.

Морфологічні зміни лімфоїдних структур селезінки в постнатальному онтогенезі в нормі та при антигенній стимуляції (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
144 3083
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО

ГЕРБУТ АЛЛА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 611.41.|.42:612.65:616-097]+575.322

Морфологічні зміни лімфоїдних структур селезінки в постнатальному
онтогенезі в нормі та при антигенній стимуляції

14.03.01 – нормальна анатомія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Тернопіль – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Ужгородському національному університеті Міністерства
освіти і науки України.

Науковий керівник: Заслужений працівник освіти України, доктор медичних
наук, професор

Головацький Андрій Степанович, Ужгородський національний університет
Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри анатомії людини та гістології медичного факультету

Офіційні опоненти:

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор
 Федонюк Ярослав Іванович, Тернопільський державний медичний університет
імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, професор кафедри анатомії людини.

Доктор медичних наук, професор Черкасов Віктор Гаврилович, Національний
медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри
нормальної анатомії.

Захист відбудеться 25 жовтня 2007 року о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Тернопільському державному
медичному університеті імені І.Я.Горбачевського МОЗ України (46001,
м. Тернопіль, майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001,
м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 8)

Автореферат розісланий 19 вересня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Боднар Я.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Біла пульпа селезінки, як вторинний орган лімфатичної
системи, забезпечує захист організму від різноманітних антигенів. Саме
селезінка відповідає за формування імунної відповіді при попаданні
антигенів у кров, є головним джерелом антитіл при внутрісудинному
введенні антигенів (Сапин М.Р., 2000; Сирцов В.К., 2001). Під дією цих
факторів активізуються детерміновані лімфоцити і утворюються
імунокомпетентні клітини (Волошин М.А., Григорьева Е.А., 2002; Черкасов
В.Г., 2004). Макрофаги селезінки відіграють важливу роль як у
природному, так і в набутому імунітеті. Серед інших важливих функцій
селезінки слід відмітити участь в обміні речовин, регуляції діяльності
кісткового мозку (екстрамедулярне кровотворення), депонування крові тощо
(Быков В.Л., 1999; Борзяк Э.И., Волошин М.А.,2003).

Дослідження структурно-функціональних особливостей селезінки, зокрема її
білої пульпи, і надалі залишається надзвичайно актуальною проблемою, бо
за останні роки катастрофічно зросла забрудненість навколишнього
середовища шкідливими речовинами, зокрема антигенами. Не слід забувати
про негативні наслідки, особливо на імунну систему, Чорнобильської
трагедії.

Найбільш вивченими є зміни структури білої пульпи селезінки при дії на
організм таких екзогенних чинників: підвищення психо-емоційного
навантаження, гіпергравітації, лазерного та гама-випромінювання,
радіоактивних та інших хімічних сполук, зокрема, толуолу, пестицидів,
поліксидонію (Волкогон Д.А.,1997;Ковешников В.Г.,Лузин В.И.,Маврич В.В.
и др., 2003; Гарунова К.А., Аминова Г.Г., 2004). Також у науковій
літературі описані процеси, що відбуваються в органах імунної системи
після впливу на організм збудників інфекційних захворювань,
вірусів,наркотичних речовин, алкоголю (Голубцова Н.Н., Любовцева Л.А.,
Лойт А.О., 2000; Григоренко Д.Е., Краснов И.Б., Сапин М.Р., 2003). Є
відомості про зміни в лімфоїдних структурах селезінки після тимектомії,
травми сідничого нерва, отруєння чорнокоренем, нітритом натрію і
тетрахлоретаном з наступною корекцією тималіном (Яковлева Е.Г., Мусиенко
Н.А., 2002; Чекмарева И.В., Черкасов Б.Ю., 2005). За останні роки
встановлено динаміку розвитку та морфометричні параметри структурних зон
лімфоїдних вузликів та періартеріальних лімфоїдних піхв селезінки у
щурів упродовж першого місяця життя та при внутріутробній антигенній
стимуляції (Кащенко С.А.,2004;Мотуляк А.П.,2006).

Але у науковій літературі відсутні роботи, в яких би вивчали
морфологічні особливості лімфоїдних структур селезінки в динаміці
постнатального онтогенезу в нормі та закономірності їх змін після
антигенної стимуляції. Зокрема, це стосується відносної площі різних
структурних зон білої пульпи селезінки, щільності їх клітинних елементів
при антигенній стимуляції організму саме у віковому аспекті. Ось чому
наша робота є актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової наукової роботи кафедри анатомії людини та
гістології медичного факультету Ужгородського національного університету
„Дослідження особливостей морфофункціональних параметрів, розвитку
лімфоїдних і внутрішніх органів, судинного і лімфатичного русел у нормі,
патології та при впливі на організм факторів довкілля” і виконується в
рамках наукової проблеми під номером державної реєстрації 0101U004547.
Автор особисто дослідила і визначила відносні площі структурних
компонентів білої пульпи селезінки, щільності їх клітинних елементів у
білих щурів-самців різних вікових груп у нормі та упродовж місяця після
антигенної стимуляції організму; написала підрозділ звіту про виконання
наукової теми. Тема дисертації затверджена проблемною комісією
„Морфологія людини” МОЗ України і АМН України 15 березня 2002 року
(протокол №45).

Мета дослідження – встановити закономірності структурної перебудови
лімфоїдних компонентів білої пульпи селезінки в динаміці постнатального
онтогенезу в нормі та після антигенної стимуляції організму.

Завдання дослідження:

1. Визначити відносні площі і щільність клітиннх елементів (малих,
середніх і великих лімфоцитів, плазмоцитів, макрофагів) структурних
компонентів лімфоїдних вузликів (періартеріальної, мантійної і крайової
зон, світлого центру) та періартеріальних лімфоїдних піхв білої пульпи
селезінки білих щурів-самців дорепродуктивного віку (статевонезрілих) у
нормі.

2. Визначити відносні площі і щільність клітиннх елементів (малих,
середніх і великих лімфоцитів, плазмоцитів, макрофагів) структурних
компонентів лімфоїдних вузликів (періартеріальної, мантійної і крайової
зон, світлого центру) та періартеріальних лімфоїдних піхв білої пульпи
селезінки білих щурів-самців репродуктивного віку (статевозрілих) у
нормі.

3. Визначити відносні площі і щільність клітиннх елементів (малих,
середніх, великих лімфоцитів, плазмоцитів, макрофагів) структурних
компонентів лімфоїдних вузликів (періартеріальної, мантійної і крайової
зон, світлого центру) та періартеріальних лімфоїдних піхв білої пульпи
селезінки білих щурів-самців пострепродуктивного віку у нормі.

4. Встановити закономірність змін відносних площ і щільності клітинних
елементів (малих, середніх і великих лімфоцитів, плазмоцитів,
макрофагів) структурних компонентів лімфоїдних вузликів
(періартеріальної, мантійної і крайової зон, світлого центру) та
періартеріальних лімфоїдних піхв білої пульпи селезінки білих
щурів-самців в динаміці постнатального онтогенезу через 1, 3, 7, 14 і 30
діб після антигенної стимуляції організму “Імуноглобуліном людини
нормальним”. Встановити субмікроскопічні закономірності структурної
організації білої пульпи селезінки статевозрілих щурів-самців через сім
діб після антигенної стимуляції.

Об’єкт дослідження: селезінка безпородних білих щурів-самців
дорепродуктивного, репродуктивного і пострепродуктивного віку.

Предмет дослідження: структурна організація компонентів лімфоїдних
вузликів і періартеріальних лімфоїдних піхв селезінки білих щурів-самців
різних вікових груп у нормі та при антигенній стимуляції організму.

Методи дослідження: гістологічний (світлова мікроскопія) та
гістоморфометричний – для визначення відносних площ структурних
компонентів білої пульпи селезінки та щільності їх клітинних елементів у
нормі та при антигенній стимуляції організму; електронно-мікроспопічний
– для вивчення субмікроскопічних особливостей імунокомпетентних клітин
та їх взаємодії, а також метод статистичного аналізу – для підтвердження
достовірності отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше визначено відносні площі
структурних компонентів лімфоїдних вузликів та періартеріальних
лімфоїдних піхв білої пульпи селезінки безпородних білих щурів-самців у
нормі у віковому аспекті, а також закономірності їх змін після
антигенної стимуляції організму “Імуноглобуліном людини нормальним”.
Уперше встановлена закономірність динаміки змін щільності клітинних
елементів білої пульпи селезінки білих щурів-самців дорепродуктивного
(статевонезрілі), репродутивного (статевозрілі) і пострепродуктивного
віку в нормі та після антигенної стимуляції. Уперше виявлено
субмікроскопічні зміни клітинних елементів білої пульпи селезінки
статевозрілих щурів-самців через тиждень після антигенної стимуляції.
Експериментально доведено, що антигенна стимуляція організму викликає
фазові зміни відносних площ компонентів білої пульпи селезінки білих
щурів та щільності їх клітинних елементів, які залежать від віку тварин.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати
поглиблюють і доповнюють відомості про будову та клітинний склад білої
пульпи селезінки в нормі у віковому аспекті та її перебудови при
антигенній стимуляції організму. Ці дані є морфологічною основою для
подальших як теоретичних, так і клінічних досліджень, для розробки нових
методів визначення рівня функціонального стану імунної системи.
Результати роботи впроваджені у навчальний процес і використовуються в
науково-дослідній роботі на морфологічних кафедрах Тернопільського
державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, Харківського
державного медичного університету, Дніпропетровської державної медичної
академії, Луганського державного медичного університету, Вищого
державного навчального закладу України “Української медичної
стоматологічної академії”, що підтверджено актами на впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним
науковим дослідженням автора. Самостійно проаналізована наукова
література, обґрунтована тема, мета і завдання дослідження, проведено
експеримент на 122 безпородних білих щурах-самцях, зібрано матеріал,
виконано морфологічне дослідження. Проведено статистичну обробку, аналіз
і узагальнення отриманих результатів. Сформульовано основні положення і
висновки, оформлено дисертаційну роботу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
оприлюднено на підсумкових наукових конференціях
професорсько-викладацького складу медичного факультету Ужгородського
національного університету (Ужгород, 2002-2007); на спільних засіданнях
кафедри анатомії людини та гістології медичного факультету Ужгородського
національного університету і Закарпатського обласного відділення
наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів та
топографоанатомів України (Ужгород, 2002-2006); на ІІІ і IV національних
конгресах анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України
(Київ, 2002; Сімферополь, 2006), на Всеукраїнській науковій конференції
“Актуальні питання клінічної анатомії та оперативної хірургії”
(Чернівці, 2004), на VIIІ конгресі Міжнародної асоціації морфологів
(Орел, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт, з
них – 7 у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 – у матеріалах
наукових конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на
161 сторінках, з яких 114 сторінок займає основний текст і складається
із вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел літератури
та додатків. Робота ілюстрована 49 рисунками та 15 таблицями. Список
літератури містить 296 джерел, з яких 229 надруковані кирилицею, 67 –
латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Дослідження проведено в експерименті на
122 здорових безпородних білих щурах-самцях різних вікових груп:
дорепродуктивний період (статевонезрілі) – 1 місяць (40 щурів),
репродуктивний період (статевозрілі) – 6 місяців (42 щури),
пострепродуктивний період – 18 місяців (40 щурів).

Тварин утримували у віварії Ужгородського національного університету.
Годування щурів проводили відповідно до норм інституту харчування АМН
України, призначених для даного виду тварин (Наказ МОЗ СРСР №1179 від 10
жовтня 1983 р. – “Об утверждении нормативов затрат кормов для
лабораторних животных в учреждениях здравоохранения”).

Догляд за тваринами та всі маніпуляції проводили у відповідності з
положенням „Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які
використовуються для експериментальних та інших наукових цілей”
(Страсбург, 1986 р.), а також „Загальних етичних принципів експериментів
на тваринах”, ухвалених Першим національним конгресом з біоетики (Київ,
2001 р.) та вимог Додатку до “Правил проведення робіт з використанням
експериментальних тварин”, затверджених наказом Міністерства охорони
здоров’я №755 від 12 серпня 1977 р. “Про заходи щодо подальшого
удосконалення організаційних форм роботи з використанням
експериментальних тварин”. Комісією з питань біоетики медичного
факультету Ужгородського національного університету (протокол №1 від 20
січня 2007 р.) порушень морально-етичних норм при проведенні
науково-дослідної роботи на експериментальних тваринах не виявлено.

Для досліджень використано як експериментальну модель безпородних білих
щурів-самців, органи імунної системи яких за структурою принципово не
відрізняються від аналогічних органів людини (Моталов В.Г.,2002, Билик
О.Ю., Овчаренко В.В.,2006).

Об’єктом дослідження були селезінки безпородних білих щурів-самців
різного віку. Досліджено три групи тварин. Перша група – інтактні
тварини: репродуктивного віку (11), дорепродуктивного віку (10) та
пострепродуктивного віку (10). Друга група – експериментальні тварини,
яким вводили антиген – “Імуноглобулін людини нормальний” в дозі 0,02 мг
імуноглобуліна із розрахунку на 100 г маси тварин в 0,2 мл ізотонічного
розчину хлориду натрія в асептичних умовах підшкірно в тил стопи правої
задньої кінцівки щурів. Це оптимальна стимулююча доза антигена здатна
викликати імунну відповідь (Козлов В.А., Шурлыгина В.А., 1997,Волошин
М.А.,2002). Третя група – контрольні тварини, яким замість антигена
вводили в таку ж ділянку ізотонічний розчин хлориду натрія в
еквівалентних до імуноглобуліна об’ємах, для підтвердження, що сама
процедура підшкірного введення антигена не викликає морфологічних змін
лімфоїдних структур селезінки. У кожній віковій групі і серії щурів було
по 5 тварин.

Антигеном обрано “Імуноглобулін людини нормальний”, виготовлений ЗАТ
„Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних
препаратів „Біофарма”. Діючою основою препарату є імуноглобуліни, що
містять антитіла різної специфічності, концентрація яких у крові при
введенні імуноглобуліну досягає максимуму через 24 години. Препарат є
універсальним стимулятором імунних процесів в організмі (Кущ О.Г.,
Волошин М.А.,2002).

Враховуючи добові коливання кількісних параметрів лімфоїдних органів,
забір селезінки проводили з 13 до 14 години відразу після декапітації
тварин, які перебували під ефірним наркозом. Визначали масу органа. Для
гістологічного дослідження вирізали шматочки селезінки розміром 1 см3 і
фіксували їх у 10 % нейтральному формаліні упродовж двох діб.

Селезінку забирали у інтактних щурів, а також у тварин після
одноразового введення антигена чи ізотонічного розчину хлориду натрія
через 1, 3, 7, 14 і 30 діб. Такі строки забору матеріалу обрано за
рекомендацією літератури (Волошин Н.А., 2002), у які відзначаються
найпомітніші зміни морфологічних параметрів в лімфоїдних органах після
введення антигена.

Після відповідного проведення шматочків селезінки в етилових спиртах
висхідної концентрації, їх заливали в парафінові блоки за прийнятою
методикою. Гістологічні зрізи товщиною 5-7 мкм забарвлювали
гематоксилін-еозином і азур ІІ-еозином.

На гістологічних препаратах під світловим мікроскопом МБИ-3 х1050 за
допомогою періодичної морфометричною сітки за методом Стефанова С.Б.
(1990) визначали відносні площі структурних компонентів білої пульпи
селезінки: лімфоїдних періартеріальних піхв та лімфоїдних вузликів, а в
них площу періартеріальної, мантійної, крайової зон і світлого
(гермінативного) центру.

На гістологічних зрізах селезінки, забарвлених гематоксилін-еозином і
азур ІІ-еозином, при збільшенні світлового мікроскопа МБИ–3 при
збільшенні Ч1050 (об’єктив х70 – водяна імерсія; бінокулярна насадка
АУ-12 х1,5; окуляри х10) за допомогою морфометричної сітки №3/16 методом
Стефанова С.Б. (1990) визначали у всіх структурних компонентах білої
пульпи селезінки щільність (кількість) клітинних елементів: малих,
середніх і великих лімфоцитів, плазмоцитів, макрофагів на площі 625
мкм2 (площа одного великого квадрата сітки).

У кожному структурному компоненті підраховували кількість клітин у 20
великих квадратах сітки, а потім обчислювали середню величину щільності
клітин в одному великому квадраті.

Для електронно-мікроскопічного дослідження компонентів білої пульпи
шматочки селезінки об’ємом 1 мм3 фіксували у 2,5 % розчині
глютаральдегіду на 0,1 М фосфатному буфері з рН 7,2-7,4 з наступною
дофіксацією у 2 % розчині чотириокису осмію. Після зневоднення в спиртах
і ацетоні матеріал заключали в аралдіт. Зрізи виготовляли на
ультрамікротомі LKB 8800 ІІІ і вивчали на мікроскопі JEM – 100B. Для
вивчення конкретних структурних компонентів селезінки виготовляли
напівтонкі зрізи з метою прицільної заточки блоків, які забарвлювали
метиленовим синім.Ультрамікроскопічне дослідження препаратів селезінки
проводили спільно зі співробітниками лабораторії електронної мікроскопії
інституту онкології АМН України (м. Київ).

Цифрові величини експериментальних даних статистично опрацьовані і
представлені вибірковими середніми (М) з довірчим інтервалом (±L) для
рівня достовірності р=95 % за Стьюдентом за методикою Стефанова С.Б.
(1990).

Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що біла пульпа
селезінки білих щурів-самців всіх вікових груп представлена лімфоїдними
вузликами та періартеріальними лімфоїдними піхвами. Лімфоїдні вузлики
круглої або овальної форми, мають чотири зони: періартеріальну,
мантійну, крайову, а також світлий (гермінативний) центр.
Періартеріальні лімфоїдні піхви представлені скопиченням переважно малих
лімфоцитів, які у вигляді муфт охоплюють артерії білої пульпи.

У тварин дорепродуктивного віку(статевонезрілі) відносна площа білої
пульпи селезінки становить всього (16,45±0,48)%.Лімфоїдні вузлики
невеликі, їх мантійна і крайова зони формуються, світлі центри наявні
тільки у 16,6 % з них.

У тварин репродуктивного віку (статевозрілі) добре виражені всі
структурні компоненти білої пульпи селезінки. Світлі центри наявні у
половини лімфоїдних вузликів. Біла пульпа селезінки білих щурів-самців

пострепродуктивного віку також представлена всіма структурними
компонентами. Кількість лімфоїдних вузликів зі світлим центром
зменшується до 33,3 %.

Встановлено, що морфометричні параметри лімфоїдних утворень селезінки
змінюються в процесі постнатального онтогенезу і ці зміни відображають
рівень функціональної активності її лімфоїдних структур.Відносна площа
білої пульпи селезінки найбільша у тварин репродуктивного віку –
(20,31±0,36) %, у щурів пост репродуктивного віку вона дещо менша –
(18,88±0,42) %.

Серед структурних компонентів білої пульпи селезінки у всіх вікових
групах тварин найбільшу відносну площу займають мантійна і крайова зони
лімфоїдних вузликів, показники яких становлять відповідно: у
щурів-самців дорепродуктивного віку – (10,04±0,56) %, у особин
репродуктивного віку – (19,76±0,69) %, а у тварин пострепродуктивного
віку цей показник зменшується до (9,41±0,32) %.

Періартеріальна зона лімфоїдних вузликів найкраще виражена у щурів
репродуктивного віку, її відносна площа становить (0,91±0,03)%, у тварин
пострепродуктивного віку відносна площа періартеріальної зони становить
(0,87±0,18)%, а найменшою вона є у особин дорепродуктивного віку –
(0,74±0,17)%. Відносна площа світлих центрів найменша у тварин
дорепродуктивного віку – (0,49±0,14)%. Найбільшими світлі центри
(центри розмноження) є в лімфоїдних вузликах селезінки білих
щурів-самців репродуктивного віку – (2,63±0,55) %, що свідчить про
активні процеси проліферації в лімфоїдних вузликах (Моталов В.Г.2002).

У селезінці щурів-самців репродуктивного і пострепродуктивного віку
відносна площа періартеріальних лімфоїдних піхв є найбільшою і становить
відповідно (4,04±0,16) % і (4,15±0,42) %; у тварин дорепродуктивного
віку цей показник дорівнює лише (0,42±0,02) %.

Встановлено, що паренхіма структурних компонентів білої пульпи селезінки
безпородних білих щурів-самців усіх вікових груп складається з малих,
середніх і великих лімфоцитів, плазмоцидів та макрофагів, але
переважають малі форми лімфоцитів. Щільність цих клітин з віком зростає.

Щільність малих лімфоцитів у структурних компонентах білої пульпи
селезінки білих щурів-самців дорепродуктивного віку на площі 625 мкм2
коливається від 6,21±0,34 у світлому центрі до 9,95±0,55 у
періартеріальній зоні лімфоїдних вузликів. Щільності малих лімфоцитів у
періартеріальних лімфоїдних піхвах також велика – 9,35±0,32. Дещо менше
цих клітин у крайовій і мантійній зонах лімфоїдних вузликів, де цей
показник становить відповідно 7,52±0,41 і 8,80±0,46. У лімфоїдних
структурах селезінки щурів репродуктивного віку щільність малих
лімфоцитів достовірно зростає у 1,7-2 рази (р

B

.

0

2

4

oooeaUUeeUUUeeeeIIeeeIIe

4

6

8

:

`

O

N?(.,d3oe4″5i7®:V=>B6C////////oaeTHOEEEEEEEEEEE

oooooooooooooooooooooooocc

®

°

Uлезінки зростає до (18,33±0,44) %, що на 5,77% більше за аналогічні
показники інтактних тварин. Через один місяць після дії антигена
показники відносних площ всіх структурних компонентів білої пульпи
селезінки тварин пострепродуктивного віку зменшуються, проте вони
залишаються дещо вищими за контрольні величини.

Після антигенної стимуляції організму у лімфоїдних структурах селезінки
тварин усіх вікових груп фазово змінюється щільність їх клітинних
елементів.

Після дії антигена у всіх структурних компонентах білої пульпи селезінки
білих щурів-самців дорепродуктивного віку зростає щільність малих
лімфоцитів у крайовій, мантійній і періартеріальній зонах лімфоїдних
вузликів на 10,4-10,8% у порівнянні з показниками інтактних тварин.
Через сім діб щільність малих лімфоцитів у цих зонах максимально
достовірно (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020