.

Вплив мінеральної води нафтуся на неспецифічну резистентність організму при неопластичних процесах (експериментально-клінічне дослідження) (авторефера

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
125 3297
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НДІ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

На правах рукопису

ХОДАК Олександра Леонтіївна

УДК 605.327.015.4: 616-092.19:616.44-006

Вплив мінеральної води нафтуся на неспецифічну резистентність організму
при неопластичних процесах

(експериментально-клінічне дослідження)

14.01.33 – медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню

кандидата медичних наук

Одеса – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Івасівка Степан Васильович,
Інститут

фізіології імені О.О. Богомольця
НАН

України, завідувач відділу

експериментальної бальнеології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Насібуллін Борис Абдуллайович,

Український НДІ медичної
реабілітації

та курортології МОЗ України,
головний

науковий співробітник відділу
фундаментальних

та клініко-діагностичних
досліджень;

доктор медичних наук, професор

Роздільська Ольга Миколаївна,

Харківська державна медична академія післядипломної
освіти МОЗ України, професор кафедри фізіотерапії

та курортології.

Провідна установа: Донецький державний медичний університет

ім. М. Горького МОЗ України, кафедра
фізіотерапії та ЛФК, м. Донецьк

Захист відбудеться 25 червня 2007 року о 1300 годині на засіданні
спеціалізованої Вченої Ради Д 41.608.01 при Українському
науково-дослідному інституті медичної реабілітації та курортології МОЗ
України (65014, м. Одеса, Лермонтовський пров., 6)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського НДІ медичної
реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, м. Одеса,
Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий 24 травня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Г.О.
Дмитрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В посібниках з курортології вказується, що злоякісні
новоутворення будь-якої локалізації є протипоказом для курортного і
санаторного лікування (Здравницы профсоюзов СССР.- М.: Профиздат, 1973).

Стосовно хворих після радикального лікування злоякісних пухлин
(хірургічного, променевого, комплексного) зазначається, що вони можуть
скеровуватись тільки в місцеві санаторії для загальнозміцнюючого
лікування при задовільному загальному стані організму.

Однак серед прибулих на санаторно-курортне лікування в Трускавець існує
певна кількість людей після радикального лікування онкопатології. Цих
людей можна поділити на дві групи: перша група – хворі ще знаходяться
під наглядом онколога без рецидивів 5 років і більше, але мають супутні
захворювання, лікування яких доцільно здійснювати в санаторно-курортних
умовах; друга група – хворі проліковані недавно, але потребують
комплексу відновлюючих заходів для компенсації порушених функцій окремих
систем і органів, що виникають як в результаті розвитку пухлини, так
і в звґязку з проведеним радикальним хірургічним, променевим чи
хіміотерапевтичним лікуванням.

Серед онкохворих переважають люди старших вікових груп, які мають
різноманітні супутні хронічні хвороби: сечокамґяну, хвороби сечостатевої
системи, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи,
ендокринно-обмінні порушення, котрі є показами для санаторно-курортного
лікування на курорті Трускавець.

Крім того, санаторно-курортне лікування даних груп хворих розцінюється
хворим як доказ його виліковності, що є суттєвим з позиції онкологічної
деонтології.

Відомо, що пухлинна хвороба є не місцевим процесом, а загальним
захворюванням всього організму, яке протікає на фоні зниження як
неспецифічної резистентності, так і імунологічної компетентності
організму (В.Г Пинчук., 1981; В.А. Воронцов и др., 1984). З цих позицій
стратегія лікування онкопатології полягає в ліквідації імунної депресії,
підсиленні протипухлинної реакції організму шляхом специфічної
імунізації і неспецифічної стимуляції різноманітними біологічними,
хімічними і синтетичними стимуляторами (В.Г Пинчук., 1981).

Накопичилось багато експериментальних та клінічних даних про
ксенобіотично-адаптогенну дію мінеральної води Нафтуся та вплив її на
неспецифічну опірність організму (С.В. Ивасивка и др., 1990; И.Л.
Попович и др., 1990, 1995; І.С. Флюнт, 2003). В зв’язку з цим виникла
необхідність з’ясувати роль внутрішнього вживання мінеральної води
Нафтуся, як адаптогенного фактору, який сприяє посиленню загальної
неспецифічної резистентності, що в значній мірі зумовлює протипухлинний
захист організму. Це припущення й лягло в основу проведення
експериментально-клінічних досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є
фрагментом теми Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України
“Інтегральна кількісна оцінка загального стану здоров’я (віталітету)
різних категорій осіб, котрі прибувають на курорт Трускавець, впливу на
нього стандартного бальнеотерапевтичного комплексу та пошук методів
підвищення ефективності бальнеотерапії, бальнеореабілітації і
бальнеосанації” (№ ДР 0104U007397). Експериментально-клінічні
дослідження, присвячені вивченню впливу мінеральної води Нафтуся на
неспецифічну резистентність організму при неопластичних процесах,
виконані безпосередньо здобувачем.

Мета роботи: вивчити вплив мінеральної води Нафтуся на показники
неспецифічної резистентності у щурів з прищепленими пухлинами та у
хворих після радикального лікування онкопатології для обгрунтування
можливості санаторно-курортної реабілітації.

Для досягнення мети роботи необхідно було виконати наступні завдання:

дати порівняльну характеристику стану показників неспецифічної
резистентності у щурів з пухлинами різного походження (карцинома Герена,
саркома 45, лімфосаркома Пліса) та хворих після радикального лікування
онкопатології;

дослідити вплив різних курсових навантажень мінеральною водою Нафтуся на
показники неспецифічної опірності організму (фагоцитарну активність
лейкоцитів, мікробне число, індекс перетравлення, лейкоцитарну формулу,
реакцію бласттрансформації лімфоцитів, натуральні кілери) піддослідних
щурів;

дослідити вплив мінеральної води на показники імунологічної реактивності
людей, які в минулому були піддані радикальному лікуванню онкопатології
(Т-лімфоцити, Та- лімфоцити , Т-хелпери, Т-супресори, В-лімфоцити, Ig G,
Ig A, Ig M, ЦІК).

на основі отриманих даних сформулювати положення про можливість та
доцільність використання мінеральної води Нафтуся в комплексі
реабілітаційних заходів для хворих після радикальної онкотерапії в
умовах курорту Трускавець.

Об’єкт дослідження: щурі з пухлинами різного походження (карцинома
Герена, саркома 45, лімфосаркома Пліса); хворі після радикального
лікування онкопатології.

Предмет дослідження: вплив внутрішнього прийому мінеральної води Нафтуся
на показники неспецифічної резистентності організму.

Методи дослідження: клінічні, фізіологічні, біохімічні, імунологічні,
статистичні.

Наукова новизна. Встановлено, що розвиток експериментальних пухлин
різного походження (карцинома Герена, саркома 45, лімфосаркома Пліса)
супроводжується розвитком імунної дисфункції (пригнічення реакції
бласттрансформації лімфоцитів селезінки, пригнічення маси центральних і
периферичних органів імуногенезу, змінами з боку білої крові), однаково
вираженою при всіх типах пухлин. Доказано, що мінеральна вода Нафтуся
сприяє значному гальмуванню росту привитих пухлин, що поєднується з
активацією неспецифічного імунологічного захисту, і в значній мірі
визначає протипухлинну опірність організму тварин.

В порівняльних дослідженнях впливу різних режимів застосування
мінеральної води встановлено, що оптимальний ефект (гальмування
пухлинного росту і зниження вираженості імунної дисфункції) досягається
навантаженням мінеральною водою впродовж 21 дня до трансплантації пухлин
і протягом 17 днів після їх прививки.

Протипухлинний ефект Нафтусі зумовлений її тривалим ритмічним
надходженням в організм, що підтверджує провідну роль індукції
детоксикаційних систем органічними речовинами-ксенобіотиками мінеральної
води в розгортанні загальної адаптаційної реакції організму. Потужність
секреторно-транспортної системи нирок віддзеркалює протипухлинну дію
Нафтусі.

Показано, що призначення мінеральної води Нафтуся хворим після
радикального лікування онкопатології сприяє підсиленню загальної
неспецифічної резистентності, що у великій мірі визначає стан
протипухлинного захисту організму.

Практичне значення. Отримані дані дають уявлення про можливість
санаторного лікування на курорті Трускавець хворих після радикальної
онкотерапії, дозволяють розробити науково обгрунтовані методики
лікування таких хворих з супутньою гастроентерологічною та урологічною
патологією на підставі отриманих даних про посилення загальної
неспецифічної резистентності організму при внутрішньому прийомі
мінеральної води Нафтуся. Розробка нових методик лікування хворих після
радикальної онкотерапії забезпечить покращення якості життя, загального
самопочуття, стимуляцію протипухлинної резистентності організму.

Декларація особистого внеску. Ідея та загальний напрямок роботи належить
науковому керівнику д.м.н., проф. Івасівці С.В. Здобувачем самостійно
відібрана і проаналізована наукова література з досліджуваної проблеми,
особисто проведені фізіологічні експерименти та клінічні спостереження,
здіснена активна участь у імунологічних дослідженнях, проведена
статистична обробка одержаних результатів та їх інтерпретація,
сформульовані основні висновки роботи та підготовлені до друку
публікації за матеріалами дисертації.

Апробація роботи. Основні положення дисертації викладені та обговорені
на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми застосування
мінеральних вод у медичній практиці” (Трускавець-Моршин, 2001);
“Природні лікувальні ресурси (мінеральні води, лікувальні ропи та грязі)
України – геологічний потенціал оздоровлення нації в сучасних
економічних умовах (Одеса, 2002); ІІ конф. Асоціації учених м. Трускавця
(Трускавець, 2002); “Курортні природнi ресурси та фiзичнi чинники в
медичнiй реабiлiтацiї” (Слав’янськ, 2002); “Лiкувальнi фiзичнi чинники
та здоров’я людини (Одеса, 2003); спільному засіданні відділу
експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця
НАН України та кафедри ФУЛІП Львівського державного університету ім. Д.
Галицького (Трускавець, 2005). Апробацію роботи проведено на спільному
засіданні відділу експериментальної бальнеології, групи клінічної
бальнеології та фітотерапії Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН
України та засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної
реабілітації та курортології

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з
них 7 статей в профільних наукових виданнях, 4 тез доповідей.

Об’єм і структура роботи. Дисертація викладена на 152 сторінках
машинописного тексту. Ілюстрована 58 таблицями, 27 рисунками. Робота
складається із вступу, досліджень, підсумків, висновків і списку
літератури, в котрому приведено 209 джерел, з них 186 вітчизняних та 23
іноземних авторів.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні дослідження. Всі дослідження проведені на щурах лінії
Вістар обох статей (160 щурів), масою тіла (м.т.) 200-220 г. Штами
перевивних пухлин: карциноми Герена, лімфосаркоми Пліса і саркоми 45
отримані із Інституту експериментальної патології, онкології і
радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України.

Проведено три серії експериментів. В кожній серії досліджували вплив
води Нафтуся на ріст одного із зазначених штамів перевивних пухлин. Всі
пухлини (0,5 мл 10 %-ї суспензії) прищеплювали за стерильних умов
підшкірно, з правого боку, між передньою і задньою лапками. У кожній
серії, після 7-денного латентного періоду приживлення пухлини, тварин
рандомізували на контрольну і дві дослідні групи, згідно розмірів
пухлинних вузлів. Щурів контрольної групи утримували на стандартному
раціоні віварія і вільному доступі до водопровідної води з автопоїлок,
впродовж 10 днів. Щурів першої дослідної групи утримували за аналогічних
умов, водночас щоденно примусово поїли водою Нафтуся при допомозі зонду,
в дозі 1,5 % м.т. Щурі другої дослідної групи споживали Нафтусю довільно
з автопоїлок, для підтримки водного балансу організму. Харчування щурів
цієї групи аналогічне контрольній, проте водопровідна вода відсутня. У
кожній серії експериментів третю дослідну групу складали щурі, котрих
щоденно примусово поїли Нафтусею в дозі 1,5 % м.т., 21 день до
прищеплення і 17 днів після. Інтактні щурі служили додатковим контролем
у кожній серії експериментів.

Після завершення поїння у всіх щурів кожної із серій визначали вміст
гемоглобіну, підраховували чисельність еритроцитів і лейкоцитів
периферійної крові та оцінювали активність секреторного транспорту в
нирках, згідно відносної (%) секреції фенолроту, використовуючи
властивість барвника вибірково поглинати видиме світло довжиною 540-580
нм у лужному середовищі. Фенолрот (0,35 мг/кг) вводили щурам
внутрішньоочеревинно, у формі 0,01 %-го розчину, зразу ж після
перорального навантаження тварин водопровідною водою (2 % м.т.).
Тривалість збору сечі – 1 год. Стандартні розчини фенолроту (5, 10 і 20
мг/л) готували із вихідного 0,01 %-го розчину, котрий вводили щурам.
Проби сечі попередньо центрифугували при 3 000 об/хв, впродовж 5 хв.
Стандартні розчини фенолроту і супернатант сечі змішували із 1N розчином
NaOH у співвідношенні 1:5. Стійкість забарвлення контролювали
спектрофотометрично, для чого через 10 хв для всіх стандартних розчинів
і однієї із проб реєстрували суцільний спектр поглинання на
спектрофотометрі Specord UV VIS (ФРН). Діапазон поглинання (540-580 нм)
і максимум поглинання (560 нм) узгоджувалися з літературними даними.
Оптичну щільність вимірювали фотоколориметрично, при зеленому
світлофільтрі (540 нм).

В подальшому тварин декапітували. Кров забирали на 4 %-ий лимоннокислий
натрій, центрифугували при 1500 об/хв впродовж 10 хв, для отримання
фракції лейкоцитів. Реакцію бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ)
оцінювали стандартними методами. Визначали масу пухлини, а також масу
тимуса, селезінки, наднирників (індикатори імуногенезу, адаптації,
стресу).

Отримані результати опрацьовували статистично.

Клінічні дослідження. Обстежено 184 особи у віці від 21 до 67 років, з
них мужчин – 38, жінок – 146. Хворих поділили на 7 груп згідно
локалізації пухлинного процесу, а саме: І група – 20 хворих раком
щитовидної залози, ІІ – 30 хворих раком органів травлення, ІІІ – 48
жінок з новотворами молочної залози, IV – 19 жінок хворих раком матки, V
– 44 пацієнтів раком органів сечовидільної системи, VI – 8 хворих раком
шкіри, VII- 15 хворих новотворами інших локалізацій. Матеріалом для
дослідження була периферійна кров. Фактори неспецифічної резистентності
та субпопуляції імунокомпетентних клітин досліджували до та після
базисної терапії (Е.У. Пастер та співавт., 1989; Л.Є. Лаповець, Б.Д.
Луцик, 2002, І.Л. Попович та ін., 2003).

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні дані. Отримані результати засвідчують, що мінеральна
вода Нафтуся не лише не викликає прискорення темпу росту перевивних
пухлин, але зумовлює чітку тенденцію до його гальмування (табл. 1).

Таблиця 1. Вплив Нафтусі на ріст експериментальних пухлин у щурів

Форма досліду Маса пухлин, г

Карцинома Герена Саркома 45 Лімфосаркома Пліса

Контроль 31,3 ± 3,6 (7) 19,2 ± 3,8 (6) 34,2 ± 4,5 (13)

Нафтуся в дозі 1,5 % м.т. інтрагастрально 14,5 ± 10,4 (6)

Г=53,7 % 11,2 ± 3,8 (7)

Г=41,7 % 12,9 ± 6,2 (6) #

Г=62,3 %

Нафтуся при вільному доступі до автопоїлок 20,2 ± 4,5 (7)

Г=35,5 % 16,6 ± 4,4 (5)

Г=13,3 % 29,8 ± 11,6 (5)

Г=12,9 %

Нафтуся превентивно в дозі 1,5 % м.т. 10,4 ± 4,4 (6) ###

Г=66,8 % 7,6 ± 2,7 (6) #

Г=59,7 % 12,6 ± 3,8 (6) ##

Г=64,3 %

Примітка. Тут і в подальшому #, ##, ### – р ?IZ ? - ??????- " $ ? 3/4 A A Ae AE E E I I ? O i ¦ & n1/4w|zUz??E?f‚e‚oeoeoeoeoeoeoeiiiiissiNNNNAssiss Oe0! ! ?????? ! ! ! ! ! ! ! ! J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J ?????J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J J =0,09; F=6), індекс кіллінгу нейтрофілів (з2=0,08; F=5,5), їх мікробне число (з2=0,06; F=3,9) і, нарешті, природна кіллерна активність (з2=0,05; F=3,0) та рівень реалізуючих її натуральних кіллерів (з2=0,04; F=2,6). Вклад у розподіл контингенту на кластери решти параметрів імунітету, а також показників загального аналізу крові, віку, статі, локалізації пухини - виявився несуттєвим (з20,05). Для
дальшого аналізу відібрано 9 параметрів імунітету із найбільшими
величинами з2 (0,71ч0,13), тобто головних кластероутворювальних
параметрів.

Для кількісно-якісної оцінки імунодисфункції нами використано дві шкали
(табл. 6). Перша з них створена на основі градацій, приведених в
керівництвах по імунології (В.Г. Передерій і співавт., 1995; А.В.
Караулов і співавт., 2002).

Таблиця 6. Кількісно-якісні шкали оцінки імунодисфункції за різними
параметрами

Імунодисфункція Ступінь Параметр

Доля норми (X/N)

Відсутня 0 >0,85

Легка I 0,85-0,67

Середня II 0,66-0,33

Виражена III 0,992

Дуже слабка Іа 0,992-0,900

Слабка Іб 0,899-0,715

Середня ІІа 0,714-0,500

Більша за середню ІІб 0,499-0,285

Значна ІІІа 0,284-0,100

Дуже значна ІІІб

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020