.

Медико-психологічна характеристика структури соматоформних розладів в амбулаторно-поліклінічній практиці за умов великого промислового центру (автореф

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
126 2663
Скачать документ

Міністерство охорони здоров’я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

На правах рукопису

УДК 612.821+616.89

ЧУМАЧЕНКО Олена Станіславівна

Медико-психологічна характеристика структури соматоформних розладів в
амбулаторно-поліклінічній практиці за умов великого промислового центру

19.00.04 ( медична психологія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків ? 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник Доктор медичних наук, професор

Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної
освіти, завідувач кафедри психотерапії.

Офіційні опоненти Доктор медичних наук, професор

ЛУЦЕНКО Олександр Григорович

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор
кафедри сексології та медичної психології

Доктор медичних наук, професор

Бабюк Ігор Олексійович,

Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України,
завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, наркології та медичної
психології факультету післядипломної освіти

Провідна установа Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України
(м. Дніпропетровськ)

Захист відбудеться “4____” __липня_________ 2006 р. о _11-ій____ годині
на засіданні спеціалізованої Вченої ради К 64.609.03 при Харківській
медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176,
м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної
академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків,
вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розісланий “_2___”__червня__________ 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради

кандидат психологічних наук, доцент Н.К. Агішева

основний зміст роботи

Актуальність теми. Інтенсивний розвиток сучасного суспільства обумовив
формування умов, що негативно впливають на організм людини і популяцію в
цілому: погіршення екології, збільшення соціально обумовлених
стресогенних факторів, зростання кількості і масштабів техногенних
катастроф, виникнення цілого ряду нових і патоморфоз існуючих
захворювань.

Зміни структури захворюваності відбуваються з випереджаючим зростанням
психогенно-невротичних та психосоматичних захворювань: за даними
світових та вітчизняних досліджень до 50 — 60% пацієнтів
загальносоматичної мережі мають недіагностовані невротичні та депресивні
розлади (Н. Сарториус 1997; О.К. Напрєєнко, 2001, 2004; Н.О. Марута
1996, 2003, 2004; В.Д. Мішиєв, 2002, 2003; В.С. Підкоритов, С.В. Чайка,
2003).

Останнім часом у структурі неврозів стрімко збільшується питома вага
соматовегетативних і неврологічних компонентів, відповідно зменшується
“чисто” психічна симптоматика. Введена у МКХ-10 рубрика соматоформних
розладів (CФР) містить у собі три базисних компоненти: істеричні
розлади, органні неврози, вегетосудинну і нейроциркуляторну дистонію.

Однак, широко розповсюджена в колишні роки неврологічна доктрина
вегетосудинної і нейроциркуляторної дистонії виявилася досить стійкою

Особливі складності в класифікаційній рубрикації соматоформних розладів
викликають стани, що раніше діагностувалися як вегетосудинна і
нейроциркуляторна дистонії.

Виражений клінічний патоморфоз соматоформних розладів, значне розширення
їх класифікаційної рубрикації і збільшення питомої ваги соматичної
патології, перебіг якої відбувається з включенням межових психічних
розладів, вимагає перегляду й уточнення критеріїв диференціальної
діагностики і створює передумови для розробки нових психодіагностичних і
психокорекційних підходів. (Б.В. Михайлов, 2003; Н.О. Марута, 2001,
2003; В.В. Кришталь із співавт. 2004)

Особливої уваги вимагає проведення диференціальної діагностики із
соматичними захворюваннями, тривожно-депресивними й іпохондричними
розладами (В.П. Самохвалов, 2003; С.Є. Казакова, 2004).

Варто враховувати, що диференціальна діагностика із соматичними
розладами особливо утруднена при їх одночасному співіснуванні. У
практиці інтернистів часто недооцінюється психічний стан таких хворих і
фокус уваги лікаря зміщається убік лікування соматичної патології, що,
як правило “виявляється”, і нею цілком порозумівається стан пацієнта.
(О.І. Сердюк, 2004) Подібна тактика сприяє хронизації соматоформного
розладу. У той же час, імовірність появи незалежного соматичного розладу
в хворих із соматоформними розладами не нижче, ніж в інших людей того ж
віку. Зміна акцентів у скаргах хворих чи їх стабільність повинна бути
підставою для продовження заглибленого обстеження.

Терапія соматоформних розладів має містити у собі широке коло
лікувальних і профілактичних заходів, в т.ч. психотерапевтичної та
психокорекційної скерованості. Але їх застосування носить дещо
емпіричний характер і здебільшого будується від методу і не за
об’єктивними критеріями.

Величезне практичне значення має той факт, що відповідні психічні
розлади можуть не усвідомлюватися самим хворим або диссимулюватися.
Хворі звичайно противляться спробам обговорення можливості психологічної
обумовленості симптомів, навіть при наявності виразних депресивних чи
тривожних проявів. Унаслідок цього базисним напрямком у лікуванні хворих
на соматоформні розлади в даний час є психотерапія. Використовується
практично весь спектр сучасних форм і методів психотерапії..

У той же час клінічний патоморфоз невротичних та соматоформних розладів,
зміна клінічних і класифікаційних уявлень й органічної патології,
перебіг якої супроводжується психічними розладами, потребують перегляду
та діагностичних крітеріїв та терапевтичних підходов.

Особливо актуальною ця проблема стає у зв’язку з реформуванням системи
охорони здоров’я із виделенням як провідної ланки первинної
медико-санітарної допомоги.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана у відповідності з планом НДР Харківської медичної академії
післядипломної освіти: “Соматоформні розлади (клініка, діагностика,
патогенетичні механізми, крітерії прогнозу, принципи відновлювальної
терапії)” (№ державної реєстрації 0101U001866).

Мета та задачи дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка
принципів медико-психологічної корекції соматоформних розладів на основі
вивчення їх структури і особистісно-психологічних особливостей хворих в
амбулаторно-поліклінічних умовах.

Для досягнення цієї мети поставлені наступні задачі:

— проаналізувати патопсихологічну структуру соматоформних розладів на
сучасному етапі в амбулаторній мережі.

— вивчити особистісно-психологічні особливості хворих на соматоформні
розлади;

— розробити диференціально-діагностичні критерії відмежування
соматоформних розладів;

— розробити принципи медико-психологічної корекції соматоформних
розладів;

— розробити організаційні форми надання допомоги пацієнтам з
соматоформними розладами.

Об’єкт дослідження — соматоформні розлади.

Предмет дослідження — медико-психологічні та клініко-психопатологічні
особливості та закономірності структури, розповсюдженості та
диференційної діагностики соматоформних розладів.

Методи дослідження: патопсихологічні, клініко-психопатологічні;
соціологічні, клініко-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів

Науковою новизною дисертації є визначення медико-психологічних
характеристик, структури і поширеності соматоформних розладів в
амбулаторно-поліклінічній практиці в умовах великого промислового
центру. Встановлені їх компонентні — особистісні, психологічні,
соціально-психологічні, соціальні складові формування соматоформних
розладів.

Встановлені 4 основні патопсихологичні механізми формування СФР.

Виявлені основні типи особистісного реагування на хворобу, що характерні
для хворих на СФР.

Новим є підхід до соматоформних розладів з позицій їх диференціальної
діагностики в умовах амбулаторно-поліклінічного прийому і розробка нових
організаційних форм обслуговування відповідних контингентів пацієнтів.

Розроблені крітерії диференціації психокорекційних заходів.

На основі проведених досліджень одержані нові дані для відповідних
розділів медичної психології, медицини, психотерапії, медичної
соціології.

Практичне значення одержаних результатів

Проведені дослідження дозволили сформувати уявлення про
медико-психологічні особливості, структуру і поширеність соматоформних
розладів в амбулаторно-поліклінічній практиці.

Встановлені основні зміни емоційної сфери та варіанти
когнітивно-оціночного реагування у хворих на СФР.

Встановлені особистісно-психологічні характеристики хворих на
соматоформні розлади.

Розроблені критерії диференціальної діагностики соматоформних розладів.

Розроблені принципи медико-психологічної корекції соматоформних
розладів.

Проведена розробка і апробація і впровадження нових форм надання
спеціалізованої допомоги пацієнтам з соматоформними розладами.

Запропоновані терапевтичні розробки впроваджені до
лікувально-профілактичних установ.

Особистий внесок здобувача

Автором запропонована і сформульована наукова проблема, розроблена
методика дослідження, самостійно обстежені хворі на невротичні і
соматоформні розлади. Самостійно проведено клініко-психопатологічне ,
патопсихологічне, соціологічне обстеження хворих, проведена
психокорекційна робота, статистична обробка і інтерпретація одержаних
результатів.

Апробація результатів дисертації

Результати проведених досліджень були доповідані і обговорені на таких
конференціях і конгресах:

— “Психотерапія в психіатрії і наркології”: VI Всеукраїнська
науково-практична конференція НЛПУ, присвячена 125-річчю з дня
народження проф. К.І. Платонова і 105-річчю з дня народження проф. І.З.
Вельвовского (Харків, 3 — 4 квітня 2003 р.);

— “Психоневрологія ХХІ сторіччя”: ІІ Національний конгрес неврологів,
психіатрів і наркологів України (Харків, 11 — 14 червня 2002 р.);

— “Сучасна психотерапія: теоретичні проблеми та практика”: Міжнародна
науково-практична конференція (Харків, 2 — в 4  грудня 2004  р.).

Результати обговорювалися на засіданнях Харківського Медичного
товариства (товариство психотерапевтів), Національної ліги
психотерапії, психосоматики і медичної психології України, кафедри
психотерапії і кафедри соціальної медицини, управління і бізнесу в
охороні здоров’я ХМАПО.

Результати впроваджені в діагностичний і терапевтичний процеси
Харківської міської клінічної поліклініки № 8, Харківської міської
поліклініки №9, навчальний процес кафедри психотерапії ХМАПО.

Публікації

За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт, у тому числі 4 статті в
спеціалізованих наукових журналах, що рекомендовані ВАК України, і 4
тези у матеріалах конференцій та конгресів.

Структура і обсяг дисертації

Дисертація об’ємом 176 сторінок машинописного тексту складається з
введення, оглядового розділу, глави, присвяченій характеристиці методів
дослідження і контингентів обстеження, п’яти розділів власних
досліджень, обговорення результатів, висновків, списку використаної
літератури, що включає 274 джерел (248 — авторів країн СНД, 26 —
зарубіжних).

основний зміст роботи

Було обстежено 727 пацієнтів (420 жінок і 307 чоловіків), з них 573
пацієнта поліклінічної мережі (327 жінки, 246 чоловіків) і 154 пацієнта
стаціонарної ланки (93 жінки і 61 чоловік).

Було проведено клініко-психопатологічне, патопсихологічне, соціологічне
дослідження. Використовувались: метод клінічного спостереження,
експериментально-психологічні і соціологічні дослідження.

При експериментально-психологічному дослідженні застосовано тест
диференціальної самооцінки функціонального стану (САН), побудований на
принципах полярних профілів Ч. Осгуда-СДФ, шкалу особистісної і
реактивної тривожності C.D.Spielberger, адаптовану Ю.Л.Ханіним. Рівень
нейротизму, екстра- та інтроверсії вивчали за допомогою опитувальника
H.I.Eysenck. З метою кількісної оцінки ступеню астенізації хворих було
використано методику рахунку за E. Krepelin у модифікації R. Schulte,
для вивчення особливостей реагування на захворювання – особистісний
опитувальник Санкт-Петербурзького психоневрологічного інституту ім.
В.М.Бєхтєрєва – ЛОБІ.

Для вивчення психотравмуючого впливу соматичного захворювання
застосовано модифікований опитувальник J.M.Sacks, S.Sidney, 60
стандартних незакінчених речень якого були доповнені 4 додатковими, що
склали 16-ту систему “відношення до захворювання”, з метою вивчення
особливостей сприйняття хвороби і впливу її на соціальний статус хворих,
тобто поширеності та рівня соціалізації хвороби (О.І. Сердюк, 1994).

Були отримані такі результати. Середній вік пацієнтів склав (54,1(0,8)
років, причому пацієнти поліклініки виявилися вірогідно старше хворих
стаціонару ((57,3(0,5) проти (53,7(0,7), pTx¶? ? : >

P

X

h

j

~

?

T¶AE

Z

\

?

uyO

$ Y

IНайбільша глибина астенії об’єктивно підтверджувалася у хворих на СФР
з НРЗП, які виконували найменшу кількість простих арифметичних операцій
(79,6±1,34%) і при цьому допускали найбільшу кількість помилок
(2,76±0,25%), а також у хворих із САСК (відповідно 81,6±1,36% і
1,96±0,14%). У пацієнтів же з ГНР дані об’єктивізації глибини астенії
підтверджували наявність синдрому дратівливої слабкості (більша
кількість операцій — 85,9±1,61% з більшою ж кількістю помилок —
2,21±0,21%).

В цілому для хворих на СФР характерною виявилася майже однакова
представленість блоків реагування на хворобу з інтра- та інтерпсихічною
соціальною дезадаптацією (відповідно 22,7±0,7% та 26,5±0,8%), при вдвічі
меншій представленості блоку типів реагування без соціальної
дезадаптації (11,6±0,6%). Разом з тим, у хворих на СФР із САСК блок
типів реагування з інтрапсихічною дезадаптацією достовірно превалював
над блоком з інтерпсихічною дезадаптацією (34,5±1,4% проти 30,6±1,6%), а
у пацієнтів з РПД та ГНР – навпаки (22,9±1,5% проти 15,8±1,1%).

Усереднений тип реагування на хворобу пацієнтів взагалі можна було
визначити, як “сенситивно (42,0±1,7%)–неврастено (31,9±1,7%)–тривожний
(25,6±1,6%)”, однак при кожній формі непсихотичних порушень психічної
сфери він мав свої особливості. У пацієнтів з РПД він мав формулу:
“сенситивно (35,1±2,2%)–тривожно (25,7±2,0%)–паранойяльний (23,9±2,0%)”,
із САСК – “неврастено (49,6±4,1%)–сенситивно (48,2±4,1%)–тривожний
(37,6±3,9%)”, з ГНР – “сенситивно (63,6±5,1%)–неврастено
(45,6±5,3%)–паранойяльний (41,1±4,5%)”, з НРЗП – “сенситивно
(43,6±4,5%)–егоцентрично (41,2±4,5%)-неврастенічний (40,3±4,2%)”.

В нозологічних групах найвища питома вага типів реагування на хворобу з
явищами інтра- та інтерпсихічної соціальної дезадаптації відзначалася у
хворих на СВД серцево-судинної системи і захворювання шлунково-кишкового
тракту (відповідно 93,9±0,9% і 89,7±1,4%), менша – у пацієнтів із СВД
органів дихання (відповідно 83,3±1,5% і 83,4±1,5%).

За даними модифікованої методики незакінчених речень “відношення до
хвороби” виявилося найбільш психотравмуючою сферою міжособистісних
відношень хворих на СФР, і займало перше місце за рівнем
психотравматизації (1,481±0,013 бали) серед 16-ти сфер опитувальника з
відривом в 1,5 рази від найближчої сфери “цілі” (0,899±0,011 бали).

Найвищий загальний рівень психотравматизації відзначався у хворих з ГНР
(8,521±0,527 бали), дещо менший – у хворих із САСК (7,692±0,284 балів),
ще менший – у хворих з НРЗП та РПД (відповідно 6,652±0,361 і 6,164±0,176
балів). Однак питома вага хвороби в загальному рівні психотравматизації
була найвищою у хворих із САСК (63,8±4,0%), суттєво меншою – у хворих з
РПД та НРЗП (відповідно 55,9±2,3% і 57,6±4,5%), а у пацієнтів із ГНР –
найнижчою (50,4±5,3%).

За допомогою опитувальника О.І. Сердюка встановлено, що 56,3±1,6% хворих
на СФР відзначають негативний вплив хвороби на їхній соціальний статус.
Достовірно найвищий рівень соціалізації в цілому зареєстровано в сфері
“матеріальні збитки від хвороби” (4,01±0,01 балів), “обмеження відчуття
сили та енергії (3,46±0,01), “обмеження у вільному часі” (3,34±0,01),
“обмеження у втіхах, задоволеннях” (3,19±0,01), “обмеження у
професійному рості” (3,23±0,01). При цьому найбільшими показники
соціалізації були у хворих із САСК (3,11±0,05 бали), високій рівень
соціалізації хвороби виявився характерним також для хворих з ГНР та НРЗП
(відповідно 3,04±0,09 і 3,03±0,22 бали), достовірно найнижчий рівень
соціалізації реєструвався у хворих з РПД (2,59±0,03).

З метою визначення кількісних критеріїв для проведення диференціальної
діагностики реакцій психічної дезадаптації та невротичних розладів було
застосовано дисперсійний аналіз факторів формування непсихотичних
розладів у 446 хворих на СФР з РПД та 208 – з НР.

В результаті встановлено, що за силою впливу та рівнем достовірності 10
із 22 проаналізованих клініко-статистичних факторів можна
використовувати у якості критеріїв диференційної діагностики цих двох
форм непсихотичних порушень психіки у хворих на СФР, а саме: рівень
нейротизму (?2=26,0%), важкість перебігу СВД (?2=7,0%), рівень
особистісної тривожності (?2=6,0%), рівень соматогенної
психотравматизації (?2=3,0%), рівень активності (?2=5,0%), рівень
настрою (?2=3,0%), а також рівень соціалізації СФР (?2=4,0%) та інші. По
всіх значущих факторах – критеріях диференціальної діагностики —
розраховано діагностичні коефіцієнти, а для стандартизації
діагностичного процесу та багатовимірного врахування особливостей
клінічних проявів опрацьовано алгоритм клінічної диференціальної
діагностики.

З метою визначення кількісних критеріїв для проведення диференціальної
діагностики РПД та САСК застосовано дисперсійний аналіз факторів
формування непсихотичних розладів у 446 хворих з РПД та 146 – із САСК,
який дозволив встановити, що із проаналізованих 22 клініко-статистичних
факторів 12 придатні до використання у якості критеріїв диференціальної
діагностики цих двох форм непсихотичних порушень психіки у хворих на
СФР: рівень нейротизму (?2=28,0%), важкість перебігу СФР (?2=5,0%),
рівень соціалізації СФР (?2=7,0%), рівень особистісної тривожності
(?2=4,0%), рівень активності (?2=4,0%), блок реагування на захворювання
з інтрапсихічною дезадаптацією (?2=5,0%), давність захворювання
(?2=3,0%) тощо. По всіх значущих факторах – діагностичних критеріях —
розраховано діагностичні коефіцієнти, а для стандартизації
діагностичного процесу та багатовимірного врахування особливостей
клінічних проявів – опрацьовано алгоритм клінічної диференціальної
діагностики РПД та САСК.

З метою визначення кількісних критеріїв для проведення диференціальної
діагностики невротичних розладів та САСК застосовано дисперсійний аналіз
факторів формування непсихотичних розладів у 208 хворих з НР та 146 — із
САСК, який підтвердив можливість використання у виді критеріїв
диференціальної діагностики 7 із проаналізованих 22 клініко-статистичних
факторів (при р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020