.

Ефективність синглетно кисневої терапії у комплексному лікуванні хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
158 3289
Скачать документ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

“ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ІМ. Ф.Г. ЯНОВСЬКОГО АКАДЕМІЇ
МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”

Курик Леся Михайлівна

УДК: 616.24-007.272-036.12-085.001.6

Ефективність синглетно кисневої терапії у комплексному лікуванні хворих
на хронічне обструктивне захворювання легень

14.01.27 – пульмонологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ-2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державній установі “Інститут фтизіатрії і
пульмонології ім.Ф.Г. Яновського Академії медичних наук України”.

Науковий керівник

академік АМН України, доктор медичних наук, професор

Фещенко Юрій Іванович,

Державна установа “Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.
Яновського Академії медичних наук України”,

директор, завідувач відділу пульмонології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Сушко Віктор Олександрович,

Інститут клінічної радіології НЦРМ АМН України,

завідувач відділення пульмонології відділу терапії радіаційних наслідків

доктор медичних наук, професор

Лисенко Григорій Іванович,

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика,
завідувач кафедри сімейної медицини

Захист відбудеться ” 29 ” жовтня 2007р. о 1300 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Державній установі “Інститут
фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г. Яновського Академії медичних наук
України (03680, м.Київ, вул.М. Амосова, 10).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Державної установи
“Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського Академії
медичних наук України” (м. Київ, вул. М. Амосова, 10).

Автореферат розісланий ” 25 ” вересня 2007 р.

Учений секретар Ж. Б. Бегоулева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) є
одним з найбільш розповсюджених та обтяжливих захворювань з точки зору
інвалідізації, смертності та матеріальних витрат на лікування в Україні,
і в цілому світі (Фещенко Ю.I., 2005; Фещенко Ю.I. та співавт., 2006).

Успіх у лікуванні хворих на ХОЗЛ цілком залежить від вчасно розпочатого
лікування та повного усунення факторів ризику розвитку даної патології
(Paggiaro L. P. еt al., 1999, Casaburi S. et. al., 2005, Pedersen Р.,
2002).

Основні принципи терапії хворих на ХОЗЛ полягають у поступовому
збільшенні інтенсивності лікування залежно від ступеня тяжкості
захворювання, регулярності базової терапії, урахуванні варіабельності
індивідуальної відповіді кожного конкретного хворого на терапію,
постійне проведення довготривалого моніторингу клініко-функціональних
ознак (Ikeda A. et al., 2002; Фещенко Ю.I. та співавт., 2006).

Проте, не зважаючи на величезну кількість фармакологічних та не
фармакологічних засобів лікування ХОЗЛ, не вдається істотньо покращити
та призупинити падіння функції подиху в часі, уникнути персистенції
системного запалення та “оксидантного стресу”, загальмувати розвиток
численних серйозних несприятливих генералізованих ефектів. Отже, в
кінцевому результаті не можливо отримати значний позитивний
терапевтичний ефект від “базового” лікування, зменшити строки
реабілітації та подовжити ремісію, а отже якість життя та виживаємість
хворих на ХОЗЛ (Фещенко Ю.I., 2005; Фещенко Ю.I. та співавт., 2006).

В усьому світі постійно проводиться пошук різнонаправлених засобів
лікування, які могли б покращити клініко-функціональний ефект від
стандартної терапії ХОЗЛ (Magnussen Y., 1999; Barnes P., 2001;
Greenberger P., 2003; Фещенко Ю.I. та співавт., 2006).

Синглетно-киснева терапія (СКТ) — новий та перспективний напрямок у
комплексному лікуванні різноманітної патології.

Терапевтична дія синглетного кисню та оксиду азоту забеспечує активацію
біохімічних та біофізичних процесів в організмі; зниження
протромбінового індексу, рівня фібриногену, збільшення часу згортання
крові у постінфарктних хворих; нормалізацію діяльності серцево-судинної
системи; відновлення іонної проникливості мембрани клітин; покращання
регенеративних та обмінних процесів в тканинах, зменшення запального
процесу у вогнищі запалення, зменшення строків заживання та покращання
грануляції, зменшення гнійно-запального процесу в раньовій поверхні;
покращання мозкового, легеневого та коронарного кровообігу, нормалізацію
артеріального тиску та покращання перебігу ускладнених форм
гіпертонічної хвороби; зменшення сенсибілізації організму до
туберкульозного антигену, іммуномодуляцію Т- та В-систем організму та
стимуляцію секреторного Ig А; відновлення слизової бронхів, нормалізацію
показників функції зовнішнього дихання, покращання тканьового дихання та
зниження гіпоксичних проявів внаслідок різних ступенів дихальної
недостатності; зниження рівня молочної кислоти у дихальних м’язах,
підвищення рівня гемоглобіну та покращання відходження мокроти,
зменшення нападів ядухи та гормонозалежності при важкому перебігу
бронхіальної астми, прискорення строків розсмоктування запальних
інфільтратів в легенях при пневмонії; нормалізацію рівня білірубіну,
холестерину, беталіпопротеїдів та лужної фосфатази, зниження рівня цукру
в крові; зниження протеазоруйнівної активності нейтрофілів та посилення
їхньої бактерицидної активності при вторинних іммунодефіцитах (Волошин
О.И., 1999; Самосюк И.З., 2003; Cantin A., 2005).

Аналізуючи дані клінічних досліджень та спостережень можна зробити
висновок, що такий новий запропонований метод немедикаментозної терапії,
як синглетно-киснева терапія, може успішно застосовуватися у
комплексному лікуванні при різноманітних захворюваннях.

Метод простий у використанні, не потребує додаткової підготовки
обслуговуючого персоналу. Його можна застосовувати у комплексному
лікуванні цілої низки хронічних захворювань, як в періоді загострення
для зменшення строків реабілітації, так і в періоді ремісії з метою
профілактики та більшого контролю за перебігом даного захворювання.

Синглетно-киснева терапія не викликає негативних реакцій зі сторони
організму. Враховуючи доведений значний різнонаправлений та системний
терапевтичний ефект, є доцільним застосування СКТ в комплексній терапії
хворих на ХОЗЛ в періоді загострення в умовах пульмонологічного
стаціонару, з метою оптимізації стандартного лікування, зменшення
строків госпіталізації, уповільнення розвитку системних ускладненнь,
покращання перебігу, якості життя та виживаємості даної категорії хворих
(Гладчук Є.О., 1999).

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих на хронічне
обструктивне захворювання легень шляхом патогенетично обгрунтованого
застосування синглетно-кисневої терапії.

Задачі дослідження

Вивчити вплив синглетно?кисневої терапії на ефективність лікування та
динаміку клінічних проявів захворювання у хворих на ХОЗЛ ІІ ступеня
тяжкості;

Визначити характер змін вентиляційної дисфункції легень, біофізичних та
рідкокристалічних характеристик конденсату повітря, що видихається у
хворих на хронічне обструктивне захворювання легень ІІ ступеня тяжкості
в процесі комплексної терапії;

Вивчити стан еритроцитів, шляхом дослідження їхньої деформаційної
здатності та осмотичної стійкості; оцінити ступінь деформації
еритроцитів у хворих на ХОЗЛ ІІ ступеня тяжкості в періоді загострення
та ремісії; провести оцінку впливу синглетно?кисневої терапії на
вищеозначені показники крові в процесі комплексного лікування;

З’ясувати характер змін рідкокристалічної структури сироватки крові у
хворих на ХОЗЛ ІІ ступеня тяжкості в періоді загострення та ремісії в
порівнюваних групах з різними запропонованими схемами лікування;

Дослідити динаміку показників кислотно-основного та газового складу
крові у виділених групах хворих в процесі комплексного лікування.

Об’єкт дослідження: хронічне обструктивне захворювання легень середнього
ступеня тяжкості.

Предмет дослідження: особливості змін клініко-функціональних показників
у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень середнього ступеня
тяжкості під впливом синглетно-кисневої терапії.

Методи дослідження: загальне клініко-лабораторне дослідження, щоденники
самоспостереження із підрахунком інтенсивності клінічних проявів ХОЗЛ та
добовою фіксацією частоти користування бронхолітиками короткотривалої
дії (сальбутамолом); проведення функції зовнішнього дихання; оцінка
деформаційної здатності та осмотичної стійкості еритроцитів крові з
проведенням моніторингу ступеня їхньої деформації в процесі лікування;
оцінка рідкокристалічної структури сироватки крові та конденсату
повітря, що видихається; дослідження кислотно-основного та газового
складу крові.

Наукова новизна отриманих результатів

Вперше вивчено і науково обґрунтовано клінічну ефективність застосування
синглетно?кисневої терапії в комплексному лікуванні хворих на ХОЗЛ.

Проаналізовано вплив синглетно?кисневої терапії на функцію зовнішнього
дихання в комплексному лікуванні хворих на хронічне обструктивне
захворювання легень.

Досліджено вплив синглетно–кисневої терапії на кислотно-основний та
газовий склад крові, поверхневий натяг та рідкокристалічну структуру
конденсату повітря, що видихається в процесі комплексного лікування
хворих на ХОЗЛ.

Вперше було оцінено та проаналізовано деформаційну здатність та
осмотичну стійкість еритроцитів крові у хворих на ХОЗЛ шляхом визначення
відносного градієнтного мембранного потенціалу та відносного заряду
еритроцитарної мембрани.

Було проведено моніторинг ступеня деформації еритроцитів та
рідкокристалічної структури сироватки крові у хворих на ХОЗЛ під впливом
запропонованих різних схем комплексної терапії.

Вперше розроблені та патогенетично обґрунтовані лікувальні заходи із
застосуванням синглетно?кисневої терапії у хворих на ХОЗЛ в умовах
пульмонологічного стаціонару.

Практичне значення одержаних результатів

Застосування синглетно?кисневої терапії в комплексному лікуванні хворих
на ХОЗЛ забезпечує достовірне покращання клініко?функціонального
перебігу захворювання, що проявляється в достовірному зменшенні
клінічних проявів захворювання та добовому користуванні короткотривалими
(2-агоністами.

При використовуванні в комплексному лікуванні синглетно?кисневої терапії
відбувається достовірне покращання та стабілізація в часі функції
зовнішнього дихання, що підтверджується збільшенням форсованої ємкості
легень (FVC), об’єму форсованого видиху за першу секунду (FEV1) та
пікової об’ємної швидкості видиху (PEF), а також значним покращанням
показників FEV1/FVC, швидкості видиху на рівні 75% FVC (FEF75 до
належного), швидкості видиху на рівні 50 % FVC (FEF50 до належного),
швидкості видиху на рівні 25% FVC (FEF25 до належного).

Доведено, що синглетно?киснева терапія в процесі комплексного лікування
хворих на хронічне обструктивне захворювання легень викликає достовірне
покращання поверхневого натягу конденсату повітря, що видихається та
впорядкованість у рідкокристалічній структурі його відбитків.

При застосуванні в комплексному лікуванні хворих на ХОЗЛ
синглетно?кисневої терапії, відбувається компенсація респіраторного
ацидозу крові, що проявляється достовірним зменшенням рівня стандартного
бікарбонату плазми крові, стандартного надлишку основ, істинного
бікарбонату плазми, напруги вуглекислого газу, а також збільшенням
напруги кисню в крові та насичення гемоглобіну киснем.

Показано, що включення синглетно-кисневої терапії в комплексне лікування
хворих на ХОЗЛ на 76 % покращує деформаційну здатність та осмотичну
стійкість еритроцитів, достовірно зменшує ступінь їхньої деформації.

Запропоновано спосіб лікування хворих на ХОЗЛ із застосуванням в
комплексному лікуванні синглетно-кисневої терапії.

Особистий внесок здобувача. Автор брав участь у клінічному обстеженні
хворих, дослідженні функції зовнішнього дихання, у дослідженні
конденсату повітря, що видихається, біофізичних та рідкокристалічних
характеристик, кислотно-основного та газового складу крові. Дисертантом
самостійно обгрунтовано актуальність проведення дослідження, опрацьовано
профільну літературу, сформульовано мету і завдання наукового пошуку.

Автор дисертації є основним розробником усіх викладених в роботі
положень. Обробка отриманих результатів, аналіз і інтерпритація даних
проведена за безпосередньою участю автора.

Апробація результатів дисертації

Результати роботи впроваджені в Державній установі “Інститут фтизіатрії
і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського Академії медичних наук України” у
відділенні пульмонології; в пульмонологічному відділенні Клінічної
лікарні нафтопереробної промисловості України; у відділенні
пульмонології міського пульмонологічного центру МОЗ України.

Матеріали дисертаційної роботи є фрагментом планової НДР Державної
установи “Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського
Академії медичних наук України”: „Вивчити видові та клінічні особливості
грибкової інфекції при неспецифічних захворюваннях легень та
удосконалити методи лікування хворих”, № державної реєстрації
0102U003050, шифр теми А.02.03.

Основні положення роботи доповідались на науково-практичній конференції
Державної установи “Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.
Яновського Академії медичних наук України” (Київ, 2006), 12 міжнародній
конференції ”Інформотерапія: теоретичні аспекти та практичне
застосування” (Київ, 2006), всеукраїнській науково-практичній
конференції “Екопатологія в педіатрії”, (Тернопіль, 2006), XXVI
Міжнародній науково-практичній конференції “Применение лазеров в
медицине и биологии. Первые Шахбазовские чтения” (Ялта, 2006).

За матеріалами дисертації опубліковано 10 друкованих робіт: 5 статтей у
фахових наукових журналах, 5 тез. Серед них в акредитованих ВАК журналах
– 5, в матеріалах конференцій – 5.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 150 сторінках
друкованого тексту, містить 14 таблиць, 42 рисунки. Складається зі
вступу, огляду літератури, розділу “Матеріали та методи досліджень”,
трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів
дослідження, висновків, переліку літератури, який містить 170 джерел.

ЗМIСТ РОБОТИ

Об’єкт та методи дослідження

Для вирішення поставлених задач нами було досліджено 75 пацієнтів. З них
було 60 хворих (чоловіків – 30 (50 %), жінок – 30 (50 %)) у віці від 36
до 80 років, в середньому (58,4 ± 1,8)  років. Здорову групу складали
обстежувані без захворювань легеневої системи (9 жінок, 6 чоловіків, у
віці (52,1 ± 1,7 років).

Діагноз захворювання був встановлений на підставі клінічних,
рентгенологічних, лабораторних даних, результатів дослідження функції
зовнішнього дихання, показників електрокардіографії.

Розподіл хворих за ступенем тяжкості ХОзл проводився відповідно Наказу
МОЗ України від 28.10.2003 р. № 499 “Про затвердження інструкцій щодо
надання допомоги хворим на туберкульоз і неспецифічні захворювання
легенів”.

У всіх хворих було діагностовано ХОЗЛ середнього ступеня тяжкості (ІІ
ст): всередньому об`єм форсованого видиху за першу секунду (FEV1)
становив (58,7 ± 1,1) %.

Залежно від призначеного лікування пацієнти були розподілені на 3 групи:

– І група (контрольна) 30 (50 %) хворих у періоді загострення та
протягом 2 місяців реабілітаційного періоду, що отримували традиційну
базисну терапію згідно ступеня тяжкості захворювання;

– ІІ група (основна) 30 ( 50 %) хворих із ХОЗЛ ІІ ступеня тяжкості у
періоді загострення та протягом 2 місяців періоду ремісії, які на фоні
традиційної базисної терапії, отримували синглетно-кисневу терапію
протягом 14 днів двічі на добу (інгаляції та всередину);

– ІІІ (здорові) група 15 здорових обстежуваних без патології легеневої
системи.

Хворим основної та контрольних груп призначали для лікування загострення
системні кортикостероїди (преднізолон, дексаметазон) у дозі 20 мг,
бронхлітики, муколітики, відхаркуючи препарати, у разі потреби
антибіотики.

У якості базисної терапії хворим основної та контрольних груп призначали
інгаляційний бронхолітик іпратропію бромід, у дозі 40 мкг 4 рази на
добу + (2-агоніст (сальметерол) у дозі 50 мкг 2 рази/добу протягом 2-х
місяців.

Для „зняття” гострих симптомів (нападів кашлю, свистячого дихання чи
задишки) усім пацієнтам призначали сальбутамол у разовій дозі 200 мкг.

Розподіл хворих за ступенем тяжкості ХОЗЛ проводився відповідно Наказу
МОЗ України від 28.10.2003 р. № 499 “Про затвердження інструкцій щодо
надання допомоги хворим на туберкульоз і неспецифічні захворювання
легень”.

Обстеження проводились у відділенні пульмонології та доказової медицини
Державної установи “Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.
Яновського Академії медичних наук України”.

Пацієнти І групи отримували стандартне лікування загострення, та базове
лікування періоду ремісії ХОЗЛ.

Пацієнтам ІІ групи в комплексній терапії загострення призначали
синглетно-кисневу терапію курсом 14 діб, а далі вони отримували
стандартне базисне лікування (табл. 1).

Таблиця 1

Режим синглетно – кисневої терапії при ХОЗЛ середнього ступеню важкості

День лікування Тривалість інгаляції вранці Тривалість інгаляції ввечері
Об’єм СКС для прийому всередину

1 день 7 хвилин 7 хвилин 100 мл

2 ? 4 день 10 хвилин 10 хвилин 100 мл

5 ? 7 день 15 хвилин 15 хвилин 150 мл

8 ? 10 день 15 хвилин 15 хвилин 200 мл

11 ? 14 день 10 хвилин 10 хвилин 100 мл

Перед початком дослідження всі хворі на ХОЗЛ знаходились в періоді
загострення захворювання.

В процесі роботи проводилась оцінка клінічних проявів ХОЗЛ з урахуванням
інтенсивності кашлю, задишки, кількості та характеру мокроти на підставі
дослідження щоденників самоспостереження, що видавалися усім хворим
перед початком дослідження. Також проводився моніторинг добового
користування короткотривалими бронхолітиками (сальбутамолом), проводився
розрахунок сумарного ХОЗЛ?рахунку.

Вивчення вентиляційної функції легень проводили усім обстежуваним за
даними спірограми з аналізом кривої “потік-об’єм” форсованого видиху на
апараті ” VITALOGRAPH ALFA (Ennis). Вивчали життєву ємність легень (VC);
форсовану життєву ємність легень (FVC); об`єм форсованого видиху за
першу секунду (FEVI); показник FEV1/FVC, максимальну об’ємну швидкість
видиху при 25, 50, 75 % життєвої ємності легень (FEF 25 %, FEF 50 %,
FEF 75 %); пікову об`ємну швидкість видиху (PEF). Дослідження проводили
зранку, через 2-3 години після легкого сніданку всім хворим в основній
та контрольних групах. пацієнти перед дослідженням утримавалися від
прийому бронхолітиків – ?2-агоністів короткої дії на протязі 6-ти годин,
пролонгованих ?2-агоністів – 12 годин, пролонгованих теофілінів – 24
години. Всім пацієнтам також проводилась проба на зворотність
бронхообструкції. Дослідження ФЗД проводили до та після 15-30 хв. 4-х
інгаляцій ?2-агоністів короткої дії для визначення вираженості
зворотності бронхіальної обструкції. Усі показники оцінювали у
відсотковому співвідношенні до стандартних величин (Р.Ф. Клемент).
Повторно проводили ФЗД через 14 діб лікування, а також через 2 місяці
терапії всім хворим в основній та контрольних групах.

Показники газового складу та КОС капілярної крові оцінювали мікрометодом
за допомогою аналізатора ABL5 (“Radiometer”). Аналізували наступні
показники: рН, напруга вуглекислого газу (рСО2, мм рт. ст.), справжній
бікарбонат плазми (НСО3-, ммоль/л), стандартний бікарбонат плазми (SBC,
ммоль/л), стандартний надлишок основ (SBE, ммоль/л), напруга кисню (рО2,
мм. рт. ст.), насичення гемоглобіну (Hb, г/л) киснем (sО2, %).

Проводилось дослідження деформаційної здатності та осмотичної стійкості
еритроцитів крові із визначенням ступеня їхньої деформації (Курик М.В.,
1991).

Визначались наступні показники: ступінь деформації еритроцитів,
відносний заряд мембрани (ВЗМЕ), відносний градієнтний мембранний
потенціал (ВГМП) еритроцитів. Ступінь деформації еритроцитів крові
оцінювався за допомогою електронного мікроскопу “NU 2” фірми “VEB Carl
Zeiss” із фотосистемою МРS 60 (Зинчук В.В., 1993).

Ступінь деформації еритроцитів оцінювалась за шкалою (Курик М.В., 1991):

0 ? деформація відсутня,

1 – деформовано 10-29% еритроцитів,

2 – деформовано 30-69% еритроцитів,

3 – деформовано 70% і більше еритроцитів.

Дослідження відносного градієнтного мембранного потенціалу еритроцитів
проводилось з визначенням ?РН розчину крові у не забуференому 0,9%
фізіологічному розчині NaCl та в дистиляті з використанням іонометра
“ОР ? 264/1” (Венгрія). Визначення відносного заряду еритроцитів
проводилось за допомогою математичного виведення логарифму між різницею
значення РН дистиляту та фізіологічного розчину (Курик М.В., 1991,
Зінчук В.В., 1993).

У процесі дослідження проводилось дослідження кристалооптичних
параметрів сироватки крові з використанням методу крайової дегідратації
біологічних рідин задопомогою електронного мікроскопу “NU 2” фірми “VEB
Carl Zeiss” (Шатохина С.Н., Шабалин В.Н., 1999).

Кристалооптичні параметри оцінювались за шкалою:

0 – Базисний морфотип, (дендритна структура);

1 – змішана структура, до якої входять такі підтипи:

а) віяловий,

б) із вторинними фрагментами,

в) голковий,

2 – “склоподібна” структура (аморфізація), поява структур по типу
“джгута”.

Також проводилась оцінка біофізичних характеристик конденсату
видихаємого повітря: поверхневого натягу (?) методом “висячої краплі”
(А. Адамсон, 1979). Значення поверхневого натягу визначалось згідно
формули

д = Др*g*de/H

1/H = t (ds/dh)

д ? величина поверхневого натягу;

Др ? різниця між щільністю води та оточуючого повітря;

g ? прискорення вільного падіння;

de ? діаметр екватору краплі;

ds ? діаметр краплі, що була виміряна на відстані de від нижньої точки
краплі.

Значення 1/H визначалось за таблицями А. Адамсона (1979).

SaO2 визначалось за допомогою пульсоксиметра UTAS OXI 200 напротязі
всього лікування.

При виконанні розрахунків широко використовували статистичні та
математичні функції програми Excel, що дозволило розглянути отримані
результати із використанням методів варіаційного та кореляційного
аналізу.

Оскільки ми мали справу з невеликими групами пацієнтів, для оцінки
достовірності відмінностей середніх значень показників у вибірках
використовувався t-критерій Стьюдента (для незалежних спостережень і для
зв’язаних серій спостережень), а також критерій Фішера (для розподілень,
далеких від нормальних і кількості спостережень ? 30) і критерій
Менна-Уїтнея (при порівнянні якісних показників) (С.М. Лапач, А.В.
Губенко, П.М. Бабич, 2002). Крім того, з метою вивчення залежності
ступеня деформації еритроцитів від рівня SaO2, залежності ВЗМЕ та ВГМП
еритроцитів від показника насичення гемоглобіну (Hb, г/л) киснем (sО2,
%) проведений кореляційний множинний регресійний і факторний аналіз
(Ч.У. Мюллер, 1989).

Результати досліджень та їх обговорення

В перші дні перебування в стаціонарі всі пацієнти відзначали задишку
різного ступеню: у І групі її вираженість була (2,7 ± 0,5) бали, у ІІ
групі (2,5 ± 0,1) бали; сильний кашель: у І групі (2,7 ± 0,1) бали, у ІІ
групі (2,5 ± 0,1) бали, які значно порушували денну активність та сон.
Нічні пробудження у І групі склали (2,2 ± 0,0) рази та (2,1 ± 0,0) рази
за ніч у ІІ групі відповідно. Споживання короткотривалих бронхолітиків в
І групі було (6 ± 0,1) рази, у ІІ групі (6,1 ± 0,3) рази. У І групі
кількість мокроти склала (2,0 ± 0,2) бали, у ІІ групі (2,3 ± 0,1) бали.

66,7 % хворих І групи та 57,6 % хворих ІІ групи до початку лікування
мали гнійну мокроту (детрит, нейтрофільоз >40, велика кількість
альвеолярного епітелію, еозинофіли). Загальний ХОЗЛ?рахунок становив у І
групі (11,2 ( 0,7) балів, в ІІ групі (11,4 ( 0,6) балів відповідно.

На 14 добу лікування у хворих І групи, що отримували стандартну терапію,
відбувалось достовірне зниження інтенсивності кашлю порівняно з початком
лікування до (2,0 ± 0,2) балів (р>0,05), задишки до (1,9 ± 0,1) балів
(р>0,05) (рис. 1).

* ? статистично достовірна відмінність показника між групами (p0,05). ХОЗЛ ? рахунок достовірно покращився до
(13,3 ( 0,5) балів (р>0,05). Сумарний ХОЗЛ ? рахунок зменшувався у І
групі до (10,3 ( 0,5) балів.

Протягом 2 місяців після проведеного стаціонарного лікування, у всіх
пацієнтів І групи (за умов дотримання пропонованого базисного лікування)
зберігалась задишка (1,9 ± 0,1) балів, кашель (1,9 ± 0,0) балів із
помірною кількістю переважно слизової мокроти. Споживання
короткотривалих бронхолітиків становило (4,0 ± 0,1) рази на добу. Всі
обстежувані відмічали порушення сну (нічні пробудження у групі становили
(1,8 ± 0,1) разів) та денної активності. ХОЗЛ ? рахунок складав (9,7 (
0,5) бали, що мало тенденцію до наближення оцінених даних до вихідного
рівня.

Проаналізувавши щоденники самоспостереження у пацієнтів ІІ групи, які
отримували синглетно-кисневу терапію, було виявлено, що на 14 добу
лікування (остання доба прийому СКТ) у хворих ІІ групи також відбувалось
достовірне зменшення (р>0,05) інтенсивності кашлю до (0,9 ± 0,1) балів,
задишки до (1,0 ± 0,1) балів, кількості мокроти до (0,5 ± 0,1) балів,
характеру мокроти до (2,0 ± 0,4) балів. Кількість використовування
короткотривалих бронхолітиків також достовірно зменшилась та становила
(2,9 ± 0,2) разів на добу. ХОЗЛ-рахунок становив (7,7 ( 0,5) балів.

Достовірна позитивна динаміка зберігалася до кінця 2-х місячного курсу
лікування, що підтверджувалось незначним рівнем вираженості кашлю та
задишки: (0,4 ± 0,01) бали та (0,9 ± 0,1) бали відповідно. Кількість
мокроти була незначна (0,3 ± 0,1) бали, характер її був виключно
слизовий (2,8 ± 0,3) бали. Нічні пробудження через ХОЗЛ-симптоми у групі
становили (0,3 ± 0,5) рази на ніч. Потреба у користуванні
короткотривалими бронхолітиками становила (2,4 ± 0,2) рази на добу. ХОЗЛ
? рахунок знизився до (5,7 ( 0,5) балів. В процесі спостереження
спостерігалась достовірна різниця (р>0,05) в оцінюваних показниках між
групами на користь групи, яка отримувала СКТ у комплексному лікуванні.

Всі хворі на ХОзл мали ІІ ступінь тяжкості перебігу захворювання: об`єм
форсованого видиху за 1 секунду (FEV1) становив у І групі (58,0 ± 1,1)
%, у ІІ групі (59,2 ± 1,0) %.

” * - " $ ???????$ & (

j

l

jln”

.

???????????#?????#????

???????

????ц????????

??$?????

????????????????????

?????

????????$??

??

I %. Достовірне зростання спостерігалось у значенні FEV1 з (58,0 ±
1,1) % до (62,7 ± 1,6) %, FEF 50 з (25,6 ± 1,4) % до (31,5 ± 2,1) %, та
FEF 75 з (42,4 ± 1,8) до (49,2 ± 2,1) (р>0,05).

Через 2 місяці спостереження у хворих І групи відбувалось падіння функцї
зовнішнього дихання практично до рівня початку лікування. Значення FVC
та VC знижувались з (75,4 ± 2,2) % до (72,2 ± 2,0) % та з (73,2 ± 2,0) %
до (72,6 ± 1,8) % відповідно. FEV1 зменшувався з (62,7 ± 1,6) % до
(59,9 ± 1,7) %, значення FEF 75 з (49,2 ± 2,1) % до (46,5 ± 2,8) %,
FEF 50 з (31,5 ± 2,1) % до (30,8 ± 2,5) %, PEF з (67,4 ± 1,6) % до
(66,6 ± 2,2) %. Ці зміни свідчили про відсутність стабілізації та
падіння функції зовнішнього дихання, не зважаючи на адекватне базове
лікування.

На 14 добу лікування у хворих ІІ групи, які отримували додатково
синглетно?кисневу терапію, відбувалось достовірне покращання функції
зовнішнього дихання: FVC та VC зросли з (71,6 ± 1,7) до (75,9 ± 1,9) %
та з (75,7 ± 2,2) до (76,0 ± 2,3) % відповідно. Зберігалась достовірна
різниця у порівнянні з початком лікування та показниками І групи у
значенні FEV1: з (63,5 ± 1,3) до (66,0 ± 1,2) %; FEV1/FVC з (41,4 ±
2,3) до (42,2 ± 2,4) %; FEF 50 з (34,2 ± 1,6) до (35,3 ± 2,0) %; FEF 25
з (31,6 ± 1,2) до (34,9 ± 1,7) % (р>0,05).

Через 2 місяці лікування в ІІ групі хворих на ХОзл спостерігалось
подальше покращання та стабілізація функції зовнішнього дихання: FVC та
VC з (75,9 ± 1,9) до (76,8 ± 2,2) % і з (76,0 ± 2,3) до (77,4 ± 2,2) %
(р > 0,05). Зберігалась достовірна різниця порівняно з початком
лікування та між групами, відбувалось покращання у наступних показниках:
FEV1 з (66,0 ± 1,2) до (68,0 ± 1,4) %, FEV1/FVC з (42,2 ± 2,4) до (45,2
± 3,0) %, FEF 75 з (52,7 ± 2,5) до (53,9 ± 2,0) %, FEF 50 з (35,3 ± 2,0)
до (37,3 ± 2,3) %, FEF 25 з (34,9 ± 1,7) до (39,0 ± 2,1) %, PEF з
(73,5 ± 2,5) до (75,5 ± 1,8) % відповідно, (р > 0,05).

Приріст FEV1 у пробі з бронхолітиком у хворих І групи до лікування
становив, у середньому, – (9,6 ± 1,2) %, в ІІ групі – (10,2 ± 1,6) %. На
14 добу лікування приріст FEV1 у пробі з бронхолітиком покращився на 4,1
% у І групі та на 4,2 % у ІІ групі. Через 2 місяці приріст FEV1 у пробі
з бронхолітико покращився у хворих І групи порівняно з даними першого
візиту на (5,0 ±1,3) %, у хворих ІІ групи на (6,2 ± 1,2) %.

До початку лікування в контрольній групі поверхневий натяг конденсату
повітря, що видихається становив (55,3 ± 0,2) Мн/м, що значно
відрізнялося від показників здорової групи ((68 ± 0,2) Мн/м), р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020