.

Особливості ендометрію щодо виявлення рецепторів до лектинів, естрогенів та прогестерону (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
168 2859
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. Богомольця

КОПІЙКА ІРИНА ВАСИЛІВНА

УДК: 611.018.25:[611.664:618.145-007.61:618.145-006.6

Особливості ендометрію щодо виявлення рецепторів до лектинів, естрогенів
та прогестерону

14.03.09 – гістологія, цитологія, ембріологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О.
Богомольця МОЗ України.

Науковий керівник

член-кореспондент АМН України,

доктор медичних наук, професор

Чайковський Юрій Богданович,

Національний медичний університет

імені О.О. Богомольця, завідувач

кафедри гістології та ембріології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Шаповалова Олена Юріївна, Кримський
державний медичний університет імені С.І. Георгієвського, завідувач
кафедри гістології, цитології та ембріології;

доктор медичних наук, професор Сільченко Валерій Петрович, Національна
медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, завідувач
кафедри патологічної та топографічної анатомії.

Провідна установа

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ
України,

м. Львів.

Захист відбудеться 22.03.2007 р. о 13-30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.06 у Національному медичному
університеті імені

О.О. Богомольця (03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, 34).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул.
Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий 20.02.2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.003.06

доктор медичних наук, професор Грабовий О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захворювання органів репродуктивної системи жінки,
зокрема гіперплазії та аденокарциноми ендометрію, залишаються однією з
найбільш актуальних проблем сучасної гінекології у зв’язку з неухильним
ростом частоти цих захворювань

(Манухин И.Б., 2003; Новікова Е.Г., 2004; Yen S.S.C., 1999; Rackow B.W.,
2006).

Проблема ранньої діагностики та лікування раку тіла матки (РТМ)
залишається важливою, оскільки майже 5% хворих на РТМ діагностуються в
пізніх стадіях (Татарчук Т.Ф., 2003). Для удосконалення діагностики
патологічних процесів в ендометрії актуальним є використання нових
технологічних досягнень, що дозволяють виявляти ці стани на ранніх
стадіях і прогнозувати особливості їх клінічного перебігу. В останнє
десятиріччя спостерігається зміна стратегії діагностики і лікування
патологічних процесів. Це обумовлено досягненнями щодо розуміння функції
глікокон’югатів в морфогенезі та канцерогенезі. Встановлено, що ряд
родин вуглеводспецифічних білків мають імунорегуляторні функції,
модулюють запалення, клітинно-матричну взаємодію, ріст і виживання
клітин, хемотаксис і синтез цитокінів. Спостерігається активне
впровадження в наукову та медичну практику сучасного
лектиногістохімічного аналізу різноманітних патологічних станів
організму. В останні роки накопичуються дані про те, що взаємодія
ендогенних лектинів клітинної поверхні із відповідними вуглеводними
детермінантами лежить в основі здійснення міжклітинних взаємодій в
процесі ембріо- і органогенезу, розвитку імунних процесів, забезпечує
діагностику онкологічних захворювань та ранньої діагностики метастазів
раку (Скляренко Л.М., 1997; Тимошенко А.В., 1997; Якшібаєва Ю.Р., 2004).

Безсумнівною перевагою лектиногістохімічного методу є його успішне
застосування при вивченні канцерогенезу (Волошин Н.А., 2004; Пащенко
С.М., 2005; Скляренко Л.М., 1997; Brooks S.A., 2000). Лектинова
гістохімія розширює можливості прогнозування здатності карцином до
інвазії. Це пов’язано зі здатністю лектинів виявляти оліго- та
моносахариди не лише в клітинних мембранах, а й в екстрацелюлярному
матриксі.

Ширшого застосування знаходять не лише лектиногістохімічний метод, а й
імуногістохімічний метод з використанням широкого спектру моноклональних
антитіл. Введення в практику імуногістохімічного методу визначення
рецепторів естрогенів та прогестерону у тканинних зрізах відкрило нові
можливості більш точного визначення чутливості пухлини до гормонотерапії
(Бондарь Г.В., 2002; Кваша М.С., 2002; Тарасовська Е.В., 2006; Arain
S.A., 2003; Kazura I., 2004; Lewi-Trenda I., 2002; Riggs B.L., 2003).

Незважаючи на сучасні досягнення лектинової гістохімії, на сьогоднішній
день залишається невивченим цілий ряд питань, пов’язаних з експресією
рецепторів до лектинів в ендометрії. Зокрема, не з’ясовано питання, в
яких морфологічних структурах ендометрію відбувається експресія тих чи
інших лектинів. Немає даних щодо лектинової рецепції ендометрію як в
нормі, так і при різних патологічних його станах. Все вищесказане
свідчить про актуальність дослідження ролі моносахаридних нередукуючих
залишків в процесах, задіяних як при різних патологіях, так і в розвитку
злоякісних пухлин та обумовлює доцільність їх вивчення, зокрема, в
ендометрії в нормі та при різних його патологічних станах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась в рамках НДР: “Вивчення патогенетичних механізмів
експериментальних хвороб людини, створення програмно-апаратних засобів
інформаційного забезпечення медико-біологічних досліджень”. Строки
виконання 2004-2006 роки (№ держреєстрації 0104U007817).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення в ендометрії
особливостей експресії рецепторів до лектинів, естрогенів та
прогестерону в незміненому ендометрії, при гіперплазіях та
аденокарциномах.

Завдання дослідження:

1. Провести якісний аналіз розподілу рецепторів до лектинів в різних
структурах незміненого ендометрію, при залозистій та атиповій
гіперплазіях, при високо-, помірно- та низькодиференційованій
аденокарциномах.

2. Провести кількісний аналіз розподілу рецепторів до лектинів в
ендометрії в нормі, за умов гіперплазії та аденокарциномах різного
ступеня диференціації.

3. Проаналізувати характер розподілу рецепторів до естрогенів та
прогестерону в тканинах незміненого ендометрію, а також при гіперплазіях
та аденокарциномах різного ступеня диференціації.

Об’єкт дослідження: ендометрій людини.

Предмет дослідження: морфологічні, лектиногістохімічні та
імуногістохімічні особливості різних структур незміненого ендометрію,
при гіперплазіях та аденокарциномах.

Методи дослідження: загальноморфологічні, мікроскопічні,
лектиногістохімічні, імуногістохімічні та метод статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі вперше проведено
комплексне лектиногістохімічне дослідження експресії рецепторів до
лектинів PNA, SNА, ML-1, WGA, PSA, SТA в різних структурах незміненого
ендометрію, при гіперплазіях та аденокарциномах.

Вперше встановлено, що ендометрій при залозистій гіперплазії
характеризувався вираженою експресією рецепторів до усіх досліджуваних
лектинів у таких його структурах, як апікальна поверхня епітеліальних
клітин залоз та клітини ендотелію мікрогемосудин. При атиповій
гіперплазії виражена експресія спостерігалась також і в цитоплазмі
епітеліальних клітин залоз та клітинах сполучної тканини.

Вперше виявлено, що в порівнянні з гіперплазіями в групах аденокарцином
спостерігалось різке зменшення кількості епітеліальних клітин залоз зі
слабкою реакцією до лектинів та збільшення епітеліальних клітин залоз, у
яких відмічалась дуже сильна реакція в аденокарциномах ендометрію.

Вперше встановлено, що в аденокарциномах ендометрію різного ступеня
диференціації спостерігалась виражена експресія рецепторів до лектинів
на апікальній поверхні епітеліальних клітин залоз, у колагенових
волокнах сполучної тканини та клітинах ендотелію мікрогемосудин. При
цьому показано, що із зниженням ступеня диференціації аденокарцином
спостерігалось збільшення як вмісту рецепторів до досліджуваних лектинів
в клітинах пухлин, так і вмісту рецепторів до естрогенів та
прогестерону.

Виявлено, що серед різних співвідношень рецепторів до естрогенів (РЕ) та
прогестерону (РП) найпоширенішими виявились типи РЕ-/РП+ та РЕ+/РП+, які
зустрічались в препаратах незміненого ендометрію, гіперплазіях та при
високодиференційованій аденокарциномі.

Вперше встановлено, що найбільшу кількість рецепторів до естрогенів
містили ядра клітин сполучної тканини незміненого ендометрію, а в ядрах
епітеліальних клітин залоз при атиповій гіперплазії та
помірнодиференційованій аденокарциномі цей показник був значно меншим.
Рецептори до прогестерону у досить великій кількості спостерігались у
ядрах клітин сполучної тканини при залозистій та атиповій гіперплазії. У
епітеліальних клітинах залоз така ж тенденція відмічалась при
аденокарциномах ендометрію.

Практичне значення одержаних результатів. Застосування комплексу
гістологічних, лектиногістохімічних та імуногістохімічних методів
дослідження дозволило встановити критерії оцінки патологічних процесів в
ендометрії, зокрема, залозистої та атипової гіперплазій, а також при
аденокарциномах ендометрію різного ступеня диференціації.

Отримані дані розширюють сучасні уявлення про морфологічні особливості в
незміненому ендометрії, при гіперплазіях та аденокарциномах; дозволяють
перспективно оцінити важливість лектиногістохімічного та
імуногістохімічного методів дослідження з використанням лектинів та
моноклональних антитіл естрогенів та прогестерону.

Результати роботи впроваджені в навчальний процес кафедри гістології та
ембріології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведений аналіз
літератури за темою дисертації; поставлені мета, задачі і розроблена
методологія дослідження; проаналізовані отримані результати;
сформульовані положення і висновки роботи. Проведені морфологічні,
лектиногістохімічні та імуногістохімічні дослідження. Оброблено і
проаналізовано результати виявлення в ендометрії рецепторів до лектинів,
естрогенів та прогестерону, самостійно проведені аналіз і теоретичне
узагальнення результатів роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи
доповідалися на науково-практичних конференціях “Морфологічний стан
тканин і органів у нормі та при моделюванні патологічних процесів”
(Тернопіль, 2006); ІІІ медико-фармацевтичній конференції студентів і
молодих вчених (Чернівці, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 робіт, з яких 7 статей у
фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 2 тез за
матеріалами наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 172 сторінках і
складається із вступу, огляду літератури, методів дослідження, розділу
власних досліджень, аналізу одержаних результатів, висновків, списку
використаних джерел. Роботу проілюстровано 66 рисунками та 10 таблицями.
Список літератури містить 199 джерел, із них 106 вітчизняних та 93
зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. В дослідження було включено 173 жінки
віком від 26 до 54 років, які знаходились на лікуванні у клінічній
лікарні “Феофанія”. Діагноз залозиста та атипова гіперплазія був
встановлений 28 (16,2%) та 31 (17,9%) жінці відповідно. Високо-,
помірно- та низькодиференційована аденокарциноми зустрічались у 21
(12,1%), 41 (23,7%) та 29 (16,8%) випадках відповідно. Контроль склали
23 (13,3%) жінки, у яких при діагностичних маніпуляціях не було виявлено
патологічних станів. Матеріалом дослідження були парафінові блоки
незміненого ендометрію переважно фази проліферації та хворих жінок з
попередньо встановленим діагнозом у лікарні. Досліджений матеріал було
розподілено на наступні групи:

1 – контроль – препарати ендометрію, у яких не було виявлено гіперплазію
ендометрію; 2 – препарати ендометрію жінок, хворих на залозисту
гіперплазію; 3 – препарати ендометрію жінок, хворих на атипову
гіперплазію; 4 – препарати ендометрію жінок, хворих на
високодиференційовану аденокарциному; 5 – препарати ендометрію жінок,
хворих на помірнодиференційовану аденокарциному; 6 – препарати
ендометрію жінок, хворих на низькодиференційовану аденокарциному. Робили
серійні зрізи з кожного блоку певної хворої. Для підтвердження діагнозу
проводили забарвлення зрізів гематоксиліном-еозином (Волкова О.В.,
1982). Для виявлення колагенових волокон використовували методику
Novelli A. (1972). На наступних зрізах проводили визначення вмісту
рецепторів до лектинів за допомогою лектиногістохімічного методу та
естрогенів та прогестерону за допомогою імуногістохімічного методу.

Визначення вмісту рецепторів до лектинів за допомогою
лектиногістохімічного методу. Препарати обробляли за допомогою лектинів
вітчизняного виробництва (НВК “Лектинотест”, Україна). Використовували:
лектин омели білої (ML-1), специфічний до

N-ацетил-D-глюказаміну; арахісу (PNA), специфічний до в-D-галактози;
гороху (PSA), специфічний до б-D-манози; бузини чорної (SNA),
специфічний до N-ацетилнейрамінової (сіалової) кислоти глікополімерів;
зародків пшениці (WGA), специфічний до N-ацетил-D-глюказаміну і в меншій
мірі до N-ацетилнейрамінової кислоти та клубнів картоплі (STA),
специфічний до N-ацетил-D-глюказаміну. Лектини розводили у відношенні
1 : 50 за рекомендованою методикою Луцика А.Д. (1989). Візуалізацію
проводили за допомогою діамінобензидин-перекису водню. У кожному випадку
аналізували 1000 клітин. Інтенсивність забарвлення оцінювали в балах: 0
– відсутність забарвлення, 1 – слабке забарвлення, 2 – помірне
забарвлення, 3 – сильне забарвлення та 4 – дуже сильне забарвлення.

Визначення вмісту рецепторів до естрогенів та прогестерону
імуногістохімічним методом з використанням моноклональних антитіл.
Консультативну та методичну допомогу з імуногістохімії до рецепторів
естрогенів та прогестерону було надано на базі лабораторії
патоморфології інституту ПАГ АМН України. Імуногістохімічне дослідження
проведено у 61 хворої. Застосовували непрямий стрептовідин-пероксидазний
метод для виявлення антигенів з урахуванням рекомендацій фірми виробника
(DAKO, Данія). Результати імуногістохімічної реакції оцінювали:
кількісний метод – визначення естроген/прогестеронового індексу, який
характеризує кількість клітин, в яких постерігалось позитивне
забарвлення, в перерахунку на 1000-1400 досліджених клітин з наступним
підрахунком відсотків. Мікроскопію проводили за допомогою мікроскопа
Zetopan (фірма Reichert, Австрія). Усі числові результати досліджень
обробляли за допомогою методів, запропонованих Ю.П. Лісіциним та Н.Я.
Копита з урахуванням рекомендацій Г.С. Катінаса та співавторів.
Розраховували t-критерій Ст’юдента. Вірогідними вважали результати при
pR? Ue - " " $ & ( * , . F t v *,R’? R ” U Ue ???? ??? ?? ????? ????? ?? ??? ????? ?? ??? ????? ??? ????l?Розподіл рецепторів (у % випадків) до лектинів на апікальній поверхні епітеліальних клітин залоз (1), у колагенових волокнах сполучної тканини (2) та клітинах ендотелію мікрогемосудин ендометрію (3) в незміненому ендометрії при атиповій гіперплазії та низькодиференційованій аденокарциномі. Тобто, збільшення місць зв’язування рецепторів (глікополімерів) з лектинами у даних структурах ендометрію може слугувати прогностичним критерієм в діагностиці гіперплазій та аденокарцином ендометрію. При цьому такими структурами для діагностики залозистої гіперплазії можуть бути апікальна поверхня епітеліальних клітин залоз та ендотеліоцити мікрогемосудин; для атипових гіперплазій, крім зазначених структур, – цитоплазма епітеліальних клітин залоз, клітин сполучної тканини. Для діагностики аденокарцином ендометрію з використанням лектиногістохімічного аналізу такими структурами ендометрію ми рекомендуємо вважати апікальну поверхню епітеліальних клітин залоз, колагенові волокна сполучної тканини та ендотеліоцити мікрогемосудин. Кількісний аналіз розподілу рецепторів до лектинів в різних структурах незміненого ендометрію в нормі та при різних патологічних станах. Кількісний аналіз розподілу рецепторів до лектинів показав, що в незміненому ендометрії спостерігалась максимальна кількість епітеліальних клітин залоз зі слабкою реакцією, відсоток яких поступово зменшувався у групах на залозисту та атипову гіперплазію ендометрію, досягаючи мінімальних значень при аденокарциномах. Причому, зі зниженням ступеня диференціації аденокарцином кількість клітин, у яких була відмічена слабка експресія, також зменшувалась. У групах хворих на залозисту та атипову гіперплазію ендометрію нами виявлено поступове зростання кількості епітеліальних клітин залоз у яких відмічалась сильна експресія (рис. 2) та їх різке збільшення у групах хворих на аденокарциному ендометрію, де найбільший показник спостерігався при низькодиференційованій аденокарциномі (рис. 3). Рис. 2. Розподіл рецепторів (у % випадків) до досліджуваних лектинів в незміненому ендометрії, при залозистій та атиповій гіперплазіях при дуже сильній реакції. * – p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020