.

Порушення імунного статусу з урахуванням факторів міжклітинної кооперації у хворих на бронхіальну астму та розробка способів системної та регіонарної

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
124 4439
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

КУЗНЄЦОВА

Лариса Володимирівна

УДК: 612.017:615.834:615.83+615.34:547:616.24

Порушення імунного статусу з урахуванням факторів міжклітинної
кооперації у хворих на бронхіальну астму та розробка способів системної
та регіонарної імуномодуляції в комплексній терапії хворих

14.03.08. – імунологія та алергологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти
імені П.Л.Шупика МОЗ України

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

доктор медичних наук, професор

МЕЛЬНІКОВ Олег Феодосійович,

Інститут отоларингології АМН України, завідувач лабораторії
патофізіології та імунології

доктор медичних наук, професор

ПУХЛИК Борис Михайлович,

Вінницький Національний медичний університет ім. М.І.Пирогова, завідувач
кафедри фтизіатрії, клінічної імунології та алергології, головний
імунолог та алерголог України

доктор медичних наук, професор

ЧУМАК Анатолій Андрійович,

Інститут клінічної радіології наукового центру радіаційної медицини АМН
України, завідувач лабораторії молекулярної біології відділу клінічної
імунології та алергології

Провідна установа: Луганський Державний медичний університет , м.
Луганськ

Захист дисертації відбудеться 22.03.2007 року о 13 годині на
засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д 26.003.02 при Національному
медичному університеті ім. О.О.Богомольця (м. Київ, вулиця Шовковична,
39/1, Центральна міська лікарня, корпус 2, (аудиторія кафедри шкірних
та венеричних хвороб)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О.Богомольця, 03057, м. Київ, вулиця Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий 20.02. 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор
С.Г.Свирид

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останні 20-30 років характеризуються ростом та
тяжкістю перебігу алергічних захворювань (бронхіальна астма, поліноз,
кропив”янка, атопічний дерматит, медикаментозна алергія і т.д.). За
соціальним значенням бронхіальна астма виходить на одне із перших місць
серед захворювань органів дихання (Ю.І.Фещенко, 2001; Г.Б. Федосєєв,
2000; К.Ф.Чернушенко, 2002). Дослідження останніх років показали, що
симптоми бронхообструкції при цій патології, як правило, з”являються
одночасно з симптомами інфекційного процесу і залишаються після
одужання, загострюючись при наступній інфекції (А.Г.Чучалін, 2003).
Враховуючи важливу роль реакцій імунної системи в патогенезі алергічних
захворювань, порушень загального та локального імунітету, а також змін в
цитокіновому профілі, що неминуче виникають на певному етапі розвитку
захворювання, в значній мірі є фактором, який викликає прогресування
захворювання. Важливе та конкретизуюче значення має генетична
детермінованість. Для успішного проведення лікувальних заходів,
спрямованих на поліпшення функціонування імунної системи та стан
цитокінів запального та протизапального генезу, необхідно чітко
визначити роль окремих її ланок у розвитку процесу, встановити чіткі
критерії характеру імунодефіциту, характер його можливої корекції, що
залежить від генетичного детермінування основних локусів HLA, що
відповідають за перебіг різноманітної алергічної патології та взаємодію
з окремими показниками системного та локального імунітету.

Важливим аспектом проблеми є оцінка імунорегуляторної активності легень,
які мають лімфоїдний апарат, що дозволяє певною мірою вважати їх
імунокомпетентним органом. До теперішнього часу одержані переконливі
докази наявності порушень імунологічної реактивності при різноманітній
алергічній патології, які проявляються Т-клітинним імунодефіцитом,
дисфункцією В-ланки імунітету, різноманітними порушеннями цитокінового
профілю як в сироватці крові, так і на фоні локального імунітету. Але
центральна роль Т- та В-лімфоцитів у регуляції функціонування імунної
системи при різноманітній алергічній патології,

2

зв”язки системного та локального імунітетів з генетичним розподілом
генів, що відповідають за ці процеси та мають різний ступінь
імунологічної відповідальності за імунітет, висвітлені недостатньо.
Недостатньо вивчені і аспекти, які стосуються субпопуляційного складу
Т-лімфоцитів та ролі хелперів в запальному процесі, вмісту IgE, що є
важливим показником в оцінці імунного статусу з метою застосування
імунотропної терапії, а також системи фагоцитуючих клітин, яким
відводиться провідна роль в розвитку запальних та протизапальних ефектів
в організмі людини. Мало також робіт, які містять комплексні дослідження
взаємозв’язків та взаємозалежностей різноманітних ланок імунної системи
та цитокінів, їх генетичної детермінованості, що дасть можливість
використання імунологічних досліджень як додаткової діагностики, при
прогнозуванні перебігу вказаного захворювання, оцінки його активності та
направленості запального та алергічного процесу.

Порушений стан імунної системи при алергічній патології потребує певного
імунокоригуючого впливу в складі лікувальних комплексів, але коло
імуномодуляторів все ще недостатньо широке і багато з них мають побічну
дію (Г.М.Драннік, 2006; У.Пол, 2000; Р.А.Томпсон, 2000; І.Ройт, 2002).
Зокрема питання про застосування тимогену при бронхіальній астмі
висвітлено лише в поодиноких роботах (В.Х.Хавінсон, В.М.Морозов, 1991,
1992, 1993). Недостатньо вивчене також питання про застосування нового
поверхнево-активного засобу мірамістину, який поряд з антимікробною дією
має і імуноад”ювантні властивості. Специфічна імунотерапія бронхіальної
астми за допомогою алергенів є також малоефективною, тому що не враховує
імунорегуляторну дію імунокомпетентних органів підгрудинної залози та
селезінки у формуванні імунної відповіді. Механізми дії основних
препаратів, які використовуються для лікування бронхіальної астми –
глюкокортикоїдів, в достатній мірі не розкриті, хоча і є ряд робіт, які
висвітлюють їх вплив на функції лімфоцитів (В.Я.Аріон, 1998, 1999,
2000, 2001; Л.Бастен, 2000).

3

Перспективним є вивчення фізіотерапевтичного впливу електромагнітних
хвиль дециметрового діапазону на Т- та В-ланки імунітету у хворих на
алергічні захворювання (В.М.Євстропов, Т.В.Ковальова, 2002), проте ще
недостатньо обґрунтовані клінічні та імунологічні критерії для їх
застосування.

Таким чином, вивчення закономірностей змін системного та
локального імунітету у хворих на бронхіальну астму (БА) з метою
обґрунтування застосування специфічної та неспецифічної імуномодуляції
є новим напрямком у розвитку імунокоригуючої терапії, має значне
науково-практичне та фундаментальне значення. Вищезазначеним
визначається необхідність проведення наукових досліджень, що складають
предмет даної роботи та обґрунтовується її актуальність.

Зв”язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана у відповідності до планів науково-пошукових робіт кафедри
клінічної імунології та алергології Національної медичної академії
післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика “Розробити нові методи діагностики
та лікування імунозалежної патології на основі вивчення механізмів їх
розвитку з врахуванням факторів міжклітинної кооперації” (№
держреєстрації 01030005082).

Мета роботи: Підвищення ефективності лікування хворих на БА шляхом
оптимізації методів застосування системної та локальної імуномодуляції
на фоні комплексної терапії хворих і з врахуванням генетичної
передумовленості, дисфункції імунної системи та факторів клітинної
кооперації.

Для досягнення вказаної мети були поставлені такі конкретні задачі:

Вивчити стан системних та локальних імунних реакцій з урахуванням
факторів міжклітинних кооперацій, взаємозалежність їх від генетичної
схильності та ступеня імунодефіциту в порівнянні з клінічними
особливостями перебігу даного захворювання та його наслідками.

2. Розробити схеми локальної та системної імунокоригуючої терапії
при лікуванні хворих на БА з урахуванням індивідуальної чутливості
імунокомпетентних клітин хворого і дозозалежного ефекту лікувальних
препаратів.

4

3. Розробити принципи імунотерапії хворих на алергензалежну БА з
помірно вираженими змінами показників клітинного, гуморального та
локального імунітету з урахуванням факторів міжклітинної кооперації,
носіями антигенів HLA A1, B8, В16, DR3 на фоні низької концентрації
ІЛ-4 та високого рівня специфічного IgE, гістамінних та прозапальних
цитокінів за допомогою дії дециметрових хвиль (ДМХ).

4. Вивчити клінічну ефективність комплексної імуномодулюючої терапії з
включенням мірамістину в динаміці лікування хворих алергеннезалежною
БА при помірних порушеннях системного імунітету та значних порушеннях з
боку локального імунітету, а також при бактеріальній сенсибілізації на
фоні низької концентрації ІЛ-4 та ІНФ-г та підвищенному рівні
специфічного IgE при наявності антигенів HLA DR2, DR3, DR6, DR52,
B27.

5. Розробити схеми імунотерапії за допомогою тимогену при лікуванні
хворих алергеннезалежною БА, у яких спостерігаються значні порушення
системного імунітету, що мають в фенотипі антигени HLA DR8, DR 52,
B5.

6.Розробити ефективний алгоритм лікування хворих на БА з урахуванням
тяжкості запального процесу, генетичної схильності до захворювання та
ступеня імунодефіциту за допомогою імунотропного препарату тимоген,
преформованого природного фактора дециметрових хвиль та імуноад”юванта
мірамістину.

7. Вивчити кореляційну залежність тяжкості перебігу патологічного
процесу у хворих на БА з цитокінами, які забезпечують міжклітинні
кооперативні процеси та реакції запалення (ФНП-?, ІЛ-1?, ІЛ-2, ІЛ-4,
ІНФ-?).

Об’єкт дослідження – імунний статус та імуногенетичні характеристики
хворих на бронхіальну астму, які мають різну етіологію та ступень
тяжкості патологічного процесу.

Предмет дослідження – вивчення імунологічних (клітинних, гуморальних,
інтерфероногенезу і цитокінового профілю) та генетичних показників в
процесі лікування хворих на БА, випробовування нових терапевтичних
підходів до їх корекцій на засадах використання імуноактивних
препаратів.

5

Методи дослідження – загально клінічні, функціональні, рентгенологічні,
імунологічні та генетичні обстеження. Все необхідне обладнання, а також
комп’ютер з програмним забезпеченням та інші прилади і реактиви є в
розпорядженні кафедри, де проводилось обстеження пацієнтів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено теоретичне
узагальнення та розроблено нове вирішення поставленої проблеми шляхом
розробки методів імунокорекції хворих на БА з різним ступенем тяжкості
патологічного процесу та різними етіологічними факторами на підставі
клініко – імуно – генетичних обстежень. При здійсненні аналізу
результатів комплексного імуно – генетичного обстеження встановлено, що
стан системних та локальних імунних реакцій, клітинних кооперацій
залежить від генетичної схильності до розвитку захворювання.

Вперше доведена можливість підвищення ефективності терапії хворих на
БА шляхом включення в комплекс лікування медикаментозної імуномодуляції
в поєднанні з імуномодулюючими властивостями фізичних преформованих
факторів (ДМХ) при лікуванні хворих на БА з урахуванням індивідуальної
чутливості імунокомпетентних клітин хворого і дозозалежного ефекта
лікувальних препаратів.

Вперше розроблено принципи специфічної імунотерапії при лікуванні хворих
на алергензалежну БА з помірно вираженими змінами показників клітинного,
гуморального та локального імунітету з урахуванням факторів міжклітинної
кооперації, що мають в фенотипі антигени HLA A1, B8, В16, DR3, за
допомогою дії ДМХ-випромінювання.

Вперше встановлено, що при застосуванні комплексної імуномодулюючої
терапії з включенням мірамістину в динаміці лікування хворих на
алергеннезалежну БА при помірних порушеннях системного імунітету та
значних порушеннях локального імунітету з урахуванням міжклітинної
кооперації, які мають в фенотипі антигени HLA DR2, DR3, DR6, DR52,
B27, вірогідно підвищується клінічна ефективність .

6

Вперше удосконалені принципи імунотерапії за допомогою тимогену при
лікуванні хворих на БА, у яких спостерігаються значні порушення
системного імунітету, що мають в фенотипі антигени HLA DR8, DR 52,
B5.

Обґрунтована доцільність алгоритму лікування хворих на БА з врахуванням
тяжкості запального процесу, генетичної схильності до захворювання,
ступеня імунодефіциту за допомогою імунотропного препарату тимогену,
преформованого природного фактора дециметрових хвиль та імуноад”юванта
мірамістину.

Вперше вивчена та доведена кореляційна залежність між тяжкістю перебігу
патологічного процесу у хворих на БА з рівнем цитокінів, які
забезпечують міжклітинні кооперативні процеси та реакції запалення
(ФНП-?, ІЛ-1?, ІЛ-2, ІЛ-4, ІНФ-?).

Практичне значення отриманих результатів: Основні результати
досліджень впроваджено в лікувальну практику алергологічних,
терапевтичних та імунореабілітаційних відділень лікувальних установ м.
Донецька, Вінниці, Одеси, Львова, Києва, а також використовуються у
навчальному процесі на кафедрах клінічної імунології та алергології в
Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця, Донецькому,
Одеському, Вінницькому, Львівського державних медичних університетах;
Київській, Харківській та Запорізькій медичних академіях післядипломної
освіти, а також – в профільних клініках м. Улан-Батора (Монголія), в І
та ІІ алергологічних відділеннях Київської міської лікарні №8 та в
Київському міському алергологічному центрі. Результати досліджень
включені в лекційний матеріал кафедри клінічної імунології та
алергології НМАПО ім. П.Л.Шупика.

За результатами даної роботи одержані авторські свідоцтва “Спосіб
діагностики хронічного бронхіту” №425900. 1986: “Спосіб лікування
інфекційно-залежної бронхіальної астми” №5008001, 1982: “Спосіб
лікування хворих з неспецифічними захворюваннями легень” №736901. 1986;
“Спосіб лікування хворих із захворюваннями легень” №741800. 1988:
“Спосіб лікування хворих на хронічний бронхіт” №935590. 1989: “Спосіб
лікування хворих на поліноз” №1818738. 1990: “Спосіб лікування
алергії” №1760452. 1992. Матеріали роботи використані при

7

виданні методичних рекомендацій: “Мікрохвильова імунокорекція в
комплексному лікуванні хворих полінозом” (м. Київ. МОЗ України. 1991):
“Мікрохвильова імунокорекція у комплексному лікуванні хворих на
інфекційно-залежну бронхіальну астму” (Київ. МОЗ України. 1991):
“Застосування мірамістину в комплексному лікуванні хворих з
неспецифічними запальними захворюваннями органів дихання, які працюють
в умовах металургійного виробництва (Київ. МОЗ України. 1991). МОЗ та
Фармакологічним комітетом України 26.09.96 р. видана інструкція
клінічного вивчення нового фармакологічного засобу 0,01% водного розчину
мірамістину для лікування хворих на бронхіальну астму.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено у повному
обсязі імунологічні та генетичні дослідження по темі дисертації,
клінічне обстеження щодо ефективності розроблених засобів імунокорекції
хворих на БА. Здійснено статистичну обробку отриманих результатів та їх
аналіз, написано текст дисертації, сформульовано висновки роботи та
практичні рекомендації, проведено їх упровадження до клінічної практики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
повідомлені на Республіканській конференції з імунології (Мінськ, І99І);
на ІІ Міжнародному симпозіумі з імунології (Цхалтубо. 1990); на ІІ
Всесоюзному конгресі по захворюваннях органів дихання (Челябінськ,
1991); на Міжнародному симпозіумі з алергології та клінічної
імунології (Київ, 1992); на науковій конференції “Швидке старіння і
зв’язок з віковою патологією” (Київ. 1992); на ІУ конгресі світової
федерації українських лікарських товариств (Харків, 1992); на науковій
сесії “Актуальні проблеми екологічної імунології та алергології”
(Київ-Луганськ. 1992); на Інтернаціональному конгресі з
імунореабілітації (Сочі-Дагомис, 1995); на 12 Європейському конгресі з
імунології (Барселона, 1994); на 12 конгресі світової федерації фізичної
медицини та реабілітації (Сідней, Австралія,1995); на міжнародній
конференції “Туберкульоз та легеневі захворювання” (Париж, Франція.
1995); на науково-практичних конференціях Українського товариства
фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації (Київ

8

– 2002, 2003, 2004, 2005, 2006); 1 з’їзді алергологів України (Київ,
2002), 11 з”їзді алергологів України (Одеса, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 68 наукові праці: 30
статей у виданнях, атестованих ВАК України, 27 статей в інших виданнях,
1 монографія, 1 методично-учбовий посібник, 9 винаходів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 338 сторінках
машинопису; включає вступ, огляд літератури, 6 розділів власних
досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів, висновки та
практичні рекомендації. Список використаних джерел складають 112 робіт
кирилицею та 197 латиницею. Матеріал дисертації ілюстровано 77
таблицями, 3 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було
обстежено 448 хворих на БА у віці від 18 до 65 років, серед них було
244 жінки та 204 чоловіки. У 164 хворих була алергензалежна БА, а у
284 – алергеннезалежна. Тривалість захворювання у хворих коливалось від
6 місяців до 10 років і більше. При цьому до 2-х років було 100 осіб
(22,З%), від 2 до 5 – 90 (20,0%), від 5 до 10 – 10 чол. (2,2З%) та
найчисленніша група хворих, які страждали на БА від 10 до 30 років –
248 осіб (55,0%). У цього контингенту хворих з’ясовані супутні
захворювання: з ЛОР-патологією 120 осіб (26,7%), із захворюваннями
печінки – 50 чол. (11,5%). Як контроль при імунологічних дослідженнях
були обстежені 20 здорових донорів крові. Усім пацієнтам у клініці
проводились загально клінічні, функціональні, рентгенологічні,
алергологічні, імунологічні та генетичні дослідження (а саме –
загальний аналіз крові і харкотиння, біохімічне дослідження крові,
бактеріологічне дослідження мокроти, реєстрували функцію зовнішнього
дихання на апараті “Пневмоскрін-2” фірми “Еріх Егер” та
електрокардіограму, при необхідності – рентген дослідження органів
грудної порожнини. Проводились шкіряні алергологічні проби).

9

Комплексне імунологічне обстеження включало вивчення зрілих Т-лімфоцитів
(CD3+) та їх субпопуляцій (CD4+, CD8+), а також В-лімфоцитів (CD20+) за
загальноприйнятою методикою за допомогою моноклональних антитіл з
урахуванням результатів на люмінесцентному мікроскопі ЛЮМАМ-ІЗ,
визначення функціональної активності Т-лімфоцитів, їх субпопуляцій, а
також В-лімфоцитів за допомогою реакції бласттрансформації лімфоцитів
(РБТЛ) з ФГА, Кон-А, ліпополісахаридами Е.соli за рівнем включення
ДНК, поміченого Н3-тимідином (В.В.Хоробрих,1983). Визначалась також
чутливість Т-лімфоцитів до різних доз імуномодулюючих препаратів:
тимогену (0,002; 0,02 та 0,2 мкг/мл): мірамістину 0,01%; 0,005% та
0,001% розчину; вілозену – 0,04; 0,004 та 0,0004 мг/мл;
ДМХ-випромінювання 20 мВт/см2, 60 мВт/см2, 100 мВт/см2 (Е.В.Гюллінг,
1990; К.Ф.Чернушенко, Л.С.Осипова (1992). Для оцінки В-ланки імунної
системи вивчали вміст Ig класу М, G, А. (Маnсіnі еt аl., 1965),
імуноферментним методом визначали вміст ІgЕ та алергенспецифічних
(пилкових) імуноглобулінів цього класу. Стан фагоцитуючих клітин в крові
та бронхоальвеолярному змиві (БАЗ), (М.М.Маянський, 1989), оцінювали
за процентом фагоцитозу (ПФ), фагоцитарним числом (ФЧ) в альвеолярних
макрофагах (АМ) та нейтрофільних гранулоцитах (НГ); тестом відновлення
нітросинього тетразолію (НСТ) в АМ та НГ, який свідчить про рівень
кисневозалежного метаболізму. Рівень циркулюючих імунних комплексів
визначали за методом (М. Digeon, 1977). Сироватковий вміст цитокінів
ІЛ-1?, ІЛ-2, ІЛ-4, ІФН-? виявлявся спектрофотометричним методом з
використовуванням набору реактивів для імуноферментного аналізу (ІФА)
фірм ІВL (Гамбург, Германія) і Innogenetics N V (Бельгія) – для
виявлення ФНП-?. Антигени локусів А, В, С головного комплексу
гістосумісництва (HLA) виявляли за допомогою мікролімфоцитотоксичного
тесту (K. K. Mittal еt al., 1968) на типуючих панелях (ЗАТ
Межрегіонального центру імуногенетики та гістотипуючих реагентах
“Гіганс”, Санкт-Петербург).

10

Результати одержаного цифрового матеріалу були оброблені із
застосуванням методів варіаційної статистики, вірогідність результатів
обчислювали по Ст”юденту , використовували кореляційний аналіз.

Отримані результати та їх обговорення. З метою визначення зв’язків
виявлення генетичних маркерів головного комплексу гістосумісництва
(HLA) локусів А, В, С, DR з захворюваністю на БА проведено обстеження 63
пацієнтів, контрольними даними були результати імуногенетичного
тестування 87 здорових осіб.

Проведеними дослідженнями виявлена відсутність особливостей в частоті
реєстрації у хворих на БА вивчених антигенів HLA локусу С. Поряд з цим,
ряд розбіжностей виявлено по відношенню розподілу алоантигенів HLA
локусів А і В. Серед хворих на БА встановлено зменшення питомої ваги
носіїв HLA А10 (P0,05). Вираженість РБТЛ на ФГА у всіх групах обстежених
була суттєво нижчою за норму (48,4 ± 3,2%) і вірогідно не
відрізнялась у всіх обстежених хворих. Після проведеної терапії було
відзначено вірогідне підвищення інтенсивності РБТЛ на ФГА. На кінець
лікування у хворих з БА відзначалась найбільш висока інтенсивність
бластоутворення (75,8 ± 4,1%) на неспецифічний мітоген (ФГА), що
підтверджує активацію функціональних властивостей Т-лімфоцитів.

Отже, комплексне лікування хворих на БА із застосуванням
мірамістину призводить до нормалізації показників кількісної та
функціональної активності імунокомпетентних клітин.

19

При вивченні впливу комбінованої терапії на реактивність базофілів крові
у хворих на БА, які мали порушення локального імунітету (дисфункція НГ
та АМ), було проаналізовано результати дії різних концентрацій
мірамістину на функціональну активність М та АМ у 17 хворих на БА до
та після 30-хвилинної інкубації клітин з препаратом. При цьому було
встановлено значні порушення функції АМ, які проявлялись у зниженні
поглинаючої здатності клітин: ФП – 52,6 ± 4,2%; ФЧ – 3,4 ± 0,09
ум.од.; Р 0,5) показників НСТ
тесту.

Для порівняння був вивчений вплив імуномодулятора тималіну, який
використовується для лікування хворих на БА, та функціональну
активність НГ та АМ у хворих. Проведені дослідження довели, що різні
концентрації тималіну при безпосередній дії на АМ, виділені з БАЗ не
виявляли вірогідних змін показників функціональної активності
бронхоальвеолярних НГ та АМ. Лікування мірамістином впливало стимулююче
на альвеолярні НГ та АМ хворих на БА, причому,

20

максимальний стимулюючий ефект відзначався при дії на фагоцити 0,005%
розчину препарату. При БА формується вторинний імунодефіцит, який
проявляється пригніченням Т-ланки імунітету та дисфункцією
фагоцитуючих клітин. Слід відзначити, що методи корекції порушень
локального імунітету, а саме дисфункції НГ у вогнищі запалення у хворих
на БА розроблені недостатньо.

З цією метою була вивчена можливість застосування мірамістину в
комплексній терапії хворих на БА. Обстежено 67 хворих. До комплексу
лікувальних засобів 17 хворим було застосовано мірамістин. У групу
порівняння увійшли 23 хворих, у яких разом з базовим лікуванням
застосовувався тималін. Обстежено також 27 хворих на БА, які
одержували тільки базову терапію без імуностимуляторів та 11 донорів –
практично здорових осіб, які склали контрольну групу. Встановлено,
що до лікування було виявлено зниження кількості Т-лімфоцитів, а
також значна дисфункція АМ у хворих на БА, яка проявлялась у зниженні
поглинаючої здатності фагоцитів у порівнянні з контрольними величинами.
Показники НСТ-тесту у хворих було незначно вищими (Р > 0,5), ніж у
контролі, що свідчить про недостатню напруженість кисневозалежних
механізмів бактерицидності. Пригнічення функціонального стану АМ та НГ,
які беруть безпосередню участь у запальному процесі, свідчать про
порушення локального імунітету.

З’ясована імунологічна недостатність у хворих на БА є
основою для проведення терапії мірамістином. Вивчення дії препарату в
системі in vitro на поглинаючу здатність та НСТ-тест показало, що
максимальна стимуляція функціональної активності АМ та НГ відзначалась
при обробці клітин 0,005% водним розчином мірамістину. Базуючись на цих
даних 17 хворим БА в комплексі з основною терапією був проведений
курс лікування мірамістином. Підбір дози мірамістину проводився для
кожного хворого індивідуально. Тривалість курсу лікування складала в
середньому 15 днів.

Аналогічні дослідження, проведені по відношенню до тималіну у
дослідженнях in vitro, з’ясували відсутність змін показників
функціонального

21

стану альвеолярних МГ та АМ після безпосереднього контакту фагоцитів з
тималіном в різних його концентраціях, що вказує на неефективність
місцевого застосування цього препарату для корекції дисфункції НГ на
АМ. Для порівняння 23 хворим в комплексі з базовою терапією призначали
тималін за загальноприйнятою схемою (по 10 мг 1 раз на добу внутрішньо
м”язово протягом 10 днів), яка використовується для корекції
порушень Т-клітинного імунітету у хворих на БА.

Комплексне лікування хворих із застосуванням мірамістину призвело
до нормалізації вивчених показників функціональної активності АМ та
МГ, відзначалось підвищення показників НСТ-тесту (57,9±4,1%; Р 0,05%).

Таким чином, ДМХ-випромінювання має імуномодулюючу дію на
розеткоутворюючу здатність Еа-РУК in vitro та рецепторний аппарат CD3+
лімфоцитів хворих на АБА, що проявляється мінімальним впливом на
нормальні показники функції Т-клітин та стимуляцією при початковому
низькому рівні у пацієнтів. Ефект впливу ДМХ залежав від ступеню
пригнічення розеткоутворюючої здатності Т-лімфоцитів та величини дози
ДМХ.

Після проведеної терапії відзначалось вірогідне підвищення
інтенсивності РБТЛ на ФГА. На кінець лікування у хворих на АБА
спостерігалась найбільш висока інтенсивність бластоутворення на
неспецифічний мітоген, що підтверджує активацію функціональних
властивостей Т-лімфоцитів.

У 32 хворих на БА при проведенні гіпосенсибілізації використовували
мікрохвильовий вплив, контрольною групою було 16 хворих, які на фоні
специфічної імунотерапії не одержували ДМХ-терапію.

Аналізуючи одержані результати, можна зазначити, що вираженість РБТЛ
периферичної крові здорових людей складає 5,5 ± 0,5 індексу
стимуляції (і.с.), що відповідає нормі. Здатність до РБТЛ у хворих БА до
лікування – 4,2 ± 0,2 і.с. у порівнянні з контролем знижена. Після
проведеної гіпосенсибілізації у хворих вираженість індукованої ФГА
бласттрансформації Т-лімфоцитів дещо підвищується – 5,4 ± 0,2 і.с.
Подібним чином змінювалась бласттрансформація Т-лімфоцитів,
індукована ФГА у хворих на АБА (4,8 ± 0,4 і.с.).

Таким чином, одержані нами дані свідчать про те, що здатність всієї
популяції Т-лімфоцитів периферичної крові у хворих на АБА
реагувати бласттрансформацією на неспецифічний мітоген ФГА
змінюється мало, що відповідає літературним даним (К.Ф.Чернушенко,
1990, Е.В.Гюллінг. 1992).

Вплив ДМХ на індуковану Кон-А РБТЛ регуляторних субпопуляцій
Т-лімфоцитів у хворих АБА при проведенні специфічної
гіпосенсибілізації показало,

26

що функціональний стан CD8+ клітин оцінювали при дозі Кон-А 40
мкг/мл, а на CD4+ – при дозі Кон-А 20 мкг/мл. При аналізі приведених
даних видно, що здатність CD4+ клітин периферичної крові до РБТЛ
у хворих на АБА всіх досліджених груп до специфічної
гіпосенсибілізації дещо знижена у порівнянні зі здоровими особами (4,4 ±
0,3 та 4,2 ± 0,2 і.с., у здорових 5,4 ± 0,2 і.с.; Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020