.

Особливості психічних станів жінок дітородного віку при передчасній інволюції шкіри (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
134 3175
Скачать документ

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА

ХРУПАЛО ГАННА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК
616.5-007.23-053.9-055.2:616.89-008

Особливості психічних станів жінок дітородного віку при передчасній
інволюції шкіри

19.00.04 – медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в лабораторії психології навчання Інституту психології
ім. Г.С.Костюка АПН України

Науковий керівник: дійсний член АПН України, доктор психологічних наук,
професор Максименко Сергій Дмитрович, директор Інституту психології
імені Г.С.Костюка (м.Київ), завідувач лабораторії психології навчання

Офіційні опоненти: Кочарян Олександр Суренович – доктор психологічних
наук, керівник Харківської школи клієнт-цертрованої психотерапії,
заступник директора НДІ сексології та медичної психології при
Харківській медичній академії післядипломної освіти, професор кафедри
прикладної психології Харківського Національного університету імені
В.Н.Каразіна

Кісарчук Зоя Григорівна – кандидат психологічних наук, старший науковий
співробітник, завідуюча лабораторією консультативної психології та
психотерапії Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (м.Київ)

Захист відбудеться 25.10. 2007 року о 14 годині на засіданні
спеціалізованої Вченої ради К. 26.453.02 при Інституті психології ім.
Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01023, м. Київ-33, вул. Панківська,
2, актовий зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім.
Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий 22.09. 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат психологічних

наук
Андрієвська В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зовнішній вигляд має велике значення для людини
як у соціальному аспекті, так і в індивідуальному, інтраособистісному.
Вивчення залежності психічного стану (ПС) від зовнішнього вигляду,
зокрема морфофункціонального стану шкіри обличчя привертає все більше
уваги психологів і лікарів як у нашій країні, так і далеко за її межами
(Винник М.И. 1997; Klaber R. 1939; Plesch E. 1960; Puchalski Z. 1986;
Stokes J.H. 1932; Schuermann H. 1966; Wilkin J.K.1994; Wittkower E.
1953.). Світова статистика свідчить про те, що більшість людей з
дерматологічними захворюваннями мають психологічні труднощі. Відомо, що
ПС значно впливає на соматичне почуття людини та її фізичне
самосприйняття. Існують також дані щодо негативного впливу косметичного
дефекту на психіку людини (Aktan S., 2000; Buske – Krischbaum А., 2001;
Cotterill J.A., 1996; Hughes J.E., 1983; Tress W., 1990; Norman R.,
1998; Phillips K.A., 2000; Wamboldt M.Z., 2000). Найбільш виразно, на
нашу думку, це можна простежити на прикладі передчасної інволюції шкіри
(ПІШ), але доступні нам публікації стосовно цієї проблеми порушують лише
окремі її аспекти, та не розкривають загальної картини хвороби (Верещака
В.В., 1999; Калюжная Л.Д., Дзюбак В.Е., 2000; Coleman P.G., 1986; Henry
F., 1997; Orfanos C.E., 1995). Не вивчена роль особистісної акцентуації
у виникненні змін ПС. У зв’язку з цим більш детальне вивчення
особливостей ПС жінок дітородного віку при ПІШ є актуальним як для
дослідження ролі впливу косметичного дефекту на психіку таких пацієнтів,
так і для визначення вірогідної ролі психічного фактора в етіопатогенезі
ПІШ.

Нині доведена роль стресових факторів у патогенезі таких соматичних
захворювань, як бронхіальна астма, епілепсія, цукровий діабет,
артропатіїї різних ґенезів, численні дерматологічні захворювання
(Напреенко А.К., 1991; Федоров С.М., 1977; Hughes J.E., 1983), але
питання зв’язку між психічним чинником та ПІШ залишається невирішеним.

Відомі дані щодо існування психічних чинників ризику ПІШ, які впливають
на біологічний вік індивіда. Біологічний вік – це міра системної
дезінтеграції організму в період старіння (Войтенко В.П., 1984).
Визначення біологічного віку людини та його співвідношення із
календарним є важливим для діагностики й терапії ПІШ, оскільки дає змогу
оцінити індивідуальні відмінності темпу старіння (Богомолец А.А., 1939;
Калюжна Л.Д., 2002). Істинний біологічний вік людини визначається не
кількістю прожитих років, а на базі показників, які відображають її
життєздатність (Войтенко В.П., 1984; Минц А.Я., 1984). Виходячи з даних
літератури, на біологічний вік суттєво впливають не лише умови життя та
шкідливі звички індивіда (Fisher G.J., 2002; Kappes U.P., 2003), а й
нервово-психічні розлади (Минц А.Я., Дубина Т.Л., 1984). Чекає на своє
вирішення проблема впливу ПС на індивідуальні відмінності старіння
організму в цілому та шкіри зокрема.

Практично відсутні літературні дані про зміни ПС при ПІШ, а свідчення
про цей стан у хворих із подібними клінічними проявами інших
дерматологічних порушень обмежені поодинокими публікаціями (Горохова
В.Н., 1974; Львов А.Н., 2001; Повалюхина А.С., 2003; Раева Т.В., 1998;
Aktan S., 2000; Aron-Brunetier R., 1951; Colon E.A., 1991; Gupta M.A.,
2001; Klaber R., 1939; Marks R., 1968; Mattoo S., 2002; Picardi A.,
2001; Plesch E., 1960; Stokes J.H., 1932; Wilkin J.K., 1983).
Залишається відкритим питання про залежність змін ПС від ступеня
важкості морфофункціональних змін шкіри при її передчасній інволюції.
Дані літератури стосовно цього питання суперечливі (Винник М.И., 1997;
Guinot C., 2002; Picardi A., 2000; Richardson D., 2001; Wessley S.C.,
1998; Wittkower E., 1953). Відсутні відомості про особливості
діагностики, профілактики та корекції психічних відхилень у такого
контингенту хворих.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до планів Інституту психології ім. Г.С.Костюка та
входить до науково-дослідної комплексної теми лабораторії психології
навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка “Психологічне забезпечення
розвитку особистості в системі неперервної освіти” (№ державної
реєстрації 196U006943).

Мета дослідження. Мета роботи – оптимізація діагностики,
профілактики та корекції ПС жінок дітородного віку при ПІШ на основі
вивчення та комплексної оцінки цих станів із врахуванням
морфофункціональних змін шкіри.

Завдання дослідження:

Визначити характер та особливості змін психічних станів жінок
дітородного віку при передчасній інволюції шкіри.

Визначити роль та особливості особистісної акцентуації у даного
контингенту хворих.

Виявити основні варіанти конфліктів у ставленні жінок до передчасної
інволюції шкіри, до самих себе та оточення.

Визначити біологічний вік жінок дітородного віку із урахуванням
суб’єктивної оцінки ними свого здоров’я.

Удосконалити схеми комплексної діагностики, профілактики та корекції
психічних відхилень у такої групи пацієнтів із урахуванням специфіки їх
реагування на лікування.

Об’єкт дослідження: психічні стани жінок дітородного віку при
передчасній інволюції шкіри.

Предмет дослідження: вплив передчасної інволюції шкіри та психічні стани
жінок дітородного віку.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають фундаментальні
положення і принципи психології: принцип комплексного підходу до
вивчення особистості (Ананьєв Б.Г., Рубінштейн С.Л.), генетична теорія
розвитку психіки (Максименко С.Д.), принцип особистісного підходу
(Мясіщев В.Н.) та принцип системного структурно-динамічного вивчення
особливостей особистості (Блейхер В.М.), а також положення про особливі
ПС та реакції людини, що спостерігаються при невротичних розладах
(Карвасарський Б.Д.).

Методи дослідження. З метою встановлення особливостей ПС жінок
дітородного віку з ПІШ було використано комплекс методів, який включав:
вивчення анамнестичних даних хворих; спостереження, бесіди, опитування,
клініко-психопатологічний і клініко-статистичний методи дослідження;
метод експертних оцінок та психодіагностичні методики.

Вивчення стану шкіри були здійснені із залученням лікаря-дерматолога за
допомогою наступних морфофункціональних методів: визначення
резистентності капілярів шкіри за допомогою приладу НКП-5 (методика,
запропонована Малевічем К.І., 1974); дослідження тинкторіальних
властивостей шкіри за допомогою апарату “Аспір-1”; визначення швидкості
відлущування забарвленого рогового шару епідермісу (методика Кожевнікова
П.В. за шкалою Васильєвої Л.І. (Калантаевская К.А., 1972)) та
колориметричний метод за Burckhat і Vermeer з метою визначення
нейтралізуючої здатності шкіри стосовно лугів (Шишкіна І.Г. 1980).

Організація і база дослідження. Дослідження пацієнтів із ПІШ проводилося
на базі дермато-косметологічного центру спільного україно-угорського
медичного підприємства (ліцензія Міністерства охорони здоров’я України №
26118-ІОР- медична практика)

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів.
Результати дослідження поглиблюють існуючі знання про особливості ПС
хворих із раннім старінням шкіри. Вперше проведено комплексну оцінку ПС
жінок дітородного віку при ПІШ та порівняльну оцінку цих результатів із
даними, отриманими при обстеженні жінок без косметичних дефектів. У
жінок дітородного віку з ПІШ виявлено тривожне напруження, зміни
іпохондричного характеру, астенію, неврастенізацію, депресію та
субдепресію, обсесії, афективне мислення та психалгії. В дослідженні
визначено типи та рівень вираженості особистісних акцентуацій
(найчастіше спостерігалася виражена акцентуація за
демонстративно-збудливим, екзальтовано-застрягаючим,
циклотимно-гіпертимно-дистимічним та тривожно-педантичним типами).
Встановлено основні варіанти конфліктів у ставленні жінок до ПІШ, до
самих себе та оточення. Високі показники реагування виявлено за
неврастенічним, тривожним, сенситивним, обсесивно-фобічним та
егоцентричним типами. Визначено біологічний вік жінок дітородного віку
із урахуванням суб’єктивної оцінки здоров’я. Підтверджено, що
біологічний вік жінок з ПІШ є більшим, ніж календарний, що
супроводжується зниженням функціональних можливостей організму.

Практичне значення одержаних результатів. Вивчення особливостей ПС із
врахуванням особистісних акцентуацій та варіантів ставлення до хвороби у
пацієнтів з ПІШ дає змогу оптимізувати психологічну допомогу пацієнтам
із дерматологічними хворобами, розширює діагностичні та терапевтичні
можливості лікарів-дерматологів, створює умови для профілактики у таких
осіб медичних і соціальних ускладнень.

Удосконалено систему комплексної діагностики, профілактики та корекції
ПС хворих на ПІШ. Доведено, що диференційні профілактичні комплекси
повинні будуватись залежно від варіантів взаємовпливу етіологічних і
патогенетичних факторів, що виявляються в кожному конкретному випадку.
Розроблений лікувально-профілактичний комплекс включає психологічну та
психотерапевтичну допомогу хворим, психологічну та психотерапевтичну
роботу із членами їхнього мікрооточення, оптимізацію факторів
лікувального середовища, застосування методів рефлексо- та фізіотерапії.

На основі результатів вивчення особливостей ПС жінок дітородного віку
при ПІШ розроблено критерії психодіагностики, які впроваджено в практику
роботи дермато-косметологічного центру та Київської міської лікарні.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечені
теоретичним обґрунтуванням вихідних положень; використанням комплексу
психологічних методів, адекватних предмету і завданням дослідження;
проведенням змістового та якісного аналізу даних;
математико-статистичним опрацюванням результатів.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідалися на симпозіумі
«Практична робота психолога: методи та технології» в рамках Першого
Всеукраїнського конгресу психологів (Київ, 2005) та секції медичних
аспектів генетичної психології в рамках Міжнародної науково-практичної
конференції «Ґенеза буття особистості» (Київ, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових
праць: 5 статей у фахових виданнях і 2 – у матеріалах наукових
конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження викладене на 163
сторінках машинописного тексту та складається зі вступу, чотирьох
розділів, заключної частини, висновків, практичних рекомендацій та
додатків. Дисертація містить 7 таблиць та 9 рисунків. Список літератури
вміщує 252 джерела вітчизняних і зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми та з’ясовано
ступінь її розробленості в сучасній психології. Визначено об’єкт,
предмет, завдання та методи дослідження. Розкриваються наукова новизна,
теоретичне та практичне значення роботи, наводяться відомості про
впровадження та апробацію результатів дослідження.

Перший розділ – «Проблема психічних станів хворих на дерматологічну
патологію» – присвячено огляду та аналізу вітчизняних та закордонних
наукових досліджень з питань оцінки особливостей ПС хворих на
дерматологічні розлади, а також впливу психіки на соматичне почуття
людини та її фізичне самосприйняття.

Вперше проблема зв’язку між психічною перевтомою та перебігом хронічної
екземи почала вивчатися французькими дерматологами Броком Л. (Brocg L.)
та Жаке Л. (Jacguet L.) ще в 1891році. Пізніше роль психотравматизації у
виникненні цілої низки захворювань шкіри підтвердили Скрипкін Ю.K.
(1964р.), Whitlock F. (1980), Тополянський В.Д. і співавт. (1984р.),
Довжанський С.І. (2001р.) та інші відомі дослідники. Психічні порушення
ускладнюють терапію багатьох дерматологічних хвороб, особливо тоді, коли
морфологічні елементи їх проявів значно виражені, а супутні суб’єктивні
відчуття спричинюють довготривалі та болісні моральні страждання
(Ташликов В.А., Gilbert P.). У випадку ПІШ патогенними виступають події,
які призводять до формування невирішеної болісної для особистості
ситуації («стан амбівалентності» за Brautigam W., 1972), яка спричинює
реалізацію мотивованої поведінки (фрустрації). Формується так званий
«світ хвороби», який зумовлює адаптацію людини до нової ситуації та до
навколишнього середовища (Квасненко А.В., Ніколаєва В.В., Сніцаренко
О.В.). Внаслідок психічного дисбалансу порушується психоемоційний стан
індивіда, виникає тривога, страх, поганий настрій, роздратованість,
виникають нові психологічні механізми (такі, наприклад, як «втеча у
хворобу»), нові еталони поведінки, системи оцінки тощо (Ананьєв Б.Г.,
Карвасарський Б.Д., Раєва Т.В., Hughes J.E., Klaber R.). Однак детальне
вивчення внутрішньої картини ПІШ ще не проводилося, і тому залишається
неопрацьованою етична база проблеми покращення результативності
терапевтичного ефекту такого контингенту хворих за допомогою корекції
стану їхньої психіки.

Особливості ПС пацієнтів із ПІШ залежать від темпу розвитку
захворювання, уявлення про це захворювання у самого хворого, ставлення
до його хвороби родичів і співробітників (тобто соціального резонансу
захворювання), характеру лікування та психотерапевтичних обставин та
особливостей характеру пацієнтів (Вітенко І.С., Shuster S., Wessley
S.C.), однак особливості їх особистісних акцентуацій та внутрішньої
картини ПІШ вивчені не були.

У літературі немає відомостей про особливості діагностики та
профілактики психічних відхилень у жінок, які мають ознаки ПІШ. Виходячи
з викладеного, вивчення характеру психічних змін та їх впливу на
динаміку захворювання шкіри, клінічний перебіг її передчасної інволюції
являє собою актуальний науковий інтерес і буде сприяти поліпшенню
діагностики й методів корекції цієї хвороби.

У другому розділі – «Матеріали і методи дослідження» – описано загальну
клінічну характеристику відібраних груп, їх соціально-демографічні
особливості, методичні принципи дослідження та використані методики.

Робота ґрунтується на результатах обстеження 90 жінок (основна група),
які спостерігалися в дермато-косметологічному відділенні спільного,
ліцензованого МОЗ України, україно-угорського медичного підприємства з
приводу корекції вікових змін на шкірі обличчя (у вигляді зморщок,
сенільних кератом, телеангіектазій, посиленої пористості, ангіом,
пігментних плям), та 31 жінки без проявів інволюції шкіри (контрольна
група). Згідно з класифікацією Z. Stava, M. Kobicova (1971р.) жінки
основної групи були розподілені на три групи (по 30 осіб у кожній): у І
групі – ПІШ клінічно виявлялася великою кількістю телеангіектазій,
ангіом як на відкритих, так і на закритих ділянках шкірного покриву; у
ІІ групі – посиленою пігментацією відкритих і закритих ділянок шкірного
покриву; у ІІІ групі – посиленою пористістю обличчя і спини, великою
кількістю сенільних кератом. Всі жінки досліджуваних груп мали зморшки
на обличчі та зниження еластичних властивостей шкіри. Середній вік осіб
у контрольній групі – 33,39± 1,12 роки, в І групі – 33,43±1,01 років, в
ІІ групі – 34,23±1,32 роки, в ІІІ групі – 34,83±1,54 роки.

Серед обстежених хворих основної групи переважали заміжні жінки – 64
особи (71,2%), 21 (23,3%) – розлучені, 5 (5,5%) – незаміжні. Не
працювали 32 обстежені (35,6%). З 58 (64,4%) працюючих – 54 (93,1%)
займалися переважно розумовою працею: 34 (58,62%) – керівники
(директори, вищий менеджмент тощо); 9 (15,52%) – державні службовці; 5
(8,62%) – учні; 4 (6,9%) – працівники сфери обслуговування; 4 (6,9%) –
особи вільних професій; 2 (3,45%) хворих були науковцями. Серед осіб
контрольної групи переважали заміжні жінки – 24 особи (77,42%), 1
(3,23%) – розлучена, 6 (19,35%) – незаміжніх. Всі особи контрольної
групи працювали. З них 11 осіб (35,48%) – державні службовці; 8 (25,81%)
– особи вільних професій; 7 (22,58%) – учні; 3 (9,68%) – керівники
(директори, вищий менеджмент тощо); та 2 (6,45%) – працівники сфери
обслуговування.

Клініко-психопатологічним, морфологічним і біохімічним дослідженням
підлягали жінки із ознаками ПІШ віком 34,22 ± 1,33 роки, які лікувалися
з цього приводу у дермато-косметологічному відділенні спільного,
ліцензованого МОЗ України, україно-угорського медичного підприємства та
у відділенні щелепно-лицьової хірургії Центральної міської клінічної
лікарні №12 міста Києва у 2004–2007 рр.

Для вирішення поставлених завдань при обстеженні всіх жінок, які мали
ознаки ПІШ, було використані загальноклінічні, лабораторні,
інструментальні, морфологічні, клініко-психопатологічні та
клініко-статистичні методи дослідження. Обстеження пацієнток проводили
на основі розробленої алгоритмізованої стандартної тематичної карти, яка
включала розділи загальноклінічного, інструментального, лабораторного та
психопатологічного досліджень. Вивчення стану шкіри здійснювали
наступними комплексними морфофункціональними методами: визначення
резистентності капілярів шкіри за допомогою приладу НКП-5 за методикою,
запропонованою К.І.Малевічем (1974); дослідження тинкторіальних
властивостей шкіри за допомогою апарата “Аспір-1”; визначення швидкості
відлущування забарвленого рогового шару епідермісу (методика Кожевнікова
П.В. за шкалою Васильєвої Л.І.; 1972); колориметричний метод Burckhat і
Vermeer з метою визначення нейтралізуючої здатності шкіри стосовно лугів
(Шишкіна І.Г., 1980). Відповідно для діагностики особливостей ПС жінок
дітородного віку при ПІШ використовували комплекс таких методів:
вивчення анамнестичних даних хворих; спостереження; бесіда; опитування;
клініко-психопатологічний метод; клініко-статистичний методи
дослідження; психодіагностичні методики: ЛОБІ – з метою діагностики
типів ставлення до хвороби та інших, пов’язаних з нею, особистісних
ставлень хворих до соматичних недуг (методика Беспалько І.М., Іванова
Н.Я, Вассермана Л.І. та ін., 1981); діагностичний опитувальник для
визначення типів особистісної акцентуації (Шмішек Г., 1981, згідно з
концепцією Леонгарда К., 1976); карта для виявлення змін функції
вегетативної нервової системи (Вейн А.М., 1981); метод експертних
оцінок; констатуючий і формуючий експерименти; визначення біологічного
віку за допомогою методики Войтенко В.П. та співавт., розробленою
Інститутом геронтології АМН СРСР (Войтенко В.П., Полюхов А.М., Барбарук
Л.Г., Колодченко В.П., Ходзинский А.Н., 1984). Клініко-психопатологічне
обстеження проводили методом традиційного психодіагностичного інтерв’ю,
спрямованого на з’ясування особливостей суб’єктивних переживань,
ставлень і спостереження за психоемоційними та вегетативними реакціями,
моторикою й поведінкою обстежених. Поряд із особливостями особистості,
з’ясовувалися характеристики внутрішньої картини хвороби (пізнавальний,
емоційний і мотиваційно-поведінковий компоненти сприйняття хвороби,
особливості психологічної компенсації), а також ставлення до людей у
значимому оточенні. Для діагностичної верифікації використовувалась
анкета-опитувальник, яка базувалася на діагностичних критеріях МКХ – 10.

З’ясування функціонального стану вегетативної нервової системи
здійснювали за допомогою вивчення відповідної симптоматики й аналізу
результатів клінічних проб (була використана скринінг-методика Вейна
А.М. і співавт., 1981) – з метою уточнення вегетативного компоненту
особливостей ПС у жінок з ПІШ і відпрацьовування відповідних аспектів
психокорекції. Діагностику типів ставлення до хвороби та інших
пов’язаних із нею особистісних ставлень проводили за допомогою методики
ЛОБІ. Визначення типів особистісної акцентуації здійснювали за
допомогою аналізу даних самооцінки та самоспостереження, отриманих із
використанням спеціального опитувальника Шмішека Г., теоретичною базою
якого є розроблена Леонгардом К. концепція «акцентуйованих
особистостей». Біологічний вік визначали за методикою Войтенко В.П. та
співавт., розробленою Інститутом геронтології АМН СРСР із врахуванням як
показників пульсового артеріального тиску, статичного балансування, маси
тіла та суб’єктивної оцінки стану здоров’я. Для визначення ступеня
відповідності календарного віку біологічному визначали належний
біологічний вік (характеризує популяційний стандарт темпу старіння.

Результати кількісних досліджень обробляли методами варіаційної
статистики із оцінкою достовірності різниць величин, показників
кореляційного аналізу. Достовірність відмінностей при порівнянні
середніх арифметичних показників визначали за критерієм t Стьюдента, а
при порівнянні частоти ознаки у відсотках – методом альтернативного
варіювання. Статистичну обробку одержаних результатів проводили за
допомогою визначення коефіцієнта достовірності.

У третьому розділі – «Результати дослідження» – встановлена роль та
особливості особистісної акцентуації у формуванні специфіки ПС жінок
дітородного віку при ПІШ, виокремлено основні варіанти конфліктів у
ставленні пацієнток до своєї хвороби, самих себе та оточення, визначено
зміни функції вегетативної нервової системи, а також вплив ПІШ на
професійне, міжособистісне та сімейне життя хворих на ПІШ

Результати проведеного нами дослідження осіб з ПІШ свідчать про виражені
зміни їх ПС, зокрема появу депресії та субдепресії, психалгії,
тривожного напруження, фіксованості на інтероцептивних відчуттях,
афективних порушеннь, посилення тривожно-депресивної та
обсесивно-фобічної симптоматики, вегето-судинних дистонічних порушень та
обмеження соціальної активності. У структурі психічної патології
переважали розлади астенічного кола у формі тривожних, депресивних,
астенічних та обсесивно-фобічних змін. Біологічний вік у жінок
дітородного віку з ПІШ наближався до похилого віку (Войтенко В.П.,
1984). Таким чином, у осіб з передчасним старінням організму
розвиваються специфічні психічні порушення.

OOo|

?

]„?y

„?y]„?y

.

1/4

3/4

A

A

Ae

Ue

7товано-застрягаючий – у 30%, циклотимно-гіпертимно-дистимічний – у 20%
та тривожно-педантичний – у 15,56% (рис.1.).

Рис.1. Типи особистісних акцентуацій, виявлених у жінок дітородного віку
при ПІШ

У контрольній групі загальний середній показник особистісної акцентуації
у порівнянні із основною групою був нижчий: щодо
демонстративно-збудливого типу різниця склала 3,8 бала; щодо
циклотимно-гіпертимно-дистимічного – 1,5 бала; щодо
тривожно-педантичного 3,2 та екзальтовано-застрягаючого – 2,0 бала
відповідно. На нашу думку, на підставі цього можна зробити висновок, що
до дермато-косметологічних клінік з приводу корекції передчасних
інволютивних змін шкіри переважно звертаються жінки чотирьох основних
типів: перша, найбільш численна категорія – це жінки із
демонстративно-збудливим типом особистісної акцентуації, які надають
надзвичайно важливого значення своїй зовнішності, завдячують їй своїм
успіхом, соціальним чи сімейним станом, досягненням життєвих цілей. До
другої категорії відносяться жінки екзальтовано-застрягаючого типу. Це
занадто чутливі, песимістичні особи із заниженою самооцінкою, які,
можливо, у небездоганному стані зовнішності знайшли пояснення своїм
життєвим невдачам. До третьої категорії відносяться жінки із
циклотимно-гіпертимно-дистимічним типом акцентуації характеру – психічно
нестабільні особи без стійких мотивів поведінки, які легко впадають у
відчай із незначного приводу та схильні приймати спонтанні необдумані
рішення (наприклад щось змінити у своєму житті). Для лікаря-дерматолога
вони являють собою найважчу категорію пацієнтів із дерматологічними
хворобами, оскільки самі вони часто не впевнені, якого ефекту чекають
від дерматологічної корекції, та залишаються незадоволеними навіть при
явних позитивних змінах своєї зовнішності. І, нарешті, четверта
категорія пацієнтів – це жінки із тривожно-педантичним типом
особистісної акцентуації (із внутрішньою невпевненістю в собі, своїх
вчинках, почуттях та думках). Надто сором’язливі, із високою психічною
вразливістю, завищеним рівнем тривоги, скрупульозні на педантичні, вони
завжди приділяють багато уваги стану своєї зовнішності та прагнуть до її
постійного вдосконалення. Поява навіть незначних інволютивних змін шкіри
викликає у них психічну реакцію, схожу на панічну, вони бажають якомога
скоріше “повернути все назад”.

Результати, отримані за допомогою ЛОБІ з метою визначення типів
ставлення до хвороби та інших пов’язаних з нею особистісних ставлень у
осіб з соматичними хворобами (методика Безпалько І.М., Іванова Н.Я.,
Вассермана Л.І. та ін., 1981) свідчать про виражені зміни порівняно із
контрольною групою. Отримані нами результати вказують на наявність у
пацієнток із ПІШ неврастенічного, тривожного, сенситивного,
обсесивно-фобічного та егоцентричного типів ставлень. Виявлені наступні
високі показники: 3,3±0,3; 3,3±0,2; 3,0±0,2; 3,2±0,2; 2,9 бала ± 0,2
бала (рис.2.).

Для пацієнток із неврастенічним типом реагування була характерна
поведінка «дратівливої слабкості». Спалахи роздратованості виникали
переважно при неприємних відчуттях, які супроводжують процес лікування
морфофункціонального стану шкіри. Роздратованість зривалася на близьких
людях, а потім нерідко завершувалась каяттям і сльозами. Для них
характерною була нетерплячість, нездатність чекати покращення своєї
зовнішності. Пацієнтки із тривожним типом реагування виказували
безперервне занепокоєння щодо несприятливого перебігу ПІШ, можливих
ускладнень, неефективності та навіть небезпеки лікування. Вони
перебували у постійному пошуку нових способів лікування, прагнули
отримати додаткову інформацію про ПІШ, про її ймовірні ускладнення,
сучасні методи лікування. Жінки з сенситивним типом ставлень були
надміру заклопотані можливим несприятливим враженням, яке може справити
ПІШ на оточуючих. Особи цієї групи побоювалися, що врешті-решт їх
почнуть уникати, вважати неповноцінною жінкою, зневажливо ставитися,
розпускати негативні плітки тощо. Вони вважали, що можуть стати тягарем
для оточуючих, тому нерідко «відчували» надмірне недоброзичливе
ставлення. Жінки із обсесивно-фобічним типом реагування
характеризувалися тривожними думками щодо ймовірних ускладнень ПІШ,
невдач у лікуванні, а також можливих, але малообґрунтованих негараздів
у житті, роботі, сімейній ситуації, які можуть виникнути у зв’язку зі
зміною зовнішності. Такі неприємності хвилювали їх значно більше, ніж
реальні. Своєрідним захистом від тривоги для них ставали прикмети,
забобони та ритуали. Пацієнтки із егоцентричним типом реагування на ПІШ
проявляли психічну реакцію за типом «втечі у хворобу». Вони виставляли
напоказ близьким та оточуючим свої страждання, вимагали від них
постійної уваги, піклування, звинувачували їх у халатному ставленні до
їхнього здоров’я та особи, прагнули до демонстрації свого особливого
положення та винятковості у зв’язку з ПІШ. Інших жінок сприймали як
конкуренток щодо уваги та недоброзичливо до них ставилися.

Рис.2. Варіанти виявлених інтра- та міжособистісних ставлень жінок
дітородного віку при ПІШ

Помітні порушення були нами встановлені з використанням карти для
виявлення змін функції вегетативної нервової системи (Вейн А.М., 1981) у
вихідному загальному вегетативному тонусі, вегетативній реактивності та
вегетативному забезпеченні діяльності. У більшості жінок із ПІШ
переважала тонізованість симпатичного відділу, лише у деяких –
парасимпатичного. При цьому стані тотальної пара- або симпатикотонії не
спостерігалося, а були наявні змішані за тонізацією розлади із перевагою
функціональної активності того чи іншого відділів. Частіше ці порушення
мали перманентний характер, в інших випадках спостерігалися
симпатоадреналові, вагоінсулярні або комбіновані за тонізацією
пароксизмальні зрушення. Таким чином, ПС жінок дітородного віку при ПІШ
супроводжувалися змінами вегетативної нервової системи. Кількість жінок,
у яких після проведення лікування зникали вегето-судинні дистонічні
розлади, свідчить про те, що відхилення у вегетативній нервовій системі
беруть участь у патогенетичних механізмах порушень ПС при ПІШ і вони є
зворотними. Цей висновок відповідає даним серії праць відомого науковця
російської дерматологічної школи Полотебнова А.Г.

Визначення біологічного віку у обстежених осіб виявило, що у жінок
із ПІШ він значно відрізнявся від значень у контрольній групі, що
свідчить про наявність у осіб зазначеної категорії прискореного
старіння. При порівнянні результатів із показниками біологічного віку
виявлена їх залежність від ступеня старіння організму: біологічний вік у
контрольній групі 35,31±0,7 бала, в основній 45,25±2,06; 47,6±2,37 та
41,52± 2,01 бала відповідно.

У четвертому розділі – «Система комплексної діагностики,
профілактики та корекції порушень психічних станів жінок дітородного
віку при передчасній інволюції шкіри» – виділено фактори, що призводять
до розвитку психічних порушень жінок із ПІШ та які є показанням до
проведення профілактичних заходів: конституційно-типологічні – низька
преморбідна резистентність особистості до стресу: виражені акцентуації
характеру, конституційно зумовлені інфантильні та психопатологічні риси,
а також пов’язані з ними негармонійні типи ставлень до хвороби;
психосоціальні – ситуації хвороби, що загрожують окремим, важливим для
індивіда сторонам життя, ситуації соціальної й емоційної депривації;
страх втрати життєвих позицій у родині, на роботі, у суспільстві тощо;
можливе зниження соціального статусу у зв’язку з погіршенням зовнішнього
вигляду та власне соматогенні – алергійні, судинні, інтоксикаційні
порушення гомеостазу, властиві ПІШ; біль, що супроводжує етапи лікування
дерматологічного захворювання; виражені вегето-судинні розлади;
наявність зовнішнього дефекту, особливо вираженого на початкових етапах
проведення його корекції; порушення гомеостазу, що виникли в результаті
психічного або фізичного перенапруження, зумовлених наявністю хвороби та
ситуацією лікування.

Диференційні профілактичні комплекси були сформовані залежно від
варіантів взаємовпливу етіологічних і патогенетичних факторів, що
виявляються в кожному конкретному випадку. Лікувально-профілактичний
комплекс включав психологічну та психотерапевтичну допомогу хворим;
психологічну та психотерапевтичну роботу із членами їхнього
мікрооточення; оптимізацію факторів лікувального середовища;
застосування методів рефлексо- та фізіотерапії.

Для корекції ПС жінок із ПІШ використовували засоби, спрямовані на
психологічну й психотерапевтичну допомогу хворим; проведена психологічна
та психотерапевтична робота зі членами їхнього мікрооточення;
оптимізація факторів лікувального середовища.

Психологічна допомога була спрямована на вивчення соціальної ситуації,
її руйнацію в умовах, пов’язаних із погіршенням зовнішності, та на
формування нової структури психічної діяльності. Обстеження проводилося
з метою визначення динаміки рольової структури особистості й широти її
зв’язків із зовнішнім світом.

Вивчено динаміку внутрішньої позиції особи стосовно змін обставин життя,
що відображає основні структури особистості: поява адекватних
компенсаторних і пристосувальних новоутворів або формування
патологічного емоційного реагування, що може призвести до патологічного
розвитку особистості.

Комплексна терапія, в рамках основного й підтримуючого курсів, була
спрямована на руйнування патологічного комплексу за типом «замкненого
кола» і полягала в раціональному поєднанні способів лікування,
використовуваних у дермато-косметологічних клініках, із
психотерапевтичними й фізичними методами лікувального впливу з метою
корекції психопатологічних синдромів, патологічних особистісних змін,
внутрішньої картини хвороби, соціального режиму й міжособистісних
ставлень у значимому оточенні. Застосовувалася інтегративна
психотерапія, що включала психодинамічну роботу, методики
екзистенціально-гуманістичної й позитивної психотерапії. Акцент робився
на роботу з «моделлю хвороби», вироблення «гармонійного» ставлення до
неї. Як фонова психотерапевтична допомога використовувалися сугестивні
методи, аутотренінг, релаксаційні методики й інші методи, що поліпшують
адаптивні механізми особистості. Вони сприяли усуненню напруженості,
зменшенню тривоги, нормалізації сну.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове практичне
розв’язання наукової проблеми, яка стосується специфічності клінічних
проявів, параклінічних ознак і динаміки ПС у жінок дітородного віку при
ПІШ.

Внаслідок того, що ПІШ є однією з найбільш часто виникаючих
морфофункціональних порушень шкіри у жінок дітородного віку, яке
супроводжується косметичними дефектами того або іншого ступеня важкості,
а сам перебіг захворювання має значний психосоціальний резонанс,
вивчення та деталізація особливостей ПС при ПІШ є актуальною проблемою й
при комплексному підході дає змогу значно підвищити якість лікування
таких хворих. Цілісний підхід до пацієнтів із ПІШ з їхньою
індивідуальною своєрідністю особливо необхідний на сучасному етапі, коли
прогресує все більш вузька спеціалізація, диференціація та технізація
медицини, реально погрожуючи її «дегуманізації».

Вперше обґрунтована необхідність психологічної допомоги жінкам із ПІШ.
Завданням медичного психолога у дерматологічній клініці є психічна
підтримка особистості як складова частина комплексу лікувальних заходів,
спрямованих на подолання хвороби. Допомога повинна базуватися не тільки
на об’єктивній оцінці патологічних змін органів і систем, а й на
глибокому розумінні суб’єктивного внутрішнього світу хворого: його
переживань, які зумовлені втратою або обмеженням працездатності,
частковим відривом від суспільства, косметичними чи будь-якими іншими
дефектами, що виникли внаслідок захворювання.

Підтверджено, що біологічний вік жінок з ПІШ є більшим, ніж календарний,
що супроводжується зниженням функціональних можливостей організму.

Визначено характер та особливості змін ПС жінок дітородного віку при
ПІШ. У них переважають: тривожне напруження, зміни іпохондричного
характеру та астенія й неврастенізація – 87,8, 67 і 54,44% відповідно.
Інші зміни ПС зустрічаються рідше: депресія або субдепресія – 45,56%,
обсесії – 41,1%, афективне мислення – 32,22%, психалгії – 20%.
Результати дослідження показали, що особливості ПС пацієнтів із ПІШ
залежать від важкості та темпу розвитку захворювання; уявлення про це
захворювання самого хворого; характеру лікування та психотерапевтичних
обставин; особистості хворого; ставлення до його хвороби родичів і
співробітників, тобто соціального резонансу на це захворювання.

Визначено роль та особливості особистісної акцентуації у жінок із ПІШ.
Найчастіше спостерігалася виражена особистісна акцентуація за такими
типами: демонстративно-збудливий (34,44% пацієнток),
екзальтовано-застрягаючий (30%), циклотимно-гіпертимно-дистимічний (20%)
та тривожно-педантичний (15,56%). При порівнянні загальних середніх
показників особистісної акцентуації у контрольних групах із основними
різниця склала: щодо демонстративно-збудливого типу – 3,8 бала; щодо
циклотимно-гіпертимно-дистимічного – 1,5 бала; щодо
тривожно-педантичного – 3,2 та екзальтовано-застрягаючого – 2,0 бали
відповідно. Це вказує на загострення акцентуйованих рис у жінок із ПІШ у
процесі становлення у них психопатологічної симптоматики у порівнянні із
жінками без проявів ПІШ. Зіставлення цих результатів у чотирьох
обстежених групах свідчить про відсутність акцентуацій особистості, що
розвиваються під час конкретних соматичних захворювань. Однак наявність
зазначених особистісних рис варто вважати одним з факторів, що
призводить до виникнення психопатологічної симптоматики та є показанням
для профілактики психічних розладів таких хворих.

Встановлено, що на переживання тимчасового посилення косметичного
дефекту у зв’язку з індивідуальним підбором терапії впливають ті або
інші відхилення у функціонуванні вегетативної нервової системи (26,67%),
причому у більшості хворих після лікування соматичного захворювання вони
зникають. Це свідчить про вплив вегето-судинних дистонічних розладів у
патогенетичних механізмах розвитку особливостей психічних змін при ПІШ.

Виокремлено основні варіанти конфліктів у ставленні жінок до ПІШ та
ставлень до самих себе та оточення. Так, за допомогою ЛОБІ високі
показники реагування виявлені за неврастенічним, тривожним, сенситивним,
обсесивно-фобічним та егоцентричним типами (в основній групі 3,3±0,3;
3,3±0,2; 3,0±0,2; 3,2±0,2; 2,9 ± 0,2 бала), кожний з яких має
специфічний вплив на лікування та прогноз основного захворювання.

Удосконалено схеми комплексної діагностики, профілактики та корекції
психічних станів у жінок із ПІШ з урахуванням специфіки реагування на
лікування. Встановлено, що існує низка факторів, які призводять до
розвитку психічних порушень таких пацієнток і які є показанням до
проведення профілактичних заходів. Основні з них –
конституційно-типологічні, психосоціальні та соматогенні.

Ефективна профілактика психічних розладів у жінок із ПІШ можлива за
умови раннього виявлення та усунення факторів, що призводять до них, і
механізмів, що їх запускають (профілактичні курси терапії з метою
попередження рецидивів як соматичної патології, так і психічних
порушень, дезактуалізацію несприятливих значимих моментів і
переорієнтацію особистості на позитивні відносини з метою попередження
психопатологічного розвитку).

Умовою результативності застосованих в дослідженні методів корекції ПС
є: врахування варіантів взаємовпливу етіологічних та патогенетичних
факторів; поетапність; психологічна та психотерапевтична робота із
членами мікрооточення хворих та оптимізація факторів лікувального
середовища. Обстеження проводиться з метою визначення динаміки рольової
структури особистості та її зв’язків із зовнішнім світом.

Формулювання психологічного діагнозу повинно включати: головний і
супровідний психічні синдроми, рівень компенсації, тип внутрішньої
картини хвороби (гармонічний, тривожний, іпохондричний, меланхолічний,
апатичний, неврастенічний, сенситивний тощо) і адаптивні ресурси
особистості (оптимальний, дисгармонійний, низький або інверсний).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Хрупало Г.В. Особливості роботи медичного психолога з дерматологічними
хворими // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН
України. – 2005.- Т. 4, №26.- С. 243-250.

Хрупало Г.В. Особливості психічних станів пацієнтів із дерматологічною
патологією // Збірник наукових праць Інституту психології ім.
Г.С.Костюка АПН України. – 2006.- Т. VІІІ, №3.- С. 354-361.

Хрупало Г.В. Вплив хронічних дерматологічних розладів на психічний стан
хворих // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка
АПН України. – 2006.- Т. VІІІ, №9. – С. 396-402.

Хрупало Г.В. Особливості психічних станів жінок дітородного віку при
передчасній інволюції шкіри // Наукові записки Інституту психології ім.
Г.С.Костюка АПН України. – 2006. – № 28. – С.379-388.

Хрупало Г.В. Система комплексної діагностики та профілактики порушень
психічних станів жінок дітородного віку при передчасній інволюції шкіри
// Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН
України. – 2007.- Т. ІХ, №3.- С. 410-417.

Хрупало Г.В. Варіанти інтраособистісних конфліктів та міжособистісних
відношень у жінок із передчасною інволюцією шкіри // Збірник наукових
праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – 2007.-T. ІХ, №
4.-С.393-399.

Хрупало Г.В. Вплив передчасної інволюції шкіри на професійну сферу життя
жінок дітородного віку // Наукові записки Інституту психології ім.
Г.С.Костюка АПН України. – 2007.-№ 35 .-С.475-481.

АНОТАЦІЇ

Хрупало Г.В. Особливості психічних станів жінок дітородного віку
при передчасній інволюції шкіри. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних
наук за спеціальністю 19.00.04.– медична психологія. – Інститут
психології ім. Г.С.Костюка. Київ, 2007.

Вивчено характер та особливості таких психічних станів, як тривожне
напруження, зміни іпохондричного характеру, астенія, неврастенізація,
депресія та субдепресія, обсесії, афективне мислення та психалгії у
жінок дітородного віку при передчасній інволюції шкіри.

Виявлено роль та особливості особистісної акцентуації, підвищення
біологічного віку, зміни в вегетативній нервовій системі, виокремлено
основні варіанти конфліктів у ставленні жінок до ПІШ та міжособистісних
ставлень до самих себе та оточення.

Доведено позитивний вплив психокорекції на психічні стани жінок
дітородного віку при передчасній інволюції шкіри.

Ключові слова: передчасна інволюція шкіри, жінки, психічні стани,
особистісна акцентуація.

Хрупало А.В. Особенности психических состояний женщин детородного
возраста при преждевременной инволюции кожи. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук
по специальности 19.00.04. – медицинская психология. – Институт
психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины. Киев, 2007.

В диссертации осуществлено обобщение данных о психологических
особенностях пациенток с преждевременной инволюцией кожи (ПИК), выявлены
такие особенности их психических состояний: тревожная напряженность,
ипохондрические изменения, астения, неврастенизация, депрессия и
субдепрессия, обсессии, аффективное мышление и психалгии у женщин
детородного возраста при преждевременной инволюции кожи. Доказанo
позитивное влияние психокоррекции на психические состояния женщин
детородного возраста при преждевременной инволюции кожи.

Было обследовано 90 женщин детородного возраста (основная группа),
которые наблюдались в дермато-косметологическом отделении совместного,
лицензированного МОЗ Украины, украино-венгерского медицинского
предприятия по поводу коррекции возрастных изменений кожи лица
(представленных морщинами, сенильными кератомами, телеангиектазиями,
увеличенной пористостью, ангиомами, пигментными пятнами) и 31 женщина
без проявлений инволюции кожи (контрольная группа). Согласно
классификации Z. Stava, M. Kobicova (1971г.) женщины основной группы
были разделены на три группы (по 30 человек в каждой): в І группе – ПИК
клинически проявлялась большим количеством телеангиектазий, ангиом как
на открытых, так и на закрытых участках кожи; во ІІ группе – увеличенной
пигментацией открытых и закрытых участках кожного покрова; в ІІІ группе
– увеличенной пористостью кожи лица и спины, большим количеством
сенильных кератом. Все женщины обследованных групп имели морщины на лице
и снижение эластических характеристик кожи. Средний возраст лиц в
контрольной группе составил 33,39 ± 1,12 года, в І группе – 33,43 ± 1,01
год, в ІІ группе – 34,23 ± 1,32 года, в ІІІ группе – 34,83 ± 1,54года.

Проведена комплексная оценка психических состояний женщин детородного
возраста и сравнительная оценка этих результатов с данными, полученными
при обследовании женщин без косметических дефектов. Выявлены: тревожная
напряженность, изменения ипохондрического характера, астения,
неврастенизация, депрессия и субдепрессия, обсессии, аффективное
мышление и психалгии.

Установлены типы и уровни выраженности личностной акцентуации. Чаще
всего наблюдалась выраженная акцентуация по следующим типам:
демонстративно-возбудимый, экзальтированно-застревающий,
циклотимно-гипертимно-дистимический и тревожно-педантичный.

Определены основные варианты конфликтов в отношении женщин к ПИК и
отношения к самим себе и своему окружению. Высокие показатели
реагирования выявлены по неврастеничному, тревожному, сенситивному,
обсессивно-фобическому и эгоцентричному типам.

Определен биологический возраст женщин детородного возраста с учетом
субъективной оценки здоровья. Доказано, что биологический возраст женщин
с ПИК является большим, чем календарный, что сопровождается снижением
функциональных возможностей организма.

Усовершенствована система комплексной диагностики, профилактики и
коррекции психических состояний больных ПИК, в частности:
дифференциальные профилактические комплексы строятся в зависимости от
вариантов взаимного влияния этиологических и патогенетических факторов,
которые выявляются в каждом конкретном случае; профилактика психических
нарушений при ПИК условно разделена на первичную, вторичную и третичную;
лечебно-профилактический комплекс включает психологическую и
психотерапевтическую работу с членами их микроокружения; оптимизация
факторов лечебной среды, использование методов рефлексо- и физиотерапии.

Ключевые слова: преждевременная инволюция кожи, женщины, психические
состояния, личностная акцентуация.

G.V. Khrupalo. Characteristics of Psychic States in Reproductive Age
Women with Premature Involution of Skin. – Manuscript.

Thesis submitted for the Degree of Candidate of Psychological Sciences
in the speciality 19.00.04 – Medical Psychology. – G.S. Kostuсk
Institute of Psychology of the Academy of Pedagogical Sciences of
Ukraine. Kyiv, 2007.

We have studied nature and characteristics of psychic states: anxious
stress, hypohondriacal changes, asthenia, neurasthenia, depression and
sub-depression, obsession, affective thinking and psychalgalias in women
of reproductive age with premature involution of skin.

We showed role and features of personality accentuation, gain in
biological age, changes in vegetative nervous system, and state main
types of intarpersonal conflicts and interpersonal attitudes to own
disease, self and own milieu.

We proved positive impact of psychological correction on psychic states
in reproductive age women with premature involution of skin.

Key words: premature involution of skin, women, psychic states,
personality accentuation.

PAGE 19

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020