.

Морфологічні особливості строми основних гістологічних форм раку шлунка на різних етапах їх прогресії (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
132 2620
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

Кондратюк Роман Борисович

УДК 616.33-006.04-018.2-091.8

Морфологічні особливості строми основних гістологічних форм раку шлунка
на різних етапах їх прогресії

14.03.02 – патологічна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі патологічної анатомії Донецького державного
медичного університету ім. М.Горького МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Василенко Інна Василівна, Донецький
державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, завідувач
кафедри патологічної анатомії.

Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор Садчиков Віктор Дмитрович, Харківська
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри
патологічної анатомії;

– доктор медичних наук, професор Загорулько Олександр Кімович, Кримський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
патологічної анатомії.

Провідна установа: Харківський державний медичний університет

МОЗ України, кафедра патологічної анатомії.

Захист дисертації відбудеться “13” червня 2007 р. о 13.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.02 при Кримському
державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвского МОЗ України
(95006, м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006,
Україна, АР Крим, м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий “11” травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради
Г.О. Мороз

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Захворюваність на злоякісні новоутворення і
смертність від них ростуть, результати лікування не задовольняють
клінічних онкологів. Що стосується раку шлунка, він посідає друге місце
в структурі онкологічної смертності (10,4%), поступаючись лише раку
легень (Л.М. Кравець, В.Т. Івашкін, І.А. Казанцева та ін., 2003, P.M.
Parkіn, 2001). У той же час прогресія пухлин (із такими її проявами як
інвазія й метастазування) не вичерпується особливостями тільки пухлинних
клітин, але в значній мірі може пояснюватися з позицій взаємодії її
паренхіми й строми (L. Sun, 2004, T. Kubota, H. Fujіwara et al., 2004,
H. Kataoka, H. Tanaka et al., 2003). У літературі останніх років широко
обговорюються питання впливу строми на різні особливості паренхіми за
допомогою розчинних факторів, цитокінів, факторів росту, ферментів,
прямого контакту. Також безсумнівна роль продуктів синтезу стромальних
клітин у визначенні біологічної поведінки пухлини (B. Davіdson, R.
Reіch, et al., 2002, H. Kataoka, H. Tanaka, K. Nagaіke et al., 2003,
A.P. Sobral, S.V. Loducca, F.D. Nunes, et al., 2004, R. Aіhara, E.
Mochіkі, Y. Kamіyama, et al., 2006). Значно менше освітлений зворотний
вплив; відомо, що пухлинні клітини здатні продукувати фактори росту
фібробластів (кислий – aFGF і основний – bFGF) (L. Dіrіx, P. Vermeulen,
G. Hubens et al., 1996, S. La Rosa, A.M. Chіaravallі, C. Capella et al.,
1997), судинний ендотеліальний фактор росту (VEGF) (Y. Yonemura, S.
Fushіda et al., 2001). Зазначено також вплив кількості строми на шляхи
метастазування пухлини (T. Іmada, Y. Rіno, 1999). Однак немає прямих
вказівок на те, які ж особливості паренхіми можуть впливати на
строматогенез у пухлині, а кількість строми й окремі її характеристики
(особливості екстрацелюлярного матриксу, клітинний склад, а також
клітинна інфільтрація) – на інвазивний потенціал. Вивчення таких
залежностей становить теоретичний інтерес, виявляючи закономірності
десмопластичної реакції в пухлинах, і має велике практичне значення,
тому що основні методи морфологічного дослідження, у т.ч. рутинні,
дозволять дослідникові визначити ті характеристики строми, які можуть
впливати на вибір схем післяопераційної терапії. Знання особливості
прямих і зворотних впливів паренхіми й строми надасть можливість
прогнозувати біологічну поведінку пухлини без застосування дорогих і
часом недоступних методів, й вибирати метод її лікування. Тому вивчення
паренхіматозно-стромальних взаємовідносин залишається вкрай доцільним.
Усе це в цілому визначає актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького
державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України і є
фрагментом науково-дослідної роботи кафедри патологічної анатомії на
тему: “Морфологічні особливості основних гістологічних форм раку шлунка
на різних етапах їх виникнення й прогресії”, № державної реєстрації
0103U007878, шифр – УН 04.01.20.

Мета дослідження – виявити закономірності паренхіматозно-стромальних
взаємовідносин в основних гістологічних типах раку шлунка на різних
етапах прогресії й визначити їх діагностичне й прогностичне значення.

Задачі дослідження:

1. Вивчити кількість і структурні особливості строми раку шлунка
кишкового, дифузного та змішаного типів.

2. Охарактеризувати морфогенез строми раку шлунка різних типів у зв’язку
з пухлинною прогресією.

3. Виявити вплив ступеня виразності клітинного й тканинного атипізму на
стромоутворення і характер строми в раку шлунка.

4. Виявити вплив функціональних особливостей пухлинних клітин, зокрема
кількості, локалізації й складу муцину, а також ендокринного
диференціювання пухлинних клітин на стромоутворення в раку шлунка.

5. Виявити вплив вивчених особливостей строми основних гістологічних
типів раку шлунка на здатність пухлини до інвазії стінки шлунка і судин.

6. Оцінити значення виявлених залежностей для морфологічної діагностики,
прогнозу раку шлунка.

Об’єкт дослідження – паренхіматозно-стромальні взаємовідносини в раку
шлунка.

Предмет дослідження – структурні особливості строми різних гістологічних
типів раку шлунка.

Методи дослідження – макроскопічне – для визначення форми й локалізації
пухлини; гістотопографічне – для з’ясування змін морфології по мірі
інвазії пухлини; гістологічні – для оцінки клітинного, тканинного
атипізму, особливостей морфології строми; імпрегнаційні – для виявлення
пухлинних клітин з ендокринним диференціюванням; гістохімічні – для
виявлення функціонального диференціювання пухлинних клітин;
імуногістохімічні – для розшифрування складу клітинного інфільтрату
строми, визначення напрямку диференціювання клітин паренхіми;
морфометричні – для підрахунку довжини функціонально активного судинного
русла; статистична обробка отриманих результатів – для визначення
вірогідності розходжень і ступеня виразності кореляцій.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено достовірні
відмінності кишкового й дифузного типів раку шлунка за кількістю,
характером строми, ступенем її клітинної інфільтрації. Виявлено вплив
ступеня тканинного й клітинного атипізму пухлини на кількість строми й
клітинну інфільтрацію її. Визначено залежність інтенсивності
стромоутворення від функціонального диференціювання злоякісного
епітелію, а саме здатності пухлинних клітин синтезувати муцини різного
складу з виходом їх в навколишню строму, та ендокринно-клітинного
диференціювання. Вперше встановлено, що інвазивність клітин раку шлунка
залежить від кількості строми в пухлині, а в раку кишкового типу – і від
її характеру.

Практичне значення результатів дослідження. Встановлені залежності
кількості й окремих характеристик строми від ряду гістологічних і
гістохімічних особливостей паренхіми раку шлунка підвищують
інформативність дослідження біопсійного та операційного матеріалу.

Виявлена залежність інвазивних властивостей пухлини від вивчених
особливостей її строми допомагає в кожному конкретному випадку визначити
біологічну поведінку пухлини, що є необхідним для оцінки прогнозу
пухлини, вибору ступеня агресивності терапії.

Результати роботи впроваджені в практику патологоанатомічних відділень
Донецького обласного клінічного територіального медичного об’єднання,
Донецького обласного протипухлинного центру, Інституту невідкладної й
відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України, Інституту загальної й
невідкладної хірургії АМН України. Результати дослідження
використовуються при читанні курсу лекцій і проведенні практичних занять
на кафедрах патологічної анатомії, онкології, онкології, променевих
методів діагностики і лікування ФПО Донецького державного медичного
університету ім. М.Горького, у науково-дослідній роботі відділу
патоморфології Центральної науково-дослідної лабораторії ДонДМУ.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно обґрунтована
актуальність проведених досліджень, їх мета, задачі, проаналізовані дані
наукової літератури. Автором самостійно був проведений
патентно-інформаційний пошук, зібраний і систематизований операційний і
секційний матеріал, виконані морфологічні та морфометричні дослідження,
був проведений аналіз, статистична обробка й інтерпретація отриманих
результатів, сформульовані висновки і практичні рекомендації. Самостійно
написані всі розділи дисертаційної роботи, автореферат, підготовлені
наукові матеріали до публікацій. Автором не були використані наукові
результати й ідеї, які належать співавторам опублікованих робіт.

Апробація роботи. Результати дослідження були представлені й обговорені
на міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених
“Актуальні проблеми клінічної і теоретичної медицини” (Дніпропетровськ,
2001), IV Республіканській науково-практичній конференції молодих
онкологів України “Сучасні проблеми експериментальної та клінічної
онкології” (Київ, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції
студентів і молодих учених “Актуальні проблеми клінічної,
експериментальної, профілактичної медицини та стоматології” (Донецьк,
2003), на засіданні Донецької обласної Асоціації патологів України
(Донецьк, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні
проблеми морфології” (Полтава, 2006), науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Морфологічний стан тканин і органів у нормі та при
моделюванні патологічних процесів” (Тернопіль, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, з них 5
наукових статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України (із них 3 –
одноосібні).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 183 сторінках
тексту, складається із вступу, 6 розділів (у тому числі огляду
літератури, матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних
досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження), висновків,
практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури, що
містить 255 найменувань (35 кирилицею й 220 латиницею). Робота
ілюстрована 35 таблицями й 55 рисунками (що займають 22 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Вивчено 250 випадків раку шлунка на
операційному й секційному матеріалі, з них 87 (34,8%) випадків кишкового
типу раку, 122 (48,8%) дифузного і 41 (16,4%) випадок змішаного або
некласифікованого типу.

У дифузному й змішаному типах раку значно частіше зустрічаються випадки
з інвазією судин та метастазами (44,3% і 43,9% відповідно), ніж у
кишковому типі раку (25,3%). За наявністю пухлинних емболів у судинах ми
судили про інвазивний потенціал пухлини, ґрунтуючись на роботі T. Mіta,
T. Shіmoda (2001), відповідно якій інвазія пухлиною лімфатичних судин
при раку шлунка була найзначущою детермінантою (OR 8,68) для метастазів
у лімфатичні вузли, які різко погіршують прогноз.

Уражені раком шлунки описувалися макроскопічно, надалі проводили
гістотопографічне дослідження пухлини. Для цього вирізалися й
нумерувалися шматочки пухлини, які фіксували в 10% і 4% розчинах
формаліну, рідинах Карнуа й Севки, нефіксовані шматочки швидко
заморожувалися для виготовлення кріостатних зрізів.

Із фіксованого матеріалу виготовляли парафінові блоки. Зрізи
забарвлювалися гематоксиліном та еозином. Для виявлення колагенових
волокон використовували забарвлення пікрофуксином за ван Гізоном. Для
визначення кількості мітозів виявляли нуклеїнові кислоти при
використовуванні забарвлення галлоціаніном і хромовими галунами,
кількість мітозів підраховувалася як середнє число мітотичних фігур у
полі зору при великому збільшенні (х400) з 10 послідовно взятих полів
зору.

У кріостатних зрізах методом азосполучення виявлялася активність
неспецифічної естерази, кислої й лужної фосфатаз, активність пероксидази
в лейкоцитах виявлялася діамінобензидином. Активність кислої фосфатази
виявляється в макрофагах строми, неспецифічна естераза характерна для
апудоцитів, а також для кишкового епітелію, макрофагів строми.
Визначення активності лужної фосфатази необхідне для ідентифікації
ендотелію функціонально активного судинного русла із проведенням
морфометричної оцінки його за методом Г.Г. Автанділова з використанням
окулярної сітки. Довжина функціонально активного судинного русла нижче
40 мм/мм3 розцінювалася як мала, від 40 до 100 мм/мм3 – як помірна й
понад 100 мм/мм3 – велика.

Для оцінки характеру слизу були використані гістохімічні методи:
PAS-реакція, що дозволяє виявляти нейтральні полісахариди; для виявлення
несульфатованих глікозаміногліканів (ГАГ) застосовувалося забарвлення
альциановим синім при рН 2,5; для виявлення сульфатованих ГАГ
застосовувалося забарвлення альциановим синім при рН 1,0.

Кожний з показників (кількість строми, ступінь клітинної інфільтрації
її, інтенсивність слизоутворення пухлинними клітинами) оцінювався
напівкількісно як слабкий, помірній і високий за візуально-аналоговою
шкалою. Про велику кількість строми говорили тоді, коли її кількість
переважала над паренхімою, у випадку переваги пухлинних клітин над
сполучною тканиною, кількість строми була розцінена як мала. Нарешті,
при приблизно однаковій кількості двох компонентів пухлини розвиток
строми визначався як помірний.

Для виявлення ендокринного диференціювання використовувалися методи
імпрегнації сріблом за Гримеліусом й Масоном, забарвлення за Севки, що
виявляє біогенні аміни. В обмеженому числі випадків (10) було проведено
імуногістохімічне дослідження з моноклональними антитілами до
нейронспецифічної енолази (NSE), гастріну, а також застосовувалися інші
моноклональні антитіла: до панцитокератіну, віментіну, десміну,
альфа-гладком’язового актину для оцінки особливостей паренхіми й строми,
для оцінки виразності й складу клітинного інфільтрату строми антитіла до
CD45 (загальний лейкоцитарний антиген), CD45RО (Т-лейкоцити, частина
макрофагів), CD20 (В-лімфоцити).

В основу класифікації ступеня виразності ендокринно-клітинного
диференціювання (ЕКД) були покладені критерії E. Tahara. Виділені
ендокринно-клітинні раки (ЕКР), коли від 50% до 100% пухлинних клітин
містили ендокринні гранули й ці клітини були рівномірно розподілені в
пухлині. Вони у свою чергу розподілялися на високо-, помірно- і
низькодиференційовані ЕКР залежно від кількості ендокринних гранул у
цитоплазмі пухлинних клітин. До високодиференційованого ЕКР ми відносили
пухлини, в яких кількість пухлинних клітин з ЕКД становлять понад 80% і
кількість ендокринних гранул у них наближається до їхнього вмісту в
ендокринних клітинах нормальної слизової оболонки.
Помірнодиференційований ЕКР характеризується меншим числом клітин з ЕКД
(50-80%) і помірним числом гранул у них. Низькодиференційований ЕКР
містить понад 50% клітин з ЕКД і малою кількістю гранул у них. Крім ЕКР
виділена група пухлин з невеликим числом клітин з ЕКД від половини до
поодиноких, але розподілених рівномірно у всій пухлині, а також групи з
вогнищевим ЕКД і без ЕКД.

Гістологічні препарати були вивчені під світлооптичним мікроскопом
Olympus ВХ-40, мікрофотографування виконане за допомогою цифрової
фотокамери Olympus U-TV1X з програмним забезпеченням Olympus DP-Soft.

Статистичну обробку цифрових даних проводили у середовищі ліцензійної
копії пакету MedStat із застосуванням базових методів математичної
статистики. Статистичний аналіз показників, отриманих у результаті
обробки стабілограм, показав, що їхній розподіл відрізняється від
нормального (на рівні р†AEoeO th : j ^`†?Oe O th ??? ????? ????? ??????$?? ??? ??? ????? ??? ????ься кількістю строми. Був проведений пошук факторів, що впливають на інтенсивність імунно-клітинної інфільтрації строми пухлини, для чого її зіставили з виразністю клітинного атипізму злоякісного епітелію. Виявлено чітку залежність двох параметрів. Так, відсутність найатиповіших клітин обумовила переважно слабку клітинну інфільтрацію (74% випадків), виражений інфільтрат у цій групі зустрічався тільки в 2% випадків. Наявність у пухлині поряд з найменш атиповими клітинами клітин з помірним і високим атипізмом веде до переважання помірної інфільтрації (40,8%). Нарешті, у випадках, де паренхіма пухлини складалася тільки з помірно атипових клітин і клітин з вираженим атипізмом, переважала висока інфільтрація (51,9% випадків). При статистичному аналізі виявлена позитивна кореляція (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена Ro=0,520, р0,05). Однак у раку шлунка
кишкового типу наявність молодих фібробластів відіграє критичну роль у
процесах інвазії: частота її більше ніж в 2 рази вища у випадках з
ідентифікованими молодими фібробластами (34% проти 15%). Для цього типу
раку шлунка розходження статистично достовірні (W-критерій Вілкоксона й
хі-квадрат р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020