.

Протизапальна активність водного екстракту з кори осики (атореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
133 3206
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ

Деркач Наталія Володимирівна

УДК:615.276:577.15/17

Протизапальна активність водного екстракту з кори осики

14.03.05 – фармакологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фізіології Національного фармацевтичного
університету МОЗ України, м. Харків.

Науковий керівник: доктор медичних наук, доцент

Волковой Валерій Аркадійович,

Національний фармацевтичний університет МОЗ України, доцент кафедри
фізіології, м. Харків

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Мохорт Микола Антонович,

Інститут фармакології та токсикології АМН України, завідувач відділу
фармакології серцево-судинних засобів (м.Київ)

доктор медичних наук, професор

Звягінцева Тетяна Володимирівна,

Харківський державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедрою фармакології з медичною рецептурою

Провідна установа: Одеський державний медичний університет МОЗ України
(м. Одеса)

Захист відбудеться 15.02.2006р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої
вченої ради Д 26.550.01 при Інституті фармакології та токсикології АМН
України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фармакології та
токсикології АМН України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена
Потьє,14.

Автореферат розісланий 12.01.2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Д 26.550.01, кандидат біологічних наук І.В.Данова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними ВООЗ, близько 300 млн. людей на Землі
постійно використовують протизапальні засоби, що виводить їх на друге
місце у світі за використанням у практичній медицині (Л.Давтян, 2005).
Дана фармакологічна група містить стероїдні, нестероїдні та інші класи
сполук (М.Д.Машковский, 2000). Однак побічні дії і ускладнення,
характерні для цих препаратів, значно знижують їх лікувальні властивості
та обмежують можливість їх застосування (Г.В.Дзяк, А.П.Викторов,
Е.И.Гришина, 1999; А.А.Шептун, 2001; И.А.Зупанец, 2005). Тривале
вживання нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) призводить до
розвитку специфічних побічних явищ – ускладнень з боку
шлунково-кишкового тракту (до 65%), центральної нервової системи,
органів кровотворення та інші (І.С.Чекман, 2001; С.В.Насонова, 2002). Це
повною мірою стосується і нового покоління селективних інгібіторів
циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), більшість з яких препарати великої вартості
(D.E.Grswold, J.L.Adams, 1996; H.Maia, Estudante at all. 1998;
В.А.Насонова, 2002; О.П.Вікторов, О.В.Кашуба, 2005).

Внаслідок цього зростає зацікавлення дослідників до рослинних засобів,
які здавна застосовувались у народній медицині. Крім того їх перевагою є
– мала токсичність, можливість тривалого використання без суттєвих
побічних явищ, ефективність, відносна доступність, а в деяких випадках,
перевага перед синтетичними ліками (А.М.Гродзинский, 1998;
Т.А.Виноградова, Б.Н.Гажев и др., 2001). У зв’язку з цим пошук та
створення нових лікарських засобів рослинного походження з
протизапальною дією – актуальна проблема фармакології (И.В.Михайлов,
2003). Можливість комплексного використання рослин та наявність
достатньої сировинної бази пояснює інтерес до вивчення неофіцінальних
рослин (А.В.Горбачова, С.Г.Аксиненко, Ю.В.Нестерова, 2002; В.Н.Ковалев,
2005), в тому числі осики звичайної (тополя тремтяча) – Popula tremula.
У народній медицині осику використовують для лікування запальних
захворювань суглобів: при поліартриті, подагрі, а також при ревматизмі,
запаленнях нирок, сечового міхура, простати; як жарознижувальний та
потогінний засіб (А.М.Гродзінський, 1992; В.Н.Кортиков, А.В.Кортиков,
1997; Т.А.Виноградова, Б.Н.Гажев и др., 2001).

Кора, листя та бруньки осики містять флавоноїди, глікозиди (саліцин,
саліцилпопулозид, популін), ефірну олію, органічні кислоти, оксикоричні
кислоти, каротин, вітаміни, дубільні, гіркі та інші біологічно активні
речовини. (В.Н.Кортиков, А.В.Кортиков, 2004; Н.В.Бородина, В.Н.Ковалев,
2004). Такий склад може обумовити широкий спектр фармакологічної
активності, в тому числі і протизапальну дію. Досі в цьому відношенні
осика звичайна не вивчалась. В клінічну практику препарати з осики ще не
впроваджені.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано
відповідно до планів НДР Національного фармацевтичного університету
’’Фармакологічні дослідження біологічно активних речовин та лікувальних
засобів синтетичного та біологічного походження, їх застосування в
медичній практиці’’

(№ державної реєстрації 0103U000478).

Мета та завдання дослідження. Мета роботи – експериментальне
обгрунтування доцільності застосування водного екстракту з кори осики в
якості протизапального засобу.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

Провести скринінгові дослідження протизапальних властивостей водного
екстракту з кори осики, спиртових екстрактів з листя осики та відібрати
найбільш активний з них.

Провести поглиблене дослідження антиексудативної, анальгетичної та
жарознижуючої властивостей екстракту з кори осики.

Визначити ефективну дозу і гостру токсичність водного екстракту з кори
осики.

Вивчити можливу загальнотоксичну дію водного екстракту з кори осики на
органи та системи тварин в умовах хронічного експерименту.

Встановити деякі сторони механізму протизапальної дії водного екстракту
з кори осики.

Об’єкт дослідження – білі миші, мурчаки, білі щури з модельною
патологією (ад’ювантний артрит, токсико-алергічний міокардит, асептичний
перитоніт).

Предмет дослідження – протизапальні властивості водного екстракту з кори
осики.

Методи дослідження. Використовувався комплексний методичний підхід із
залученням фармакологічних, токсикологічних, біохімічних, морфологічних,
статистичних методів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше
експериментально доведена наявність антиексудативної, анальгезуючої,
жарознижуючої дії водного екстракту з кори осики. Встановлено, що за
специфічною активністю водний екстракт з кори осики не поступається
препарату порівняння – вольтарену. Механізм протизапальної дії водного
екстракту з кори осики, ймовірно, обумовлений антиоксидантною,
мембраностабілізуючою, капілярозміцнюючою активностями.

Практична значимість одержаних результатів. Проведені дослідження
експериментально обгрунтовують доцільність використання водного
екстракту з кори осики для лікування запальних процесів.

Матеріали наукових досліджень впроваджені в навчальний процес кафедр
фармакології, фармакогнозії, хімії природних сполук НФаУ та кафедри
фармакології Харківського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно здійснено
патентно-інформаційний пошук, у тому числі з використанням пошукових
серверів Yandex, Rambler, а також медичної бази даних Medline мережі
Інтернет. Сумісно з керівником визначена мета та поставлені завдання.
Самостійно обрані методичні підходи дослідженнь, розроблені основні
положення та висновки; виконано експериментальну частину роботи і
зроблений огляд літератури, проведені статистична обробка отриманих
даних, узагальнення та аналіз експериментальних даних, оформлені таблиці
та рисунки.

Апробація роботи. Основні положення роботи доповідались на науковій
конференції молодих вчених НФАУ (Харків, 2002), науково-практичній
конференції “Фармація XXI століття” (Харків, 2002), IX Російському
Національному Конгресі “Человек и лекарство” (Москва, 2002), ІІІ
Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і соціальні проблеми
суспільства: медицина, фармація, біотехнологія” (Харків, 2003), ІV
Міжнародній науково – практичній конференції “Наука та освіта 2004”
(Дніпропетровськ, 2004), Всеукраїнській науково – практичній конференції
з міжнародною участю “Лекарства – человеку” (Харьков, 2004), на
міжвузівській науковій конференції молодих вчених та студентів „Наукові
основи створення лікарських засобів” (Харків, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 наукових робіт, з
них – 5 статей (3 у наукових фахових виданнях), 7 тез доповідей, 1
патент України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 139
сторінках друкованого тексту та складається із вступу, огляду
літератури, розділу “Матеріали та методи дослідження”, 4-х розділів
експериментальних досліджень, заключення, висновків, списку літератури,
який містить 226 джерел, з них 157 вітчизняних і 69 закордонних. Робота
ілюстрована 10 рисунками та 40 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні досліди виконані на
420 білих нелінійних статевозрілих мишах масою 18-25 г, 460 білих
нелінійних статевозрілих щурах масою 180-220 г, 30 мурчаках масою
350-550 г, 10 кролях породи шиншила масою 2,4-2,7 кг. Тварини вирощені у
розпліднику віварію ЦНДЛ НФаУ. Робота з тваринами проводилась згідно з
міжнародними вимогами про гуманне ставлення до тварин та з дотриманням
вимог директиви 86/609/ЕЕС з питань захисту тварин, а також
„Методическими рекомендациями по выведению лабораторных животных из
эксперимента” (Киев, 1986).

Матеріал дослідження – сухі екстракти (субстанції) з листя та кори
осики, які отримані на кафедрі фармакогнозіі НФаУ під керівництвом
професора В.М.Ковальова. Водний екстракт з кори осики отриманий шляхом
екстракції гарячою водою з подальшим упарюванням та усушкою.
Використання як екстрагента гарячої води при отриманні фенольного
комплексу з кори осики забезпечує найбільш повну екстракцію фенольного
комплексу в порівнянні з таким екстрагентом, як спирт. Фенольний
комплекс – водний екстракт з кори осики – порошок світло-коричньового
кольору зі специфічним запахом, гірко-кислий на смак, добре розчинний у
воді. Отримані екстракти містять флавоноїди, фенольні глікозиди, ефірні
масла, пектин, популін, саліцин, дубильні та інші речовини.

Первинну фармакологічну оцінку антиексудативної дії екстрактів з кори
та листя осики проводили на моделях гістамінового, карагенінового,
формалінового набряків лап у мишей та щурів (Л.В.Яковлева, И.А.Зупанец,
1987). Екстракти з кори і листя осики розчиняли у дистильованій воді та
вводили тваринам внутрішньошлунково за 1 годину до початку експерименту
у широкому діапазоні емперичних доз 15, 20, 25, 50 мг/кг маси тварин.
Препаратом порівняння було обрано вольтарен (диклофенак натрію) як
стандартний нестероїдний протизапальний засіб у його ефективній дозі 8
мг/кг (О.В.Стефанов, 2001).

Протизапальну дію водного екстракту з кори осики вивчали на моделі
експериментальної УФ-еритеми і оцінювали в балах (Ф.П.Тринус,
Н.А.Мохорт, 1974).

Анальгезуючу дію водного екстракту з кори осики вивчали на моделі
оцтовокислих корчів при внутрішньоочеревинному введенні 0,75% розчину
оцтової кислоти та на моделі електричного подразнення кінцівок щурів
(С.М.Дроговоз, І.А.Зупанець та ін., 2001).

Жарознижувальну активність вивчали на моделі “молочної” лихоманки у
щурів (Ф.П.Тринус и соавт., 1974).

Діуретичну активність вивчали за методом Е.Б.Берхина (1997).

Гостру токсичність досліджуваних речовин вивчали на мишах і щурах при
пероральному та внутрішньоочеревинному введенні за експрес-методом
Т.В.Пастушенко (1985). Клас токсичності визначали за загальноприйнятою
класифікацією (К.К.Сидоров, 1973), ефективну дозу розраховували за
методом Б.М.Штабського (1984). Можливу загальнотоксичну дію водного
екстракту з кори осики на органи і системи вивчали згідно з Методичними
рекомендаціями ДФК МОЗ України (2001). Вивчали вплив екстракту на:

– загальний стан тварин, який оцінювали за динамікою маси і температури
тіла тварин;

– функціональний стан центральної нервової системи – за методом
“відкритого поля” (Е.Н.Буркацкая, В.Ф.Бейер и др., 1980; Т.А.Гуськова,
2003);

– функціональний стан серцево-судинної системи – за показниками
електрокардіограми (ЕКГ) (И.А.Западнюк, В.И.Западнюк и др., 1983;
Т.А.Гуськова, 2003);

– склад периферійної крові, який визначали за кількістю еритроцитів,
лейкоцитів, гемоглобіну, швидкістю зсідання еритроцитів (ШЗЕ) та
лейкоцитарною формулою (В.В.Меньшиков, 1987);

– функціональний стан печінки – за кількістю загального білка,
фракційним складом білків, ферментів АлАТ, АсАТ (В.В.Меньшиков, 1987),
та антитоксичну функції – за методом М.С.Гижлярана (1976);

– функціональний стан нирок – за якісним визначенням білка в сечі,
визначенням рН, питомої ваги, яку вимірювали урометром; кількості азоту
сечовини сироватки крові, яку визначали уніфікованим
діацетиламоновокислим методом (В.Г.Колб, В.С.Камышников, 1982;
В.В.Меньшиков, 1987).

Ульцерогенну дію водного екстракту з кори осики на слизові оболонки
шлунково-кишкового тракту (ШКТ) вивчали візуально при макроскопічному
обстеженні та гістологічних дослідженнях. Після закінчення досліджень
тварин виводили з експерименту, тканини органів фіксували у 10%
нейтральному розчині формалину, робили зрізи, які фарбували
гематоксилин-еозином Ерлиха та вибірково за Ван-Гізом (О.В.Волкова,
Ю.К.Елецкий, 1982).

Поглиблене вивчення протизапальної активності водного екстракту з кори
осики проводили на модельній патології, максимально наближеної до
людської: ізадринового міокардиту у щурів (В.К.Кухта, Э.И.Олецкий и др.,
1980; К.М.Резников и др., 1985), ад’ювантного артриту у щурів
(Т.Н.Коньева, 1980), асептичного перитоніту у щурів (И.А.Ерохин и др.,
1989).

Для встановлення можливих механізмів дії водного екстракту з кори осики
вивчали вплив субстанції на проникність судин передньоочеревинної стінки
щурів (П.П.Голиков, 1964; H.F.Dudley, 1984) і тканинних бар’єрів у місці
запалення (Л.Н.Сернов, В.В.Гацура, 2000).

Антиоксидантну дію водного екстракту з кори осики оцінювали в дозі, яка
інгібувала перекисну хемілюмінесценцію (ХЛ) сироватки щурів в
експериментах іn vitro в системі сироватка – пероксид водню – люмінол
(А.И.Кузьменко, 1999; М.А.Рыжикова и соавт., 1999). Другий етап –
вивчення впливу водного екстракту з кори осики на стан
прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу організму тварин в умовах
експериментального гепатиту, викликаного тетрахлорметаном (И.Д.Стальная,
Т.Г.Гаришвили, 1977). Цей показник оцінювали за вмістом продуктів
перекісного окислення ліпідів (ПОЛ) та активністю і рівнем основних
компонентів антиоксидантного (АО) захисту організму. Досліджували
концентрацію дієнових кон’югатів (ДК) (И.Д.Стальная, 1977) та кінцевих
продуктів ПОЛ, які реагують з тіобарбітуровою кислотою (ТБК-реактанти)
(И.Д.Стальная, Г.Г.Гаршвили, 1977).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили з використанням
методів варіаційної статистики за допомогою t – критерію Ст’юдента
(Г.Ф.Лакін, 1990, С.М.Лапач и соавт., 2001).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Першим етапом роботи була скринінгова серія дослідів антиексудативної
активності екстрактів з кори та листя осики при субплантарному введенні
флогогенів (0,1% розчин гістаміну, 1% розчин карагеніну, 2% розчин
формаліну) на різних моделях асептичного запалення у мишей і щурів.
Модель гістамінового набряку характеризується поверхневими змінами
мембран клітин, периферичного кровообігу. На цій моделі найбільш
виражену протизапальну дію проявляє водний екстракт з кори осики у дозі
25 мг/кг, який на 24,3% інгібує набряк у порівнянні з контролем (Р0,05), з чого
свідчить, що водний екстракт із кори осики не впливає на функціональний
стан ЦНС.

При вивченні функціонального стану печінки визначали зміст загального
білка у сироватці крові, його фракційний склад, кількість холестерину та
глюкози. Проведені дослідження свідчать про відсутність достовірної
різниці (Р>0,05) цих показників у експериментальних та контрольній
групах. Це свідчить про відсутність негативного впливу досліджень
екстракту на функції печінки при тривалому застосуванні. Активність АлАТ
у середньому склала 1,24±0,02 мкмоль/мл(год у групі контрольних тварин і
1,19±0,08 мкмоль/мл(год у дослідних тварин; АсАТ-відповідно 0,61±0,11
мкмоль/мл(год і 0,62±0,09 мкмоль/мл(год (Р>0,05). Тривалість
гексеналового сну в контрольній групі склала у середньому 30,0±0,76 хв,
у дослідних – 19,2±0,9 хв (Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020