МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
ЖАЧКО НАТАЛІЯ ІВАНІВНА
УДК
616.314-007.1-089.23
Вікові особливості лікування поворотів зубів
14.01.22 – стоматологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ –2007
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі ортодонтії та пропедевтики ортопедичної
стоматології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця
МОЗ України
Науковий керівник
доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Фліс Петро Семенович,
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України,
кафедра ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології, завідувач
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор
Покровський Марко Михайлович
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,
кафедра стоматології дитячого віку, професор
доктор медичних наук, доцент
Смаглюк Любов Вікентіївна
Вищий державний навчальний заклад України
“Українська медична стоматологічна академія” (м. Полтава),
кафедра післядипломної освіти лікарів-стоматологів, доцент
Захист дисертації відбудеться “ 18 ” жовтня 2007 р. о 13.30
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.05 при
Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця МОЗ України за
адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна,1, стоматологічний корпус.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О.Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, вул.
Зоологічна,1, стоматологічний корпус.
Автореферат розісланий “ 17 ” вересня 2007 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
О.І.Остапко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. Питання діагностики, лікування тортоаномалій та
довгострокове і стабільне збереження результатів є актуальними в
сучасній ортодонтії. Тортоаномалія виникає в результаті недостачі місця
в зубному ряді для окремих зубів, наявності надкомплектних зубів,
звуження зубних рядів (Ф.Я. Хорошилкина и соавт., 1987; Л.С. Персин,
1998; П.С. Фліс, 2007; K. Reitan, 1989; T.M. Graber, 2001; William R.
Proffit, 2002).
Після створення місця в зубному ряду для зуба з тортоаномалією його
встановлюють у правильному положенні за допомогою знімних і незнімних
ортодонтичних апаратів. При цьому відбувається натяжіння зв’язок
періодонта, що є основною причиною рецидиву тортоаномалії (K. Reitan,
1989; J.G. Edwards, 1990; R.G. Kaplan, 1997; A.R.Ten Cate, 1998). У
зв’язку із цим для забезпечення ефективності лікування потрібна тривала
ретенція впродовж 1,5-2 роки (Е.Э.Зубкова, Е.Н.Сухорецкая, 1995; Г.Б.
Оспанова и соавт., 1997; R. Riedel, 1986; R.P.Kusy, J.F.Tulloch, 1986;
J.G. Edwards, 1990). Передчасне зняття ретенційного апарату може
призвести до рецидиву аномалії (Хорошилкина Ф.Я., Персин Л.С., 2002; R.
Riedel, 1986; William R. Proffit, H.W.Fields, L.J. Maray, 1998). Рецидив
після ортодонтичного лікування відбувається внаслідок особливостей
оклюзійних співвідношень, генетично обумовленої невідповідності розмірів
і форми зубів верхньої й нижньої щелеп, продовження росту щелеп,
міофункціональної невідповідності внаслідок перерозподілу тонусу
жувальних мязів після закінчення дії ортодонтичного навантаження
(А.Д.Шварц,1996; В.А.Тугарин, Л.С. Персин и соавт.,1996; П.С. Фліс,
2007; K.Reitan,1989; T.M.Graber, 2001).
Для запобігання дії сили зв’язок періодонта та м’язового апарата іноді
використовують такі методи, як: лікування з гіперкорекцією, для того щоб
зуби повернулися через деякий час у положення, близьке до нормального;
хірургічне втручання на періодонтальних зв’язках, що розташовані вище
альвеолярного паростка ( J.G. Edwards, 1970; R. Vanarsdall, 1978).
Разом з тим, слід зазначити, що проблемі лікування тортоаномалій у дітей
та дорослих з урахуванням наявності місця в зубному ряду та ступеню
формування кореня зуба приділяється недостатня увага. З метою досягнення
стабільних результатів лікування тортоаномалій найчастіше
використовується ортодонтичне лікування з гіперкорекцією. Проте таке
лікування не завжди успішне, непоодинокі випадки виникнення ускладнень
(Саблина Т.И., 1986; Дубивко С.А., Аюпова Ф.С., Ахметова Г.Х., 1992;
Панкратова Н.В., Слабковская А.Б., 1998; Покровский М.М., 2000). Це
обумовлює пошук нових засобів та удосконалення методів, спрямованих на
підвищення ефективності лікування тортоаномалій з досягненням
довгострокових стабільних результатів.
В сучасній ортодонтії перспективним напрямком лікування тортоаномалій є
комплексне лікування з використанням хірургічних втручань на зв’язках
періодонту, що розташовані вище альвеолярного паростку, – циркулярної
супракристалічної фібротомії та розсічення ясеневого сосочка. Ці методи
успішно використовують з метою попередження рецидиву тортоаномалій в
практиці дорослої ортодонтії (Vanarsdall R., 1978; R.M. Little, T.R.
Wallen, R.A. Riedel, 1981; J.G.Edwards, 1988; R.R. Pinson, J.D. Strahan,
1994; M. Kuftinek, 1995; H.E.Thompson, 1999). Обґрунтування тактики
лікування тортоаномалій у різні вікові періоди формування зубощелепного
апарата із застосуванням апаратурних, комбінованих і комплексних методів
та визначення їх ефективності у пацієнтів віком старше 16 років при
лікуванні тортоаномалій незнімною ортодонтичною бондованою апаратурою
представляють значний інтерес і стали предметом нашого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт
Національного медичного університету імені О.О. Богомольця і є
фрагментом комплексної наукової теми кафедри ортодонтії та пропедевтики
ортопедичної стоматології “Клініка, діагностика, методи лікування
аномалій і деформацій окремих зубів і зубних рядів”, відповідно до плану
МОЗ України реєстраційний номер 0105U001314.
УДК-116.314-А116.314.2]–007.1-007.24-07-089.23. Дисертант у комплексній
темі виконала окремий фрагмент.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності
лікування тортоаномалій зубів у хворих різного віку шляхом вдосконалення
методів ортодонтичного лікування на підставі розробки
механіко-математичної моделі повороту зуба, яка дозволяє обґрунтувати
вибір методу лікування і оцінити його ефективність.
Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання
дослідження:
Обґрунтувати тактику лікування тортоаномалій різними конструкціями
ортодонтичних апаратів у різні вікові періоди формування зубощелепного
апарата.
Вивчити механіку повороту зуба і створити математичну модель для оцінки
ефективності використання ортодонтичної апаратури при лікуванні
тортоаномалій.
Розробити комбінований апарат для лікування тортоаномалій з урахуванням
посилення опори в конструкції апарата.
Оцінити ефективність застосування циркулярної супракристалічної
фібротомії при лікуванні тортоаномалій для поліпшення результатів,
запобігання рецидиву й підвищення стабільності лікування.
5. Розробити алгоритм комплексного лікування тортоаномалій у пацієнтів
різного віку, що дозволяє досягти високого лікувального ефекту і
стабільності результатів.
Об’єкт дослідження – зубощелепний апарат у дітей та дорослих віком
7-30 років з тортоаномаліями.
Предмет дослідження – розробка, обґрунтування застосування та оцінка
ефективності способу лікування поворотів зубів у дітей та дорослих з
використанням знімної та незнімної ортодонтичної апаратури і
застосуванням циркулярної супракристалічної фібротомії та розсічення
ясеневого сосочка у пацієнтів старше 16 років.
Методи дослідження: клінічні й антропометричні – для вивчення ступеню
тортоаномалії та ступеню недостачі місця для ротованого зуба, для
порівняльної оцінки ефективності традиційного та розробленого способу
лікування; математичні – для вивчення механіки повороту зуба й створення
математичної моделі для оцінки ефективності використання ортодонтичної
апаратури при лікуванні тортоаномалій; статистичні – для оцінки
достовірності отриманих результатів.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в ортодонтії застосована
методика механіко-математичного моделювання процесу повороту зуба та з
урахуванням отриманих даних розроблена конструкція ортодонтичного
апарату для лікування тортоаномалій з посиленням опори в конструкції
апарата.
На підставі вивчення клінічних особливостей тортоаномалій обґрунтована
тактика ортодонтичного лікування поворотів зубів у різні вікові періоди.
Проведено оцінку ефективності циркулярної супракристалічної фібротомії
(ЦСФ), а також розсічення ясеневого сосочка, у пацієнтів старше 16 років
для запобігання рецидиву тортоаномалій з аналізом досягнутих результатів
протягом 12 місяців після періоду активного ортодонтичного лікування.
На підставі клінічних, антропометричних, експериментальних досліджень
обґрунтована, розроблена і запропонована комплексна схема лікування
пацієнтів з тортоаномаліями у різні вікові періоди формування
зубощелепного апарата, доведена її ефективність залежно від кута
тортоаномалії та наявності місця для тортоаномалійного зуба в зубному
ряду у дітей та дорослих. Пріоритетність дослідження підтверджена трьома
деклараційними патентами України на винахід.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені способи лікування
поворотів зубів за допомогою ортодонтичної апаратури в різні вікові
періоди з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей, оклюзійних
співвідношень, кута повороту зуба і наявності місця для
тортоаномалійного зуба в зубному ряду.
При лікуванні вираженої тортоаномалії (кут поворота зуба більше 45?) у
змінному періоді прикусу при наявності місця в зубному ряді і повному
прорізуванні коронки зуба доцільно застосовувати запропонований
комбінований ортодонтичний апарат з посиленням опори і пружним важелем.
Високий рівень стабільності результатів підтверджує застосування
операцій циркулярної супракристалічної фібротомії та розсічення
ясеневого сосочка при ортодонтичному лікуванні тортоаномалій при
скупченості фронтальної групи зубів у пацієнтів старше 16 років.
Результати дослідження стосовно тактики лікування тортоаномалій у різні
вікові періоди, про застосування циркулярної супракристалічної
фібротомії й розсічення ясеневого сосочка при лікуванні тортоаномалій,
використовуються в практичній роботі стоматологічної клініки НМУ; у
навчальному процесі кафедри ортодонтії та пропедевтики ортопедичної
стоматології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця;
в дитячих стоматологічних поліклініках № 1 та № 2 Шевченківського району
м.Києва; в дитячій стоматологічній поліклініці Оболонського району м.
Києва.
Особистий внесок здобувача в розробку наукових результатів. Автор
самостійно провела інформаційно-патентний пошук, аналіз наукової
літератури з даної проблеми, провела клініко-рентгенологічне обстеження
та лікування пацієнтів з тортоаномаліями, статистичну обробку і аналіз
отриманих даних. На основі аналізу результатів експериментальних і
клінічних досліджень сформульовано основні положення, висновки і
практичні рекомендації.
Клінічні й антропометричні дослідження виконані на кафедрі ортодонтії та
пропедевтики ортопедичної стоматології Національного медичного
університету імені О.О.Богомольця (зав. кафедри – д. мед. н., проф.
П.С.Фліс).
Дослідження з механіко-математичного моделювання процесу повороту зуба
проведені на базі Інституту механіки ім. С.П.Тимошенко НАН України
(директор – акад. НАН України А.Н. Гузь). Статистична обробка даних
епідеміологічного обстеження проведена за участю співробітників
Інституту механіки імені С.П. Тимошенко НАН України д.ф.-м.н., проф.
О.Я. Григоренко та к.т.н.
М.М. Тормахова.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати
проведених досліджень доповідалися та обговорювалися на ІУ Міжнародній
науково-практичній конференції “Актуальность вопроса диагностики и
лечения в ортодонтии” (м. Мінськ, 2004 р.), на Х Конгресі СФУЛТ (м.
Чернівці, 2004 р.), на V З’їзді стоматологів республіки Білорусь
“Ортодонтия для всех в XXI столетии”
(м. Брест, 2004 р.), на ІІ (IХ) З’їзді Асоціації стоматологів України
“Сучасні технології профілактики й лікування в стоматології” (м. Київ,
2005 р.), на 59-й науково-практичній конференції студентів та молодих
вчених НМУ імені О.О.Богомольця з міжнародною участю “Актуальні проблеми
сучасної медицини” (м. Київ, 2005 р.), на Міжнародній науково-практичній
конференції “Сучасний стан і актуальні проблеми ортопедичної
стоматології” (м. Івано-Франківськ, 2005 р.), на Міжнародній
науково-практичній конференції “Досягнення і перспективи розвитку
ортопедичної стоматології та ортодонтії в Україні” (м. Полтава, 2006
р.), на ХI Конгресі СФУЛТ (м. Полтава, 2006 р.), на наукових читаннях,
присвячених пам’яті проф.С.Й. Криштаба (м. Київ, 2006 р.), на
Міжнародній науково-практичній конференції “Ортодонтія – перспектива
стоматології” (м. Полтава, 2007 р.),
на Міжнародній науково-практичній конференції “Инновации в ортодонтии”
(м. Мінськ, 2007 р.). Апробація дисертації проведена на засіданні
кафедри ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології та на
засіданні апробаційної ради “Стоматологія” НМУ імені О.О.Богомольця.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 23 наукових праці, у
тому числі 5 статей – у виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 статей –
у провідних фахових виданнях, 9 тез – у наукових збірниках, матеріалах
наукових конференцій, з’їздів. Отримано 3 патенти України на винахід.
Структура й обсяг дисертації. Текст дисертаційної роботи викладений
російською мовою на 168 сторінках комп’ютерного тексту. Дисертация
складається із вступу, огляду літератури, матеріалів і методів
досліджень, трьох розділів результатів власних досліджень, узагальнення
результатів досліджень, практичних рекомендацій, висновків, списку
використаних літературних джерел. Список літератури включає 213 джерел,
у тому числі 59 іноземних. Матеріал дисертації проілюстрований 31
таблицею і 36 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Матеріал і методи досліджень.
Клінічні дослідження базуються на даних диспансерного спостереження
119 пацієнтів (176 зубів) віком 7-30 років, які звернулись за допомогою
до стоматологічної клініки Національного медичного університету імені
О.О. Богомольця.
Дані обстеження записували в спеціально розроблені на кафедрі ортодонтії
та пропедевтики ортопедичної стоматології НМУ карти обстеження і
фіксували по
24 параметрам: стать, зубна формула, характеристика прикусу, форма
зубної дуги, положення окремих зубів, наявність, дефіцит або відсутність
місця в зубній дузі для зубів з тортоаномаліями, особливості положення
зубів з тортоаномаліями у вестібуло-оральному і мезіо-дистальному
напрямках та ін.
Всі 119 пацієнтів, прийнятих на лікування, були розділені на три вікові
групи відповідно до періоду формування прикусу, а саме: І група – 23
особи віком від 7 до 9 років включно (19,32%) – з раннім змінним
прикусом, ІІ група – 39 осіб віком від 10 до 13 років включно (32,77%) –
з пізнім змінним прикусом, ІІІ група – 57 осіб віком від 14 років і
старше (47,9%) – пацієнтів з постійним періодом прикусу.
Залежно від методів лікування тортоаномалії пацієнти були розподілені на
3 групи. Першу групу – 44 особи (36,97%) – склали хворі, у яких
тортоаномалію лікували тільки знімною ортодонтичною апаратурою. У другу
групу – 30 осіб (25,21%) – увійшли пацієнти, виправлення тортоаномалії,
яким проводилось запатентованим нами незнімним апаратом для лікування
повороту зуба. Третю групу склали 45 пацієнтів (37,82%), у яких
тортоаномалія була виправлена з використанням незнімної бондованої
апаратури – брекет-системи – з попередньою фібротомією для запобігання
рецидиву тортоаномалії.
При дослідженні зубних рядів визначали вид прикусу згідно класифікації
А.І. Бетельмана. Особливе значення приділяли визначенню дефіциту місця в
зубному ряду. При наявності зубів у стані тортоаномалії визначали місце
для них у зубному ряду шляхом виміру на контрольних моделях проміжків у
зубній дузі для кожного зуба, повернутого щодо поздовжньої вісі.
Проведено антропометричне вивчення гіпсових моделей щелеп (233 зразки) і
аналіз даних рентгенологічного дослідження (прицільної рентгенографії й
ортопантомографії). Були проведені виміри рецидиву тортоаномалій через 6
та 12 місяців після закінчення активного періоду ортодонтичного
лікування у пацієнтів трьох клінічних груп. На діагностичних моделях
вивчали ступінь недостатності місця в зубному ряді по Нансу
(відповідність розмірів проміжку в зубній дузі для тортоаномалійного
зуба й мезіо-дистального розміру його коронки – 176 вимірів) і ступінь
повороту зуба. Вивчали ширину міжіклової й міжмолярної відстані, зміни
форми і розмірів зубних дуг, що виникли в результаті лікування.
Вираховували різницю між ними в міліметрах.
У пацієнтів третьої групи вивчено 135 пар діагностичних моделей щелеп і
310 рентгенограм зубів і щелеп, отриманих до ортодонтичного лікування,
після нього і при перевірці віддалених результатів лікування через 6 та
12 місяців. Поворот зубів навколо вісі на початку лікування становив від
10° до 90°. Для оцінки ефективності хірургічних втручань в комплексному
лікуванні тортоаномалій обстежувані були розподілені в 3 підгрупи. Кожну
підгрупу склали пацієнти із загальною кількістю 30 повернених по вісі
зубів. Першу, контрольну, підгрупу склали 15 пацієнтів, яким не
проводилось хірургічне втручання після виправлення положення
тортоаномалій. Друга підгрупа складалася з 15 осіб, після виправлення
положення зубів їм було проведено 30 циркулярних супракристалічних
фібротомій (ЦСФ). Третю підгрупу склали 15 пацієнтів, яким після
виправлення положення зубів було зроблено 30 операцій розсічення
ясеневого сосочка.
Нами вивчена ефективність фібротомії як методу запобігання рецидивів
тортоаномалій при скупченості фронтальної групи зубів у дорослих після
ортодонтичного лікування. Дослідження проводилися в групі з 23 пацієнтів
віком від 16 до 30 років, взятих з третьої групи, зі скупченістю зубів
на верхній і нижній щелепі у фронтальній ділянці. Ступінь первинної
скупчености зубів визначалася за допомогою індексу відхилення від норми
(ірегулярності) Little (1975) та є оцінкою фактичної наявності місця
(184 виміри).
Лікування з використанням фібротомії було проведено у 11 пацієнтів зі
скупченістю зубів за 5 тижнів до зняття незнімної апаратури. Інші 12
пацієнтів виступали в якості контрольної підгрупи. Всі пацієнти носили
ретейнери у вигляді знімного пластинкового базисного апарата з
вестибулярною дужкою та утримуючими кламерами на перших молярах. Бічні
цефалометричні телерентгенограми й контрольні моделі щелеп були зроблені
на початку (П1) і наприкінці (П2) лікування, через 6 місяців фази
ретенції (П3), і через 1 рік після закінчення ортодонтичного лікування
(П4).
Дані, отримані в результаті обстеження, обробляли
варіаційно-статистичним методом з визначенням критерію Пірсона за
рекомендаціями Юнкеровa В.И., Григорьевa С.Г. (2002).
Результати досліджень та іх обговорення.
На підставі клінічних спостережень нами встановлено, що раціонально
починати лікування тортоаномалії, не чекаючи повного прорізування і
остаточного формування кореня повернутого зуба, тобто в ранньому періоді
змінного прикусу. Поворот зубів, що перебувають у стадії формування
кореня, виправляються більш ефективно, оскільки кісткова тканина швидше
перебудовується, легше відбувається перебудова мускулатури зубощелепної
системи, наявна потенція до росту та відновлення тканин зубощелепного
апарата, і, що важливіше, подальше формування кореня відбувається при
правильному положенні зуба, що і є передумовою до стійкого стабільного
результату лікування.
Відповідно до вікових особливостей оклюзійних співвідношень і ступеню
формування кореня зуба, кута повороту зуба і наявності місця в зубній
дузі використовували знімну та незнімну ортодонтичну апаратуру. У
знімних ортодонтичних апаратах ми використовували вестибулярну
ретракційну дугу й оральну протракційну пружину, застосовуючи дві
протидіючі сили. Виготовлено
47 знімних ортодонтичних апаратів для лікування першої групи пацієнтів.
Знімним ортодонтичним апаратом з вестибулярною дужкою й протрагуючою
пружиною ми лікували незначно виражену (до 45?) тортоаномалію у 44
пацієнтів першої групи, як у змінному, так й у постійному прикусі та
одержували гарні результати.
Клінічні результати свідчать, що значно виражену тортоаномалію (більше
45?) у змінному прикусі не завжди можливо лікувати знімним ортодонтичним
апаратом. У такому випадку доцільно застосувати запропонований нами
комбінований ортодонтичний апарат з посиленням опори й пружним важелем,
який використано нами при лікуванні 30 пацієнтів другої групи.
Для обґрунтування тактики ортодонтичного лікування нами досліджена
механіка повороту зуба і створена математична модель, яка підтверджує,
що існує кореляційна залежність між збільшенням кута повороту зуба і
збільшенням величини обертального моменту, що описується нелінійним
звичайним диференціальним рівнянням, яке вказує на те, що величина сили
ортодонтичного впливу при лікуванні тортоаномалії укладається в діапазон
загальновизнаних величин оптимальних сил для ортодонтичного переміщення
зубів.
Запропонована механіко-математична модель дозволила нам рекомендувати
наступну послідовність – алгоритм розрахунку апарата для повороту зубів
у порожнині рота: визначаються розміри зубів і кути, на які необхідно їх
повернути, розміри коренів зубів визначаються відповідно до
рентгенограми; з умови досягнення допустимих напружень у тканинах
періодонта розраховується величина обертального моменту; визначається
конструктивна схема апарата і його геометричні параметри; визначаються
зусилля для одержання необхідного обертального моменту; проводиться
розрахунок геометричних параметрів пружного елемента в деформованому
стані; уточнюється величина обертального моменту і напруги в тканинах
періодонта.
Як один з видів незнімної апаратури, ми використовували запропонований
нами апарат для лікування тортоаномалій, що одержав назву “Пристрій для
повороту зубів” (Деклараційний патент України на винахід № 2001118191
від 15.08.2002 р.), представлений на рис. 1. Даний апарат успішно
вирішив завдання оптимізації повороту зуба за рахунок зменшення
навантаження на опорні зуби, зменшення сили тертя між важелем і опорою,
збереження величини плеча важеля (L) обертального моменту (М), вибору
таких параметрів поперечного переріза важеля, які дозволяють досягти
максимальної можливої пружної енергії (P) і необхідної величини
обертального моменту для лікування зуба з тортоаномалією.
Рис. 1. Схематичне зображення
“Пристрій для поворота зубів”.
Пристрій складається з важеля 1, жорстко закріпленого на
тортоаномальному зубі 2. Вільний кінець важеля 1 зігнуть під прямим
кутом 3. На опорних зубах 4 фіксується оклюзійна накладка 5, до якої
прикріплена дужка 6 із прямолінійною планкою 7.
У ранньому і пізньому періодах змінного прикусу ми застосовували вище
зазначений незнімний апарат по методу фіксації й механічно діючий по
характеру впливу на тканини пародонта у 30 пацієнтів другої групи.
Складовими частинами цього апарата є коронка або кільце із трубкою на
неправильно розташованому зубі (точка прикладання сили), коронка або
кільце з петлею (дужкою) на опорному зубі із протилежної сторони щелепи
з контурованим ортодонтичним дротом перетином 0,6 мм, акриловою
оклюзійнною накладкою на молочні моляри або постійні премоляри (точка
опори); знімний пружинистий важіль із нержавіючого дроту перетином
0,5-0,6 мм. Активацію важеля здійснювали відведенням вільного кінця його
від горизонтальної дужки-петлі на 1-1,5 см один раз в 20-25 днів.
На підставі клінічних спостережень можна зробити висновок, що в ранньому
та пізньому змінному та постійному періодах прикусу повернені зуби
(більше 45?) при наявності місця в зубному ряду і повному прорізуванні
коронки зуба доцільно виправляти запропонованим нами комбінованим
апаратом з посиленням опори і пружним важелем.
Важливим фактором при лікуванні повернених зубів як у зубному ряду, так
і поза ним є наявність вільного місця. При цьому слід зазначити, що
тільки у 10,8% було виявлено тортоаномалію з наявністю місця.
При наявності повернутих зубів щодо поздовжньої осі з дефіцитом місця до
5 мм у зубному ряду без діастем і трем між зубами, але при наявності
звуження фронтальної або бічної ділянок щелеп, ми лікували тортоаномалію
знімним ортодонтичним апаратом з розширювальним механічно діючим
елементом (гвинтом або омегоподібною петлею), вестибулярною дужкою й
пружним відростком.
У випадках вираженої скупченості фронтальних зубів з тортоаномаліями й
значному дефіциті місця для них у зубному ряду в пізньому змінному й
постійному прикусі рекомендується видалення зубів. Показанням до
застосування комбінованого методу є значне обмеження або відсутність
місця в зубному ряду при наявності надкомплектних зубів; затримка зміни
молочних зубів; скупченість зубів фронтальної ділянки внаслідок звуження
щелеп; скупченість зубів фронтальної ділянки в результаті вкорочення
зубного ряду.
З метою створення місця в зубному ряду при лікуванні тортоаномалії в
пізньому змінному й постійному прикусі ми іноді видаляли перші
премоляри, різці, зруйновані каріозним процесом або в аномалійному
положенні, які дуже важко або зовсім неможливо виправити ортодонтичним
шляхом. При наявності декількох зубів, повернутих щодо поздовжньої осі,
повній відсутності місця в зубному ряду ми видаляли один із зубів у
стані тортоаномалії з наступним лікуванням інших зубів.
При лікуванні апаратурним методом 74 пацієнтів з тортоаномалією з першої
й другої груп незадовільні результати отримані у 12 (16,21%) пацієнтів.
Негативні результати спостерігалися в недисциплінованих пацієнтів, які
користувалися ортодонтичними апаратами несистематично, а також
передчасно припиняли користуватися ортодонтичними ретенційними
апаратами.
Строки виправлення тортоаномалії у пацієнтів всіх груп складали від 3
місяців до 2 років і залежали не тільки від методу виправлення, але й
від ступеня тортоаномалії, віку й дисциплінованості пацієнта.
Аналіз закінченого лікування тортоаномалій різними методами з
урахуванням позитивного результату лікування, тривалості його дозволяє
стверджувати, що метод лікування знімними апаратурами має ряд переваг в
період змінного прикусу. Комбінований метод найбільше раціонально
застосовувати в постійному прикусі.
Лікування тортоаномалії апаратурним методом у постійному прикусі триває
значно довше, тому що вимагає подовження періоду активного лікування, а
також подовження ретенційного періоду, тривалість якого залежить від
ступеня тортоаномалії, оклюзійних взаємин, тривалості активного
лікування, віку пацієнта, індивідуальних особливостей організму.
На підставі клінічних спостережень нами встановлено, що найкращі
результати лікування тортоаномалій (більше 30?) у постійному періоді
прикусу отримані з використанням незнімної бондованої ортодонтичної
апаратури –
брекет-системи в поєднанні з фіксацією кільця або лінгвальної кнопки,
фіксуємої на тортоаномалійний зуб. Дія ортодонтичних сил повинна бути
рівною за величиною і протилежною за напрямком, тому що в противному
випадку зуб буде здійснювати похило-обертальні рухи. Вплив на зуб
здійснюється невеликими силами, які досягають значення 50 г для
фронтальних зубів й 75 г для зубів жувальної групи.
З цією метою застосовуються різні дуги: нітінолові (0,35; 0,41 мм) або
сталеві
(0,41 або 0,41×0,41 мм) з вигином і петлями.
Проведення на завершальному етапі активного ортодонтичного лікування
хірургічного втручання – циркулярної супракристалічної фібротоміі або
розсічення ясеневого сосочка – запобігало рецидиву тортоаномалій. Вибір
техніки оперативного втручання залежав від стану прикріплення ясеневого
краю.
Для вивчення ефективності хірургічних втручань при лікуванні
тортоаномалій нами були прийняті на лікування 45 пацієнтів віком 16-30
років з тортоаномалією зубів на верхній і нижній щелепі у фронтальному і
бічному сегментах зубних рядів (третя група розподілу за методом
лікування). Поворот зубів навколо вісі на початку лікування становив від
10° до 90°. Строк лікування склав 16-26 місяців при середній тривалості
24,7±0,38 місяців.
Пацієнти були розділені на 3 підгрупи: контрольну і 2 підгрупи, у яких
були проведені операції ЦСФ і розсічення ясеневого сосочка, відповідно.
Ці операції проводилися після 6 місяців і більше утримання зуба в
правильному положенні, за 4 і більше тижні до зняття брекет-системи, щоб
зняти напруження і створити умови для переорієнтації волокон. Після
зняття брекет-системи відразу встановлювався знімний ретенційний апарат
для носіння впродовж 6 місяців цілодобово або бондувався незнімний
лінгвальний ретейнер.
Встановлено, що через 6 місяців після операції ЦСФ, спостерігалося
зниження зубоясеневого з’єднання з вестибулярної сторони 0,4±0,03 мм і з
язичної – 0,5±0,03,
а при розсіченні ясеневого сосочка ретракції ясен практично не
відбувалося.
У пацієнтів старше 16 років з такими захворюваннями, як хронічний
катаральний гінгівіт, пародонтит, проведення ЦСФ може привести до
зниження зубоясеневого з’єднання. Цей процес швидко прогресує, тому в
цих випадках доцільною є операція розсічення ясеневого сосочка.
Кожну підгрупу склало 15 пацієнтів із загальною кількістю 30
тортоаномалійних зубів. У контрольній підгрупі на початку ортодонтичного
лікування тортоаномалії поворот зуба коливався від 10°-60° і у
середньому дорівнював 33,5°±2,88. Рецидив спостерігався через 12 місяців
після зняття апаратури, кут повороту зуба був у межах 0-26°, у
середньому 15,9°±1,36 (39,12% від початкового рівня). В 2-й підгрупі, у
якій проводилась ЦСФ, ортодонтичне виправлення повороту становило
10°-90° і у середньому дорівнювало 48,2°±3,68. Через 12 місяців рецидив
становив 0-12° у середньому 5,3°±1,19 (12,27% до лікування). В 3-й
підгрупі із проведенням операції розсічення ясеневого сосочка
ортодонтичне виправлення повороту коливалося в межах 10°-90° й у
середньому дорівнювало 43,7°±3,63. При виникненні рецидиву кут повороту
зубів був у діапазоні 0-14° при середній величині 3,7°±1,38 (11, 81% від
рівня до лікування).
Різниця середніх величин кутів повороту зубів неправильного положення в
контрольній підгрупі до й після лікування була істотною (р
???????
???????
j
????
???Рис. 2. Частота виразності рецидиву тортоаномалій у трьох підгрупах
пацієнтів через 12 місяців
Різниця середніх величин кутів повороту тортоаномалійних зубів до і
після лікування з застосуванням розсічення ясеневого сосочка була
істотною (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
