.

Комплексне лікування хворих на псоріаз з урахуванням стану перекисного окислення ліпідів, білків, нуклеїнових кислот та антиоксидантної системи (автор

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
152 2796
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОШЕЛЬНИК Олена Леніанівна

УДК 616.37- 002-036.11+557.146.1

Експериментальна розробка методів ранньої діагностики і
профілактики гострого панкреатиту

14.03.04 – патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор Демидов Володимир
Михайлович, Одеський державний медичний університет МОЗ України,
м.Одеса, професор кафедри загальної хірургії

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Сукманський Олег Іванович, Інститут
стоматології АМН України, м. Одеса, завідувач відділу патологічної
фізіології

Доктор медичних наук, професор Роговий Юрій Євгенович, Буковинська

державна медична академія МОЗ України, м. Чернівці, професор кафедри
патологічної фізіології

Провідна установа: Донецький державний медичний університет ім. М.
Горького МОЗ України, кафедра патологічної фізіології, м.Донецьк

Захист відбудеться “_17_”__травня_ 2005 р. о _13 00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному
медичному університеті МОЗ України (65026, м. Одеса, пров. Валіховський,
2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного
медичного університету (65026, м. Одеса, Валіховський пров., 3).

Автореферат розісланий “_17_” квітня____ 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к. мед. н., доцент В.В.Годован ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лікування хворих на гострий панкреатит (ГП) є
важливою проблемою сучасної медицини, що підтверджується неухильно
зростаючою захворюваністю та стабільно високими показниками летальності.
Такий стан речей обумовлений переважно складністю патогенезу ГП
(Савельев В.С. и соавт., 1999; Imrie C.W., 1999). Сучасний рівень науки
дозволив внести суттєві зміни в саме вчення про ГП, побудувати нову
патогенетичну концепцію на біохімічній основі і, базуючись на неї,
розробити раціональні методи лікування. Разом з тим, серед причин
високої смертності, досягаючей при деструктивних формах ГП 30-40%, одно
з важливих місць займає піздня діагностика або ії помилки, неадекватний
вибір консервативної та оперативної лікувальної тактики, практична
відсутність профілактики (Савельев В.С. и соавт., 1993—2001; Лищенко
А.Н. и соавт., 1995; Шалимов А.А. и соавт., 1998; Запорожченко Б.С.,
1998; Багненко С.Ф. и соавт., 2002; Norman J.G. et al.,1996; Gorry M.C.
et al., 1997; Tsiotos G.G. et al., 1998). Основні труднощі в клініці,
окрім точної та ранньої діагностики, пов’язані з вибором раціональної
лікувальної тактики залежно від фази захворювання, важкості стану
хворого, інформативності методів діагностики, ефективності
консервативного (Савельев В.С. и соавт., 2001; Foitizik T. et al., 1995)
та оперативного лікування (Кубышкин В.А., 1996; Филимонов М.И. и соавт.,
2000; Farkas G., Marton J., 1998; Bassi C.et al., 1999).

Складність диференціальної діагностики ГП відмічена богатьма авторами
(Шалимов А.А. и соавт., 1997; Брискин Б.С., Рыбаков Г.С., 2000;
Гальперин Э.И. и соавт., 2001; McArthur A., 1996; Ogava M., 1998).
Накопичений досвід клінічної, та в меншій мірі, рентгенологічної
діагностики дозволяє у типових випадках розпізнавати ГП. Тяжкі, чи
деструктивні форми ГП, є найбільш складними в діагностуванні. Так, за
даними Jonson C.(1999), тільки 57% хворим, що померли від ГП, діагноз
був поставлений прижиттєво. Тому й досі актуальною залишається розробка
принципів та основних методологічних підходів, які дозволяють
здійснювати ранню діагностику гострого ураження паренхіми підшлункової
залози (ПЗ). За думкою деяких авторів, основним шляхом зниження
летальності та підвищення ефективності лікування хворих на ГП є розробка
та вдосконалення “нехірургічного” компонента лікування (Шалимов А.А. и
соавт., 1997; Багненко С.Ф. и соавт., 2002; Jonson C.H. et al., 1999).
Так, застосування синтетичних аналогів опіоїдних пептидів (даларгін,
сандостатин та ін.) для консервативного лікування та в післяопераційному
періоді для блокування панкреатичної секреції дозволяє знизити
летальність на 15,6% (Побуцький О.О., 2000; Imrie C.W., 1999). Беручи до
уваги результати власних досліджень, вказані автори вважають доцільним
застосування аналогів опіоїдних пептидів при ГП.

Останніми роками отримані нові дані про патогенез гострого панкреатиту,
де важлива роль у пусковому механізмі розвитку ГП відводиться оксиду
азоту (NO). Це явилося підставою для вивчення основних патогенетичніх
ланок перебігу ГП на моделі L-аргінін-індукованого гострого
експериментального панкреатиту з ціллю пошуку нових методів діагностики,
лікування та профілактики зазначеного патологічного процесу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційні дослідження були виконані в межах науково-дослідницької
роботи кафедри загальної хірургії Одеського державного медичного
університету, затвердженою МОЗ України за темою “Розробка патогенетично
обґрунтованих методів корекції ендотоксикозу і змін дифузної ендокринної
системи у хворих з гострими захворюваннями черевної порожнини і
запальними захворюваннями м’яких тканин” (№ держреєстрації 0196U001839)
і Договору про наукове співробітництво між Одеським державним медичним
університетом і Державним Підприємством НДІ фармакології РАМН “Принципы
и методы фармакологической коррекции функций нервной системы в пред- и
послеоперационном периоде у больных с острыми заболеваниями органов
брюшной полости” по дослідженню регуляційних гормональних систем та їх
природних метаболітів, впровадженню їх синтетичних аналогів у якості
лікарських препаратів.

Дисертант є співвиконавцем вказаних наукових досліджень.

Мета дослідження. З’ясувати патофізіологічні механізми розвитку

L-аргінін-індукованого гострого експериментального панкреатиту для
розробки патогенетично обгрунтованого методу ранньої діагностики і
профілактики зазначеного патологічного процесу та довести доцільність
застосування даларгіну з профілактичною та лікувальною метою за даних
умов.

Завдання дослідження.

Вивчити динаміку зміни концентрації фактора некрозу пухлини альфа в
сироватці крові щурів впродовж формування L-аргінін-індукованого
гострого експериментального панкреатиту та встановити його патогенетичну
роль в розвитку даної патології.

З’ясувати ефективність застосування інгібітору синтезу оксиду азоту за
умов розвитку L-аргінін-індукованого гострого експериментального
панкреатиту в щурів.

Вивчити вплив даларгіну на активність процесів сироваткового протеолізу
та активність ферментів підшлункової залози у крові при
L-аргінін-індукованому гострому експериментальному панкреатиті за умов
профілактичної та лікувальної дії.

З’ясувати вплив даларгіну на морфологічні зміни в тканині підшлункової
залози при L-аргінін-індукованому гострому експериментальному
панкреатиті за умов профілактичної та лікувальної дії.

Обгрунтувати можливість застосування даларгіну для профілактики і
лікування хворих на гострий панкреатит.

Об’єкт дослідження — розробка нових методів діагностики і профілактики
гострого панкреатиту.

Предмет дослідження — патофізіологічні механізми розвитку ГП за умов
L-аргінін-індукованого гострого експериментального
панкреатиту.

Методи дослідження: патофізіологічні, біохімічні, морфологічні,
імуноферментні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатiв. Вперше показано, що перебіг
L-аргінін-індукованого гострого експериментального
панкреатиту (ГЕП) супроводжується істотним зростанням концентрації
фактора некрозу пухлини альфа (ФНП?) в сироватці крові, що свідчить про
участь у патогенезі ГЕП системи прозапальних цитокінів. Вперше доведено,
що підвищення концентрації ФНП? у сироватці крові щурів з
L-аргінін-індукованим ГЕП є раннім діагностичним показником, визначення
якого може бути використане як метод діагностики ГП на початкових
стадіях розвитку захворювання.

Вперше було виявлено, що блокування синтезу NO в щурів шляхом
лікувально-профілактичного застосування NG-нітро-L-аргініну дозозалежно
нормалізує функціональну активність показників системи сироваткового
протеолізу, активність ферментів підшлункової залози (ПЗ) у крові, а
також нівелює макро- та мікроскопічні ознаки гострого запалення
паренхіми ПЗ. Це свідчить про важливу роль NO в патогенезі
L-аргінін-індукованого ГЕП.

Впродовж проведених досліджень вперше було показано, що застосування
вільної та ліпосомальної форм даларгіну з профілактичною метою запобігає
суттєвим порушенням в системі протеолізу крові при розвитку ГЕП, сприяє
обмеженню патологічних макро- та мікроскопічних змін тканини ПЗ та
нормалізує активність ферментів ПЗ у крові.

Вперше доведено, що застосування вільної та ліпосомальної форм даларгіну
для лікування L-аргінін-індукованого ГЕП сприяє нормалізації
функціональної активності системи сироваткового протеолізу, активності
ферментів ПЗ у крові щурів, а також відновлює макро- та мікроскопічну
структуру ПЗ.

Відзначено, що профілактичний ефект даларгіну зберігався протягом 30 хв,
а його ліпосомальної форми протягом 72 год до відтворення

L-аргінін-індукованого ГЕП, що вказує на значну профілактичну
ефективність ліпосомального даларгіну.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані розширяють наші
уявлення про патогенез L-аргінін-індукованого ГЕП, оскільки свідчать про
патофізіологічну роль синтезу NO в механізмах розвитку даного
патологічного процесу. Результати експериментального дослідження дали
можливість обґрунтувати доцільність профілактичного вживання
NG-нітро-L-аргініну як блокатора синтезу NO, оскільки при цьому
відбувається значне гальмування розвитку запально-некротичного процесу в
тканині ПЗ.

Виявлена внаслідок проведених експериментальних досліджень виражена
профілактична та лікувальна ефективність ліпосомальної форм даларгіну,
яка перевершувала таку у вільної форми пептиду, свідчить, що препарат
відповідає вимогам, які пред’являються до речовин патогенетично
спрямованої профілактичної та лікувальної дії і служить
експериментальним обґрунтуванням доцільності його залучення до комплексу
профілактичних та лікувальних заходів при ГП в клініці (патенти України
№ 67631А, № 67628А).

Важливим з практичної точки зору є і те, що розкриті патогенетичні
механізми підвищення концентрації одного із представників родини
цитокінів— фактора некрозу пухлини альфа в сироватці крові при
L-аргінін-індукованому ГЕП. Значне зростання в крові концентрації ФНП?
може служити раннім гуморальним маркером розвитку гострого панкреатиту і
бути використано в практичній медицині для вирішення питань ранньої
діагностики ГП.

Результати дисертаційної роботи є експериментальним обґрунтуванням
розробки діагностичних та профілактичних заходів при ГП у клінічних
умовах.

Теоретичні положення дисертації впроваджені у навчальний процес на
кафедрах загальної хірургії, оперативної хірургії та топографічної
анатомії, загальної та клінічної патологічної фізіології Одеського
державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею
автора, внесок якого полягає у виборі напряму, обсягу та методів
дослідження, формуванні цілей та задач дослідження, науковому аналізі та
узагальненні отриманих результатів, формулюванні основних положень та
висновків дисертації. Дисертант самостійно здійснювала налогоджування
експериментальної моделі, оволоділа методиками біохімічних,
морфологічних та статистичних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
доповідалися та отримали позитивну оцінку на III Республіканській
науково-практичній конференції “Новое в клинической фармакологии и
фармакотерапии заболеваний внутренних органов” (Харьков, 2000); IX
Всеукраїнській науково-методичній конференції “Актуальні питання
викладання та сучасні проблеми хірургії” (Запоріжжя, 2003);
Науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю з дня народження
заслуженого діяча науки та техніки Украіни професора А.Ф.Греджева
“Хирургия гепатопанкреатодуоденальной зоны” (Донецьк, 2003); Міжнародній
науково-практичній конференції “Нерешенные и спорные вопросы хирургии
гепатопанкреатодуоденобилиарной зоны” (Одесса, 2003), Х Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Сучасні методи діагностики і лікування в
клініці внутрішніх хвороб”, присвяченій 80-річчю професора А.Я.Фіщенка
(Вінниця, 2004).

Публікації. За матеріалами досліджень опубліковано 14 наукових праць, в
том числі 10 статей у фахових журналах ВАК України, отримано 2 патенти
України.

Об’єм та структура дисертації. Дисертація викладена на 164 сторінках
машинописного тексту. Складається із вступу, огляду літератури, описання
матеріалів та методів досліджень, чотирьох розділів результатів власних
досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків та списку
літератури, який містить 326 джерел, з них 203 іноземних. Дисертація
ілюстрована 32 таблицями та 3 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Експериментальні дослідження проведені
на 602 статевозрілих щурах лінії Вістар масою 160—200 г на моделі ГП.
Роботу з лабораторними тваринами проводили з додержуванням норм,
прийнятих комісією з етики по проведенню експериментальних досліджень
ОДМУ та правил, передбачених Європейською комісією з нагляду за
проведенням лабораторних та інших дослідів з участю експериментальних
тварин різних видів.

ГЕП у щурів відтворювали двома внутрішньоочеревинними інє’кціями 20 %
розчину L-аргініну (‘Sigma Chemical Co’, USA) в сумарній дозі 5 г/кг, з
інтервалом введення в 1 год за методикою Czako L. et al.(2000).
Контрольним тваринам вводили по 2,5 мл ізотонічного розчину натрію
хлориду. Максимальна вираженість біохімічних, морфологічних та інших
неспецифічних показників, що характеризують перебіг
L-аргінін-індукованого ГЕП виявляється через 24 год з моменту його
відтворення. Евтаназію тварин для подальших біохімічних та морфологічних
досліджень здійснювали внутрішньоочеревинним введенням етаміналу натрію
в дозі 100 мг/кг. З профілактичною метою ліпосомальну та вільну форми
даларгіну, а також нативні ліпосоми вводили щурам за 96; 72; 48, 24 та
0,5 год до відтворення ГЕП внутрішньоочеревинно, в дозах 50 мкг/кг.
Інгібітор NO-синтази NG-нітро-L-аргінін розчиняли в ізотонічному розчині
натрію хлориду безпосередньо перед застосуванням і вводили
внутрішньоочеревинно в дозах 10 та 20 мг/кг за 30 хв до відтворення ГЕП.
З лікувальною метою вказані препарати вводили одноразово, через 30 хв
після ін’єкції L-аргініну. Крім того, в окремій серії
експериментів досліджували зміну концентрації ФНП? у крові через 6; 12;
24 год, 2—5 діб з моменту індукції ГЕП.

У відповідності до мети та задач дослідження всі експериментальні
тварини були розподілені на такі групи: 1 група — контроль; 2 група —
щури з ГЕП; 3 група — щури з ГЕП, яким вводили даларгін; 4 група — щури
з ГЕП, яким вводили ліпосоми; 5 група — щури з ГЕП, яким вводили
ліпосомальний даларгін; 6 група — щури з ГЕП, яким вводили
NG-нітро-L-аргінін (10 мг/кг); 7 група — щури з ГЕП, яким
вводили NG-нітро-L-аргінін (20 мг/кг). В кожну з названих груп входило
не менше 10 тварин.

Методом твердофазного імуноферментного аналізу за допомогою стандартних
наборів фірм “Amersham” (Англія) та “Immuno Nuclear Corporation” (США) в
крові щурів визначали концентрацію ФНП?. Загальноприйнятими методами
визначали стан процесів сироваткового протеолізу – активність
нейтральних, кислих протеаз, ?1-антитрипсину (Левицький А.П., 1973),
білка за Lowry O.H et al. (1951). Крім цього, в крові щурів визначали
активність трипсину за Erlanger et al. (1961), інгібітору трипсину за
Haverback et al. (1961) — обидва методи в модифікації Шатернікова B.A.
(1966), амілази за Caraway W.T. et al. (1959). Активність ліпази
визначали за методикою Shihabi L.K. et Bishop C. (1971).

Після евтаназії у тварин виділяли ПЗ, за стандартною методикою готували
зрізи тканини з подальшим фарбуванням гематоксилін-еозином (морфологічні
дослідження проводилися на кафедрі патологічної анатомії ОДМУ, завідувач
– професор Даниленко А.І.). Макро- та мікроскопічні зміни фіксували у
балах за методикою Hughes C.B. et al. (1996). Поверхню залози умовно
розділяли на квадранти площею 0,01 см2, у кожному з яких вивчали
морфологічні зміни в паренхімі та морфофункціональні порушення
мікросудинного русла ПЗ з кількісним визначенням запальних та
післязапальних ознак. Підрахунок робили в 10 квадрантах
ПЗ, узятої від кожного щура.

Всі одержані результати обробляли за допомогою загальноприйнятих в
медико-біологічних дослідженнях параметричних методів статистичного
аналізу. Статистичну обробку проводили за допомогою комп’ютерної
програми статистичного аналізу “Statgraph”.

Результати досліджень і їх обговорення.

Макро- та мікроскопічні зміни в ПЗ за умов цієї моделі ГЕП відповідали
характерним змінам морфологічної будови залози при ГП. Через 24 год
макроскопічно залоза була збільшена, щільна, на розрізі –
темно-червоного кольору з ділянками незміненої структури. Гістологічно
виявлялися різномасштабні вогнища геморагічного некрозу ацинарної
тканини з геморагічним просиченням інтерстицію та жировими некрозами
клітковини. В судинах органа виявлялися розповсюджені судинні зміни у
вигляді повнокрів’я, агрегації формених елементів крові, тромбозу, а
також ураження судинних стінок у вигляді фібриноїдного просичення.

У сироватці крові контрольних щурів концентрація ФНП? становила
(2,8±0,3) пг/мл (рис. 1). Через 1 год після введення тваринам L-аргініну
величина досліджуваного показника зросла в 13,4 рази порівняно з
початковим показником (pt¬ TH OJPJQJ @ |>|@|oioiaioioioiaioioioioioiUiUioIoioiAiaiUiUiUiUiUi?iU?UiAioioioiaioAo
AoA

?????гібітору синтезу оксиду азоту NG-нітро-L-аргініну, істотно не
відрізнялися від таких, одержаних у контрольних щурів. Застосування
вільної та ліпосомальної форм даларгіну з профілактичною метою виявилося
ефективним в аспекті нормалізації активності ферментів ПЗ у крові щурів
з L-аргінін-індукованим ГЕП (табл.1). Отримані результати
підтвердили дані про те, що ефективність ліпосомальної форми даларгіну
за умов ГЕП значно (p0,05 632,7±54,6

??

p3-5>0,05 46,0±3,9?

???

p3-5>0,05 9,7±0,6

??

p3-5>0,05

6. Ліпосомальний даларгін (за 24 год) + ГЕП, n=11 131,1±15,4

???

р4-60,05 59,3±6,1

???

p4-6

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020