.

Нервова анорексія(клініка, діагностика, терапія) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
228 5580
Скачать документ

IСТИТУТ НЕВРОЛОГІI, ПСИХІАТРІІ ТА НАРКОЛОГІІ

АМН
УКРАІНИ

КОВАЛЬОВА НАТАЛІЯ ВАЛЕНТИНІВНА

УДК: 616.89-008.441.42-07-08

Нервова анорексія(клініка, діагностика, терапія)

14.01.16 – психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Луганському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник:

Доктор медичних наук, професор Казакова Світлана Євгенієвна, завідувач
кафедри психіатрії, наркології і медичної психології Луганського
державного медичного університету МОЗ України.

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук Бачеріков Андрій Миколаєвич, Інститут неврології
психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу невідкладної
психіатрії та наркології.

Доктор медичних наук, професор Чабан Олег Сазонтович, Український
науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології
МОЗ України, завідувач сектором пограничних станів та соматоформних
розладів.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. Богомольця МОЗ України.

Захист дисертації відбудеться „12” квітня 2007 року
о

10 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 64.566.01 при

Інституті неврології, психітарії та наркології АМН України за адресою:
61068, м. Харків, вул. акад. Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068 , м. Харків, вул. акад.
Павлова, 46).

Автореферат розісланий “ 10 ” березня 2007 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої Вченої Ради,

Кандидат медичних наук, с.н.с. Л.І. Дяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нервова анорексія є тяжким захворюванням, яке не
тільки ускладнює мікросоціальне функціонування і знижує якість життя,
але при несприятливому перебігу може привести до летального виходу. Ця
хвороба є часто зустрічаємою патологією, до того ж в останні десятиріччя
відмічається зростання захворюваності на нервову анорексію. Протягом
останніх 5-10 років спостерігається патоморфоз захворювання, який
проявлятьєся у зростанні його тяжкості, а також у збільшенні частоти
булімічних проявів (Keel et al., 1999). При цьому страждають на нервову
анорексію переважно особи молодого вiку. Все вищевикладене засвідчує,
що нервова анорексія має велике не тільки медичне, а й соціальне
значення.

За даними різних авторів, частота нервової анорексії в загальній
популяції складає від 0,25 до1,3%, а серед дівчат та жінок 10-24 років –
від 9,1 до 18%. Особливо часто це захворювання проявляється у осіб
жіночої статі (Дмітрієва Т.Н. 2001, Занозін А.В. 2000, Williams G.1997).
Одначе й чоловiки також схильнi до даної патологii. Симптоми цього
захворювання , найчастiше проявляються у осiб чоловiчої cтатi в останнi
роки.Дані про те, в якому віці з’являються перші симптоми захворювання
суперечні. Так, на думку деяких авторів, нервова анорексія на сучасному
етапі почала розвиватися в більш ранньому віці, ніж у минулі роки, а
саме до 15-16 років (Коркіна М.В., Лакосіна Н.Д., Лічко А.Е., 1995;
Марилов В.В., Крисп А.Х., Бен-товім Д.І., 2000). Але є протилежна думка,
згідно якої, навпаки, захворювання у сучасного покоління виникає в більш
зрілому віці, ніж у поколінь 50-60 років – перші симптоми проявляються
лише у тридцятирічних, таким чином вiковий дiапазон виникнення
захворювання поширюється (Walsh B.T., Kahn C.B. 1997).

Незважаючи на те, що нервова анорексія є легко діагностованим у
синдромальному аспекті захворюванням, у сучасних наукових дослідженнях
відмічається неоднорідність цієї патології. В одних випадках розлад
харчової поведінки перебігав сприятливо, в іншіх – злоякісно,
відрізняється довготривалістю, частими рецидивами, між тим визнання
нозологічної належності даного захворювання дуже важливо для вiрного
підбору тактики терапевтичного втручання, прогнозування її перебігу
(Коркіна М.В., Цивілько М.А, Карева М.А. 1993; Цивілько М.А., Дмітрієва
Т.Н., Занозін А.В. 1999; Марілов В.В., Крисп А.Х., Бен-товім Д.І. 2000).
Слід підкреслити, що до теперішнього часу нозологічна належність
захворювання викликає численні дискусії. Превалює точка зору, згідно з
якою ця патологія представляє собою окрему нозологічну одиницю зі
специфічним патогенезом і клінікою, що відображено у Міжнародній
Класифікації психічних розладів (1994), але ця точка зору поділяється
далеко не всіма вченими (Тіганов А.С., 1999). Багато психіатрів,
встановлюючи діагноз, відносять це захворювання до рубрифікації
ендогенних, невротичних або психосоматичних розладів (Walsh B.T., Wilson
G.T., Loe K.L. et al., 1997). Між тим, у більшості зарубіжних країн,
нервова анорексія та шизофренія трактуються як абсолютно різні,
незалежні одне від одного психічні захворювання (Berg C., Eklund S.,
Erikson M., 1996).

Існують різні точки зору на чинники, які спричинюють виникнення даного
захворювання. Це і особистісна патологія самого пацієнта (Коркіна М.В.,
Цивілько М.А., Марі лов В.В., 1986), і проблеми родинного функціонування
(Якубчик А., Жаховський П., Немисловська І., 2003). При цьому, ряд
авторів значущу роль відводять стосункам пацієнта з матір’ю (Микиртумов
Б.Е., Кошавцев А.Г., Зеленова П.Г., 1996).

Діагностика захворювання ускладнюється дисимуляцією пацієнтами свого
стану, у зв’язку з цим вони тривалий час не потрапляють до поля зору
психіатрів, наглядаючись у гінекологів, ендокринологів,
гастроентерологів та кардіологів

У зв’язку з викладеним стає зрозумілим, що в етіопатогенезі, діагностиці
та терапії нервової анорексії є богато недостатньо досліджених
напрямків, вивчення котрих дозволить покращити діагностику, лікування та
профілактику цієї патології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Луганського
державного медичного університету за темою “Діагностика ендогенних та
екзогенних психічних розладів в умовах Донецького регіону та методи
корекції” (№ держреєстрації 0104U005751).

Мета і завдання дослідження: на підставі вивчення
клініко-психопатологічних та патопсихологічних закономірністей
формування нервової анорексії, обґрунтувати та розробити комплекс
заходів для профілактики та лікування зазначеної патології.

Завдання дослідження:

Вивчити предиспозиційні фактори розвитку нервової анорексії.

Провести клініко-психопатологічний аналіз нервової анорексії

Проаналізувати закономірності перебігу нервової анорексії.

Уточнити патопсихологічні механізми формування нервової анорексії.

Розробити диференційно-діагностичні критерії різних
клініко-психопатологічних вариантів нервової анорексії.

Розробити принципи психофармакологічного лікування невової анорексії в
межах різних клініко-психопатологічних форм.

Розробити диференційовану психотерапевтичну тактику різних форм нервової
анорексії.

Об’єкт дослідження – психопатологічні прояви нервової анорексії при
різних формах патології.

Предмет дослідження – психопатологічні та патопсихологічні механізми
формування анорексії, її психофармакотерапія, психотерапія та
психопрофілактика.

Методи дослідження – клініко-психопатологічний, психодіагностичний,
катамнестичний та метод математичної обробки отриманих даних.

Клініко-психопатологічний метод базувався на загальноприйнятих підходах
до психіатричного обстеження пацієнтів шляхом стандартизованого інтерв’ю
зі застосуванням дослідницьких критеріїв МКХ-10. Застосовувались методи
психодіагностичних досліджень – для скринінгового виявлення загострення
особистісних особливостей використовувався опитувальник
Леонгарда-Шмішека (H.G.Schmischek, 1975, K.Leonhgard, 1976). З метою
детального вивчення особистісних особливостей застосували
стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості (Собчик
Л.М., 1978). За допомогою цього методу також виявляли
індивідуально-особистісні якості, характерологічні особливості та
показники соціально-психологічної адаптації. При з’ясуванні
неусвідомлених хворими аспектів, вивченні відкиданого пацієнтом “я”, а
також, для дослідження глибинних структур підсвідомості, застосувався
тематичний аперцептивний тест (ТАТ) (Murrey H.A., 1943).

З метою оцінки ефективності проведеного лікування, було здійснено
катамнестичне обстеження пацієнта протягом 3-5 років.

Дані, що були отримані в ході дослідження, внесено до електронних
таблиць, оброблено методами математичної статистики з використанням
програм “Statistica for Windows. Release 4.3”, SPSS for Windows.
Release 8.0”. Вони містять в собі визначення середньоарифметичного,
середньоквадратичного відхилення, середньої помилки та t-критерії
Стьюдента.

Наукова новизна отриманих результатiв. Вперше теоретично обґрунтовано
нове рішення наукового завдання, а саме виявлення клінічних особливостей
особистості хворих на нервову анорексію, розроблені
диференційно-діагностичні критерії цієї патології. Доведено, що нервова
анорексія може бути відокремлена як самостійна нозологічна одиниця, а
також, як синдром в рамках ендогенного процесу. Вивчені предиспозиційні
фактори розвитку нервової анорексії. Вивчено вплив преморбiдних
особливостей особистості на клінічну картину захворювання. Уточнена роль
синдрому нервової анорексії у формуванні перебігу шизофренії. Розроблені
критерії прогнозування клініко-соціального перебігу нервової анорексії.
Розроблено комплекс психодіагностичних тестів, що дозволяють на ранніх
етапах перебігу нервової анорексії прогнозувати варіанти її наслідків та
соціальної адаптації. Розроблено систему психофармакотерапії та
психотерапії хворих, що страждають на нервову анорексію.

Практичне значення отриманих результатів. В результаті
проведених

досліджень виявлено клінічні рамки різних варіантів нервової анорексії,
розроблені диференційно-діагностичні критерії нервової анорексії як
самостійної нозологічної одиниці та нервової анорексії як
синдрому при ендогенному захворюванні.

Виявлено психопатологічні та психологічні особливості, що дозволяють
прогнозувати перебіг захворювання та передбачати ступінь соціальної
адаптації пацієнта.

Розроблено комплекс диференційованих психотерапевтичних тактик та
лікувальних засобів, що дозволяє ефективно купіювати нервову анорексію.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто визначені мета i
завдання дослідження, проведено аналіз вітчизняної та іноземної наукової
літератури з обраної теми, самостійно виконано клініко-психопатологічне,
психодіагностичне та катамнестичне обстеження 172 осіб, що страждають на
нервову анорексію. Дисертант самостійно сформував базу даних, виконав її
статистичну обробку, провів інтерпретацію дисертації та аналіз отриманих
результатів, оформив ілюстративний матеріал, виконав написання всіх
розділів дисертації. Здобувачем особисто розроблені основні практичні і
теоретичні положення роботи, сформульовані висновки , практичні
рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи
повідомлені та обговорені на міжобласних конференціях (Луганськ, 2004,
2005, 2006), засіданнях товариств психіатрів, наркологів та
психотерапевтів (Луганськ, 2005, 2006), міжнародних науково-практичних
конференціях (Київ 2002, Сімеїз 2002, Ялта 2003); Всеукраїнській
науково-практичній конференції з міжнародною участю “Психіатрія,
наркологія та медична психологія сьогодні” (Луганськ 2004); Пленумі і
науково-практичній конференції товариства неврологів, психіатрів та
наркологів України “Питання етапності, діагностики та лікування
церебро-васкулярних захворювань епілепсії та болю” (Полтава – Миргород,
2003); Пленумі і науково-практичній конференції товариства неврологів,
психіатрів та наркологів України “Якість життя хворих з
психоневрологічними розладами та їх сімей” (Донецьк 2005); Пленумі і
науково-практичній конференції товариства неврологів, психіатрів та
наркологів України “Сучасні технології профілактики та лікування
нервово-психічних розладів та розладів внаслідок вживання психоактивних
речовин” (Луганськ 2005); Пленумі і науково-практичній конференції
товариства неврологів, психіатрів та наркологів України “Пароксизмальні
етапи у неврології” (Одеса 2006).

Результати проведених досліджень впровадженi у практичну роботу
Харківського інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України
(м. Харків), Українського науково-дослідного інституту соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України (м. Київ), Донецького
державного медичного університету (м. Донецьк), Полтавського державного
медичного університету (м. Полтава), Луганської обласної клінічної
психоневрологічної лікарні (м. Луганськ), Краснолуцького обласного
психоневрологічного диспансеру (м. Красний Луч), Перевальської обласної
психіатричної лікарні (м. Перевальськ), Бірюковської обласної
психіатричної лікарні, у педагогічний та лікувально-діагностичний процес
кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Луганського
державного медичного університету (м. Луганськ). Основні положення
роботи використовуються на курсах стажування та інформації Інституту
неврології, психіатрії та наркології АМН України, в педагогічному
процесі ФПДО Луганського державного медичного університету.

Публікації. Автором надруковано 8 статей у фахових журналах,
затверджених ВАК України, 6 надруковані за єдиним авторством, 2 статті
надруковані у співавторстві.

Обсяг i структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 149
сторінках машинопису. Дисертація складається зі вступу, оглядового
розділу, розділів власних досліджень, узагальнення результатів
досліджень, висновків, списку використаних джерел. Матеріали дисертації
проілюстровано 13 таблицями та 15 малюнками. Бібліографічний список
містить 260 джерел, у т.ч. 104 – українських та російських, 156 –
іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Під спостереженням знаходилось 172 пацієнта, що страждають на нервову
анорексію (основна група).

На момент обстеження вік пацієнтів коливався в межах від 15 до 25 років,
168 пацієнтів були жіночої статі, 4 – чоловічої; 111 дівчат навчалися у
середній школі, 36 – у вищих навчальних закладах, 15 дівчат та 4 юнака
працювали в сфері обслуговування. Пацієнтки, які складали основну групу,
мали вагу тіла на 15 – 25% нижче вікової норми, індекс ваги тіла
Кветелета був нижче 17,5 (МКХ- 10). Втрата ваги пацієнтками досягалася
шляхом уникнення прийому їжі, викликанням у себе блювоти, прийомом
послаблюючих засобів, надмірними гімнастичними вправами, використанням
засобів, які пригнічують апетит, та діуретиками.

До контрольної групи входило 25 психічно практично здорових
дівчат аналогічного віку, що мали дефіцит ваги, який досягав 15% згідно
з індексом ваги тіла.

Збір матеріалу здійснювався протягом 5 років у психіатричних
закладах Луганської області та обласної клінічної багатопрофільної
лікарні м. Луганська.

Усі пацієнти були досліджені за допомогою
клініко-психопатологічного та психодіагностичного методів
(стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості,
тематичний аперцептивний тест, опитувальник Шмішека-Леонгарда).

У пацієнтів спостерігались ендокринні розлади, що проявлялись у вигляді
порушень гіпофізарно-гіпоталамічної системи (68%) та статевої системи
(76%), тиреотоксикозу (77%), мікседеми (8%), цукрового діабету (61%). Ці
розлади у жінок клінічно проявлялись аменореєю (100%) та порушенням
лібідо (98%), у чоловіків – втратою статевого потягу (97%) та потенції
(99%). У пацієнтів був завищений рівень кортізолу (93%) та тіреоїдного
гормону (96%).

Клінічний аналіз коморбідних анорексії соматичних симптомів показав, що
в основній групі спостерігалась достатньо висока вираженість больового
синдрому, що проявлявся у вигляді головного болю напруги епізодичного
або хронічного характеру (97%), мігренозного болю без аури (45%),
кардіалгій (79%), м’язово-скелетного болю нижньої частини спини (64%). У
пацієнтів був широко розповсюджений психо-вегетативний синдром (98%).
Симптоми, з яких він складався були представлені у вигляді перманентних
порушень – артеріальної гіпотензії (99%), тахікардії (98%), гіпергідрозу
(94%).

Самообмеження в їжі та зростаюче схуднення призводили до різноманітних
соматичних захворювань, а саме: патології з боку серцево-судинної
системи (дистрофії міокарда 63%), шлунково-кишкового тракту (гастрити
71%, коліти70%, панкреатити 71% та інші), вторинному порушенню
метаболізму (зниження вмісту електролітів (92%), порушення холестерину
(94%).

Досліджені пацієнти проживали в задовільних матеріально-побутових
умовах. Вони всі навчались у середній школі, при цьому встигали на
“добре” та “відмінно”. У преморбіді пацієнти займались спортом і
танцями, були соціально адаптовані, мали гарні характеристики.

При вивченні анамнезу осіб з нервовою анорексією визначались епізоди
розладу режиму харчування задовго до маніфестації захворювання (74%).
78% з них, незважаючи на своєчасні строки народження, народились з
достатньо низькою вагою – 2,7-2,9 кг. У 83% обстежених матері відмічали
“ліниве ссання” при грудному вигодовуванні, відмову від штучного
догодовування. Ці діти повільно набирали вагу, відставали у вазі від
однолітків. З 3-х років у 93% дітей вага різко зростала, апетит був
підвищений та до 6-8 років, діти набували надмірної ваги.

Привертала до себе увагу, також, їхнє двояке ставлення до матері (89%).
З одного боку пацієнти були надмірно прив’язані та залежними від матері.
Вони не дозволяли матері виходити без них з будинку, вимагали, щоб вона
ночувала з ними в одній кімнаті, ревнували до інших членів родини. Але
при цьому матері дратували їх своїми порадами. З 12-13 років дівчата
надмірно критично ставилися до матерів, акцентували увагу на неприємних
для них рисах їх характерів, а саме, на авторитарності та власності
(78%). Підкреслювали ці риси в своїй уяві, негативно сприймали різні
спроби матерів проникнути до їх духовного світу.

Аналізуючи родинний анамнез, слід відмітити, що 76% з них були однією
дитиною в родині, 10% були молодшими дітьми в родині, що мала двох
дітей, 2% були старшими в родині, що мала 2 дітей, 2% проживали в
родині, що мала 3 дітей.

У перебігу дослідження, залежно від домінуючих рис особистості, виділено
три групи акцентуантних особистостей.

І група складала 48% (82 особи), у них домінували або відмова від їжі,
або вибіркове відношення до неї, що поєднувалось з “позірною”
перебільшуваною турботою про власну зовнішність. Ці пацієнти
відрізнялись емоційністю, демонстративністю та мрійливістю. Предметом їх
мрій були конкретні теми (кохання, перевага над однолітками та ін.), що
дозволяло запідозрити істеричну акцентуацію особистості.

Однак, поряд з психологічно зрозумілою мотивацією пацієнток у відношенні
низки побутових питань, боротьба з надмірною вагою починала носити
патологічний характер. Пацієнтки надцінно ставилися до корекції
зовнішності, надцінно боролись з надмірною, на їх погляд, вагою шляхом
виснажуючих фізичних вправ та жорсткого обмеження їжі. Сприйняття
власної зовнішності починало носити патологічний, дисморфоманічний
характер. Поступово розширювалась фабула дисморфоманічних переживань.
Змінювався і настрій хворих – у більшості з них (86%) переважали
депресивні розлади, що в 71% випадків з’єднувались з тривожними. У
структурі депресії у 84% також відмічались істероформні та астеничні
психопатологічні прояви. Хворі пред’являли безліч скарг
сомато-вегетативного характеру.

При виникненні нервової анорексії у істероїдних особистостей виявлявся
сприятливий перебіг захворювання. Ці особи надходили до стаціонару лише
одноразово. Виписувалися зі стаціонару з одужанням. Про своє перебування
у психіатричній лікарні пацієнтки згадували без задоволення. Деталі
цього перебування зникли з їх пам’яті. Але всі дівчата стверджували, що
саме індивідуально значуща для них психотравмуюча ситуація, яка
заключалася в зневажливому відгуку про їх зовнішні дані, служила, за їх
думкою, пусковим моментом для надцінного голодування. При цьому, чим
вище була вага дівчини в преморбіді, тим більше сензитивно дівчина
ставилась до реплік з приводу її повноти. В подальшому пацієнти були
соціально адаптовані, 87% з них вийшли заміж, 43% пацієнток цієї групи
народили одну дитину, 21% – двох дітей. При цьому післяпологовий період
у них перебігав без психічних розладів. Пацієнтки відрізнялись
контактністю (100%), товариськістю (98%), доброзичливістю (89%). У них
були адекватні стосунки з членами родини та співробітниками (98%).
Дивикуватостей в їх поведінці не відмічалось, за виключенням
вибірковості в їжі (100%). Незважаючи на те, що у пацієнток цієї групи
не було жорсткої системи обмежень в їжі, вони продовжували надцінно
спостерігати за своєю фігурою та особливо за вагою. Хоч і робили це
крадькома, приховуючи свою заклопотаність не тільки від сторонніх, але й
від близьких. Настрій пацієнток був рівним, депресивних порушень не
відмічалось.

У ціх пацієнток виявлялись лише незначні прояви уразливості та
образливості, що укладаються в психологічну норму. Дівчата, як і в
юності, любили бути в центрі уваги, прагнули до спілкування з
чоловіками, зi задоволенням кокетували, перебільшували свої зовнішні
дані. Чарівні, граціозні, легкі в спілкуванні вони нічим не нагадували
психічно хворих.

У 18% (29 обстежених) випадків пацієнти відрізнялись ананкастними рисами
(ІІ група). У пацієнток були виражені підвищена тривожність, боязкість,
сором’язливість, знижена самооцінка, нав’язливі страхи розповніти і
визвати відразу та посмішки однолітків, що приводило до ретельного
контролю за вагою. Боязкі, сором’язливі, зi заниженою самооцінкою
дівчата відрізнялись відвертістю, доступністю, їх мотиви розладу
харчової поведінки були психологічно зрозумілі.

У цієї групи пацієнтів страх перед повнотою виник у пубертатному віці,
незначно пізніше, ніж у попередній. Вони достатньо охоче ділились
своїми страхами та проблемами зі старшими; відрізнялись відвертістю,
доступністю. Саме у цій групі пацієнти найбільш часто були народжені з
низькою вагою, в них відмічалось “ліниве ссання”, з 9-10 років анорексія
змінювалась на булімію (68%). З 13 років порушення поведінки в їжі
супроводжувалось сомато-вегетативними порушеннями шлунково-кишкового
тракту, які проявлялись не тільки порушенням апетиту, але й болем у
животі (96%), метеоризмом (91%), порушенням стулу (83%), нудотою (79%),
езофагією (75%), блювотою (71%).

Спочатку сомато-вегетативні розлади травної системи носили характер
ізольованих порушень, потім симптоматика розширювалась за рахунок
афективних розладів (субдепресія змінювалась астенічним варіантом
депресії, до якої в подальшому приєднувалась тривога та виникали
тривожно-депресивні розлади). У 17% випадків порушення поведінки в їжі
супроводжувались атиповими панічними атаками, їх симптоматика
проявлялась дисфункцією травної системи при редукованості тривоги та
страху, тобто так званої “алекситимічною панікою”.

На цьому етапі до афективних порушень приєднувались дисморфоманічні
розлади. У подальшому виникала двоякість ставлення до матері, виражена
фіксація на своїх зовнішніх даних, особливо у схильності до жорстких
дієтичних обмежень. Посилювались психологічні розлади ( боязкість,
тривожність, невпевненість, занижена самооцінка). В 69% випадків у
хворих відмічалась резистентна симптоматика.

На відміну від пацієнтів І групи, у пацієнтів ІІ групи виникнення
симптоматики відмічалось пізніше (з пубертатного віку), була присутня
наявність більш складного симптомокомплексу (тривожно-депресивні
розлади, атипові панічні атаки) з тривалішим та стійким проявом
психопатологічних порушень.

Катамнез показав, що у другій групі обстежених анорексія змінювалась на
булімію у 64%, що було достовірно частіше у порівнянні з першою групою
(РX??P v   O ¶ ? a N P v ?????????? h=o?Jжені, вони лише на короткий час ставали доступними та відвертими. У ці миті вони шукали допомоги та співчуття, потребували їх, а потім знову відгороджувались від оточуючих. Змінювався настрій хворих з переважанням тривожно-депресивних розладів. На цей час пацієнтки втрачали більше 20% ваги. Вони практично переставали їсти самостійно. Годування за бажанням родичів визивало блювоту. Виникали зміни з боку внутрішніх органів, а саме: нудота (79%), запаморочення (82%), артерільна гіпотензія (99%), тахікардія (98%), гіпергідроз (94%), біль у животі (96%), метеоризм (91%), рвота (71%). Дефіцит ваги привертав до себе увагу. Мова становилась повільною. Питання, з якими до них зверталися, хворі довго обдумували, але не завжди зрозуміли, відповідали не за запитанням. Зростала хаотичність мислення. Погляд пацієнтів ставав недоброзичливим, дії нецілеспрямованими. У 55 осіб (90,1%) Ш групи нервова анорексія маскувала маніфестацію шизофренії і являлась лише синдромом при ендогенному процесі. Ендогенний процес спочатку носив шубоподібний характер. Вже під час першого нападу захворювання поряд з позитивною симптоматикою відмічалися негативні прояви. При цьому в структурі дефекту разом з типовими ендогенними проявами спостерігались риси “соматичного егоїзму”. Потім ремісії ставали все коротшими, перебіг набував безпереривного характеру, з’являлась нова позитивна симптоматика, зростала і негативна симптоматика, у тому числі, так звана негативна афективність (апатія у 97% випадків, ангедонія у 97% випадків, психічна анестезія у 69%). Явища анорексії до цього часу відходили на другий план та приховувались під пластом грубих афективних та маячних розладів. Посилювались неохайність, карикатурність, брутальність пацієнток, анорексія змінювалася на булімію. Клінічне спостереження та психодіагностичне дослідження за допомогою метода Шмішека виявило, що всі пацієнти, що страждали на нервову анорексію, мали загострення особистісних особливостей. При цьому у 48% (82 обстежених) пацієнток відзначались істероїдні риси характеру, у 18% (29 обстежених) - ананкастні, у 34% (61 обстежений) - шизоїдні . Рис.1.Структура психопатологічної сімптоматики у хворих на анорексію при шизофренії. 1 - порушення харчового потягу; 2 - депресивні розлади: 3 - тривожні розлади; 4 - дисморфоманія; 5 - іпохондричні розлади; 6 - сомато-вегетативні розлади; 7 - галюцинаторно-параноїдні розлади. У 48% випадків (82 особи) серед пацієнтів з нервовою анорексією відмічалась конверсійна п'ятірка, в котрій перша і третя шкали були акцентовані більше 70Т балів, а друга шкала відносно “втоплена”. Восьма шкала у даному профілі також була вище за інші шкали, відображаючи оригінальність розумових і поведінкових патернiв. Зниження нульової шкали свідчило про екстравертованість особистості, її товариськість, невимушеність, демонстративність, раскованість. Вище вказаний профіль доповнювала низька п'ята шкала, яка підкреслює, що дівчата цієї групи орієнтовані на естетичне сприйняття себе й оточуючих, вони прагнуть утілення свого естетичного ідеала в життя і сприймають себе скрізь особисту багату уяву. Акцент за першою шкалою, відображаючий гіперсоціальність особистості, був лише фасадом, який приховував егоцентризм і бажання за будь яку ціну звернути на себе увагу. При цьому поєднання акцента за першою шкалою з низькою п'ятою свідчило про те, що жіночість, тендітність, “повітряність” дівчат цієї групи поєднується з вираженою упертістю і сценічністю. У осіб що хворіють на нервову анорексію, підставою для чого служив ананкастная акцентуація особистості, відмічався профіль з підвищенням 7-й шкали (вище 75Т), підвищення понад 70Т зазначено також по “восьмій”, “нульовій”, “шостій” шкалам. “Перша” шкала також достигала високого рівня (70Т). При цьому рівень “дев'ятої” шкали залишався низьким. Даний профіль відображав виражену тривожність, яка, разом з акцентом за “шостою” шкалою, свідчила о тривожністі , як о конституціональній рисі та вказувала на ананкастную акцентуацію. При дослідженні осіб, хворих на шизофренію з синдромом нервової анорексії, за допомогою методу СМДО стало відомо, що їхня восьма шкала була вище 76 Т та клінічно проявлялась внутрішньою напругою пацієнта, відображала схильність до пошуку та аналізу надуманих проблем, відгородженість від реального світу, незграбність в міжособистих контактах, некомунікабельність, своєрідність суджень. Поведінкові реакції цих пацієнток були своєрідними та малопровісними. Емоційна холодність та сухість по відношенню до родичів достовірно частіше (Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020