.

Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом Х (діагностика, клініка, профілактика, лікування) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
148 6365
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

Хаустова Олена Олександрівна

(616.89+616.1/9): 616-008.9-085:615.851+ 615.21

Психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом
Х

(діагностика, клініка, профілактика, лікування)

14.01.16 – психіатрія

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті

соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України

Науковий консультант

доктор медичних наук, професор

Чабан Олег Созонтович, Український НДІ соціальної і судової психіатрії
та наркології МОЗ України, відділ соціальної та екстремальної
психіатрії, сектор соціальних проблем пограничних станів та
соматоформних розладів, завідувач сектору

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Самохвалов Віктор Павлович, Кримський
державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України,
кафедра психіатрії, завідувач кафедри

доктор медичних наук Пилягіна Галина Яківна, Український НДІ соціальної
і судової психіатрії та наркології МОЗ України, заступник директора з
наукової роботи

доктор медичних наук, професор Казакова Світлана Євгенівна, Луганський
державний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії і
наркології, завідувач кафедри

Захист відбудеться 21 вересня 2007 р. о __10__ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д. 26. 620. 01 в Українському НДІ соціальної
і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ за адресою:
04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського НДІ
соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ за
адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий 14 серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук Н.О. Дзеружинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливість поєднання психічного, соматичного та
соціального здоров’я людини підкреслена в визначенні Всесвітньої
Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) і підтверджена в наукових
дослідженнях (WHO, 1948, 2002; Платонов К.К., 1972; Дробижев М.Ю., 1997;
Самохвалов В.П., 1998; Циркин С.Ю., 2001; Москаленко В.Ф., 2004).
Принцип єдності тілесного і психічного забезпечує комплексний підхід до
клінічного обстеження і лікування пацієнта, що є необхідним для всіх
медичних спеціальностей (Битенский В.С., 1999; Александровский Ю.А.,
2002; Александер Ф., 2002; Підкоритов В.С., 2003; Сандомирский М.Е.,
2005). Сучасні біопсихосоціальні дослідження різних захворювань
підтверджують їх біопсихосоціальну природу, або, за сучасною
термінологією, діатез-стресову модель (Wilson M., 1993; Винник М.І.,
2002; Холмогорова А.Б., 2002 ; Brotman D.J., 2002; Martin L.J. et al.,
2003; Чуприков А.П., 2005). За цією моделлю, біологічний діатез або
біологічна уразливість стає хворобою тільки за умови впливу стресорів –
несприятливих психологічних та соціально-психологічних факторів (Uexkull
Th.V., 1963, 1996; Гаранян Н., 1999). Шкідливі психічні фактори
зустрічаються практично завжди в соціально-психологічній сфері сучасної
цивілізації (Головаха Е.И., 1997; Штомпка П., 2001; Eschwege E., 2003).
Генетично обумовлена норма реакції має еволюційно-історичний
пристосувальний характер, вона може “не встигати” за новими темпами змін
середовища (Войтенко В.П., 1991; Малкина-Пых И.Г., 2003). Це є важливим
чинником розвитку “хвороб цивілізації”, значна частина яких відноситься
до психосоматозів (Дильман В.М., 1987; Paul S. et al., 2002).
Діагностика та лікування психосоматичних розладів, як і саме поняття
“психосоматична медицина” пройшли складний еволюційний шлях (Matthew H.,
1998; Михайлов Б.В., 1999; Березанцев А.Ю., 2001; Kuchenhoff J., 2001;
Напреенко А.К., 2002; Фільц О.О., 2003). Частота психосоматичних
розладів досить висока і коливається серед населення від 15 до 52%, а в
загальмедичній практиці – від 30 до 57% (Коркина М.В., 1995; Green J.W.,
1997; Табачніков С.І., 2002). Такі розходження в показниках можна
пояснити використанням різних діагностичних критеріїв соматизації
(Eseobar J.I., 1987; Kellner R., 1990; Janca A. et al., 1995; Mumford
D., 1993; Холмогорова А.Б., 2001; Воронов М., 2002). Регістр
психосоматичного реагування значно розширився за рахунок включення в
нього захворювань серцево-судинної системи, великого числа шкірних і
урогенітальних захворювань, мігрені й ін. (Андропов Ю.Ф., 2002;
Юрьева Л.Н., 2002; Кулаков С.А., 2003; Смулевич А.Б., 2004). Крім того,
психосоматичні розлади вважаються одним з різновидів саморуйнуючої
поведінки (Пилягина Г.Я., 2002; Ейдеміллер Е. Г., 2003). Тлумачення
терміна “психосоматичні розлади” значно розширилося і вийшло за межі
“класичних психосоматозів”. В сучасному розумінні, психосоматичний
розлад – це соматичне захворювання, в етіопатогенезі якого вагомі
емоційні та когнітивні фактори у вигляді внутрішньоособистісного
психологічного конфлікту, як правило, витісненого (Любан-Плоцца Б.,
1997; Бройтигам В., 1999; Марута Н.О., 1999, 2000; Чабан О.С., 1999,
2002).

Серед багатьох психосоматичних розладів, у виникненні та розвитку яких
вагомими є психологічні травми з дитинства і протягом життя, агресія,
тривога, страх, останніми роками увагу дослідників привертає
симптомокомплекс метаболічний синдром X (МСХ) (Bouchard С., 1995; Боднар
П.М., 2002; Grundy S.M., 2002). Еволюція цього стану пройшла від суто
соматичних визначень: “синдром інсулінорезистентності” (Haffner S.,
1992; Eschwege E., 2003), “смертельний квадрат” (Kaplan N.M., 1989),
“смертельний секстет” (Enzi G., 1994) до комплексних психосоматичних,
таких як хвороба “західного способу життя” (Reaven G., 1988) або
“занадто розвинутої цивілізації” (Giannini E., 2003), “синдром
порушеного способу життя” (Cheng T.O., 2004), “ефект снігової кулі”
(Keltikangas-Jarvinen L., 1998), “вулиця з двобічним рухом” (Raikkonen K
, 2002). Страждає від МСХ більш 35% молодого населення західних країн, а
після 60 років частка хворих складає вже понад 45% (Balkau B. et al.,
2002; Bonora E. et al., 2003; Маньковский Б.Н., 2005). Причому, хвороба
настільки серйозна, що в даний час є однією з пріорітетних проблем
медицини (Kereiakes D.J., 2003).

МСХ звичайно починає розвиватися після 30 років, але зараз
діагностується також у підлітків та дітей (Bao W. et al., 1994;
Eisenmann J.C., 2003; DeFerranti S.D. et al., 2004). Соматичними
проявами МСХ, згідно з діагностичними критеріями (Aguilar-Salinas C.A.
et al., 2003; Cheal K.L. et al., 2004; Pladevall M., 2006), є насамперед
абдомінальне ожиріння (Anderson P.J. et al., 2001; Haffner S., 2003), а
також підвищення артеріального тиску, рівня глюкози крові (ймовірність
розвитку цукрового діабету 2-го типу) та показників холестеринових
фракцій крові, що приводять до розвитку атеросклерозу. У захворілих
також знижується імунітет та стійкість до інфекцій, виникає ризик
розвитку онкологічних захворювань, настає передчасне старіння (Liese
A.D., 1998). Психічними проявами МСХ є постійне почуття втоми і
виснаження; непояснені спалахи сильного голоду і періодично виникаюче
бажання з’їсти що-небудь солодке; емоційні розлади – дратівливість,
приступи гніву, люті і панічного страху, що переходять у стан
слізливості (Hearn M.D., 1989; Keltikangas-Jдrvinen L. et al., 1996;
Rosmond R., 2005). Клінічні прояви МСХ включають також: зневіру,
когнітивні проблеми (гіпомнезію та зниження зосередження), еректильну
дисфункцію. За частотою психічних розладів на перший план виходять
тривожно-депресивні та іпохондричні стани (Wing R.R.; Boswell E.B. et
al., 1997; Пятницкий Н.Ю., 2001). Біологічною основою МСХ є зниження
чутливості тканин до інсуліну, а пусковим механізмом виступає підвищена
активність симпато-адреналової системи (Kjeldsen S.E. et al., 1992; Rabn
К.N., 1999). Каузальними факторами МСХ стають надмірні психологічні
навантаження, зниження фізичної активності, калорійна їжа і недолік у
ній біологічно активних речовин (McLeod J.D., 1990; Park H.S., 2004).
Особлива роль у формуванні МСХ належить підвищеній ворожості та
прихованим формам агресії (Miller T.Q. et al., 1996; Niaura R., 2000,
2002; Rдikkцnen K., 2003; Nelson T.L. et al., 2004).

Дитинство і юність виявляються найбільш впливовими етапами на формування
актуальних життєвих стратегій людини, бо це періоди збільшеної мозкової
пластичності. Хронічна активація системи відповіді на стрес у
включається у патологічний цикл збільшення гіперглікемії,
гіперхолестеринемії і потреб в інсуліні, що клінічно проявляється у
вигляді метаболічного синдрому Х. Потрібність у безпеці зберігається на
протязі всього життя, а отримані в дитинстві психосоцільні травми стають
підгрунтям для хвороби. Утрата, або навіть потенційна втрата любові,
звичайно сприймається мозком як погроза й активізує ті ж самі механізми,
як при реакції на інші стресорні фактори з подальшим формуванням
метаболічного синдрому Х. Поява окремих психічних та соматичних ознак
МСХ на етапі формування синдрому розцінюється як своєрідний
допатологічний стан, обумовлений компенсаторною напругою організму.
Ступінь адаптивної психосоматичної напруги індивіда у вигляді сукупної
негативної динаміки психопатологічних феноменів може бути покладена в
основу діагностики МСХ, що випереджає наступний розвиток низки
захворювань (цукрового діабету 2 типу, гіпертонічної хвороби, ішемічної
хворобі серця і, можливо, інших) (Krantz D.S., 1996; Коваленко А. Н.,
1999; Дзеружинская Н.А., 2002; Fritschi C., 2004; Blonde L. et al.,
2005; Лишневская В.Ю., 2005). Синдром Х, у всякому разі, на ранніх його
стадіях цілком виліковний (Berra K., 2003). Але у багатьох дослідженнях,
присвячених МСХ та його окремим складовим (ожирінню, гіпертонії,
цукровому діабету 2 типу, атеросклерозу) наголошується на тому, що
навіть безперервне медикаментозне лікування недостатнє для підтримання
високої якості життя пацієнтів (Kutschman R.F., 2004; Barclay L., 2005).
Лікування повинно бути комплексним та мати на меті зміну актуальної
життєвої стратегії особистості: психотерапія, адекватна медикаментозна
терапія, низькокалорійна дієта, фізичні навантаження, активний спосіб
життя і т.д. (Esposito K., 2003; Benard E.J., 2004). У сучасних
посібниках стосовно впливу на окремі компоненти МСХ особливо
підкреслюється, що модифікація способу життя є терапією першої лінії
(Boulogne A., 2004; Scheen A.J., 2004; Митченко Е.И., 2005; Rejeski W. ,
2005).

На сьогодні у світі проведено і проводиться ще декілька міжнародних
клінічних досліджень, присвячених проблемі МСХ. За даними завершеного в
2005 році клінічного дослідження, ефективність дієти та фізичних вправ
перебільшує ефективність терапії метформіном в редукції проявів МСХ
(Barclay L., 2005; Orchard T.J. et al., 2005). У 2006 році закінчено
трирічне дослідження, яке підтвердило позитивний вплив зміни способу
життя у вигляді збільшення фізичної активності та дотримання дієти у
пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом 2 типу та надлишковою вагою.
З метою вивчення впливу модифікації стилю життя на здоров’я пацієнтів з
МСХ у 2005 почато міжнародне клінічне дослідження Cooperative Lifestyle
Intervention Program (CLIP), розраховане до 2010 року. Вплив складних
взаємодій поведінки, соціально-економічного статусу, культури та
етнічної приналежності у осіб працездатного віку на формування МСХ як
фактору ризику серцево-судинних захворювань, вплив модифікації стилю
життя на захворюваність вивчається у міжнародному клінічному дослідженні
Partnership Programs to Reduce Cardiovascular Disparities (2004 – 2009
р.р.). Це дослідження має на меті визначити певні психосоціологічні
фактори як предиктори надлишкової ваги та МСХ, проаналізувати нові
біомаркери людської патобіології, а також оцінити інноваційні
цілеспрямовані динамічні лікарські стратегії для пацієнтів з МСХ. Отже,
проблема діагностики та лікування метаболічного синдрому Х є актуальною
для світової медицини та, на жаль, далекою від вирішення.

Наукові дослідження психосоматичної концепції МСХ дуже перспективні для
сучасного розвитку медицини. З’явилася певна можливість причинно
зв’язати велику групу хвороб, що істотно впливають на структуру
захворюваності, смертності і тривалість життя, з порушенням актуальних
життєвих стратегій сучасної людини. Ця концепція визначає і
патогенетично обґрунтовує заходи щодо захворювань, що поєднуються в МСХ
на медичному, медико-соціальному та соціальному рівнях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційної роботи є ініціативною. Дисертація виконана відповідно до
плану науково-дослідної роботи Українського НДІ соціальної та судовой
психіатрії і наркології МОЗ України, за темами “Психотерапія та
психогігієна цукрового діабету (психосоматичний підхід)” (2003 р., №
державної реєстрації – 0104U000907), і “Розробити комплексну систему
психотерапевтичної та психогігієнічної трансформації актуальних
особистісних життєвих стратегій хворих на цукровий діабет
(біопсихосоціальний аспект) з позицій психосоматичного підходу” (2004 –
2006 р.р., № державної реєстрації – 0103U000677), а також регламентуючих
документів ВООЗ (2002, 2005) щодо розробки й здійснення національних
програм, спрямованих на запобігання зростанню психосоматичної
захворюваності. Виконання дисертаційного дослідження відповідало також
плановій тематиці відділення діабетології Інституту ендокринології та
обміну речовин АМН України ім. В.П. Комісаренка – “Розробити нові
методики діагностики, лікування та профілактики цукрового діабету та
його ускладнень з метою їх впровадження в практику” (2003 – 2005 р.р., №
державної реєстрації – 0103U000806) та Державній цільовій програмі у
сфері профілактики та лікування хворої людини “Цукровий діабет” (Указ
Президента України від 21.05.1999 р., № 545/99).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – на основі дослідження
етіопатогенетичних закономірностей формування та
клініко-феноменологічних особливостей психічних та психосоматичних
розладів у пацієнтів з МСХ розробка та впровадження комплексної програми
біопсихосоціальної корекції цих розладів з адекватною соціалізацією у
вигляді трансформації актуальних життєвих стратегій пацієнтів.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження поставлено такі завдання:

1. Дослідити і систематизувати психосоціальні чинники етіопатогенезу
МСХ, розробити теоретичну модель патогенезу МСХ на основі сучасних
природничонаукових методологічних підходів та біопсихосоціальної
парадигми.

2. Дослідити особливості психосоціальної адаптації пацієнтів з повним та
неповним МСХ із хронологічною самооцінкою якості життя на основі
комплексної діагностики.

3. Дослідити та систематизувати клініко-феноменологічні особливості
розладів психіки пацієнтів з МСХ на основі аналізу патогенетичних
механізмів їх формування з урахуванням соціально-психологічних
характеристик індивідууму, конфлікту його свідомих та підсвідомих
потягів та конфлікту його мотивацій життя.

4. Визначити, дослідити ефективність та систематизувати оптимальні
тактики терапії психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ
(психофармакотерапія, індивідуальна та групова психотерапія) на основі
моніторингу динаміки цільових психопатологічних феноменів – “мішеней”
терапії.

5. Розробити, дослідити ефективність та впровадити в клінічну практику
комплексну програму біопсихосоціальної корекції психічних та
психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ у вигляді трансформації їх
актуальних життєвих стратегій.

Об’єкт дослідження – психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з
МСХ; їх діагностика та лікування як проблемне поле сучасної соціальної
психіатрії.

Предмет дослідження – психосоціальні чинники етіопатогенезу МСХ,
механізми психосоціальної адаптації, методи діагностики та лікування
психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ.

Методи дослідження. Для дослідження клініко-патогенетичних
закономірностей психічної складової МСХ було застосовано метод
структурованого інтерв’ю у межах клініко-феноменологічного підходу у
вигляді “Мультимодальної карти обстеження психосоматичного пацієнта”
(Чабан О.О., Хаустова О.О., 2004). Клініко-анамнестичний та
соціально-психологічний методи було використано для аналізу
психосоціальних чинників етіопатогенезу МСХ з урахуванням
просторово-часових особливостей соціальних систем, в яких функціонує
особистість. Клініко-психопатологічний метод застосовувався для оцінки
психічного стану пацієнтів та діагностики психопатологічних розладів. За
допомогою патопсихологічного методу здійснювалася формалізована оцінка
психопатологічних порушень у досліджуваних осіб. Для виявлення
психопатологічних феноменів психічної складової МСХ у межах
експериментально-психологічного дослідження було застосовано такі тести,
як шкала реактивної й особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна
(1978); шкала самооцінки депресії Зунга (Zung W.W.K., 1965); Торонтська
алекситимічна шкала (Taylor G.J. et al., 1985); методика визначення
показників і форм агресії А.Басса й А.Даркі (1957). Для оцінки
проблемності міжособистісних відносин використано методику незакінчених
речень Сакса-Сіднея, модифіковану для психосоматичних пацієнтів (1969);
для візуалізації психофізичних кореляцій – малюнковий проективний тест
(К. Маховер, 1996). Математична і статистична обробка даних
здійснювалась за методами варіаційної статистики з оцінкою закону
розподілу, використанням відповідних параметричних та непараметричних
критеріїв: Фішера (ц*), Пірсона (ч2), Спірмена (rs.), однофакторного та
двофакторного дисперсійного аналізу ANOVA.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в українській психіатрії
на підставі багаторічного рандомізованого клінічного дослідження науково
обґрунтовано доцільність застосування комплексного біопсихосоціального
підходу до діагностики, лікування та профілактики МСХ. Вперше проведено
комплексне дослідження психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів
з МСХ, патогенетичних особливостей їх розвитку як відображення
соціально-психологічного впливу сучасної цивілізації на основі положень
теорії патологічного пристосування. Вперше запропоновано теоретичну
модель патогенезу МСХ на основі теорії систем, з урахуванням
особливостей його формування та резистентності до стандартної терапії.
Вперше розроблено та доведено високу інформативність і достовірність
“Мультимодальної карти обстеження психосоматичного пацієнта”.

Вперше проаналізовано психоціальні чинники виникнення і перебігу МСХ та
їх зв’язок з іншими соціопсихологічними факторами ризику, що впливали на
людину в різні періоди її життя, формуючи її актуальну життєву
стратегію. Вперше проведено докладний модальний аналіз існуючих проблем
пацієнтів з МСХ з виокремленням окремих подій протягом життя хворих, що
були неусвідомленими та витісненими, з метою подальшого формування низки
психотерапевтичних “мішеней”. Вперше здійснено аналіз таких чинників, як
наявність проблемних професійних міжособистісних стосунків та деформація
виробничих комунікативних зв’язків. Вперше здійснено системний
діагностичний аналіз актуального та батьківського родинного
дисфункціонування та продемонстровано значущість порушень міжпоколінних,
статево-ролевих та статусних емоційних і біхевіоральних взаємовідносин.
Вперше зроблено клініко-феноменологічний опис психічної складової МСХ,
як одного з системоутворюючих чинників цього стану. Вперше на основі
системних якостей МСХ обґрунтовано резистентність до стандартних
терапевтичних підходів.

Вперше визначено “мішені” психотерапевтичної та
психофармакотерапевтичної інтервенції для пацієнтів з психічними та
психосоматичними розладами в межах МСХ. Вперше запропонована низка
натуропатичних психотропних засобів для терапії пацієнтів з МСХ та
проведені клінічні дослідження їх ефективності та безпеки. Вперше
розроблено програму індивідуальної психотерапії, яка обумовлює позитивну
динаміку ресурсної бази пацієнта з МСХ під впливом макро- та
мікрочинників його оточення.

Вперше у вітчизняній психіатрії науково обґрунтовано та застосовано
комплексну стратегію лікування психічних та психосоматичних розладів у
хворих на МСХ, яка базується на зміні актуальної життєвої стратегії
пацієнтів із використанням принципів екзистенціальної та
когнітивно-біхевіоральної психотерапії. Вперше на підставі проведеного
експериментального дослідження отримано клінічно обґрунтовані та
доказові дані щодо ефективності застосування програми комплексної
корекції у пацієнтів з НМСХ та МСХ.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення результатів
дисертаційного дослідження полягає в підвищенні якості діагностики і
лікування психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ як
складової вдосконалення інтегративної (сімейної) медичної допомоги
населенню. В ході дисертаційної роботи науково обґрунтовано, розроблено,
запропоновано та впроваджено у клінічну практику методи комплексного
діагностичного дослідження психічних та психосоматичних розладів у
пацієнтів з МСХ із урахуванням соціально-психологічних чинників їх
етіопатогенезу. Отримані дисертантом експериментальні дані суттєво
доповнюють сучасні уявлення про патогенетичні механізми психічної
складової МСХ та клінічну феноменологію психічних і психосоматичних
розладів у пацієнтів з МСХ. Виділення клініко-патогенетичних критеріїв
діагностики цих розладів дозволяє достовірно визначити “мішені”
терапевтичного втручання, а також подолати резистентність до стандартної
терапії і зменшити ймовірність рецидивування не тільки психічних, а й
соматичних розладів у структурі МСХ.

Автором переконливо доведено необхідність використання в
лікувально-діагностичній практиці комплексного аналізу виробничої та
родинної дезадаптації як вагомих предикторів формування МСХ. У
дисертаційному дослідженні отримано дані щодо значущості патогенного
впливу проблемних міжособистісних стосунків та деформації комунікативних
зв’язків у вигляді порушень міжпоколінних, статево-ролевих та
соціально-статусних емоційних і біхевіоральних взаємовідносин пацієнтів
з МСХ. Вони лягли в основу комплексної програми біопсихосоціальної
корекції, яка сприяє адекватній соціалізації з відповідною
трансформацією актуальних життєвих стратегій і підвищенням якості життя
пацієнтів з МСХ.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження в клінічну практику
сприятиме подальшому вдосконаленню та підвищенню ефективності
лікувально-діагностичної роботи з пацієнтами, які страждають на МСХ.
Отримані в дисертаційному дослідженні дані дозволяють впровадити методи
комплексної діагностики та лікування психічних і психосоматичних
розладів у пацієнтів з МСХ у практику психіатричних, спеціалізованих
психосоматичних, багатопрофільних та загальносоматичних закладів охорони
здоров’я. Результати дослідження та сформульовані висновки призначені
для застосування в практичній роботі психіатрів, психотерапевтів,
медичних психологів та лікарів-інтерністів (терапевтів, ендокринологів,
кардіологів та інших фахівців), а також у навчальній підготовці
кваліфікованих кадрів за означеними спеціальностями.

Розроблені в процесі дисертаційного дослідження методи лікування
пацієнтів з МСХ впроваджено в роботу Донецької, Львівської, Черкаської
та Луганської обласних психіатричних лікарень, Кримської
республіканської клінічної лікарні №1, Дорожньої клінічної лікарні №2
ст.Київ, Центра психічного здоров’я м. Луганськ, Медичної служби УСБУ в
Луганській області, Луганської міської поліклініки №10, Психосоматичного
центру Інституту соціальних досліджень та психокорекції м. Тернопіль,
відділення клінічної діабетології Інституту ендокринології та обміну
речовин АМН України ім. В.П. Комісаренка. Результати дисертаційного
дослідження використано при підготовці посібника для лікарів сімейної
практики “Психосоматична медицина (аспекти діагностики та лікування)”, а
також впроваджено у навчальний процес кафедри психології та педагогіки
Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, кафедри
психіатрії Вінницького національного медичного університету, кафедри
дитячої, соціальної та судової психіатрії Київської медичної академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупіка, кафедри психіатрії Луганського
державного медичного університету, кафедри неврології, психіатрії,
наркології та медичної психології Тернопільського державного медичного
університету ім. І.Я. Горбачевського.

Особистий внесок здобувача. Дисертантка самостійно виконала аналітичний
огляд джерел науково-медичної інформації у відповідності до теми роботи.
Нею особисто розроблено дизайн та необхідний інструментарій дослідження,
особисто обстежено всіх пацієнтів клінічних груп та респондентів групи
порівняння, сформовано електронні бази даних, здійснено їх статистичну
обробку, аналіз та інтерпретацію. Здобувач особисто розробила всі
основні теоретичні положення дисертаційної роботи, виконала їх
експериментальне дослідження та практичне впровадження. Авторові
належить розробка методики комплексної діагностики та корекції
психічних та психосоматичних розладів у пацієнтів з МСХ.

Особистий внесок здобувача до публікацій в наукових фахових виданнях,
затверджених ВАК України, які написані у співавторстві, полягав у
наступному. У роботах № 3, 5, 22, 26 зі списку праць, наведених
наприкінці автореферату, написаних спільно з О.С. Чабаном, автором
виконано основний аналіз медичної інформації, розроблено методи
дослідження, проведено аналіз та інтерпретацію отриманих даних,
підготовку висновків. У статтях № 17, 28, що опубліковані разом з О.Ю.
Жабенко, автором проведено такий самий обсяг роботи. У статтях № 18, 25,
що опубліковані разом з О.В. Хмелевською, особистий внесок дисертантки
складався з розробки методів дослідження, отримання та аналізу основних
інформаційних матеріалів, формулювання висновків дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки
дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях
Вченої медичної (протоколи №1 від 21.01.2004 р., №8 від 10.11.2004 р.,
№3 від 24.05.2005 р., №7 від 13.12.2005 р., №3 від 07.06.2006 р.) та
Апробаційної (протокол №6 від 28.11.2006 р.) рад Українського НДІ
соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, а також у
наступних конференціях, симпозіумах і семінарах:

міжнародних – I Міжнародна конференція “Актуальные вопросы
железнодорожной медицины” (15 – 16.04.2004 р., Москва, Росія), V
Національна конференція з міжнародною участю Інституту Приватної
Психіатричної Практики “Agression. Suicidology. Victimology. Therapy and
Prophilaxis. Nicotine Addiction” (22 – 25.04.2004 р., Пловдів,
Болгарія), Науково-практична конференція з міжнародною участю “Актуальні
проблеми впровадження засад доказової медицини в психіатричну,
наркологічну, судово-психіатричну та психотерапевтичну практику” (19 –
21.05.2004, Крим, Україна), Пленум науково-практичного товариства
неврологів, психіатрів та наркологів України “Якість життя хворих на
психоневрологічні розлади та їх родин (медична та соціальна реабілітація
та інтеграція в суспільстві)” (8 – 10.12.2004 р., Донецьк, Україна),
Міжнародна науково-практична конференція “Сучасна психотерапія:
теоретичні проблеми та практика” (17 – 18.02.2005 р., Харків, Україна),
VIII Міжнародний симпозіум “Актуальні проблеми кардіоневрології” (3 –
6.05.2006 р., Крим, Україна), VIII-й Всесвітній Конгрес Біологічної
Психіатрії (28.06 – 03.07.2005, Відень, Австрія), Перший національний
конгрес “Інсульт та судинно-мозкові захворювання” (14 – 15.09.2006 р.,
Київ, Україна), XXII Конгрес Дунайської психіатричної асоціації
“Psychiatry – today and tomorrow” (11 – 15.10.2006 р., Албена,
Болгарія), Науково-практична конференція з міжнародною участю “Актуальні
проблеми соціальної, судової психіатрії та наркології” (23 – 25.10.2006
р., Київ, Україна), Українська школа-семінар з міжнародною участю
“Психотерапія і психоаналіз на шляху до євроінтеграції” (02 – 03.11.2005
р., м. Київ), IX Міжнародний симпозіум країн Східної Європи та Середньої
Азії “Неврологические расстройства” (22 – 25.04.2007 р., Крим, Україна);

національних – Науково-практичний семінар “Лікування серцево-судинних
ускладнень цукрового діабету” (7.10.2004 р., Київ).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 47 наукових робіт, у
тому числі 28 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, з них
20 одноосібних; 1 – деклараційний патент на корисну модель; 14 –
публікацій у матеріалах з’їздів, конференцій та симпозіумів; 1 –
посібник в серії “Бібліотечка практикуючого лікаря”.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу,
аналітичного огляду літератури та 4 основних розділів, узагальнення
результатів дослідження, висновків, списку використаних джерел і 2
додатків. Її викладено на 366 сторінках машинописного тексту (268
сторінок – основний текст дослідження і 98 сторінок – список
використаних джерел, таблиці, малюнки і додатки в вигляді карти
обстеження та математичних даних). Список використаної літератури
містить 650 джерел (з них 288 – україномовних та російськомовних
авторів, 362 – закордонних англомовних авторів). Роботу проілюстровано
58 таблицями, 29 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

МСХ є гетерогенним станом, комплексування компонентів якого обумовлене
психосоціальними, метаболічними і патофізіологічними взаємозв’язками.
Сполучення окремих ознак МСХ як психосоціальних, так і соматичних,
навіть при неповній маніфестації всіх його проявів, означає дуже високий
ризик серцево-судинних захворювань, цукрового діабету 2 типу,
гіпертонічної хвороби та ожиріння. Існуючі теоретичні концепції цього
комплексного стану, незважаючи на їх спрямованість на моделювання
етіопатогенетичних процесів та напрямків корекції, переважно
відображають взаємозв’язок окремих факторів ризику та їх вплив на
динаміку окремих психопатологічних та соматичних феноменів.

На тлі дослідницької гіпотези дисертаційної роботи було сформульовано
основні складові альтернативної теоретичної моделі етіопатогенезу МСХ та
принципи його лікування. Основні теоретичні положення запропонованої
моделі розроблено на основі сучасних методологічних підходів. Враховуючи
складний, мультифакторний адаптаційний етіопатогенез МСХ, для реалізації
мети і завдань дослідження були використані біопсихосоціальна парадигма
психічних розладів, парадигма соціодинамічної психіатрії та
психосоматичний підхід. Використання такої теоретичної бази, з одного
боку, дозволило вивчити духовно-тілесну єдність пацієнта в середовищі
мінливості соціальних стосунків. З іншого боку, воно забезпечило
втілення базового принципу лікування, який визначає біомедичні,
психотерапевтичні та соціальнотерапевтичні плани як частини
інтегративної медицини.

Одним з основних положень теоретичної моделі етіопатогенезу МСХ було
формулювання теорії системної патологічної адаптації як процесу, при
якому відбувається формування клінічних проявів МСХ на функціональному,
структурному, психічно-несвідомому та психічно-свідомому, а також
поведінково-діяльнісному рівнях. Виокремлення психосоціальної складової
відображає формування патологічних актуальних життєвих стратегій
пацієнтів з МСХ із поступовими виснаженням біопсихосоціальної ресурсної
бази та деформацією життєвих цілей в предиспозиційному та в маніфестному
періоді розвитку МСХ. Якісний та кількісний зміст психосоціальної
складової МСХ визначається впливом цивілізації на онтогенез, що
призводить до виникнення психічних та психосоматичних розладів.
Розроблена теоретична модель етіопатогенезу МСХ, що відображає динаміку
біопсихосоціальної ресурсної бази на тлі змін особистісних життєвих
стратегій пацієнтів з МСХ, стала підґрунтям емпіричної частини
дисертаційного дослідження.

Підтвердженням того, що МСХ являє собою цілісну психосоматичну систему,
є прояв синергетичного ефекту (розвиток МСХ може починатися з будь-якого
елементу психічної або соматичної складової, а їх сполучення – виступає
системотворчим фактором для синдрома в цілому) та ефекту емерджентності
(якості МСХ перевищують суму якостей окремих його симптомів). В свою
чергу, такі системні ефекти МСХ, як цілісність (здатність до
самозбереження) та гомеостаз (динамічна рівновага) обумовлюють
резистентність синдрому до традиційної терапії, яка передбачає вплив на
його окремі компоненти. Альтернативна теоретична модель формування МСХ,
інтегруючи біопсихосоціальний, соціодинамічний та психосоматичний підхід
до діагностики та лікування МСХ, забезпечує комплексність діагностики
актуальних ресурсів (біо-, психо-, соціо-), відстежує деформацію
життєвих стратегій і цілей у процесі формування МСХ, обґрунтовує
комплексну корекцію з подоланням резистентності до окремих видів
терапії.

Виходячи з теоретичних положень системної моделі МСХ, визначено
соціально-психологічні предиктори формування синдрома та
клініко-психопатологічні особливості його психосоціальної складової, яка
представлена психічними та психосоматичними розладами. Переважно
феноменологічний характер психопатологічних проявів МСХ визначає його
місце в МКХ-10 як F54+ (E66 – ожиріння, Е74 – порушення вуглеводного
обміну, І10 – гіпертонічна хвороба, І67 – атеросклероз, Z55-91 –
фактори, що впливають на здоров’я). На підставі повного функціонального
діагнозу МСХ визначено конкретні “мішені” терапії та сформовано
комплексну програму “Сана”, що поєднує різні підходи та тактики
терапевтичної інтервенції відносно хворих на МСХ (стандартну соматичну
терапію, психофармакотерапію, індивідуальну та групову психотерапію).
Довгодіючий стійкий ефект програми “Сана” досягається за рахунок
адекватної трансформації життєвої стратегії пацієнтів з МСХ, з
відповідним підвищенням якості їх життя.

В основу роботи покладено результати клініко-психопатологічного
дослідження, яке проводилося протягом 2003 – 2006 років на базі
Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН
України, Дорожніх клінічних лікарень №1 та №2 ст. Київ. Пріорітетними
контингентами для залучення в дослідження були пацієнти із соматичною
складовою МСХ (із ішемічною хворобою серця, атеросклерозом, цукровим
діабетом 2 типу, ожирінням або високим ризиком цих захворювань у вигляді
1–3 діагностичних критеріїв МСХ за АТР ІІІ), а також їх близькі родичі.
Ці критерії включення були обумовлені тим, що всі ці особи за рахунок
сумісного проживання, спільного харчування, об’єднаного комунікаційного
простору та міжособистісних стосунків з хворими на МСХ, мали спільний з
ними спосіб життя та будували збіжні актуальні життєві стратегії.
Соматична веріфікація метаболічного синдрому Х проводилась на основі
даних загальносоматичної медичної документації (заключення
лікарів-інтерністів та дані аналізів в амбулаторних картках та історіях
хвороби) та вимірення життєвих показників (зріст, вага, об’єм талії,
артеріальний тиск) за рекомендаціями ВООЗ згідно з АТР III (Adult
Treatment Pannel) 2001 (США) та доповнень консенсусу експертів
Міжднародної Діабетичної Федераціїї (2005). Наявність до 3-х будь-яких
приведених факторів свідчила про неповний метаболічний синдром Х, більше
3-х факторів – про повний МСХ Критеріями виключення з дослідження були
наявність іншого, ніж МСХ, соматичного захворювання; декомпенсовані
соматичні захворювання в межах МСХ; наявність психічного захворювання,
виникнення якого за часом та причиною появи не було пов’язано з МСХ.
Дали інформовану згоду на участь у дослідженні та пройшли етап скрінінгу
500 осіб.

В дослідженні використовувалися психологічні і клінічні тести та
опитувальники для об’єктивізації різних психопатологічних параметрів.
Для дослідження клініко-патогенетичних закономірностей психічної
складової МСХ було застосовано метод структурованого інтерв’ю у межах
клініко-феноменологічного підходу у вигляді “Мультимодальної карти
обстеження психосоматичного пацієнта” (Чабан О.О., Хаустова О.О., 2004).
Це інтерв’ю проводилося у режимі мотиваційної співбесіди, тому
використовувалося як інстумент підвищення прихильності пацієнтів з МСХ
до подальшої терапії. “Мультимодальна карти обстеження психосоматичного
пацієнта” складалася з шести наступних блоків, а саме: загальна
інформація, сімейний і соціальний стан, опис існуючих проблем, модальний
аналіз існуючих пробем, біологічні фактори, психологічні тести.
Клініко-анамнестичний та соціально-психологічний методи було використано
для аналізу психосоціальних чинників етіопатогенезу МСХ з урахуванням
просторово-часових особливостей соціальних систем, в яких функціонує
особистість. Клініко-психопатологічний метод застосовувався для оцінки
психічного стану пацієнтів та діагностики психопатологічних розладів. За
допомогою патопсихологічного методу здійснювалася формалізована оцінка
психопатологічних порушень у досліджуваних осіб. Для виявлення
психопатологічних феноменів психічної складової МСХ у межах
експериментально-психологічного дослідження було застосовано такі тести,
як шкала реактивної й особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна
(1978); шкала самооцінки депресії Зунга (Zung W.W.K., 1965); Торонтська
алекситимічна шкала (Taylor G.J. et al., 1985); методика визначення
показників і форм агресії А.Басса й А.Даркі (1957). Для оцінки
проблемності міжособистісних відносин використано методику незакінчених
речень Сакса-Сіднея, модифіковану для психосоматичних пацієнтів (1969);
для візуалізації психофізичних кореляцій – малюнковий проективний тест
(К. Маховер, 1996). Математична і статистична обробка даних
здійснювалась за методом варіаційної статистики з оцінкою закону
розподілу з використанням критерію Колмогорова-Смирнова; для оцінки
достовірності відмінностей використовувались критерій Фішера (ц*) та
ксі-квадрат Пірсона (ч2); для оцінки взаємозв’язку між різними
факторами був використаний однофакторний та двофакторний дисперсійний
аналіз ANOVA, кореляційний аналіз з розрахунком коефіцієнтів парної
кореляції Пірсона (r) та рангової кореляції Спірмена (с).

На підставі даних скрінінгу з урахуванням репрезентативності окремих
груп дослідження за віком і статтю, до основної групи увійшли 136
пацієнтів з неповним МСХ (група НМСХ) та 128 пацієнтів з повним МСХ
(група МСХ). Групу порівняння склали 52 особи без ознак МСХ. Вік
пацієнтів коливався від 19 до 63 років, із переважанням осіб середнього
віку (31 – 40 років – 47,79%; 41 – 50 років – 31,33 %). Середній вік
обстежених контрольної групи склав 44,81±2,17, групи НМСХ – 45,07±2,34,
а групи МСХ – 46,02±2,26 років. Достовірної різниці між групами за
середнім віком не визначено (ч2емп rs кр, р?0,01) а їх патоморфоз полягав у
збільшенні тривоги, алекситимії, ворожості, а також депресії, маскованої
цими феноменами.

Дані психометричного дослідження виявили низку цільових
психопатологічних феноменів для пацієнтів з НМСХ та МСХ. Кількість осіб
з високим рівнем реактивної тривоги за шкалою Спілбергера-Ханіна вдвічі
більша в групі НМСХ (57,35%), ніж в групі МСХ (26,36%) (ц*=2,2,
р=0,014), та вчетверо більша, ніж у контрольній групі (13,36%) (ц*=1,8,
р=0,035). Висока особистісна тривога була притаманна 42,97% групи МСХ.
Розподіл високих балів реактивної (51,2 і 42,6) та особистісної
тривожності (37,5 і 48,1) у групах НМСХ та МСХ засвідчив, що в процесі
формування МСХ за відсутності чітко окресленої соматичної патології
(гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, ішемічна хвороба серця і т.і.)
існує високий рівень психологічного дискомфорту саме на реактивному, а
не особистісному рівні. Реактивна тривожність як результат
суб’єктивного реагування емоціями напруження, занепокоєння,
заклопотаності з відповідною активацією симпато-адреналової системи,
сприяла подальшому розвиткові МСХ. Наявність у пацієнта з МСХ соматичної
хвороби збільшувала особистісну тривогу (побоювання щодо стану здоров’я,
майбутнього), але частково дезактуалізувала плинні події в його уяві.

У пацієнтів спостерігалось поєднання психопатологічних феноменів тривоги
та страху, причому при НМСХ страхи в основному відносились до сфери
інтерперсональних відносин, а при МСХ вони стосувались безпосередньо
стану здоров’я. Пацієнти з НМСХ найчастіше вказували на страх
самотності, некомпетентності, зради близьких людей, тяжкої хвороби, для
пацієнтів з МСХ були притаманні страх самотності, безпорадності, тяжкої
хвороби, смерті. Емпіричні дані дослідження підтвердили сучасну
тенденцію до маскування депресивних розладів. Часто пацієнти не
усвідомлювали і навіть заперечували наявність сиптомів депресії за
основними симптомами, але додаткові симптоми в вигляді зниження
самооцінки, втомлюваності, порушень сну, збільшення ваги, обмеження
комунікації та зниження інтересів переконливо свідчили на користь її
наявності. Депресія за шкалою Зунга була ситуативною (легкою) в групі
НМСХ (56,3 бали) та маскованою в групі МСХ (68,7 бали) тому, що
алекситимічні особливості психосоматичних пацієнтів з МСХ маскували її
прояви (76,4 і 78,1 бали відповідно). Причому кількість пацієнтів з НМСХ
та МСХ без проявів алекситимії була в п’ять разів менше в порівнянні з
контрольною групою, отже алекситимія була облігатним симптомом МСХ.

Пацієнти з МСХ реалізували агресивні почуття опосередковано, не
дозволяючи собі проявів фізичної агресії та обмежуючи прояви вербальної
агресії. Блокування емоційних проявів підтримували підозрілість та
образу – складові підвищеного у цих пацієнтів індексу ворожості. В
групах НМСХ та МСХ були зафіксовані високі індекси ворожості (12,30 і
11,36 бали) за рахунок підозрілості та образи (ц*=3,21, р=0,000);
перерозподіл агресії з підвищенням рівня непрямої агресії (7,11 і 6,24
бали) (ц*=2,92, р=0,000); відчуття провини (6,72 і 6,51 бала відповідно)
(ц*=2,55, р=0,004), та високий рівень конфліктності (20,59 і 15,21 бали)
(ц*=4,42, р=0,000). Пацієнти з НМСХ на тлі страхів та побоювань (1,82),
відчуття провини (1,37) невпевнені в собі (1,46) та в майбутньому
(1,48), мали труднощі в його плануванні (1,34); з конфліктної точки зору
оцінювали відношення до батьківської (1,68; 1,47) та власної (1.39)
родини, керівників (1,48) та товаришів (1,15), до минулого у цілому
(1,63). У пацієнтів із МСХ теж спостерігався високий рівень страхів та
побоювань (1,38) (ц*=5,121, р=0,000), невпевненість у майбутньому (1,32)
та непевність в його плануванні (1,43), але вони були більш адаптовані
до свого минулого (0,84) без відчуття провини (0,75) та демонстрували
більш адаптивний рівень міжособистісних та внутрішньоособистісних
відносин. Проективний малюночний тест показав негативне відношення до
свого тіла пацієнтів з НМСХ та МСХ, тим підтвердивши, що МСХ, як
психосоматичний розлад, є одним із різновидів саморуйнуючої поведінки. З
психосоматичного підхіду до проблеми МСХ, відчуття відсутності
екзістеціальної безпеки (тривога), страх, агресія, як явні, так і
неусвідомлені, були оцінені як базисні емоції у формуванні хвороби. Ці
почуття та алекситимія надалі були використані як “мішені” терапії.

Дослідження продемонструвало поширеність та вираженість різних варіантів
соціально-психологічного виробничої та родинної дезадаптації як
предикторів та триггерів МСХ. Спостерігалося співвідношення освітного
рівня з наявністю МСХ: вірогідно менший освітний рівень за рахунок вищої
освіти був у групі МСХ (16,4%) (ц*=1,34, р=0,09), у порівнянні з НМСХ
(28,64%) (ц*=1,5, р=0,067) та контрольною групою (28,84%) (ц*=1,53,
р=0,063). Обраний респондентами тип професії також корелював з МСХ: у
групах НМСХ та МСХ переважали особи з професіями, що вимагали вимушеного
надмірного або обмеженого спілкування протягом робочого дня (50,74%
(rs=0,4969, rs>rs кр, р?0,05) та 50,00% (rs=0,5264, rs>rs кр, р?0,05).
Вочевидь наявне обмеження вільного спілкування в групі НМСХ, де
кількість осіб з професіями вільної комунікації не досягала 3%.
Задоволення роботою було пов’язане з типом професії, очікуваннями
людиною проблем у роботі, особливостями адаптації в колективі. В процесі
дослідження виявлено низький рівень задоволення работою респондентів
усіх трьох груп, причому кількість незадоволених переважала в групі НМСХ
(69,85%; рrs кр,
р?0,01). Для групи НМСХ найбільш обтяжливими виявилися: оцінювані
пацієнтами низький соціальний статус (69,47% проти 31,25% контрольної
групі та 39,39% групи МСХ); конфлікти в колективі (41,05% проти 12,50 %
та 19,69%); прискіпливість керівництва (34,74% проти 6,25% та 13,64%) (у
всіх випадках ц*емп>ц*кр, р?0,05). У групі МСХ пацієнти наголошували на
невдале розташування місця роботи (10,61%) та вимушеному надмірно
інтенсивному спілкуванні (40,91%). Останню причину вказували й особи з
групи НМСХ (18,95%), а респонденти контрольної групи виявилися найбільш
чутливими до невигідного графіку роботи (18,75%) у порівнянні з групами
НМСХ (7,37%) (ц*=4,21, р=0,000) та МСХ (6,06%) (ц*=2,45, р=0,006). Такі
дані вказували на наявність проблемних виробничих міжособистісних
стосунків із відповідною деформацією комунікативних зв’язків у вигляді
примусу та депривації в групах НМСХ та МСХ, причому для групи МСХ була
притаманна більша астенізація.

p

?Ae

0

&

R

T

V

X

p

p

r

t

x

?

?

$??Ae

/////////eess//////////////

„O

^„O

///iiiiiiaaaaaa**********

?

?

¤

a$†.,0oooooeeoooeoooooooUUUUUUo

Eспостерігалися достовірно (рrs кр, р?0,05). Аналогічні тенденції було виявлено
при описі особливостей мікроклімату та оцінки відносин у батьківських
родинах пацієнтів з МСХ. У групах НМСХ та МСХ переважали (р?0,05) такі
типи мікроклімату, як “конфліктний” (відповідно 44,12% та 40,63% в
порівнянні з 15,38% у контрольній групі) та “кожен сам по собі”
(відповідно 56,62 % та 48,44% в порівнянні з 7,69% у контрольній групі).
Крім того, пацієнти з метаболічним синдромом при характеристиці
мікроклімату використовували слово “ніякий” (17,65% в групі НМСХ та
14,84% у групі МСХ) на відміну від осіб контрольної групи, де це слово
взагалі не згадувалось. Отже, в уяві пацієнтів з метаболічним синдромом
Х мікроклімат в батьківській родині згадувався з позицій конфліктності
та байдужості. Травмуючими для пацієнтів з НМСХ та МСХ були батьківські
надмірні вимоги (58,09% та 57,03% в порівнянні з 23,08% у контрольній
групі) та байдужість (42,65% та 37,50% в порівнянні з 9,62%), причому
група НМСХ дала найбільш негативну оцінку цим факторам. В цілому, серед
особливостей родинного життя в батьківських родинах відзначено дефіцит,
деформацію або розрив комунікативних зв’язків із відповідним дефіцитом
емоцій.

Аналіз емпіричних даних дисертаційного дослідження виявив особливості
емоційно-раціонального співвідношення в сприйнятті пацієнтами
просторово-часової об’єктивної реальності. Ступінь задоволення життям
обстежених осіб зменшувався від контрольної групи до МСХ та НМСХ
(діапазони 5 – 8, 3 – 7, 2 – 6 балів), а ступінь напруги зростав (2 – 5,
4 – 8, 4 – 9 балів). Порівняння груп за ступенем насиченості життя
важливими подіями показало, що до 25 років всі респонденти віддавали
перевагу позитивним подіям життя, але пацієнти з групі НМСХ зупинялись
на на негативних подіях дошкільного та молодшого шкільного віку, а
пацієнти з групи МСХ накопичували кількість негативних подій рік від
року.

В цілому найбільш оптимістичною в усіх групах була оцінка вікового
інтервалу 15-30 років. Після 30 років тенденції в оцінці подій життя
виявилися схожими в контрольній та МСХ групах з тією відмінністю, що
загальний рівень оцінки контрольної групи був на 20-40 % вищим в
залежності від віклвого діапазону. Однаковість тенденцій була обумовлена
сталістю поглядів на події життя як здорових осіб, так і пацієнтів з
досвідом існування соматичного захворювання. В той же час оцінка подій
життя пацієнтами з НМСХ виявилася суперечливою. З одного боку, вони
прагнули до позитивної оцінки того, що відбувалося у житті, але, з
іншого боку, цьому заважав уявний ступінь впливу на життя негативно
означених подій. Невизначеність в оцінці подій власного життя, небачення
його перспективи примушувало пацієнтів з групи НМСХ планувати найменшу
серед інших респондентів тривалість життя.

Очікувана тривалість життя пацієнтів з НМСХ та МСХ була вірогідно
(рrs кр,
р?0,05), тривожних – на 67,3%.(rs=0,5264, rs>rs кр, р?0,05). Регуляція
циклу сон–бадьорість за допомогою мелатоніна визначена в покращенні
сумарної оцінки якості сна (Д=8,23; р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020