.

Роль коензима а в патогенезі вікової катаракти (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
107 2625
Скачать документ

ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ

ім. В.П. ФІЛАТОВА АМН УКРАЇНИ

ЖУПАН БОГДАН БОГДАНОВИЧ

УДК 617.741-004.1-053.9-07:577.151.33-092

Роль коензима а в патогенезі вікової катаракти

14.01.18 – Офтальмологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ОДЕСА – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.
Філатова АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор МАЛЬЦЕВ Едуард
Валентинович, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.
Філатова АМН України, головний науковий співробітник лабораторії
патоморфології і електронної мікроскопії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник
ДМИТРІЄВ Сергій Констянтинович, Інститут очних хвороб і тканинної
терапії ім. В.П. Філатова АМН України, керівник відділу хірургічного
лікування катаракти

доктор медичних наук, професор КОНДРАТЕНКО Юрій Миколайович, Національна
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Щупика МОЗ України,
професор кафедри офтальмології

Захист відбудеться ”20” грудня 2007 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і
тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України за адресою: 65061, м.
Одеса, Французький бульвар, 49/51.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і
тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України (65061, Україна, м.
Одеса, Французький бульвар, 49/51).

Автореферат розісланий ” 19 ” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор біологічних наук, професор
І.П. Метеліцина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Катаракта – одна з основних причин сліпоти та
слабобачення. В Україні катаракта складає 11,8% в структурі очних
патологій, які ведуть до інвалідності. Біля 85% від загального числа
катаракт класифікують як вікові, що виникають в більшості випадків у
осіб старше 50 років (Мальцев Э.В., Павлюченко К.П., 2002; Ферфильфайн
И.Л., Крыжановская Т.В., 1995).

На організм в цілому та око, зокрема, постійно впливає багато потенційно
катарактогенних факторів. Серед них: різні частини спектру
електромагнітних випромінень; багаточисельні хімічні речовини, включаючи
лікарські препарати; токсини; механічні впливи; порушення метаболізму
організму в цілому або в окремих його органах, що викликаються
захворюваннями або старінням; пороки розвитку та інше.

Наукові досягнення останніх десятиріч дозволили розширити уяву про
метаболічні механізми катарактогенезу, в тому числі пов’язаного з віком,
що послужило основою для використання нових патогенетично мотивованих
терапевтичних препаратів.

Однак, незважаючи на багаточисельні та логічно обгрунтовані
медикаментозні засоби, які направлені на попередження або гальмування
процесів розвитку катаракти, консервативна терапія цієї хвороби
залишається малоефективною.

В зв’язку з вищезазначеним, проблема розробки нових способів
терапевтичного лікування вікової катаракти є дуже актуальною.

Прозорість кришталиків забезпечується завдяки збалансованості всіх ланок
метаболізма, які можуть бути порушені в результаті впливу різних
екологічних, кліматичних та географічних факторів, а також
багаточисельних ендогенних порушень, в тому числі і вікових (Андреев
А.А., 1992; Barlet B.S., Stadtman E.R., 1997; Francis P.J., Berry V.,
Moore A.T., Bhattacharya S., 1999; Cheng C.Y., Liu J.H., Chen S.J., Lee
F.L., 2000; Nishigori H., 2006).

Ряд авторів пояснюють вікові зміни, в тому числі і кришталика,
пошкоджуючою дією вільних радикалів та продуктів пероксидного окислення
ліпідів на біологічні мембрани (Schaal S., Beiran I., Rubinstein I.,
Miller B., Dovrat A., 2003;Vinson J.A., 2006), вважаючи, що саме
порушення мембран клітин є ранньою біохімічною ознакою помутніння
кришталика (Метелицына И.П., Дрожжина Г.И., Леус Н.Ф., 1992; Leske M.C.,
Chylack L.T., Wu S.-Yu., 1991; Truscott R.J., 2000; Zigman S., 2000;
Derham B.K., Harding J.J., 2002; Gao J., Sun X., Martinez-Wittinghan
F.J. et al., 2004). Враховуючи, що основним структурним елементом
біологічних мембран є ліпіди, до складу яких входять жирні кислоти,
зміни їх рівня можуть відігравати важливу роль в пошкодженні мембран
клітин. Яценко О.В. (2002) показала наявність дефіциту поліненасичених
жирних кіслот ліпідів в крові та кришталиках хворих з віковою катарактою
на фоні підвищення рівня насичених жирних кислот.

Ключовим кофактором ферментів обміну жирних кислот є коензим А – єдина
біологічно активна форма пантотенової кислоти. Вітамінні і
фармакологічні властивості пантотенової кислоти та її похідних
визначаються структурною роллю цих сполук в біосинтезі коензима А та
фосфопантетеінпротеідів.

За участю коензима А здійснюються багаточисельні окислювальні та
біосинтетичні реакції обміну речовин (Шаркова Е.В., Мирошниченко В.П.,
1974). Довголанцюгові похідні ацил-КоА беруть участь в регуляції
виникнення гідроперекисів ліпідів, що може мати суттєве значення для
використання цих препаратів в фармакологічній корекції підвищеної
генерації вільнорадикальних сполук.

Серед багаточисельних робіт по вивченню ефективності різних речовин, як
антикатарактальних, є повідомлення тільки однієї групи авторів, якими
було досліджено дію різних хімічних препаратів, в тому числі і
пантетина, на запобігання агрегації білків in vitro (Clark J.I., Osgood
T.B., Trask S.J., 1987; Hiraoka T., Clark J.I., Li X.Y., Thurston G.M.,
1996) та при різних моделях в умовах in vivo, в результаті чого
показано, що пантетин виявляє протекторний ефект на кришталик (Clark
J.I., Livesey J.C., Steele J.E., 1996). Виявлений ефект препарату
проявляється в попередженні виникнення помутнінь кришталика.

Таким чином, виявляється доцільним і перспективним вивчення ролі
коензима А в розвитку помутнінь кришталика та можливості метаболічної
корекції виявлених порушень препаратами, які містять цей кофермент.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана
дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної теми,
зареєстрованої в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.
Філатова АМН України “Вивчити роль коферментного забезпечення організму
у стані вуглеводно-фосфорного обміну при розвитку діабетичної
ретинопатії”, 2004-2006 рр., (шифр теми 132-А/06, № держ. реєстрації
0104U003481) в якій автор був співвиконавцем.

Мета і завдання досліджень. Мета роботи – підвищити ефективність
лікування та профілактики вікової катаракти шляхом патогенетичного
обгрунтування корекції рівня коензиму А в організмі хворих.

Для досягнення поставленої мети були вирішені наступні завдання:

1. Вивчити дію антиметаболіта вітамінного попередника коензима А
(етіоніна) на розвиток експериментальної катаракти.

2. Визначити рівень коензиму/ А в крові і тканинах ока кролів в динаміці
моделювання катаракти при різних умовах експерименту.

3. Вивчити дію коензима А на стабільність білків і мембран кришталика в
експерименті in vitro.

4. Дослідити рівень коензиму А в крові, кришталиках та камерній волозі
хворих на вікову катаракту з різними клінічними формами.

5. Вивчити дію багатокомпонентного препарату коензим-композитум, який
містить коензим А, на розвиток катаракти у хворих зі зниженим рівнем
коензима А при швидкому прогресуванні катаракти.

6. На основі результатів експериментальних і клінічних досліджень
обгрунтувати доцільність корекції рівня коензиму А у хворих з
початковими формами вікової катаракти.

Об’єкт дослідження: вікова катаракта.

Предмет дослідження: метаболічний статус коензима А в динаміці
моделювання помутнінь кришталика та при розвитку різних клінічних форм
вікової катаракти людини, а також можливість корекції цих порушень
препаратом коензима А і пантотенатом.

Методи дослідження: офтальмологічні, біохімічні, статистична обробка
результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено, що при
введенні антиметаболіта вітамінного попередника коензима А – етіоніна,
особливо на фоні дії світла, має місце зниження рівня коензима А в
крові, передньокамерній волозі та кришталиках очей кролів, що приводить
до розвитку катаракти. Вперше виявлено синкатарактогенний ефект
антиметаболіта вітамінного попередника коензима А – етіоніна в умовах
відтворення світлової катаракти, що виражається в значному збільшенні
частоти, ступеня та швидкості розвитку катарактальних змін.

В умовах моделювання світлової катаракти доведена можливість запобігання
зниження рівня коензима А в крові і тканинах ока (його рівень
підвищується в крові, кришталиках та волозі передньої камери очей кролів
на 25,4 – 35,1% відносно відповідних значень при світловому впливі), що
має місце при розвитку помутнінь кришталика, шляхом введення
багатокомпонентного препарату, до складу якого входить коензим А –
“Коензим-композитум”.

Вперше встановлено факт зниження рівня коензима А в крові,
передньокамерній волозі і кришталиках в осіб з різними клінічними
формами вікової катаракти, особливо виразний при швидкопрогресуючих
помутніннях змішаної локалізації.

На основі даних клінічних спостережень (об’єктивна оцінка ступеня
помутніння кришталика прямим компенсаторним методом) і біохімічних
досліджень (визначення рівня коензима А в крові, передньокамерній волозі
і кришталиках) обгрунтована принципова можливість стабілізації
патологічних змін кришталика хворих з віковою катарактою на початковій
стадії її развитку препаратом коензима А.

Практичне значення одержаних результатів. Розширені показники та
обгрунтовано застосування комплексного препарата “Коензим-композитум”,
який містить коензим А, для лікування початкової стадії вікової
катаракти при виявлені факту зниження в крові рівня коензиму А.
Метаболічна корекція рівня коензиму А на початковій стадії вікової
катаракти сприяє підвищенню стійкості кришталика до катарактогенних дій
та (або) стабілізації патологічних змін при їх наявності.

Впровадження результатів дослідження в практику. Теоретичні і
методологічні аспекти дисертації використовуються в наукових
дослідженнях лабораторії біохімії, відділенні хірургії катаракти та
катарактальному диспансері Інституту очних хвороб і тканинної терапії
ім. В.П. Філатова АМН України, в клініці офтальмології Головного
військово клінічного госпіталю Міністерства оборони України, в 15
поліклініці МО України м. Києва, в лікувально-діагностичному центрі МО
України м. Києва.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено офтальмологічне
обстеження, лікування та спостереження за хворими з віковою катарактою в
динаміці (всього 147 осіб). Сумісно зі співробітниками лабораторії
біохімії (завідувач лабораторією д.м.н., проф. Леус М.Ф.) Інституту
очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України здійснено
моделювання світлової катаракти в різних умовах експерименту і виконані
біохімічні дослідження. Автором самостійно проведено пошук наукової
літератури, аналіз та статистичну обробку результатів досліджень,
сформульовані наукові положення і висновки, підготовлені друковані
роботи. За результатами сумісних досліджень автор має відповідні статті
у співавторстві. Ідея вивчення ролі коензиму А в патогенезі вікової
катаракти належить науковому керівнику д.м.н., проф. Мальцеву Е.В.,
аналіз клінічних результатів проведено сумісно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені
та обговорені на IV Українсько-Польській конференції з офтальмології
(Київ, 2003) та на XIV Міжнародному науковому сімпозіумі Одеса-Генуя
“Дистрофічні захворювання органа зору” (Одеса, 2005), засіданні Вченої
Ради фахівців Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.
Філатова АМН України (Одеса, 2006).

Публікації. Основні результати дисертації викладені в 8 наукових
роботах. З них 4 статті (3 в “Офтальмологічному журналі” і 1 в збірнику
“Сучасні аспекти військової медицини”) у виданнях, ліцензованих ВАК
України, 2 – в матеріалах конференції з міжнародною участю. Два огляди
літератури надруковані в збірнику наукових робіт ГВКГ МО України
“Сучасні аспекти військової медицини”.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація написана російською мовою,
викладена на 131 сторінці комп’ютерного тексту. Складається з вступу, 4
розділів, включаючи два – з результатами власних досліджень, аналізу і
узагальнення результатів дослідження, висновків і списку використаних
джерел, ілюстрована 10 малюнками, 11 таблицями, які займають 16 окремих
сторінок. Список використаних літературних джерел містить 232
найменування і займає 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. В експерименті in vivo помутніння
кришталика відтворювали у кролів породи Шиншила (всього 75 тварин) масою
1,9-2,5 кг шляхом хронічного опромінення поліхромним світлом протягом 40
тижнів за методикою, що розроблена в Інституті очних хвороб і тканинної
терапії ім. В.П. Філатова АМН України (Леус М.Ф., Метел(цина І.П.,
Дрожжина Г.І. та ін. (Патент України №20178 “Спос(б моделювання
променевої катаракти”, 1997). При цьому визначали можливість наявності і
ступінь виразності катарактальних властивостей препарата “Етіонін” та
антикатарактальних властивостей препарата “Коензим-композитум”. Етіонін
і коензим-композитум починали застосовувати від початку моделювання
катаракти. Кролі були разділені на 5 груп: 1 – контроль, інтактні
тварини (15 кролів), 2 – тварини, у яких викликали порушення
метаболічного статусу коензиму А шляхом перорального введення
антиметаболіта коензима А – етіоніна по 150 мл 0,05% розчину щоденно
протягом 6 місяців (15 кролів), 3 – тварини, яким відтворювали
помутніння кришталика шляхом їх опромінення світлом високої
інтенсивності (15 кролів), 4 – тварини, у яких моделювали світлову
катаракту на фоні введення етіоніна (15 кролів), 5 – тварини, які на
фоні моделювання світлової катаракти отримували трьома курсами препарат
“Коензим-композитум” внутрішньом’язево дозою 0,03 мл на кг ваги три рази
на тиждень з перервою між курсами 1 місяць (15 кролів). Контроль за
станом кришталиків здійснювали біомікроскопічно з використанням щілинної
лампи протягом всього експерименту і оцінювали на основі схеми, яка
припускає 5 стадій розвитку катарактальних змін (Bhat K.S., 1986;
Путиенко А.А., 1994). В динаміці експериментальних впливів було
визначено вміст коензиму А методом ензиматичного аналізу в плазмі крові,
а по закінченні експерименту також в камерній волозі та надосадовій
рідині гомогенатів кришталиків очей кролів (Bergmeyer H.U., Bernt T.E.,
1989).

При дослідженнях in vitro використовували ізольовані очі кролів (всього
56 очей). Для вивчення можливості захисту білків кришталика від
катарактогенної дії світлової енергії використовували коензим А та
кальцію пантотенат. Об’єктивними критеріями оцінки прозорості (або
ступеня помутніння) кришталика були зміни показників світлопоглинання,
світлорозсіювання і флуоресценції гомогенатів, які визначали до та після
опромінення. Реєстрацію результатів проводили фотометрично.

В клініці під спостереженням знаходилися пацієнти з діагнозом вікова
катаракта, які перебували на диспансерному обліку в консультативній
полікліниці Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова
АМН України. Були обстежені хворі з ядерною (45 осіб), субкапсулярною
(50 осіб) та змішаною (52 особи) формами катаракти на початковій стадії
розвитку, з повільним прогресуванням (72 особи) і швидким розвитком
патологічного процесу (75 осіб). Крім того, було проведено обстеження 30
добровольців. Середній вік обстежених становив 60 років.

Визначення вмісту коензиму А проведено в крові хворих з різними
клінічними формами початкової вікової катаракти (147 осіб); в крові
хворих з розвиненою катарактою та кришталиках і передньокамерній волозі
(які було отримано у цих хворих при проведенні екстракції катаракти) (42
особи); в крові, камерній волозі і кришталиках хворих (12 осіб), які
були прооперовані в відділенні офтальмоонкології Інституту з приводу
меланоми (зі збереженням прозорості кришталика), а також в крові 30
добровольців.

На базі клініки офтальмології Головного військово клінічного госпіталю
Міністерства оборони України досліджено можливість нормалізації вмісту
коензиму А препаратом “Коензим-композитум” (затверджений наказом МОЗ
України № 380 від 24.10.2002 р., реєстраційне посвідчення П.10.02/05443,
фірма виробник – “Heel”, Germany) при початковій швидкопрогресуючій
віковій катаракті. Препарат призначали як геронтологічний засіб з метою
підвищення рівня коензиму А. Препарат “Коензим-композитум” отримували 52
пацієнти на фоні місцевого застосування препарата “Тауфон”. Група
порівняння – 46 пацієнтів, які отримували тільки препарат “Тауфон”
(затверджений наказом № 456 МОЗ України від 03.11.2001 р., реєстраційне
свідоцтво № П.11.01/03923, фірма виробник – ДП “Експериментальний завод
ДНЦЛЗ” ДАК “Укрмедпром”, Харків, Україна). Лікування
коензим-композитумом здійснювали трьома курсами. Препарат вводили
внутрішньом’язево по 2,2 мл один раз на тиждень (5 ампул на курс) з
перервою між курсами 1 місяць. Препарат “Тауфон” застосовували у вигляді
інстиляцій по 2 краплі 3 рази на день трьома курсами протягом 5 тижнів
кожен, з перервою між курсами 1 місяць. Комплексне обстеження хворих
проводили до, та через 6, 12 і 18 місяців після лікування
(офтальмологічне обстеження та оцінка ступеню помутніння кришталика
прямим компенсаторним методом – 98 осіб, біохімічне дослідження крові –
49 осіб).

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою пакета
програм Statistica for Windows 5.1 різними методами залежно від
характеру даних, що аналізуються.

Результати та їх обговорення.

Рівень коензиму А в крові та тканинах ока кролів при моделюванні
катаракти в різних умовах експерименту. З метою виявлення ролі коензима
А в патогенезі катаракти було вивчено особливості розвитку помутнінь
кришталиків при моделюванні світлової катаракти в різних умовах
експерименту, в тому числі при введенні антиметаболіту коензима А –
препарата “Етіонін” на фоні опромінення тварин поліхромним світлом. Крім
того, під наглядом знаходилася група інтактних тварин і кролів, яким
вводили етіонін, стан кришталиків у яких контролювали протягом всього
терміну моделювання катаракти (40 тижнів).

В групі інтактних тварин наприкінці експерименту, тобто через 40 тижнів,
в чотирьох випадках з 30 були відмічені зміни першої стадії (поодинокі
або багаточисельні дрібні задньокапсулярні вакуолі без змін в інших
анатомічних зонах кришталика).

В групі тварин, які отримували антиметаболіт коензиму А, через 40 тижнів
впливу в п’яти випадках було виявлено зміни кришталиків першої стадії,
та на одному оці – другої стадії (дрібні, в основному задньокапсулярні,
а також поодинокі дрібні вакуолі в інших зонах кришталика, огрублення
заднього шва, розширення його меж).

Хронічне опромінення тварин поліхромним світлом призводить до порушення
прозорості кришталиків у кролів вже через 10 тижнів експерименту (в
трьох випадках було зафіксовано зміни, які характерні для першої стадії
помутніння кришталика). Через 40 тижнів тільки один кришталик залишався
прозорим, на трьох кришталиках помутніння першої стадії, на 13 – другої
стадії, на 8 – третьої стадії (багаточисельні вакуолі різного розміру в
області задньої капсули, поодинокі великі вакуолі в інших шарах
кришталика, наявність незначних крапкових помутнінь в області заднього
шва), а в трьох випадках помутніння характеризувалися як четверта стадія
(багаточисельні вакуолі різного розміру в області задньої капсули та
інших зонах кришталика, крапкові помутніння в області заднього шва,
слабкі дифузні помутніння ядра кришталика).

Найбільш виразні зміни кришталиків виявлені при сумісному впливі двох
досліджуваних факторів. По мірі збільшення тривалості опромінення і
введення етіоніну помутніння розвивалися в більшому відсотку випадків.
До 16 тижня експерименту в усіх кришталиках виявлено зміни, при цьому на
7 очах розвивалася третя стадія помутніння. Наприкінці експерименту в
30,3% очей спостерігалися ознаки 4 стадії, а на одному оці відмічені
зміни характеризувалися як зміни 5 стадії (значні зливні вакуолі в
субкапсулярних шарах і багаточисельні вакуолі різного розміру в інших
зонах кришталика, помутніння в області заднього шва, інтенсивне дифузне
помутніння ядра кришталика).

Результати, отримані в дослідах in vivo, є переконливим доказом, який
свідчить про те, що порушення метаболічного статусу коензиму А сприяють
посиленню дії катарактогенних факторів. Саме в умовах сумісного
застосування антиметаболіту коензима А і світлової енергії патологічні
зміни в кришталиках розвивалися з більшою інтенсивністю та наступали в
більш ранні терміни в порівнянні зі змінами кришталиків при дії тільки
світлового фактора.

Наступним етапом роботи було дослідження напрямку та ступеня виразності
змін рівня коензима А у кролів в динаміці моделювання світлової
катаракти в різних умовах експерименту.

Хронічне опромінення тварин поліхромним світлом викликає поступове
зниження рівня коензиму А в крові кролів (рис. 1). Ці зміни складають
15,3% наприкінці експерименту.

Рис. 1. Рівень коензиму А в крові кролів в динаміці розвитку світлової
катаракти в різних умовах експерименту (% відносно даних до початку
експерименту, * – відмінності достовірні).

В той же час введення етіоніну та, особливо, етіоніну на фоні хронічного
опромінення тварин викликає зниження рівня коензиму А, достовірно
значиме через 16 тижнів введення його антиметаболіту (до 83,9%) і через
10 тижнів сумісних впливів (до 89,9%). Наприкінці експерименту рівень
коензиму А в крові тварин складав відповідно 72,6 і 66,7% відносно даних
до початку впливу (р0,05

р1 – – – 0,05

р1 – – – >0,05 \ ~ e `„Aa$ | ~ ? X Z \ $ Результати виявлення вмісту коензиму А в крові кролів в динаміці моделювання помутнінь кришталиків свідчать про можливість запобігання зниження цього параметра протягом всього терміну спостереження. Більш того, введення коензим-композитума сприяє навіть деякому підвищенню рівня цього кофермента в порівнянні з вихідними даними вже через 16 тижнів експерименту, досягаючи на 40-й тиждень 115,9% відносно відповідного значения до впливу. В тканинах ока виявлено достовірне збільшення вмісту коензима А наприкінці експерименту - на 35,1 і 25,4% в кришталиках та передньокамерній волозі очей кролів. Таким чином, отримані нами дані про стабілізацію препаратом "Коензим-композитум" рівня коензиму А в крові і тканинах ока тварин, яких опромінювали, можна розглядати як важливу ланку антикатарактальної дії препаратів коензиму А. Результати досліджень особливостей розвитку помутнінь кришталиків при моделюванні світлової катаракти в умовах нестачі та забезпеченості організма коензимом А свідчать про зниження вмісту цього коферменту в крові і тканинах ока в динаміці відтворення патологічного процесу та можливість метаболічної корекції виявлених порушень препаратом, який містить коензим А, були основою для проведення експериментів в умовах модельної системи для виявлення ролі цього коферменту в патогенезі даної хвороби. Нами було визначено показники світлорозсіювання, світлопоглинання і флуоресценції кришталиків, гомогенати яких піддавали дії ультрафіолету окремо, а також в присутності пантотенату кальцію (який є попередником коензиму А) та препарату коензима А (рис. 2). Рис. 2. Вплив пантотенату кальцію та коензима А на рівень світлорозсіювання, флуоресценції і світлопоглинання гомогенатів кришталиків при світловому опроміненні (% відносно даних в групі "без впливу", * - відмінності достовірні). При дії світла відмічено факт підвищення світлорозсіювання, світлопоглинання і флуоресценції кришталика відповідно на 18,1%, 42,0% і 25,7%, р0,05 0,05 – >0,05 – 0,05) через 6 місяців лікувальних впливів, на 7,6% і 5,6%
через 12 і 18 місяців спостереження (р0,05, >0,05 і 0,05 >0,05 0,05 0,05 0,05) через 6 місяців, на 35,9% (р0,05),
снижение его в хрусталиках и переднекамерной влаге глаз кроликов (на
30,5% и 24,7%, р0,05) через 6 месяцев, на 35,9% (р0,05), а к концу
наблюдений – на 13,1% (р>0,05) по сравнению с данными до лечения.
Полученные данные могут являться дополнительным доказательством роли
коэнзима А в патогенезе возрастной катаракты, так как результаты
биомикроскопических наблюдений за состоянием хрусталиков в этой группе
пациентов свидетельствуют об увеличении степени помутнений, несмотря на
инстилляции препарата “Тауфон”.

Контроль за состоянием хрусталиков в обследуемых группах лиц с
возрастной катарактой на протяжении лечения (традиционное закапывание
тауфона и внутримышечное введение препарата “Коэнзим-композитум” на фоне
тауфона) осуществляли с помощью прямого компенсаторного метода с
использованием прибора “Manual Strightlight Meters”, основываясь на
данных ряда авторов, которые показали наличие зависимости между
интенсивностью рассеяния светового излучения внутри глаза и
катарактальными изменениями хрусталика Показатели светорассеяния
хрусталиков при применении коэнзим-композитума были ниже на 10,8% через
6 месяцев, на 16,1% через 12 месяцев и на 17% через 18 месяцев по
сравнению с таковыми у больных, получавших только тауфон (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020