.

Морфологічні особливості мигдалеподібного тіла головного мозку після хронічної інтоксикації барбітуратами в різні вікові періоди (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
126 3022
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

РАДІОНОВ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК: 591.481.1: 615.213: 612-092.9

Морфологічні особливості мигдалеподібного тіла головного мозку після
хронічної інтоксикації барбітуратами в різні вікові періоди
(експериментально-морфологічне дослідження)

14.03.09 – гістологія, цитологія, ембріологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Савенко Людмила
Данилівна, Луганський державний медичний університет МОЗ України,
професор кафедри гістології, цитології та ембріології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Шаповалова Олена Юріївна, Кримський
державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України,
завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології;

доктор медичних наук, професор Пушкар Михайло Степанович, Вінницький
національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України,
завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології.

Провідна установа: Харківський державний медичний університет МОЗ
України, кафедра гістології, цитології та ембріології.

Захист відбудеться 17.05. 2006р. о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 52.600.02 при Кримському державному
медичному університеті ім. С.І. Георгієвського (95006, м. Сімферополь,
бульвар Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського (95006, м. Сімферополь,
бульвар Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий 17.04.2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Г.О. Мороз

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З ростом науково-технічного прогресу людство
зіткнулося з проблемами інформаційного перевантаження та постійного
стресу, прояви та наслідки цього додали, до безлічі інших хвороб,
безсоння та тривожні стани. Барбітурати ж можуть викликати сон і
боротися з тривожним станом. Серед значної кількості робіт про вплив
барбітуратів на різні системи організму ми зустріли лише окремі роботи,
у яких описувалася реакція нервових структур головного та спинного мозку
на хронічну інтоксикацію цими препаратами. До того ж у сучасній
психіатрії не останнє місце займає проблема лікування епілепсії, деякі
форми якої викликають порушення підкіркових утворень. При цьому особливе
місце займають лімбічні структури — мигдалеподібне тіло (МТ) зокрема,
що, як відомо, має низький поріг виникнення судорожної активності,
залежної від емоційного стану. У процесі лікування епілепсії базовими
препаратами залишаються барбітурати (фенобарбітон, бензонал), основними
показаннями для яких є генералізовані напади. У той же час Україна
належить до країн з високим рівнем наркоманії, у тому числі й
барбітуроманії. Барбітурова залежність схожа за проявами на епілепсію,
але відрізняється тим, що людина весь час повинна вживати засіб, що
посилює її хворобу. Іноді у хворих, що приймають фенобарбітал,
спостерігаються зміни особистості або виражене зниження інтелекту.

Як свідчать дані літератури, хронічний вплив барбітуратів на
морфологічні особливості підкіркових ядер головного мозку людини і
тварин мало вивчений. При цьому залишаються фактично нерозкритими
питання морфофункціональних перетворень ядер МТ головного мозку залежно
від окремо взятого барбітурату, його дози і тривалості дії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Представлена
робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Луганського
державного медичного університету і є складовою частиною
науково-дослідної роботи кафедри гістології, цитології та ембріології за
темою “Екологічна морфологія деяких структур центральної нервової
системи” (№ державної реєстрації 0199U001677).

Мета і завдання дослідження. Вивчити морфологію ядер основних відділів
МТ головного мозку пацюків різного віку після хронічної інтоксикації
барбітуратами та корекцію впливу останніх.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі задачі.

1. З’ясувати морфологічні особливості нейронів та клітин макроглії ядер
основних відділів (базо-латерального та кортико-медіального) МТ
головного мозку пацюків контрольних груп у різні вікові періоди.

2. Визначити цитоморфологічні та морфометричні перетворення нейронів та
глії ядер основних відділів МТ головного мозку пацюків у різні вікові
періоди після хронічної інтоксикації барбітуратами, а також залежно від
дози останніх і термінів експерименту.

3. Вивчити вплив виду та дози барбітуратів, а також термінів їхнього
застосування на морфологію та характер цифрових показників клітин ядер
МТ головного мозку пацюків різних вікових періодів у порівнянні з
контрольними тваринами.

4. З’ясувати вплив на морфологію МТ головного мозку пацюків різного віку
комбінованого застосування барбітуратів і силібору як коректора.

Об’єкт дослідження: морфобудова ядер базо-латерального та
кортико-медіального відділів МТ головного мозку білих пацюків різних
вікових груп (статевонезрілі і статевозрілі – пубертатний період).

Предмет дослідження: морфологічні особливості ядер МТ головного мозку
пацюків різних вікових періодів в умовах хронічної інтоксикації
барбітуратами та при корекції впливу останніх силібором.

Методи дослідження: гістологічний – для з’ясування наявності змін у
нервовій тканині ядер МТ головного мозку щурів, морфометричний – для
вивчення змін морфометричних показників ядер МТ головного мозку щурів на
тканинному рівні, ультрамікроскопічний – для вивчення структур ядер МТ
головного мозку на клітинному рівні, математичний аналіз з проведенням
кореляційного та порівняльного однофакторного дисперсійного аналізів –
для визначення абсолютних величин досліджуваних показників та характеру
їх зв’язків з метою інтерпретації отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в результаті комплексного
гістологічного, морфометричного та математичного дослідження вивчена
динаміка, взаємозв’язок і взаємозумовленість морфологічних перетворень
клітин (нейронів і макроглії) ядер МТ головного мозку щурів різних
вікових груп після хронічного впливу барбітуратами залежно від їхніх доз
і термінів експерименту.

Уперше встановлено, що тривале застосування барбітуратів (фенобарбітону
та бензоналу) викликає неспецифічні поліморфні морфологічні зміни
нейронів усіх ядер базо-латерального та кортико-медіального відділів МТ
головного мозку пацюків. Доведена також доцільність застосування при
хронічній інтоксикації барбітуратами силібору як коректора несприятливих
морфологічних змін найважливішої структури лімбічної системи головного
мозку – МТ.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного
морфологічного дослідження підтверджують, розвивають і доповнюють наявні
в літературі фізіологічного та особливо клінічного напрямку дані про
хронічний вплив барбітуратів на структури ЦНС та лімбічну систему
головного мозку зокрема. Отримані морфологічні дані сприяють більш
глибокому вивченню патогенезу й удосконаленню методів лікування цілого
ряду захворювань ЦНС, пов’язаних із тривалим застосуванням барбітуратів.
Пропонується метод корекції морфологічних перетворень у структурах
лімбічної системи головного мозку, що виникають після хронічної
інтоксикації барбітуратами, за допомогою біофлавоноїду силібору.
Отримані дані можуть бути рекомендовані до використання в наркологічних
стаціонарах, токсикологічних і неврологічних відділеннях для розробки
методів профілактики та лікування хворих.

Результати дослідження впроваджені в навчальний процес і
науково-дослідну роботу кафедр гістології, цитології та ембріології
Харківського державного медичного університету, Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського, Тернопільської державної
медичної академії ім. І.Я. Горбачевського, Івано-Франківської державної
медичної академії, а також кафедр нормальної анатомії людини, нервових
хвороб з курсом нейрохірургії, нервових хвороб ФПдО, психіатрії,
наркології та медичної психології Луганського державного медичного
університету.

Особистий внесок дисертанта. Автором самостійно проаналізована
вітчизняна та іншомовна література з теми дисертаційного дослідження,
проведений патентно-інформаційний пошук, у тому числі з використанням
пошукових серверів Yandеx, Rambler, Aport, а також медичної бази даних
Medline мережі Інтернет. Комплекс експериментальних досліджень
спланований і проведений під керівництвом професора В.Г. Ковешнікова та
професора Л.Д. Савенко як наукового керівника, і виконаний автором
самостійно. Набрано необхідний для роботи експериментальний матеріал.
Проведено гістологічну обробку препаратів головного мозку пацюків різних
вікових періодів, а також морфометричний і математичний аналізи
отриманих даних. Цифрові показники оброблені методами варіаційної
статистики, проведені кореляційний і порівняльний однофакторний
дисперсійний аналізи. Дисертантом узагальнені та проаналізовані отримані
дані, розроблені основні положення роботи та її висновки, написані всі
розділи дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися на IX конгресі Світової федерації Українських лікарських
товариств (СФУЛТ), присвяченому його 25-річчю (Луганськ-Київ-Чикаго,
2002 р.); I Міжрегіональній конференції молодих вчених: студентів,
магістрантів, аспірантів, докторантів “Актуальні питання біології та
медицини” (Луганськ, 2003 р.); III Міжрегіональній науковій конференції
“Актуальні питання біології та медицини” (Луганськ, 2005 р.); V
Науково-практичній конференції “Морфогенез і патологія кісткової системи
в умовах промислового регіону” (Луганськ, 2005 р.), а також на засіданні
Луганського обласного товариства анатомів, гістологів та ембріологів
(Луганськ, 2005 р.).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у 8 наукових
працях (з них 4 статті) у профільних спеціалізованих виданнях,
рекомендованих ВАК України. Самостійно опубліковано 5 робіт. Отримано 2
посвідчення (№№ 3440, 3441) на раціоналізаторські пропозиції.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація представлена на 220 сторінках
машинописного тексту і складається із списку умовних скорочень, вступу
та 4-х розділів: огляду літератури, матеріалу та методів дослідження,
4-х підрозділів власних результатів, обговорення отриманих даних,
висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел.
Дисертація ілюстрована 84 малюнками (55 мікрофотографіями з
гістопрепаратів, 5 електронними мікрофотографіями, 18 діаграмами), 5
таблицями. Список використаних джерел містить 270 назв (207 авторів
України та країн СНД і 63 іноземних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведено на 216 безпородних
білих щурах-самцях. У цілому результати роботи базувалися на вивченні
1728 об’єктів – МТ головного мозку.

Експериментальна частина дослідження виконана на 168 білих безпородних
щурах-самцях 2-х вікових груп: статевонезрілі та репродуктивного віку
(І.П. Западнюк та співавт., 1983). Експериментальною моделлю був процес
тривалого внутрішньошлункового уведення тваринам водної суспензії
барбітуратів (фенобарбітону та бензоналу) з наступною корекцією впливу
останніх силібором, який має гепатопротекторну та детоксикаційну
активність, що вводився також внутрішньошлунково у вигляді водної
суспензії. Вищеназвані препарати використовувалися в
середньотерапевтичній дозі, що застосовується в протисудомній та
заспокійливій терапії. Тваринам контрольних підгруп вводили той же обсяг
дистильованої води. Тварини обох досліджуваних вікових груп були
розподілені на серії залежно від виду та дози препарату, що вводився.
Так у серіях “Ф1” і “Ф2” представлені тварини, що одержували
фенобарбітон у дозах 30 і 70 мг/кг відповідно. Серед статевонезрілих
пацюків відокремлена серія тварин “Б”, яким вводили 35 мг/кг бензоналу.
Контролем “К” для цих серій були тварини, що одержували дистильовану
воду з розрахунку 10 мл/кг. Серію “С” складали тварини, що на фоні
введення 30 мг/кг фенобарбітону одержували силібор дозою 80 мг/кг як
коректор. Усі препарати вводилися щодня за допомогою металевого
шлункового зонда.

Постановка експерименту здійснювалася відповідно до “Правил проведення
робіт з експериментальними тваринами”. Досліди проводилися з урахуванням
“Правил доклинической оценки безопастности фармакологических средств
(GLP)”. Усі тварини утримувалися в стандартних умовах віварію,
перебували на стандартному раціоні, в однакових умовах утримання та
харчування. При щоденному спостереженні за загальним станом і
поводженням тварин відхилень не виявлено.

З метою вивчення тривалого впливу барбітуратів на морфологію МТ
головного мозку пацюків дослідження нервової тканини проводилися на 7,
15, 30 та 60 добу після початку введення препаратів. Тварин декапітували
під ефірним наркозом з дотриманням основних вимог до евтаназії,
викладених у “Методичних рекомендаціях з виведення лабораторних тварин з
експерименту”.

Досліджуваний матеріал (головний мозок) фіксували в 10% нейтральному
формаліні на фізіологічному розчині з наступним заливанням у парафін і
парафін-целоїдин. Потім, відповідно до рекомендацій Г.А. Меркулова,
готували серійні тотальні парафінові зрізи товщиною 5-10 мкм. Зрізи
виконувалися у фронтальній площині як найбільш доцільні для дослідження
ядер і основних частин МТ (Е.І. Тараканова, 1968; Л.Б. Калимуліна,
1990). Зрізи фарбувалися крезиловим фіолетовим за Нісслем у модифікації
В.І. Вікторова та гематоксилін-еозином. Крім цього частина матеріалу
досліджувалася за допомогою електронного мікроскопа. Шматочки тканини
обсягом не більше 0,5 мм3 фіксували зануренням у 3% глутаральдегід на
0,1М какоділатному буфері (рН 7,4) протягом 2 годин і 1% буферним
розчином чотириокису осмію протягом 90 хв. Після зневоднення в етанолі
зростаючої концентрації (50, 70, 80, 90 і 100%) та абсолютному ацетоні
зразки укладали в суміш епоксидних смол епон-аралдіт. Ультратонкі зрізи
виготовляли за допомогою ультрамікротома УМТП-6 (“SЕLMI”, м. Суми),
контрастували насиченим водним розчином уранілацетату та цитратом
свинцю. Перегляд і фотографування зрізів робили на електронному
мікроскопі ПЕМ-125К (“SЕLMI”, м. Суми) при напрузі 75 кВ.

Нами було проведене вивчення впливу барбітуратів на структурні
особливості ядер основних частин або відділів (базо-латерального та
кортико-медіального) МТ головного мозку пацюків, тому що ядра зазначених
відділів мають практично аналогічний нейронно-гліальний склад і
взаємозалежні функціонально. При цьому відповідно до поставленої мети та
задач дослідження спочатку були вивчені топографія та морфологічні
особливості МТ головного мозку пацюків у нормі (контроль), а потім після
проведення експерименту.

.

Площа перетину нейронів і їхніх ядер обчислювалася в мкм2 за допомогою
окулярного мікрометра з рухливою шкалою МОВ-1-15х при збільшенні
об’єктива 40х за формулою:

(мкм2),

де:

А та В – великий і малий діаметри тіла клітин та його ядер;

Е – ціна розподілу окулярного мікрометра;

П – число розподілів окулярного мікрометра.

Потім на площі 1 мм2 препарату нервової тканини за допомогою
вимірювальної сітки Г.Г. Автанділова обчислювали вторинні морфометричні
показники: щільність нервових клітин (Н); щільність загальної глії (Г);
щільність сателітної глії (С); гліальний індекс (Г/Н) – відношення
щільності загальної глії до щільності нейронів; інтергліальний
коефіцієнт (С/Г) – відношення щільності сателітної глії до щільності
загальної глії; перинейрональний індекс (С/Н) – відношення щільності
сателітної глії до щільності нервових клітин (С.М. Блінков та співавт.,
1983).

Разом з тим, при аналізі щільності клітин (нейрони та макроглія) ядер МТ
для більшої наочності поряд з іншими методами нами запропонований
кольорово-графічний метод аналізу щільності розташування клітин, де
різні відтінки кольору відповідають різній щільності клітин окремих ядер
2-х частин МТ (від найменшої щільності до найбільшої, відповідно до
колірної гами – від найменшої інтенсивності кольору до найбільшої). Дана
модель дозволяє наочно простежити та порівняти зміни щільності клітин
під час експерименту в різних ядрах і частинах МТ на тотальних
фронтальних зрізах і в передньо-задньому напрямку досліджуваної
структури мозку. Нами були розроблені колірні гами для позначення
щільності розташування нейронів (синій колір), щільності розташування
загальної глії (червоний колір) і сателітної глії (зелений колір).

За допомогою варіаційної статистики обчислювалися середні вибіркові (М)
по кожному з 9 показників, що характеризують стан ядер МТ головного
мозку пацюків, а також похибка середньої вибіркової (m). Цифрові дані,
отримані в результаті експерименту, достовірні з імовірністю похибки
менше 5% (p-.0EITHao2 d ? ¬ иявлялася перебудова ультраструктури клітинних органел, особливо мітохондрій і ЕПС, що, як відомо, є найбільш чутливими та лабільними структурами, які першими реагують на зміну стану внутрішнього середовища клітини. Для нейронів також була характерна вакуолізація та просвітління цитоплазматичного матриксу, значне набрякання і навіть деструкція деяких мітохондрій з порушенням цілісності обох мітохондріальних мембран. Варто підкреслити, що в досліджуваних ділянках МТ збільшувалася кількість гліальних клітин з ознаками реактивності органел. Відзначені ультраструктурні зміни нейро-гліальних комплексів вивчених ядер МТ в умовах даного експерименту можуть свідчити про розвиток функціональних і дистрофічних процесів у нервовій тканині, що здебільшого носили зворотний характер. Найбільша кількість нейронів з деструктивними змінами виявлені в ядрах базо-латерального відділу МТ, що підтверджує дані, отримані на світлооптичному рівні. Більш вразливими на 30 добу експерименту можна вважати ядра базо-латерального відділу МТ, тому що в них спостерігалося більше статистично значимих (достовірних) змін досліджуваних параметрів нейронів і глії. При збільшенні термінів експерименту до 60 діб, як і в експериментальних групах з інтоксикацією фенобарбітоном у меншій (30 мг/кг) дозі, ми також спостерігали збільшення кількості гліальних клітин, що пов'язано не тільки з їхньою проліферацією і, можливо, є результатом міграції нейроглії до місць активно функціонуючих нейронів або нейронів, що гинуть. Отже, зазначені дані можуть свідчити, що вплив фенобарбітону в дозі 70 мг/кг викликає в пацюків різного віку спочатку неспецифічні поліморфні морфологічні зміни в усіх ядрах обох відділів МТ головного мозку, а зі збільшенням терміну експерименту ці зміни можуть набувати й дистрофічного характеру. Дані морфометрії показують, що вірогідно змінюються показники нейронів і глії ядер обох відділів МТ головного мозку пацюків у тій чи іншій мірі, однак більш вразливими можна вважати ядра базо-латерального відділу. При цьому реакція нейронів на вплив фенобарбітону менш виражена, ніж реакція глії. При цьому більш вразливі ядра базо-латерального відділу МТ. Застосування бензоналу в дозі 35 мг/кг викликало у статевонезрілих пацюків неспецифічні поліморфні морфологічні зміни нейронів і глії ядер обох відділів МТ головного мозку, а при збільшенні тривалості експерименту - і появу окремих незначних деструктивних перетворень нервових клітин. Характерно, що на 7-у добу експерименту відзначалися в основному зворотні зміни нейронів. На 15 добу зазначені вище морфологічні зміни підсилювалися і виявлялися вже в більшій кількості. На 30 добу з'являлися одиничні деструктивно змінені нервові клітини. При збільшенні термінів експерименту до максимального (60 діб) у нервовій тканині виявлялися ознаки репаративних процесів. Дані статистичної обробки показали, що найбільш вразливими були ядра кортико-медіального відділу МТ головного мозку, де частіше спостерігалися достовірні зміни показників як нейронів, так і глії. Необхідно підкреслити, що морфологічні зміни, виявлені нами й описані вище при інтоксикації бензоналом у дозі 35 мг/кг аналогічні до таких же змін при впливі фенобарбітоном у дозі 30 мг/кг, але за інтенсивністю значно менш виражені. При застосуванні в експерименті фенобарбітону в дозі 30 мг/кг із коректором силібором у дозі 80 мг/кг у статевонезрілих і статевозрілих тварин у частини нейронів усіх ядер обох груп МТ головного мозку виявлені такі ж зворотні зміни, як і в групах статевозрілих тварин при впливі фенобарбітону без корекції, але в меншій кількості. Характерно, що на 7-у добу експерименту відзначалися в частини нервових клітин в основному зворотні зміни. На 15 добу зазначені вище морфологічні зміни підсилювалися і виявлялися вже в дещо більшій кількості. На 30 добу з'являлися й окремі деструктивні зміни нейронів. При збільшенні термінів експерименту до максимального (60 діб) у нервовій тканині виявлялися ознаки репаративних процесів. При цьому найбільш вразливими були всі ядра кортико-медіального відділу МТ головного мозку, де частіше спостерігалися статистично достовірні зміни показників як нейронів, так і глії. Морфологічні зміни нейронів і глії ядер МТ головного мозку пацюків при хронічному впливі фенобарбітоном у дозі 30 мг/кг менш виражені в порівнянні з фенобарбітоном у дозі 70 мг/кг. При впливі фенобарбітоном як у дозі 30 мг/кг, так і в дозі 70 мг/кг на ядра МТ головного мозку зміни нейронів більш виражені в статевонезрілих тварин. При використанні в експерименті бензоналу в дозі 35 мг/кг морфометричні зміни нейронів і глії ядер МТ головного мозку менш виражені в порівнянні з такими в експерименті із застосуванням фенобарбітону в меншій дозі (30 мг/кг). Одночасне використання в експерименті фенобарбітону в дозі 30 мг/кг і силібору в дозі 80 мг/кг в обох вікових групах не викликало значних морфометричних змін нейронів і глії ядер МТ головного мозку. Наявні дані можуть свідчити про більшу чутливість статевонезрілих тварин до дії хронічної інтоксикації барбітуратами. Аналіз кореляційних зв’язків, що характеризують морфологічний взаємозв’язок ядер основних відділів МТ головного мозку пацюків показав, що різні умови експерименту ведуть до зміни кількості, характеру й сили взаємозв'язків. Таким чином, послаблення кореляцій у малі та середні терміни експерименту у відповідь на хронічний вплив фенобарбітону в дозі 70 мг/кг дозволяє припускати руйнування окремих взаємозв'язків між ядрами основних відділів МТ головного мозку і може бути причиною дистрофічного впливу досліджуваних препаратів на клітини нервової тканини. Однак протилежна картина при проведенні експериментів з іншими умовами (більш м'які – менша доза препарату) може свідчити про активацію адаптативних і репаративних процесів у нервовій тканині і високій пластичності останньої у відповідь на екзогенні впливи. При проведенні більш глибокого однофакторного дисперсійного аналізу нами були встановлені дані, що підтвердили отримані результати про те, що хронічний вплив барбітуратів на ядра МТ головного мозку пацюків різного віку істотний і залежить від виду, дози препаратів, наявності коректора і віку тварини. Найбільший вплив на всі ядра МТ головного мозку експериментальних тварин обох вікових груп мав фенобарбітон у великій дозі, тобто 70 мг/кг. При цьому більш вразливими були ядра базо-латерального відділу. Менше впливав на морфологічні особливості клітин усіх ядер МТ головного мозку фенобарбітон у дозі 30 мг/кг. Більш вразливими при цьому також були ядра базо-латерального відділу МТ. Найменший вплив на МТ мав бензонал у дозі 35 мг/кг. При цьому більше страждали ядра кортико-медіального відділу МТ. Фенобарбітон у дозі 30 мг/кг у комбінації з коректором силібором у дозі 80 мг/кг практично не впливав на морфометричні показники ядер основних відділів МТ. Зіставивши отримані дані з даними літератури, можна припустити, що на механізми розвитку зворотних і незворотних змін нейронів ядер МТ головного мозку пацюків впливають, з одного боку, барбітурати, які, потрапивши в кров, легко проникають через гематоенцефалічний бар'єр, істотно знижуючи рівні метаболізму нейронів (тривала індукція барбітуратами мікросомального окислювання призводить до прискорення метаболізму не тільки чужорідних з'єднань, але й ендогенних субстратів цитохрому Р-450, що, за принципом зворотного зв'язку, можуть впливати на синтез ферментних білків, що й призводить до зниження потужності ферментних систем цитоплазматичної мережі, інгібують деякі біохімічні механізми, які беруть участь у процесах утилізації глюкози й енергетичному обміні нервової тканини, знижують концентрацію натрію всередині нейрона і пригнічують струм натрію крізь клітинну мембрану, викликають зменшення струму калію крізь клітинну мембрану, знижують струм кальцію усередину деполяризованих синапсів, руйнують мембрану нейронів і блокують синапси. Отже, через пригнічення метаболізму і виявляється седативний ефект барбітуратів, що при тривалій інтоксикації неминуче призводить до розвитку дистрофічних змін у нейронах. З іншого боку, після хронічної інтоксикації барбітуратами морфологічні зміни головного мозку являють собою картину токсико-гіпоксичної енцефалопатії з гострими дисциркуляторними гемо- та ліквородинамічними розладами. Свідченням тому є дистрофічні зміни нейронів, зміни глії, порушення цитоархітектоніки з осередковим випаданням нейронів. Практично такі ж зміни ми спостерігали й у ядрах МТ головного мозку пацюків, що дозволяє припустити судинно-гемодинамічні порушення як один із компонентів механізму, який вражає нервову тканину. Отже, отримані дані дозволяють припустити такі механізми розвитку змін структури нейронів МТ головного мозку: 1. вплив барбітуратів безпосередньо на нервові клітини, який пригнічує метаболізм нейронів; 2. опосередкована дія через порушення трофіки елементів нервової тканини під впливом гемодинамічних розладів; 3. наслідки впливу обох вищеназваних механізмів. На підставі вищевикладеного, а також з огляду на безсумнівну роль ядер МТ головного мозку в розвитку ряду неврологічних захворювань, наприклад, судомних реакцій у хворих на епілепсію, можна припустити, що виявлені морфофункціональні перетворення нейронів і нейроглії є однією з причин розвитку деякої толерантності при тривалому застосуванні барбітуратів. Оскільки для досягнення плато концентрації препарату в плазмі і тканинах необхідно від 2-х до 3-х тиж., толерантність до седативної дії його розвивається, можливо, ще в період підвищення концентрації в плазмі. ВИСНОВКИ Результатом представленої дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети є теоретичне узагальнення та нове розв’язання актуальної наукової задачі щодо вивчення морфологічних особливостей ядер основних відділів мигдалеподібного тіла головного мозку пацюків різних вікових груп при тривалому впливі на їхній організм барбітуратів. Під час дослідження були виявлені як загальні закономірності морфо-функціональних змін, так і особливості морфогенезу досліджуваної структури, специфічні для дії окремо кожного з визначених умовами експерименту факторів. Отримані в результаті проведеного дослідження дані можуть бути використані в клініці для більш глибокого вивчення патогенезу та методів лікування захворювань, пов'язаних із порушеннями діяльності структур лімбічної системи при тривалому застосуванні барбітуратів. Побудова ядер мигдалеподібного тіла головного мозку пацюків контрольних груп у різні вікові періоди має свої морфологічні особливості, обумовлені характерною цитоархітектонікою, що залежить від форми та розмірів нейронів, щільності нейронів і макроглії, показників ядерно-цитоплазматичного співвідношення, гліального та перинейронального індексів. Хронічний вплив барбітуратів на пацюків статевонезрілого віку та репродуктивного періоду протягом 7, 15, 30 і 60 діб призводив до неспецифічних поліморфних перетворень структур нервової тканини досліджуваних ядер, що виражалися або зворотними змінами нейронів і їхніх ядер у короткий термін експерименту (7 та 15 доба), або, при тривалості експерименту до 30 і 60 діб – незворотними, аж до явищ нейронофагії та загибелі частини клітин (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020