.

Діагностика та комбіноване лікування хворих на ехінококоз пе-чінки та легень (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
216 6410
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ІМЕНІ Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

КОМАРИЦЯ ОРЕСТ ЙОСИФОВИЧ

УДК 616.36–002.2–022:616.157.915–07

Діагностичне і прогностичне значення відхилень у метаболізмі
холестеролу в хворих на хронічні вірусні гепатити

14.01.13 – інфекційні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті

імені Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор ПАНЧИШИН МАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА, завідувач
кафедри факультетської терапії Львівського національного медичного
університету імені Данила Галицького МОЗ України.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор ВОВК АЛЛА ДМИТРІВНА, завідуюча
відділенням вірусних гепатитів з блоком СНІДу Інституту епідеміології та
інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України;

доктор медичних наук НІКІТІН ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ, професор кафдри
інфекційних хвороб Одеського державного медичного університету МОЗ
України.

Провідна установа:

Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ України.

Захист дисертації відбудеться 25 травня 2005 р. о 1100 на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 при Інституті
епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН
України за адресою: 01015, м. Київ, вул. Січневого Повстання, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту
епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН
України за адресою: 03038, м.Київ, вул. Миколи Амосова, 5.

Автореферат розісланий 22 квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук В.В. Кононенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічні вірусні гепатити (ХВГ) В і С є основною
причиною хронічних хвороб печінки і однією з найактуальніших проблем
охорони здоров’я як у всьому світі (Возіанова Ж.І., 2000; Boyer N. et
al., 2000), так і в Україні зокрема (Гураль А.Л. 2000). Медичне і
соціальне значення ХВГ визначається не тільки значним зростанням
поширеності та захворюваності, але і надзвичайно несприятливими
наслідками – формуванням цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми
(Возіанова Ж.І., 2000; Москаленко В.Ф. 2000; Вовк А.Д. 2001).

Тривале спостереження двох тисяч пацієнтів з ХВГ виявило, що на 5, 10,
15 рік захворювання цироз печінки розвивається у 7.6 %; 21.7 % і 32.2 %
хворих, а рак – 3.4 %; 10.5 % і 22.4 % відповідно (Ikeda K, et al.,
1998).

Окремою проблемою є особливості клінічного перебігу ХВГ, які
ускладнюють їх діагностику. Це і тривала латентна фаза, що передує
клінічно маніфестаційній стадії реактивації і зумовлює апріорно пізню
його діагностику (Соринсон С.Н. и др., 2000), і здатність віруса уникати
імунної відповіді (Игнатова Т.М., 2001), і часті первинні позапечінкові
прояви (Игнатова Т.М., 1998; Громашевська Л.Л., 2001), і випадки з
хронічними HBeAg-негативними вірусними гепатитами, при яких постійно чи
періодично спостерігається високий рівень віремії (Ибрагимова М.М.,
2004).

Усі аспекти, що наводилися вище, утруднюють діагностику ХВГ, стають
причиною затримки проведення адекватної терапії і, як наслідок, гірших
результатів лікування (Trautwein C. et al., 1995; Sharara A. et al.,
1996; Hoofnadle J. et al., 1997).

Враховуючи вплив HBV та HCV на метаболізм ліпідів у гепатоцитах та в
організмі в цілому, робляться спроби використати показники, що
характеризують цей обмін, для діагностики і прогнозу перебігу ХВГ.
Гепатоцити, ендонтеліоцити та інші клітини можуть суттєво впливати на
рівень холестеролу (ХС) у крові, використовуючи ХС ліпопротеїнів низької
густини (ХС-ЛНГ) через відповідні ароВ-рецептори (apoB-R) (Goldstein
J.L., Brown M.S., 1994).

Є дані, що рівень ХС може бути пов’язаний зі станом імунної системи
людини (Muldoon M.F., 1997). Гіпохолестеролемія (гіпоХС) асоціюється з
глибшими порушеннями імунітету при хворобах, які перебігають із
запаленням (Панчишин Ю.М., 2003). Водночас імунна відповідь на будь
який чинник при гіперхолестеролемії (гіперХС) є бурхливішою, що особливо
помітно у пацієнтів з синдромом відторгнення трансплантанту.

Той факт, що розвиток вірусів гепатиту, зокрема HCV, відбувається у
мембранах ендоплазматичної сітки гепатоциту, апарату Гольджі, а
виділяється вірус із клітини шляхом екзоцитозу разом з ароВ і ароА
вмісними ліпопропротеїнами (ЛП) (Bartenschlager R., Lohmann V., 2000)
вказує на можливість впливу вірусів гепатиту на метаболізм ліпідів у
гепатоциті. Адже ці ж структурні елементи гепатоцита відповідають за
синтез ЛНГ (Voet D., Voet J., 1990). Більш того, експериментально
доведено, що HBV і HCV мають проникати у паренхіматозні клітини,
використовуючи apoB-R (Agnello V. et al., 1999; Monazahian M. et al.,
1999).

Водночас саме серед показників метаболізму ліпідів, які доступні для
визначення у звичайних клінічних лабораторіях, можна виявити маркери
стеатозу печінки (Mihm S. et al., 1997), фіброзу печінки (Westin J. et
al., 2002). Однак, у науковій літературі клінічні дослідження з вивчення
метаболізму ліпідів у хворих на ХВГ практично відсутні. Невідома частота
відхилень у ліпідному обміні хворих на ХВГ, зв’язок порушень з фазами
ХВГ, не розглядаються показники ліпідного обміну як маркери злоякісної
проліферації у хворих на ХВГ.

Пошук доступних та інформативних методик для діагностики та оцінки
перебігу ХВГ має велике значення, що і визначало мету та актуальність
даної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Робота виконана в рамках
комплексної науково-дослідної теми кафедри факультетської терапії
Львівського національного медичного університету (ЛНМУ) імені Данила
Галицького „Роль супутників холестеролу в ліпідному обміні. Діагностичне
значення окремих стеролів при внутрішній патології” і
”Гіпохолестеролемія. Стан проблеми. Частота гіпохолестеролемії при
внутрішніх хворобах“ (№ державної реєстрації 0197U000592). Тема
дисертаційної роботи затверджена на засіданні вченої ради
стоматологічного факультету ЛНМУ імені Данила Галицького, протокол № 3
від 15.11.1995 р.

Мета і завдання дослідження. На підставі вивчення особливостей клініки і
метаболізму ліпідів при ХВГ В і С запропонувати критерії оцінки стану
пацієнтів з цією патологією.

Для досягнення мети було визначено наступні завдання.

Вивчити і порівняти клінічний перебіг ХВГ у пацієнтів з позапечінковими
проявами.

Визначити рівні ХС і тригліцеридів (ТГ) і частоту їх відхилення у хворих
на ХВГ.

Порівняти три складові метаболізму ХС у пацієнтів з ХВГ: метаболізм
ЛДНГ, apoB-R шлях надходження ЛНГ, зворотний транспорт ХС.

З’ясувати особливості метаболізму ХС залежно від наявності віремії при
ХВГ.

Вивчити метаболізм ліпідів у пацієнтів з негоджкінськими лімфомами
(НГЛ), інфікованих HCV.

Обґрунтувати доцільність використання певних відхилень показників обміну
ліпідів у об’єктивізації діагностики вірусних гепатитів.

Об’єкт дослідження: метаболізм ліпідів при ХВГ В, С і НГЛ.

Предмет дослідження: загальний клінічний стан пацієнтів на хронічні HBV
та HCV гепатити, стан apoB-R шляху метаболізму ЛНГ, зворотний транспорт
ХС, метаболізм ЛДНГ і ТГ, рівень ХС і ТГ залежно від наявної чи
відсутньої віремії.

Методи дослідження. Клінічне обстеження хворих на ХВГ, необхідне для
верифікації діагнозу, включно з визначенням функціонального стану
печінки, маркерів ХВГ методом імуноферментного аналізу (ІФА), сонографії
печінки. Серед показників ліпідного обміну визначали ХС, ТГ, ХС-ЛНГ, ХС
ліпопротеїнів дуже низької густини (ХС-ЛДНГ), ХС ліпопротеїнів високої
густини (ХС-ЛВГ), фракції транспортних ЛП крові.

Наукова новизна. Описано метаболізм ліпідів у хворих з ХВГ; показано
переважання ароВ-R шляху поступлення ЛНГ до клітин у хворих на ХВГ;
доведено, що серед пацієнтів з ХВГ, особливо при віремії, істотно
частіше спостерігається гіпоХС, ніж при невірусних гепатитах.
Обгрунтовано можливість використання зниження рівня ТГ і ЛДНГ, як
маркера порушень мікросомального тригліцерид– транспортного протеїну
(МТТП) у хворих на HCV гепатит. Вперше показано, що у пацієнтів з НГЛ
метаболізм ліпідів залежить від інфікування їх HCV. Запропоновано
коефіцієнт насичення холестеролом ЛВГ, як показник можливої злоякісної
проліферації у хворих на ХВГ.

Практичне значення одержаних результатів. При виявленні сонографічних
ознак жирового гепатозу у пацієнтів треба визначати рівень ТГ. Низький
їх вміст вказує на необхідність пошуку маркерів ХВГ. При виявленні
позапечінкових проявів у пацієнтів, що надуживають алкоголем, визначення
маркерів вірусних гепатитів обов’язкове. При наявності у хворих на ХВГ
гіпоХС є велика ймовірність віремії. Первинна діагностика НГЛ має
доповнюватися визначенням аntiHCV і RNA HCV. Зростання коефіцієнту
насиченості холестеролом ЛВГ можна використати для моніторування ступеня
ризику розвитку злоякісної проліферації у хворих на ХВГ.

Основні результати дисертаційної роботи використовуються у практиці
терапевтичної клініки центрального військового клінічного госпіталю 1120
ЗахОК та гематологічного відділення 5МКЛ (Львів); у навчальному процесі
на кафедрі біохімії, патологічної фізіології ЛНМУ ім. Данила Галицького
та в інституті патології крові та трансфузійної медицини АМН України, що
підтверджено актами впроваджень.

Особистий внесок здобувача. У дисертації подаються результати
самостійних досліджень, проведених автором: аналіз архівних матеріалів,
комплексне обстеження хворих, основні біохімічні дослідження; аналіз,
систематизація та статистична обробка отриманих даних, написання
рукопису дисертації, підготовка до друку наукових публікацій. Автор
особисто обґрунтував доцільність вивчення рівня ХС, ТГ, ХС-ЛВГ та
коефіцієнту насиченості холестеролом ЛВГ як біохімічні критерії оцінки
стану пацієнтів з ХВГ, розробив алгоритм для оцінки перебігу гепатитів з
позапечінковими проявами на підставі аналізу ліпідів крові у пацієнтів з
хронічною HBV і HCV інфекцією.

Апробація роботи. Апробація дисертації проведена на спільному засіданні
кафедри факультетської терапії та кафедри інфекційних хвороб ЛНМУ ім.
Данила Галицького 21 жовтня 2004, протокол № 7. Основні положення
дисертації викладені на першому конгресі Європейської асоціації
внутрішньої медицини (Амстердам, 1997), на XIV з’їзді терапевтів України
(Київ, 1998), Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених
(Тернопіль, 1999), VIII конгресі Світової федерації Українських
лікарських товариств (Львів-Трускавець, 2000), на міжнародному
симпозіумі „Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи
возбудителей и их исходы” (Київ, 2001), на VIII українському
біохімічному з’їзді (Чернівці, 2002), на науковій конференції
Львівського обласного товариства терапевтів і кафедри факультетської
терапії „Гіпохолестеролемія: значення в нормі та патології”(Львів,
2002), на всеукраїнських науково-практичних конференціях з міжнародною
участю „Сучасні аспекти діагностики та лікування захворювань внутрішній
органів” (Вінниця, 2003 та 2004), на XV з’їзді терапевтів України (Київ,
2004).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 19 робіт, 9 статей у
наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (з них 2 –
самостійних), 9 тез, один інформаційний лист.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, опису методів досліджень, 5 розділів з аналізом отриманих
результатів досліджень, обговорення результатів досліджень та висновків,
а також списку використаних джерел із 396 найменувань. Основний текст
займає 148 сторінок. Дисертація ілюстрована 35 таблицями та 20
рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Проведено повне клінічне обстеження 202
хворих, які лікувалися на клінічних базах кафедри факультетської терапії
та гематологічному відділенні 5 МКЛ. Діагноз встановлювався на основі
класифікації хронічних гепатитів, прийнятій на міжнародному конгресі
гастроентерологів (1994 р., м. Лос-Анжелес, США). Для встановлення
вірусної етіології гепатитів усі хворі були тестовані на наявність
HBsAg, HBeAg, antiHBc і antiHCV.

Маркери вірусного гепатиту В (HBsAg, HBeAg, antiHBc, antiHBe)
визначалися методом ІФА за допомогою діагностичних систем Roche
Diagnostic System та НВО “Диагностические системы” (Россия, Нижний
Новгород) на базі лабораторії Львівського обласного діагностичного
центру.

Маркери вірусного гепатиту С – antiHCV визначалися методом ІФА та
імуноблоту за допомогою тест-систем ORTO-test system HCV 3.0 у
лабораторії Львівського обласного діагностичного центру та „Вектор-Бест”
(Росія) у вірусологічній лабораторії інфекційної клінічної лікарні м.
Львова. Тест-системи для виявлення антитіл до HCV включали
рекомбінантний HCV Ag у першому випадку і рекомбінантні антигени HCV –
структурні вірусні білки та фрагменти неструктурних білків у другому
(cor 22, NS3, NS4, NS5).

Якісне визначення RNA HCV в сироватці крові проводилося методом
полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) із використанням ПЛР-тест-системи
“АмпліСенс HCV-240/BKO-440” (Росія) та тест-системи для визначення RNA
вірусу гепатиту С “Медбіосервіс” (м. Київ). Дослідження проведені у
лабораторії кафедри інфекційних хвороб ЛНМУ імені Данила Галицького.

Основні функції печінки та її ушкодження визначали за рівнем білірубіну,
загального білка, альбуміну, фібриногену, глюкози, сечовини, креатиніну,
синдромів цитолізу та холестазу. Активність ХВГ, що була помірно
виражена, визначали за даними ACT і ALT. У пацієнтів ці показники
визначалися на автоматичному аналізаторі ABBOTT Bichromatic Analyzer
(США) відповідними тест системами.

Для визначення метаболізму ліпідів у 138 хворих ми визначали ХС та ТГ на
автоаналізаторі ABBOTT Bichromatic Analyzer (США), у 64 хворих і 25
практично здорових визначення стану ліпідного обміну проводилося за
розширеною програмою. Вона включала визначення ХС та ТГ ензиматичними
методами, ХС-ЛВГ за Lopes-Virella M.F. et.al., (1997). ХС-ЛНГ та
ХС-ЛДНГ обраховували за формулою T.W. Fridewald et al., (1972). Сумарну
фракцію ЛДНГ та ЛНГ (?-ліпопротеїни – ?-ЛП) виявляли у сироватці крові
турбодиметричним методом за М. Burstein et al. (1970) у модифікації А.
Н. Клімова і співавт. (1974).

Ліпопротеїни трьох класів розділяли методом електрофорезу в гелі агарози
на пластинах “CORMEY GEL LIPO+Lp(?)100”. Після електрофорезу у
вероналовому буфері на апараті “Paragon Lipo Kit” фірми Becman,
висушування та фарбування пластинок суданом чорним фракції ліпопротеїнів
візуалізувалися у вигляді темних смужок, інтенсивність яких вимірювали
на денситометрі у відсотках.

На підставі абсолютного вмісту ?-ЛП у мг/дл, та відсотків ЛВГ, ЛНГ і
ЛДНГ вираховували кількість кожного класу ліпопротеїнів.

Для оцінки швидкості перетворення ЛДНГ у ЛНГ ми використали питому вагу
ХС-ЛДНГ у загальному ХС (Титов В.Н. и соавт. 1976), співвідношення
ЛДНГ/ЛНГ, ЛВГ/ЛДНГ, ХС-ЛДНГ/ХС-ЛНГ та ХС-ЛДНГ/ЛДНГ.

Блокаду apoB-R діагностували за збільшенням ХС-ЛНГ і ЛНГ, зменшенням
насиченості холестеролом ЛНГ (ХС-ЛНГ/ЛНГ). Про активований apoB-R шлях
поступлення ЛНГ у клітини судили за зменшенням загального ХС, ХС-ЛНГ,
ЛНГ і нормальним (як у здорових) коефіцієнтом насиченості холестеролом
ЛНГ.

Модифіковані ЛНГ оцінювали за коефіцієнтом ЛНГ/ЛВГ (Климов А. Н.,
Никульчева Н.Г., 1999).

Усіх хворих було розділено на групи. Перша група включала 30 хворих на
хронічний HBV-гепатит, друга – 44 хворих на HCV-гепатит. Контрольною
групою для них були 30 хворих на алкогольну хворобу печінки (АХП). У
четверту групу увійшли 12 осіб з ХВГ-В, у п’яту – 22 особи з ХВГ-С, які
зловживали алкоголем. Пацієнти цих груп суттєво не відрізнялися за
віком, серед них переважали чоловіки. Тривалість хвороби окреслено межею
4–10 років. У пацієнтів, які надуживали алкоголь, були істотно вищі
показники холестазу, ніж у першій і другій групах.

У пацієнтів шостої групи (22 хворих на хронічний HBV-гепатит), та
сьомої – (22 хворих на хронічний HCV-гепатит) вивчали метаболізм
ліпідів за розширеною програмою.

Пацієнти з НГЛ, діагноз яких підтверджувався загальноприйнятими у
гематології методами, склали восьму групу (20 осіб). Їх розділено на дві
підгрупи: неінфіковані на HCV (14 осіб) та інфіковані HCV – 6 осіб.

Ще одна контрольна група складалася з 25 практично здорових осіб –
донорів крові у віці 18 – 23 роки.

Для аналізу відхилень у метаболізмі ХС при віремії ми скористалися
сироваткою крові хворих на ХВГ з позитивною ПЛР, обстежених у
лабораторії кафедри інфекційних хвороб ЛНМУ. Всього вивчено показники
метаболізму в 99 зразках сироватки, з них у 33 з HBV-гепатитом
(контрольна підгрупа), у 4-х зразках з позитивною DNA HBV; у 26 зразках
з HCV-гепатитом і у 36 з позитивною RNA HCV.

Результати дослідження опрацьовано за критерієм Стьюдента та
коефіцієнтом Pirson’a з використанням електронних таблиць методом
статистичного аналізу за допомогою програми STATISTIKA (Stat Soft Inc,
США) на ПК Pentium II.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Клініка хронічних вірусних гепатитів В і С залежала від ступеня
вираженості синдрому запалення, функціональної недостатності печінки,
портальної гіпертензії, позапечінкових виявів хвороби та надуживання
хворими алкоголю (табл. 1).

Таблиця 1

Частота окремих клінічних виявів (М ± m, %) при хронічних вірусних
гепатитах В (1), С (2), алкогольних гепатитах (3), ХВГ В (4) і С (5), що
поєднувалися із надуживанням алкоголю

Прояви 1(n=30) 2(n=44) 3(n=30) 4(n=12) 5(n=22)

Синдром інтоксикації 75 ± 101 27 ± 71 70 ± 8 83 ± 11 82 ± 8

Астенічний синдром 60 ± 111 95 ± 31,4 47 ± 94 42 ± 142,4 95 ± 42,4

Геморагічний синдром 30 ± 10 57 ± 74 13 ± 64 33 ± 142,4 91 ± 62,4

Синдром портальної гіпертензії 105 ± 7 11 ± 55 67 ± 9 67 ± 145 65 ± 105

Геморагічний васкуліт 5 ± 53 18 ± 63,4 – – 27 ± 104

Артралгії, міалгії 20 ± 91 54 ± 81,4 7 ± 54 17 ± 112,4 55 ± 112,4

Висипка на шкірі в анамнезі 60 ± 113 41 ± 73,4 7 ± 53,4 8 ± 82,4 91 ±
62,4

Еритематозна та петехіальна

висипка при огляді 5 ± 51 66 ± 71,4 3 ± 34 – 82 ± 82,4

Спленомегалія 25 ± 101 68 ± 71 27 ± 8 17 ± 11 41 ± 10

Жовтяниця 50 ± 113 41 ± 73 88 ± 63 58 ± 14 68 ± 10

Лейкопенія 10 ± 7 26 ± 7 6 ± 4 8 ± 8 23 ± 9

Тромбоцитопенія 20 ± 91 48 ± 81 12 ± 6 17 ± 11 41 ± 10

Фібриноген г/л 2,6 ± 0,22 3,8 ± 0,2 2,8 ± 0,25 2,9 ± 0,2 3,6 ± 0,26

Примітки:

1. Розбіжність між 1 і 2 групами істотна (p 180 мг/дл

1(n=12)

2(n=33)

1(n=13)

2(n=11)

ХС, мг/дл 151?9 141?72 211±91 284±111,2

ТГ, мг/дл 119?151 45?61 137±191 46±71

ХС ЛДНГ, мг/дл 25?31 9?11 26±41 9±11

ХС ЛНГ, мг/дл 90?9 91?62 146±91 221±141,2

ХС ЛВГ, мг/дл 36?5 41?3 39±41 54±61

ЛДНГ, мг/дл 64?4 94?14 99±7 127±34

ЛНГ, мг/дл 390?211 309?241,2 480±24 531±532

ЛВГ, мг/дл 162?121 209?161 201±12 221±28

?-ЛП, мг/дл 450?23 402?402 577±28 658±672

ХС ЛДНГ/ЛДНГ 0,403?0,0511 0,149?0,0271 0,271±0,037 0,207±0,077

ХС ЛНГ/ЛНГ 0,239?0,0301 0,319?0,0261,2 0,310±0,002 1 0,461±0,053 1,2

ХС ЛВГ/ЛВГ 0,227?0,023 0,196?0,024 0,196±0,018 1 0,273±0,034 1

ХС ЛВГ/ХС 0,311?0,057 0,302?0,0222 0,197±0,039 0,221±0,0242

ЛДНГ/ЛНГ 0,164?0,0041 0,305?0,0581 0,206±0,0101 0,326±0,0611

ЛВГ/ЛДНГ 2,581?0,202 3,826?0,753 2,106±0,137 4,468±1,541

ЛНГ/ЛВГ 2,495?0,1791 1,440?0,2081,2 2,450±0,124 2,403±0,1602

ЛВГ/?-ЛП 0,363?0,0271 0,584?0,0511,2 0,350±0,016 0,336±0,0212

Примітка:

Розбіжність між підгрупою 1 і 2 істотна (р 180 мг/дл) істотна
(рbUe - U U U U U U U U U U U U U a Ue } c U } c U } c U } c U } c U } c U } c U } c U & F U U } c ?ні apoB-R за ХС-ЛНГ, ЛНГ зустрічалися з істотно меншою частотою (у 22 % хворих на HBV-гепатит і у 5 % на HCV-гепатит). У них теж була сповільнена швидкість перетворення ЛДНГ у ЛНГ, а насиченість холестеролом ЛДНГ була меншою, ніж у здорових, але вищою, ніж у хворих з гіпоХС. Зворотний транспорт ХС при неактивних apoB-R характеризувався вищим рівнем ХС-ЛВГ, ніж у здорових і більшою насиченістю холестеролом ЛВГ. Віремія і гіпохолестеролемія при ХВГ. Для виявлення особливостей метаболізму ліпідів ми визначали частоту гіпоХС і активність ароВ-R у пацієнтів з віремією (табл.3). Таблиця 3 Частота (%) різного рівня ХС у загальній групі хворих на ХВГ (1), у хворих на HBV- гепатит (2), у хворих на HCV-гепатит (3), у хворих на ХВГ з віремією (4), з віремією при HCV-гепатиті (5) ХС, мг/дл 1 2 3 4 5 240 11 ± 3 22 ± 7 5 ± 3 – –

Всього 100 100 100 100 100

Пацієнтам 1, 2, 3 груп ПЛР на DNA HBV і RNA HCV не проводилася, тому
можна припустити, що віремія у певного відсотка хворих є.

Серед хворих на HCV-гепатит з віремією лише у 25 % ХС був у межах норми
(200-230 мг/дл), в хворих з HBV-інфекцією з віремією гіпоХС була у 78
%.

Активні apoB-R за ХС-ЛНГ у пацієнтів загальної групи складали 50 %, у
хворих на HCV-гепатит з ПЛР”+” у 90 %, на HBV-гепатит у 100 % (рис.2.)

Рис. 2. Частота виявлення різної величини ХС-ЛНГ у пацієнтів з
хронічними вірусними гепатитами (1), HBV DNA+ (2), HCV DNA+ (3).

Отримані нами дані доводять, що у кожного пацієнта зі зниженими ХС-ЛНГ і
HBV-гепатитом можна очікувати віремію. У пацієнтів з HCV-гепатитом і
низькими ХС-ЛНГ у 90 % діагностується віремія. Важливим є і те, що при
HCV-інфекції віремія виявлена у 22 % хворих, які мали нормоХС. Отже, усі
хворі на HBV-гепатит, які перебувають на лікуванні у стаціонарі і мають
гіпоХС є епідеміологічно небезпечні. Пацієнти з хронічним HCV-гепатитом
мають віремію при гіпо- і нормоХС.

ТГ та ЛДНГ у хворих на ХВГ. Утворення ЛДНГ, які є основною транспортною
формою ТГ, відбувається внутрішньоклітинно у гепатоцитах і ентероцитах.
У процесі утворення ЛДНГ бере участь МТТП, який забезпечує їх
тригліцеридами і сприяє екзоцитозу ЛДНГ з гепатоцитів у позапечінковий
простір (Rustaeus S. et al., 1999; Shelness G. et al., 1999; Andre P. et
al., 2002).

Майже половина ЛДНГ з мікроциркуляторного русла використовується через
рецептори до ЛДНГ скелетними м’язами, кардіоміоцитами, жировою тканиною
(Yamamoto T. et al., 1993; Wyne K.L., et al., 1996) як джерело енергії.
Решта ЛДНГ, взаємодіючи з ЛВГ, перетворюються в ЛНГ (Tall A.R., 1999).
Дані про вміст ТГ у крові хворих на ХВГ поодинокі та неоднозначні.

Аналіз обміну ліпідів у хворих на ХВГ з низьким і високим рівнем ЛДНГ
виявив, що у перших був надзвичайно низький коефіцієнт ЛДНГ/ЛНГ, більша
насиченість їх холестеролом, істотно вищий ХС-ЛВГ, насиченість
холестеролом ЛВГ (табл.4)

Таблиця 4

Деякі показники метаболізму ліпідів у хворих на ХВГ з низьким (1) і
високим (2) рівнем ЛДНГ у крові

Показник

1

2

ЛДНГ, мг/дл

28 ± 2*

280 ± 20*

ЛДНГ/ЛНГ

0,072 ± 0,008*

0,743 ± 0,129*

ЛВГ/ЛДНГ

8,320 ± 1,134*

0,811 ± 0141*

ХС-ЛДНГ/ЛДНГ

0,330 ± 0,056*

0,031 ± 0,07

ХС, мг/дл

205 ± 22

225 ± 255

ХС-ЛНГ, мг/дл

147 ± 21

181 ± 27

ХС-ЛНГ/ЛНГ

0,334 ± 0,024

0,456 ± 0,067

ЛНГ/ЛВГ

1,923 ± 0176

2,234 ± 0,484

ЛНГ, мг/дл

438 ± 48

434 ± 73

ХС-ЛВГ, мг/дл

49 ± 4*

35 ± 4*

ЛВГ, мг/дл

202 ± 16

220 ± 37

ХС-ЛВГ/ЛВГ

0,254 ± 0,014*

0,179 ± 0,031*

ХС-ЛВГ/ХС, %

24 ± 2

16 ± 2*

Примітка. * Розбіжність між показниками ліпідів у двох підгрупах істотна
(р 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020