.

Ландшафтно-екологічні засади територіально-функціональної організації гірських біосферних резерватів (наприкладі української частини міжнародного біос

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
157 4269
Скачать документ

Львiвський національний унiверситет iмені Iвана
Франка

Кричевська Діана Анатоліївна

УДК 911.9 : 502.4 (47.74)

Ландшафтно-екологічні засади територіально-функціональної організації
гірських біосферних резерватів (наприкладі української частини
міжнародного біосферного резервата

“Східні Карпати”)

11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання

природних ресурсів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географiчних наук

Львiв – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана
Франка

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор

Стойко Степан Михайлович,

головний науковий співробітник відділу
охорони природних екосистем

Інституту екології Карпат НАН України

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

Денисик Григорій Іванович,

Вінницький державний педагогічний
університет

імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри фізичної
географії

доктор географічних наук,
професор

Мельник Анатолій Васильович,

Львівський національний університет імені Івана Франка

завідувач кафедри фізичної географії

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, м.Київ

Захист відбудеться 25 травня 2007 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.35.051.08 у Львівському національному
університеті імені Івана Франка (79000, м.Львів, вул.Дорошенка 41)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського
національного університету імені Івана Франка (79005, м.Львів,
вул.Драгоманова, 17).

Автореферат розісланий 21 квітня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат географічних наук Телегуз О.Г.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Біосферні резервати (БР) згідно із Севільською
стратегією (1995) призначені для виконання трьох функцій:
природоохоронної, забезпечення сталого розвитку території, виконання
наукових досліджень і моніторингу. Важливе місце у їх мережі займає
міжнародний біосферний резерват (МБР) “Східні Карпати”(208 тис.га),
організований у 1992-1999 роках. Його утворюють шість природоохоронних
територій: національний парк “Полоніни” (Словаччина), Бещадський
національний парк і два ландшафтні парки (Польща), а також Ужанський
національний (39159 га) і Надсянський регіональний ландшафтний (19 428
га) парки (Україна).

У зв’язку із формуванням Європейської екологічної мережі важливо
з’ясувати функцію МБР “Східні Карпати” у мережі біосферних резерватів
Карпат, що включає десять об’єктів, а також – співвідношення МБР із
головними структурними елементами перспективної екомережі регіону.

Українська частина МБР “Східні Карпати” є першим в Україні біосферним
резерватом, організованим на базі національного природного (НПП) та
регіонального ландшафтного парків (РЛП). Попередній варіант його
функціонального зонування базувався на оцінці антропогенної
трансформації лісового покриву і виділенні пралісових екосистем. У
даному дослідженні для оптимізації територіального планування
української частини МБР пропонуємо використати відомості про ландшафтну
структуру і біоекологічні особливості регіону досліджень, а також
європейський досвід територіальної організації БР, розташованих у
подібних географічних та екологічних умовах. Обґрунтування режимного
зонування ключових ділянок, що репрезентують основні зони біосферного
резервату є основою для виділення функціональних зон Ужанського НПП і
Надсянського РЛП.

Проведені дослідження дозволять надати методичні рекомендації для
уніфікації підходів щодо функціонального зонування МБР “Східні Карпати”
та вдосконалення національної законодавчо-нормативної бази, що
стосується територіального планування біосферних резерватів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація тісно
пов’язана з тематикою робіт міжкафедральної лабораторії
інженерно-географічних, природоохоронних і туристичних досліджень ЛНУ
імені Івана Франка. Проведені автором дослідження увійшли до звітів
держбюджетних тем: “Геоморфологічні основи і технології планування
природоохоронних і рекреаційних територій Карпатського регіону” (№.
держреєстрації 0100U001457), “Оцінка і використання рельєфу Українських
Карпат для інженерних, рекреаційних і природоохоронних потреб” (№
держреєстрації 0105U002215), а також госпдоговірної теми “Проект
організації території, охорони, відтворення і рекреаційного використання
природних комплексів і об’єктів Ужанського НПП” (№ держреєстрації
0103U006132).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – обґрунтувати оптимальне
територіальне планування української частини МБР “Східні Карпати” на
основі використання ландшафтного і екологічного підходів.

Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні завдання:

1) проаналізувати основні засади сучасного трактування концепції БР та
з’ясувати особливості їх територіально-функціональної організації у
гірських системах Європи і Карпат зокрема; 2) дослідити можливості
інтеграції екологічного і ландшафтного підходів для визначення
функціональної ролі БР в екомережах та для розробки функціонального
зонування його території; 3) встановити співвідношення МБР “Східні
Карпати” з елементами екологічної мережі Карпат, побудованої за
концепціями “екологічної стабільності ландшафту” та “екологічної
інфраструктури ландшафту”; 4) дослідити ландшафтні та біоекологічні
особливості Ужанського НПП і Надсянського РЛП – складових МБР “Східні
Карпати”; 5) розробити алгоритм процесу функціонального зонування
гірського біосферного резервату на основі ландшафтно-екологічного
підходу; 6) обґрунтувати схему функціонального зонування української
частини МБР “Східні Карпати”.

Об’єктом дослідження є созологічні параметри геосистем гірських
біосферних резерватів.

Предметом дослідження є функціонально-територіальна організація
української частини МБР “Східні Карпати” на основі оцінки созологічних
параметрів його геосистем.

Методи дослідження. Теоретичними засадами дисертаційного дослідження є
ландшафтно-екологічний підхід, який за М.Д.Гродзинським (1993)
передбачає інтеграцію ландшафтного й екологічного підходів за принципом
доповнюваності. Методичною основою дослідження є фізико-географічні
(ландшафтні) і біоекологічні підходи до проектування природоохоронних
територій (Реймерс, Штильмарк, 1978; Стойко, 1993, 1999; Брусак, 1997;
Попович, Шеляг-Сосонко, 2002; Андрієнко, Онищенко та ін., 2001; Парчук,
2004; Коржик, 2006) та принципи геоекологічного проектування
природоохоронних геотехсистем (Каваляускас, 1985; Исаков, Воропаев,
Гроссер, 1987; Преображенський, 1989). При ландшафтному картографуванні
використано методику польового знімання гірських територій Г.П.Міллера
(1972, 1973), для визначення порядків річок – методику
Стралера-Філософова (1952, 1959), для складання картосхеми природних
екосистем – “Схему класифікації екосистем України” (Дідух,
Шеляг-Сосонко, 2004), при біоекологічній оцінці геосистем – бальні
оцінки.

Робота грунтується на матеріалах власних польових ландшафтних
досліджень, проведених у 1990-2006 рр., результатах аналізу
різнопрофільних картографічних джерел і космознімків, фондових
матеріалів Ужанського НПП, лісогосподарських підприємств і
землевпорядних служб; використані також картографічні і статистичні
матеріали по мережі БР (Інтернет-сайт програми МАБ ЮНЕСКО), матеріали
досліджень експертів Карпатської ініціативи (Стан Карпат, 2001).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проаналізовано
репрезентативність мережі БР Карпат та виявлено характерні риси
територіальної структури гірських біосферних резерватів, розташованих у
біомі “широколистяних лісів і рідколісся помірного поясу” Європи.

Досліджено можливості інтеграції ландшафтного та екологічного підходів
для обґрунтування оптимального місцеположення БР та його функціонального
зонування. Вперше розроблено алгоритм процесу функціонального зонування
гірського біосферного резервату на основі ландшафтно-екологічного
підходу.

Вперше з’ясовано співвідношення МБР “Східні Карпати” із основними
елементами перспективної екологічної мережі Карпат. У
Полонинсько-Бескидському біогеографічному окрузі, який репрезентує МБР
”Cхідні Карпати”, визначено структурні елементи екомережі за концепціями
“екологічної стабільності ландшафту” та “екологічної інфраструктури
ландшафту”.

Поглиблено відомості про ландшафтну будову та узагальнено інформацію про
біоекологічні особливості геосистем Ужанського НПП і Надсянського РЛП,
які відображені на складених автором (одноособово та у співавторстві)
картах і картосхемах. Обгрунтовано новий варіант функціонального
зонування української частини МБР “Східні Карпати” та розроблено режимне
зонування чотирьох ключових ділянок Ужанського НПП, що репрезентують
заповідне ядро, буферну та транзитну зони української частини МБР.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження, проведені автором
на території Ужанського НПП і Надсянського РЛП, використані при
науковому обгрунтуванні створення української частини МБР “Східні
Карпати” та підготовці номінаційних форм парків для їх включення у МБР.
Принципові положення функціонального зонування української частини МБР
“Східні Карпати” використано при зонуванні Ужанського НПП у Проекті
організації його території. Методичні положення дисертації можуть
використовуватись для вдосконалення нормативно-законодавчої бази, що
стосується територіального планування БР в Україні та при викладанні у
ВНЗ курсу “Заповідна справа”.

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному зборі, обробці та
систематизації фондових і польових матеріалів, що лягли в основу
ландшафтних і біогеографічних карт української частини МБР “Східні
Карпати”, у розробці алгоритму й обґрунтуванні схеми функціонального
зонування української складової МБР на ландшафтно-екологічних засадах.
При обґрунтуванні перших варіантів зонування Ужанського НПП і
Надсянського РЛП, що проводились під керівництвом професора С.М.Стойка
(1998, 1999), особистий внесок здобувача полягав у картографічній оцінці
антропогенних змін лісового покриву Ужанського НПП і картографуванні
ділянок пралісових фітоценозів. При складанні ландшафтної карти
Ужанського НПП у співавторстві з В.П.Брусаком, особистий внесок
здобувача полягав у ландшафтному зніманні східної частини НПП і
характеристиці рослинного покриву його геокомплексів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
досліджень представлялись на міжнародному семінарі “Развитие системы
межгосударственных особо охраняемых природных территорий” (Мартова,
1996), першій науковій конференції молодих учених при Інституті екології
Карпат НАНУ (Львів, 1998), міжнародних конференціях “Природні ресурси
міжнародного резервату біосфери “Східні Карпати” і їх охорона” (Устріки
Дольні, 1998), “Гори і люди” (Рахів, 2001), “Сучасні проблеми і
тенденції розвитку географічної науки” (Львів, 2003), Всеукраїнській
конференції “Декада ландшафтознавчих, регіональних та краєзнавчих
досліджень на зламі тисячоліть” (Канів, 2005) та на наукових семінарах
кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи
та кафедри геоморфології і палеогеографії ЛНУ імені Івана Франка.

Публікації. За темою дисертації автором та за його участю опубліковано
14 наукових праць (7 – одноосібних), з яких 7 – у рекомендованих ВАК
України фахових виданнях (3 – одноосібні) та 7 – у матеріалах наукових
конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, п’ятьох
розділів, висновків, списку використаних джерел (256 найменувань),
проілюстрована 51 рисунком, 12 фотографіями, містить 25 таблиць і 18
додатків. Текст основної частини викладений на 149 сторінках. Загальний
обсяг роботи – 329 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовані актуальність, мета, завдання, об’єкт і предмет
дослідження, розкриті наукова новизна і практичне значення отриманих
результатів.

У першому розділі “Аналіз розвитку концепції біосферних резерватів та її
втілення при організації Європейських гірських біосферних резерватів”
розглянуто розвиток концепції БР, особливості її впровадження в Україні
і Європі та проаналізовано мережу і територіальну структуру гірських БР
Європи.

В історії розвитку концепції БР виділено три етапи залежно від уявлень
про їх функціональне призначення. Для сучасного етапу (з 1995р. – до
сьогодні) характерною є переорієнтація БР на завдання, пов’язані із
реалізацією концепції сталого розвитку. Важливо відзначити, що за
класифікацією природоохоронних територій МСОП з 1994 р. “біосферний
резерват” – це не окрема категорія, а міжнародний статус інших
природоохоронних категорій.

В Україні поняття “біосферний резерват” трансформувалося в окрему
категорію “біосферний заповідник”, створення та територіальна
організація якої регулюється Законом “Про природно-заповідний фонд (ПЗФ)
України” (1992). До 1999 р. біосферні заповідники створювались в Україні
лише на базі природних заповідників.

Неоднозначне трактування в Україні поняття “біосферний резерват”
спричиняє низку суперечностей як з міжнародними нормативними
документами, так і з практикою вітчизняної заповідної справи. Законом
“Про ПЗФ України” не врегульовані особливості функціонування і
територіального планування національних природних парків і регіональних
ландшафтних парків, які отримали статус біосферних резерватів у 1999 р.
(Ужанський НПП і Надсянський РЛП) та у 2000 р. (Шацький НПП). Зокрема,
не визначено, які ділянки національних та регіональних ландшафтних
парків повинні відноситись до буферної та транзитної зон БР.

Важливими складовими мережі біосферних резерватів світу є гірські
біосферні резервати (ГБР), які в Україні представлені Карпатським
біосферним заповідником та українською частиною МБР “Східні Карпати”. У
гірських регіонах Європи сьогодні нараховується 62 БР (43% від загальної
кількості ГРБ у світі). Серед них у межах біому “змішаних гірських лісів
і високогір’я” розташовано 33 БР, у біомі “широколистяних лісів та
рідколісся помірного поясу” – 14 БР, “вічнозелених склерофільних лісів
та чагарників” – 13 БР, а у біомах “тундри та арктичної пустелі” і
“хвойних лісів та рідколісся” – по одному біосферному резервату.

Одним з найбільших гірських регіонів Європи є Карпатська гірська
система, яка представлена десятьма БР, що охоплюють 3% площі Карпат і
репрезентують біоми “змішаних гірських лісів і високогір’я” (4 БР) та
“широколистяних лісів та рідколісся помірного поясу” (6 БР). Оцінка
регіональної репрезентативності мережі гірських біосферних резерватів
показала, що нові БР доцільно організувати на Трансильванському плато і
в горах Апушені (Західнорумунські гори).

Аналіз особливостей територіальної структури гірських біосферних
резерватів, які разом з МБР “Східні Карпати” репрезентують біом
“широколистяних лісів та рідколісся помірного поясу” Європи, показав: 1)
загальна площа ГБР змінюється від 7,4 тис.га до 323 тис.га, а МБР
“Східні Карпати” (208,1 тис.га) належить до чотирьох найбільших ГБР; 2)
розміри природоохоронного ядра (зони “А”) змінюються від 276 га до 24,1
тис.га (у МБР “Східні Карпати” – максимальна площа), займаючи,
переважно, менше 19% території гірських біосферних резерватів. У п’ятьох
з 12 БР зона “А” складає близько 9 тис.га; 3) площа буферної зони (зони
“В”) перевищує розміри природоохоронного ядра у 2-35 разів. У семи з 12
БР більше 50 % території займає транзитна зона (зона “С”).

Планувальні структури досліджуваної групи ГБР тяжіють до компактного
типу з крупноконтурним поліцентричним або дрібномозаїчним рисунком
природоохоронного ядра, яке розташоване у межах буферної зони. Для
деяких БР характерний кластерний тип зонування, коли ділянки зон “А” і
“В” відокремлені одна від одної. Важливим у контексті нашого
дослідження є схема територіальної організації БР “Білі Карпати”,
представлений подвійним зонуванням – режимним (згідно із
природоохоронним законодавством Чехії) та функціональним (відповідно до
вимог МАБ ЮНЕСКО). Зонування такого типу пропонуємо впровадити для
української частини МБР “Східні Карпати”.

У другому розділі “Теоретико-методичні основи
територіально-функціональної організації біосферних резерватів з
використанням ландшафтно-екологічного підходу” досліджено можливості
використання ландшафтного і екологічного підходів до
територіально-функціональної організації БР.

Під територіально-функціональною організацією БР ми розуміємо їх
територіальне планування, виходячи із аналізу сукупності ландшафтних,
екологічних, соціально-економічних чинників з метою забезпечення
ефективного природоохоронного менеджменту та сталого розвитку у регіоні
їх розташування. У даному дослідженні головна увага зосереджена на
просторовому аналізі созологічних параметрів геосистем української
частини МБР “Східні Карпати”.

Територіальне планування БР як складова проблеми планування
природоохоронних територій (ПОТ) розглядається в рамках таких
науково-практичних дисциплін, як заповідна справа та геоекологія. У
заповідній справі при створенні ПОТ основна увага зосереджена на
організаційно-правових аспектах їх проектування, а в останні роки
наголошується на важливості використання, поряд з традиційно
екологічними, ландшафтних підходів до планування ПОТ та їх мережі
(Брусак, 1997; Гродзинський, 2004; Коржик, 2006). У геоекології під ПОТ
розуміють природоохоронні геотехсистеми, при проектуванні яких
пропонується дотримуватись геоекологічних принципів проектування
(Геоэкологические основы…,1989; Исаков, Воропаев, Гроссер, 1987;
Дьяконов, Дончева, 2002; Гавриленко, 2003).

Аналіз наукових публікацій та нормативних документів з проблематики
проектування ПОТ дозволив виділити дві основні складові територіального
планування БР, а саме – обгрунтування оптимального його
місцерозташування та схеми функціонального зонування БР. Для вирішення
цих завдань ми використали концепції, способи та методи, що базуються як
на екологічному, так і на ландшафтному підходах згідно із принципом
доповнюваності. Таке інтегроване використання вище зазначених підходів
відповідає особливостям ландшафтно-екологічного підходу (Гродзинський,
1993).

Обгрунтування оптимального місцерозташування біосферного резервата
включає вирішення таких завдань: 1) вибір місцеположення БР за принципом
регіональної і типологічної репрезентативності; 2) встановлення ролі БР
у екомережі регіону; 3) визначення його оптимальної планувальної
конфігурації (меж БР); 4) визначення оптимальної площі БР. Оскільки МБР
“Східні Карпати” на час дослідження вже існував, основна увага
зосереджена на вирішенні 2-4 завдань.

Для визначення ролі БР в екомережі Карпат розглянуто його
місцерозташування в екомережах, побудованих за двома концепціями:
екологічної стабільності (Buchek, Lacina, 1983) та екологічної
інфраструктури ландшафту (Каваляускас, 1985, Исаков, Воропаев, Гроссер,
1987). Основна відмінність цих концепцій полягає у визначенні ключових
територій екомережі. За першою концепцією ключова територія представлена
“інформаційним вузлом” (біоцентром) – місцем зосередження
біорізноманіття, за другою – “природно-географічним вікном”, що
представлена “витоками річок, верхніми ланцюгами ландшафтних катен,
ареалами інтенсивного підземного стоку (наприклад, карстові геосистеми),
болотними екосистемами, ділянками із значним орографічним розчленуванням
тощо” (Каваляускас, 1985). Для окреслення “інформаційних вузлів”
використано результати досліджень експертів Карпатської ініціативи (Стан
Карпат, 2001), для визначення “природно-географічних вікон” –
аналізувалась орографічна і басейнова структура Карпатського регіону та
ландшафтна карта Українських Карпат А.В.Мельника (1999).

Найвищу созологічну значимість надано карпатським БР, створеним у межах
ключових територій, де “інформаційні вузли” співпадають з
“природно-географічними вікнами”, і які названі нами
ландшафтно-екологічними ключовими територіями. Відповідно, БР, які
розташовані у межах ключових територій, що представлені лише
“інформаційним вузлом”, на загальнокарпатському рівні виступають
складовими елементами сполучних територій. Важливе значення в екомережах
надано також комплексним “природно-географічним вікнам” – місцям, де
спостерігається перекриття видів місцевостей або їх груп, що займають
найвище гіпсометричне положення з басейнами порядкоформуючих річок
низьких (1-3) порядків.

Найоптимальнішою планувальною конфігурацією біосферного резервату є
така, що відповідає конфігурації ключової території. Орієнтовні
оптимальні площі БР для Карпатської гірської системи та її регіонів
розраховувались за формулою, запропонованою Ю.Г.Пузаченко і
Н.Н.Дроздовою (1986), яка базується на емпіричних дослідженнях площ
природоохоронних територій світу, а також – за методом, що полягає у
визначені необхідної площі для забезпечення існування мінімальної
популяції найбільшого хижака в регіоні (Рижиков, 1999).

Процес функціонального зонування біосферного резервату включає вирішення
наступних завдань: визначення місцерозташування, конфігурації, розмірів
і частки природоохоронного ядра, буферної і транзитної зон у загальній
площі БР; визначення режимних ділянок у кожній зоні БР. Важливим при
цьому є вибір оперативних одиниць функціонального і режимного зонування.

Функціональне зонування біосферного резервату пропонуємо здійснювати за
алгоритмом, що складається з трьох головних етапів: 1) створення базової
планувальної моделі БР за принципами позиційно-динамічної автономності
та ландшафтної репрезентативності; 2) визначення природоохоронного ядра
БР на основі оцінки созологічних параметрів його геосистем; 3) виділенні
режимних ділянок у межах кожної функціональної зони БР.

Базова планувальна модель створюється з використанням карт
генетико-морфологічної і басейнової ландшафтно-територіальних структур з
метою виділення територій пріоритетної і позапріоритетної охорони
ландшафту та оперативних одиниць функціонального зонування. До території
пріоритетної охорони ландшафту, яка є базовою для організації основних
масивів природоохоронного ядра разом із буферною зоною БР віднесено види
місцевостей, що відзначаються найвищим гіпсометричним положенням та
басейни порядкоформуючих річок 3-го

порядку. Оперативними одиницями функціонального зонування виступають
генетико-морфологічно-басейнові геосистеми (ГМБГ) – території з
перевагою одного виду висотної місцевості та частини басейну
порядкоформуючої річки певного порядку.

До основних масивів природоохоронного ядра (“А1”, “А2”) віднесено ГМБГ,
що вирізняються високим ступенем позиційно-динамічної автономності,
найменшими значеннями коефіцієнта антропогенної модифікації лісового
покриву та найвищими показниками екосистемної та раритетної
репрезентативності. Ступінь позиційно-динамічної автономності ГМБГ
визначено шляхом просторового аналізу співвідношення висотних
місцевостей та басейнів порядкоформуючих річок. Коефіцієнт антропогенної
модифікації лісового покриву (Кm) встановлювався за формулою,
запропонованою Г.П.Міллером і А.В.Мельником (1993), яку адаптовано для
лісових геосистем:

Кm= К1+К2+К3+…Кn=С1м1+С2м2+С3м3+…Сnмn,

де К1…Кn – часткові антропогенні модифікації парцел, C – ціна
модифікації (С=0 – для умовно корінних лісів; С=1 – для достигаючих
лісів з природною ценотичною структурою; С=2 – для середньовікових,
жередняків та молодняків; С=3 – для лісів із частково зміненою
ценотичною структурою (участь інтродукованих порід 50%), для обезліснених земель С=5), м1…мn – відсоток площі, яку
займають парцели.

Показник екосистемної репрезентативності (ER) обчислювався за
формулою: ER= ERl+ ERnl,

де ERl – представленість лісових екосистем в ГМБГ, в ум. балах; ERnl –
представленість нелісових екосистем в ГМБГ, в ум. балах (1 бал – 1
екосистема).

Показник раритетної репрезентативності (RR) обчислювався за формулою:
RR= Rfl+ Rf +Rfit,

де Rfl – представленість раритетних видів флори, в ум. балах (1 бал -2
види), Rf – представленість раритетних видів фауни, в ум. балах (1 бал –
1 вид), Rfit – представленість раритетних фітоценозів, в ум. балах (1
бал – 1 фітоценоз).

До буферної зони (“В”) віднесено ГМБГ, виділені у межах території
пріоритетної охорони, але які не увійшли до природоохоронного ядра. У
межах кожного з них окреслено ділянки стиглих лісів або раритетні
фітоценози, які віднесені до підзони природоохоронного ядра – “А3”.
Основні масиви транзитної зони (“С”) запроектовано на базі території
позапріоритетної охорони ландшафту. В її межах за критерієм раритетності
визначені ділянки, що складають підзону “А4” природоохоронного ядра.

Завершальним етапом функціонального зонування є режимне зонування ГМБГ,
головними оперативними одиницями якого виступають ландшафтні урочища,
додатковими – природні екосистеми.

Третій розділ “Функціональна роль української частини міжнародного

біосферного резервата “Східні Карпати” в екомережі Карпат”.

У межах МБР “Східні Карпати” проходить Головний європейський вододіл,

зберігаються значні за площею масиви корінних букових фітоценозів,
ділянки субальпійських та післялісових лук, раритетні види флори і
фауни. Тут збереглось традиційне землеробство і тваринництво, пам’ятки
народної і сакральної бойківської та лемківської архітектури.

На підставі просторового аналізу мережі БР та ключових територій
екомережі Карпат, виділених за концепціями “екологічної стабільності
ландшафту” та “екологічної інфраструктури ландшафту”, встановлено, що на
теренах МБР охороняється ключова територія еколого-созологічного
значення (“пріоритетної території для збереження біорізноманіття”
(ПТЗБ), яка визначена експертами Карпатської ініціативи (2001)). На
загальнокарпатському рівні вона відіграє роль вузла сполучної території,
що поєднує ландшафтно-екологічні ключові території загальнокарпатського
значення. Останні охороняються у межах Татранського біосферного
резервату та Карпатського біосферного заповідника.

МБР “Східні Карпати” займає 57% площі ПТЗБ, до конфігурації якої
наближається конфігурація української частини МБР, що свідчить про
оптимальність її меж. Співставлення площ, розрахованих для ідеальних
біосферних резерватів Карпатського регіону з їх реальними площами
дозволяє стверджувати, що площа природоохоронного ядра МБР разом із
буферною зоною (57 тис.га) є недостатньою для збереження біорізноманіття
регіону Східних Карпат (ідеальні розміри – 83 тис.га), разом з тим, є
достатньою для збереження мінімальної популяції бурого ведмедя
(мінімальна площа для популяції 50 тис.га).

@

D

F

J

L

R

V

\

e

?

2

^????- ?- "

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020