МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ
ЛАТФУЛІНА АЛЬБІНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 616.33 – 002.2 – 022.6-02:615.272.4-07
Клініко-морфологічне обґрунтування антиоксидантної терапії хронічного
ґелікобактерного гастриту
14.01.36 – гастроентерологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Дніпропетровськ – 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України
Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор Степанов Юрій Миронович, Дніпропетровська
державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри
гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Решетілов Юрій Іванович, Запорізька
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри
терапії та гастроентерології;
доктор медичних наук, професор Фадєєнко Галина Дмитрівна, заступник
директора з наукової роботи Інституту терапії ім. акад. Л.Т. Малої АМН
України
Провідна установа:
Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця МОЗ України
(м. Київ), кафедра госпітальної терапії №2
Захист дисертації відбудеться “10” листопада 2005 р. о “1300” годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України та Інституту гастроентерології
АМН України (пр. Правди, 96, м. Дніпропетровськ, 49074)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії (вул. Дзержинського, 9, м. Дніпропетровськ,
49044)
Автореферат розісланий “07” жовтня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук М.Б. Щербиніна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Хронічний гастрит (ХГ) займає провідне місце серед
захворювань гастродуоденальної зони. Це зумовлено тенденцією зростання
захворюваності, яка за період з 1993 року по 2001 рік в Україні
збільшилась на 72,2%, та розповсюдженістю даної патології, що зараз
дорівнює 45-65% (Ю.О.Філіппов зі співавт., 2001, 2003; В.Г.Передерій,
2005). Необхідність вивчення ХГ зумовлена також його роллю попередника
виразкової хвороби та раку шлунка.
Доведено, що одним із найбільш значущих етіологічних чинників цих
захворювань є інфекція Helicobacter pylori (Нр) – мікроорганізм, який
виявляється в слизовій оболонці шлунка (СОШ) у 90-95% хворих на ХГ
(О.Я.Бабак, 1997; Н.В.Харченко, 1998; В.Г.Передерій зі співавт., 2000).
Колонізація СОШ Hp незмінно призводить до низки патоморфологічних змін
із поетапним розвитком атрофії (спочатку вогнищевого, а потім дифузного
характеру), появою метаплазії і дисплазії (P.Correa, 1995; В.Т.Ивашкин,
1997; Я.С.Циммерман, 1997). Отже, Нр сприяє формуванню хронічного
патологічного процесу, який супроводжується порушенням клітинного
оновлення СОШ.
Поряд із цим, переважна більшість фахівців (P.Correa, 1995;
G. Nardone et al., 1999; K.Varis et al., 2000) підтримує патогенетичну
концепцію хронічного ґелікобактерного гастриту, згідно з якою ступінь
пошкодження механізму клітинного оновлення з боку Нр певною мірою
залежить від глибини проникнення бактерії у СОШ. Саме такий підхід, з
урахуванням конкретних умов інвазії Нр у СОШ, дозволяє з різних сторін
оцінити перспективи перебігу ґелікобактерного гастриту, зробити висновок
щодо прогнозу захворювання.
У наш час головна стратегія ведення хворого на хронічний ґелікобактерний
гастрит полягає не тільки в проведенні ефективної ерадикації, але й у
заходах, які мають зменшувати морфологічні наслідки персистенції Hp, що
формуються досить довго та також довго зникають навіть після вдалої
ерадикації (Г.Д.Фадеенко, 2000; Н.Б.Губергриц, О.А.Прилуцкая, 2005).
Зараз загальновизнаною є концепція про те, що антиоксиданти, зокрема
аскорбінова кислота, токоферол та ss-каротин, спроможні сприяти
реабілітації пошкодженої СОШ, позитивно впливаючи на морфологічні зміни,
регрес перебудовних змін, стан перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ),
проліферативну активність епітеліоцитів та глибину залягання Нр – тобто
одночасно впливати на кілька ланок патогенезу (S.W.Zhang, 1996; А.Fater
et al., 2000; Н.В.Бочкарева с соавт., 2000). Але це питання недостатньо
вивчене, як в Україні, так і в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя,
що зумовлює доцільність його подальшого вивчення та пошуку шляхів
удосконалення діагностики та лікування хронічного ґелікобактерного
гастриту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри
гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти
Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України “Вивчення
патогенетичних механізмів порушень функції гастродуоденальної зони та
розробка на їх основі нових методів діагностики, лікування та
профілактики захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки, гепатобіліарної
зони та кишечнику” (державний реєстраційний №0103U003649).
Мета дослідження – підвищення ефективності лікування хронічного
ґелікобактерного гастриту на підставі вивчення найбільш характерних
функціонально-морфологічних порушень слизової оболонки шлунка.
Завдання дослідження:
Вивчити інтенсивність проліферації слизової оболонки шлунка за
експресією маркера Кі-67 та глибини залягання Нр при хронічному
ґелікобактерному гастриті.
Уточнити особливості морфологічних змін слизової оболонки шлунка при
хронічному ґелікобактерному гастриті.
Оцінити характер порушень ПОЛ за рівнем сироваткового малонового
діальдегіду у хворих на хронічний гастрит, асоційований з Нр.
Визначити характер впливу комплексної (ерадикаційної та антиоксидантної)
терапії на показники морфологічного стану слизової оболонки шлунка та
рівень сироваткового малонового діальдегіду (МДА) при хронічному
ґелікобактерному гастриті.
Обгрунтувати ефективність диференційованого застосування аскорбінової
кислоти, токоферолу і ss-каротину в комплексному лікуванні хронічного
ґелікобактерного гастриту.
Об’єкт дослідження: хворі на хронічний ґелікобактерний гастрит.
Предмет дослідження: результати вивчення клінічного перебігу,
ендоскопічних та морфологічних змін СОШ, стан ПОЛ, проліферативна
активність та глибина залягання Нр до та після застосування різних
методів лікування хронічного ґелікобактерного гастриту.
Методи дослідження: загальноклінічні, біохімічний (визначення рівня
сироваткового МДА), ендоскопічний (візуальна оцінка СОШ та отримання
біопсійного матеріалу), внутрішньошлункова рН-метрія, морфологічний
(верифікація діагнозу, виявлення перебудовних змін СОШ) та
імуногістохімічні (експресія маркера Кі-67 і глибина залягання Нр)
методи дослідження біопсійного матеріалу, індикація Нp (цитологічний
метод, швидкий уреазний тест), методи статистичного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено комплексне
вивчення біохімічних, морфологічних та імуногістохімічних показників,
взаємозв’язків між ними, що мають провідне значення у механізмі
прогресування хронічного ґелікобактерного гастриту.
Вперше у хворих на ХГ, асоційований з Нр, вивчено проліферативну
активність, за експресією Кі-67, та глибину залягання Hp у СОШ.
Визначено, що хронічний ґелікобактерний гастрит завжди супроводжується
гіперпроліферацією СОШ, а рівень підвищення експресії Кі-67 прямо
пропорційно залежить від ступеня її заселення Нр.
Доведено, що глибина залягання Нр характеризує їх інвазивний потенціал
та зумовлює наявність перебудовних змін у СОШ.
Доведено, що застосування аскорбінової кислоти, токоферолу та
ss-каротину в комплексі з антиґелікобактерною терапією достовірно
(р0,05). При вивченні взаємозв’язків між наявністю перебудовних змін в
СОШ та експресією маркера Кі-67 було виявлено тісний кореляційний
зв’язок між цими показниками (r=0,85).
Отримані результати є своєрідним доказом ролі Нр як етіологічного
чинника розвитку атрофічного гастриту та передракового стану шлунка.
Отже, Нр–асоційований шлунковий канцерогенез у свою чергу можна
розглядати як багатоетапний процес, що характеризується виникненням ХГ
як першої сходинки в еволюційному каскаді.
Враховуючи відомості про те, що розвиток хронічного ґелікобактерного
гастриту завжди супроводжується порушенням клітинного оновлення
(P.Correa 1995; G.Nardone et al., 1999), було вивчено стан
проліферативної активность СОШ у хворих на ХГ, асоційований з Нр.
Виявилось, що у таких пацієнтів проліферативна активність СОШ, яка
визначена за експресією Кі-67, достовірно збільшується (ІП=0,72±0,03)
порівняно з контрольною групою (ІП=0,026±0,003) і прямопропорційно
(r=0,75) залежить від ступеня заселення Нр (табл.1).
Таблиця 1
Стан проліферативної активності слизової оболонки шлунка
(за показниками маркера проліферації Кі-67) у хворих на хронічний
ґелікобактерний гастрит у залежності від рівня заселення Нр (M±m)
Показники Ступінь заселення Нр
І ступінь,
(n=6)
ІІ ступінь,
(n=6)
ІІІ ступінь,
(n=8)
I
?1/4th,
b
’
”
–
?
?
?
?
I
u
@
$
@
@
@
ліферації 0,650±0,01 0,680±0,01 0,800±0,02 0,026±0,003
P * ** * *
Примітки:
1. *р0,05).
У Нр (+) хворих, які отримували ерадикаційну терапію відмічена регресія
метаплазії І і ІІ у 3,6% хворих; з додатковим призначенням
антиоксидантів регресія метаплазії І у 24% пацієнтів, метаплазії ІІ – у
9% хворих, дисплазії І – у 12% хворих, атрофії залоз – у 3%. При
наявності дисплазії та пілорізації залоз змін у показниках до та після
лікування не виявлено (рис. 2).
Рис.2. Перебудовні зміни при хронічному ґелікобактерному гастриті під
впливом лікування (ерадикаційна терапія + антиоксидантна)
Таким чином, хворим на хронічний ґелікобактерний гастрит із
перебудовними змінами СОШ необхідне додаткове призначення вітамінів А,
Е, С, а пацієнтам із дисплазією і наявністю пілорізації залоз, напевно,
необхідне більш тривале призначення антиоксидантної терапії.
У Нр (-) хворих позитивна динаміка відзначена при наявності метаплазії І
типу, але у вигляді тенденції до зменшення кількості пацієнтів із
вказаними перебудовними змінами. У хворих із метаплазією ІІ типу,
атрофією та пілорізацією залоз змін не виявлено не тільки при
призначенні стандартної терапії, але й при додатковому застосуванні
вітамінів А, Е, С.
Враховуючи вищенаведені дані, можна зробити висновок про доцільність
призначення антиоксидантної терапії у першу чергу хворим на
Нр-позитивний ХГ.
Під впливом проведеного лікування ІП суттєво зменшився у ІА та ІВ
підгрупах (табл.2), але у ІВ підгрупі більш виражена позитивна динаміка
(р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
