ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ ІМ. І.І.
МЕЧНИКОВА Академії МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”
Герасимів Ігор Михайлович
УДК 606.5-008.87-85.37]-093
Мікробіологічне обгрунтування застосування мірамістину для корекції
мікробіоценозу шкіри
03.00.07 – мікробіологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Харків – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Тернопільському державному медичному університеті
імені ім. І.Я.Горбачевського
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Климнюк Сергій Іванович, Тернопільський державний медичний університет
ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри медичної
біології, мікробіології, вірусології та імунології.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Мінухін Валерій Володимирович, Харьківський державний медичний
університет МОЗ України,
професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології;
доктор медичних наук, професор
Криворутченко Юрій Леонідович, Кримський державний медичний університет
ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри мікробіології,
вірусології та імунології.
Захист відбудеться “ 27 ” грудня 2007 р. о 13.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.618.01 при ДУ “Інститут мікробіології
та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України” (61057, м. Харків, вул.
Пушкінська, 14-16).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут мікробіології
та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України” (61057, м. Харків, вул.
Пушкінська, 14-16).
Автореферат розісланий “ 24 ” листопада 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук
Бруснік С.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Однією з найважливіших проблем сучасної медицини є
широке застосування протимікробних препаратів – антибіотиків і
антисептиків – для лікування численних захворювань. Надмірне їх
використання веде до порушення мікробіоценозів людини, які склались
протягом багатьох років співіснування системи “організм – мікрофлора
хазяїна” (В.Г. Палій та ін., 2004; Мороз В.М. та ін., 2000, 2004;
Митрохин С.Д., 2003).
Більш як півстолітній досвід використання антибіотиків не зміг затримати
наростання місцевих інфекційних процесів і септикопіємії, не зміг
зменшити летальність від сепсису, не скоротив термінів лікування гнійних
ран (Ляпіс М.О., Цицюра Р.І., 2004; Меншиков Д.Д. та ін, 2002; Bowler
P.G. et al., 2001). На цьому фоні відбувається переоцінка місця
антибіотиків відроджується зацікавлення до антисептиків (Ковальчук В.П.,
2006; Bинцерская Г.А. та ін., 2005; Шевчук Н.М., 2003; Климов О.І.,
2002; Langer S. et al., 2004). Одержано декілька класів таких нових
препаратів, досліджуються механізми їх дії на мікроорганізми (Ковальчук
В.П., 2006; Бойко В.М., Палiй Г.К., 2005).
Проблема мікозів в останній час набуває все більшої актуальності. Адже
гриби складають винятково гетерогенну і комплексну групу, яка об’єднує
сотні збудників. Патогенні гриби характеризуються і таксономічною
різноманітністю, і розмаїттям фізіологічних властивостей. Вони широко
розповсюджені у світі і мають відношення до всіх медичних галузей. У
сучасний період спостерігається не тільки збільшення захворюваності,
спричиненої грибами, але їх широке територіальне розповсюдження.
Особливої значущості набуває поширення мікозів у військовослужбовців,
спортсменів, хворих на цукровий діабет тощо (Е.А.Верба та ін., 2004;
Eckhard M. et al., 2007; Cohen et. al., 2005; Ingordo V. et al., 2004;
Cheng S., Chong L., 2002; ).
Відомо, що на шкіру людини заселяють численні мікроорганізми, які здатні
виконувати важливі фізіологічні функції: забезпечення колонізаційної
резистентності за рахунок продукції біологічно активних речовин і
здатності захоплювати певні екологічні ніші, підтримання рівня
нормальних антитіл, що забезпечують неспецифічні механізми захисту, тощо
(Янковский Д.С., 2005; Бойчак О.В., 2002).
Вони існують на шкірі на правах резидентних або постійних популяцій,
знаходячись у динамічній рівновазі із організмом хазяїна, протягом
всього її життя. Однак інтенсивне втручання в цю систему (лікарські
препарати, численні антропогенні впливи) поступово змінюють не тільки
реактивність організму людини, вони суттєво впливають на біологічні
властивості мікроорганізмів. Формуються популяції із зміненими
морфологічними, антигенними, патогенними властивостями, мікроби
набувають полірезистентності до антибіотиків. Це призводить до того, що
автохтонна та алохтонна мікрофлора людини виступає етіологічним чинником
гострих і хронічних гнійно-запальних захворювань не тільки шкіри, але й
різних органів і систем (Волянский Ю.Л. и др., 1999; Lipsky B., Berendt
A. et al., 2000; Chiller K. et al., 2001).
Мікробіоценози шкіри живота, молочних залоз, рук вивчені достатньо
детально (Климнюк С.І., 1995; Маланчин І.М., 1994; Ситник С.І., 1989).
Однак ще поза увагою залишається такий важливий топодем як шкіра нижніх
кінцівок. Враховуючи високу частоту розповсюдження дерматомікозів ступні
слід звернути увагу саме на нього, тому що розшифрування взаємодії
бактерій з патогенними грибами дозволить зрозуміти і механізми
формування мікотичних уражень шкіри нижніх кінцівок. Адже фунгіцидні та
фунгістатичні препарати не тільки знищують патогенних збудників, але й
сприяють виникненню дисбіозу внаслідок порушення взаємовідношень між
мікроорганізмами різних груп.
Одним із сучасних препаратів, який використовують у дерматології, є
вітчизняний антисептик мірамістин (Кривошеин Ю.С. и др., 2005; Катусевич
Я.Ф. и др., 2005). Він має широкий спектр антагоністичної дії на
грампозитивні та грамнегативні мікроорганізми, а також гриби. Його
дослідження переважно проводять в умовах дослідів in vitro, визначаючи
мінімальні бактеріостатичні та бактерицидні концентрації препарату. Але
практично не досліджувалась його дія щодо можливості впливу на
мікробіоценоз шкіри. Маючи високий спектр протимікробної та
протигрибкової активності він повинен впливати на існування мікробних
асоціацій. Враховуючи, що він сьогодні застосовується надзвичайно
широко, доцільно дослідити вплив мірамістину на існуючі мікробіоценози,
встановити шляхи його впливу на бактерії та роль у формуванні дисбіозів
чи їх корекції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри медичної
біології, мікробіології, вірусології та імунології і кафедри загальної
та оперативної хірургії Тернопільського державного медичного
університету ім. І.Я.Горбачевського “Клініко-морфологічні та
мікробіологічні аспекти в обґрунтуванні патогенетичного лікування стопи
діабетика” (номер державної реєстрації № 0100U005057), у виконанні якої
дисертантом особисто проведені дослідження мікрофлори здорових і хворих
осіб, визначення її антибіотикочутливості та чутливості до мірамістину,
клінічне використання мірамістину. Тема дисертації затверджена на РПК
“Мікробіологія” (протокол № 14 від 5 грудня 2002р.).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи – обґрунтувати закономірності
впливу антисептика мірамістину на мікробні угруповання, які утворюють
мікробіоценоз шкіри стопи у хворих із мікозами стоп..
Для реалізації мети поставлені наступні завдання:
вивчити мікробіоценоз шкіри стопу у здорових осіб;
дослідити стан мікробіоценозу шкіри у хворих із мікозами стоп;
визначити чутливість до антибіотиків автохтонної та алохтонної
мікрофлори шкіри стоп;
визначити чутливість до мірамістину мікроорганізмів, які колонізують
шкіру ступнів;
оцінити вплив на мікробіоценоз шкіри у хворих із мікозами стоп
вітчизняного антисептика мірамістину, дослідивши зміни щільності
бактерійних популяцій і склад мікробних угруповань.
Об’єкт дослідження – здорові особи, хворі із мікозами стоп,
антисептичний засіб мірамістин.
Предмет дослідження – мікробіоценоз шкіри ступнів у здорових і хворих
осіб, чутливість виділених культур до антибіотиків, чутливість мікробів
до мірамістину, складу мікробних угруповань після застосування
мірамістину.
Методи дослідження – мікробіологічні (визначення щільності бактеріальних
угруповань і популяцій, виділення чистих культур бактерій), біохімічні
(ідентифікація мікробів), математико-статистичні (статистична обробка
результатів дослідження).
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у здорових осіб і хворих з
дерматомікозами ступнів вивчено особливості мікробіоценозів шкіри стоп.
Встановлені зміни щільності бактеріальних популяцій і складу мікробних
угруповань при формуванні ураження на поверхні шкіри. Доведено, що
мікробіоценоз здорової шкіри нижніх кінцівок при формуванні
патологічного процесу змінюється.
Вперше у хворих із мікозами стоп вивчено особливості змін
мікробіоценозів шкіри після місцевих аплікацій мірамістину. Доведено, що
за цих умов відбувається реструктуризація мікробіоценозів шкіри, яка
характеризується зменшенням щільності колонізації топодемів
мікроорганізмами усіх видів та змінами в структурі бактеріальних
угруповань.
Практичне значення одержаних результатів. Поліпшено можливості оцінки
стану мікробіоценозу шкіри ступні у людини. Визначено домінуючі в
структурі бактеріальних угруповань популяції мікроорганізмів. Визначено
чутливість до антибіотиків представників мікробіоценозу шкіри та їх
чутливість до антисептика мірамістину. Показано суттєвий вплив
мірамістину на склад мікробіоценозу шкіри нижніх кінцівок. Результати
дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес та науково-дослідну
роботу кафедри медичної біології, мікробіології, вірусології та
імунології, інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними
хворобами Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я.
Горбачевського, кафедр мікробіології, вірусології та імунології вищих
навчальних медичних закладів (Запорізького державного медичного
університету, Вінницького національного медичного університету ім. М.І.
Пирогова, Одеського державного медичного університету, Донецького
державного медичного університету), військової частини А 1769.
Особистий внесок здобувача. Автор самостійно здійснив весь комплекс
запланованої роботи: пошук літературних джерел та їх аналіз,
мікробіологічне дослідження осіб в усіх досліджуваних групах, оцінив
зміни мікробіоценозів, визначив чутливість виділених штамів до
антибіотиків і мірамістину, дослідив ефект місцевого застосування
мірамістину, створив бази даних, здійснив статистичну обробку матеріалу,
сформулював висновки та практичні рекомендації з дисертаційної роботи,
підготував матеріал до опублікування. Він самостійно написав текст
дисертації. У наукових працях йому належить фактичний матеріал,
отриманий ним при проведенні досліджень.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, включених у
дисертацію, висвітлені в доповідях на ІІІ з’їзді мікробіологів,
епідеміологів та вірусологів (Чернігів, 2001), на X з’їзді Товариства
мікробіологів України (Одеса, 2004р.), Пленумі УНМТМЄП ім. Д.К.
Заболотного (Київ-Одеса, 2000), підсумкових конференціях Тернопільського
державного медичного університету ім. І.Я. Горба-чевського (Тернопіль,
1999-2005 рр.).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 наукових праць, з
них 3 – у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України та 8 – у
матеріалах і збірниках конференцій та конгресів. Отримано 2
раціоналізаторських пропозиції за темою дисертації.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 167 сторінках
друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури, опису
матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу
та узагальнення отриманих результатів, висновків і списку використаних
джерел (всього 259 джерел, з яких 185 україно- та російськомовні та 74
іноземні). Робота ілюстрована 43 таблицями і 9 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі роботи подано огляд літератури, в якому наведено
стислі дані про склад мікробіоценозів шкіри людини, їх функціональну
активність, роль у виникненні різноманітних захворювань, чутливість їх
представників до антибіотиків. Звернуто увагу, що при дії різноманітних
факторів може формуватись стан дисбіозу. Наголошено на доцільності
подальшого вивчення структури мікробіоценозів, які змінюються за різних
умов, наприклад, при наявності у людини мікотичних уражень шкіри.
Розглянуто мікробіологічні аспекти використання вітчизняного антисептика
мірамістина в різних галузях медицини у тому числі при лікуванні
грибкових уражень шкіри.
Матеріали, методи і обсяг досліджень наведено у другому розділі. Для
досягнення поставлених завдань мікробіологічними методами обстежено
обстежено 94 особи. Їх було поділено на дві основні групи: здорові (50
осіб чоловічої статі віком від 18 до 26 років) і хворі (44 особи
чоловічої статі віком від 18 до 51 року) з клінічними проявами
дерматомікозів, які перебували на лікуванні у Тернопільському
шкірно-венерологічному диспансері та Тернопільській військовій частині А
1769.
Двадцять шість хворих підлягали повторному обстеженню в зв’язку з тим,
що їм місцево застосовували розчин мірамістину для вивчення його впливу
на мікробну спільноту шкіри.
У всіх здорових і хворих осіб за методом змивiв-зiскобiв Williamson i
Kligman (1965) у модифiкацiї С.І. Климнюка і С.І. Ситника (1989)
досліджено мiкробiоценози шкiри топодемів нижніх кінцівок (тильна
поверхня стопи і ІV міжпальцевий проміжок). Матеріал вивчався на
підставі Наказу МОЗ СРСР № 535 від 22.04.1985 р. “Об унификации
микробиологических (бактериологических) методов исследования,
применяемых в клинико-диагностических лабораториях
лечебно-профилактических учреждений”. Оцінювали щільність мікробних
популяцій, частоту зустрічальності бактерій, видовий склад бактерійних
угруповань.
Пiд час проведених мiкробiологiчних досліджень шкiри видiлено 761 штам
аеробних і факультативно анаеробних мiкроорганiзмiв, якi належали до 19
родiв. Ідентифікацію бактерій здійснювали згідно “Определителя бактерий
Берджи” (1997), а чутливість до антибіотиків визначали за “Методическими
указаниями по определению чувствительности микроорганизмов к
антибиотикам методом диффузии в агар с использованием дисков” (1983).
Всi числовi результати пiдлягали статистичнiй обробцi загальноприйнятими
методами з використанням значень середньої геометричної (Хg), t-критерiя
Ст’юдента, непараметричних критеріїв за програмами S-PLUS 2000,
STATISTICA, пакету програм Excell. Результати вважалися достовірними при
значеннях р.2pci
/eeeeeeeaaaOaaIaaaAeaO
d
d
d
d
d
D
2pe
e
d?th
d?th`„?
GeHTHK‚N~V†[TH^I`doenaeaeaeaeaeOOIoeOO»oe??
&
d?th`„?a$
„?„?„e„e„2…4…‚…„…O…O…
AE
AE
UIA5II
©kdI
?????th?????Коринеформні мікроорганізми переважно мали високу чутливість
до досліджуваних антибіотиків, і серед них рідко зустрічались
антибіотикостійкі варіанти. Понад 90 % з них були чутливими до
пеніциліну, еритроміцину, хлорамфеніколу, канаміцину. Найнижчу
чутливість вони мали до лінкоміцину (34,5 %).
Представники родини Enterobacteriaceae мали високий рівень чутливості
левоміцетину, тетрацикліну, канаміцину, поліміксину.
Стафілококи, які формували мікробіоценоз хворих осіб, у цілому
найчутливішими були до канаміцину (96,2 % популяцій), левоміцетину (90,4
%), тетрацикліну (78,8 %), еритроміцину (76,9 %). Проте 1/5-2/5 з них -
резистентні до пеніциліну. Популяції S. aureus також зберігали високий
рівень антибіотикочутливості до канаміцину (100,0 % штамів),
левоміцетину (90,0 %), ампіциліну (72,7 %). Понад половина з них була
чутливою до еритроміцину та тетрацикліну (54,6 %). Однак біля 60 % цих
збудників мали стійкість до пеніциліну та лінкоміцину (27,3 %). Серед
них достатньо високою була частка з помірним типом стійкості до
антибіотиків, зокрема, до еритроміцину, лінкоміцину і навіть
тетрацикліну (45,4-54,5 % штамів).
Інші стафілококові популяції, як і в попередній групі обслідуваних, мали
неоднакові рівні антибіотикочутливості. Епідермальні стафілококи були
чутливими до канаміцину, 84,6 % з них – до левоміцетину, 77,0 % – до
еритроміцину і 61,5 % – до ампіциліну. Проте понад 46 % культур мали
стійкість до пеніциліну, а 23,0 % з них – до лінкоміцину. Популяції S.
haemolyticus у 100,0 % випадків були чутливими до левоміцетину, в 88,9 %
– до аміноглікозидних препаратів, у 77,8 % – до еритроміцину, і 55,6 % –
до ампіциліну. Кількість чутливих до пеніциліну варіантів була в 1,5
раза вище в порівнянні із S. epidermidis. Переважна більшість
стафілококових популяцій була, як правило, резистентні до декількох
антибіотиків одночасно.
Угруповання коринебактерій зберігало стовідсоткову чутливість до
пеніциліну, еритроміцину, ампіциліну, канаміцину. Проте зустрічались
поодинокі штами, із стійкістю до лінкоміцину і помірним типом стійкості
до тетрацикліну і хлорамфеніколу.
Найефективнішими щодо B. subtilis i B. macerans були канаміцин і
хлорамфенікол (87,5 % чутливих штамів), ампіцилін, який пригнічував ріст
75,0 % культур.
Підтверджено, що мірамістин має виражену протимікробну дію, затримуючи
ріст і розмноження мікроорганізмів (рис. 2). Так, він згубно впливав на
найчисленніше угруповання шкіри – стафілококи – у концентрації
(3,59(0,54) мкг/мл. Мікрококи і коринебактерії мали в 1,3-1,5 рази меншу
чутливість до нього в порівнянні із стафілококами (відповідно МБсК
становили (2,35(0,53) мкг/мл і (2,75(0,48) мкг/мл). Бацили були
стійкішими до цього препарату в порівнянні з попередніми групами
бактерій – у 4,0-6,1 рази. МБсК мірамістину щодо грамнегативних мікробів
– E. coli, P. aeruginosa, Klebsiella spp., Serratia spp. Moraxella spp.
часто була більшою 25,0 мкг/мл. Мінімальна бактерицидна концентрація
препарату для більшості досліджуваних штамів перевищувала МБсК, як
правило, в 2-4 рази.
Було проведено аналіз чутливості до мірамістину стафілококів різних
видів, які колонізують шкіру людини. Клінічні штами цих бактерій мали
неоднакову чутливість до протимікробної дії мірамістину. Штами S. aureus
представляли ту групу мікробів, ріст яких гальмувався найбільшими
концентраціями мірамістину – (6,54( 2,00) мкг/мл. Не поступались їм за
своєю чутливістю S. saprophyticus – (6,04(4,80) мкг/мл.
Епідермальні стафілококи були в 1,8 рази більш чутливими до
протимікробної дії мірамістину в порівнянні із S. aureus (p
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
