.

Стан чутливості тканин до інсуліну у хворих з порушенням толерантності до глюкози та цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією (автореферат

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
119 3569
Скачать документ

ІНСТИТУТ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН

ім. В.П. КОМІСАРЕНКА АМН УКРАЇНИ

КОНДРАЦЬКА Ірина Миколаївна

УДК 616.379-008.64…616.12-008.331.1:615.316.37

Стан чутливості тканин до інсуліну у хворих з порушенням толерантності
до глюкози та цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією

14.01.14 – ендокринологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті ендокринології та обміну речовин

ім. В.П. Комісаренка АМН України, м. Київ

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Маньковський Борис Микитович, Інститут
ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України,
завідувач відділення профілактичної діабетології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Мітченко Олена Іванівна, ННЦ “Інститут
кардіології ім. М.Д. Стражеска” АМН України, завідувач відділу
дисліпідемій

кандидат медичних наук Соколова Любов Костянтинівна, Інститут
ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України,
провідний науковий співробітник відділу клінічної діабетології

Захист відбудеться 20.12.2007 р. о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д. 26.558.01 з ендокринології в Інституті
ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України
(04114, Київ-114, вул. Вишгородська, 69).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту ендокринології
та обміну речовин їм. В.П. Комісаренка АМН України (04114, Київ-114,
вул. Вишгородська, 69).

Автореферат розісланий 19.11. 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор біологічних наук
Л.М. Калинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Артеріальна гіпертензія (АГ) – це не тільки одне із
самих розповсюджених серцево-судинних захворювань, але і основний фактор
ризику розвитку мозкового інсульту, інфаркту міокарда, серцевої та
ниркової недостатності, що обумовлює значні медичні, соціальні та
економічні проблеми. АГ, яка значно частіше спостерігається у хворих на
цукровий діабет (ЦД), ніж в загальній популяції, є одним з провідних
патогенетичних факторів розвитку і прогресування серцево-судинних та
мікросудинних ускладнень захворювання [Сіренко Ю.М., Маньковський Б.М.,
2007; Єфімов А.С. та ін., 2004; Мітченко О.І., 2007]. Особливо
актуальною проблема АГ є у хворих на ЦД 2 типу, оскільки основною
причиною летальних наслідків у хворих з ЦД 2 типу є серцево-судинні
захворювання (ССЗ) [Тронько М.Д., 2007; Балаболкин М.И. и др., 2007].
Так, близько 75% хворих на ЦД 2 типу помирають внаслідок судинних
катастроф (гострий інфаркт міокарда, гостра недостатність мозкового
кровообігу) [ВООЗ, 1994].

На теперішній час, основними ланками етіології та патогенезу ЦД 2 типу
вважають інсулінорезистентність (ІР) тканин, порушення секреції
інсуліну, спадкову схильність, гіподинамію та особливості харчування, що
призводять до ожиріння [Єфімов А.С., Скробонська Н.А., 1998; Дедов И.И.,
2004; Боднар П.М. та ін. 2007]. Було помічено, що ЦД 2 типу або
порушення толерантності до глюкози (ПТГ) досить часто поєднується у цих
хворих з іншими патологічними станами (абдомінальне ожиріння, АГ,
гіпертригліцеридемія, атерогенна дисліпопротеїдемія), та було висунуто
припущення, що ЦД 2 типу являє собою частину більш широкого синдрому, що
отримав назву “метаболічний синдром” [Reaven G.M., 1988]. Наявність
метаболічного синдрому (МС) асоціюється з багаторазовим підвищенням
ризику ССЗ та смертності. Одночасно, було висунуто припущення, що ІР
являє собою тканинний дефект, який об’єднує патогенез розвитку ЦД 2 типу
та МС. Разом з тим, існує думка про те, що зниження чутливості тканин до
інсуліну виступає не стільки в якості складової частини МС, скільки в
якості пускового механізму, що запускає розвиток інших клінічних та
біохімічних проявів синдрому [Reaven G.M., 1993, 1995].

Факт наявності ІР має велике значення для розробки подальшої лікувальної
тактики та вибору антигіпертензивних препаратів, враховуючи те, що ряд
антигіпертензивних препаратів, які традиційно використовуються для
лікування АГ, підвищують резистентність тканин до інсуліну і сприяють
прогресуванню проявів МС та підвищенню частоти розвитку нових випадків
ЦД 2 типу [Kriska A. et al., 2001]. Питання про “діабетогенний” або
“продіабетичний” ефект антигіпертензивних препаратів є досі відкритим.

Особливо велике значення в патології ЦД 2 типу та МС останнім часом
приділяється субклінічному запаленню, яке розглядається як неспецифічний
супровід метаболічного стресу [Pickup J.C., et al., 1998; Kolb H.,
Mandrup-Poulsen T., 2005]. Впродовж останніх років одержано дані про
роль хронічного запалення в патогенезі розвитку ІР та атеросклерозу.
Наприклад визначено, що підвищення вмісту в плазмі крові таких маркерів
хронічного запалення, як інтерлейкін-6 (ІЛ-6) та фактор некрозу пухлин
альфа (TNF-а) є нетрадиційним фактором ризику розвитку ССЗ у хворих на
ЦД 2 типу. Знайдено, що вміст у крові цих цитокінів може являти собою
один з маркерів ІР [Senn J. et al., 2002; Kolb H. et al., 2005]. Разом з
тим, одержані дані є неоднозначними та суперечливими.

Окрім цього, не проводилися дослідження щодо стану чутливості тканин до
інсуліну у хворих з вперше визначеним діагнозом ЦД 2 типу або АГ, тобто
без впливу цукрознижуючих чи антигіпертензивних препаратів, які можуть
вплинути на чутливість тканин до інсуліну. Не проводився порівняльний
аналіз стану чутливості тканин до інсуліну у хворих з порушенням
толерантності до вуглеводів за наявності або відсутності АГ. Також немає
комплексного аналізу взаємозв’язку чутливості тканин до інсуліну з
компонентами МС, як факторами ризику серцево-судинних захворювань.

В зв’язку з цим вивчення патогенетичних механізмів виникнення та
розвитку ЦД 2 типу в поєднанні з артеріальною гіпертензією та розвитку
метаболічного синдрому у людини, здається надзвичайно актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
проводилась в рамках виконання наукових тем “Розробити нові методи
діагностики, лікування та профілактики цукрового діабету і його
ускладнень з метою впровадження їх в практику” (№ держреєстрації
0103U000806) та “Клініко-імунологічне дослідження хворих на цукровий
діабет 2 типу та метаболічний синдром” (№ держреєстрації 0105U000730),
пошукач є співвиконавцем тем, що включені до плану наукових досліджень
Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН
України та затверджені Президіумом Академії медичних наук України.

Мета дослідження: охарактеризувати стан чутливості тканин до інсуліну у
хворих з порушенням толерантності до глюкози та цукровим діабетом 2 типу
з артеріальною гіпертензією, а також метаболічним синдромом та
оптимізувати лікування цих хворих.

Завдання дослідження:

Вивчити чутливість тканин до інсуліну у хворих з порушенням
толерантності до вуглеводів з артеріальною гіпертензією та без
артеріальної гіпертензії на підставі визначення концентрації інсуліну та
глюкози в сироватці крові з подальшим розрахунком відповідних індексів.

Визначити вміст загального холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів
високої, низької та дуже низької щільності в сироватці крові в групах
хворих з порушенням толерантності до вуглеводів з артеріальною
гіпертензією та без артеріальної гіпертензії по відношенню до хворих з
АГ та здорових осіб, а також у пацієнтів з МС по відношенню до осіб без
повного кластеру МС та здорових осіб.

Провести діагностику метаболічного синдрому та порівняльний аналіз
показників чутливості тканин до інсуліну у пацієнтів з метаболічним
синдромом та без метаболічного синдрому.

Вивчити вміст цитокінів (інтерлейкін-6 та фактор некрозу пухлин альфа)
як неспецифічних маркерів інсулінорезистентності.

Виявити кореляційні зв’язки між індексами інсулінорезистентності,
артеріальним тиском та іншими компонентами метаболічного синдрому.

З’ясувати вплив антигіпертензивної терапії (агоніста імідазолінових
рецепторів) на показники інсулінової чутливості тканин та концентрацію
адипоцитокінів в групі хворих з метаболічним синдромом.

Об’єкт дослідження – чутливість тканин до інсуліну.

Предмет дослідження – стан інсулінорезистентності тканин у хворих з
порушенням толерантності до глюкози та цукровим діабетом 2 типу, що
обтяжені артеріальною гіпертензією та у хворих з метаболічним синдромом.

Методи дослідження – клінічні, антропометричні, біохімічні, радіоімунні,
імуноферментні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті дослідження вперше
виявлено найбільш виразне зниження чутливості тканин до інсуліну у
хворих з ПТГ/ЦД 2 типу в поєднанні з АГ, по відношенню до хворих з
ПТГ/ЦД 2 типу без АГ, хворих з АГ без порушення толерантності до
вуглеводів (ПТВ) та здорових осіб. Ці зміни були виявлені у осіб, у яких
не було попереднього впливу медикаментозних препаратів, що дозволило
оптимально оцінити стан чутливості тканин до інсуліну.

Отримані дані про зниження чутливості тканин до інсуліну в групі хворих
з АГ та нормальними показниками обміну глюкози в порівнянні з групою
здорових осіб, що може свідчити про спільність деяких патогенетичних
ланок розвитку інсулінорезистентності та дисрегуляції механізмів
контролю за артеріальним тиском.

Вперше визначено, що за наявності ПТВ для оцінки стану чутливості тканин
до інсуліну інформативним є індекс НОМА, тоді як при АГ без порушень
толерантності до вуглеводів більш інформативними індексами є QUICKI та
Matsuda.

Отримані дані про те, що наявність МС характеризується більш виразними
порушеннями чутливості тканин до інсуліну на фоні більш значних порушень
толерантності до глюкози та змін всіх показників ліпідного обміну
(загального холестерину, холестерину ЛПВЩ, ЛПНЩ та ЛПДНЩ,
тригліцеридів), ніж у хворих без наявності повного кластеру симптомів МС
та здорових осіб.

Отримані нові дані про вміст маркерів неспецифічного запалення, таких як
інтерлейкін-6 та фактор некрозу пухлин альфа у пацієнтів з нормальною та
порушеною толерантністю до вуглеводів на фоні нормального чи підвищеного
артеріального тиску та у хворих з метаболічним синдромом.

Розширені дані про поліпшення чутливості тканин до інсуліну на фоні
антигіпертензивної монотерапії, вперше виявлено зниження рівня ІЛ-6 у
хворих з ЦД 2 типу та метаболічним синдромом під впливом агоніста
імідазолінових рецепторів моксонідину.

Практичне значення одержаних результатів. В роботі доказана можливість
застосування антигіпертензивного препарату агоніста імідазолінових
рецепторів моксонідину в лікуванні хворих на цукровий діабет 2 типу та
метаболічний синдром, що сприяє нормалізації показників артеріального
тиску та поліпшенню чутливості тканин до інсуліну. Проведене вивчення
стану інсулінорезистентності дозволило виявити найбільш інформативні
маркери цього патофізіологічного феномену (індекси НОМА, QUICKI та
Matsuda), що може застосовуватись в клінічній практиці для оцінки стану
чутливості тканин до інсуліну у хворих з ЦД 2 типу, АГ, МС.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем проводилося клінічне обстеження,
здійснення антропометричних досліджень та лікування включених в
дослідження хворих. Визначення рівнів глюкози та інсуліну виконано
спільно із співробітниками клініко-діагностичної лабораторії (зав. лаб.
Наумчук Н.С.) та лабораторії функціональної діагностики (зав. лаб.
Епштейн О.В.) ІЕОР ім. В.П. Комісаренка АМНУ. Автор особисто приймала
участь в проведенні імуноферментного дослідження цитокінів плазми крові
спільно із зав. імунологічної лабораторії (Стасенко А.А.) Інституту
клінічної та експериментальної хірургії ім. О.О. Шалімова АМНУ.
Визначення ліпідного спектру крові проведено спільно із співробітниками
біохімічної лабораторії (зав. лаб. Пономарьова Г.В.) ННЦ “Інститут
кардіології ім. М.Д. Стражеска” АМНУ. Самостійно здійснено аналіз
літератури за темою дисертації, проведений аналіз, статистична обробка
та узагальнення отриманих результатів.

Апробація результатів. Результати досліджень, що включені до дисертації,
доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції
“Терапевтичні читання пам’яті академіка Л.Т. Малої” (Харків, Україна
2004); на VII національному конгресі кардіологів України
(Дніпропетровськ, Україна, 2004); на 1 міжнародному конгресі “Предіабет”
та метаболічний синдром (Берлін, Німеччина, 2005); на 15 Європейському
з’їзді по гіпертензії (Мілан, Італія, 2005); на 2 міжнародному
симпозіумі “Тригліцериди та ЛПВЩ: роль в кардіоваскулярних захворюваннях
та метаболічному синдромі” (Нью-Йорк, США, 2005); на науково-практичній
конференції з міжнародною участю: Фундаментальні питання
експериментальної та клінічної ендокринології (четверті Данилевські
читання) (Харків, Україна, 2005); на 10му з’їзді робочої групи
“Гіпертензія та Діабет” Європейської асоціації з вивчення цукрового
діабету (EASD) (Стамбул, Туреччина, 2005); на 1 національному конгресі
“Інсульт та судинно-мозкові захворювання” (Київ, Україна, 2006); на
конференції “Метаболічний синдром в практиці кардіолога” (Харків,
Україна, 2006); на ІІІ Всеросійській науково-практичній конференції
“Актуальні питання діагностики та лікування метаболічного синдрому”
(Москва, Росія, 2006); на VII з’їзді асоціації ендокринологів України
(Київ, Україна, 2007); на VIII національному конгресі кардіологів
України (Київ, Україна, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 наукових робіт (4
– самостійно): 5 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК
України, та 12 публікацій у збірниках доповідей конгресів, симпозіумів
та науково-практичних конференцій.

Об’єм і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 153
сторінках друкованого тексту, складається із вступу, огляду літератури,
опису матеріалів та методів дослідження, 4 розділів власних досліджень,
аналізу результатів та їх обговорення, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаних джерел, який включає 280 літературних
джерел (з яких 37 публікації україно- та російськомовних та 243
іноземних авторів). Робота ілюстрована 8 таблицями та 20 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна характеристика хворих та методи дослідження. Робота виконана на
базі відділення профілактичної діабетології Інституту ендокринології та
обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМНУ.

Обстежено 105 осіб віком від 29 до 72 років, із них 27 чоловіків та 78
жінок, які були розподілені на чотири групи відповідні за статтю та
віком (табл. 1): хворі з порушенням толерантності до вуглеводів (ПТГ/ЦД
2 типу) у поєднанні з артеріальною гіпертензією (ПТВ АГ), віком 56,2±1,9
роки (тут та надалі данні подані як середнє ± стандартна похибка). Друга
група складалась із хворих з порушенням толерантності до вуглеводів без
АГ (ПТВ), віком 51,9±2,6 роки; третя група включала хворих з АГ без
порушення вуглеводного обміну, віком 57,9±1,6 роки; та в четверту,
контрольну групу ми включили осіб, у яких не виявили ані порушень
толерантності до глюкози, ані підвищеного артеріального тиску, тобто
практично здорових, віком 50,5±1,7 роки.

В дослідженні приймали участь пацієнти тільки з вперше визначеним ЦД 2
типу або з ПТГ, які не приймали цукрознижуючих таблетованих препаратів
або інсуліну, а також хворі з АГ, що не приймали антигіпертензивних
препаратів. Також з групи досліджених виключались пацієнти з
перенесеними інфарктами міокарду, інсультами та клінічними ознаками ІХС.
Даний підбір хворих для дослідження пояснювався необхідністю вивчення
стану чутливості тканин до інсуліну без дії екзогенних чинників, які б
могли вплинути на секрецію інсуліну або на стан ІР. Оскільки наше
дослідження вивчало рівень прозапальних цитокінів, в дослідження не
включались пацієнти з гострими або важкими хронічними запальними
процесами та злоякісними новоутвореннями, щоби виключити можливість
спотворення результатів.

Таблиця 1

Клінічна характеристика обстежених осіб

Показники ПТВ АГ ПТВ АГ Здорові

n 29 15 29 32

ЦД 2/ПТГ 15/14 6/9

Чол./Жін. 10/19 5/10 6/23 6/26

САТ (мм рт.ст.) 151,76±3,40*? 116,20±2,46 147,83±3,89*? 115,56±2,05

ДАТ (мм рт.ст.) 87,93±1,90*? 77,73±1,76 88,17±2,13*? 73,68±1,39

ІМТ (кг/м2) 33,13±0,96*? 30,25±0,93* 31,26±0,62* 26,34±0,72

Примітки: ? – px?o? , . 0 2 2 4 6 8 : R T ? ‚ RTzi ? & `„7 dRoBqut&u?vh||‚’‚ae‚cUUUUUUUUUEUUUUAUUU·A & WNNNNBB O O O O §jaaUUUUUU O `„7a$ Cy- W Cy- W §kdA Cy- W Cy- W §kdl Cy- W Cy- W Cy- W Cy- W Cy- W Cy- W Cy- W Cy- W I?OVUtaWKKKKKKK Cy- W 05). Це певно вказує на спільні патогенетичні механізми регуляції артеріального тиску та чутливості тканин до інсуліну. Для того, щоб визначити, чи дійсно наявність АГ підсилює прояви ІР у хворих з ПТВ, чи інші фактори, такі як ІМТ, ОЖ, вік, стать мають вплив на стан ІР при наявному ЦД, був проведений логістичний регресійний аналіз. Так, було отримано дані, які вказують на те, що при ПТВ саме збільшення САТ на 23 мм рт.ст. призводить до зростання в 4,3 рази імовірності того, що індекс НОМА буде підвищеним (р=0,015), тоді як інші названі фактори не були вірогідними регресорами в даній групі вивчених осіб. Окрім цього, ми спостерігали варіабельність ступеня кореляції між різними способами оцінки стану чутливості тканин до інсуліну в залежності від групи обстежених осіб, що вказує на певну чутливість методів за наявності різних патологічних станів. Так, індекс НОМА більш інформативний при оцінці стану ІР за наявності ПТВ, тоді як при АГ без ПТВ більш інформативними є індекси Matsuda та QUICKI. Вважаючи на те, що обстеження було одномоментне, ми не маємо підстав робити висновки про первинність розвитку на тлі інсулінорезистентності артеріальної гіпертензії чи порушень толерантності до глюкози, а також прогнозувати розвиток АГ у хворих з ПТВ або розвиток ПТВ у хворих з АГ. Але у зв’язку із вищесказаним, надзвичайно актуальною є проблема виділення серед хворих з АГ осіб, що мають ІР для визначення подальшої тактики антигіпертензивної терапії. Показники інсулінової чутливості та стан ліпідного обміну у хворих з метаболічним синдромом. Оскільки деякі автори вважають, що гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія наряду зі змінами в толерантності до глюкози та порушенням мікроциркуляції при ЦД передують розвитку АГ [Дзяк Г.В. та ін., 2006], тому нами проведено дослідження вмісту ліпідів плазми крові у хворих з порушеним вуглеводним обміном, що обтяжений АГ та без АГ з метою характеристики змін в ліпідному обміні, як одного із основних проявів МС. На підставі отриманих результатів (табл. 4) ми можемо зробити висновок, що найбільш виразні зміни ліпідного обміну визначаються в групі осіб ПТВ з АГ. Звертає на себе увагу те, що в усіх групах обстежених осіб спостерігалось порушення саме обміну ТГ та холестерину ЛПДНЩ по відношенню до здорових осіб. Такі зміни в ліпідному спектрі крові можна пояснити тим, що при зменшенні чутливості тканин до інсуліну відмічається підвищення синтезу ЛПДНЩ і зниження кліренсу ТГ [Glasser S.P., 1998; Zemel M.B., 1998]. Причому цікавим є те, що при ПТВ без АГ рівень ХС та ЛПНЩ майже не відрізнявся від такого у здорових осіб. При розподілені вивчених осіб за ознакою МС, ми спостерігали наступні зміни в ліпідному спектрі крові: показники ХС, ТГ, ЛПНЩ та ЛПДНЩ були підвищеними, а ЛПВЩ зниженими відносно таких в групі хворих без МС а також вірогідно відрізнялись від таких у здорових осіб (табл. 4). Разом з цим, у хворих без МС спостерігалась тенденція до змін відносно контрольної групи лише ТГ та ЛПДНЩ, одночасно рівень ЛПВЩ був підвищеним, що вказує на активність компенсаторних антиатерогенних механізмів, які нівелюються з розвитком МС. Такі виразні зміни ліпідного спектру за наявності МС можна пояснити тим, що інсулінорезистентність, що лежить в основі розвитку МС поєднується не тільки з порушенням метаболізму вуглеводів, але і ліпідів. Ці порушення проявляються у вигляді дисліпідемії, що включає в себе підвищення вмісту вільних жирних кислот, ТГ, мілких щільних високоатерогенних часточок ЛПНЩ, зменшенням ЛПВЩ, які поєднуються з розвитком АГ, системного запалення (про яке мова піде нижче) та оксидативного стресу [Митченко Е.И., 2006; Чернишов В.А. та ін. 2006; Dandona P. et al., 2005]. Таблиця 4 Показники ліпідного обміну в групах обстежених осіб Показники ПТВ з АГ ПТВ АГ Здорові МС без МС n 29 15 29 32 55 18 ХС ммоль/л 5,92 ±0,22“ 5,83 ±0,39 6,05 ±0,28“ 5,42 ±0,19 6,15 ±0,20^* 5,36 ±0,20 ТГ ммоль/л 2,02 ±0,20*# 1,84 ±0,31* 1,46 ±0,18* 0,95 ±0,05 1,97 ±0,15^* 1,11 ±0,07“ ЛПВЩ ммоль/л 1,07 ±0,04 1,08 ±0,05 1,12 ±0,03 1,15 ±0,03 1,04 ±0,03^* 1,27 ±0,02* ЛПНЩ ммоль/л 3,94 ±0,22 3,93 ±0,31 4,27 ±0,26 3,91 ±0,19 4,22 ±0,18^ 3,60 ±0,20 ЛПДНЩ ммоль/л 0,90 ±0,09*# 0,82 ±0,14* 0,65 ±0,08* 0,42 ±0,02 0,90 ±0,07^* 0,49 ±0,03“ Примітки: * – рp>0,05 порівняно з групою здорових осіб;

‘ – 0,1>p>0,05 порівняно з групою без МС.

Зниження чутливості до інсуліну у хворих з МС по відношенню до таких без
МС ми спостерігали за індексом НОМА та тенденцію до зниження – за
індексом QUICKI. По відношенню до здорових осіб зниження чутливості до
інсуліну у хворих з МС визначалось за показниками QUICKI, НОМА та
Matsuda. Тоді як у пацієнтів без МС спостерігалась тенденція до зниження
показника QUICKI та індексу Matsuda в порівнянні з контрольною групою
здорових осіб.

Таким чином, на підставі отриманих результатів ми можемо зробити
висновок, що при МС спостерігається виразне порушення чутливості тканин
до інсуліну на фоні порушень толерантності до глюкози та значних змін
ліпідного обміну.

Вміст цитокінів в крові хворих з порушенням толерантності до глюкози та
ЦД 2 типу за наявності та відсутності артеріальної гіпертензії. Ми
визначили, що рівень ФНП-( був підвищений тільки у 2 із обстежених осіб
(19,9 та 203,3 пг/мл). У решти пацієнтів ФНП-( не визначався. Згідно
отриманих нами даних можемо зробити висновок, що на ранніх етапах
розвитку ЦД 2 типу та МС концентрація ФНП-б в плазмі венозної крові не
підвищується. Рівень ІЛ-6 мав наступні значення: в групі хворих з ПТВ з
АГ він дорівнював 1,16±0,39 пг/мл, в групі з ПТВ без АГ – 0,95±0,34
пг/мл, в групі хворих з АГ – 1,60±0,52 пг/мл та в групі здорових осіб –
0,70±0,26 пг/мл, вірогідної різниці між всіма показниками не визначалось
(р>0,05).

Ми виявили, що рівень ІЛ-6 у хворих з МС був суттєво вищим за такий у
хворих без МС (Рис. 1) та відповідно дорівнював 1,44±0,31 та 0,52±0,18
пг/мл (р=0,01). Окрім цього ми спостерігали тенденцію до підвищення
вмісту ІЛ-6 у хворих з МС в порівнянні зі здоровими особами (p=0,07).
Таким чином, ми спостерігаємо значне підвищення рівня ІЛ-6 у хворих з МС
по відношенню до хворих без МС та здорових осіб. Це свідчить про те, що
за наявності симптомокомплексу інсулінорезистентності, навіть на ранніх
етапах, відбуваються зрушення імунної системи у вигляді підвищення рівня
прозапального цитокіну ІЛ-6. Все вищесказане наводить на думку про вплив
ІЛ-6 на деякі патогенетичні ланки розвитку метаболічного синдрому.

Рис. 1. Вміст інтерлейкіну-6 в плазмі крові хворих з МС в порівнянні до
хворих без МС та контрольної групи здорових осіб.

Примітки: ^ – р=0,01 порівняно з групою хворих без МС;

* – р=0,07 порівняно з групою здорових осіб.

Цікаві дані були отримані при розподіленні вивчених осіб за ознакою
паління. Рівень ІЛ-6 в групі курців з МС вірогідно був вищим за такий у
хворих з МС, які не палили і відповідно дорівнював 2,65±0,70 пг/мл та
1,03±0,31 пг/мл (р=0,05). Таким чином, спираючись на отримані дані ми
можемо заключити, що паління викликає значні зсуви в системі
прозапальних цитокінів, що може поглиблювати деякі патогенетичні прояви
МС та сприяти прогресуванню розвитку атеросклеротичних уражень судинної
стінки.

Для виявлення можливих взаємозв’язків між рівнем ІЛ-6 та іншими проявами
МС, був проведений кореляційний аналіз. В групі хворих з ПТВ без АГ
рівень ІЛ-6 прямо корелював з рівнем ТГ, ЛПДНЩ (r=0,65 та 0,65
відповідно, p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020