Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Гоманюк Микола Анатолійович
УДК 316.4: 316.022
Соціальна адаптація й інтеграція турків-месхетинців в українському
суспільстві
спеціальність 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук
Харків – 2007
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківському національному університеті
імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: кандидат соціологічних наук доцент
Коробов Володимир Кузьмич
Херсонський національний технічний університет
завідувач кафедри філософії і соціології
Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук професор
Кононов Ілля Федорович
Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка
завідувач кафедри філософії і соціології
кандидат філософських наук доцент
Арбєніна Віра Леонідівна
Харківський національний університет
імені В.Н. Каразіна
доцент кафедри соціології
Захист відбудеться 05 жовтня 2007 р. о 10 годині на засіданні
Вченої ради Д 64.051.15 у Харківському національному університеті
імені В.Н.Каразіна за адресою:
61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 2-49
З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці
Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою:
61077, м. Харків, пл. Свободи, 4
Автореферат розісланий 4 вересня 2007 року
Учений секретар
спеціалізованої Вченої ради
доцент Шеремет І.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Турки-месхетинці належать до народів, що зазнали
репресій у сталінські часи: 1944 року десятки тисяч турків-месхетинців
були депортовані з південних районів Грузії до радянських республік
Середньої Азії та Казахстану. 1989 року внаслідок загострення
міжетнічного конфлікту в Узбекистані турки-месхетинці були змушені знову
шукати собі притулок у різних країнах Європи та Азії. Значна частина
турків-месхетинців оселилася і на території України (переважно в
Херсонській та Донецькій областях). До цього часу проблема повернення
турків-месхетинців на історичну батьківщину фактично ще не вирішена,
хоча в Грузії ще 1996 року було видано відповідний указ Президента. У
деяких місцях проживання, наприклад, у Краснодарському краї Російської
Федерації, тривають міжетнічні конфлікти і відбуваються утиски
турецько-месхетинського населення, внаслідок чого тисячі
турків-месхетинців знову мусять іммігрувати – на цей раз до США.
Загалом можна констатувати, що економічні і політичні обставини склалися
таким чином, що попри намагання низки інституцій повернення
турків-месхетинців до Грузії на даний момент є неможливим, також
згорнутою є програма Турецької Республіки щодо прийому етнічних турків з
пострадянського простору, яка діяла протягом 1992-1994 рр. Це дає
підстави вважати, що адаптацію турків-месхетинців в українському
суспільстві доцільно розцінювати не як тимчасову проблему, а як
довгострокове завдання.
Актуальність теми зумовлена також загостренням проблеми міжетнічних
відносин. Вивчення причин і факторів міжетнічної напруженості, яка може
виникнути внаслідок невдалої соціальної адаптації, може сприяти
запобіганню розвитку соціальної ситуації у негативному напрямку на
територіях України, де проживають турки-месхетинці та представники інших
етнічних груп. Саме це стало підставою запиту місцевих органів державної
влади й органів місцевого самоврядування, які наразі не готові до
управлінського забезпечення інтеграції низки етнічних груп, зокрема
турків-месхетинців.
Крім того, враховуючи міжнародний формат турецько-месхетинського
питання, слід зазначити, що успішна інтеграція турків-месхетинців
представляє Україну на міжнародному рівні як демократичну і правову
державу. Це може впливати і на міжнародні відносини України з державами,
зацікавленими в успішному вирішенні месхетинського питання. Передусім це
стосується україно-турецьких, україно-європейських та
україно-грузинських відносин.
Враховуючи сучасну політичну ситуацію, можна констатувати, що питання
інтеграції турків-месхетинців є більш актуальним, тому що, по-перше,
можливість репатріації (принаймні чисельної) у Грузію й далі залишається
сумнівною, по-друге, – частина месхетинських турків не налаштована
залишати свої нові місця поселення, а частина, хоча й має певні
еміграційні настрої, навряд чи зможе їх реалізувати через те, що реальні
перспективи для переселення досить примарні, а сама його ідея викликає
неабиякі застереження. Реалії життя дозволяють прогнозувати, що
більшість з теперішніх громадян України турецько-месхетинської етнічної
належності залишаться в Україні, де становитимуть один з елементів
розмаїтого етнічного складу населення.
Ступінь розробленості проблеми. У соціологічній науці проблемам
соціальної адаптації від початку приділялося багато уваги (М.Вебер,
Е.Дюркгейм, Р.Мертон, Т.Парсонс, представники Чиказької школи та ін.).
Достатньо великим є обсяг напрацювань з проблем соціальної адаптації
мігрантів і представників етнічних груп (Н.Бен-Яков, Дж.Беррі,
Е.Богардус, Ф.Знанецький, В.Томас, А.Перотті). Проблемами міграцій і
соціальної адаптації мігрантів на пострадянському просторі займалися
українські та російські вчені Б.Вінер, Г.Вітковська, Б.Жорін,
Ж.Зайончковська, І.Прибиткова, В.Тішков, М.Шульга та ін. Важливе місце у
вивченні проблем соціальної адаптації мігрантів-представників етнічних
груп в Україні займають роботи українських вчених В.Арбєніної, В.Євтуха,
І.Кононова, В.Котигоренка, О.Майбороди, Н.Паніної, які присвячені різним
питанням, пов’язаним з етнічністю, етнічними групами, етнічними
конфліктами.
Турки-месхетинці як об’єкт дослідження вперше привернули увагу науковців
після міжетнічного конфлікту в Узбекистані. Перші праці стосовно
турків-месхетинців мали переважно етнологічний характер. Радянськими
вченими, такими як Л.Єрмолов, О.Осіпов, Е.Панеш, було представлено
варіанти етногенезу месхетинських турків, розглянуто зміни в їх
культурі, описано історію руху за повернення на батьківщину, а також
зроблено перші спроби пояснити міграційні та адаптаційні процеси
турків-месхетинців й вимушених мігрантів взагалі.
Наступна хвиля дослідницького інтересу до турків-месхетинців припала на
початок 90-х років ХХ ст. – час, коли проблемами цього етносу почали
опікуватися міжнародні правозахисні організації. Саме на цей час
припадають роботи європейських дослідників К.Рей, Т.Трієра, К.Томлісон,
С.Чорнової.
Більша частина існуючої в Російській Федерації літератури про
турків-месхетинців також має правозахисний характер. Ці праці були з
самого початку орієнтовані на виявлення порушень законодавства й
обмежувались цим, лише поверхнево торкаючись інших проблем. Враховуючи
становище турків-месхетинців на Кубані та в інших проблемних регіонах
Росії, слід зазначити, що такі дослідження є найбільш актуальними й
корисними, проте виключно правозахисний підхід збіднює як методики, так
і результати досліджень. Класиком турецько-месхетинської проблематики в
Росії є московський дослідник О.Осіпов – автор кількох відповідних
монографічних досліджень. Відомі також праці М.Бугая, П.Мейлахса,
Д.Нікітіна, С.Рязанцева, М.Савви, В.Симоненко.
Чимало присвячено туркам-месхетинцям праць в інших країнах СНД. Найбільш
відомими є роботи А.Юнусова (Азербайджан), Ш.Ломсадзе, Г.Мамулія,
Н.Сумбадзе, Г.Таркан-Моураві (Грузія), А.Хуршут (Киргизстан).
В Україні турки-месхетинці в контексті соціальних досліджень почали
згадуватися в 90-і роки ХХ ст., вже після того, як чисельна
турецько-месхетинська спільнота оселилася в Україні. Турки-месхетинці
зустрічаються в працях українських вчених Н.Беліцер, Т.Клинченко,
В.Коробова, М.Шульги. Серед дослідників, які безпосередньо займаються
турецько-месхетинською проблематикою, провідне місце в Україні посідає
О.Малиновська, яка є учасницею двох досліджень становища
турків-месхетинців в Україні і автором низки наукових праць, пов’язаних
із перебуванням турків-месхетинців в Україні.
Аналіз українських джерел засвідчує, що становище турків-месхетинців
досліджувалося в Україні переважно в контексті міграційних процесів.
Наприклад, у дослідженні сучасних міграційних процесів, проведеному
Інститутом соціології НАН України під керівництвом М.Шульги, де
розглядалися проблеми міграції та адаптації депортованих за національною
ознакою, а також у дослідженні міграцій і становища турків-месхетинців,
яке проводилося Державним комітетом у справах національностей і
міграцій.
Таким чином, більшість виданої в світі літератури про турків-месхетинців
присвячено правозахисним проблемам і питанням репатріації цієї етнічної
групи. Такі аспекти турецько-месхетинської проблематики як проблеми
ідентифікації, міжетнічних відносин з іноетнічним оточенням, соціальної
адаптації й інтеграції, соціальної організації залишаються вивченими не
в повному обсязі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження
проводились у межах теми кафедри соціології управління і соціальної
роботи Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна
“Система соціального захисту найбільш уразливих груп населення в умовах
трансформації українського суспільства” (номер державної реєстрації
0100U003307) і теми кафедри філософії та соціології Херсонського
національного технічного університету “Соціальна адаптація вимушених
мігрантів” (спільно з Відділом у справах національностей Херсонської
обласної державної адміністрації).
Мета і завдання дослідження. Відповідно до вищезазначеного мета роботи
полягала у з’ясуванні впливу адаптаційних й інтеграційних процесів на
етнічні групи в місцях проживання турків-месхетинців і подальшому пошуку
напрямків практичного здійснення етнополітики в місцях проживання
турків-месхетинців в Україні.
Мета роботи зумовила коло таких завдань:
визначити соціокультурні маркери, за якими визначається приналежність до
турецько-месхетинської етнічної групи;
визначити індикатори і розробити методику вимірювання соціальної
адаптації та інтеграції;
встановити глибину соціальної адаптації та інтеграції турків-месхетинців
в українське суспільство;
виділити фактори, які впливають на успішність соціальної адаптації та
інтеграції мігрантів-представників етнічних груп;
оцінити міжетнічні відносини між турками-мігрантами і старожилами;
виявити конфліктогенні фактори та оцінити можливості виникнення
міжетнічних конфліктів у місцях компактного проживання
турків-месхетинців в Україні;
розробити практичні поради для здійснення етнополітики в місцях
компактного проживання турків-месхетинців і інших
мігрантів-представників етнічних груп.
Об’єкт дослідження – турецько-месхетинська спільнота в Україні.
Предмет дослідження складають передумови, механізми, динаміка, фактори
(стабілізуючі та дестабілізуючі), фон соціальної адаптації та інтеграції
вимушених мігрантів-представників етнічних груп.
Теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження. Соціальна
адаптація й інтеграція турків-месхетинців розглянута на основі найбільш
поширених етносоціологічних підходів – примордіалістського,
конструктивістського та інструменталістського. Питання, пов’язані з
етногенезом турків-месхетинців, були розглянуті в примордіалістській
парадигмі, а питання, пов’язані з їх сучасним становищем та
ідентифікацією, – в інструменталістській та конструктивістській
парадигмах.
Оцінювання адаптаційних процесів в роботі базувалося на
структурно-функціональній парадигмі. На основі структурно-функціональної
парадигми українськими і російськими вченими (Г.Вітковська, М.Шульга та
ін.) були розроблені напрямки дослідження адаптації вимушених мігрантів
на пострадянському просторі. Ці напрямки (демографічний, економічний,
політичний, культурний) були взяті за основу розробки методології та
методики дослідження і додатково доповнені історичним, електоральним,
мовно-освітнім та міжетнічним напрямками.
Для дослідження ступеня інтегрованості за вказаними напрямками
використовувався аналіз (зокрема порівняльний аналіз із ситуацією в
інших країнах, де проживають месхетинці: Росії, Узбекистані, Казахстані,
Азербайджані, Туреччині, США) соціальної структури, економічної та
політичної поведінки; діяльності органів державної влади, органів
місцевого самоврядування й громадських організацій, ЗМІ, релігійних
громад, освітніх установ; аналіз результатів опитування громадської
думки. Рівень міжетнічної напруженості вимірювався за допомогою шкали
Е.Богардуса (адаптована методика Н.Паніної) та методом глибинних
інтерв’ю.
Враховуючи той факт, що більшість українських турків-месхетинців
проживає в Херсонській області (передусім у Чаплинському районі),
більшість польових досліджень було проведено автором саме в цій частині
України. В рамках дослідного проекту в Чаплинському районі протягом
2004-2006 рр. було проведено:
репрезентативне опитування (травень 2005 р.). Обсяг вибіркової
сукупності (N=409) був визначений відповідно до загальних вимог
репрезентативності й завдань подальшого аналізу з урахуванням кількості
виділених груп на основі статистичних матеріалів. Виходячи з цілей,
завдань і характеристик об’єкта, в даному соціологічному дослідженні
була використана двоступенева вибірка з використанням схем
систематичного і випадкового механічного відбору. Статистична похибка
вибірки не перевищує 5,0%.
експертне анкетування (N=32). Групу експертів утворили представники
місцевих органів державної влади, депутати місцевих рад, лідери місцевих
осередків політичних партій, які виявили відповідний рівень компетенції
стосовно проблеми;
глибинні й експертні інтерв’ю (N=18). Серед опитаних – мешканці
населених пунктів, в яких проживають турки-месхетинці, посадові особі,
лідери громадських рухів турків-месхетинців.
Крім того, в рамках дослідження було проведено контент-аналіз публікацій
в обласних і районних ЗМІ областей, в яких проживають турки-месхетинці
(друковані та електронні видання: “Радянська Таврія”, “Гривна”,
“Політична Херсонщина”, “Чапельський Під” та ін. за період 1991-2006
рр., тобто за весь час перебування турків-месхетинців в Україні);
опрацьовано архівні матеріали Державного архіву Херсонської області.
Під час оброблення даних виконувався аналіз одномірного та двомірного
розподілу відповідей, тріангуляція, кореляційний та регресивний аналізи.
Додатково використовувався вторинний аналіз результатів соціологічних
досліджень (зокрема досліджень О.Малиновської) і статистичних
матеріалів: результатів перепису населення, обласної (Херсонська,
Миколаївська, Одеська області) та районної демографічної й
соціально-економічної статистики, аналіз документів органів державної
влади, аналіз літературних джерел.
Наукова новизна полягає у вирішенні важливої задачі етносоціології – у
розробленні теоретико-методологічного підходу до аналізу процесів
соціальної адаптації мігрантів-представників етнічних груп, який дає
можливість визначити напрямок, глибину і наслідки адаптаційних процесів,
а також його апробації на прикладі турецько-месхетинської спільноти в
Україні, а саме:
уперше на основі комплексу основних теоретичних підходів, які
використовуються в етносоціології (примордіалістського,
конструктивістського і інструменталістського), розроблено методологічну
схему аналізу процесів соціальної адаптації і інтеграції
мігрантів-представників етнічних груп, яка дозволяє діагностувати
напрямок, глибину і наслідки соціальної адаптації мігрантів;
уперше соціальна адаптація і інтеграція мігрантів-представників етнічних
груп була розглянута в усій системі економічних, політичних, культурних,
релігійних, міжетнічних відносин в Україні, з урахуванням відношення до
мігрантів владної еліти і старожилів, що дає підстави для оптимізації
етнополітичного менеджменту.
подальшого розвитку дістала теорія соціальної адаптації та інтеграції,
зокрема, доповнено систему індикаторів соціальної адаптації та
інтеграції етнічних спільнот такими індикаторами, як репатріаційні
установки, характер і глибина електоральної активності, мовна
компетентність, гендерний баланс освітнього рівня, участь мігрантів у
діяльності органів влади, політичних і громадських організаціях;
підтверджено залежність успішності адаптації та інтеграції іноетнічних
мігрантів від таких особливостей, як секуляризація релігійної
свідомості, політична конформність, відношення до соціальної
мобільності; і від таких особливостей приймаючого суспільства, як
культурна дистанція, існуюча потреба в економічній ресоціалізації
мігрантів, стереотипізація сприйняття мігрантів, наявність сегрегації,
прагнення до кооптації мігрантів до владних структур;
уперше виявлено вплив історичних факторів на процеси адаптації
мігрантів: топоніміки приймаючої території, новітньої міграційної
історії суспільства, в структурі якого проходять адаптаційні процеси
мігрантів.
Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у поєднанні різних
теоретичних підходів у вивченні соціальної адаптації етнічних груп; у
розробленні критеріїв оцінки глибини і успішності інтеграційних
процесів, опрацюванні індикаторів соціальної адаптації й інтеграції
етнічних груп та переселенців; визначенні універсальних чинників, що
сприяють або перешкоджають інтеграції мігрантів; визначенні
конфліктогенних факторів в місцях проживання етнічних груп.
Отримані результати дають змогу спостерігати особливості процесу
формування нової етнічної меншості на прикладі розселення окремих
етнічних груп та оцінити місце і значення адаптації та інтеграції в
цілому.
Практичне значення Результати дослідження (практичні рекомендації зі
здійснення етнополітики) використовувалися під час реалізації проекту
“Way trough the cultures: developing of tourist tour on the base on
multicultural variety of South Ukraine”, підтриманого Міжнародним
Вишеградським фондом (Serial No 11050-2006-IUF), в рамках якого
розроблено і проведено низку заходів, скерованих на формування
толерантності по відношенню до турків-месхетинців та представників інших
етнічних груп. З результатами дослідження були ознайомлені також
представники місцевих органів державної влади в Херсонській області,
представники Всеукраїнського товариства турків-месхетинців “Ватан”,
імами Херсонської і Харківської областей. На основі наданих матеріалів
ними були внесені корективи у плани роботи з громадськістю.
Формою практичної реалізації були також публікації в українських ЗМІ. За
матеріалами дослідження було опубліковано 2 повідомлення в
інтернет-виданнях і 5 статей у місцевій пресі.
Положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на
науково-практичних конференціях, круглих столах, науково-теоретичних
семінарах соціологічного факультету Харківського національного
університету імені В.Н.Каразіна.
Запропоновані в роботі положення та методологія можуть стати основою для
подальших досліджень в етносоціології, а також можуть використовуватися
для розвитку таких навчальних дисциплін як “соціальна політика”,
“соціологія управління”. Матеріали дисертації можуть бути використані
при розробленні спецкурсу “Соціальна адаптація мігрантів і інтеграція
етнічних груп”, а також курсу “Етносоціологія”.
Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням здобувача,
яким проведено чотири польових дослідження, здійснено поглиблений аналіз
літератури, розроблено рекомендації місцевим органам влади та освітнім
установам. Результати виконаних досліджень відображені в публікаціях і
тексті дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було
представлено на науково-методичних семінарах соціологічного факультету
Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна і наукових
семінарах кафедри філософії та соціології Херсонського національного
технічного університету. Матеріали дисертації також були представлені та
обговорені:
на всеукраїнських конференціях і круглих столах: “Державна
етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах
Півдня України” (м. Запоріжжя, 2003, 2005 роки), “Регіональні проблеми
України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення” (м. Херсон, 2005
рік), “Регіональні виміри суспільних змін та активізація структур
громадянського суспільства напередодні президентських виборів 2004 року”
(смт. Лазурне Херсонської обл., 2004 рік), “Південь України: стан і
перспективи розвитку соціально-політичних і соціально-економічних
процесів після Помаранчевої революції” (м. Одеса, 2005 рік);
на міжнародних конференціях і семінарах: “10 років СНД: пошуки, втрати,
надбання“ (м. Волгоград, Росія, 2001 рік), Літня сесія Методологічного
інституту міжнародних відносин за темою “Філософія міжнародних відносин”
(м. Свєтлогорск, Калінінградська обл., Росія, 2003 рік), “Уявляючи
Пограниччя: моделі, ідентичності, репрезентація” (м. Мінськ, Бєларусь,
2005 рік); “Україно-турецькі відносини: стан та перспективи розвитку”
(м. Одеса, Україна, 2006 рік), “Соціологія у світі, що змінюється”
(м. Харків, Україна, 2006 рік);
під час стажування в Інституті Центрально-Східної Європи (м. Люблін,
Польща, 2004 рік).
Публікації. За матеріалам дисертації опубліковано 9 наукових робіт: 3
статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 стаття у
закордонному науковому журналі, 2 статті у наукових збірках, розділ у
брошурі, 2 тези доповідей. Крім того, за матеріалами дослідження
опубліковано 2 повідомлення в Інтернет-виданнях (одне з яких – на сайті
Національного інституту стратегічних досліджень) і 5 статей у друкованих
ЗМІ. Друковані праці відображають зміст і головні положення роботи.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, ілюстрованих таблицями та рисунками, висновків. Список
використаних джерел складається зі 151 найменування, у тому числі 13
іноземних джерел з латинською графікою. Дисертація містить 3 додатки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, описано ступінь
наукової розробленості проблеми, сформульовано мету і завдання роботи,
визначено об’єкт і предмет дисертаційного дослідження, його
теоретико-методологічні та емпіричні засади, відображено наукову новизну
та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі “Турки-месхетинці в світлі різних етносоціологічних
підходів” здійснено аналіз меж застосування різних
теоретико-методологічних підходів під час вивчення етнічних груп;
зроблено теоретичний аналіз праць дослідників, які займались вивченням
турків-месхетинців і обґрунтовано вибір теоретичних підходів для
вивчення тих чи інших аспектів дисертаційного дослідження.
У першому підрозділі “Теоретико-методологічні підходи до вивчення
турків-месхетинців“ надано стислу характеристику основних
теоретико-методологічних етносоціологічних підходів:
примордіалістського, конструктивістського і інструменталістського. В
наступних трьох частинах підрозділу ці підходи використано для аналізу
питань, пов’язаних з турками-месхетинцями.
У першій частині підрозділу “Етногенез турків-месхетинців в межах
примордіалістського підходу” розглядаються питання, пов’язані з історією
і етнографією турків-месхетинців і, в цьому контексті, досвід
соціальної адаптації в ХІХ і ХХ століттях – в Османській, Російській
імперіях, в СРСР до Другої світової війни і після депортації 1944 р.
Сучасні основи турецько-месхетинської етнічності розглядаються у другій
частині підрозділу “Розвиток сучасної турецько-месхетинської етнічності
в конструктивістській парадигмі“. У цій частині аналізуються феномени,
що складають турецько-месхетинську етнічність – поняття “втрачена
батьківщина”, репатріаційний дискурс, перебування у ролі “депортованого
народу”, вплив громадських рухів, характеристики цих понять та процесів,
їх специфіка і розвиток у різному соціальному оточенні.
У третій частині підрозділу “Інструменталістські аспекти вживання
етноніму “турки-месхетинці” розглядаються різні аспекти (серед інших –
ідеологічні і політичні) і межі вживання етноніму “турки-месхетинці”, а
також інших етнонімів, які використовуються по відношенню до
месхетинських турків. Під цим кутом зору проаналізовано результати
Всеукраїнського перепису населення 2001 р. і з’ясовано, що найбільш
об’єктивним показником кількості турків-месхетинців в Україні є сума
кількості турків-месхетинців разом з турками, а найбільш поширеним
екзоетнонімом серед турків-месхетинців є етнонім “турки”.
У другому розділі “Соціальна адаптація та інтеграція турків-месхетинців
в Україні” розглядаються теоретико-методологічні підвалини теорії
соціальної адаптації і інтеграції, розробляється система оцінювання
соціальної адаптації і інтеграції, яка застосовується під час аналізу
емпіричних даних. У першому підрозділі “Структурно-функціональний
аналіз соціальної адаптації й інтеграції мігрантів: методологічні
засади“ надається аналіз означених процесів в структурно-функціональній
парадигмі, подається розроблена на основі праць українських та
російських соціологів система оцінки соціальної адаптації і інтеграції
етнічних груп і мігрантів, а також соціально-психологічної концепції
Дж.Беррі, згідно з якою інтеграція визначається як одна з чотирьох
стратегій аккультурації мігрантів у новому соціокультурному середовищі,
коли кожна із взаємодіючих груп та її представників зберігає свою
культуру і при цьому створюється нове, достатньо стабільне суспільство.
Другий підрозділ “Адаптація турків-месхетинців в Україні в світлі
міграційних процесів“ присвячено вивченню історії появи
турків-месхетинців в Україні, виявленню соціально-економічних факторів,
які вплинули на вибір місця проживання та подальшу адаптацію мігрантів
(кліматичні умови, наявність вільного житла і зрошувальних земель,
участь у соціальних мережах, безробіття та ін.). У розділі розглядається
також реакція старожилів на появу мігрантів, яка є здебільшого
негативною.
Третій підрозділ “Демографічні наслідки міграційних процесів
турків-месхетинців як наслідок адаптації“ присвячено вивченню соціальної
структури в місцях проживання турків-месхетинців в країні. Виявлено, що
переселення турків-месхетинців вплинуло на зміни в статево-віковій
(збільшилась кількість населення молодших вікових груп) і
етно-національній структурі окремих районів, де проживають
турки-месхетинці, а також викликало зміни у соціально-економічній
структурі.
Проведені розрахунки свідчать про те, що зростання
турецько-месхетинського населення Чаплинського району відбуватиметься за
ступеневою функцією, тобто стрімке зростання незабаром уповільниться і
згодом стабілізується (при незначному зростанні чисельності).
У четвертому підрозділі “Соціально-культурна адаптація
турків-месхетинців“ мова йде про те, що за час перебування
турків-месхетинців в Україні в цій спільноті відбулися суттєві
соціокультурні зміни, які торкнулися таких сфер, як шлюбно-сімейні
відносини, знання і використання української та російської мов,
матеріальної культури тощо. Частина цих змін має інтеграційний характер.
Загалом можна констатувати, що в Україні спостерігається тенденція
переходу від міжгрупового протистояння до міжгрупової дифузії – але це
більше спостерігається не в культурній, а в соціально-економічній і
соціально-політичній сферах.
ncV
X
Ae
o
?
th
(nc
R
T
T
V
X
~
Ae
o
&
F
&
&
&
F
Відповідальний за випуск кандидат соціологічних наук, доцент Коробов В.К. Підписано до друку 21.07.2007. Формат 60х84/16 Папір офсетний. Друк ризографія Ум.друк.арк. 0,9. Наклад 100 прим. Зам. №120-38
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
