.

Вплив лектинів на спонтанний та індукований мутагенез у bacillus subtilis (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
137 4417
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КЛІТИННОЇ БІОЛОГІЇ ТА ГЕНЕТИЧНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ

КОРЕЦЬКА Наталія Віталіївна

УДК 575.224+577.11

Вплив лектинів на спонтанний та індукований мутагенез у bacillus
subtilis

03.00.15 – генетика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі генетики людини Інституту

молекулярної біології і генетики НАН України, м.Київ

Науковий керівник: кандидат біологічних наук,

старший науковий співробітник

КАРПОВА Ірина Сергіївна,

Інститут молекулярної біології і

генетики НАН України, старший науковий

співробітник відділу генетики людини

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України,

МАЛЮТА Станіслав Станіславович,

Інститут молекулярної біології і

генетики НАН України,

завідувач відділом молекулярної генетики;

доктор біологічних наук, професор

ЧУГУНКОВА Тетяна Володимирівна,

Інститут фізіології рослин і

генетики НАН України,

завідувач відділом генетичних основ гетерозису

Захист відбудеться_25 жовтня__2007 року о _14__годині

на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.202.01 Інституту клітинної
біології та генетичної інженерії НАН України за адресою: 03143, м. Київ,
вул. акад. Заболотного, 148.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту клітинної
біології та генетичної інженерії НАН України: 03143, м. Київ, вул. акад.
Заболотного, 148.

Автореферат розіслано_18 вересня_2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук
О.А.Кравець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лектини – це білки або глікопротеїни неімунної
природи. Вони здатні специфічно та зворотно взаємодіяти з вуглеводними
біополімерами, не змінюючи структури останніх. Лектини володіють широким
спектром біологічної активності, що дає підстави до застосування їх у
різних галузях біології і медицини. Останнім часом ці речовини
привертають увагу фармакологів. Так, лектин омели білої у Німеччині
застосовується як препарат з протипухлинною та антимутагенною дією.
Присутність лектинів у всіх організмів, від вірусів та бактерій до
людини, вказує на їхню фундаментальну роль у процесах життєдіяльності.
Біологічна дія лектинів реалізується у прямих нековалентних реакціях з
вуглеводами та глікокон’югатами або шляхом опосередкованого мембраною
сигнального впливу на різні ланки метаболізму клітини. Добре відома
мітогенна активність лектинів бобових, котра має своїм результатом
активацію транскрипції та реплікації ДНК. Для деяких лектинів злакових
рослин відома також амітогенна активність. На сьогодні в галузі
лектинології вже існують десятки напрямків фундаментальних та прикладних
досліджень, але відомості про здатність лектинів впливати на мутаційний
процес фактично відсутні. Лише у поодиноких роботах сповіщалось про
мутагенні/антимутагенні властивості окремих лектинів. Виявлено,
опосередковану імунною системою, протипухлинну та антимутагенну дію
фітогемаглютиніну з насіння квасолі звичайної (Phaseolus vulgaris) у
вищих тварин та людини (Лалчев С., 1987). Проте є свідчення щодо
стимуляції фітогемаглютиніном поділу соматичних клітин ссавців (Banwell
J.G. et al, 1995). Галактозоспецифічний лектин з суцвіть бузини чорної,
в залежності від дози, може знижувати або підвищувати частоту
спонтанного та індукованого алкілуючим агентом МННГ мутагенезу в
клітинах китайського хом’ячка in vitro (Лукаш Л.Л., Карпова И.С. и др.,
1997).

Перспектива використання лектинів у медицині та фармакології висуває на
перший план задачу дослідження мутагенних та антимутагенних властивостей
цих речовин. Тим більше, що зараз важливою проблемою є пошук протекторів
та антимутагенів природного походження для захисту геному людини від
мутагенних пошкоджень, індукованих шкідливими факторами сучасного
довкілля. Під дією генотоксичних факторів відбувається підвищення рівнів
спадкової та неспадкової мінливості, яке призводить до зростання
захворюваності на спадкові та онкологічні хвороби. Захист геному
передбачає досконале розуміння закономірностей і механізмів впливу на
мутаційний процес та можливість керувати цим процесом. Вперше ідею про
можливість керування мутаційним процесом висловив С.М. Гершензон.

Для скринінгових досліджень речовин-антимутагенів, лектинів у тому
числі, необхідно застосовувати зручні та ефективні тест-системи.
Складність еукаріотичних організмів та затратність експериментів з ними
обгрунтовує доцільність розробки та застосування простої та чутливої
бактеріальної моделі для тестування впливу лектинів на мутаційний процес
та дослідження механізмів такого впливу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
в рамках бюджетних тем відділу генетики людини Інституту молекулярної
біології і генетики НАН України: “Дослідження антимутагенної дії деяких
білків” (№ держреєстрації 0198U000676, 1998-2000 рр.), “Дослідження ролі
репарації ДНК в прояві мутагенної та антимутагенної активності білків”
(№ держреєстрації 0101U000359, 2001-2004 рр.) та “Дослідження
можливостей регуляції мутаційної мінливості в популяціях клітин ссавців
при їх диференціації та злоякісній трансформації in vitro” (№
держреєстрації 0105U0013262, 2005-2008 рр.).

Мета та завдання дослідження. Метою роботи було дослідження
протекторного, антимутагенного та модифікуючого впливу лектинів на
спонтанний та індукований мутаційний процес у B. subtilis. Відповідно до
мети було поставлено такі завдання:

дослідити вплив лектинів на спонтанний мутаційний процес, використовуючи
мутанти B. subtilis, дефектні за генами системи репарації/рекомбінації;

виявити і порівняти вплив лектинів на мутаційний процес у B. subtilis,
індукований іонами Ni(II) (однониткові розриви ДНК) та мутагенами з
іншим механізмом дії (зшивки та алкілування ДНК);

проаналізувати дію окремих ізоформ лектинів на спонтанний та індукований
мутагенез;

з’ясувати роль власного бактеріального лектину B. subtilis у прояві
модулюючого впливу на мутаційний процес лектинів рослинного походження;

провести пошук чутливих до дії лектинів клітинних мішеней, застосовуючи
антибіотики з різним механізмом дії та синтетичні біорегулятори.

Об’єктом дослідження є процес спонтанного та індукованого мутагенезу.
Предмет дослідження складав модулюючий вплив лектинів на спонтанний та
індукований мутагенез у B. subtilis.

Методи дослідження: генетичні: визначення частоти прямих і обернених
мутацій під дією мутагенів та в разі модулюючого впливу лектинів на
мутаційний процес; бацилярний rec-тест з використанням мутантів,
дефектних за системами репарації/реплікації/рекомбінації, а також
молекулярно-генетичні, молекулярно-біологічні, мікробіологічні,
біохімічні методи, інгібіторний аналіз, статистична обробка результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Виявлено факт модулюючого впливу
рослинних лектинів на процеси спонтанного та індукованого мутагенезу у
мутантних штамів B. subtilis. Розроблено оригінальні умови для
максимального прояву протекторної та антимутагенної дії лектинів: склад
бактеріального середовища, порядок та спосіб внесення лектинів та
мутагенів у тест-систему, а також їх концентраційне співвідношення.
Встановлено, що визначальними факторами при здійснені модулюючого ефекту
лектинів на мутаційний процес є: генотип rec-мутанта B. subtilis
(нормальна, чи пошкоджена система репарації/ рекомбінації, молекулярна
структура лектину, тип мутації та механізм дії мутагену при індукованому
мутагенезі. Показано, що реалізація генетичного впливу лектинів
відбувається за участі бактеріальних білків системи
репарації/рекомбінації. Вперше визначено, що власний бактеріальний
лектин відіграє ключову роль у здійсненні модулюючого впливу рослинних
лектинів на мутаційний процес у B. subtilis. Встановлено, що при
наявності мутації у гені recP у мутанта recP149 втрачається здатність до
продукування власного позаклітинного сіалоспецифічного лектину.
Показано, що за модифікованим нами методом електрофокусування
лектиновмісного екстракту можна одержати спектр молекулярних форм
лектину з різними фізико-хімічними та біологічними характеристиками і
різною здатністю до впливу на мутаційний процес. Шляхом застосування
метаболічних інгібіторів з різним механізмом дії, показано можливість
впливу лектинів на процеси реплікації та транскрипції. У системі
транскрипції in vitro встановлено, що клітинною мішенню дії власного
сіалоспецифічного лектину B. subtilis є ДНК-залежний синтез РНК.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлення протекторної та
антимутагенної дії лектинів обумовлює доцільність їх подальшого вивчення
з метою створення фармакологічних препаратів на основі лектиновмісних
лікарських рослин для профілактики та корекції мутагенних пошкоджень
геному людини, індукованих шкідливими факторами довкілля. Показано
доцільність застосування модифікованого методу електрофокусування для
отримання та відбору ізоформ лектинів з найбільш ефективними
протекторними та антимутагенними властивостями. Розроблено тест-систему
для оцінки протекторної та антимутагенної дії лектинів, яка може бути
застосована для подальшого дослідження впливу лектинів та їх окремих
ізоформ на мутаційний процес, а також механізмів такого впливу.

Особистий внесок здобувача. Результати, які викладено в дисертації,
отримано та проаналізовано особисто автором та у співавторстві з
керівником дисертаційної роботи і співавторами статей, опублікованих за
матеріалами дисертації. Автор брала безпосередню участь у плануванні та
проведенні експериментів, статистичній обробці й аналізі результатів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали, викладені в дисертації,
пройшли апробацію на міжнародних форумах INTERLEC19 (Форталеза,
Бразилія, 2001) та INTERLEC 20 (Копенгаген, Данія, 2002); 32nd Annual
Meeting of Europian environmental mutagen society (Варшава, Польща,
2002); 4th Parnas Conference (Вроцлав, Польща, 2002); на VIII
Українському біохімічному з’їзді (Чернівці, 2002); Установчому з’їзді
Українського товариства клітинної біології (Львів, 2004); на конференції
“Актуальні проблеми біохімії та біотехнології – 2004” (Київ, 2004); на Х
з’їзді Товариства мікробіологів України (Одеса, 2004); на міжнародному
симпозиумі “Молекулярные механизмы генетических процессов” (Москва,
Росія, 2004); на міжнародній конференції “Мікробні біотехнології”
(Одеса, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 експериментальних
статей, з них 9 у фахових наукових виданнях, та тези 10 доповідей на
науково-практичних конференціях і з’їздах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, матеріалів та методів, експериментальної частини, яка має
три розділи, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків
та списку використаної літератури, що охоплює 238 джерел. Дисертацію
викладено на 162 сторінках машинописного тексту. Вона містить 39
рисунків та 17 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури складається з п’яти підрозділів, що висвітлюють
сучасний рівень дослідження лектинів; також розглядаються фактори
мутагенного впливу на геном організмів та речовини природного
походження, що застосовують як модулятори мутагенезу. Приділяється увага
бактеріальним тест-системам, що використовують у дослідженні мутагенної
та антимутагенної дiї речовин та інгібіторному аналізу для пошуку
клітинних мішеней такої дії.

Матеріали і методи дослідження. В роботі використано колекцію з 15
штамів, отриманих від професора А.А. Прозорова (ІОГен, Москва, Росія),
що мають спільне походження від еталонного штаму B. subtilis (Мarburg
168) та містять мутації в генах системи
репарації/реплікації/рекомбінації. В окремих експериментах були задіяні
генетично нестабільні мутанти B. subtilis, одержані шляхом інсерції
фрагментів чужорідної ДНК (колекція відділу генетики людини ІМБіГ НАНУ)
та штам-продуцент лектину В-7014 B. subtilis з колекції ІМВ НАНУ.

Досліджували вплив на мутагенез комерційних препаратів лектинів
(“ЛЕКТИНОТЕСТ”, Львів) з відомою структурою, які належали до трьох
найбільш поширених класів рослинних лектинів: лектини бобових (дощу
золотого – LAA, конавалії мечовидної – СonA, квасолі звичайної – РНА);
лектини з хітинзв’язувальним доменом (зародки пшениці – WGA, картопля –
STA); лектини – інгібітори білкового синтезу (кора бузини чорної – SNA,
омела біла – VAA) та одного лектину тваринного походження (слимака
виноградного НРА). Порівнювали дію сумарного препарату РНА
(гетеротетрамера) та його гомотетрамерних, еритроцитарної (РНА-Е) та
лейкоцитарної (РНА-L), ізоформ, а також дію ізолектинів суцвіть бузини
чорної (Sambucus nigra), одержаних за методом ізоелектрофокусування у
нашій модифікації. Аналогічно нами були виділені для роботи ізоформи
власного лектину B. subtilis із його сумарного препарата (автор Др. Е.О.
Коваленко, ІМВ НАНУ).

Для індукції мутагенезу були залучені мутагени з різним механізмом дії.
Основним мутагеном слугували іони Ni(ІІ) у складі розчинної солі NiCl2
(Україна), що призводять до одноланцюгових розривів ДНК, а також
алкілуючий агент МННГ (N-метил-N’-нiтрозогуанiдин), люб’язно наданий для
роботи Др. Л.Л. Лукаш, та мітоміцин С (“Sigma”, США), що утворює
міжланцюгові зшивки ДНК. З метою пошуку клітинних мішеней дії лектинів
застосували метаболічні інгібітори – антибіотики, що блокують матричний
синтез ДНК (мітоміцин С), транскрипцію – рифампіцин (“Sigma”, США),
біосинтез білка – стрептоміцин та біосинтез пептидоглікану клітинної
стінки – ампіцилін (“Київмедпрепарат”), а також аналоги азотистих основ
– синтетичні похідні феназину (автори – І.В. Алексеєва, Л.Г.
Пальчиковська, М.О. Платонов ІМБіГ НАНУ).

Методичною основою роботи слугував бацилярний rec-тест у нашій
модифікації з використанням мутантів B. subtilis, дефектних за системами
репарації/ реплікації/рекомбінації. Для виявлення модулюючого впливу
лектинів на мутаційний процес проводили визначення зміни частоти прямих
і обернених спонтанних та індукованих мутацій у результаті дії лектину в
порівнянні до контролю (без лектину). З метою швидкого скринінгу впливу
лектинів на фоні різної чутливості мутантів до дії генотоксичних
чинників застосовували сучасну модифікацію методу дифузії в агар
(Felmingham D.,2001) та метод мінімальної інгібуючої концентрації
(Tarantino P.M. et al., 1999, Andrews J.M, 2001). Культивування мутантів
B. subtilis проводили на рідких та агаризованих середовищах (Прозоров
А.А., 1988). Основною модифікацією було вилучення із складу повноцінного
середовища глюкози, котра заважає, як прояву генотоксичної дії
досліджуваних мутагенів, на фоні якого можна виявляти вплив лектинів,
так і дії самих лектинів. Проводили виділення і очищення лектинів
конвенційними методами білкової хімії та за модифікованим нами методом
ізоелектрофокусування (Sova O., 1985); досліджували вуглеводну
специфічність та гемаглютинувальну активність лектинів; для аналізу
одержаних ізоформ лектинів використовували метод електрофоретичного
аналізу білків у ПААГ (Laemmli, 1970). З метою з’ясувати роль власних
бактеріальних лектинів у прояві модулюючого впливу рослинних лектинів на
мутаційний процес проводили перевірку динаміки продукування лектинів,
залежно від фаз росту культури різних штамів В. subtilis. Присутність
лектинів визначали як у звільненій від клітин культуральній рідині
(вільна форма), так і у суспензії клітин (поверхневозв’язана форма). Для
підтвердження інсерції Alu-повтору людини в геномі мутанта B. subtilis
Alu-1 проводили її ідентифікацію із використанням методу ПЛР з
візуалізацією продукту за допомогою електрофорезу в агарозному гелі.
Інгібіторний аналіз для пошуку клітинних мішеней дії лектинів проводили
як in vivo, так і у системі транскрипції in vitro із залученням
ДНК-залежної РНК-полімерази бактеріофага Т7 (Пальчиковська та ін.,
2005). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою програми
Quattro Pro для Windows, враховуючи критерій Стьюдента. Денситограми
цифрового зображення гелів для аналізу одержаних ізоформ лектинів
будували за допомогою програми Image для Windows. Кількісну оцінку
синтезованих РНК-продуктів проводили з використанням програм Sigma Plot
5.0 і Origin 5.0 для Windows.

Результати дослідження та їх обговорення

Дослідження протекторної дії комерційних лектинів, представників
основних структурних класів. Літературні дані щодо антимутагенної дії
РНА і лектину омели білої (VAA) та дослідження модулюючої дії лектину
суцвіть бузини чорної (Лукаш Л.Л., Карпова І.С. та ін., 1997) на
мутаційний процес у культурі клітин ссавців, проведені у відділі
генетики людини, створили теоретичні передумови розробки бактеріальної
моделі для поглибленого вивчення впливу лектинів на процес мінливості
геному. Оскільки методики вивчення дії лектинів на мутагенез у
мікроорганізмів не існувало, ми розробили відповідний методичний підхід
на основі B. subtilis rec-тесту (Kada T. et al., 1984). Принцип відомого
методу полягає у використанні підвищеної чутливості мутантів, дефектних
за системою репарації/рекомбінації до дії потенційних
мутагенів/антимутагенів, порівняно з ізогенним (rec+) контролем.
Застосовуючи велику колекцію rec- мутантів, ми встановили, що
найбільшого протекторного ефекту відносно використаних нами мутагенів
можна досягти за умови попередньої обробки культури лектинами у
суспензії. Також були підібрані оптимальні співвідношення
лектин/мутаген.

Досліджували протекторний вплив семи комерційних препаратів лектинів
рослинного походження щодо генотоксичної дії іонів Ni(II). Ефект
лектинів порівнювали згідно їхньої приналежності до трьох найбільш
поширених структурних класів, враховували також і вуглеводну
специфічність (рис.1).

Рис.1. Протекторний вплив лектинів – представників різних структурних
класів щодо токсичної дії іонів Ni(II) (0,5 М): A – бобових, В – з
хітинзв’язувальним доменом, С – лектинів – інгібіторів білкового
синтезу. Вісь абсцис – зменшення зони інгібування росту культури
обробленої лектином (дослід) по відношенню до такої без обробки лектином
(позитивний контроль ) у %; вісь ординат – лектини. 1 – штам SB25
(rec+); 2 – штам recP149 (recР); * – достовірні відхилення від контролю

PHA-P > LAA > SNA, при цьому три з них були лектинами бобових.
Протекторна здатність не показала зв’язку з вуглеводною специфічністю
лектинів. Це свідчить, що дія лектинів не обмежується мембраною.
Ефективними протекторами щодо Ni(II) виявились також тваринний лектин –
НРА, специфічний до N-ацетил-галактозаміну, та сіалоспецифічний
бактеріальний лектин B. subtilis. Найбільш вагомим результатом,
одержаним на даному етапі досліджень, було встановлення залежності
протекторної дії лектинів від генотипу тест-об’єкту за станом системи
репарації/рекомбінації: описані протекторні ефекти лектинів
спостерігались у rec+ штаму SB25 B. subtilis і були відсутні у
ізогенного мутанта recP149, котрий додатково має мутацію recP, що
впливає на процес рекомбінації та репарації (rec-).

Більш детальне дослідження протекторної дії щодо іонів Ni(II) було
проведено для сумарного препарату класичного лектину квасолі звичайної
(РНА) та його ізоформ, що мають різний склад та біологічні властивості.
Множинність молекулярних форм характерна для переважної більшості
лектинів і зумовлена субодиничною організацією молекули. У широко
досліджених лектинів бобових встановлено, що структурні відмінності
субодиниць призводять до їхньої функціональної автономії. Тому, для
розуміння принципів регуляторної дії лектинів, доцільно вивчати
властивості окремих ізоформ. На рис.2 видно, що найбільшу протекторну
дію здійснював мітогенний препарат РНА-Р, у складі якого переважають
гетеротетрамерні молекули. Дещо меншу, але достовірну протекторну дію
виявляла лейкоцитарна форма ( РНА-L ), що складається з 4-х субодиниць
L-типу. Проте еритроцитарна форма лектину (структура 4Е) такої
властивості не мала. Достовірні протекторні ефекти згаданих форм лектину
виявлені у штаму SB25 з непошкодженою системою репарації/рекомбінації та
в меншій мірі у штаму BD293 (polC) з порушенням функціїї ДНК-полімерази
ІІІ. У той же час штам recP149 виявився нечутливим до протекторної дії
щодо іонів Ni(II), як сумарного препарату РНА-Р, так і окремих ізоформ.
Це вказує, що реалізація протекторного та антимутагенного впливу
лектинів здійснюється за участі системи репарації/рекомбінації.

Рис.2. Протекторний вплив сумарного препарату та окремих ізоформ РНА
щодо токсичної дії іонів Ni(II) (0,5 М). Вісь абсцис – зменшення зони
інгібування росту культури обробленої лектином (дослід) по відношенню до
такої без обробки лектином (позитивний контроль ) у %. Вісь ординат –
форми РНА. 1 – штам SB25 (rec+); 2 – штам recP149 (recР); 3 – штам BD293
(polC). * – достовірні відхилення від контролю (р’Oe Z Ae „]„ue`„ Ae AE E $`’Oe$ n p nnea*Eaa?±aEaaaaEEaa „/]„ue`„/ „ue]„ue `„? " $ >

l

n

p

?

U

Ue

&

??

??

????

????

??

????

????

????

????

????

??

????

????

????

???Отже, виявлено певну функціональну автономію різних субодиниць
лектину РНА, яка в разі РНА-Е проявляється цитотоксичністю, в разі
PHA-L – протекторною та антимутагенною дією, а сумарний препарат РНА-Р
міг виявляти власну мутагенну активність та, залежно від умов,
достовірний антимутагенний вплив щодо Ni(II). Це зумовлює використання
як антимутагенів не сумарних препаратів лектинів, а необхідність
виявлення окремих ізоформ з найбільш ефективними та направленими
антимутагенними властивостями.

Дослідження протекторної здатності ізоформ лектину суцвіть бузини чорної
(S. nigra). Виходячи з перспективи фармакологічного застосування
лектинів, було досліджено протекторну здатність ізоформ лектинів суцвіть
бузини чорної – поширеної в Україні лікарської рослини. Одержання
ізоформ лектинів проводили за модифікованим методом автофокусування.
Виявилось, що екстракт суцвіть бузини має три ізоформи лектину, для яких
характерна значна аглютинувальна активність. Вони відрізняються за
фізико-хімічними та біологічними властивостями. Дві ізоформи були
задіяні у генетичних дослідженнях та позначені як ЛБЧ-1 та ЛБЧ-2.
ЛБЧ-1 має сумарний негативний заряд, концентрується при рН 5,0-5,5 та
аглютинує, як нативні еритроцити людини системи АВ0 (А>0), так і
формалінізовані еритроцити барана. Друга форма (ЛБЧ-2) з позитивним
сумарним зарядом концентрується при рН 9,0-10,0, аглютинує еритроцити
людини. Встановлено, що ЛБЧ-2 локалізується у пилку бузини чорної.

Перевірка модулюючої здатності ізоформ лектину суцвіть бузини щодо
генотоксичної дії іонів Ni(II) за дифузним методом показала (рис.7), що
полярні за зарядом молекулярні форми лектину – ЛБЧ-1 та ЛБЧ-2
відрізняються за своєю дією. Ізоформа ЛБЧ-1 показала залежність
модулюючого впливу від стану системи репарації/реплікації мутанта. Так,
у rec+ штама BD170 ізоформа ЛБЧ-1 здійснювала значно більший
протекторний ефект (74%), ніж комерційний препарат SNA з кори бузини
чорної. Достовірний, але менший (26 %) протекторний ефект дана ізоформа
виявляла і у штама BD224 (recЕ4). Тільки штам recP149 (recP) виявився
повністю нечутливим до впливу лектинів S. nigra. Ізоформа ЛБЧ-2 не мала
протекторного ефекту при застосованих умовах експерименту. Встановлено,
що обидві досліджені ізоформи лектину суцвіть бузини, так, як і SNA,
можуть посилювати дію Ni(II) у штама BD293 (polC), що має порушення
ДНК-полімерази ІІІ.

Рис.7. Модулюючий вплив щодо токсичної дії іонів Ni(II) (0,5 М) ізоформ
ЛБЧ у порівнянні з впливом SNA. Вісь абсцис – лектин; вісь ординат –
зміна зони інгібування росту культури обробленої лектином (дослід) по
відношенню до такої без обробки лектином (позитивний контроль ) у %. 1 –
штам BD170 (rec+); 2 – штам BD224 (recЕ4); 3 – штам recP149 (recP); 4 –
штам BD293 (polC). * – достовірні відхилення від контролю (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020