.

Клініко-патогенетичне обгрунтування диференційованого підходу до корекції інволюційно-дистрофічних змін шкіри (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
131 4143
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЦИНИ ТРАНСПОРТУ

УДК 616.024- 009.27.512.37

ЦЕПКОЛЕНКО Володимир Олександрович

Клініко-патогенетичне обгрунтування диференційованого підходу до
корекції інволюційно-дистрофічних змін шкіри

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття

наукового ступеня доктора

медичних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державному підприємстві Українському науково-
дослідному інституті Медицини Транспорту МОЗ України

Науковий консультант доктор медичних наук, професор Мавров Іван
Іванович, Інститут дерматології та венерології АМН України, директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Проценко Т.В. Донецький державний
медичний університет ім.. М.Горького МОЗ України, завідувач кафедри
дерматовенерології і косметології факультету післядипломної освіти

доктор медичних наук, професор Притуло О.О. Кримський державний медичний
університет ім..С.І.Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри
шкірних та венеричних хвороб

доктор медичних наук, професор Андрашко Ю.В. Ужгородський національний
університет МОН України, завідувач курсом шкірних та венеричних хвороб
медичного факультету

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України (м.Дніпропетровськ), кафедра шкірних та венеричних хвороб.

Захист відбудеться “5” липня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при Інституті дерматології та
венерології АМН України (61057 м.Харків, вул..Чернишевського, 7/9)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту дерматології та
венерології (61057 м.Харків, вул..Чернишевського, 7/9)

Автореферат розісланий “2” червня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук Г.М. Бондаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Сучасний етап розвитку суспільства
характеризується значним подовженням періоду соціальної активності
людей, що характеризується виникненням низки нових вимог до якості
життя, зокрема, підвищенням вимог до зовнішнього вигляду людини. За цих
умов зростає попит на терапевтичні та хірургічні втручання естетичного
спрямування, зумовлюючи медичну й соціокультурну вагомість проблеми
[Гасич Н.А., 1996; Грабовська О.В., 1996; Кошевенко Ю.Н., 2002; Мавров
І.І., 2002; Boelsma E.et al., 2001; Siegel S.M., 2005; Burkhart C.G.,
2005]. Підтвердженням актуальності проблеми є істотне збільшення
кількості відновних та пластичних операцій як способів, що корегують
стан зовнішнього вигляду [Марголіна А., 2002; Цепколенко В.А., 2002;
Ramires O.M., 1995].

У механізмах формування інволюційно-вікових порушень значна увага
приділяється структурно-функціональним змінам шкіри під впливом
зовнішніх несприятливих екзо- й ендогенних факторів, а також у
результаті соматичних захворювань [Аліханова З.М., 1996; Іванов О.Л.,
1997; Мавров І.І., 2002; Панкін В.З., Зенков Н.К., 2001; Проценко Т.В.,
1996; Проценко Т.В., Бондаренко И.Н., 2001]. Встановлено роль нейро-
ендокринних, імунних порушень у формуванні інволюційно-вікових змін
[Курдина М.И., 2005; Персіна І.С., 1999; Ступіна А.С., 1991; Саркісов
Д.С., 1995; Цвєткова С.П. і Мордовцев В.Н., 1996; Kawahara Z.K., 1994;
Metze D, Zugar Th., 2001; Zeichner J.A. et al., 2006]. Водночас,
індивідуальні особливості метаболізму та імунологічної реактивності не
враховуються при виборі методів лікувально-коригувальної естетичної дії
[Кошевенко Ю.Н., 2002; Ярилін А.А., 2000; Parkin J., Cohen B., 2001;
Straub R. H.et al., 2000; Wertz P. W., 2000; Ziboh V.A.et al., 2000].

Патогенетичні маркери особливостей шкіри відсутні в жінок у різні вікові
періоди. Не визначено морфо-функціональні типи шкіри, що необхідно для
розробки програм коригувального впливу [Кошевенко Ю.Н., 2002; Марголіна
А., 2002; Boelsma E.et al., 2001 Straub R. H.et al., 2000;Metze D, Zugar
Th., 2001].

Таким чином, для підвищення ефективності корекції дерматологічних та
естетичних змін шкіри актуальним є дослідження морфологічних,
функціональних, біохімічних, імунологічних, а також загальних
метаболічних показників у пацієнтів з метою розробки на цій основі
індивідуалізованих комплексних методів дії, що й стало основним
об’єктом даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами. Дисертація підготовлена
в рамках науково- дослідницької роботи „Дослідження професійної
захворюваності в Одеському регіоні та причини її формування ” (термін
виконання- 2001- 2005 рр. №НДР 0102U004163), яка виконується в ДП
Украінський НДІ медицини транспорту на замовлення МОЗ України, а також
роботи “Дослідити вплив соціально-економічних та екологічних факторів на
захворюваність захворюваннями шкіри та розробка профілактичних заходів
(епідеміологічне дослідження)” (№ НДР 0198U002705, шифр теми ОК 10.01),
яка виконується в Інституті дерматології та венерології АМН України.

Автор був співвиконавцем науково- дослідних робіт.

Метою дослідження є розробка системного диференціального підходу до
корекції інволюційно-дистрофічних змін шкіри в жінок на основі виявлення
ролі імунних, метаболічних, морфологічних та функціональних порушень у
патогенезі вікових змін.

Завдання дослідження.

З’ясувати характер вікових змін шкіри в жінок та визначити типи
інволюційно-дистрофічних змін (ІДЗ).

Вивчити морфологічні, гістохімічні, метаболічні особливості шкіри в
пацієнток з різними типами ІДЗ шкірних покривів.

Виявити біохімічні, ендокринні та функціональні особливості при різних
типах ІДЗ шкіри.

Розробити й обґрунтувати систему диференціальних підходів до корекції
ІДЗ шкіри різного типу.

Вивчити патоморфоз ІДЗ шкіри при різних методах лікування.

Упровадити розроблені індивідуально обґрунтовані методи терапії у
практику, визначити найближчі та віддалені результати лікування.

Об’єкт дослідження –жінки з ІДЗ порушеннями шкірних покривів.

Предмет дослідження – патогенетичні механізми формування ІДЗ порушень
шкіри.

Методи дослідження – клінічне обстеження хворих, що містить опитування
та об’єктивне дослідження, а також визначення функціональних параметрів
шкіри (сальність, гідратація та електропровідність); епідеміологічні
методи (розповсюдженість різних типів ІДЗ шкірних покривів),
гістологічне та гістохімічне дослідження біоптатів шкіри; твердофазний
імуноферментний метод (визначення гормонів і цитокінів); атомний
абсорбційний метод; біохімічні методи – визначення функціональної
активності печінки, стану коагуляційного гемостазу, показників
ліпідного обміну, обміну протеогліканів, синтезу колагену;
амперотитрометричне визначення тіол- дисульфідних груп та стану
окисно-відновної аскорбатної системи, статистичні.

Новизна дослідження. Розроблено оригінальну класифікацію ІДЗ шкіри з
виділенням чотирьох основних типів – гіпоестрогенемічного,
гіперпластичного, судинного й атопічного.

Представлено новий напрямок корекції ІДЗ, що полягає в диференційованих
підходах до призначення системних косметологічних і хірургічних дій на
основі встановленої патогенетичної ролі метаболічних, імунологічних та
біохімічних порушень у жінок з різним станом шкіри.

Вперше представлено особливості метаболізму шкіри, розкрито
патогенетичні механізми формування основних типів ІДЗ, встановлено
особливості синтезу колагену, обміну протеогліканів, а також ліпідного
обміну в жінок з різним типом ІДЗ.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені патогенетичні
особливості різних форм ІДЗ шкіри дозволили обґрунтувати застосування
комплексних лікувальних заходів при кожнім з ідентифікованих типів
шкіри. Запропоновано системи диференційованого підходу до корекції ІДЗ.
Автором уперше запропоновано специфічні лікувальні комплекси,
патогенетично обґрунтовані для кожного з запропонованих типів шкіри;
проведено порівняльні дослідження ефективності комплексів у ранньому і
віддаленому періодах лікування. Одержані результати продемонстрували
високу ефективність розробленого комплексного індивідуалізованого
лікування порівняно з традиційними методами як у ранньому, так і у
віддаленому періодах спостережень.

Таким чином, ідентифікація типу шкірних покривів з наступним
застосуванням відповідного лікувального комплексу дозволяє істотно
підвищити ефективність лікування визначених форм косметологічних
порушень шкіри.

Результати досліджень впроваджено в роботу Донецького державного
медичного університету ім. М.Горького, Кримського державного медичного
університету ім.С.І.Георгієвського, обласних шкірно-венеричних
диспансерів м.Києва, м.Донецька, ЗАТ “Інститут краси” м.Києва.

Особистий внесок здобувача. Здійснено патентно-інформаційний пошук,
визначено мету і завдання дослідження, відпрацьовано модель та проведено
експериментальні дослідження. Виконано статистичну обробку результатів
дослідження, оформлення таблиць і графіків, сформульовано висновки й
опубліковано основні положення роботи.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на
Другому Національному конгресі дерматологів та косметологів (м.Донецьк,
2001); другому міжнародному конгресі по пластичній, реконструктивній і
естетичній хірургії (Москва, 2001); міжнародній конференції по
естетичній дерматології (Москва, 2001); четвертому конгресі по
пластичній, реконструктивній і естетичній хірургії і естетичній
дерматології, з міжнародною участю (м.Ярославль, 2003); науково-
практичній конференції з актуальних питань дерматовенерології та
косметології (м.Одеса, 2003); науково- практичній конференції з
міжнародною участю з питань фізіології регуляторних систем (м.Чернівці,
2003); Міжнародному конгресі „Мезотерапія- нові можливості в
косметології та естетиці” (Київ, 2003); науково- практичній конференції
„Захворювання та вікові особливості шкіри, їх генетична
детермінованість” (Київ, 2003); міжнародних конгресах з пластичної,
реконструктивної хірургії та онкології – четвертому (Москва, 2004),
пятому (Санкт-Петербург, 2002), шостому (Нососибырськ, 2003); третьому
міжнародному конгресі по косметології і естетичній медицині (Москва,
2004); четвертому міжнародному конгресі по косметології і естетичній
медицині (Москва, 2005); конференції „біофізичні стандарти та
інформаційні технології в медицині” (Одеса, 2005); восьмому міжнародному
конгресі по пластичній естетичній реконструктивній хірургії, онкології і
дерматології (Одеса, 2005), другій Всеукраїнській науково- практичній
конференції (Київ, 2006); шостому Національному конгресі по дерматології
і естетичній медицині (Донецьк, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 40 наукових робіт:
статей у фахових наукових виданнях- 23 (у моноавторстві- 12), 17 тез
доповідей конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Зміст роботи викладено на 325 сторінках
машинописного тексту і складається з вступу, 4 розділів, висновків,
списку використаних джерел. Дисертація ілюстрована 39 таблицями і 38
рисунками, з них 17 таблиць займають об’єм 24 сторінки. Бібліографічний
покажчик містить 293 джерел, з яких 122 наведені кирилицею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Основним предметом пропонованого
дослідження стали спостереження над 390 пацієнтками, серед яких 343 –
жінки різних вікових груп, що звернулися у відділення терапевтичної
косметології Українського інституту пластичної хірургії “Віртус” зі
скаргами на неблагополучний стан шкіри. Як групу порівняння (контролю)
обстежували 47 жінок різних вікових груп, що не скаржилися на стан
шкіри. У пацієнток проводили комплексні клініко-лабораторні дослідження,
що містили визначення показників гінекологічної і супутньої
захворюваності, посіви мікрофлори зі статевих шляхів, оцінку
психо-емоційного стану.

Оцінка функціонального стану шкіри. Вимір електропровідності (ЕП)
проводили за стандартною методикою [Вашев Е.А., Забирник Г.В., 1995;
Marumatsu ] з використанням приладу Елітеріс -ЕД [Неборський А.Т.,
Белканія Г.С., 1985] з вихідними параметрами вимірів у 4.5 У, 200 мкА.
Результати виражали в мкА/см2 [Неборський А.Т., Белканія Г.С., 1985].
Сальність шкіри визначали за методом Downing (1982) з використанням
абсорбенту. Слід зазначити, що визначення секреції сальних залоз даним
методом меншою мірою залежить від менструального циклу [Cunliffe W.J.,
1989]. В окремих випадках сальність шкіри також визначали за Фржтеком.
Гідратація шкіри оцінювалася за допомогою апарата S-27 (Кельн,
Німеччина). Результати виражалися в умовних одиницях (УО). За зовнішніми
ознаками та суб’єктивними відчуттями стан шкіри оцінювали приймаючи до
уваги колір шкіри, дряблість, пористість, динаміку та наявність
телеангіектазій, десквамацію епітелію, наявність вугрів, наявність та
тиеп зморшкуватості (мімічні, статичні, гравітаційні), підвищену та
понижену гідратацію шкіри, а також підвищену та знижену її чутливість до
механічних подразників.

Біохімічні методи досліджень. Аналіз вмісту амінокислот здійснювали у
венозній крові атомно-абсорбційним методом, для чого використовувалися
депротеїнізовані за допомогою 7,5% сульфосаліцилової кислоти зразки
плазми крові.

Вміст загального холестерину проводили за методом Ілька, холестерин
ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) – за методом Абеля після
гепаринів-марганцевої преципітації й осадження сироватки апопротеїн-
бета- вмістких ліпопротеїдів, тригліцеридів і загальних ліпідів – за
домогою діагностичних наборів фірми “Лахема” (Чехія), а також проводили
електрофоретичий поділ ліпопротеїдів у гелі агарози [Осипов С.Г.і
співавт., 1988].

Рівень гормонів визначали в жінок на 5-6-й день менструального циклу,
використовуючи твердофазний імуноферментний метод (ELISA), реагенти
фірми “Biotrak”, США

Біохімічні дослідження, проаналізовані в роботі, проведені до початку
лікування та на 7-у добу з моменту його початку. Для вивчення рівня
білірубіну – вільного, загального, активності аспартат- і
амінотрансфераз (відповідно АсАТ і АлАТ) застосовували традиційні
методики [Сталєва І.Д., Гарішвілі Т.Г., 1977].

Імунологічна реактивність. Вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК)
визначали за методом [Digeon M., Caser M., Riza J., 1977]. Функціональну
активність нейтрофілів оцінювали за кількістю клітин, здатних
відновлювати нітросиній тетразолій, визначали фагоцитарне число (ФЧ) і
фагоцитарний індекс (ФІ) [Park B.et al., 1988]. Функцію лімфоцитів
визначали за проліферативною відповіддю in vitro на фітогемаглютинін
(ФГА) у реакції бласттрансформації (РБТЛ) [Стефані Д.Ф., Вельтищев Ю.Е.,
1996]. Фенотипування лімфоцитів здійснювали за допомогою приладу
“FACScalibr” (Becton Dickinson, США) з використанням моноклональних
антитіл фірми “Bioprobe BW” (Голландія) згідно з інструкцією
виготовлювача. Рівень фактора некрозу пухлина-альфа (ФНП-() і
інтерлейкіну-1-бета (ІЛ-1-() визначали за допомогою твердофазного
імуноферментного методу з застосуванням специфічних антитіл (“Biotrak”
система, “Amersham Pharmacia Biotech”, США). Точність виміру становила
4,0 пг/мл.

Стан тіол- дисульфідної системи вивчався за показниками вмісту
загальних, білкових, небілкових сульфгідрильних (SH) і дисульфідних (SS)
груп, а також коефіцієнта SH/SS. Дослідження проводилися методом
амперометричного титрування [Соколовський В.В., 1996]. Рівень
аскорбінової кислоти, а також її окисних форм визначали за методом
Соколовського В.В. і співат., (1974).

Біохімічні дослідження біоптатів шкіри. Екстракцію ліпідів здійснювали
за методом Фолча. Для поділу ліпідних фракцій використовували метод
мікротонкошарової хроматографії на силікагелі [Осипов С.Г.і співавт.,
1988]. Кількість загальних ліпідів (ЗЛ) і окремих фракцій визначали
згідно методик [Breulle D.et al., 1993]. Розраховували кількість ЗЛ,
абсолютний вміст основних ліпідних фракцій: фосфоліпідів, дигліцеридів,
неестерифікованого холестерину, вільних жирних кислот (ВЖК),
тригліцеридів й ефірів холестерину (ЕХ). Рівень уронових кислот,
гексозамінів, оксипроліну (у мг/м сухої тканини), активність
?-галактозидази і ?-глюкуронідази визначали за Абрамовим Ю.В.і співавт.,
(1999).

Інтенсивність синтезу кoлагену nрoвoдили за методом, основаним на
включенні радіоактивного проліну [Russell J.E.et al., 1985].
Радіоактивні розпади [3H]-кoлагену в обох фракціях реєстрували за
допомогою лічильника “Ruck- beta” (США) і виражали в одиницях
дезінтеграцї за хвилину (dpm) на мг ДНК.

Гістологічні дослідження біоптатів. На санному мікротомі одержували
гістологічні зрізи товщиною 7 мкм, що забарвлювали гематоксилін-еозином,
аресеном за Уно-Тенсером, а також за Ван-Гізоном. Забарвлені препарати
вивчали у світловому мікроскопі. Для оцінки стану мікроциркуляторного
русла (МЦР) застосовували методику імпрегнації сріблом. Матеріал, який
одержували при заборі біопсій, використовували також для гістохімічного
визначення активності NO-синтази [S.R.Vinsent, H.Kimura, 1992]. Стан
місцевого імунітету оцінювали за структурно- функціональними
характеристиками тканинних макрофагів.

Залежно від ідентифікованого типу шкіри в лікувальному комплексі
застосовували індивідуальну патогенетично обґрунтовану корекцію. Так,
при гіпоестрогенемічній формі ІДЗ застосовували суміш амінокислот
(“Інфезол-40”), збагачену триптофаном, аргініном, лейцином, а також
глутаміном і проліном, курсове введення естрогенів. При судинній формі
ІДЗ амінокислотну суміш збагачували триптофаном, валіном, глутаміном і
проліном. Крім того, призначали гепатопротектори, препарати селен..При
гіперпластичній формі ІДЗ в лікувальний комплекс уводили глутамат і
пролІн, гепатопротектори, місцево застосовували літичні мазі з
додаванням аміноксилот, у разі необхідності призначали інтенсивну
гепатопротекторну терапію. При атопічній формі ІДЗ використовували
гіпосенсебілізацію, в амінокислотну суміш вводили аргинін, лейцин,
глутамін і пролін. В усіх випадках залежно від рівня прозапальних
цитокінів застосовували їхній блокатор пентоксифілін, а також
індивідуально коригували ліпідний обмін, метаболізм сполучної тканини,
гормональний фон.

Статистична обробка результатів досліджень проводилася з використанням
традиційних методів, що застосовувалися в медико- біологічних
дослідженнях.

Гістологічні особливості різних типів шкіри. Гістологічні і гістохімічні
дослідження біоптатів шкіри жінок різного віку дозволили виділити чотири
основних типи інволюційно-дистрофічних змін шкіри – гіпоестрогенемічний
(ГЕШ), гіперпластичний (ГПШ), атопічний (АШ) і судинний (СШ). Для ГЕШ
були характерні витончення епідермісу, згладжування сосочкового шару,
витончення колагенових пучків дерми, зменшення активності синтази NO у
судинній стінці, зниження макрофагальної активності (за показниками
лужної і кислої фосфатаз у тканинних макрофагах). ІДЗ ГПШ типу
характеризувалися значною товщиною епідермісу, присутністю в дермі
грубих колагенових пучків, у зоні розташування яких були відсутні зрілі
фібробласти і виражена мононуклеарна інфільтрація, збереженням у станку
судин активності NO- синтази. Особливістю ІДЗ СШІ типу була наявність
дистрофічних змін та набряку тканин, невеликих скупчень лімфоїдних
елементів у сосочковому і сітчастому шарах дерми , одиничних однорідних
еозинофільних включень. Еластичні волокна здебільшого довгі, потовщені і
безладно розподілені. Судини тонкостінні, помірного кровонаповнення,
навколо них – лімфоїдні інфільтрати. Зустрічалися судини з розширеними
периваскулярними просторами. При цьому активність NO синтази у стінках
судин у більшості випадків була збережена. Заслуговує на увагу
близькість гістологічних порушень даного типу до змін, характерних для
АШ. Відмінності АШ типу ІДЗ полягали в більш вираженій наявності
мононуклеарної інфільтрації з гістохімічними ознаками їх функціональної
активації, а також характерної морфології сальних залоз та їх вивідних
проток, що свідчать про їх значну функціональну активність. Активність
NO синтази у стінці судин помірно знижена в більшості спостережень.

Рівень вільних амінокислот крові при різних класифікаціях косметичних
дефектів шкіри. Група пацієнток з мімічними зморшками найбільшою
кількістю була представлена жінками з АШ (10 з 20), і тільки в однієї
пацієнтки відзначався ГЕШ. При цьому число обстежених зі СШ було вдвічі
меншим за кількість пацієнток із ГПШ.

У групі жінок зі статичними зморшками також найбільшою виявилися
представленість пацієнток з АШ і СШ (відповідно 10 і 6 з 25). При цьому,
однак, ГЕШ реєструвався в 5 обстежених, а ГПШ – у 4. У групі жінок із
гравітаційними зморшками найбільшою була кількість пацієнток з ГЕШ (10 з
32), а також із ГПШ (8 чоловік). Водночас, обстежені зі СШ і АШ
становили менше половини загального числа жінок.

Реєструвалося зниження рівня вільного аргініну в крові в пацієнток з ГЕШ
(на 19,5%) і з АШ (на 15,7%) (P0,05). У пацієнток з АШ гідратація шкіри щік у 2,1 рази перевищувала
аналогічну в контролі (P0,05), тоді коли в АШ і СШ – збільшеним на 8,8%
(P>0,05) і 3,8% (P>0,05). При 60-хвилинній інкубації зазначені
відмінності ставали більш чітко вираженими.

Відносний вміст знову синтезованого колагену в групі пацієнток з ГЕШ
зменшувався на 42,6% порівняно з аналогічним у групі контролю (P0,05). При цьому в групах обстежених з ГЕШ і ГПШ
кількість синтезованого колагену реєструвалася меншою за відповідні
показники у групах з АШ і СШ (P0,05), у той час як у біоптатах СШ
спостерігалося зменшення вмісту оксипроліну (на 14,3%, P0,05) і в 1,87 рази (P0,05).
При цьому пористість шкіри в обстежених з ГПШ була меншою в групі з
розробленим лікуванням порівняно з групою жінок, які лікувалися
традиційно, на 20,0% (P * ¦ ? ? ? h h h h h h h h h h h h h h h h >

Z

\

^

`

`

b

d

f

?

®

??Ae¤

¦

?

?

?

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

”°!&¤ h h h h h h h N в умовах застосування розробленого лікувального комплексу показало, що на другу добу з моменту операції в пацієнток були відсутні розбіжності відносно показника електропровідності, що виявився на 12,5% вищим, ніж у групі контролю (P>0,05). У цей період сальність і гідратація шкіри
були вищими за аналогічні в контролі на 36,4% і 58,2% (P0,05). Варто підкреслити, що електропровідність тканин на
другу добу з моменту початку традиційного лікування виявилася вищою, ніж
у практично здорових в 1,59 рази (P0,05),
у той час як сальність і гідратація шкіри виявилися вищими, ніж у
контролі відповідно на 26,8% і 40,1% (P0,05) , тоді коли показник гідратації
шкіри в 1,45 рази був вищим, ніж у групі контролю. В умовах застосування
традиційного лікування у групі пацієнток зі СШ показник
електропровідності виявився більшим, ніж у групі контролю в 1,89 рази,
сальності – у 1,59 і гідратації – у 2,71 рази (P0,05), а активність
АсАт і АлАт – на 5,0 і 9,0% (P>0,05).

У період до початку лікувальних заходів відзначалося зменшення часу
згортання крові (на 32,4 %) (P0,05). При цьому активність антитромбіну III була на 18,2% нижчою за
аналогічну у групі з традиційним лікуванням (P Анотація Цепколенко В.О. Клініко- патогенетичне обґрунтування диференційованого підходу до корекції інволційно- дистрофічних змін шкіри.- Рукопис. Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук із спеціальності 14.01.20- шкірні та венеричні хвороби- Інститут дерматології та венерології АМН України, Харків, 2006 р. У 343 жінок, які отримували лікування в Українському інституті пластичної хірургії “Віртус” з приводу незадовільного стану шкіри, проведені комплексні клініко- лабораторні обстеження. Групу контролю склали 47 жінок аналогічного віку з практично здоровою шкірою. На основі гістологічних, гістохімічних особливостей біоптатів шкіри, метаболічних, біохімічних, імунологічних і функціональних показників з боку шкіри і крові жінок виділені чотири морфо-функціональні типи інволюційно- дистрофічних змін (ІДЗ) шкіряних покривів: гіпоеэстрогенемічний, гіперпластичний, судинний та атопічний типи. Індивідуалізовані лікувальні комплекси, з урахуванням патогенетичних особливостей кожного із виділених типів ІДЗ шкіри показали більш високу ефективність в ранньому та віддаленому (6-9 місяців з моменту пластичної операції) періодах лікування у порівнянні до традиційних методів лікування. Ключові слова: інволюційно- дистрофічні зміни шкіри, діагностика та лікування, індивідуальні лікарські комплекси. Summary Tsepkolenko V.A. Clinical and pathogenetical basis for the differential approach to correction of involutionar and dystrophy skin deteriorations. - Manuscript. Thesis for a doctor’s degree in medicine on speciality 14.01.20- skin and venerical diseases- Institute of Dermatology and Venerology of AMS of Ukraine, Charkov, , 2006. In 343 women, which were treated at Ukrainian Institute of Plastic Surgery “Virtus” and who complained on unsatisfactory state of skin, the complex clinical and laboratory diagnostic procedures were performed. Control group (47 women) was composed with women of analogous age with practically normal skin. Being based on histological, biochemical, hystochemical peculiarities of skin samples as well as on the basis of metabolic, biochemical, immunological and functional indices of skin state, four main morpho- functional types of skin were identified, namely- hypoestyrogenemic, hyperplastic, vascular and atopic ones. Individual complexes of treatment, which were based on established pathogenetical peculiarities of different types of IDD skin revealed more pronounced efficacy during both early and postponed (6-9 months from the moment of plastic surgery intervention) periods of worked out methods in comparison with traditional one. Key words: involutionar-dystrophyc skin deteriorations, diagnostics and treatment, individual treatment complexes. PAGE 34 PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020