н.В., 1989, Лиходед В.Г. с соавт., 1996).

Ліпополісахарид грамнегативної кишкової мікрофлори бере участь в
розвитку патологічних процесів при ХГС, зокрема надає виражений вплив на
Т- і В-лімфоцити, активує макрофаги та збільшує продукцію інтерферону,
що доведено численими експериментальними даними (Шенкман Б.З., Грачева
Н.В., 1989, Яковлев М.Ю., 1996, Jirillo Е., 1998). Однак в доступній нам
літературі дослідження рівня LBP при ХГС одиничні, а взаємозв’язок його
змін з імунними зсувами в патогенезі цієї хвороби ми не зустріли.

Незважаючи на досягнення у вивченні гепатиту С, кардинальні питання
лікування залишаються ще не повністю розкритими. Загальноприйняте
лікування ХГС з тривалим застосуванням препаратів ?-інтерферону та
рібавірину, що мають противірусну і імунокоригуючу дію, надає ефект лише
в 42-46% при інфікуванні генотипом 1в (Fried MW. 2002, Manns MP., 2001),
що недостатньо ефективно. На наш погляд, це диктує необхідність розробки
удосконалених терапевтичних підходів, впливаючих саме на патогенетичні
аспекти індукції запального процесу і імунну систему, тобто основні
механізми прогресування ХГС.

У зв’язку з цим виявлення характеру імунологічних зсувів, дослідження
вмісту LBP, з’ясування механізмів взаємодії LBP з показниками клітинного
і гуморального імунітету в динаміці у хворих на ХГС і обгрунтування
застосування з патогенетичною метою препаратів, що знижують надходження
ліпополісахариду грамнегативної кишкової флори по воротній вені (сорбент
полісорб) і сприяють нормалізації кишкової мікрофлори (пребіотик хілак)
в комплексній терапії ХГС є найбільш важливим напрямом досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом наукової теми кафедри інфекційних хвороб і
епідеміології Кримського державного медичного університету ім. С.І.
Георгієвського: “Регіональні клініко-патогенетичні та епідеміологічні
аспекти актуальних бактерійних та вірусних захворювань, оптимізація
діагностики, лікування і профілактики” наукової проблеми: “Інфекційні
хвороби. Вірусологія. Епідеміологія”, шифр 02/21, № держ. реєстрації
0103 U 007102.

На основі приведених вище даних була визначена мета нашого дослідження.

Мета роботи: вивчити роль ліпополісахарид-зв’язуючого білка та імунних
зрушень у патогенезі хронічного вірусного гепатиту С.

Відповідно до мети були поставлені наступні завдання:

Вивчити клініко-біохімічні особливості перебігу хронічного гепатиту С в
динаміці та характер порушень мікрофлори кишечнику з урахуванням
активності патологічного процесу.

Вивчити стан клітинного і гуморального імунітету та активності
фагоцитозу у хворих на хронічний гепатит С в динаміці в залежності від
активності процесу та зміни імунних показників під впливом лікування.

Вивчити вміст ліпополісахарид-зв’язуючого білка у хворих на ХГС в
залежності від ступеня активності клінічного перебігу та гістологічної
картини гепатиту.

Виявити взаємозв’язок між вмістом ліпополісахарид-зв’язуючого білка та
імунними показниками в патогенезі хронічного гепатиту С.

На підставі отриманих даних визначити доцільність застосування хілаку і
полисорбу в комплексній терапії хронічного гепатиту С.

Об’єкт дослідження. Хворі на хронічний вірусний гепатит С.

Предмет дослідження. Вміст ліпополісахарид-зв’язуючого білка, показники
клітинної, гуморальної ланок імунної системи і неспецифічного захисту,
морфофункціональний стан печінки.

Методи дослідження. У роботі використані: загальноприйняте
клініко-лабораторне обстеження хворих на ХГС; визначення вмісту
ліпополісахарид-зв’язуючого білка та маркерів вірусних гепатитів В та С
методом імуноферментного аналізу (ELISA); визначення РНК HCV методом
полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), субпопуляційного складу
лімфоцитів – в непрямій реакції поверхневої імунофлюоресценції з
використанням моноклональних антитіл до антигенів лімфоцитів: СD3+,
СD4+, СD8+, СD25+, СD22+, СD16+; оцінка фагоцитарної активності
нейтрофілів, рівня ЦІК методом преципітації 3,5% розчином
поліетіленгликоля; оцінка гістологічної активності процесу в печінці за
результатами аспіраційної пункційної біопсії з використанням індексу
гістологічної активності (ІГА), мікробіологічне дослідження вмісту
товстої кишки; статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше показана роль
ліпополісахарид-зв’язуючого білка в патогенезі ХГС. На основі аналізу
імунологічних показників і морфологічних даних виявлені найбільш
інформативні імунологічні тести, що дозволяють оцінити тяжкість перебігу
гепатиту С. Вперше показаний новий аспект патогенезу ХГС на підставі
вивчення взаємодії між характером імунологічних змін, рівнем
ліпополісахарид-зв’язуючого білка, титром специфічних антитіл і
клінічними проявами захворювання. Вперше показано, що ХГС
супроводжується синдромом надмірного зростання умовнопатогенної кишкової
мікрофлори, вираженість якого залежить від активності гепатиту.

Вперше визначена можливість використання в динаміці нарівні з активністю
трансаміназ, специфічних антитіл, HCV РНК, вмісту
ліпополісахарид-зв’язуючого білка і показників імунітету для оцінки
ефективності проведеної терапії.

Новим в роботі є патогенетичне обгрунтування доцільності застосування
пребіотику “Хілак” і сорбенту “Полісорб” в комплексній терапії
хронічного гепатиту С.

Практичне значення отриманих результатів. Встановлені основні
особливості клініко-біохімічного перебігу ХГС різного ступеня тяжкості.
Показаний взаємозв’язок рівня ліпополісахарид-зв’язуючого білка і
імунних зрушень у патогенезі ХГС і запропоновано використати основні
імунні показники в оцінці активності перебігу ХГС. Патогенетично
обгрунтоване застосування в комплексній терапії ХГС хілаку та полісорбу.
Отримані 2 деклараційних патенти України на винаходи: “Спосіб лікування
хронічного гепатиту С” Патент № 42537 А Україна, МКИ 7 А61К38/21,
А61Р1/16; “Спосіб діагностики імунологічних порушень при хронічному
гепатиті С” Патент № 47481 А Україна, МКИ 7 А 61В5/00, 5/145, А
61К38/21.

Результати дослідження та лікування застосовуються в інфекційному
відділенні 7-ї міської лікарні м. Сімферополя, кабінетах інфекційних
захворювань поліклінік м. Сімферополя, в міських інфекційних лікарнях м.
Ялта, м. Севастополь, а також використовуються в навчальному процесі зі
студентами та лікарями на кафедрі інфекційних хвороб та епідеміології
КДМУ ім. С.І. Георгієвського.

Особистий внесок автора. Автором самостійно вивчена і проаналізована
сучасна наукова література і патентна інформація з даної проблеми,
проведене клініко-епідеміологічне обстеження хворих, їх відбір і забір
матеріалу на імунологічні дослідження, які проводилися в
Науково-дослідній лабораторії КДМУ ім. С.І. Георгієвського. Особисто
дисертантом проведене визначення рівня ліпополісахарид-зв’язуючого білка
в Науково-дослідній лабораторії КДМУ ім. С.І. Георгієвського. Автором
персонально проведений статистичний аналіз даних дослідження,
інтерпретація отриманих результатів, написані всі розділи дисертації,
сформульовані висновки і практичні рекомендації і оформлена робота. В
наукових публікаціях результатів дослідження за участю співавторів
дисертанту належить основна частина внеску.

Апробація результатів дисертації. Матеріали роботи було представлено та
обговорено на засіданні асоціації інфекціоністів Криму в 2001 р. і 2002
р., науково-практичній конференції з міжнародною участю “Инфекционные
болезни в практике терапевта” в 2001 р. (м. Харків), на VI з’їзді
інфекціоністів України “Клінічні проблеми боротьби з інфекційними
хворобами” (м. Одеса) в 2002 р., науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Современная терапия больных с инфекционной и
паразитарной патологией на догоспитальном и госпитальном этапах, методы
профилактики” в 2002 р. (м. Харків), на науково-практичній конференції
“Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и
их исходы” (м. Київ) в 2001 р., на науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Гепатиты в практике терапевта, семейного врача и
инфекциониста. Современные методы диагностики и терапии” в 2003 р. (м.
Харків), засіданні кафедри інфекційних хвороб і епідеміології КДМУ ім.
С.І. Георгієвського.

Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні кафедр інфекційних
хвороб і епідеміології; шкірних та венерологічних хвороб; кафедри
мікробіології КДМУ ім. С.І. Георгієвського.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць, з
яких 4 опубліковано у виданнях, рекомендованих ВАК України, отримано 2
деклараційних патенти на винахід.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 155 друкованих
сторінках, складається зі вступу, розділів “Огляд літератури”,
“Матеріали і методи дослідження”, “Результати власних досліджень”,
“Обговорення результатів дослідження”, висновків, практичних
рекомендацій, і списку літератури, що містить 199 джерел. Робота
ілюстрована 34 таблицями, 22 малюнками і 6 виписками з медичних карток
стаціонарних хворих.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під нашим спостереженням в період з 1999
по 2004 р. перебував 191 хворий на хронічний вірусний гепатит С у віці
від 18 до 65 років (151 хворий на хронічний гепатит С і 40 хворих з
мікст-інфекцією хронічний гепатит В+С). З них 144 хворих знаходилися на
стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні 7-ї міської лікарні м.
Сімферополя, або лікувалися амбулаторно, а 47 хворих
(військовослужбовців-призовників) спостерігалися нами в
Військово-морському шпиталі ім. Н.І. Пірогова ЧФ РФ (м. Севастополь).
Після стаціонарного лікування 144 хворих знаходились під нашим
спостереженням протягом 12 місяців.

Серед хворих, що спостерігалися нами, було 145 чоловіків (75,9%) і 46
жінок (24,1%). Найбільш чисельні групи становили хворі на ХГС у віці
18-29 років (114 пацієнтів, 75,5%), переважно – чоловіки. З 40 хворих на
ВГВ+С – 31 пацієнт (77,5%) також був вищезгаданого віку.

Діагноз хронічного гепатиту С у 151 хворого встановлювали на підставі
клініко-епідеміологічних даних (скарг, епідеміологічного анамнезу,
перебігу гепатиту з повторними біохімічними загостреннями та тривало
підвищеним рівнем АлАТ, даних об’єктивного обстеження), лабораторно ХГС
підтверджувався виявленням анти-НСV IgG і анти-НСVcorеIgM, анти-NS3,
-NS4, -NS5 методом ELISA II покоління, виявленням РНК НСV в сироватці
крові методом ПЛР. Маркери вірусних гепатитів А (анти-НАV IgM), B
(HВsAg, анти-HВcIgM, HВeAg) и D (анти-HDV IgM) в крові обстежених були
відсутні. Активність процесу в печінці оцінювалась за результатами
аспіраційної пункційної біопсії печінки, яка проводилася 47 хворим
сліпим чрезшкірним методом за Менгіні в модифікації (Воробец В.Г. с
соавт., 2004) після вивчення функції зсідаючої системи крові і УЗД
органів черевної порожнини. Кожний з отриманих біоптатов печінки
довжиною від 0,5 до 3,0 см досліджувався з використанням світлооптичного
мікроскопу Laboval-4. Крім якісної оцінки стану печінки проводилися
гістоморфометричні дослідження за допомогою напівкількісних оцінок,
зокрема активності і стадії патологічного процесу в печінці з
використанням індексу гістологічної активності (ІГА), запропонованого R.
G. Knodell в 1981 р.

Крім того, для діагностики хронічного гепатиту С проводилося тривале
спостереження за хворими з повторними клінічними, біохімічними та
імунологічними обстеженнями. У 40 хворих крім маркерів хронічного
гепатиту С були виявлені маркери вірусного гепатиту В (HВsAg,
анти-HВsIgG, анти-HВcIgM, HВeAg). У цьому випадку ставився діагноз
мікст-інфекція: хронічний вірусний гепатит В+С.

Визначення ліпополісахарид-зв’язуючого білка (LBP) проводилося методом
імуноферментого аналізу (ELISA) за принципом “сендвіч”-варіанта на
твердофазному імуноферментному наборі фірми “HyCult Biotechnology”
(Нідерланди). Оптична щільність отриманих зразків вимірювалася при 450
нм на спектрофотометрі “ИФА-ОЭП” (Росія).

Для оцінки стану клітинної і гуморальної ланок імунітету проводили
визначення субпопуляційного складу лімфоцитів в непрямій реакції
поверхневої імунофлюоресценції (НРІФ) з використанням мишачих
моноклональних антитіл до антигенів лімфоцитів: СD3+, СD4+, СD8+, СD25+,
СD22+, СD16+. Для проведення цих реакцій використовували тест-системи
НВО “Препарат” (Н. Новгород, Росія). Визначення загальної кількості
циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) проводили методом преципітації 3,5%
розчином поліетіленгликоля. Фагоцитарна активність нейтрофілів
оцінювалася шляхом визначення фагоцитарного числа, фагоцитарного індексу
і показника завершеності фагоцитозу.

Виявлення РНК вірусу гепатиту С в сироватці проводилося методом
полімеразної ланцюгової реакції за допомогою набору реагентів “Полигеп
С” науково-виробничої фірми “Литех” (м. Москва).

Мікробіологічне дослідження на дисбактеріоз товстого кишечнику
проводилося за загальноприйнятими методиками (Знаменський В.А. с соавт.,
1986).

Інші лабораторні показники визначалися за загальноприйнятими методиками:
концентрація загального білірубина та його фракцій – за методом
Єндрашика, рівень активності АлАТ, АсАТ – за методом Райтмана-Френкеля.

Отримані дані клінічного обстеження і лабораторних досліджень заносилися
в спеціально розроблені карти для хворих на ХГС. Для проведення
статистичної обробки матеріалів проводились за допомогою комп’ютерних
програм “Excel-2000” та “STATISTICA 5.5” (Statsoft, Inc.).
Використовували параметричні критерії (після перевірки на нормальність
розподілу у вибірках) та непараметричні критерії. Достовірність
відмінності між показниками двох вибірок оцінювали за парними критеріями
(Student i Wilcoxon). Різницю вважали достовірною при рПершою при попаданні чужерідного антигену в організм реагує неспецифічна ланка імунітету і тому її відповідь є основоположним фактором в подальших взаємовідносинах антиген – антитіло – організм загалом. У наших дослідженнях практично всі компоненти неспецифічного захисту виявилися зниженими: як рівень CD16+ (природних кілерів), відповідальних за лізис вирусінфікованих клітин при відсутності обмеження за головним комплексом гістосумісності (р 1 111 1 + 11 LPS Портальна вена LPS грамнегативної флори порочне коло Мал. 3. Схема дії ліпополісахарид-зв'язуючого білка (LBP) активність, тим, отже більша кількість LBP необхідна для стимуляції функції фагоцитів, про що говорить і наявність зворотного кореляційного зв'язку між показниками LBP та фагоцитарним індексом (r = -0,53). Враховуючи те, що LBP виробляється в організмі хворих на ХГС у відповідь на збільшення поступаючого з кишечнику по воротній вені ліпополісахариду грамнегативної флори при сутутньому дисбактеріозі, який в умовах запальної інфільтрації печінки може загострювати основний процес, стає очевидним, що в комплекс патогенетичного лікування доцільно включати препарати, що забезпечують з’єднання ліпополісахариду грамнегативної флори, та опосередковано, шляхом зменшення вироблення LBP, впливали б на активність запального процесу в печінці, а також сприяли б нормалізації власної мікрофлори кишечнику. З цією метою в доповнення до базисної терапії у 21 хворого з мінімальною активністю ХГС і 10 хворих на ВГВ+С (1 група) були включені ентеросорбент полісорб та пребіотік хілак. Ентеросорбент полісорб забезпечує зв’язування та виведення багатьох активних в біологічному плані речовин, що мають білкову і небілкову природу, зокрема ендотоксин (ліпополісахарид), а пребіотик хілак сприяє відновленню порушеної мікрофлори кишечнику і призначалися за наступною схемою: хілак по 40-50 крапель всередину за 1 годину до їжі 3 рази на день з поступовим зниженням дози і полісорб у вигляді суспензії, яка готується шляхом внесення в склянку з кип'яченою водою по 1 столовій ложці, ретельно перемісити і приймати всередину через 1 годину після їжі 3 рази в доби через день. Тривалість курсу лікування становила 1-1,5 місяця. Для контролю ефективності проведеної терапії отримані результати порівнювалися з групою з 20 хворих на ХГС і 7 хворих на ВГВ+С з мінімальною активністю захворювання (2 група), що не отримували полісорбу та хілаку. Під впливом проведеної терапії в обох групах пацієнтів спостерігалось зникнення скарг, позитивна динаміка клінічних проявів гепатиту (поліпшення загального стану, нормалізація апетиту, зникнення жовтяниці, важкості та чутливості в правому підребер’ї, відмічалася тенденція до нормалізації розмірів печінки), нормалізація обміну білірубіну, активності амінотрансфераз та позитивна динаміка імунних показників: лімфоцитів, СD3+лімфоцитів, CD25+, CD16+ клітин, ЦІК та показників фагоцитарної активності нейтрофілів. Показники ЦІК, CD25+, CD16+ лімфоцитов і фагоцитарного індексу наближалися до показників здорових осіб достовірно більш виражено при включенні додатково до базисної терапії хілаку та полісорбу. Також нами виявлено в 1 групі хворих достовірно більш швидке зниження рівня LBP як серед хворих на ХГС (на 42,2% (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020