.

Стан білкового обміну у щурів за умови гострого алкогольного отруєння на тлі інтоксикації солями кадмію та свинцю і шляхи корекції його порушень (авто

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
120 3554
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

КРИНИЦЬКА ІННА ЯКІВНА

УДК
612.015.348-02-099:547.262 + 546.47/.56]-092.9

Стан білкового обміну у щурів за умови гострого алкогольного отруєння на
тлі інтоксикації солями кадмію та свинцю і шляхи корекції його порушень

14.03.04 – патологічна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Тернопіль – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному медичному університеті
імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.

Науковий керівник – доктор біологічних наук, професор Кліщ Іван
Миколайович,

Тернопільський державний медичний
університет імені І.Я. Горбачевського, професор кафедри фармакології з
клінічними фармакологією, фармацією та фармакотерапією

Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор Гудима Арсен Арсенович, Тернопільський
державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України,
завідувач кафедри медицини катастроф та військової медицини

– заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук,
професор Гоженко Анатолій Іванович, Одеський державний медичний
університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної і клінічної
патологічної фізіології ім. В.В. Підвисоцького

Захист відбудеться 25 жовтня 2007 р. о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Тернопільському державному
медичному університеті імені І.Я. Горбачевського МОЗ України за
адресою: 46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м.
Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 8)

Автореферат розісланий 18 вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор
Боднар Я.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В медицині існує чимало проблем, спричинених
негативними побічними наслідками науково-технічного поступу і
господарської діяльності людини ХХ сторіччя. Серед них одне із чільних
місць посідає поширення екзохімічної патології, яка призводить до
збільшення частоти загальної захворюваності і смертності населення. Їх
спільною причиною є прогресуюче насичення виробничого і позавиробничого
середовища потенційно небезпечними токсичними речовинами, механізм
впливу котрих на організм людини у найзагальних рисах виступає як
токсичний дисгомеостаз (Штабський Б.М., Гжегоцький М.Р., 1998; Гудима
А.А., 2001). Тому для медицини та суміжних з нею дисциплін актуальним
залишається дослідження особливостей та механізмів комбінованої дії
ксенобіотиків.

Зловживання алкоголем є однією з найсерйозніших проблем сучасності і
несе загрозу безпеки особи, суспільства і держави (Дунаев О.В., 2000;
Бондаренко В.В., Ханжин Р.В., 2005). За даними ВООЗ, алкоголізм, як
причина смерті, займає у світі за частотою третє місце, поступаючись
тільки злоякісним новоутворенням і захворюванням серцево-судинної
системи. (Пауков В.С., 2001; Васильева Н.В., Кириченко А.А., 2003; Бабюк
И.А., Сосин И.К., Калиниченко О.Б., 2004).

Поряд з великою кількістю робіт, що стосуються механізмів біологічної
дії алкоголю (Нужный В.П., 2002; Шабанов П.Д., 2002; Марченко Н.В.,
Родонежская Е. В., 2004), у літературі недостатньо робіт, в яких би
вивчались порушення білкового обміну, що виникають при отруєнні етиловим
спиртом. Це значно ускладнює цілісне сприйняття проблеми, необхідне для
аналізу метаболічних змін, що лежать в основі клінічних проявів
алкогольної інтоксикації, оскільки білки займають центральне місце у
процесах життєдіяльності організму, входячи до складу всіх клітинних та
міжклітинних структур. (Гонський Я.І., 2002; Deferrari G., Garibollo G.,
1997).

Часто алкогольне отруєння поєднується з інтоксикацією іншими
ксенобіотиками, серед яких провідна роль належить солям кадмію та
свинцю, що характеризуються високою стабільністю, міграцією та
токсичністю (Грищенко С.В., Гринь Н.В., Степанова М.Г., 2004).

Кадмій – один з найтоксичніших елементів серед важких металів (Rikans
L.E., Yamano T., 2000; Гоженко А.И., 2003; Нейко Є.М., Губський Ю.І.,
Ерстенюк Г.М., 2003). Відомо, що іони кадмію здатні реагувати з
функціональними групами білкових молекул, зокрема сульфгідрильними,
викликаючи окиснювальний стрес і пригнічуючи ряд біокаталітичних
процесів (Ястремська С.О., 2002; Rikans L.E., Yamano T., 2000). Не менш
небезпечним з точки зору токсичної дії на організм є свинець, що також є
тіоловою отрутою (Митченков В.Т, 1996; Andrzejewska A., Szynaka B.,
Stokowska W., 1994), і посідає одне з основних місць серед причин
хронічних отруєнь важкими металами (Partl S., Herbst H., Schaeper F.,
1998; Budd P., Montgomery J., Evans J., Barreiro B., 2000).

Реальна загроза одночасного надходження в організм вказаних
ксенобіотиків (Білецька Е.М., 2004; Головко Л.Л., 2005) надає вивченню
їхньої поєднаної дії особливої актуальності. Аналіз даних літератури
виявив, що більшість досліджень традиційно проводились у напрямку
вивчення токсичних впливів свинцю та кадмію які мають місце у виробничих
умовах або при виникнені техногенних катастроф (Краснюк Е.П., Отвага
И.С., 2002; Губський Ю.І., Ерстенюк Г.М., 2003; Любченко П.Н., Кабанова
Т.Г., 2005). На сучасному етапі глобальний характер антропогенного
забруднення довкілля важкими металами диктує необхідність вивчення
токсичних ефектів кадмію та свинцю при дії на рівні доз малої
інтенсивності, які в реальних умовах постійно впливають на населення
(Трахтенберг І.М., 2004; Хижняк С.В., Клепко А.В., Кисіль О.О., 2003;
Луговський С.П., 2005).

Отже, наявні в літературі дані не розкривають патогенетичної суті впливу
етилового спирту та комбінованої дії цієї сполуки з солями важких
металів на стан білкового обміну. Не вироблено підходів до корекції
порушень білкового обміну, які виникають за комбінованої дії солей
важких металів та етанолу. Це визначає актуальність проведених нами
експериментальних досліджень та вказує на доцільність пошуку нових
способів корекції викликаних патологічних змін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є складовою частиною планової наукової міжкафедральної теми
“Особливості порушень метаболічних процесів в організмі тварин, уражених
солями кадмію та іншими ксенобіотиками і способи їх корекції” кафедр
медичної біохімії та клініко-лабораторної діагностики та загальної
гігієни і екології Тернопільського державного медичного університету
імені І.Я. Горбачевського (№ держреєстрації 0195U023938), у виконанні
якої автором проведено дослідження токсичного ураження організму тварин
солями кадмію, свинцю та етанолом і вивчено ефективність застосування
карнітину хлориду та ентеросорбенту “Альгігель” з метою корекції
виявлених порушень, що викладено в матеріалах дисертації. Тема
дисертації затверджена Проблемною Комісією “Патологічна фізіологія та
імунологія” (протокол № 38 від 28 жовтня 2004 р.).

Мета роботи. З’ясувати основні ланки патогенезу порушень білкового
обміну у щурів за умов експериментальних токсикозів, викликаних солями
важких металів та етиловим спиртом, а також встановити ефективність
корекції цих порушень за допомогою карнітину хлориду та ентеросорбенту
“Альгігель”.

Завдання роботи.

1. Вивчити в динаміці показники білковоутворюючої функції печінки у
тварин за умови гострого алкогольного отруєння на тлі інтоксикації
солями кадмію і свинцю;

2. Дати оцінку впливу етанолу і солей кадмію та свинцю на стан
мембранних структур та вираженість синдрому ендогенної інтоксикації;

3. Оцінити ступінь вільнорадикального окиснення білків за умови
гострого алкогольного отруєння на тлі інтоксикації солями кадмію і
свинцю;

4. Дати оцінку впливу комбінації солей кадмію, свинцю та етилового
спирту на стан системи протеїнази – інгібітори протеїназ організму і
встановити ланки, які найбільш чутливі до їхньої дії;

5. З’ясувати вплив карнітину хлориду на показники білкового обміну,
ендогенної інтоксикації та активність мембранозалежних ферментів за
токсичного ураження солями кадмію, свинцю і етанолом;

6. Обґрунтувати доцільність використання комбінації карнітину хлориду та
ентеросорбенту “Альгігель ” з метою корекції порушень білкового обміну у
тварин із токсикозом, викликаним комбінованим введенням етилового
спирту, кадмію хлориду та свинцю ацетату.

Об’єкт дослідження – гострий токсикоз, викликаний одноразовим введенням
етилового спирту на тлі тривалої інтоксикації кадмію хлоридом та свинцю
ацетатом.

Предмет дослідження – показники білкового обміну та ендогенної
інтоксикації, у тварин з токсичним ураженням етанолом і важкими металами
та після корекції карнітину хлоридом та ентеросорбентом “Альгігель”.

Методи дослідження – білковоутворюючу функцію печінки оцінювали за
концентрацією загального білка і вмістом білкових фракцій сироватки
крові; стан ендогенної інтоксикації – за вмістом молекул середньої маси
і еритроцитарним індексом інтоксикації; стан протеїназо–інгібіторної
системи – за протеолітичною активністю крові, концентрацією
б1-інгібітора протеїназ та б2-макроглобуліну; функціональний стан
мембранних структур – за активністю аланінамінотрансферази і
аспартатамінотрансферази; ступінь окиснювальної модифікації білків
плазми крові – за вмістом альдегідо- та кетонопохідних білків
нейтрального та основного характеру. Детоксикаційну функцію печінки
оцінювали за концентрацією сечовини і залишкового азоту в плазмі крові
та співвідношенням азот сечовини/залишковий азот.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на основі комплексного
дослідження встановлено, що гостре отруєння етиловим спиртом на тлі
інтоксикації солями кадмію та свинцю викликає більш суттєві порушення
білковоутворюючої функції печінки, протеолітичної активності крові,
вільнорадикального окиснення, а також зміни показників ендогенної
інтоксикації та стану мембранних структур ніж за дії кожного з них
окремо. Показано, що введення карнітину хлориду позитивно впливає на
показники білкового обміну як у крові, так і в печінці уражених тварин.
Доведено більший ефективніший вплив комбінованої дії карнітину хлориду
та ентеросорбенту “Альгігель”, застосованих з метою корекції порушень
білкового обміну.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані експериментальні дані
розширюють існуючі уявлення про патогенетичні механізми впливу
досліджуваних ксенобіотиків на стан білкового обміну та показники, що
характеризують вираженість інтоксикаційного синдрому і відкривають
шляхи для вдосконалення методів ранньої діагностики та корекції отруєнь
організму важкими металами та етанолом за допомогою ентеросорбентів і
антиоксидантів. Клініко-лабораторну інтерпретацію вмісту молекул
середньої маси та окиснено модифікованих білків можна застосовувати як
додатковий діагностичний критерій для оцінки важкості перебігу
експериментального токсичного ураження організму ксенобіотиками.
Встановлена висока ефективність карнітину хлориду у лікуванні
екзотоксикозів, особливо за умови його поєднаного застосування із
ентеросорбентом “Альгігель”, вказує на доцільність їх подальшого
вивчення для можливого використання у клінічній практиці.

Результати дослідження впроваджені у навчальний процес на кафедрах:
патологічної фізіології, медичної біохімії та клініко – лабораторної
діагностики, фармакології з клінічними фармакологією, фармацією та
фармакотерапією, загальної гігієни і екології Тернопільського державного
медичного університету імені І. Я. Горбачевського та кафедрі загальної і
клінічної патологічної фізіології ім. В.В. Підвисоцького Одеського
державного медичного університету, що підтверджено відповідними актами.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено
експериментальні дослідження, статистичний аналіз одержаних результатів,
написано та оформлено всі розділи дисертації. Визначення фракцій білків
сироватки крові методом електрофоретичного розділення на агарозі,
проведено за участю співробітників біохімічної лабораторії
Тернопільської обласної клінічної комунальної лікарні (сертифікат № РХ –
500/07), за що автор висловлює їм щиру подяку. Формулювання завдань та
висновків здійснено з допомогою наукового керівника.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення
дисертаційної роботи, оприлюднені на XLVIII підсумковій
науково-практичній конференції “Здобутки клінічної і експериментальної
медицини” (Тернопіль, 2005), міжнародній науковій конференції “Молодь і
поступ біології” (Львів, 2006), X міжнародному медичному конгресі
студентів і молодих вчених (Тернопіль, 2006), науково- практичній
конференції студентів і молодих вчених ” Теоретичні й практичні аспекти
сучасної медицини ” (Сімферополь, 2006), науковій конференції
“Біологічне окиснення в нормі і патології” (Тернопіль, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць (2
одноосібно), з яких – 4 у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України;
7 – у матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 187 сторінках і
складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних
джерел літератури (всього 365 найменувань). Робота проілюстрована 24
таблицями та 30 рисунками і містить 5 додатків. Бібліографічний опис
літературних джерел, ілюстрації та додатки викладені на 45 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Досліди проведені на білих
статевозрілих безпородних щурах-самцях масою тіла 180-200 г. Утримання
тварин та експерименти проводилися у відповідності до положень
“Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які
використовуються для експериментальних та інших наукових цілей”
(Страсбург, 1985), “Загальних етичних принципів експериментів на
тваринах”, ухвалених Першим Національним конгресом з біоетики (Київ,
2001). Комісією з питань біоетики Тернопільського державного медичного
університету імені І.Я. Горбачевського (протокол № 11 від 18.10.2006 р.)
порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи
не виявлено.

У кожну експериментальну групу було включено 6 тварин. В процесі роботи
використано 165 щурів.

Токсичне ураження важкими металами викликали шляхом внутрішньошлункового
введення тваринам водного розчину кадмію хлориду в дозі 3,3 мг/кг маси
тіла (0,05 LD50) та свинцю ацетату в дозі 11 мг/кг (0,05 LD50) що
відповідає дії на рівні доз малої інтенсивності, протягом 30-ти діб
(Герасименко Т.И., Домнин С.Г., Рослый О. Ф., Федорук А.А., 2000).
Гостре алкогольне отруєння моделювали шляхом однократного
внутрішньочеревного введення етилового спирту, який попередньо розводили
в 0,9 % розчині натрію хлориду, з розрахунку 12,5 мл 40 % розчину
етанолу на 1 кг маси (L.F. Panchenko, S.V. Pirozhkov, S.V. Popova, V.D.
Antonenkov, 1987) на 31-у добу експерименту.

З метою корекції викликаних порушень внутрішньочеревно вводили 2 %
розчин карнітину хлориду (“Сперко Україна”) в дозі 50 мг/кг у всі дні
проведення експерименту (Сидоряк Н.Г., Волгин Д.В., 1996). Ентеросорбент
“Альгігель”(“Дніпрмед”) вводили внутрішньошлунково в дозі 400 мг
препарату (Дмитруха Н.М., 2004) щоденно протягом всього терміну
експерименту.

Всі піддослідні тварини були поділені на такі групи:

І – інтактні; ІІ – тварини, уражені етанолом; ІІІ – тварини, уражені
кадмію хлоридом і свинцю ацетатом; IV – щурі, уражені кадмію хлоридом,
свинцю ацетатом та етанолом; V– тварини, уражені кадмію хлоридом, свинцю
ацетатом та етанолом, яким проводилась корекція токсикозу карнітину
хлоридом; VІ – щурі, уражені кадмію хлоридом, свинцю ацетатом та
етанолом, яким проводилась корекція токсикозу карнітину хлоридом та
ентеросорбентом “Альгігель ”.

Тварин декапітували під тіопенталовим наркозом на третю, п’яту та сьому
доби від моменту припинення ураження.

Дослідженню підлягали цільна кров, плазма крові, сироватка крові й
гомогенат печінки.

Показники білкового обміну визначали наступними методами: вміст
загального білка – біуретовим методом; фракції білків сироватки крові –
методом електрофоретичного розділення на агарозі; концентрацію сечовини
в плазмі крові – фотоколориметричним методом; вміст залишкового азоту в
крові –азотометричним методом (Камышников В.С., 2004). Загальну
протеолітичну активність плазми крові оцінювали за лізисом азоальбуміну
(розпад низькомолекулярних протеїнів), азоказеїну (розпад
високомолекулярних протеїнів) та азоколагену (колагеноліз),
інтенсивність якого оцінювали за ступенем забарвлення інкубаційного
середовища на спектрофотометрі СФ-46. Визначення вмісту
б2-макроглобуліну (б2-М) проводили за методом, принцип якого полягає в
тому, що б2-М утворює з трипсином активний комплекс, який є нечутливим
до дії інгібітору з бобів сої (Веремеенко К.Н., 1988). При визначенні до
плазми додавали надлишкові по-відношенню до усіх трипсинзв’язуючих
білків кількості трипсину, чим забезпечувалося повне насичення б2-М
ферментом. Надлишок трипсину інактивували соєвим інгібітором, який
повністю нейтралізує вільний трипсин та не діє на комплекс трипсину з
б2-М, який має здатність розщеплювати хромогенні субстрати, зокрема
N-бензоїл-DL-аргінін-пара-нітроанілід (БАПНА). Метод визначення вмісту
б1-інгібітора протеаз (б1-ІП) базується на здатності б1-ІП пригнічувати
гідроліз трипсином БАПНА. В той же час трипсин у комплексі з б2-М
здатний розщеплювати БАПНА. При визначенні до плазми додавали надлишкові
по-відношенню до усіх трипсинзв’язуючих білків кількості трипсину. Вміст
б1-ІП визначали за різницею між відомою кількістю трипсину і ферментом,
що залишився після його взаємодії з інгібіторами плазми (Веремеенко
К.Н., 1988). Показники ендогенної інтоксикації визначали такими
методами: вміст молекул середньої маси (МСМ): МСМ1 при (=256 нм
(ланцюгові амінокислоти) та МСМ2 при (=280 нм (ароматичні амінокислоти)
– за методом Оськіна В.В., Чекаліна К.І. (1987) в модифікації Крєєва С.,
Багмута Т.А., Крочкина М.Ю. й ін. (1990); еритроцитарний індекс
інтоксикації (ЕІІ) – за кількістю поглинутого барвника (метиленового
синього) еритроцитарними мембранами (Тогабаєв А.А., 1988). Активність
аланінамінотрансферази (КФ 2.6.1.2.) та аспартатамінотрансферази (КФ
2.6.1.1.) – за методом Райтмана і Френкеля (Горячковський А.М., 1994),
який ґрунтується на здатності 2,4-динітрофенілгідразину в лужному
середовищі утворювати гідразони піровиноградної кислоти, за
інтенсивністю забарвлення яких оцінюють активність амінотрансфераз.
Ступінь окиснювальної модифікації білків оцінювали за вмістом альдегідо-
і кетонопохідних білків нейтрального та основного характеру, які
утворюються при взаємодії альдегідних і кетонних груп
окиснено-модифікованих білків з 2,4-динітрофенілгідразином з утворенням
2,4-динітрофенілгідразонів, що мають характерний спектр (Мещишен І.Ф.,
1998).

Результати досліджень піддавали статистичному аналізу (Гублер Е.В.,
1978). Достовірність отриманих результатів визначали, використовуючи
критерій Стьюдента. Зміни вважали достовірними при р V X Z \ t AE oe o u ue ???????ue th &V, . E ?????????? h Z¤B* ?? ?????????? ????? ;При дослідженні ОМБ ми встановили, що у тварин, уражених етанолом, найвищий вміст альдегідо- і кетонопохідних нейтрального (ОМБ370) та основного (ОМБ430) характеру відмічено на 3-тю добу з моменту введення етилового спирту, що складало відповідно 144 % (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020