.

Ентеровіруси в патології плода та новонароджених (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
190 4289
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ЛАВРУСЕВИЧ Катерина Олегівна

УДК: 616.12-008.64-085

Шляхи оптимізації медикаментозної терапії у хворих із хронічною серцевою
недостатністю

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Івано-Франківськ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Буковинському державному медичному університеті

МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

ВОЛОШИН Олександр Іванович,

Буковинський державний медичний університет МОЗ України,

кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

РУДИК Борис Іванович

Тернопільський державний медичний університет

ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України, кафедра терапії

факультету післядипломної освіти, професор кафедри

доктор медичних наук, професор

ТАЩУК Віктор Корнійович

Буковинський державний медичний університет МОЗ України,

кафедра кардіології та функціональної діагностики, завідувач кафедри

Провідна установа: Національний медичний університет ім. академіка
О.О.Богомольця, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб №1

Захист дисертації відбудеться “ 29 ” червня 2005 року о 1300 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 при
Івано-Франківській державній медичній академії (76000, м.
Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Івано-Франківської
державної медичної академії за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ,
вул.Галицька,2.

Автореферат розісланий “ 27 ” травня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Оринчак М.А.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічна серцева недостатність (ХСН) – наслідок
багатьох серцево-судинних захворювань, одна із найсерйозніших причин
порушення працездатності, інвалідизації та скорочення тривалості життя
населення багатьох країн, зокрема, України (Е.Н.Амосова, 2000;
О.М.Червонописька, 2004; Л.Г.Воронков та співавт., 2003).

Світові показники поширеності ХСН в загальній популяції становлять в
середньому 1-2%, із значним приростом до 10% у пацієнтів старших
вікових груп (M.R.Cowie et al. 1999; R.Garg, S.Yusuf, 1997). В США
серцевою недостатністю страждають більше 5 млн. людей, причому
1,5 млн. належать до високих (ІІ-ІV) функціональних класів (ФК)
за класифікацією NYHA, із реєстрацією 600 000 нових випадків
захворювання в рік (Р.Г.Оганов, В.И.Метелица, 1999). В Європейських
країнах серцево-судинна захворюваність також є основною причиною
передчасної смерті та інвалідизації (М.А.Гуревич, С.Р.Мравян, 2003).
За даними трьохмісячного дослідження у 22 регіонах Російської
Федерації – ЕПОХА-О-ХСН, проведеного в стаціонарних та в
поліклінічних умовах, ХСН діагностовано у 38,6% хворих,
причому декомпенсація серцевої діяльності постає основною причиною
госпіталізації (Ф.Т.Агеев, 2004).

У зв’язку із прогресуванням ХСН, несприятливим прогнозом захворювання,
збільшенням числа госпіталізацій, пов’язаних із загостренням ХСН,
незадовільною якістю лікування, зростанням витрат на боротьбу з ХСН все
актуальнішим постає питання оптимізації лікування ХСН (В.З.Нетяженко,
Л.В.Корост, 2003; О.Й.Жарінов, 2003) та вивчення етіологічних
чинників, які зумовлюють виникнення функціональної неспроможності
міокарда. Найбільш розповсюдженою причиною розвитку хронічної ХСН є
ішемічна хвороба серця (ІХС) (В.И.Волков и соавт., 2001; Н.Мазур, 2004;
W.T.Abraham, B.Singh, 1999; K.F.Fox et al., 1999).

Впродовж останніх років у зв’язку з новими напрямками у
вивченні патофізіологічної сутності ХСН змінились головні акценти
в медикаментозних методах корекції зазначеної патології
(С.В.Білецький, 2003; О.Й.Жарінов, 2004; Б.А.Сидоренко,
Д.В.Преображенський, 1998). Виявилось, що інтенсифікація насосної
функції міокарда інотропними засобами і зменшення ретенції натрію
та води в організмі шляхом призначення діуретичних засобів є
недостатніми. Кінець ХХ століття започаткував нові напрямки в
лікуванні ХСН, а саме регуляцію нейрогуморального дисбалансу,
процесів тканинного росту (А.Е.Березин, 2003; А.Поскрёбышева и соавт.
2003; E.J.Eichhorn, 1998; M.Metra et al., 2000; K.Witte et al., 2000).
Проте, не дивлячись на значні досягнення в плані медикаментозного
лікування хворих із ХСН, поширеність захворювання не тільки не
знижується, але й продовжує зростати (Д.В.Рябенко,2001; Л.Г.Воронков,
Г.В.Яновський, Е.О.Устименко,2003; J.McMurray, S.Stewart, 2000).

Це зумовлює актуальність пошуку нових медикаментозних засобів,
які б при включенні в загальноприйняті схеми лікування допомогли
б оптимізувати їх, регулювали нейроендокринну, вегетативну нервову
системи та не викликали б небажаних побічних ефектів, які
властиві препаратам основного ряду.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась згідно з основним планом НДР Буковинської державної
медичної академії і є фрагментом комплексної теми кафедри пропедевтики
внутрішніх хвороб “Вивчення нових сторін механізму терапевтичної дії
лікарських рослин (девясилу високого, родіоли рожевої, гадючника
звичайного, перстачу прямостоячого, ехінацеї пурпурової), пилку
квіткового, ербісолу, етонію, додецонію та обґрунтування нових
технологій їх застосування при лікуванні хворих на первинні, вторинні
гастродуоденіти, холецистити, остеоартроз, хронічну серцеву
недостатність” (реєстраційний номер – № 01.01.V.005248).

Мета дослідження – оптимізувати медикаментозну терапію хворих із
хронічною серцевою недостатністю шляхом клініко-патогенетичного
обґрунтування диференційованого використання комбінованих препаратів
рослинного походження кардіофіту і хомвіокорину-N в якості ад’ювантних
засобів.

Задачі дослідження.

Дослідити вплив комбінованих препаратів рослинного походження кардіофіт
та хомвіокорин-N на стан про- і антиоксидантних систем крові при
курсовому їх використанні у лікувальному комплексі хворих із ХСН
І-ІІ стадії ІІ-ІІІ ФК ішемічного ґенезу.

Вивчити динаміку змін реологічних властивостей плазми крові при
застосуванні кардіофіту та хомвіокорину-N у хворих із ХСН як засобів
ад’ювантної терапії.

Порівняти вплив кардіофіту та хомвіокорину-N на функціональний стан
нирок кліренс-методом, за пробою Зимницького та в умовах
курсового прийому фітозасобів.

Визначити вплив досліджуваних препаратів на варіабельність серцевого
ритму в обстежуваних групах хворих.

Провести аналіз ефективності кардіофіту та хомвіокорину-N на
стаціонарному та амбулаторно-поліклінічному етапах лікування у
хворих на ІХС з явищами ХСН ІІ-ІІІ ФК за даними динамічного
спостереження та інструментальних досліджень.

Об’єкт дослідження – 145 хворих із ХСН ішемічного ґенезу.

Предмет дослідження – клініко-патогенетичне обґрунтування використання
комбінованих препаратів рослинного походження кардіофіт та хомвіокорин-N
в комплексному лікуванні хворих із ХСН ішемічного ґенезу.

Методи дослідження – загально-клінічні, біохімічні – вивчення динаміки
показників про- і антиоксидантних систем крові (малонового альдегіду,
окислювальної модифікації білків, відновленого глутатіону,
глутатіонпероксидази, каталазної активності, церулоплазміну, SH-груп),
реологічних властивостей (фібриногену, антитромбіну ІІІ,
Хагеман-залежного фібринолізу, активності ХІІІ фактору, фібринолітичної
та протеолітичної активності крові), функції нирок в динаміці лікування
(24-годинний кліренс метод, проба Зимницького), інструментальні методи
– ЕКГ, ехокардіографія, вивчення варіабельності серцевого ритму.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено вплив препаратів
кардіофіт та хомвіокорин-N на процеси ліпопероксидації, окислювальної
модифікації білків та антиоксидантного захисту в комплексному лікуванні
хворих із ХСН ішемічного ґенезу та показано їх рівнозначні
антиоксидантні властивості.

Вперше доведено переваги кардіофіту над хомвіокорином-N у впливі
на дисбаланс у системі гемостазу, який виражався в достовірній
активації фібринолітичної активності плазми крові, наближуючи її до
нормальних величин.

Вперше встановлено, що хомвіокорин-N більш вагомо покращує
якісні показники ренальної функції у хворих із наявністю
набрякового синдрому за практично однакового впливу досліджуваних
препаратів на кількісні показники діяльності нирок.

Вперше вивчено вплив комбінованих препаратів рослинного
походження на варіабельність ритму серця та показано переваги
кардіофіту на вегетативний дисбаланс у хворих із ХСН, що
проявлялось більш суттєвим зниженням рівня напруженості регуляторних
систем.

Практичне значення отриманих результатів. Вивчення клінічних,
біохімічних аспектів дії кардіофіту та хомвіокорину-N, вплив їх
на показники варіабельності ритму серця, функціонального стану
міокарда свідчать про здатність підвищення ефективності
комплексного лікування хворих із ХСН ІІ-ІІІ ФК ішемічного ґенезу
за допомогою зазначених засобів.

Обидва препарати доцільно застосовувати в клінічній практиці в
якості антиоксидантів у пацієнтів з кардіоваскулярною патологією у
зв’язку з їх здатністю пригнічувати процеси пероксидного окислення
ліпідів і білків та активізувати протирадикальні системи. Виявлено
коригуючий вплив кардіофіту на дисбаланс в системі гемостазу, що
дає можливість використання препарату як засобу м’якої
фібринолітичної терапії.

Визначені переваги використання хомвіокорину-N у хворих з ізольованим
ураженням серцево-судинної системи та порушенням ритму, а
кардіофіту у пацієнтів із наявністю супутніх захворювань,
особливо хронічних бронхітів, що дає можливість диференційованого їх
використання в клінічній практиці. Оптимізація лікувального процесу
дозволяє досягнути регресу загострень в більш ранні терміни та
удосконалити лікувально-профілактичні заходи на
амбулаторно-поліклінічному етапі, зменшити частоту загострень,
потребу в госпіталізації, подовжити тривалість ремісій в півтора
рази.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження
впроваджені в лікувальний процес міської клінічної лікарні №3
м.Чернівці, Стрийської центральної районної лікарні Львівської
області, Заболотівської районної лікарні Івано-Франківської
області, Гусятинської центральної районної лікарні Тернопільської
області, Кам’янець-Подільських міської та центральної районної лікарень
Хмельницької області.

Матеріали впроваджені в педагогічний процес терапевтичних кафедр
Буковинського державного медичного університету та Тернопільського
державного медичного університету ім. І.Я.Горбачевського.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обрана мета роботи,
визначені завдання, проведено підбір, клінічні, лабораторні та
інструментальні методи дослідження і лікування хворих. Самостійно
проведено патентно-інформаційний пошук за темою дисертації.
Здобувачем здійснене спостереження за перебігом захворювання у
обстежуваних пацієнтів на амбулаторно-поліклінічному етапі,
проведена статистична обробка результатів, проаналізовано отримані
результати та оформлені наукові праці до друку. Сумісно з
науковим керівником сформульовано висновки та практичні
рекомендації, які впроваджено в клінічну практику і педагогічний
процес.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота апробована на
спільному засіданні наукової комісії Буковинської державної медичної
академії, кафедр терапевтичного профілю, фармакології, медичної хімії,
патофізіології та Чернівецького наукового товариства терапевтів 13
грудня 2004 року.

Основні положення роботи доповідались та обговорювались на ІХ-му
Конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (Луганськ,
2002), на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні
аспекти діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів”
(Вінниця, 2003), на ювілейній 10-ій науково-практичній конференції
“Актуальні питання терапії” (Вінниця, 2003), на VII-му з’їзді
всеукраїнського лікарського товариства (Тернопіль, 2003), І-ій
міжнародній науково-практичній конференції “Стан та розвиток
агропромислового виробництва в межах єврорегіону “Верхній Прут”
(Чернівці, 2003), І-му міжнародному конгресі-круїзі “Медицина третього
тисячоліття” (Одеса-Київ, 2003), на науково-практичній конференції
“Фітотерапія в реабілітації хворих” (Київ, 2003), на V-ій Українській
конференції молодих вчених, присвяченій пам’яті академіка В.В.Фролькіса
(Київ, 2004), на X-му Конгресі світової федерації українських лікарських
товариств (Чернівці, 2004), на науково-практичній конференції “Сучасні
питання кардіології”, присвяченій 80-річчю професора-кардіолога І.К.
Владковського (Чернівці, 2004) щорічних підсумкових науково-практичних
конференціях співробітників Буковинської державної медичної академії
(2002-2004 рр).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 статей, 5 з яких у
фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 9 тез в матеріалах
міжнародних та всеукраїнських конференцій та з’їздів різного рівня,
отримано деклараційний патент на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 148 сторінках
машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури,
матеріалів та методів, результатів власних досліджень, аналізу та
узагальнення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій.
Список літератури містить 388 джерел, 160 – латиною, 228 – кирилицею.
Дисертація ілюстрована 32 таблицями та 7 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 145 хворих із ХСН,
етіологічними чинниками виникнення якої слугували хронічні форми ІХС:
стабільна стенокардія напруги ІІ-ІІІ ФК та дифузний кардіосклероз.

Вік обстежуваного контингенту пацієнтів із ХСН коливався від 41
до 81 років, в середньому становив 63,76?5,78 роки. При цьому
більш значна частина хворих знаходилась у групі осіб за 60
років. Співвідношення чоловіки:жінки у осіб зрілого віку склало 1,3:1,
а в літнього – не зареєстровано різниці у статевому складі
пацієнтів.

Паралельно було проведене обстеження 15 практично здорових осіб,
репрезентативних за віком і статтю до досліджуваних груп.

Хворі із ХСН були розподілені за важкістю захворювання відповідно до
сучасної класифікації Робочої групи Українського наукового
товариства кардіологів. Серед пацієнтів контрольної групи кількість
хворих із ХСН ІІ ФК становила 15 (37,5%), а із ХСН ІІІ ФК – 25
осіб (62,5%). В основній групі розподіл мав наступний вигляд: ХСН ІІ
ФК – 41 пацієнт (39,05%); ХСН ІІІ ФК – 64 особи (60,95%). За даними
ехокардіографії встановлено зниження фракції викиду, наростання кінцевих
діастолічного та систолічного об’ємів, зсуви яких корелювали із ФК ХСН і
відповідали критеріям діастолічної дисфункції міокарда.

Усі обстежувані пацієнти із ХСН ішемічного ґенезу були розподілені на
дві групи залежно від проведених терапевтичних заходів. Контрольну
групу склало 40 осіб, яким призначали стандартний базисний лікувальний
комплекс (інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ),
сечогінні, ?-блокатори; нітрати). Основна група (105 хворих) була
розподілена на дві підгрупи. Хворі підгрупи А в якості ад’ювантного
засобу до загальної схеми отримували препарат кардіофіт (фірма “ЕЙМ”, м.
Харків, Україна) в дозуванні 5 мл три рази на день за 30 хв до їжі
впродовж 12-16 днів стаціонарного лікування та з наступним прийомом
препарату на амбулаторно-поліклінічному етапі лікування впродовж не
менше 1 міс, а пацієнтам підгрупи Б додатково призначали препарат
хомвіокорин-N (Хомвіора-Арцнайміттель Др Хагедорн Гмбх і Ко, м. Мюнхен,
Німеччина) по 15 крапель тричі на добу за півгодини до їжі у тому ж
часовому режимі.

Обстеження включало загально-клінічні, біохімічні та інструментальні
методи. Для вивчення стану процесів ПОЛ та механізмів його регуляції
вивчались такі показники в крові хворих: малоновий альдегід (МА)
(Ю.А.Владимиров, О.І.Арчаков, 1977) окислювальна модифікація білків
(ОМБ) (І.Ф.Мещишен, 1998), вільні HS-групи (І.Ф.Мещишен, Н.П.Григор’єва,
2002), глутатіон відновлений (ГВ) (метод О.В.Травіної в модифікації
І.Ф.Мещишена та І.В.Петрової, 1983), активність глутатіонпероксидази
(С.Н.Власова та співавт., 1990), каталаза (М.А.Королюк та співавт.,
1988) церулоплазмін (ЦП) (метод Ревіна в модифікації С.В. Бестужевої та
В.Г.Колба, 1982). Дослідження системи гемостазу проводилось з
використанням реактивів фірми “Simko Ltd”, Україна. Функціональний стан
нирок вивчали 24-годинним кліренс-методом та за пробою Зимницького.
Варіабельність ритму серця, електрокардіографічні показники, функцію
зовнішнього дихання визначали за допомогою комп’ютерного апарату “Кардіо
плюс”, фірма „Метекол”, Україна.

Результати дослідження опрацьовували методами варіаційного
статистичного аналізу з визначенням t-критерію Стьюдента за програмою
“BioStat” (С.Гланц, 1999).

Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження стану
вільнорадикальних процесів виявило зниження оксидативного статусу крові
при ХСН за умов хронічної ішемії міокарда в прямій залежності від ФК
ХСН. Рівень МА у здорових осіб становив 7,05±0,26, у хворих із ХСН ІІ ФК
– 13,78±0,45 (р0,05), в підгрупі А – на 13,75% (р0,05). У хворих із ХСН ішемічного генезу ІІІ ФК нормалізації
показника досягнути не вдалось, хоча відмічено суттєве покращання на
фоні прийому комбінованих фітопрепаратів. При курсовому лікуванні ХСН
ІІ-ІІІ ФК активність каталази у пацієнтів основних підгруп зростала із
вірогідною різницею відносно з вихідними значеннями, чого не
спостерігали в контрольній групі хворих. Встановлено, що активність
церулоплазміну в плазмі крові обстежених хворих була вищою на 25,07% при
ХСН ІІ ФК та на 35,23% при ХСН ІІІ ФК у порівнянні з групою практично
здорових осіб. Після 12-16-денного лікування цей показник ще залишався
підвищеним у контрольній групі хворих на 14,23% та на 25%, відповідно, а
в основних підгрупах – знизився до норми у пацієнтів із ІІ ФК ХСН та у
випадку ІІІ ФК на 17,79% в підгрупі А і 16,6% в підгрупі Б перевищував
нормальні величини.

Таблиця 1

Динаміка змін показників системи антиоксидантного захисту крові хворих
із ХСН ішемічного ґенезу в умовах курсового прийому кардіофіту (підгрупа
А) та хомвіокорину-N (підгрупа Б) (M±m, p, n)

Показник Здорові,

n=15 ФК ХСН Контрольна група, n=29

Підгрупа А, n=30

Підгрупа Б, n=30

До лікув.

Після лікув.

До лікув.

Після лікув.

До лікув.

Після лікув.

SH-групи, мкмоль/г білка 24,97±0,8 ІІ ФК

17,85±0,72

р10,05

112,9±5,48

р3>0,05

98,96±3,03

р2>0.05

120,09±3,18

р30,05

95,78±2,49

р2>0,05

125,09±3,43

р30,05

ЦП,

мг/л 280,58±

11,15 ІІ ФК

351,5±10,06

р10,05), у підгрупі А – до 1,96?0,026 (р?0,05), у підгрупі Б – до
1,88?0,064 (р?0,05) мкг азофібрину/мл за год. Ферментативний фібриноліз
зріс при ХСН ІІ ФК у контрольній групі на 6,97% (р?0,05), у підгрупі А
на 18,0% (р?0,01), у підгрупі Б – на 8,63% (р>0,05). Проте, у групі
хворих із ХСН ІІІ ФК лише за умов додаткового призначення кардіофіту
відмічено вірогідне наростання неферментативної фібринолітичної
активності з 0,82±0,04 до 0,95±0,031 (р0,05), 6,37?0,13 (р?0,01) та
6,48?0,18 мкг азоказеїну/мл за год (р?0,05) відповідно. Рівень
деградації альбуміну у хворих із ХСН ІІ ФК знизився до 4,38±0,21
(рJ4 Z ? AE xCJ CJ ? ? $ O $ O O O $ O O $ O ?$??? O $ O $ O $ O ???? 0,043 59,46? 3,03 0,164? 0,014 225,9? 20,86 ** 69,88? 3,53 24,25? 2,7 2,85? 0,11 ** Група А, n= 15 До ліку-вання 0,831? 0,021 0,024? 0,001 * 0,81? 0,021 68,12? 4,26 * 0,151? 0,0072 * 279,8? 15,83 * 72,71? 2,98 * 20,73? 2,46 * 3,39? 0,215 * Після лі-кування 0,9? 0,087 0,039? 0,0042 ** 0,89? 0,0234 55,94? 2,82 ** 0,232? 0,012 ** *** 129,9? 10,98 ** *** **** 61,89? 2,03 ** *** 31,44? 2,23 ** *** 2,01? 0,212 ** *** Група Б, n= 18 До ліку-вання 0,832? 0,027 0,022? 0,0026 * 0,83? 0,0246 70,6? 3,01 * 0,146? 0,013 * 283,7? 20,56 * 70,09? 2,55 * 21,36? 1,43 * 3,34? 0,12 * Після ліку-вання 0,875? 0,028 0,033? 0,0018 ** 0,87? 0,0265 59,69? 4,08 ** 0,205? 0,015 ** *** 166,4? 14,11 ** *** 62,1? 2,48 ** *** 29,01? 3,15 ** *** 2,17? 0,21 ** *** Примітка.* – вірогідність змін показників (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020