ДЕРЖАВНА УСТАНОВА
“ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ
АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”
ІГОЛКІНА ОЛЬГА ДМИТРІВНА
УДК 616.12-053.2-036-07:616.24
Фактори ризику, прогноз та діагностика порушень стану серцево-судинної
системи у дітей з рецидивуючою та хронічною патологією органів дихання
14.01.10 – педіатрія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2007
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Державній установі “Інституті педіатрії, акушерства і
гінекології АМН України”
Науковий керівний: доктор медичних наук, професор
Бабко Софія Олександрівна,
Державна установа “Інститут
педіатрії, акушерства і
гінекології АМН України” (м.
Київ),
головний науковий співробітник
відділення
функціональної діагностики.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Кривопустов Сергій Петрович, Національний медичний університет ім.
О.О.Богомольця МОЗ України (м. Київ), професор кафедри педіатрії № 2 з
курсом медичної генетики та неонатології;
доктор медичних наук, професор
Костроміна Вікторія Павлівна,
Інститут фтизіатрії і пульмонології
ім.Ф.Г.Яновського АМН
України (м. Київ), завідувач відділення
захворювань органів
дихання у дітей.
Провідна установа: Національна медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика МОЗ України (м. Київ), кафедра педіатрії № 2.
Захист дисертації відбудеться “ 15 ” травня 2007 року о 13.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.553.01 по захисту дисертацій
на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями
“Педіатрія”, “Акушерство та гінекологія” при Державній установі
“Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України” (04050, м.
Київ, вул. Мануїльського,8).
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Державної установи
“Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України” (04050, м.
Київ, вул. Мануїльського,8).
Автореферат розісланий “ 14 ” квітня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
Л.В. Квашніна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Захворювання бронхолегеневої системи – одна з
найбільш важких та серйозних проблем педіатрії. За міжнародною
статистикою перше місце в структурі захворювань дітей та підлітків
займають хвороби органів дихання (С.Ю. Каганов и соавт., 2003; В.В.
Бережний, 2006). Сучасні особливості перебігу бронхолегеневої патології
у дітей характеризуються зростанням рецидивних та хронічних варіантів
захворювань, які супроводжуються клініко-морфологічними ознаками
поширеного, дифузного запалення і фіброзування у бронхах та легенях
(С.Ю. Каганов и соавт., 2004). Хронічна патологія легень включає як
набуті захворювання бронхолегеневої системи, так і ураження легень, які
сформувалися на основі вродженої та спадкової патології (П.П. Захаров,
Н.Н. Розинова, 2001).
В структурі рецидивуючої та хронічної захворюваності дітей рецидивуючий
бронхіт посідає одне з провідних місць, складаючи близько чверті
загальної кількості хворих. За останні роки захворюваність на
рецидивуючий бронхіт зросла у 1,5 рази (О.В. Охапкіна, 2001; Ю.К.
Больбот та співавт., 2003). Спостерігається тенденція до підвищення
частоти його трансформації у хронічні форми бронхолегеневої патології –
хронічний бронхіт та бронхіальну астму (О.В. Охапкіна, 2001; М.А.
Скачкова, 2004). Хронічний бронхіт із-за високої розповсюдженості та
небезпечності інвалідизації хворих розглядається як фундаментальна
проблема пульмонології (И.К. Волков, С.В. Рачинский, 2006). Відмічається
значне зростання розповсюдженості хронічного бронхіту у промислово
розвинутих країнах (В.Ф. Жданов, 2002; C.W. Callaban, 2005).
Бронхі-альна астма на теперішній час є найчастішим хронічним
захворюванням у дітей (Е.И. Лютина и соавт., 2003; F.D. Martinez, 2002;
G. Russells, 2006). Оцінка даних міжнародних досліджень у дітей показала
дуже широку варіабельність розповсюдженості бронхіальної астми (Е.И.
Лютина и соавт., 2004; И.В. Попова и соавт., 2004; В.А. Ревякина, 2006;
B.G. Bender, 2006).
Дихальна і серцево-судинна системи морфофункціонально взаємозалежні і
можуть розглядатися як об’єднана кардіореспіраторна система (В.Н.
Марченко и соавт., 2003), яка є індикатором адаптаційно-пристосувальної
діяльності всього організму (Р.М. Баевский, 1979). Обструктивні або
рестриктивні зміни при рецидивуючих та хронічних захворюваннях
бронхолегеневої системи, інфекційно-запальний процес у бронхах та
легенях ведуть до ранніх порушень легенево-серцевих взаємовідносин (G.
Karabiyikoglu et al., 1999).
Актуальною проблемою є вивчення особливостей формування серцево-судинних
порушень у дітей із рецидивуючою та хронічною патологією органів
дихання. Доцільним є визначення ознак ризику розвитку змін
серцево-судинної системи при бронхолегеневій патології та розробка
прогностичних моделей формування серцево-судинних ускладнень у даного
контингенту хворих.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота відповідає
напрямкам наукової роботи “Вивчити функціональний стан міокарду і
центральної гемодинаміки у дітей з рецидивуючою і хронічною патологією
органів дихання” (№ державної реєстрації 01.00.U 000142), яка була
виконана у відділенні функціональної діагностики Державної установи
“Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України”.
Мета дослідження. Удосконалення методики діагностики стану
серцево-судинної системи у дітей із рецидивуючою та хронічною патологією
органів дихання і визначення найбільш інформативних критеріїв її
порушень для розробки прогнозу подальшого перебігу патології.
Задачі дослідження:
1. Провести комплексне дослідження стану центральної та регіональної
гемодинаміки, вегетативної нервової системи, особливостей адаптації у
дітей із різними клінічними формами рецидивуючих та хронічних
захворювань органів дихання в період ремісії.
2. Виявити та оцінити особливості центральної та внутрішньосерцевої
гемодинаміки у дітей із рецидивуючою та хронічною патологією органів
дихання в період ремісії.
3. Оцінити інформативність та ефективність використання
інструменталь-них методів для оптимізації процесу діагностики порушень
функціонального стану серцево-судинної та вегетативної нервових систем.
4. Дослідити особливості кореляційних взаємовідносин показників
гомеостазу організму хворих на бронхіальну астму, рецидивуючий та
хронічний бронхіт в період ремісії.
5. Визначити прогностичну чутливість та інформативність показників, які
вивчаються, і розробити прогностичні моделі ризику виникнення змін
серцево-судинної системи та їх характеру за допомогою математичного
аналізу.
Об’єкт дослідження. Рецидивуюча та хронічна патологія бронхолегеневої
системи у дітей.
Предмет дослідження. Стан серцево-судинної, вегетативної нервової
системи у дітей, які хворіють на бронхіальну астму, рецидивуючий та
хронічний бронхіт у періоді ремісії захворювання.
Методи дослідження: клінічні, функціональні, математично-статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в комплексне дослідження
стану центральної та регіональної гемодинаміки, вегетативної нервової
системи, особливостей адаптації у дітей із різними клінічними формами
рецидивуючих та хронічних захворювань органів дихання в період ремісії
включено вивчення діастолічного резерву шлуночків серця.
Доведено, що рецидивуючі та хронічні захворювання органів дихання у
дітей в період ремісії супроводжуються порушенням діастолічної функції
міокарда та зниженням діастолічного резерву шлуночків серця, переважно
правого шлуночка, визначені зміни більш виражені у дітей із тяжким
перебігом бронхіальної астми та хронічним бронхітом.
Визначено критерії ризику виникнення порушень серцево-судинної системи у
дітей із бронхіальною астмою, рецидивуючим та хронічним бронхітом.
Створено математичну модель ризику виникнення порушень серцево-судинної
системи та прогнозу їх перебігу при рецидивуючій та хронічній патології
системи дихання у дітей та підлітків.
Розроблено критерії груп дезадаптації хворих на рецидивуючі і хронічні
бронхолегеневі захворювання.
Практичне значення одержаних результатів. Акцентовано увагу практичних
лікарів на необхідності поглибленого вивчення стану серцево-судинної,
вегетативної нервової системи та адаптаційних можливостей у дітей із
рецидивуючою та хронічною патологією бронхолегеневої системи в період
ремісії патологічного процесу з метою ранньої діагностики змін
серцево-судинної системи.
В комплексну оцінку стану адаптаційних можливостей серцево-судинної
системи у означеного контингенту хворих запропоновано включати
визначення показників кардіоінтервалографії, фізичної працездатності,
діастолічного резерву шлуночків серця, що є фактором, який характеризує
компенсаторні можливості серця та дозволяє оцінювати динаміку
діастолічного наповнення шлуночків серця.
Розроблено прогностичні моделі для комплексної оцінки стану
серцево-судинної системи у дітей із рецидивуючою та хронічною патологією
органів дихання в період ремісії патологічного процесу та запропоновано
їх застосування з метою прогнозу подальшого перебігу захворювання.
Впровадження результатів дослідження. Результати наукових досліджень
впроваджено в практику роботи Наукового центру радіаційної медицини АМНУ
м. Києва, медичної клініки “Два К” м. Львова, Ірпінської міської дитячої
лікарні Київської області, Димерської районної лікарні Київської
області, Косівської центральної районної лікарні Івано-Франківської
області, Дільничої лікарні станції Конотоп. Пріоритетність отриманих
результатів підтверджена деклараційним патентом України на винахід №
70858 А “Спосіб ранньої діагностики змін серцево-судинної системи у
дітей, хворих на хронічні бронхолегеневі захворювання”.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням. Автором особисто проведено інформаційно-патентний пошук та
аналіз наукової літератури з проблеми, що вивчалась, визначені методики
дослідження, сформовані групи хворих. Автором власноруч проведені
комплексні інструментальні дослідження дітей із бронхіальною астмою,
рецидивуючим та хронічним бронхітом, самостійно проаналізовані дані
інструментальних методів дослідження серцево-судинної системи у
обстежених дітей. Автором особисто проведена оцінка статистичних
параметрів, написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки та
практичні рекомендації, підготовлені матеріали до публікації.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були представлені
на: ІІ Українському конгресі фахівців ультразвукової діагностики (Київ,
2004), науково-практичній конференції “Патологія сполучної тканини –
основа формування хронічних захворювань у дітей і підлітків” (Харків,
2004), науковій конференції молодих вчених Інституту педіатрії,
акушерства та гінекології АМНУ (Київ, 2005), VII Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Актуальні питання педіатрії” (Київ,
2005), науково-практичній конференції “Ультразвукова та функціональна
діагностика в ангіології” (Київ, 2006), VIII Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Актуальні питання педіатрії” (Київ,
2006).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, з
них у журналах – 2, збірниках наукових праць – 2, тези матеріалів
конференцій та конгресів – 5. Отримано патент України на винахід.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 167 сторінках
тексту і включає: вступ, огляд літератури, чотири розділи власних
досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів дослідження,
висновки, практичні рекомендації. Робота ілюстрована 12 рисунками та 52
таблицями. Перелік використаних джерел налічує 236 найменувань, що
складає 24 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань
обстеження особливостей серцево-судинної системи було проведено у 152
дітей віком від 7 до 15 років, які хворіли на рецидивуючі та хронічні
захворювання бронхолегеневої системи, та проходили обстеження та
лікування у дитячих клініках ІПАГ. Обстежені діти були розподілені на
чотири групи: 34 хворих на бронхіальну астму середньої тяжкості (БАСП),
35 хворих на бронхіальну астму тяжкого перебігу (БАТП), 40 хворих на
рецидивуючий бронхіт (РБ), 43 хворих на вторинний хронічний бронхіт (ХБ)
на тлі вроджених вад розвитку бронхолегеневої системи. Всі хворі
обстежені у період ремісії захворювання. Групу контролю склали 24
здорових дитини того ж віку та статі.
Біоелектрична активність серця вивчалась за допомогою методу
електрокардіографії у 12 відведеннях за стандартною методикою.
Стан центральної гемодинаміки досліджували за допомогою ехокардіографії
на ультразвуковому сканері „SIM-7000 plus” фірми “Biomedica” з
урахуванням вимог протоколу Американського кардіологічного товариства. В
одномірному режимі визначали параметри передсердь і шлуночків, розміри
аорти і легеневої артерії, здійснювався розрахунок показників
центральної і перифе-ричної гемодинаміки (ударний об’єм, хвилинний
об’єм, фракція вигнання, скоротлива здатність лівого шлуночка, ударний
індекс, серцевий індекс, загальний та питомий периферичний опір судин).
На основі визначення серцевого індексу оцінювали тип центральної
гемодинаміки.
За допомогою імпульсно-хвильового режиму допплерехокардіографії
визначали швидкості систолічних потоків у аорті та легеневій артерії,
тривалість часу прискорення у цих судинах, середній тиск в легеневій
артерії, проводили дослідження діастолічної функції шлуночків.
Ехокардіографію з допплерометрією проводили у стані спокою та після
велоергометричного навантаження (ВЕМ). Був застосований
велоергометричний комплекс “Мінгограф”. ВЕМ складалося з двох
5-хвилинних навантажень з частотою 60 обертів на хвилину з 10-хвилинним
відпочинком між ними. Величина І навантаження складала 1,0 Вт/кг, ІІ –
1,5 Вт/кг. Оцінювали рівень загальної фізичної працездатності та
визначали параметри динаміки діастолічного наповнення шлуночків серця –
показники діастолічного резерву.
Розрахунок рівня загальної фізичної працездатності проводився за
допомогою математичної екстраполяції за формулою В.Л. Карпмана.
Визначення показника діастолічного резерву для лівого та правого
шлуночка проводили за ступенем змін у відсотках параметрів спектру
діастолічного кровотоку при навантаженні: ДР = (Е/А1 – Е/Ао) / Е/Ао ·
100 %, де Е/Ао – співвідношення Е/А до навантаження, Е/А1 –
співвідношення Е/А після навантаження.
Вивчення особливостей вегетативної регуляції проводили за допомогою
методу кардіоінтервалографії у сполученні з кліноортостатичною пробою на
автоматизованому комплексі “Cardio”. Обчислювався індекс напруження
регуляторних систем, який відображав ступінь централізації керування
серцевим ритмом. Для характеристики напрямку та ступеню змін
функціонування ВНС в момент переходу організму з одного стану в інший
визначався показник вегетативної реактивності (ВР).
Проводився однофакторний дисперсійний аналіз (one-way ANOVA) із
застосуванням пакету „SPSS 11.5 for Windows” для перевірки рівності
вибіркових дисперсій за допомогою F-критерія Фішера з поправкою
Bonferroni. Статистичну обробку матеріалу проводили з використанням
комп’ютерної програми “Excel 7.0 for Windows XP” із обчисленням середніх
величин (M(m), критерію Стьюдента, показника вірогідності. Для
визначення ступеня зв’язку вивчених показників був проведений
кореляційний аналіз із визначенням коефіцієнта кореляції Пірсона (r). За
допомогою того ж пакету застосовували дискримінантний аналіз з метою
визначення значимих показників та прогнозування порушень
серцево-судинної системи у дітей із хронічною патологією органів
дихання.
Результати досліджень та їх обговорення. Вивчення даних анамнезу
дозволило виявити особливості преморбідних чинників, які впливають у
подальшому на адаптацію до зовнішнього середовища і на перебіг
захворювання. За даними анамнезу у 35,3 % хворих на БАСП, у 42,9 %
хворих на БАТП та у 32,6 % дітей із ХБ мала місце патологія матері під
час вагітності та патологічні пологи. На першому році життя часто
хворіли на вірусні інфекції 53,6 % хворих на БА та 60,5 % хворих на ХБ,
27,5 % хворих на БА перенесли гостру пневмонію, а 53,5 % хворих на ХБ –
також і обструктивний бронхіт. Для 60,9 % обстежених хворих на БА та для
48,8 % хворих на ХБ було характерним штучне вигодовування з 1-3 місяців.
Спадкова обтяженість алергією і хронічним бронхолегеневим процесом
найчастіше спостерігалася у дітей, хворих на БА (49,3 %) та ХБ (37,2 %),
а харчова і медикаментозна алергія була притаманною дітям із БА (52,2
%).
Серед супутніх захворювань найчастіше відмічалося наявність осередків
інфекції в носоглотці та в навколоносових пазухах у вигляді поєднання
хронічного тонзиліту із аденоїдними розростаннями, які відмічалися з
високою частотою у хворих усіх груп. Патологічні прояви з боку травної
системи із ознаками дискінезії жовчовивідних шляхів або травного каналу
відмічені більше, ніж у половини хворих на БАТП, ХБ та РБ.
Вентиляційні порушення функції зовнішнього дихання спостерігалися
переважно у хворих на БАТП (62,8 %), у яких переважала вентиляційна
недостатність (ВН) середнього ступеня за обструктивним типом, та у
хворих на ХБ (55,8 %), у яких спостерігалася ВН середнього ступеня як за
рестриктивним, так і за комбінованим типом.
Тривалість захворювання варіювала у групах хворих. Більшість обстежених
дітей із БАСП (41,2 %) та РБ (40,0 %) хворіли протягом 1 року. У 77,1 %
пацієнтів із БАТП та у 60,5 % хворих на ХБ переважала тривалість
захворювання більше 3 років.
Клінічна симптоматика з боку бронхолегеневої та серцево-судинної системи
у хворих в періоді ремісії патологічного процесу була неспецифічною.
Скарги на вологий кашель із незначним мокротинням частіше пред’являли
хворі на БАТП (51,4 %) та ХБ (32,6 %). При фізикальному обстеженні
органів дихання у більшості дітей виявлено вкорочення або притуплення
перкуторного звуку у прикореневих ділянках, а також коробковий відтінок
перкуторного звуку, який був характерним для 43,5 % хворих на БА та для
41,9 % хворих на ХБ. Аускультативна картина проявлялась жорстким
диханням у 72,5 % хворих на РБ, а у 75,4 % хворих на БА та у 60,5 %
хворих на ХБ вислуховувались сухі та вологі різнокаліберні хрипи.
Обстежені хворі часто пред’являли скарги на неприємні відчуття в ділянці
серця. На почуття стиснення, часте серцебиття скаржились близько третини
пацієнтів із БА та 44,2 % хворих на ХБ. У дітей, хворих на РБ,
кардіалгії виникали достатньо рідко (у 12,5 %). У хворих усіх груп
неприємні відчуття у ділянці серця, іноді колючі або тягнучі болі часто
спостерігалися після психоемоційного навантаження, а у хворих на
бронхіальну астму та хронічний бронхіт іноді виникали без видимих
причин. Також для 22,9 % хворих на БАТП та чверті хворих на ХБ (25,6 %)
була характерна задишка після незначного фізичного навантаження.
Приглушеність тонів на верхівці серця відмічалася у чверті хворих на БА
та на ХБ. Систолічний шум на верхівці, що був локалізований, короткий,
м’якого тембру, не пов’язаний із І тоном, частіше вислуховувався у
хворих на БАТП (62,8 %) та ХБ (58,1 %). Акцент ІІ тону на легеневій
артерії вислуховувався у третини хворих на БА та у 18,6 % хворих на ХБ.
Межі відносної тупості серця були у межах вікової норми в переважній
більшості випадків. Частіше верхівковий поштовх був ослабленим у хворих
на ХБ (27,9 %).
Зміни на електрокардіограмах у обстежених дітей характеризувалися
ознаками порушення функції збудливості міокарда, як прояву
неузгодженості впливу ланок ВНС на серцеву діяльність. Такі порушення
були більш значними у хворих із бронхіальною астмою та хронічним
бронхітом. Для обстежених хворих дітей були характерними порушення
деполяризації правого передсердя, реєструвалися порушення обмінних
процесів у міокарді передсердь і шлуночків: підвищення амплітуди зубця
РІІ, ІІІ, V1, підвищення або зниження амплітуди зубця Т у відведеннях
II, V5,6. При цьому більш виражені порушення спостерігалися у хворих із
тривалістю захворювання більше 3 років, що відображало симптомокомплекс
ураження міокарду токсико-гіпоксичного генезу.
Індивідуальний аналіз параметрів центральної гемодинаміки у обстежених
дітей виявив неоднорідність гемодинамічної структури. У чверті хворих на
БА, у 45,0 % обстежених при РБ та у 39,5 % пацієнтів при ХБ визначався
еукінетичний тип гемодинаміки, однак він за своєю “економічністю”
відрізнявся від такого у здорових дітей. Збереження еукінетичного типу
гемодинаміки у хворих на БА відбувалося із збільшенням ЧСС, переважно
у групі хворих на БАТП, та достовірним підвищенням характеристик
скоротливої здатності міокарда. Так, ФВ достовірно зросла у хворих на
БАТП із еукінетичним типом гемодинаміки до 72,3 ± 1,2 %, а показник
контрактильності міокарда становив 41,1 ± 0,9 %. Подібні зміни можуть
свідчити про напруження діяльності ССС при найбільш сприятливому для її
функціонування типу гемодинаміки. У дітей із РБ при еукінетичному типі
гемодинаміки була відмічена тенденція до зростання серцевого індексу та
хвилинного об’єму за рахунок прискорення ЧСС. У хворих на ХБ показник
серцевого індексу перевищував відповідні цифри здорових дітей на 12,3
%, при цьому зростання його здійснювалось переважно за рахунок
підвищення ударного об’єму, що наближало цей тип гемодинаміки за своїми
характеристиками до гіперкінетичного.
Гіперкінетичний тип гемодинаміки, який був визначений у 23,5 % хворих на
БАСП, у 17,1 % хворих на БАТП, у 12,5 % хворих на РБ та у 27,9 % хворих
на ХБ, проявлявся достовірним зростанням серцевого індексу, що
відбувалося за рахунок збільшення хвилинного об’єму та прискорення ЧСС,
і було компенсаторною, але енергетично невигідною реакцією. Для
гіперкінетич-ного типу гемодинаміки у хворих на БА та ХБ було
характерним зменшення загального та питомого периферичного опору судин.
Хоча гіперкінетичний тип гемодинаміки не відмічався у значного числа
хворих, але така системна гемодинамічна реакція із зменшенням
периферичного опору судин була несприятливою у зв’язку з тим, що
первинно відбувалися зміни опору резистивних судин, що призводило до
змін навантаження серця тиском в аорті та зрушенням серцевого викиду.
Значне зниження ударного об’єму приводило до переважання гіпокінетичного
типу гемодинаміки у обстежених хворих, який спостерігався у 50,0 %
хворих на БАСП, у 57,2 % хворих на БАТП, у 42,5 % хворих на РБ та у 32,6
% – на ХБ. При гіпокінетичному типі гемодинаміки у хворих рівень
середнього динамічного тиску підтримувався в основному тензійним
механізмом артеріальних судин, відповідно, показники судинного опору
були підвищеними, а систолічний та ударний індекси зниженими, в
результаті чого спостерігався виражений дисбаланс між центральним і
периферичним ланцюгами апарату кровообігу.
Результати дослідження показників функціональної активності міокарда
лівого шлуночка у хворих на бронхіальну астму в період ремісії
захворювання показали зростання показника скоротливої здатності міокарда
лівого шлуночка у хворих на БАТП (68,8±0,7% проти 64,8±1,0% у
контрольній групі, рho(
0
2
4
6
6
8
:
¦(
TH
@!t*j..1X4^6†6t8?9L;?
he/r@?
he/r@?8 між діаметром легеневої артерії та тиском у ній. У хворих на БА
коефіцієнт кореляції навіть при наявності легеневої гіпертензії був
незначним (при БАСП він складав r = – 0,29, p>0,05, при БАТП r = –
0,18, p>0,05), у хворих на РБ та ХБ він також був низьким (r = – 0,32,
p>0,05 та r = – 0,32, p>0,05, відповідно). Можливо припу-стити, що
підвищення тиску в системі малого кола кровообігу при БА, РБ та ХБ в
періоді ремісії захворювання мало функціональний характер та свідчило
про лабільну легеневу гіпертензію.
Діастолічна функція правого шлуночка була зміненою у всіх групах хворих
у стані спокою. У групі хворих на БА в порівнянні з контрольними
значеннями виявлено, що зміни діастолічного кровотоку відмічалися у фазі
пізньо-діастолічного наповнення. Так, у хворих на БАСП спостерігалася
тенденція до зростання пізньо-діастолічної швидкості, а при БАТП вона
достовірно зросла на 25,0 % (0,45±0,02 м/с проти 0,36±0,01 м/с, р 68 %) та показників
максимальної швидкості кровотоку в аорті (більше, ніж 1,23 м/с) є
ознакою формування у них компенсаторної гіпертрофії міокарда лівого
шлуночка.
4. Збільшення пізньо-діастолічної швидкості трантрикуспідального
кровотоку (більше, ніж 0,45 м/с) та зменшення величини співвідношення
діастолічних швидкостей правого шлуночка (Е/Апш
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
