.

Органічні депресивні розлади судинного ґенезу в пізньому віці (діагностика, клініка, механізми формування, лікування) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
172 2838
Скачать документ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

“ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

АМН УКРАЇНИ”

ГОЛОДЕНКО ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА

УДК 616.895.4-053.9-07-085

Органічні депресивні розлади судинного ґенезу в пізньому віці
(діагностика, клініка, механізми формування, лікування)

14.01.16 – психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті
ім. М. Горького

МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Абрамов Володимир
Андрійович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького
МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії та медичної психології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Підкоритов Валерій Семенович, ДУ
“Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України”, керівник
відділу клінічної, соціальної та дитячої психіатрії.

доктор медичних наук, професор Скрипніков Андрій Миколайович, Українська
медична стоматологічна академія, завідувач кафедри психіатрії,
наркології та медичної психології.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України.

Захист дисертації відбудеться “19” вересня 2007 р. о 10.00 годині на
засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д 64.566.01 при ДУ “Інституті
неврології, психіатрії та наркології АМН України” (61068, м. Харків,
вул. Академіка Павлова, 46).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ “Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України” (61068, м. Харків, вул. Академіка
Павлова, 46).

Автореферат розісланий “ 17 ” серпня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 64.566.01,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Л.І. Дяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку геронтопсихіатрії однією
з ключових є проблема депресивних розладів. Це пов’язано не лише зі
значною їх поширеністю, але й з необхідністю підвищення ефективності
лікування і покращання якості життя пацієнтів [В.А. Абрамов, 2000].
Накопичений досвід свідчить про наявність клінічної своєрідності
депресивних розладів у людей пізнього віку (передстаречого – 45-59 років
і похилого – 60-74 роки) [О.І. Сердюк, Б.В. Михайлов, 2000], поліморфних
етіопатогенетичних механізмів [Н.О. Марута, 2001], про велику роль
ситуаційно-середовищних чинників у їх виникненні [О.К. Напреєнко, 2002].
Відзначена тенденція до затяжного перебігу депресій у пізньому віці, а
також відсутність стандартизованих підходів до лікувально-відновної і
реабілітаційної тактики [Л.М. Юр’єва, А.І. Мамчур, 2000]. Передбачена
МКХ-10 диференціація депресивних розладів на невротичні, органічні і
ендогенні вимагає поглибленого вивчення клініко-психологічних і
клініко-психопатологічних особливостей хворих із депресивними розладами
різного ґенезу, що виникають у пізньому віці [С.Є Казакова, 2003].

Незважаючи на те, що питання депресій пізнього віку висвітлюються давно
[Г.Л. Воронов зі співав. 1983; В.П. Войтенко зі співав. 1984;
Н.Ф. Шахматов, 1986], недостатньо вивчені вплив афектних розладів на
якість життя пацієнтів передстаречого і похилого віку [В.Ф. Москаленко,
Є.М. Горбань, С.І. Табачніков, 2001], питання стосовно частоти,
тривалості і клінічної структури цих станів. Одні автори [Є.С. Телешова,
1991; G. Stoppe et al. 1993] відзначають затяжний характер депресивних
фаз у пізньому віці з їх почастішанням і покоротшанням світлих проміжків
між ними. За даними інших авторів [А.М. Полюхов зі співав. 1992;
S. Kanowski, D.I. Dunner, A.H. Glassman, 1994] тривалість депресивних
фаз у пізньому віці зменшується разом із їх почастішанням і
покоротшанням інтермісій і ремісій. Немає достатніх відомостей про
вікові особливості клініки і перебігу органічних депресивних розладів у
передстаречому й похилому віці [І.Й. Влох зі співав. 2001]. У багатьох
роботах наводяться дані про вплив чинника самітності на формування й
перебіг психогенних і ендогенних депресій пізнього віку [Н.О. Марута,
О.С.Чабан, 1996; Ю.І. Поліщук зі співав. 1999; В.Ф. Друзь,
І.М. Олейнікова, 2000], але практично не вивчена його роль у виникненні
депресій органічного ґенезу [В.С. Бітенський, А.А. Мідько, 2002;
D. Kessler et al. 2000].

Відомості про особистісно-психологічні риси хворих на органічні
депресивні розлади (ОДР) судинного ґенезу передстаречого й похилого віку
фрагментарні, мають переважно описовий характер [Є.П. Березіна, 2004;
А.М. Полюхов зі співав. 2004]. Вимагають подальшого вивчення механізми
складного патоґенезу цих захворювань і обґрунтовування
психотерапевтичних дій. Дискусійним також залишається питання про вибір
медикаментозних засобів для лікування органічної депресії в осіб
пізнього віку, побічних дій антидепресантів і особливостей їх взаємодії
з іншими терапевтичними засобами [В.С. Підкоритов, Ю.Ю. Чайка, 2003].

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом НДР кафедри психіатрії і медичної психології ДонДМУ
з теми: “Клініко-епідеміологічна і клініко-психопатологічна
характеристика психічних розладів у дорослого населення регіону. Сучасні
можливості лікувально-реабілітаційної тактики” (№ державної реєстрації
0101U007970).

Мета дослідження: на основі результатів комплексного
соціально-демографічного, клініко-психопатологічного,
експериментально-психологічного і соціально-психологічного дослідження
хворих з ОДР судинного ґенезу в пізньому віці визначити сучасні клінічні
форми їх проявів, патогенетичні механізми, особливості динаміки і
розробити систему лікувально-реабілітаційних заходів.

Завдання дослідження:

1. Вивчити соціально-демографічні особливості хворих з органічними
депресивними розладами судинного ґенезу в пізньому віці.

2. Виявити вікові особливості клініки і перебігу органічних депресивних
розладів судинного ґенезу в осіб передстаречого і похилого віку.

3. Оцінити вплив депресивних розладів у осіб передстаречого й похилого
віку на якість життя та особливості їх соціального функціонування.

4. Визначити роль особистісних рис і специфічних психогенних чинників у
формуванні і перебігу органічних депресій судинного ґенезу у осіб
передстаречого й похилого віку.

5. Розробити та оцінити ефективність патогенетично обґрунтованої системи
лікування та реабілітації хворих з органічними депресивними розладами
судинного ґенезу в пізньому віці.

Об’єкт дослідження: клінічні варіанти органічних депресивних розладів
судинного ґенезу в передстаречому і похилому віці.

Предмет дослідження: соціально-психологічні, клініко-психопатологічні і
патопсихологічні характеристики і якість життя хворих з органічними
депресивними розладами судинного ґенезу в пізньому віці; терапевтична
ефективність лікувально-реабілітаційних заходів.

Методи дослідження: Соціально-демографічне дослідження пацієнтів
проводилося з використанням спеціально розробленої уніфікованої
експрес-анкети. При експериментально-психологічному дослідженні
застосовувалися: опитувальник Міні-Мульт (Березін Ф.Б., Мірошников М.П.,
1976) – скорочений варіант міннесотського багатовимірного особистісного
тесту MMPI (Hathaway S., McKinley J., 1956), методика UCLA (Russel D et
al. 1980) для оцінки кількісного степеня виявленості стану самітності,
скорочений варіант ЯЖ-26 опитувальника якості життя ВООЗ (1996), шкала
рівня соціального функціонування в різних сферах ШСФРС (Зайцев В.В.,
1999). При клініко-психопатологічному дослідженні використовувалися:
госпітальна шкала тривоги й депресії HADS (Zigmond A.S., Snaith R.P.,
1983), шкала Гамільтона для оцінки важкості депресії HDRS (Hamilton M.,
1967), лічба за Крепеліним (Craepelin E, 1895) для оцінки
інтелектуально-мнестичних спроможностей. Статистичне опрацювання
результатів досліджень виконувалося з використанням пакету аналізу MS
Excel.

Наукова новизна дисертації. У роботі вперше проведено порівняльне
дослідження органічних (судинного ґенезу) і неорганічних депресивних
розладів у осіб пізнього віку, виділені основні психопатологічні
синдроми, окремі ланки патоґенезу, проведена оцінка
соціально-демографічних особливостей цієї категорії пацієнтів.

Визначені вікові особливості клініки і перебігу ОДР судинного ґенезу в
пізньому віці, вивчений вплив депресивних розладів на якість життя і
соціальне функціонування пацієнтів.

Встановлена роль особистісних рис і специфічних психогенних чинників у
формуванні і перебігу органічних депресивних розладів.

Вперше розроблена і впроваджена в практику патогенетично обґрунтована
система лікування і реабілітації хворих з ОДР судинного ґенезу в
пізньому віці, оцінена її ефективність.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані про
соціально-демографічні і клініко-психопатологічні особливості органічних
депресивних розладів судинного ґенезу у пацієнтів передстаречого й
похилого віку; уточнена роль специфічних для пізнього віку психогенних
чинників у формуванні депресій; конкретизований вплив депресивних
розладів на особистісні риси та якість життя хворих і розроблений
ефективний комплекс лікувальних та реабілітаційних заходів, адаптованих
до вікових особливостей пацієнтів.

Доведена доцільність використання патогенетично обґрунтованих
лікувально-реабілітаційних програм, що включають інтенсивну
медикаментозну терапію, фіто- і психотерапію. Важливим результатом
дослідження стало зменшення кількості загострень, подовшання ремісій і
зниження тривалості стаціонарного лікування, поліпшення якості життя
осіб з органічними депресивними розладами судинного ґенезу в
передстаречому й похилому віці.

Розроблена система лікування та реабілітації хворих упроваджена в роботу
лікувально-профілактичних установ: Донецької обласної клінічної
психіатричної лікарні, Полтавської обласної клінічної психіатричної
лікарні. Матеріали та основні положення дисертації використовуються в
педагогічному процесі на кафедрі психіатрії і медичної психології
Донецького державного медичного університету, на кафедрі психіатрії,
психотерапії, медичної психології та наркології з курсом сексології
факультету післядипломної освіти Донецького державного медичного
університету та на кафедрі психіатрії, наркології і медичної психології
Луганського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Авторкою самостійно визначені мета і
завдання дослідження, проведений аналіз вітчизняної і зарубіжної
наукової літератури з обраної теми. За період із 2001 по 2005 р.
особисто здобувачкою проведені клініко-психопатологічне,
соціально-психологічне і катамнестичне обстеження 116 пацієнтів пізнього
віку з депресіями різного ґенезу (81 з ОДР), аналіз 668 історій хвороби.
Самостійно створена база даних, проведена їх статистична обробка,
виконані інтерпретація і аналіз отриманих результатів, оформлені таблиці
та ілюстративний матеріал, написані всі розділи дисертації. Авторкою
самостійно розроблені основні практичні і теоретичні положення роботи,
сформульовані висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної
роботи докладалися на конференціях Донецького обласного товариства
невропатологів і психіатрів (2004, 2005), на II Національному конгресі
невропатологів, психіатрів і наркологів України (Харків, 2002), на
Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих
науковців “Актуальні проблеми клінічної, експериментальної та
профілактичної медицини” (Донецьк, 2003), на Науково-практичній
конференції з міжнародною участю “Психосоматичні розлади. Психотерапія”
(Чернівці, 2005), на засіданні Проблемної комісії МОЗ і АМН України
“Психіатрія” – протокол № 3 (62) від 24.03.2005 р.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 8 друкованих
роботах у виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 робіт виконані
претендентом самостійно.

Обсяг та структура дисертації. Основний зміст дисертації викладений на
151 сторінці, складається з вступу, огляду літератури, 5 розділів
власних досліджень, заключної частини, висновків, списку літературних
джерел. Робота ілюстрована 39 таблицями і 7 діаграмами. Список
літератури налічує 260 джерел (60 вітчизняних, 200 – іноземних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Протягом п’яти років (2001-2005 рр.) в обласній клінічній психіатричній
лікарні (ОКПЛ) м. Донецька нами спостерігалися 116 пацієнтів з
органічними (ОДР) та неорганічними (НДР) депресивними розладами. В
основну групу ввійшов 81 пацієнт з ОДР судинного ґенезу, у групу
порівняння 35 пацієнтів з НДР, з них 14 – з депресивним епізодом і 21 –
з рекурентними депресивними розладами. Вік обстежених – від 45 до 74
років, в основному це були жінки (95 осіб, 81,9%). Контрольну групу
склали 37 осіб цього ж віку без клінічних проявів депресії. У кожній
групі всі обстежувані були розділені на дві вікові підгрупи: підгрупа
працівників старших вікових груп, позначена як передстаречий вік (45-59
років) і підгрупа пацієнтів похилого віку (60-74 роки). Крім того, були
вивчені історії хвороби 668 пацієнтів: 386 з ОДР і 282 з НДР. З
дослідження виключалися хворі з виявленим погіршенням когнітивних
здібностей, значним зниженням пам’яті.

За допомогою розробленої нами уніфікованої експрес-анкети проведений
клініко-статистичний аналіз архівних історій хвороби осіб передстаречого
(354 пацієнти – 53,0%) і похилого (314 пацієнти – 47,0%) віку, що
лікувалися в ОКПЛ м. Донецька у 2001 і 2002 рр. Середній вік склав 58±8
років. Серед них переважали жінки (71,8%). Середній вік чоловіків і
жінок був приблизно однаковим (58?8 і 58?9 років відповідно).

По діагностичних категоріях хворі розподілилися так: ОДР – 386 осіб, НДР
– 282 особи (у тому числі 208 осіб із рекурентними депресивними
розладами і 74 особи з первинним депресивним епізодом).

Порівняльна оцінка соціально-демографічних особливостей хворих з
органічними й неорганічними депресивними розладами в передстаречому та
похилому віці показала, що в обох групах переважали жінки (ОДР – 64,8% і
НДР – 81,6%), причому в групі НДР їх переважання було достовірним
(p  0,05; p4  0,05; p2  0,05; p4  0,05; p2 > 0,05;

p3 > 0,05; p4 &f?? Ae @ ae ? ? Ae & ????? ??????? ??? ?x??? ??? ?x??? ????? ????? ?T ?T ????? ??????У пацієнтів з ОДР був встановлений зв’язок таких соціально-демографічних особливостей як “самітне проживання” і “обтяжена спадковість” із низьким рівнем оцінки свого сумарного показника У-ЯЖ – p ( 0,05. Обмежена здатність соціального функціонування (СФ) корелювала з такими показниками як “похилий вік”, “чоловіча стать”, “початкова освіта”, “незадовільний матеріальний стан” і “самітне проживання”. Взаємостосунки в сім’ї і спадковість на рівень СФ істотно не впливали. У групі пацієнтів з НДР ні У-ЯЖ, ні рівень соціального функціонування не залежали від соціально-демографічних показників, що вивчалися. У здорових досліджуваних найнижчі показники ЯЖ виявлені в людей пізнього віку, що проживали самітно, в осіб з незадовільним матеріальним станом і конфліктними взаємостосунками в сім’ях. Усі особи контрольної групи з різними соціально-демографічними рисами мали добрий/високий або достатній рівень СФ. Достатній рівень був виявлений лише в осіб похилого віку і тих, що проживали самітно. У решті випадків СФ було добрим/високим. Таким чином, як об’єктивний (СФ), так і суб’єктивний (ЯЖ) рівні якості життя у хворих з депресіями пізнього віку виявилися нижчими, ніж у здорових досліджуваних того самого віку, а в пацієнтів з ОДР – нижчими, ніж у групі порівняння. Найнижчі показники функціонування в пацієнтів з ОДР спостерігалися у сферах: “Зовнішній вигляд”, “Виробнича” “Працездатність і життєдіяльність”, при суб’єктивно найнижчих оцінках у сфері “Психологічний стан”. Показники СФ були найнижчими у пацієнтів похилого віку основної групи, тоді як оцінка ЯЖ самими хворими не залежала від вікових особливостей. Виявлені відмінності свідчать про недостатню адекватність суб’єктивної оцінки хворими свого стану і про необхідність комплексного вивчення якості життя пацієнтів із залученням стандартизованих методів дослідження. На основі результатів проведеного нами клініко-психопатологічного і клініко-психологічного дослідження був розроблений терапевтичний комплекс для хворих з ОДР пізнього віку. Цей комплекс включав фармантидепресанти, фітоантидепресанти, препарати, що поліпшують мікроциркуляцію, і психотерапевтичні методи. Пацієнти групи порівняння одержували стандартне лікування з використанням фармантидепресантів і препаратів, що поліпшують мікроциркуляцію. При лікуванні пацієнтів враховувалося, що вікові зміни в організмі і чинники, супутні процесам старіння, можуть істотно змінювати реакцію хворого на антидепресивні препарати. При виборі антидепресанту враховувалися клінічні ознаки депресивного стану – збудження або загальмованість пацієнта. Так, при ажитованих депресіях з провідним тривожно-іпохондричним або тривожно-депресивним синдромом, коли високою є вірогідність суїцидальних дій, призначалися антидепресанти з седативним компонентом: амітриптилін, саротен у середній добовій дозі, що не перевищує 75 мг у 2-3 прийоми; коаксил – у добовій дозі 25 мг двічі на день. При депресіях із переважанням загальмованості, втратою інтересів і астенією (провідний депресивно-іпохондричний або астено-депресивний синдром) пацієнтам призначалися антидепресанти зі стимулюючим ефектом: продеп, ципраміл – у добовій дозі 20 мг вранці, меліпрамін – 50-75 мг на добу. У лікувальний комплекс були включені також препарати, що поліпшують мікроциркуляцію (циннаризин, вінпоцетин), ноотропні препарати (ноотропіл, пірацетам), засоби, що стимулюють метаболічні процеси (рибоксин, склоподібне тіло), амінокислоти (гліцисед), вітаміни (тіамін – В1, піридоксин, аскорбінова кислота, нікотинова кислота, токоферол). Пацієнти, схильні до дисфоричного афекту, приймали карбомазепін (100-400 мг на добу). Усі пацієнти (81 особи) з ОДР були розділені на дві групи, які не мали істотних соціально-демографічних, клінічних і психологічних відмінностей: основна група – 40 хворих (18 – передстаречого віку, 22 – похилого) і група порівняння – 41 пацієнт (18 – передстаречого віку, 23 – похилого). Враховуючи те, що в пізньому віці частіше зустрічалася легка або помірна депресія з затяжною течією, окрім фармантидепресантів у терапевтичний комплекс основної групи був включений фітоантидепресант – екстракт трави звіробою, а також препарат, що включає цей рослинний засіб (деприм – 1 капсула 1-2 рази на день або по 1 таблетці три рази на день). Препарати рослинного походження відрізнялися доброю переносимістю, відсутністю небажаних взаємодій з соматотропними засобами і не викликали залежності. Виходячи з того, що в пізньому віці роль особистісно-психогенних чинників у розвитку захворювання мала особливе значення, у терапевтичний комплекс основної групи були також включені психотерапевтичні методи: індивідуальна раціональна психотерапія, групова психотерапія, аутогенне тренування. При їх виборі враховувалася наявність у багатьох пацієнтів пізнього віку іпохондричних включень, когнітивної тріади А. Бека (знижена самооцінка, неадекватна інтерпретація сьогочасного досвіду, песимістичний погляд на майбутнє) а також відчуття соціальної ізольованості. На початкових етапах психотерапії з пацієнтом установлювався більш тісний психологічний контакт. Для цього використовувалася індивідуальна раціональна психотерапія, яка була підготовчим етапом до проведення групової психотерапії. Мета групової психотерапії полягала у відновленні й розширенні соціальних зв’язків хворих. Паралельно з груповими сеансами психотерапії, проводилися заняття з оволодіння методом аутогенного тренування. Особливий позитивний ефект аутогенне тренування справляло на тривожний афект – після занять хворі відзначали легкість, внутрішній спокій, що тривав кілька годин. Після освоєння цього методу, пацієнти займалися самостійно, перед сном, протягом 20-90 хвилин. Відзначалося поліпшення нічного сну, нормалізувався артеріальний тиск, зменшувалися скарги на болі в області серця, тахікардію, болі в епігастральній області. Після виписування хворі проводили аутогенне тренування щодня, і один раз на тиждень, у призначений день, протягом місяця, приходили на сеанс групової психотерапії. Багато хто з пацієнтів продовжували спілкуватися між собою, зустрічалися, передзвонювалися. 37 пацієнтів (92,5%) відзначили позитивний вплив психотерапії на якість лікування (p  0,05

від 6 до 9 місяців 7 17,5 10 24,4 p > 0,05

від 9 до 12 місяців 6 15,0 10 24,4 p > 0,05

Протягом року загострень не було 19 47,5 4 9,75 p ВИСНОВКИ: 1. У дисертації дано теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової задачі розробки системи диференціальної терапії органічних депресивних розладів судинного ґенезу у пацієнтів пізнього віку на основі комплексного клініко-психопатологічного, соціально-демографічного й експериментально-психологічного дослідження їх клінічної структури та особливостей патогенетичних механізмів. 2. У популяції хворих пізнього віку з органічними депресивними розладами судинного ґенезу, що перебувають на диспансерному обліку, порівняно з пацієнтами, що хворіють на депресії неорганічного ґенезу, встановлені статистично достовірні (p СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Голоденко О.Н. Клинико-социальные и демографические особенности больных с депрессиями в предстарческом и пожилом возрасте // Журнал психиатрии и медицинской психологии – Донецк. – 2002. – №1. – С. 92-97. 2. Голоденко О.Н. Клинико-социальные особенности одиноких больных с депрессиями в предстарческом и пожилом возрасте // Архив клинической и экспериментальной медицины – Донецк. – 2003. – Т. 12, №2, Приложение. – С. 45. 3. Голоденко О.Н. Особенности социального функционирования больных с депрессиями в предстарческом и пожилом возрасте // Журнал психиатрии и медицинской психологии – Донецк. – 2003. – №1. – С. 77-81. 4. Голоденко О.Н. Субъективная оценка качества жизни больных с депрессиями в предстарческом и пожилом возрасте // Журнал психиатрии и медицинской психологии – Донецк. – 2004. – №3. – С. 166-169. 5. Голоденко О.Н. Личностные особенности больных с депрессиями в позднем возрасте // Архів психіатрії – Київ. – 2005. – №1. – С. 131-135. 6. Абрамов В.А., Голоденко О.Н., Денисов Е.М., Бурцев А.К., Кокотова Е.А. Выраженность чувства социальной изолированности у больных с органическими депрессивными расстройствами позднего возраста // Український медичний альманах – Луганськ. – 2005. – №4. – С. 12-14. (Особистий внесок здобувача – набір матеріалу, аналіз результатів дослідження). 7. Голоденко О.Н. Эффективность комплексной терапии больных с органическими депрессивными расстройствами позднего возраста // Журнал психиатрии и медицинской психологии – Донецк. – 2005. – №1. – С. 27-31. 8. Абрамов В.А., Голоденко О.Н., Ряполова Т.Л., Денисов Е.М. Применение групповой психотерапии в лечении больных с органическими депрессивными расстройствами позднего возраста // Психосоматичні розлади. Психотерапія. Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю – Чернівці: БДМУ, 2005. – С. 91-96. (Особистий внесок здобувача – набір матеріалу, аналіз результатів дослідження). АНОТАЦІЯ Голоденко О.М. Органічні депресивні розлади судинного ґенезу в пізньому віці (діагностика, клініка, механізми формування, лікування). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – Психіатрія. – ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України", Харків, 2007. Отримані дані про соціально-демографічні і клініко-психопатологічні особливості органічних депресивних розладів судинного ґенезу в пацієнтів пізнього віку; уточнена роль специфічних для цього віку психогенних чинників у формуванні депресій; конкретизований вплив депресивних розладів на особистісні риси і якість життя хворих; розроблений ефективний комплекс лікувальних та реабілітаційних заходів. Доведена доцільність використання патогенетично обґрунтованих лікувально-реабілітаційних програм, що включають інтенсивну медикаментозну терапію, фіто- і психотерапію. Результатом дослідження стало зменшення кількості загострень, подовження ремісій і зниження тривалості стаціонарного лікування, поліпшення якості життя пацієнтів. Ключові слова: органічні депресивні розлади, пізній вік, якість життя, медикаментозна терапія, фітотерапія, психотерапія. АННОТАЦИЯ Голоденко О.Н. Органические депрессивные расстройства сосудистого генеза в позднем возрасте (диагностика, клиника, механизмы формирования, лечение). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 – Психиатрия. – ГУ "Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины", Харьков, 2007. В популяции больных позднего возраста с органическими депрессивными расстройствами сосудистого генеза, в сравнении с пациентами, страдающими депрессиями неорганического генеза, установлены статистически достоверные (p 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020