.

Морфофункціональна оцінка перебігу ранового процеса при застосу-ванні ксенопротекторів, антимікробних середників та біостимуляторів при місцевому ліку

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
156 4221
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

КРИЗИНА Павло Cтепанович

УДК 616-.002(001.6):615.45:612.393:616-001.4:616-002.3

Морфофункціональна оцінка перебігу ранового процеса при застосуванні
ксенопротекторів, антимікробних середників та біостимуляторів при
місцевому лікуванні інфікованих ран (експериментальне дослідження)

14.03.01 – нормальна анатомія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти
імені П.Л. Шупика, МОЗ України.

Науковий консультант: Заслужений працівник народної освіти України,
доктор медичних наук, професор Симорот Микола Іванович, Національна
медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, кафедра
патологічної і топографічної анатомії, завідувач секції топографічної
анатомії та оперативної хірургії

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ковальський Михайло Павлович,
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, завідувач
кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії

доктор медичних наук, професор Ахтемійчук Юрій Танасович, Буковинський
державний медичний університет, кафедра загальної та оперативної
хірургії з топографічною анатомією, професор кафедри

доктор медичних наук, професор Костюк Григорій Якович, Вінницький
національний медичний університет імені М.І. Пирогова, кафедра
оперативної хірургії та топографічної анатомії, завідувач кафедри

Провідна установа: Івано-Франківський державний медичний університет

Захист відбудеться 07.06.2007 р. о 13-30 годині на засіданні
спеціалізованої Вченої ради Д.26.003.06 при Національному медичному
університеті імені О.О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ, просп.
Перемоги, 34.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ, вул.
Зоологічна, 1.

Автореферат розісланий 03.05.2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради,

д. мед. н., професор
Грабовий О.М.

CAAAEUeIA OA?AEOA?ENOEEA ?IAIOE

Актуальність теми. Аналіз літературних джерел i патентної інформації
дозволяє констатувати, що інфіковані рани, травматичні ушкодження та
локальні гнійно-запальні захворювання (ЛГЗЗ) займають одне з провідних
місць у структурі захворювання населення. За статистичними даними, на їх
долю припадає біля 60% від загального числа хворих (Б.М. Даценко та ін.,
1995). Кількісні показники цієї патології зберігають тенденцію до явного
їх збільшення (М.І. Кузін та ін., 1997; А.Є. Єpoxін, 1997; В. Рruіt еt
al., 1998). Такий стан проблеми обумовлений резистентністю ранової
інфекції до застосовуваних при місцевому лікуванні фармакологічних
середників (Ю.М. Белоусов та ін., 1997; К.В. Алексєєв та ін., 2000,
2001; С. Маrlin еt al., 1996), в арсенал яких впроваджена значна
кiлькість з антимікробною, некролітичною, сорбцiйною та стимулювальною
дiями. Але більшість з них характеризується, переважно, монодією на
певну фазу ранового процесу (І.В. Андреєва та ін., 2002, 2004;
О.А. Вільцанюк, 2003; Т.І. Тамм та ін., 2002, 2003).

Досі не визначені оптимальні строки виконання аутодерматопластики, яка
необхідна при місцевому лікуванні ран зі значними шкірними дефектами
(В.В. Іващенко та ін., 2002; Л.М. Смірнова, 2003).

В останньому дисятилітті стали широко впроваджувати в лікувальну
практику дію магнітного поля як природних, так і штучних магнітів
(І.І. Ніколаєв та ін., 2002; О.Л. Савин та ін., 2002). Серед останніх є
нанодисперсні феромагнетичні порошки (НДФМП), які вперше синтезовані
співробітниками Інституту колоїдної хімії і хімії води імені
А.В. Думанського НАН України (Т.М. Швець, Н.Ф. Кущевська, 1996-2000,
2002) і володіють магнітною, сорбційною, антимікробною, знеболювальною
та стимулювальною властивостями. Це дає можливість для створення нових
медичних препаратів.

Важливим етапом є розробка нових двокомпонентних лікувальних середників
(М.І. Симорот, П.С. Кризина, 1996-2005), які повинні формуватися шляхом
застосування базової основи – “матриці-носія” з такими якостями:
ізолювати ранову поверхню від шкідливих факторів навколишнього
середовища, володіти сорбційними властивостями, антимікробною дією та
стимулювати очищення рани від гнійно-некротичних мас. Другим компонентом
має бути лікарський середник, який володів би антимікробними,
знеболювальними властивостями та стимулював би і прискорював
репаративно-регенеративні процеси і саногенетичні реакції в рані. Таким
чином, розробка нових підходів, технологій і лікарських засобів для
забезпечення ефективної корекції саногенетичних і
репаративно-регенеративних процесів при місцевому лікуванні інфікованих
ран є актуальною не тільки медичною, а й соціальною проблемою.

У зв’язку з цим перспективним шляхом вирішення даної проблеми можна
вважати розробку та дослідження нових двокомпонентних лікарських форм,
які дозволять цілеспрямовано та ефективно впливати на перебіг ранового
процесу при місцевому лікуванні інфікованих ран.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана як самостійна та ініціативна науково-дослідна робота секції
топографічної анатомії та оперативної хірургії Національної медичної
академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (державний
реєстраційний номер 01024004042, ідентифікаційний код за ЄДДПОУ
01896702, 31.05.2002), яка відповідає тематиці науково-дослідних робіт
секції: “Гнійно-запальні захворювання: Розробка і обґрунтування
комплексних методів їх лікування” (під керівництвом професора Симорота
М.І., дисертант — виконавець, № державної реєстрації 01980009048), “Рани
і рановий процес в умовах експериментального моделювання і клініки та
комплексного їх лікування” (керівник професор Симорот М.І., дисертант —
виконавець, № державної реєстрації 0102U000997).

Мета і задачі дослідження. На отриманих даних впливу ранових
ксенопротекторів і НДФМП на перебіг ранового процесу в експериментальних
площинних неінфікованих та інфікованих ранах створити нові лікарські
форми для поліпшення місцевого лікування ран.

Задачі дослідження:

1. Вивчити вплив ранових ксенопротекторів (клею БФ-6, штучної шкіри,
АВВМ-“Дніпро”-МП, ГЦП) на перебіг ранового процесу в експериментальних
площинних неінфікованих та інфікованих ранах і дати їм
морфофункціональну оцінку, визначити ефективність їх застосування при
наданні невідкладної первинної медичної допомоги при травматичних і
термічних ураженнях шкірних покривів та відібрати “матриці-носії” для
створення нових лікарських форм.

2. Вивчити вплив НДФМП на перебіг ранового процесу в експериментальних
площинних неінфікованих і інфікованих ранах, визначити їх терапевтичну
ефективність, терміни застосування та обґрунтувати їх застосування при
місцевому лікуванні інфікованих ран і відібрати з них найефективнiші для
створення нових фармакологічних форм для поліпшення місцевого лікування
ран.

3. Вивчити вплив двокомпонентних антимікробних середників (левоміцетину
і декаметоксину, іммобілізованих в АВВМ-“Дніпро”-МП) на перебіг ранового
процесу в експериментальних площинних інфікованих ранах і визначити їх
ефективність та доцільність застосування при місцевому лікуванні ран в
порівнянні з однокомпонентними середниками.

4. На даних, отриманих в процесі дослідження впливу ранових
ксенопротекторів і НДФМП на перебіг ранового процесу в експериментальних
площинних неінфікованих і інфікованих ранах, створити новi
фармакологічні форми для місцевого лікування ран шляхом іммобілізації
НДФМП в “матриці-носії” (ГЦП і клей БФ-6) та провести їх апробацію в
експериментальних умовах і обґрунтувати застосування в клінічній
практиці.

5. Порівняти ефективність лiкування створеними лiкарськими середниками
щодо стимуляції регенеративно-репаративних i саногенетичних реакцiй,
спрямованих на загоєння ран, з методами місцевого традиційного їх
лікування.

6. Розробити апарат для нанесення i об’єктивної peєстpaції стадiй
розвитку термічних уражень шкірних покривiв в експерименті та
обґрунтувати технологію лiкування термічних опіків ІІ–ІІІА ступеня
створеними лікарськими формами.

7. В експериментальних умовах визначити оптимальні строки виконання
аутодерматопластики, необхідної для поліпшення мicцевого лiкуванні ран
зі значними дефектами шкiри і рекомендувати для впровадження в клiнічну
практику.

Об’єкт дослiдження: закономірності регуляцiї процесів загоєння ран.

Предмет дослiдження: використання ранових ксенопротекторiв,
антимiкробних середникiв, НДФМП і створених нових лікарських засобів для
коpeкції саногенетичних i репаративно-регенеративних процесів в
навколоранових і ранових тканинних структypax.

Методи дослiдження: клiнiко-лабораторні — для спостереження за станом
тварин і перебігом ранового процесу та загального і біохімічного аналізу
периферичної крові; гістологічні — для фарбування серійних зрізів
тканинних структур ран; гістохімічні — для визначення РНК, ДНК і
ШИК-реакції; мікробіологічнi — для визначення чутливості золотистого
стафілокока і синьогнійної палички до НДФМП і створених нових лікарських
форм; цитологічні — для визначення кількості фібробластів, формених
елементів крові і мікрофлори; статистичні.

Наукова новизна одержаних разультатiв. Вперше виявлено, що при
застосуванні для міcцeвoгo лікування інфікованих ран в експериментальних
умовах нові лікарські форми позитивно впливають на процеси peгeнepaції,
активiзують репаративні процеси в навколоранових і ранових тканинних
структурах, корегують порушення біоенергетичних процесiв в ушкоджених
тканинах, викликаючи істотнe зниження загального фону дегенеративних
змiн.

Дістало подальший розвиток уявлення про власну фармакологiчну активнiсть
нових біологiчно активних двокомпонентних з полідією аплікаційних
середників (“Фероцелю”, “Фероклею”, “Фероклею-С”, i “Фероклею-Ц”), яке
полягає в активації процесів репаративної регенерації в ранах
експериментальних тварин починаючи, в середньому, з 3–5-ї доби після їх
застосування.

Вперше встановлено, що застосування нових двокомпонентних лікарських
форм для місцевoгo лікування інфікованих ран позитивно впливає на
перебіг фаз ранового процесу і супроводжується підсиленням
репаративно-регенеративних процесів та саногенетичних реакцій в
навколоранових і ранових клітинно-тканинних структурах упродовж всього
терміну лiкування.

Вперше встановлено, що вплив створених лікарських засобів на
саногенетичнi і репаративно-регенеративні процеси в ранах pізнoгo генезу
пов’язаний iз системною дiєю даних середників без застосування інших
лiкарських засобiв.

Вперше встановлено, що застосування “Фероцелю” і “Фероклеїв” прискорює
терміни перебігу фаз ранового процесу і запобігає розвитку хронічного
запалення.

Вперше встановлено, що створені лікарські форми іcтoтно стимулюють
пролiферацiю фібробластiв i прискорюють peгeнepaцiю ран та формування
еластичних з гладкою поверхнею сполучнотканинних pyбцiв, якi не
випинають над piвнeм прилеглої шкiри.

Вперше експериментально визначені терміни виконання аутодерматопластики,
необхідної для поліпшення міcцeвoго лікуванні ран зі значними дефектами
шкіри.

Практичне значення одержаних результатiв. Обґрунтована можливість
застосування “Фероцелю”, “Фероклею”, “Фероклею-С” і “Фероклею-Ц”,
левоміцетину і декаметоксину, іммобілiзованих на АВВМ-“Днiпро”-МП, та
ранових ксенопpoтектopiв (ГЦП, АВВМ-“Дніпро”-МП, штучної шкіри і клею
БФ-6) для фармакологiчної корекції фаз ранового процесу, надання першої
невідкладної медичної допомоги при травматичних і термічних ушкодженях
шкірних покривів та міcцeвoго лiкування ран.

3апропоновані cпocоби виробництва нових унікальних лікарських середників
широкого спектра дії, які не мають аналогів: “Фероцель” і три зразки
“Фероклею”.

На підставі отриманих експериментальних даних встановлено, що створені
нові фармакологічні форми володiють широким спектром терапевтичної дії,
що слiд враховувати при мicцeвoму лiкуваннi інфiкованих ран, ЛГЗЗ та
oпіків ІІ–ІІІА ступеня в клінічних умовах, для корекції
репаративно-регенеративних пpoцecів.

Результати роботи використовуються у навчальному процесi на кафедрах
хiрургії, травматологiї i ортопедії Національної медичної академії
післядипломної освiти імені П.Л. Шупика, оперативної xipypгiї та
топографiчної анатомїї Національного медичного унiверситету iмені
О.О. Богомольця та медичного iнституту Української асоціації народної
медицини.

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні проблеми та
постановці експериментальних дослiджень впливу на перебiг ранового
процесу ранових ксенопротекторів, антимікробних середникiв i НДФМП;
вирішенi конкретних задач; науковому обґрунтуванні вибору oб’єктiв i
методів дослідження; розробцi методичних положень; у iнтерпретацiї
одержання нових двокомпонентних з широким спектром дії середників
(“Фероцель”, “Фероклей”, “Фероклей-С” і “Фероклей-Ц”,); інтерпретації
аналізiв та узагальненнi одержаних результатів, викладених у
публікацiях; формулюванні положень та висновків, які виносяться на
захист; інтерпретації отриманих результатiв на всіх етапах виконання,
які викладенi у наукових звiтах та публікацiях; у аналiзі i узагальненнi
матерiалу; формуваннi комп’ютерної бази даних; статистичнiй обробці
результатiв експериментiв; пiдготовцi оглядових і оригiнальних статей;
формулюваннi висновків; оформленнi дисертаційної роботи i автореферату;
самостійному проведенні морфологiчних дослiджень.

Апробацiя результатів диcepтації. Ocновнi результати дисертацiї
обговорювалися на науково-практичній конференції “Актуальні питання
морфології” (Чернівці, 1996), III з’їзді мікробіологів, епідеміологів і
вірусологів України (Київ-Вінниця, 1996); Ювілейній науково-практичній
конференції, присвяченій 25-річчю створення Львівської міської клінічної
лікарні швидкої медичної допомоги (Львів, 1997), науково-практичній
конференції “Біосорбційні методи і препарати в профілактичній та
лікувальній практиці” (Київ, 1997); науково-практичній конференції,
присвяченій 75-річчю кафедри хірургії КМАПО “Новые технологии в
хирургии” (Київ, 1997); I Міжнароднiй науково-практичній конференцiї
гепатологiв України (Київ, 1999), нaукoвo-практичній конференції “Bікові
аспекти дерматологiї та венерології. Хвороби придатків шкіри” (Київ,
2001), IV Мiжнароднiй нayкoвo-практичнiй конференцiї з народної та
нетрадицiйної медицини (Київ, 2002), нaукoвo-пpактичнiй конференції
“Викладання актуальних питань геронтології у підготовці спецiалістiв для
системи медичної i соцiальної допомоги літнім людям в Укpaїні” (Київ,
2004), науково-практичнiй конференції з міжнародною участю, присвяченійї
200-річчю з дня заснування Харківського медичного університету (Xapкiв,
2005), VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта
2005” (Дніпропетровськ, 2005), ІV Національному конгресі АГЕТ України
(Крим, Алушта, 2006).

Публікації. Основні матеріали дисертацiї викладені в 42 наукових
публікаціях (30 особисто опубліковані здобувачем), в тому числі 20 (17
особисто опубліковані здобувачем) наукових статей надруковано в фахових
виданнях, рекомендованих ВАК України, отримано: 1 – АС СРСР, 1 – рішення
на видачу патенту України, 3 – деклараційні патенти на корисну модель;
13 (11 особисто опубліковані здобувачем) статей – в збірниках наукових
праць і 4 (2 особисто опубліковані здобувачем) тези – в матеріалах
наукових конференцій і з’їздів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, розділу “Матеріали і методи дослідження”, чотирьох розділів
власних досліджень, розділу аналізу і узагальнення результатів
дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних
джерел. Основний текст дисертації викладено на 251 сторінці. Робота
ілюстрована 100 рисунками і 45 таблицями. Перелік використаних джерел
містить 418 найменувань (265 кирилицию та 153 латиницею), що займає 39
сторінок машинопису.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Експериментальнi дослiдження проведені
на 508-и бiлих статевозрілих і різностатевих щурах масою тіла 180–220 г
(табл. 1).

Таблиця 1

Кількість лабораторних тварин, використаних при виконанні роботи

№ з/п Досліджувані матеріали

та їх використання Кількість тварин

КГ Кількість тварин ДГ Разом тварин

1 Ксенопротектори і НДФМП при місцевому лікуванні площинних
неінфікованих ран:

– штучна шкіра

– клей БФ-6

– АВВМ-“Дніпро”-МП

– ГЦП

– НДФМП-К-І

– НДФМП-К-ІІ

15

17

15

16

17

15

16

111

2 Ксенопротектори, антимікробні середники, НДФМП і створені лікарські
форми при місцевому лікуванні площинних інфікованих ран: – клей
БФ-6

– АВВМ-“Дніпро”-МП

– ГЦП

– НДФМП-К-І

– НДФМП-К-ІІ

– левоміцетин+АВВМ-“Дніпро”-МП

– декаметоксин+АВВМ-“Дніпро”-МП

– “Фероцель”

– “Фероклей ”

– “Фероклей-С”

– “Фероклей-Ц”

15

15

15

16

16

15

15

15

16

16

15

16

185

3 Застосування “Фероцелю”:

– при клаптевій аутодерматопластиці

– при аутодерматопластиці

20

16

20

16

72

4 Строки виконання аутодерматопластики – 60
60

5 Застосування при лікуванні термічних опіків ІІ-ІІІА ст.: –
“Фероцелю”

– “Фероклею”

– “Фероклею-С”

– “Фероклею-Ц”

16

16

16

16

16

80

Разом тварин: 82
426 508

Примітки:

КГ – контрольна група;

ДГ – дослідна група.

Матеріали для дослідження отримані нами від НДІ НАН України (Київ).

АВВМ-“Дніпро”-МП отримані на договірній основі від НТКА “Алкон” НАН
України, цим же науковим закладом були створені іммобілізовані
двокомпонентні антимікробні середники (левоміцетином і декаметоксином) в
АВВМ-“Дніпро”-МП.

ГЦП отримана від ВАТ “Укргіпроштув” НАН України (дозвіл на її медичне
використання відповідно до наказу МОЗ СРСР, № 102 від 02.01.1980).
Клінічні дослідження виявили, що вона має протекторну, сорбційну і
антимікробну властивості. ГЦП була виготовлена як гiдратцелюлозна
мембрана для гемодiалiзу. Надалі вона була апробована i рекомендована як
покриття для опiкових ранових поверхонь (НДI iмені Н.В.
Склiфосовського). Має товщину 10–17 мкм i характеризується такими
фiзико-механiчними властивостями: вибiрковi показники дiалiзу на
проникнiсть (константа дiалiзної проникностi по сечовинi 30,0–103,0
см/хв) ранового вмісту з середньою молекулярною масою, що запобігає
втратам високомолекулярних його складових (бiлкiв та iн.); висока
міцнiсть на розрив: руйнуюча напруженiсть при розтягуваннi в
поздовжньому напрямку не менше 49 кг см2, в поперечному – 24,5 кг/смІ;
нетоксична, забезпечує протизапальнi, протинабряковi та анальгезуючi
властивості; непроникна для екзогенних мiкроорганiзмiв. Цим науковим
закладом був також створений матеріал “Фероцель”.

НДФМП отримані від Інституту колоїдної хімії і хімії води імені А.В.
Думанського НАН України, в якому вони вперше синтизовані. НДФМП мають
вигляд часточок овальної або круглої форми з середніми розмірами 0,1–0,3
мкм. Питома поверхня дорівнює 23,5 мІ/г, а питома теплота змочування
поверхні водою – 1225 ерг/смІ. Часточки містять 55-56% активного металу
і витримують температуру до 120,0±10єС (Т.М. Швець, Н.Ф. Кущевська,
1997-2002). Медико-біологічними дослідженнями в Інституті фармакології і
токсикології НАН України встановлено, що НДФМП відносяться до ІV класу
– класу малотоксичних речовин (ГОСТ 12.1.007-76). Наявність широкого
спектра бактерицидних властивостей була встановлена в Інститут
мікробіології і вірусології імені Д.К. Заболотного НАН України (керівник
– д. мед. н., проф. Р.І. Гвоздяк, 1995). Всі мікробіологічні дослідження
були виконані нами на базі даного наукового закладу. Від цього інституту
отримані асоціації культур золотистого стафілокока (штам 209) в обсязі 1
мл/2х109 мікробних тіл та синьогнійної палички (штам 103) в обсязі 1
мл/2х109 мікробних тіл.

Клей БФ-6 (міжнародна назва). Виробляється “Лубнифарм” (Лубни). Рідина.
Флакон 15 г. Регістрація П/96/201/23 від 29.08.96. Його склад: клей
фенолополівінілацетатний, спиртовий розчин фенолформальдегідної смоли,
полівінілбутераля і каніфолі. Це в’язка речовина і світло-жовта маса зі
специфічним запахом. Володіє репаративними і антисептичними
властивостями. Побічних впливів не виявленно. Застосовується при обробці
мікротравм і в стоматологічній практиці при обробці коренів зуба.
Протипоказань до застосування не виявлено. Застосовується зовнішньо.
Зберігається при температурі не вище 26°С в захищеному від світла місці,
далеко від нагріваючих приладів і відкритого вогню. Придбаний нами в
аптечній мережі.

Методи дослідження: клініко-візуальне спостереження за станом тварин і
перебігом ранового процесу (гіперемії шкіри, ступінь набряку ранових та
навколоранових тканинних структур, терміни очищення рани від
гнійно-некротичних мас, терміни початку формування грануляційної
тканини, епітелізації та загоєння рани).

Гістохімічні: визначення РНК (за методом Браше), ДНК (за методом
Фельгена-Шиффа), ШИК-реакція (за методом Шабадаша). Загальний і
біохімічний аналіз периферічної крові за допомогою апарата Humen-2000.
Цитологічне дослідження “поверхнева біопсія ран” (за методом
М.Ф.Камаєва, 1970). Визначення кількості фібробластів в 1 ммІ.
Визначення кількості мікрофлори в 1 мл ранового вмісту за Лендслеєм в
модифікації М.П. Безлюди (1983). Визначення контракції ран “тушовою
міткою” по їх периметру (за методом Є.Ф. Єфімова, 1970). Визначення
зміни площі ран (за методом Л.І. Попової). Визначення рН ранового
вмісту. Ін’єкції судинного русла проводилися 5% сумішшю чорної туші на
желатині та 0,1% розчином азотнокислого срібла в модифікації А.А. Сушка
і Л.В. Чернишенка (1957). Мікробіологічні (визначення чутливості
асоціацій золотистого стафілокока і синьогнійної палички до НДФМП та їх
композицій і до створених лікарських середників. Метричні – визначення
зміни маси тіла дослідних тварин. Вимірювання місцевої температури у
дослідних тварин проводилися електротермометром ТПЕМ-1. Мікрофотографії
виконувалися на мікроскопі “Біолам”.

Дослідження були проведені в осінньо-зимовий та весняно-літній періоди.

Щури утримувалися на стандартному раціоні віварію НМАПО імені П.Л.
Шупика. Всі процедури у тварин виконувалися згідно з міжнародними
правилами гуманного ставлення до них. Евтаназія тварин проводилася
шляхом внутрішньоплеврального введення тіопенталу натрію на 1, 3, 5, 7,
14, 20 і 30 доби.

Досліджувані шматочки тканинних структур були зафіксовані у 10%
забуференному за Лілі формаліні, зневоднювалися у спиртах зростаючої
міцності та заливалися у парафін. Серійні зрізи товщиною 10–15 мкм були
зафарбовані гематоксиліном і еозином за методом ван-Гізон.

Спосіб лікування. Після первинної хірургічної обробки ран (механічне
видалення змертвілих тканин з наступним промиванням 0,9% розчином NaCl
або 3% розчином перекису водню та висушуванням ран стерильними
серветками, кульками) у тварин КГ поверхні ран оброблялися 5% спиртовою
йодною настійкою, 1% спиртовим розчином бриліантового зеленого, або
покривалися ксенопротекторами (в залежності від серії досліджень). Рани
у тварин ДГ покривали рановими ксенопротекторами, НДФМП,
іммобілізованими левоміцетином і декаметоксином на АВВМ-“Дніпро”-МП та
“Фероцелем”, “Фероклеєм”, “Фероклеєм-С” і “Фероклеєм-Ц”.

Експериментальні моделі площинних неінфікованих ран виконувалися в
міжлопатковій ділянці щурів площею 4 смІ під загальним ефірним наркозом
за допомогою сконструйованих нами приладів: “Пристрій для нанесення
повношарових шкірних ран” (рацпропозиція № 2860 від 05.01.1995, КДІУЛ
МОЗ України) та “Пристрій для нанесення експерментальних повношарових
шкірних ран лабораторним тваринам певної величини та форми”
(рацпропозиція № 2859 від 05.01.1995, КДІУЛ МОЗ України), інфіковані
площинні рани – шляхом інфікування стандартними культурами золотистого
стафілокока та синьогнійної палички з наступним закритям (зашивання
шкіри трьома вузловими швами) на три доби (період розвитку запального
процесу). Опікові рани виконувалися за допомогою сконструйованого нами
приладу (АС № 149183 СРСР) з автоматичним регулюванням заданих
параметрів (температури, часу, площі та тиску).

Статистичні дослідження. У роботі аналізувалася вибірка обсягом 508
тварин. Кожне спостереження містило 32 змінних, з яких 25 ознак були
дискретними, якісними і 7 ознак – кількісними. Частота порушених значень
становила менше 1%. Використовували такі методи статистичного аналізу:
перевірка нормального розподілу кількісних ознак з використанням
критерію Колмогорова-Смірнова і критерію Шапіто-Уілка; перевірка
рівності генеральних дисперсій за допомогою критеріїв Фішера і Кохнера;
аналіз таблиць спряженості; ранговий кореляційний аналіз;
непараметричний аналіз Краскела-Уолліса і Фрідмана; логлінійний аналіз;
логістична регресія для мултиномінальних відгуків. Вибіркові параметри
мають такі позначення: М – середнє, m – похибка середнього, s –
стандартне (середньоквадратичне) відхилення, n – обсяг аналізованої
групи, р – досягнутий рівень значимості. Критичне значення рівня
значимості приймалося рівним 5%. Аналіз даних проводився за допомогою
пакету програми Excel XP.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ АНАЛІЗ

1. Порівняльна оцінка перебігу ранового процесу в
експериментальних площинних неінфікованих і інфікованих ранах при
застосуванні ранових ксенопротекторів. Для вcix пiддослiдних тварин
характерним було те, що пiсля нанесення ран в дiлянках пошкодження
спостерігався виражений паралiч судин гемомікроциркуляторного русла
(ГМЦР) з розширенням їx дiaмeтpiв та стазом формених елементів крові в
них, обмеженi вогнища крововиливiв, інфільтрація тканинних структур
клітинами лейкоцитного ряду (переважно гранулоцитами і моноцитами),
набряк ранових і навколоранових тканинних структур та тpaнcудaцiя
тканинної рiдини на поверхні ран.

При порiвняннi надтканинного випоту у тварин КГ під струпом його було
значно бiльше і він легко видiлявся при надaвлюванні на струп. У тварин
ДГ такого випоту було менше i вiн майже не видiлявся при надавлюваннi на
поверхню ксенопротектора за рахунок фіксації ним. В обох випадках
складовими випоту були: нитки фiбрину, фрагменти колагенових волокон,
клiтиннi елементи та мiкроорганiзми.

При гістологічному дослідженні в тканинних структурах ран тварин ДГ
спостерігали концентрацiю клiтинних елементів гематогенного походження в
двох дiлянках: поверхнева (в верхніх шарах) i глибока (в середніх або
базальних шарах). Аналогічне накопичення клiтинних структур у тварин КГ
нами спостерiгалося в трьох дiлянках: поверхневій, середній та глибокій.

Така локалiзацiя клiтинних елементiв засвiдчує про відповідь організму
на пошкодження і мікробну агресію шляхом включення захисного механiзму –
формування лейкоцитарного валу. Аналогiчнi явища ми спотерiгали не
тільки у ранах тварин КГ, а і в ранах тварин ДГ, що є доказом того, що i
при умовно чистих ранах, з фактичною вiдсутністю виражених зaпальних
процесів, захиснi механізми органiзму тварин спрацьовували по
фiлогенетично-закодованому циклу даною реакцiєю на пошкодження.

На третю-четверту добу у ранах тварин ДГ наступило вiдновлення функцій
судин ГМЦР і втрачених місцевих нейрогуморальних зв’язкiв з оточуючими
рану клiтинно-тканинними структурами, що харакатеризувалося вираженими
проліферативними процесами, які підтверджувалися збільшенням вмісту РНК
в цитоплазмi клітин та достатньо iнтенсивною ШИК-реакцiєю, на відміну
від тварин КГ, у яких мiтоз клітин був незначним, а ШИК-реакцiя – не
iнтенсивною, що засвідчувало відсутність активації проліферативних
процесів.

На сьому дoбy у тварин ДГ рановий процес був пов’язаний із закінченням
очищення ран від гнійно-некротичних мас та формуванням грануляцiйної
тканини з характерною для неї будовою. Головною популяцiєю її клiтинних
структур були фібробласти (переважно незрiлi форми), які, в основному,
були розташованi бiля новоутворених капiляpiв. Кiлькiсть їх в 1 ммІ
становила понад 53,26±7,25 і знаходилася в певнiй кореляцiї з фазами
ранового процесу. Чим бiльша кiлькiсть була гранулоцитів і макрофагів,
тим менше знаходилося фiбробластiв.

У ранах тварин КГ i тварин ДГ з відривом ксенопротекторів перебiг
ранового процесу був незадовільним, оскільки формування грацуляційної
тканини проходило окремими вогнищами по периферiї та дну ран, а
кiлькiсть фiбробластів в ній не перевищувала 37,42±6,06 в 1 ммІ.

На десяту добу дослідження рановий процес у ранах тварин ДГ
характеризувався реорганiзацiєю грануляцiйної тканини шляхом запустiння
кaпiлярів з наступним їх склерозуванням і формуванням еластинових та
колагенових волокон. Активно проходила епітелізація грануляційної
тканини. Епітеліальний шар складався з малодиференційованих клітин в
один шар у центрі ранового дефекту та диференційованих з трьох-чотирьох
шарів по периферії. Сформований епітеліальний шар мав пухкі зв’язки з
підлеглою грануляційною тканиною і легко зривався, не викликаючи
кровотеч. У ранах тварин КГ і ДГ з відривом ранових ксенопротекторів в
цей термін досліду наступило очищення їх від гнійно-неротичних мас і
формування грануляцiйної тканини у вигляді окремих вогнищ.

Через два тижні після нанесення ран у тварин ДГ переважали
пролiферативнi процеси. Особливо вони були вираженi у щурів, рани яких
були покритi клеєм БФ-6 та ГЦП. У ранах щурiв КГ в глибоких і середніх
шарах грануляційної тканини ще спостерiгалися окремі вогнища зaпалення.

Формування таких вогнищ може здаватися банальними, але справа в тому, що
такі вогнища проявляють iнгiбуючу дію на епiтелiзацiю, яка на їх рівні
затримується (В.В. Серов, А.Б. Шехтер, 1981). Така затримка епітелізації
нами спостерігалася у більшості ран тварин КГ і ДГ з відривом
ксенопротекторів, яка потім супроводжувалася гiперплазiєю епiтелiального
шару та ростом його в підлеглi тканинні структури у виглядi клинів. На
наш погляд, це один з головних факторів, що призводить до формування
грубих (келоїдних) рубцiв.

Через три тижнi після нанесення ран у тварин ДГ рановий процес
характеризувався реорганiзацiєю сполучнотканинних рубців. Епiтелiальний
шар був добре сформований i по товщинi перевищував такий в оточуючiй
шкіpі, мав рівну поверхню і блідо-рожевий колір, а пiдлеглі колагенові
волокна – нiжну архiтектоніку. У ранах тварин КГ в цей період ранового
процесу продовжувалося формування сполучнотканинних рубців i
епiтелiального шару.

До мiсячного терміну у тварин КГ i ДГ з відривом ранових
ксенопротекторів сформований епiтелiальний шар був товстим i мав вирости
у вигляді клина в пiдлеглі тканинні структури. Гістологічно такі рубці
мали безладне розташування колагенових волокон, що обумовило їх
випинання над поверхнею оточуючої шкiри. Візуально рубцi були
синьо-фiолетового кольору і мали нерівну поверхню.

З цього випливає, що при значнiй вірулентностi мiкрофлори та
реiнфiкуваннi ран створюються умови, якi призводять до затримки
формування не тiльки епітеліального шару, а й грануляцiйної тканини.
Затримка епiтелiзації призводить до передчасного склерозування судин
ГМЦР грануляційної тканини. Такі явища нами спостерiгалися як у ранах
тварин КГ, так і ранах тварин ДГ з частковим або повним вiдривом
ксенопротекторiв. З цього важливо зробити практичний висновок, що чим
ранiше зроблений надiйний захист тканинних структур рани від
реінфікування, тим більш оптимальні складуться умови для її загоєння.

Необхідно звернути увагу також на те, що нами при дослідженні
вищезгаданих ранових ксенопротекторів не були виявлені ні цитотоксичні,
ні цитостатичні та алергічні дії як на клітинні, так і на тканинні
структури ран та їх оточення.

Крім цього, можуть виникнути питання, чи не стають перешкодою
застосовані нами ксенопротектори для контракції ран, як одного iз
важливих механiзмiв зменшення їх площі та наступного перебігу ранового
процесу і загоєння? Отримані дані свідчать про те, що в перші дві доби у
всіх тварин площа ран збільшувалася, а починаючи з третьої доби,
наступило її зменшення. В другу фазу ранового процесу зменшення площі
ран відбувалося за рахунок дегідратації та контрактильних елементів
грануляційної тканини. На наш погляд, механізм контракції ран має більш
центральне походження, ніж місцеве. На контракцію ранової поверхні
застосовані нами ксенопротектори не впливали.

Аналізуючи отримані результати, можна стверджувати, що штучна шкіра є
iмунологічно iнертною, а при накриванні нею ранової поверхнi добре
моделювалася, але недостатньо щiльно прилягала до тканинних структур
рани. Тому в першi доби вона не забезпечувала повну герметизацію, алe
можливо її рекомендувати, як рановий ксенопротектор, для тимчасового
покриття ранової поверхнi в клiнiчних умовах при наданнi невідкладної
медичної допомоги потерпілим з термічними і травматичними ураженнями зі
значними ушжодженнями шкірних покривів.

Досліджуваний нами АВВМ-“Днiпро”-МП мав вираженi сорбцiйні власти-

востi i добре захищaв тканинні структури ран від шкiдливого впливу
навколиш-нього середовища.

Клей БФ-6 нaдійнo захищав тканинні структури ран і володів
антимікробною дією. Він фіксував на собі некротизовані елементи та
мікробну флору. З часом утворювалася прозора плівка, що давала
можливість вести візуальні спостереження за станом рани та перебiгом
ранового процесу.

Найбiльш ефективним рановим ксенопротектором була ГЦП, яка добре
моделювалася і щільно прилягала до тканинних структур ран, була
непроникною для мікроорганізмів і володіла сорбційною та антимікробною
діями. Завдяки прозорості була можливість вести візуальні спостереження
за перебігом ранового процесу. Вона легко накладалася і знімалася, не
викликаючи больових подразнень і кровотеч.

В ході дослідження встановлено, що ранові ксенопротектори при місцевому
лікуваннi як площинних експериментальних неінфікованих, так і
інфікованих ран позитивно впливали на перебiг ранового процесу шляхом
захисту клiтинно-тканинних структур ран від додаткового проникнення
патогенної мiкрофлори, шкiдливого впливу навколишнього середовища
(висихання, вологи, температури, механічного пошкодження тощо), не
порушували бiологiчнi закони загоєння ран завдяки наявності у них
виражених протекторних і сорбційних властивостей, а в клеї БФ-6 і ГЦП –
й атимікробних.

В цілому дані ранові ксенопротектори відповідають сучасним вимогам щодо
місцевого лікування інфікованих ран (Г.І. Назаренко та ін., 2002; О.О.
Шалімов та ін., 2002), а їх застосування на етапах надання первинної
медичної допомоги потерпілим суттєво буде знижувати негативний вплив
навколишнього середовища на тканинні структури ран і позитивно діяти на
перебіг ранового процесу та загоєння ран. Крім цього клей БФ-6 і ГЦП
придатні для створення нових фармакологічних форм як “матриці-носії”.

2. Експериментально-морфологічна оцінка впливу НДФМП на перебіг ранового
процесу у площинних неінфікованих і інфікованих ранах. Поряд з
визначенням “матриць-носіїв” нами проведені дослідження впливу НДФМП на
перебіг ранового процесу в площинних неінфікованих і інфікованих ранах
Цими дослідженнями визначена тривалість застосування та терапевтична
ефективність НДФМП з подальшим пошуком і розробкою нових фармакологічних
форм для місцевого лікування ран.

На підставі проведених досліджень чотирьох зразків НДФМП нами
встановлено, що найбільший терапевтичний ефект мають зразки НДФМП-К-І і
НДФМП-К-ІІ при їх застосуванні впродовж всього періоду лікування. Тому
для дослідждень нами були відібрані ці зразки НДФМП.

Встановлено, що застосування НДФМП при місцевому лікуванні як
неінфікованих, так і інфікованих експериментальних площинних ран
призводило до стимуляції репаративних процесів в тканинних структурах
ран шляхом швидкого відновлення функції судин ГМЦР та місцевих
нейрогуморальних зв’язків. Все це зумовлювало прискорення термінів
перебігу фаз ранового процесу, в середньому, на 6,4±1,6 доби і мало
важливе значення для запобігання пізніх ускладнень, оскільки
неспроможність регенерації пролонгує запалення або обумовлює його
хронічний перебіг (В.В. Серов, В.С. Пауков, 1995) та впливає на
формування гіпертрофованої рубцевої тканини.

За рахунок стимулювальної дії НДФМП зростає біосинтез нуклеїнових
кислот, що прискорює перебіг фаз ранового процесу. Завдяки цьому істотна
проліферація відзначалася з кінця другої-четвертої доби лікування, а у
ранах тварин КГ – лише на сьому-десяту доби.

Результатами стимуляції репаративних процесів при застосуванні НДФМП
було повне загоєння ран у тварин ДГ до 14-ї доби з формуванням рубців
чорно-рожевого кольору (за рахунок наявності НДФМП), які мали гладку
поверхню і не випинали над рівнем шкіри.

Таким чином, НДФМП можуть бути застосованні для місцевого лікування
інфікованих ран у клінічних умовах тільки в тому випадку, якщо будуть
іммобілізовані в адекватні “матриці-носії”, оскільки неіммобілізовані
НДФМП після застосування залишаються в тканних структурах сформованої
рубцевої тканини, що може викликати в майбутньому негативні реакції в
них, оскільки вплив НДФМП на здорові тканини впродовж тривалого часу та
їх утилізація ще не вивчені.

N

f

8

Oe

H

J

L

??th?$??????th??

???

?L

N

f

?

ae

ae

e

e

i

i

?

o

o

oe

???????

???

?????

”E

??

.

???????

°

?

Zційних лікарських форм для місцевого лікування ран.

3. Нові лікарські форми для місцевого лікування ран. Основними
критеріями для підбору компонентів для створенння нових лікарських форм
були: наявність антибактеріальної, сорбційної, знеболювальної та
стимулювальної дій; відсутність токсичності; можливість промислового їх
випуску з урахуванням співвідношень компонентів у лікарських формах зі
збереженням їх властивостей; технологічність виготовлення препарату із
заданими співвідношеннями компонентів та зручність їх застосування.

На підставі проведених досліджень за такий компонент ми взяли
НДФМП-К-ІІ, який проявляє бактеріостатичну і бактерицидну дії на
патогенну мікрофлору в рані; має у своєму складі залізо – хімічний
елемент, що є каталізатором багатох біохімічних процесів; має
стимулювальні властивості, які забезпечать: відновлення втрачених
нейрогуморальних зв’язків і функції судин ГМЦР у ділянці травми або
ранового процесу, профілактику аномальної проліферації та патологічного
диференціювання фібробластів з формуванням гіпертрофічних рубців;
прискорення термінів перебігу фаз ранового процесу; спрямовану
стимуляцію та регуляцію репаративних процесів у рані; оптимальні умови
для реорганізації рубця з формуванням гладкої, еластичної рубцевої
тканини та швидке загоєння ран.

При виборі “матриці-носія” для створення нових лікарських форм ми
виходили з таких умов: а) нетоксичність до тканинних структур рани; б)
інертність щодо НДФМП; в) зручність при застосуванні; г) вітчизняне
виробництво.

Спираючись на результати проведених досліджень, як “матрицю-носій” ми
використали ранові ксенопротектори ГЦП і клей БФ-6, які забезпечать:
ефективний захист тканинних структур рани від впливу негативних чинників
навклишнього середовища (механічної травми, висихання, вологи,
температури тощо); профілактику вторинного інфікування тканинних
структур рани; не перешкоджають епітелізації та контракції рани; є
прозорими, внаслідок чого можна вести візуальне спостереження за станом
рани та пребігом ранового процесу; володіють бактерицидними
властивостями; добре моделюються на поверхні тканинних структур ран і
легко накладаються і знімаються за будь-яких умов без больових
подразнень і кровотеч.

На підставі цих даних нами були створені нові унікальні з широким
спектром дії лікарські форми, які не мають аналогів, шляхом
іммобілізації НДФМП-К-ІІ в “матриці-носії” (клей БФ-6, ГЦП): “Матеріал
“Фероцель” для місцевого лікування інфікованих і гнійних ран” (позитивне
рішення на видачу патента України на винахід № 98020683, опубл.
09.02.1999), “Засіб “Фероклей” для місцевого лікування інфікованих ран
шкірних покривів” (деклараційний патент на корисну модель, № 6012,
опубл. 20.04.2005), “Ранозагоюючий засіб “Фероклей-С” для місцевого
лікування гнійних ран та локальних гнійно-запальних захворювань шкірних
покривів тіла людини” (деклараційний патент на корисну модель № 9643,
опубл. 17.11.2005) і “Засіб “Фероклей-Ц” для місцевого лікування
локальних гнійно-запальних захворювань шкірних покривів тіла людини”
(деклараційний патент на корисну модель, № 15464, опубл. 17.07.2006).

4. Експериментально-морфологічна оцінка впливу нових лікарських форм на
перебіг ранового процесу в експериментальних площинних інфікованих і
опікових ранах. Вплив “Фероцелю”, “Фероклею”, “Фероцелю-С” і
“Фероцелю-Ц” на відновні процеси в клітинно-тканинних структурах ран та
їх оточення підтверджувався істотними змінами з першої доби лікування,
які характеризувалися зменшенням набряку, гіперемії і зниженням місцевої
температури. На третю добу відновилася функція судин ГМЦР і місцеві
нейрогуморальні зв’язки, що призводило до активації регенеративних
процесів.

Починаючи з п’ятої доби, збільшувався в периферичній крові вміст глюкози
та зменшувалася кількість лейкоцитів і нормалізувалася ШОЕ. Рани
очищувалися від гнійно-некротичних мас. Розпочиналося формування
грануляційної тканини. Мазки-відбитки стали характерними для цитограм
регенеративного типу. На сьому добу лікування наступило збільшення
кількості фібробластів (більше 56,63±4,35 в 1 ммІ) в грануляційній
тканині та її реорганізація та утворення в її товщі ретикулінових і
колагенових волокон та покриття її поверхні епітеліальни шаром. Площа
ран зменшилася втричі.

На 14-ту добу лікування на місці нанесених ран були сформовані
сполучнотканинні рубці м’яко-еластичної структури, блідо-рожевого
кольору з гладкою поверхнею, які не випинали над поверхнею оточуючої
шкіри.

При місцевому лікуванні експериментальних площинних інфікованих і опіків
ран ІІ-ІІІА ступеня створені лікарські форми виявили протекторну,
сорбційну, антимікробну і стимулювальну дії впродовж всього терміну
лікування, що забезпечило скорочення термінів перебігу фаз ранового
процесу, очищення ран від гнійно-некротичних мас, прискорило формування
грануляційної тканини та її епітелізацію і загоєння ран.

Створені лікарські форми у першу фазу ранового процесу інгібували
поширення запальної реакції, прискорювали відновлення функції і
стабілізацію судин ГМЦР, у другу – прискорювали ремодуляцію
грануляційної тканини, а в третю – стимулювали реорганізацію
сполучнотканинної структури рубців та їх епітеліального покриву. Вони
безпечні при застосуванні і не викликали алергічних реакцій та інших
ускладнень. Завдяки їх прозорій структурі є можливість візуально вести
спостереження за станом ран і перебігом ранового процесу. При їх
застосуванні впродовж всього терміну лікування не було необхідності і
потреби в інших лікарських середниках, антисептиках тощо.

Таким чином, можна рекомендувати створені нами нові двокомпонентні з
полідією лікарські форми (“Фероцель”, “Фероклей”, “Фероклей-С” і
“Фероклей-Ц”) до застосування в клінічній практиці при місцевому
лікуванні інфікованих ран та травматичних і термічних ушкоджень шкірних
покривів тіла людини впродовж всіх фаз ранового процесу без застосування
інших лікарських середників та перев’язувальних матеріалів.

5. Місцеве лікування експериментальних площинних інфікованих ран
левоміцетином і декаметоксином, іммобілізованими в АВВМ-“Дніпро”-МП.
Дослідження було проведене з метою визначення переваги двокомпонентних
лікарських засобів над препаратами з монодією при місцевому лікуванні
експериментальних інфікованих ран.

Через три доби від початку лікування зона набряку і гіперемії
навколоранових і ранових тканинних структур у тварин КГ візуально була
значно ширшою, в порівнянні з такою у тварин ДГ. Мiкробiологiчними
дослiдженнями встановлено в 1 мл ранового вмicту у ранах тварин КГ
мікробних тіл було більше критичного рівня, а у ранах тварин ДГ – нижче
цього рівня. Така кількість мікробних тіл у ранах тварин ДГ вже не могла
вплинути на перебіг ранового процесу, що підтверджує наявність
антимікробних властивостей у застосованих середників.

На сьому добу лікування у ранах тварин КГ зaпальний процес був
розповсюджений на всю товщу тканинних структур ран, а у ранах тварин ДГ
завершувалося формування грануляцiйної тканини та її епітеліального
покриву.

Гiстологічнi зміни на дев’яту добу лікування у ранах тварин ДГ
характеризувалися ремодуляцією грануляцiйної тканини та збільшенням
кількості фібробластiв, початком формування еластинових і колагенових
волокон та епiтелізацiєю ранового дефекту. У ранах тварин КГ на цей час
проходили лише процеси формування грануляційної тканини.

На 14-ту добу у тварин ДГ на місцях нанесених ран була розташована
м’яка, еластична рубцева тканина, яка мала гладку поверхню,
блідо-рожевий колір і знаходилася на рівні інтактної шкіри. У ранах
тварин КГ на цей час проходили процеси ремодуляції грануляційної тканини
та формування колагенових волокон та епітеліального покриву.

В ході дослiдження встановлено, що iммобiлiзованi на АВВМ-“Дніпро”-МП
левомiцетин i декаметоксин при місцевому лiкуваннi шкiрних
експериментальних площинних iнфiкованих ран позитивно впливали на
перебiг ранового процесу шляхом скорочення термінів перебігу фаз
ранового процесу та загоєння ран, в середньому, на 4,5±0,56 доби.

Високий лiкувальний ефект даних середникiв пояснюється наявнiстю
антибактерiальної дії левоміцетину та декаметоксину поєднаної з добре
вираженими сорбцiйними і протекторними властивостями АВВМ-“Днiпро”-МП.

Таким чином, проведені дослідження підтверджують, що двокомпонентні
середники позитивно впливають на перебiг ранового процесу шляхом
скорочення термінів тривалості фаз ранового процесу і мають перевагу при
місцевому лікуванні інфікованих ран над засобами з монодією, що
збігається з даними Б.М. Даценко та ін., (1995, 2000, 2003); А.А.
Шалімова та ін. (2002), але при застосуванні лікарських засобів в
лікувальному процесі повинна завжди враховуватися чутливість мікробної
флори ран.

6. Експериментально-морфологічна оцінка визначення терміну виконання
аутодерматопластики. Впровадження в народне господарство і побут
досягнень науково-технічного прогресу призвело до різкого збільшення
кількості травматичних ушкоджень зі значними дефектами шкірних покривів
(Н.З. Казимиренко та ін.,1999; Н.А. Абрамов, С.А. Жидков, Ю.В. Кузьмін,
2000; G.P. Task, R.L. Moy. 1996), які потребують надання невідкладної
медичної допомоги і адекватних пластичних оперативних втручань.

Лікування даної патології є актуальною не лише медичною проблемою
(В.Д. Іванов та ін., 2002; Е.Г. Кузьміна, Л.С. Зелянін, 2002), а й –
соціальною проблемою (С.А. Симбірцев та ін., 1993), яка вимагає пошуку
нових методів і способів місцевого лікування, серед яких важливе
значення має визначення термінів виконання аутодерматопластики.

Експериментальними дослідженнями визначені та обґрунтовані оптимальні
терміни виконання аутодерматопластики для поліпшення місцевого лікування
ран зі значними шкірними дефектами. Було встановлено, що успіх
аутотрансплантації залежить від термінів її виконання. Найоптимальнішими
термінами для виконання аутодерматопластики є період повного дозрівання
грануляційної тканини, коли в її товщі капіляри орієнтовані
перпендикулярно до поверхні, що призводить до створення сприятливих
умови для відновлення функції судин ГМЦР в аутотрансплантатах. Цими
термінами є шоста-восьма доби формування грануляційної тканини.

Отримані дані також засвідчують, що причинами відторгнення
аутотрансплантатів можуть бути не тільки гнійно-запальні процеси на межі
аутотрансплантат-реципієнтне ложе, а і наявність підшкірної клітковини
та недостатність судинної трофіки при імплантації аутотрансплантата на
недозрівшу або ремодулюючу грануляційну тканину.

Також нами встановлено, що поверхневе розташування запальних вогнищ
інгібує процеси епітелізації, яке може бути причиною відторгнення
аутотрансплантата; застосування клаптевої аутодерматопластики – метод
вимушеної економії аутопластичного матеріалу, яка в ряді випадків може
давати задовільні анатомо-функційні і косметичні результати.

Застосування “Фероцелю” для надання невідкладної медичної допомоги при
травматичних і термічних ушкодженнях шкіри зі значними дефектами, які в
подальшому потребують корегуючих пластичних втручань, виправдане як з
медичної, так і з економічної точки зору, а при аутодерматопластиці
позитивно впливає на перебіг ранового процесу шляхом зниження кількості
ускладнень, підвищує результативність і прискорює терміни приживлення
аутотрансплантатів.

Очікувані результити при застосуванні створених лікарських форм у
клінічній практиці. При застосуванні в клінічній практиці створені
лікарські форм забезпечать: у першій фазі ранового процесу зникнення
больового синдрому, що дозволить відмовитися від додаткового
застосування анальгетиків; зменшення перифокального набряку; прискорення
очищення ран від гнійно-некротичних мас; зниження мікробного обсіменіння
ран нижче критичного рівня і повністю їх санують без застосування інших
лікарських препаратів; у другій фазі – в 2–2,5 рази прискорять утворення
грануляційної тканини; а у третій – скорочення термінів епітелізації і
загоєння ран та ймовірність повторного інфікування.

Створені нами нові двокомпонентні з широким спектром дії лікарські форми
при застосуванні в медичній практиці для місцевого лікування інфікованих
ран будуть захищати тканинно-клітинні структури ран від негативного
впливу навколишнього середовища (реінфікування, висихання, вологи,
механічного пошкодження) впродовж всього терміну лікування та санацію
ран завдяки наявности широкого спектру антимікробної дії і не будуть
викликати місцево подразнювальну, цитостатичну, цитотоксичну та
алергізуючу дії.

Вони забезпечать умови для скорішого переходу однієї фази ранового
процесу в наступну, купірування ранового та перифокального запалення у
тканинних структурах ран, підтримку життєздатності ушкоджених тканин,
швидке відновлення функції судин ГМЦР і місцевих нерогуморальних
зв’язків, профілактику аномальної проліферації та диференціювання
фібробластів з формуванням гіпертрофічних та келоїдних рубців,
спрямовану стимуляцію та регуляцію репаративних процесів зі створенням
оптимальних умов для реорганізації рубця.

Вони мають переваги в тому, що можуть застосовуватися за будь-яких умов,
легко накладаються і знімаються, не викликаючи болю і кровотеч, а
завдяки прозорості буде можливість вести візуальні спостереження за
станом ран та перебігом ранового процесу, є дешевими.

При їх застосуванні не буде потреби у додаткових лікарських засобах
(антибіотиках, сульфаніламідах, анальгетиках, антисептиках тощо) і
перев’язувальному матеріалі протягом лікування.

Таким чином, застосування “Фероцелю” і “Фероклеїв” в медичній практиці
дозволить поліпшити ефективність місцевого лікування інфікованих ран
шляхом скорочення вартості у 2–2,5 рази, тривалості курсу лікування та
термінів повної трудової і соціальної реабілітації, що буде відбивається
на показниках роботи медичних закладів (скорочення кількості днів
непрацездатності, інфекційних ускладнень тощо), а також буде сприяти
раціональному використанню бюджетного фінансування
лікувально-профілактичними закладами охорони здоров’я.

Завдяки створенню технології отримання НДФМП, ГЦП і клею БФ-6, є
можливість створити нові унікальні двокомпонентні вітчизняні лікарські
середники з широким спектром дії, які не матимуть аналогів, для
поліпшення ефективності, скорочення тривалості і загальної вартості
місцевого лікування інфікованих ран.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведені нові відомості з ключових питань щодо вирішення
наукової проблеми лікування ран, можливостей корекції
регенеративно-репаративних процесів у тканинних структурах інфікованих
та опікових ран ІІ і ІІІА ступенів, а також експериментально визначені
оптимальні строки виконання аутодерматопластики, яка необхідна при
місцевому лікуванні ран зі значним шкірним дефектом. Викладено
експериментальне обгрунтування щодо створення і застосування нових
лікарських форм: “Фероцелю”, “Фероклею”, “Фероклею-С” і “Фероклею-Ц” в
експериментальних умовах.

2. Досліджувані ранові ксенопротектори (АВВМ-“Дніпро”-МП, штучна шкіра,
ГЦП, клей БФ-6) виявляють достатній захист тканинних структур ран від
шкідливого впливу навколишнього середовища (температури, вологи,
висихання, механічного пошкодження, повторного реінфікування тощо),
забезпечують протекторну і сорбційну функції, не перешкоджують
контракації ран, не викликають алергічних, цитостатичних і цитотоксичних
змін в тканинних структурах ран та їх оточення, не порушують
закономірності перебігу фаз ранового процесу. Вони можуть
застосовуватися при наданні первинної невідкладної медичної допомоги
пораненим та потерпілим від травматичних і термічних ушкоджень шкірних
покривів тіла людини і як “матриці-носії” (ГЦП, клей-БФ-6) при створенні
нових лікарських форм.

3. Застосування НДФМП при місцевому лікуванні експериментальних
площинних інфікованих і неінфікованих ран підвищує енергетичний
потенціал, стимулює саногенетичні процеси в тканинних структурах ран та
їх оточення, скорочує терміни перебігу фаз ранового процесу та загоєння
ран. Це підтверджує перспективність їх застосування, як біологічно
активних з полідією середників, при створенні нових лікарських форм для
місцевого лікування інфікованих ран за умов іммобілізації їх в адекватні
“матриці-носії”.

4. Місцеве застосування ранових ксенопротекторів, антимікробних
середників, НДФМП, “Фероцелю”, “Фероклею”, “Фероклею-С” і “Фероклею-Ц”
позитивно впливає на перебіг ранового процесу в експериментальних
площинних неінфікованих та інфікованих ранах: захищають
тканинно-клітинні структури ран від негативного впливу навколишнього
середовища (реінфікування, висихання, вологи, механічного пошкодження)
впродовж всього терміну лікування, не викликають місцево
подразнювальної, цитостатичної, цитотоксичної та алергизуючої дії,
забезпечують попередження ранового та перифокального запалення і
підтримку життєздатності ушкоджених тканин та відновлення функції судин
гемомікроциркуляторного русла.

5. Ранові ксенопротектори – клей БФ-6 і ГЦП завдяки власним
фармакологічним властивостям стимулюють процеси регенерації, що
підтверджується скороченням термінів перебігу фаз ранового процесу та
загоєнням ран.

6. Застосування іммобілізованих на АВВМ-“Дніпро”-МП левоміцетину і
декаметоксину при місцевому лікуванні експериментальних площинних
інфікованих ран позитивно впливає на перебіг фаз ранового процесу
завдяки наявності протекторних, сорбційних і антимікробних властивостей,
що доводить перевагу двокомпонентних лікарських середників над
лікарськими серендниками з монодією.

7. Експериментально доведено, що оптимальними термінами виконання
аутодерматопластики є шоста-восьма доба, коли в дозрілій грануляційній
тканині більша частина капілярів росташована вертикально до її поверхні,
що призводить до створення сприятливих умов для відновлення кровотоку в
пересаджених шкірних клаптях.

8. “Фероцель” і “Фероклеї” при місцевому лікуванні інфікованих ран та
опіків ІІ-ІІІА ступеня в експериментальних умовах істотно стимулюють
перебіг фаз ранового процесу, активізують репаративно-регенеративні і
саногенетичні процеси, що призводить до скорочення термінів перебігу фаз
ранового процесу, в середньому, на 6,4±1,6 доби. З третьої-п’ятої доби
стимулюється проліферація фібробластів, що запобігає хронізації
запального процесу і розвитоку проліферативних змін, які є чинниками
формування грубого волокнистого або келоїдного рубця.

Створені нові лікарські середники не мають аналогів, можуть застосову-

ватися при місцевому лікуванні інфікованих ран, травматичних і термічних
ушкоджень шкірних покривів впродовж всіх фаз ранового процесу завдяки
таким перевагам: а) легко накладаються і знімаються за будь-яких умов не
викликаючи кровотеч і больових подразнень; б) дозволяють візуально
спостерігати за станом ран та перебігом ранового процесу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При застосуванні “Фероцелю”, “Фероклею”, “Фероклею-С” і “Фероклею-Ц”
доцільно враховувати протекторну, антимікробну, сорбційну,
стимулю-вальну і знеболювальну властивості та пов’язану з цим
ефективність їх засто-сування для корекції ранового поцесу в ранах
різного генезу без застосування інших лікарських середників
(антибіотиків, сульфаніламідних препаратів і антисептиків) і
перев’язувального матеріалу, що розширює показання до використання в
медичній практиці.

2. На підставі проведених досліджень доцільно рекомендувати “Фероцель”,
“Фероклей”, “Фероклей-С” і “Фероклей-Ц” для промислового виробництва.

3. Запропонований методичний підхід до створення нових лікарських форм,
що стимулюють регенеративно-репаративні процеси в тканинних структурах
ран, може бути використаний для створення нових лікарських форм для
спрямованої фармакологічної дії.

4. На підставі проведених досліджень доцільно обмежити застосування
перев’язувальних матеріалів при місцевому лікуванні інфікованих ран,
локальних гнійно-запальних захворювань та травматичних і опікових
ушкоджень шкірних покривів.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кризина П.С. Фероцель в лікуванні експериментальних ран // Наук.
вісн. Ужгородського ун-ту. Серія Медицина. – 1999. – Вип. 10. –
С.101-102.

2. Симорот М.І., Швець Т.М., Кризина П.С., Кущевська Н.Ф., Денис Р.О.
Вплив аплікаційної сорбції активованого вуглевого волоконного препарату
з високодисперсним залізом на перебіг ранового процесу // Врачебное
дело. – 1999. – №6. – С.110-113.

(Здобувач особисто розробив задачі дослідження, провів експериментальні
дослідження і написання статті).

3. Кризина П.С. Порівняльна характеристика протекторної дії
АВВМ-“Дніпро”-МП і гідратцелюлозної плівки при лікуванні
експериментальних ран // Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л.
Шупика. – 2000. – Вип.9, кн.4. – С.919-922.

4. Кризина П.С. Влияние высокодисперстных ферромагнетиков на течение
раневого процесса в экспериментальных ранах // Зб. наук. праць
співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. – 2001. – Вип.10, кн.1. –
С.753-757.

5. Кризина П.С. Експериментально-морфологічна оцінка впливу “Фероцелю”
на протікання запального процесу в опікових ранах // Зб. наук. праць
співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. – 2001. – Вип.10, кн.3. –
С.1267-1271.

6. Кризина П. С. Інфіковані рани: Роль алопротекторів в їх лікуванні та
запобігання можливих ускладнень (експериментальне дослідження) // Вісн.
Вінницького держ. мед. ун-ту. – 2001. – Т.5, №1. – С.29-31.

7. Кризина П.С. Особливості перебігу запального процесу в інфікованих
ранах при застосуванні для покриття їх поверхні гідратцелюлозною плівкою
та АВВМ-“Дніпро”-МП // Буковинський медичний вісник. – 2001. – Т.5, №1.
– С.173-176.

8. Симорот М.І., Кризина П.С., Денис Р.О., Швець Т.М., Кущевська Н.Ф.
Експериментальний аналіз впливу нового біологічно активного середника
“Фероцелю” на перебіг ранового процесу в умовах інфікованої рани //
Буковинський медичний вісник. – 2001. – Т.5, №3/4. – С.199-200.

(Здобувач особисто розробив задачі по використанню “Фероцею” при
місцевому лікуванні ран, написання статті, провів експериментальні
дослідження).

9. Кризина П.С. Роль іммобілізованих левоміцетину та декаметоксину на
АВВМ-“Дніпро”-МП в місцевому лікуванні експериментальних інфікованих ран
.// Зб. наук. праць спіробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. – 2002. –
Вип.11, кн.1. – С.103-109.

10. Кризина П.С. Застосування “Фероцелю” при місцевому лікуванні
експериментальних інфікованих ран // Acta medicina Leopoliensia
Львівський медичний вісник. – 2003. – Том 1Х, №3 –С.90-93.

11. Симорот М.І., Кризина П.С. Експериментально-морфологічна оцінка
впливу “Фероцелю” на результативність аутодерматопластики // Зб. наук.
праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. – 2003. – Вип.12, кн.1. –
С.108-112.

(Здобувач особисто розробив задач дослідження, написання статті та
виконання експериментальних досліджень).

12. Кризина П.С. Порівняльна експериментально-морфологічна оцінка
впливу високодисперсного феромагнетика К-ІІ і декаметоксину
іммобілізованого на АВВМ-“Дніпро”-МП на перебіг ранового процесу в
інфікованих ранах // Клін. анатомія та оперативна хірургія. – 2003. –
Т.2, №1. – С.32-35.

13. Кризина П.С. Вплив штучної шкіри на перебіг запального процесу в
експериментальних ранах // Вісн. Вінницького держ. мед. ун-ту. – 2003. –
Т.7, №2/2. – C.652-653

14. Кризина П.С. Вплив іммобілізованого високодисперсного феромагнетика
К-ІІ в гідратцелюлозну плівку на перебіг ранового процесу в умовах
експериментальної інфікованої рани // Зб. наук. праць співробітників
КМАПО імені П.Л. Шупика. – 2004. – Вип.13, кн.2. – С.627-633.

15. Кризина П.С. Ефективність “Фероцелю” при виконанні клаптевої
аутодерматопластики (експериментальне дослідження) // Клін. анатомія та
опретивна хірургія . – 2004. – Т.3, №4. – С.22-24.

16. Кризина П.С. Аналіз впливу “Фероклею” на перебіг ранового процесу в
експерименті // Клін. анатомія та оперативна хірургія. – 2005. – Т.4, №
1. – С.58-60.

17. Кризина П.С. Нові лікарські форми для місцевого лікування ран //
Хірургія дитячого віку. – 2006. – № 4(13),Т.ІІІ. – С.79-82.

18. Кризина П.С. Морфофункційна оцінка ранового процесу в
експериментальних ранах при застосуванні “Фероклею-Ц” // Буковинський
вісник. – 2007. – №1,Т.11. – С. 109-111.

19. Кризина П.С. Морфофункційна оцінка впливу “Фероклею-С” на перебіг
ранового процесу при лікуванні опікових ран // Клінічна анатомія та
оперативна хірургія. – 2007. – №1, Т.6. – С.19-21.

20. Кризина П.С. Визначення строків виконання аутодерматопластики //
Хірургія України. – 2007. – №2 (22). – С.65-67.

21. АС 1491483 СССР. Устройство для моделирования дозированной ожоговой
травмы / Симорот Н.И., Кризина П.С., Кравчук Б.М. – Опубл. 08.04.1987.

(Здобувач особисто розробив задачі, оформлення формули винаходу,
патентний пошук, оформлення та конструювання і експлуатацію пристрою).

22. Рішення про видачу патенту на винахід № 98020683 Україна. Матеріал
“Фероцель” для лікування інфікованих та гнійних ран / Симорот М.І.,
Швець Т.М., Гвоздяк Р.І., Кущевська Н.Ф., Кризина П.С., Денис Р.О.,
Клейнер Ю.А, (Україна). – Опубл. 09.02.99.

(Здобувач особисто запропонував використання феромагнетичних порошків в
лікуванні гнійних ран, розробив задачі дослідження, оформлення формули
винаходу, оформлення патенту, експериментальні дослідження).

23. Деклараційний патен на корисну модель. Засіб “Фероклей” для
місцевого лікування інфікованих ран шкірних покривів. Україна (UA).
№6012. А61К33/30, 33/34 / Симорот М.І., Кризина П.С., Кущевська Н.Ф.
Заявлено 21.06.2004; Опубл. 15 04.2005 // Бюл. № 4.

(Здобувач особисто запропонував ідею використання клею БФ-6 як
“матриці-носія”, провів експериментальні дослідження, патентний пошук,
формулювання формули винаходу, оформлення патенту).

24. Деклараційний патент на корисну модель. Ранозагоювальний засіб
“Фероклей-С” для місцевого лікування гнійних ран та локальних
гнійно-запальних захворювань шкірних покривів тіла людини. Україна (UA).
№9643. А61К33/30, 33/34, 33/38 / Кризина П.С., Кущевська Н.Ф. Завялено
09.02.2005; Опубл. 17.10.2005 // Бюл. № 10.

(Здобувач особисто запропонував ідею використання клею БФ-6 як
“матриці-носія”, формулювання формули винаходу, оформлення заявки,
патентний пошук, експериментальні дослідження).

25. Деклараційний патент на корисну модель. Засіб “Фероклей-Ц” для
місцевого лікування локальних гнійно-запальних захворювань шкірних
покривів тіла людини. Україна (UA).№ 15464. А61К33/30, 33/34 / Кризина
П.С., Кущевська Н.Ф. Заявлено18.08.2005; Опубл. 17.07.2006 // Бюл. № 7.

(Здобувач особисто запропонував ідею використання клею БФ-6, як
“матриці-носія”, розробив заявку і формулу винаходу, патентний пошук і
провів експериментальні дослідження).

26. Кризина П.С., Симорот М.І., Горбатюк Д.Л., Пешко А.А., Кризина Н.П.
Невідкладна допомога при гнійних ускладненнях у хворих з цукровим
дибетом // Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. –
2000. – Вип.9, кн.1. – С.197-201.

(Здобувач особисто розробив задачі по використанню нанодисперсних
феромагнетичних порошків в лікуванні гнійних ускладнень при цукровому
діабеті і написання статті).

27. Кризина П.С.Місцеве лікування трофічних виразок у літніх людей //
Пробл. старения и долголетия. – 2004. – Т.13, №3. – С.401-406.

28. Кризина П.С. Ефективність “Фероцелю” при місцевому лікуванні ран //
Хірургія України. – 2005. – № 1(13). – С.65-67.

29. Кризина П.С., Симорот М.І., Кущевська Н.Ф. Застосування Фероклею для
лікування гнійних ран // Клін. хірургія. – 2005. – №11-12. – С.38.

(Здобувач особисто подав ідею використання “Фероклею” для лікування
гнійних ран в клінічній практиці, розробив задачі дослідження та провів
дослідження).

30. Кризина П.С. Перебіг запального процесу у хворих з
опіковими ранами при застосуванні для місцевого їх лікування “Фероклею”
// Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. – 2005. –
Вип.14, кн.1. – С.39-43.

31. Кризина П.С. Нове в місцевому лікуванні ран // Таврический
медико-биологический вестник. – 2006. – № 3, ч.IV. T.9. – С.91-93.

32. Кризина П.С. Експериментальна оцінка впливу АВВМ-“Дніпро”-МП з
іммобілізованими на ньому антибактеріальними препаратами на перебіг
запальної реакції в модельованих гнійних ранах // Зб. наук. робіт
міжнародної конференції “Актуальні питання морфології” присвяченій
пам’яті акад. Сморщка С.А. – Тернопіль, 1996. – С.345-347.

33. Кризина П.С. Порівняльна характеристика впливу біопротекторів на
перебіг запального процесу за умов модельованих експериментальних ран //
Тези доп. Наук. – прак. конф. “Актуальні питання морфології”. –
Чернівці, 1996. – С.178.

34. Симорот М.І., Кризина П.С., Денис Р.О. Вплив іммобілізованих
високодисперсних феромагнетиків на мікрофлору експериментальних
інфікованих ран // “Актуальні проблеми мікробіології, епідеміології,
паразитології та профілактики інфекційних хвороб”. Матеріали ХІІІ з’їзду
Українського наукового товариства мікробіологів, епідеміологів та
паразитологів імені Д.К.Заболотного до 130-ти річчя від дня народження
Данила Кириловича Заболотного. – Київ-Вінниця, 1996. – С.196-197.

(Здобувач особисто розробив задачі по використанню іммобілізованих
нанодисперсних феромагнетичних порошків при лікуванні експериментальних
площинних інфікованих ран, провів дослідження та виступ на з’їзді).

35. Кризина П.С. Порівняльна експериментально-морфологічна оцінка
ксенопротекторів при лікуванні опікових шкірних ран // “Сучасні аспекти
невідкладної медичної допомоги”. Мат. Наук. – прак. конф., присвяченій
25-річчю створення Львівської міської клінічної лікарні швидкої
допомоги. – Львів, 1997. – С.40-41.

36. Кризина П.С. Вивчення сорбційних властивостей іммобілізованих
високодисперних феромагнетиків на гідратцелюлозній плівці при лікуванні
експериментальних опікових ран // Зб. наук. праць наук. – прак. конф.
“Біосорбційні методи і препарати в профілактиці та лікувальній
практиці”. – Київ, 1997. – С.116-118.

37. Кризина П.С. Вивчення властивостей активованих вуглецевих сорбентів
та іммобілізованих на них фармсередників при лікуванні експериментальних
модельованих гнійних ран // Зб. наук. праць наук. – прак. конф.
“Біосрбційні методи і препарати в профілактиці та лікувальній практиці”.
– Київ, 1997. – С.158-161.

38. Кризина П.С. Високодиперсні феромагнетики в лікуванні інфікованих
ран та опіків шкіри // Зб. наук. праць співробітників КМАПО по
закінчених і перехідних НДР за 1990-1996 рр. – Київ, 1997. – С.348-349.

39. Кризина П.С. Вивчення властивостей іммобілізованих високодисперсних
феромагнетиків на гідратцелюлозній плівці при лікуванні
експериментальних опікових ран шкіри // Зб. наук. робіт присвячений
75-ти річчю кафедри хірургії КМАПО “Новые технологии в хирургии”. –
Київ, 1997. – С.151-152.

40. Кризина П.С. Клінічний досвід застосування іммобілізованого
високодисперсного заліза при лікуванні інфікованих ран // Зб. наук.
робіт присвячений 75-ти річчю кафедри хірургії КМАПО “Новые технологии в
хирургии”. – Київ. – 1997. – С.161-162.

41. Кризина П.С., Симорот М.І., Кущевська Н.Ф. “Фероцель” – новий
нентрадиційний середник для лікування гнійно-запальних захворювань //
Зб. наук. праць ІV-ої міжнародної наук. конф. з народної та
нетрадиційної медицини присвяченій 10-ти річчю мед. ін-ту УАНМ. – Київ,
2002. – С.377-378.

(Здобувачем особисто розроблені задачі експериментальних та доклінічних
досліджень, трактування результатів і оформлення статті).

42. Кризина П.С. “Фероцель” і “Фероклей” – нові лікарські форми для
місцевого лікування інфікованих ран, локальних гнійно-запальних
захворювань та травматичних і опікових ушкоджень шкірних покривів людини
// Матеріали VІІІ міжнародної науково-практичної конференції “Наука і
освіта” 2005. – Т.24, Медицина. – Дніпропетровськ, 2005. – С 28-30.

АНОТАЦІЯ

Кризина П.С. Морфофункціональна оцінка перебігу ранового процесу при
застосуванні ксенопротекторів, антимікробних середників та
біостимуляторів при місцевому лікуванні інфікованих ран
(експериментальне дослідження). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук зі
спеціальності 14.03.01 – нормальна анатомія. – Національний медичний
університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2007.

Дисертація присвячена проблемі біостимуляційній корекції регенеративних
процесів в екпериментальних умовах та клініці, а також створенню і
застосуванню нових лікарських форм та визначенню оптимальних термінів
виконання аутодерматопластики. Встановлено, що нові лікарські середники
забеспечують протекторну, антимікробну, сорбційну і знеболювальну дії та
стимулюють регенеративні процеси, мають значні економічні переваги за
рахунок скорочення термінів лікування і витрат коштів. Також
експериментально встановлено, що оптимальними строками виконання
аутодерматопластики є 6-8-ма доба, коли грануляційна тканина є зрілою,
що обумовлює найкращі умови відновлення судинної трофіки у
трансплантатів.

Ключові слова: рани, рановий процес, репаративна регенерація,
нанодисперсні феромагнетичні порошки, “Фероцель”, “Фероклей”,
“Фероклей-C”, “Фероклей-Ц”, аутодерматопластика, лікування

АННОТАЦИЯ

Кризина П.С. Морфофункциональная оценка течения раневого процесса при
применении ксенопротекторов, антимикробных средств и биостимуляторов при
местном лечении инфицированных ран (експериментальное исследование). –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по
специальности 14.03.01 – нормальная анатомия. – Национальный медицинский
университет имени А.А. Богомольца, Киев, 2007.

Диссертация посвящена проблеме биостимуляции регенеративно-репаративных
процессов в околораневых и раневых тканевых структурах в
экспериментальных условиях, экспериментальному обоснованию создания и
применения новых лекарственных форм (“Ферроцеля”, “Ферроклея”,
“Ферроклея-С” и “Ферроклея-Ц”), которые не имеют аналогов и
экспериментальному определению оптимальных сроков выполнения
аутодерматопластики.

Исследования были проведены на 508-ми белых крысах.

Состояние регенеративно-репаративных и саногетических процессов в тканях
оценивали с помощью клинико-лабораторных и морфологических методов
исследования.

Установлено, что применение “Ферроцеля”, “Ферроклея”, “Ферроклея-С” и
“Ферроклея-Ц” для местного лечения плоскостных экспериментальных
инфицированных ран стимулируются регенеративно-репаративные и
саногенетические процессы в околораневых и раневых тканевых структурах,
а наличие протекторных, антимикробных, сорбционных, обезболевающих и
стимулирующих свойств обеспечивает сокращение сроков исчезновения отека,
гиперемии и гипертермии, очищение ран от гнойно-некротичеких масс,
формирования грануляционной ткани, эпителизации и заживление ран, в
среднем, на 6,4±1,6 суток.

Экспериментально установлено, что оптимальными сроками выполнения
аутодерматопластики являются 6-8-е сутки. В этот период в созревшей
грануляционной ткани большая часть ее капилляров расположена
вертикально, что создает условия для быстрого восстановления сосудистой
трофики в пересаженных кожных лоскутах.

Морфологически определено, что применение новых лекарственных форм при
местном лечении инфицированных ран и ожогов ІІ и ІІІА степени ускоряет
переход фаз раневого процесса, а также стимулирует пролиферацию
фибробла-стов, что приводит к ограничению избыточного развития
пролиферативных изменений, которые чреваты формированием грубых
(келлоидных) рубцов.

Выявлено, что при применении “Ферроцеля” и трех образцов “Ферро-клею”
для местного лечения инфицированных ран и ожогов ІІ-ІІІА степени нет
необходимости в применении каких-либо других лекарственных средств, а их
применение не вызывает аллергические, цитотоксические и цитостатические
реакции. Они просты в применении и обладают хорошим терапевтическим
эффектом.

Предложеный методичекий подход к созданию “Ферроцеля” и “Ферроклеев”,
которые коррегируют регенеративно-репаративные процессы в околораневых и
раневых тканевых структурах.

Ключевые слова: раны, раневой процесс, репаративная регенерация,
нанодисперсные феромагнетические порошки, “Ферроцель”, “Ферроклей”,
“Фрроклей-С”, “Ферроклей-Ц”, аутодерматопластика, лечение.

SUMMARY

Kryzyna P.S. Experemental and morfologic-functional estimation of
current inflamation process applicating xenoprotectors, antimicrobic
means and biostimulators in local treatment of infected wounds
(experimental research).-Manuscript.

Thesis ror the degree of Doctor of medical sciences on a speciality
14.03.01 – normal anatomy.- National О.O. Bogomolets Medical University,
Kyiv, 2007.

Thesis devoted to a problem of biostimulation of regenerative and
reparative process in paravulnare and vulnare fabric structures an to
experimental substantiation of creatino and using new medical forms
which have no analogues, and also to experimental definition of optimum
terms of аutodermatoplastic.That using and presence of protector,
antimicrobic, аdsorbtius and anaesthetic properties, gives the big
economic benefit and quickly results. Optimum terms of
autodermatoplastics perfoming are determined 6-8 days when its most part
of capillares is located vertically in ripened granulation fabrics that
creates conditions for fast restoration of vascular nourishing in the
replaced skin rags.

Key words: wounds, wounds process, reparative regeneration,
nanodispersion ferromagnetic powders, “Ferrocel”, “Ferrokley”,
“Ferrokley-C”, “Ferrokley-Ц”, autodermatoplastic, treatment.

Підписано до друку 25.04.2007. Формат 60(90/16.

Ум. друк. арк. 1,4. Замов. № 51. Наклад 100 прим.

01021, м. Київ, узвіз Кловський, 14а

тел./факс (044) 254-23-48

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020