.

Профілактика акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з плацентарною недостатністю при попередній гестації (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
160 2928
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ(Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ім. П.Л. ШУПИКА

ФОРОСТЯНА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА

УДК 618.36-06-084:618.5-06

Профілактика акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з
плацентарною недостатністю при попередній гестації

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана

в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

Романенко Тамара Григорівна,

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Корнацька Алла Григорівна,

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, головний
науковий співробітник відділення планування сім’ї та статевого розвитку
дітей і підлітків

доктор медичних наук, професор

Гнатко Олена Петрівна,

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, зав.
кафедри акушерства та гінекології №2

Провідна

установа Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
акушерства та гінекології №1

Захист дисертації відбудеться “_7_”_квітня_ 2006 року о _11_ годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Київській
медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України
(04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112,
м.Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “_6_” __березня __2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Сільченко В.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема плацентарної недостатності (ПН) є однією з
найактуальніших в сучасному акушерстві (А.Г. Коломійцева, 2000; В.М.
Запорожан та співавт., 1999). Не дивлячись на те, що багато наукових
колективів нашої країни і за кордоном працюють над рішенням даної
проблеми, частота порушень в системі мати-плацента-плід росте з року в
рік і на сьогодняшній день досягає 60-70% (Л.Г. Маркін та співавт.,
2000; В.К. Чайка и соавт., 2001). Серед основних причин такої негативної
тенденції виділяють збільшення частоти соматичної захворюваності,
зростання інфекцій, що передаються статевим шляхом, несприятливий вплив
виробничих і екологічних чинників, погіршення матеріально-технічного
забезпечення родопомічних установ і ін. (Н.М. Рожковська, 1999; Т.А.
Стокалюк и соавт., 2000).

На сьогоднішній день особливу групу високого ризику складають
жінки, що повторно народжують, у яких при першій гестації мали місце
різні акушерські і перинатальні ускладнення (А.А. Зелинский и соавт.,
2001; В.Н. Серов, 2002). Число таких жінок збільшується, а конкретні
лікувально-профілактичні методики для них відсутні або носять
загальноприйнятий і фрагментарний характер.

Не дивлячись на численні наукові дослідження по проблемі ПН, багато
питань залишаються до кінця не вирішеними. На нашу думку, в першу чергу
це торкається розробки критеріїв профілактики акушерської і
перинатальної патології у жінок з плацентарною недостатністю при
попередній гестації. Це свідчить про необхідність проведення подальших
наукових розробок, спрямованих на вдосконалення лікувально-діагностичної
допомоги вагітним з дезадаптаційними змінами в системі
мати-плацента-плід.

Зв(язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана
науково-дослідна робота є фрагментом наукової роботи кафедри акушерства,
гінекології та перинатології Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика “Прогнозування, профілактика, лікування і
реабілітація порушень репродуктивної функції жінок на сучасному етапі” №
держ. реєстрації: 0101 U007154.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження явилося зниження частоти
акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з плацентарною
недостатністю при попередній гестації на підставі вивчення
клініко-ехографічних особливостей, функціонального стану вегетативної
нервової системи, психоемоційного статусу, вмісту гормонів і
плацентарних білків, а також мікробіологічних особливостей і
удосконалення лікувально-профілак-тичних заходів.

Завдання дослідження:

З’ясувати особливості перебігу вагітності, пологів і перинатальні
результати розродження жінок з плацентарною недостатністю при попередній
гестації.

З’ясувати особливості психоемоційного статусу та функціонального стану
вегетативної нервової системи у жінок з плацентарною недостатністю при
попередній гестації.

Вивчити особливості ендокринологічного статусу і зміни рівня основних
плацентарних білків у жінок з плацентарною недостатністю при попередній
гестації.

Встановити взаємозв’язок між клінічними особливостями перебігу
вагітності і пологів, станом психоемоційного статусу, функціональним
станом вегетативної нервової системи та фетоплацентарного комплексу, а
також змінами мікробіоценозу статевих шляхів у жінок з плацентарною
недостатністю при попередній гестації.

Розробити і впровадити практичні рекомендації щодо зниження частоти
акушерської і перинатальної патології у жінок з плацентарною
недостатністю при попередній гестації на підставі розробки
диференційованого підходу до використання лікувально-профілактичних
заходів.

Об(єкт дослідження – акушерська і перинатальна патологія у жінок з
плацентарною недостатністю при попередній гестації.

Предмет дослідження – особливості преморбідного фону, перебіг
вагітності та пологів, функціональний стан фетоплацентарного комплексу,
вегетативної нервової системи, психоемоційного статусу і мікробіоценозу
статевих шляхів.

Методи дослідження – клінічні, ендокринологічні, біохімічні,
функціональні, мікробіологічні і статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено особливості
преморбідного фону, перебігу вагітності і пологів, а також перинатальні
наслідки розродження у жінок з ПН різного генезу при попередній
гестації. Вперше вивчено клініко-функціональні особливості (частота,
терміни і причини розвитку) повторних порушень в системі
мати-плацента-плід.

Вперше показано роль порушень психоемоційного статусу і змін
функціонального стану вегетативної нервової системи в генезі повторної
ПН. Вперше встановлено взаємозв’язок між клінічними особливостями
перебігу вагітності і пологів, станом психоемоційного статусу,
функціональним станом вегетативної нервової системи та фетоплацентарного
комплексу, а також змінами мікробіоценозу статевих шляхів у жінок з ПН
при попередній гестації. Це дозволило розширити наявні дані про
механізм формування і розвитку акушерської і перинатальної патології у
жінок з ПН при попередній гестації, а також науково обгрунтувати
необхідність використання диференційованого підходу для проведення
лікувально-профілактичних заходів.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлено основні фактори
ризику розвитку акушерської і перинатальної патології у жінок з ПН при
попередній гестації, які необхідно використовувати для прогнозування і
ранньої діагностики основних ускладнень вагітності. Показано, що
розвиток акушерської і перинатальної патології у жінок з ПН при
попередній гестації відбувається на фоні виражених змін психоемоційного
статусу і функціонального стану вегетативної нервової системи.
Розроблено і впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти
акушерської і перинатальної патології у жінок з ПН при попередній
гестації на підставі диференційованого підходу для проведення
лікувально-профілактичних заходів.

Особистий внесок здобувача. Планування і проведення всіх досліджень
виконано за період з 2002 по 2005 рр. Проведено клініко-лабораторне і
функціональне обстеження 150 вагітних, 100 з яких з ПН при попередній
гестації. Самостійно проведено забір і підготовку біологічного
матеріалу.

Автором розроблено практичні рекомендації щодо зниження частоти
акушерської і перинатальної патології у жінок з ПН при попередній
гестації на підставі диференційованого підходу для проведення
лікувально-профілактичних заходів. Статистична обробка отриманих даних
проведено винятково автором.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались і
обговорювались на засіданні останнього пленуму акушерів-гінекологів
України (Львів, жовтень, 2005), на засіданні асоціації
акушерів-гінекологів Київської області (червень, 2005), а також на
засіданні проблемної комісії „Акушерство та гінекологія” Київської
області (жовтень, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових робот, з яких 5
у журналах, затверджених переліком ВАК України, причому 4 роботи
самостійні.

Об’єм та структура дисертації. Дисертація викладена на 144 сторінках
машинопису, складається зі вступу, огляду літератури, глави методів
лікування і дослідження, трьох розділів власних досліджень, їх
обговорення, висновків і покажчика літератури, що включає 188 кирилікою
і 67 латинікою. Робота ілюстрована 59 таблицями і 14 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт, методи та методологія досліджень. У відповідності з метою та
задачами даного наукового дослідження було проведено комплексне
клініко-лабораторне обстеження 150 жінок, з яких: контрольна група – 50
акушерськи та соматично здорових повторнородящих, розроджених через
природні пологові шляхи; І група – 50 жінок з ПН при попередній
гестації, проведених за загальноприйнятими реабілітаційними та
лікувально-профілактичними заходами; ІІ група – 50 жінок з ПН при
попередній гестації, проведених за запропонованою нами методикою.

Загальноприйняті реабілітаційні та лікувально-профілактичні рекомендації
проводились згідно з рекомендаціями (В.Н. Серов, 2002) та включали в
себе такі моменти: комплексне обстеження жінок на етапі планування сім(ї
з медико-генетичним скрінінгом, функціональним, імунологічним та
ендокринологічним обстеженням; додаткове обстеження терапевтом,
окулістом та невропатологом до і в процесі всього гестаційного періоду;
профілактика акушерських та перинатальних ускладнень з урахуванням
факторів ризику.

Запропонована нами лікувально-профілактична методика носила
диференційований характер з урахуванням причин ПН при попередній
гестації:

1. При ПН ендокринного генезу (екстрагенітальна патологія, фонова
неплідність ендокринного генезу) використовували такі препарати:
мілдронат і Магвіт-В-6 в загальноприйнятому дозуванні в такі терміни
гестації: 10-14 тиж.; 20-24 тиж. і 30-34 тиж.

2. При ПН інфекційно-запального генезу (хронічні запальні захворювання
генітальної і екстрагенітальної локалізації; інтраамніальне інфікування)
використовували такі препарати: холівер і канефрон-Н в
загальноприйнятому дозуванні і мікожинакс для корекції мікробіоценозу
статевих шляхів в такі терміни гестації: 10-14 тиж., 20-24 тиж. і 30-34
тиж.

3. При поєднанні вищеописаних термінів варіантів ПН використовували всі
вищеописані препарати в ті ж терміни вагітності.

Додатково до вищеописаних лікувально-профілактичних методик була
використана консультація перинатального психолога і при необхідності
специфічна психотерапія. Питання про використання гормональної корекції
(утрожестан, дуфастон) вирішувалося індивідуально під контролем основних
ендокринологічних показників.

Для проведення досліджень була розроблена спеціальна карта, до якої були
занесені основні особливості преморбідного фону, причини ПН при
попередній гестації, дані про клінічний перебіг вагітності, пологів,
стану новонароджених, післяпологового та неонатального періодів. Дані
цих змін карт заносились до комп(ютера та оброблювались за допомогою
програми “Excеll”.

Ехографічні дослідження проводились на апараті „Toshiba” (Японія).
Кардіотокографічне дослідження проводилось на апараті „Біомедика”
(Італія) непрямим способом. Для оцінки функціонального стану плода
вивчали його біофізичний профіль (БФП), використовуючи методику
A.M.Vintzileos в модифікації Є.М. Віхляєвої та співавт. (1990).
Доплерометричні дослідження кровообігу у функціональній системі
„мати-плацента-плід” проводили на тому ж ультразвуковом апараті, що
дозволяє одержувати зображення досліджуваної судини з наступною
реєстрацією доплерограм. Застосовували комбінований датчик з частотою
3,5 МГц, що працює в імпульсному режимі і частотний фільтр на рівні 100
Гц. Використовували якісну оцінку кривих швидкостей кровотоку, при якій
основне значення має співвідношення між швидкостями кровотоку в різні
фази серцевого циклу. Досліджували індекс резистентності і
систоло-діастолічне відношення (А.Н.Стрижаков и соавт., 2002).

У всіх 150 обстежених жінок досліджувався вміст в периферичній крові
деяких гормонів: естріолу (Е3); плацентарного лактогену (ПЛ); кортизолу
(К); дегідроепіанандростерон-сульфату (ДГЕА-С); тестостерону (Т);
17-оксипрогестерону (17-ОП) і плацентарних білків: плацентарний б-1
мікроглобулін (ПАМГ-1 або РР12); б-2 мікроглобулін фертильності (АМГФ
або РР14); трофічний в-глікопротеїд (ТБГ або SP1) та
тестостеронестрадіолзв’язуючий глобулін (SSBG). Визначення гормонів та
плацентарних білків проводилось як радіоімунологічним, так і
імуноферментним аналізом за загальноприйнятими методиками (В.Н. Серов,
2002).

Оцінка вегетативного статусу вагітних відбувалася після реєстрації 100
послідовних інтервалів R-R у 2 відведенні ЕКГ і розрахунку за допомогою
комп’ютерної програми „математичний аналіз серцевого ритму” основних
показників кардіоінтервалографії. Для оцінки психоемоційного статусу
використовували шкалу-опитувальник стану вагітної та породіллі (В.Н.
Серов и соавт., 1997; В.И. Кулаков и соавт., 1998).

Мікробіологічні та вірусологічні дослідження проводились за
загальноприйнятою методикою з оцінкою стану мікробіоценозу статевих
шляхів (Э.К. Айламазян, 2000).

Математичні методи дослідження були виконані згідно з рекомендаціями
О.П. Мінцера (1999) з використанням комп(ютера “Pentium-IУ”.
Достовірність відміни пари середніх обчислювалась за допомогою критеріїв
Ст’юдента та Фішера. Графіки оформлювали за допомогою програм “Microsoft
Excell 7.0”.

Результати досліджень та їх обговорення. Одержані нами результати
свідчать, що середній вік обстежених пацієнток склав 30,1±2,4 років без
достовірних відмінностей по групах (р>0,05). Всі обстежені жінки були
повторновагітні, а проміжок між попередньою і теперішньою часовою
гестацією склав 3,9±0,3 років.

Останніми роками вагітність і пологи у жінок з акушерськими і
перинатальними ускладненнями в анамнезі є предметом досліджень (Е.М.
Вихляева, 1983; Г.М. Бурдули и соавт., 1997). Одержані нами результати
свідчать, що найчастіше окрім ПН мала місце анемія вагітних (І група –
58,0% та ІІ група – 60,0%) і респіраторна вірусна інфекція (І група –
28,0% та ІІ група – 30,0%). Декілька рідше зустрічались загроза
переривання (І група – 20,0% і ІІ – 22,0%); прееклампсія (І група –
18,0% і ІІ – 20,0%) і ранні гестози (І група – 16,0% і ІІ – 18,0%).

Ми вважали за доцільне вивчити основні особливості перенесеної ПН при
попередній гестації. Так, при оцінці термінів розвитку нами встановлено,
що частіше за все це ускладнення розвивалося в 29-32 тиж. гестації (І
група – 40,0% і ІІ – 42,0%); дещо рідше – в 24-28 тиж. (І група – 38,0%
і ІІ – 40,0%) і після 33 тиж. (І група – 22,0% і ІІ – 18,0% відповідно).
Аналізуючи ступінь компенсації ПН слід вказати, що в обох групах
частіше зустрічалася компенсована форма (І група – 50,0% і ІІ – 54,0%),
хоча рівні субкомпенсованої (І група – 38,0% і ІІ – 36,0%) і
декомпенсованих форм (І група – 12,0% і ІІ – 10,0%) були достатньо
високими. При оцінці основних причин перенесеної ПН нами встановлено
переважання інфекційно-запального генезу (І група – 48,0% і ІІ – 46,0%)
і фонової ендокринопатії (І група – 36,0% і ІІ – 34,0%) в порівнянні з
поєднаним генезом (І група – 16,0% і ІІ – 20,0% відповідно).

Розродження жінок з високим перинатальним ризиком завжди викликає
певний інтерес в наукових дослідженнях (А.Г. Коломійцева та співавт.,
1990; В.М. Запорожан та співавт., 1999). Так, безпосередньо при
розродженні частіше всього відмічені різні аномалії пологової діяльності
(І група – 40,0% та ІІ група – 42,0%) і дистрес плода (І група – 28,0% і
ІІ – 26,0%). Частота передчасних пологів склала 12,0% в І і 10,0% –
відповідно в ІІ групі, а серед основних причин мали місце два варіанти:
передчасний розрив плодових оболонок і активна пологова діяльність.

Особливий інтерес представляють перинатальні результати розродження.
При цьому, відзначені висока частота затримки внутрішньоутробного
розвитку (І група – 30,0% і ІІ – 28,0%); асфіксії різного ступеня
тяжкості (І група – 26,0% і ІІ – 24,0%) і недоношеності (І група – 12,0%
і ІІ – 10,0%). Набагато рідше мало місце інтраамніальне інфікування (І
група – 10,0% і ІІ – 12,0%). Перинатальні втрати склали 80,0‰ в І групі
і 100,0‰ – в ІІ групі. Серед основних причин можна було виділити
респіраторний дистрес-синдром на фоні глибокої недоношеності (6 з 9
випадків – 66,7%) і пологовий травматизм (3 з 9 випадків – 33,3%).

У відповідності з поставленою метою і завданнями на даному етапі ми
провели оцінку перебігу вагітності і пологів у пацієнток з ПН при
попередній гестації на фоні використання загальноприйнятих
лікувально-профілактичних заходів.

Так, серед основних особливостей І половини вагітності слід вказати на
діагностику первинної ПН в 6,0% випадків. На наш погляд ці аспекти
свідчать про недостатнє обстеження жінок з ПН при попередній гестації на
етапі планування сім(ї. З решти моментів клінічного перебігу І половини
вагітності можна виділити суттєвий рівень ранніх гестозів (24,0%);
загрози переривання (20,0%); респіраторної вірусної інфекції (12,0%);
бактеріального вагінозу (20,0%) та анемії (14,0%). Як слідство
вищеперерахованих особливостей вагітність у жінок І групи була перервана
в ранні терміни в 4,0% спостережень: мимовільні викидні на фоні загрози
переривання вагітності, тобто, після 20 тижнів І група жінок склала вже
48 пацієнток.

У ІІ половині гестації частота різних акушерських та перинатальних
ускладнень була на порядок вище порівняно з І половиною вагітності. При
цьому, найчастіше мали місце два основних ускладнення: анемія вагітних
(58,3%) та вторинна ПН (54,2%). В структурі цих ускладнень переважали
анемія ІІ ст. та затримка внутрішньоутробного розвитку плода за
асиметричним варіантом. Крім того, тут можна виділити суттєву питому
вагу бактеріального вагінозу (31,3%); прееклампсії (20,8%) та наявність
клінічної симптоматики загрози передчасних пологів (20,8%). Дуже
показовим тут є той факт, що частота передчасних пологів склала 12,5%
серед жінок І групи, причому, в основному, вагітність перервалася в
терміни 28-32 тиж. на фоні передчасного розриву плодових оболонок, що
підтверджує думку ряду дослідників (Л.Б. Маркін та співавт., 2000; Т.
Пестрикова и соавт., 2004) про високу частоту недоношування у жінок з
функціональними порушеннями в системі мати-плацента-плід.

Відповідно до поставленого наукового завдання ми вважали за доцільне
більш детально зупинитися на термінах розвитку і структурі ступеня
вираженості повторної ПН в І групі. Згідно отриманим нами результатам в
кожному другому випадку (50,0%) ПН розвивалася в 24-28 тиж. вагітності,
а в кожному третьому (30,8%) – відповідно в 29-32 тиж., а після 33 тиж.
гестації – в кожному п’ятому спостереженні (19,2%). При аналізі ступеня
вираженості ПН за даними ехографічних і доплерометричних досліджень є
видимим високий рівень субкомпенсованих (30,8%) і декомпенсованих форм
(11,5%). В решті наглядів мала місце компенсована форма ПН (57,7%).
Серед різних причин ПН можна виділити незначне переважання
інфекційно-запального (38,5%) і поєднаного генезу (34,6%) в порівнянні з
фоновою ендокринопатією (26,9%). Одержані результати дозволяють укласти,
що повторна ПН при подальшій вагітності розвивається достатньо часто, а
причини частіше мають поєднаний генез, що викликає істотні труднощі при
проведенні лікувально-профілактичних заходів.

Тактика ведення вагітності у жінок з ПН при попередній гестації
проводилася за загальноприйнятими моментами у пацієнток з високим
акушерським і перинатальним ризиком (Н.М. Рожковська, 1999; В.Н. Серов,
2002), що, на нашу думку, не дозволяє повністю відобразити всі аспекти
наукового питання, що вивчається.

Так, основними ускладненнями клінічного перебігу пологів у жінок з ПН
при попередній гестації були: передчасний розрив плодових оболонок
(43,8%); дистрес плода (45,7%) та аномалії пологової діяльності (41,3%).
Крім того, в даній групі відмічено поодинокі випадки (по 4,2%)
передчасного відшарування плаценти, дистоції плечиків та клінічно
вузького тазу. Як слідство такої високої питомої ваги різних акушерських
ускладнень стала висока частота кесаревих розтинів – 31,3%. В структурі
показань до абдомінального розродження переважали крім неспроможності
рубця на матці (23,3%) гострий дистрес плода (40,0%) та аномалії
пологової діяльності, що не піддаються медикаментозній корекції (36,7%).

Аналізуючи перинатальні наслідки розродження необхідно відмітити
високий рівень середньо-тяжких форм асфіксії новонароджених (20,8%);
затримки внутрішньоутробного розвитку (31,3%) та явних ознак
інтраамніального інфікування (10,4%). Перинатальні втрати серед жінок І
групи склали 63,0‰ (3 випадки), з яких поодинокі випадки тяжкої
пневмопатії на фоні глибокої недоношеності; гострої інтранатальної
асфіксії та природженого менінгоенцефаліту. З основних аспектів
постнатальної захворюваності можна виділити значну питому вагу
постгіпоксичної енцефалопатії (26,7%) та реалізації внутрішньоутробного
інфікування (13,3%). Одержані результати підтверджують думку провідних
неонатологів (В.Н. Серов и соавт., 1997) про високу частоту
перинатальної патології у жінок з акушерськими ускладненнями при
попередній гестації.

Отже, як показали результати даного розділу наукової роботи, жінки з ПН
при попередній гестації недостатньо підготовлені на етапі планування
сім(ї, а ведення вагітності та пологів у них щодо загальноприйнятих
моментів не дозволяє суттєво знизити рівень акушерської і перинатальної
патології, що розвивається. На наш погляд, серйозні труднощі виникають з
боку вегетативної нервової системи, що відповідає за психоемоційну
напругу як до, так і під час вагітності.

Останніми роками в літературі (Г.М. Бурдули и соавт., 1997; Т.Н. Демина
и соавт., 2000) велика думка відводиться стану психоемоційного статусу.
Згідно одержаним нами результатам відзначено, що 48,0% жінок скаржилися
на погіршення пам’яті, кмітливості і уваги; 34,0% – наголошували на
фізичному і психологічному дискомфорті; 30,0% – мали психотравмуючі
ситуації до і під час справжньої вагітності; 30,0% – випробовували
турботу за стан свого здоров’я; 24,0% – побоювалися за результат
пологів, здоров’я майбутньої дитини і труднощів, пов’язаних з доглядом
за новонародженим; 22,0% – указували на зниження настрою і відчуття
пригніченості; 22,0% – турбували матеріальне і соціальне положення, а
також відносини з родичами; 18,0% – наголошували на проявах
напруженості; 14,0% – наголошували на різних порушеннях сну і 10,0% –
відчували відчуття паніки, страху і відчаю.

Окрім вищеперерахованих особливостей слід зазначити той факт, що в І
групі виявлено 12,0% жінок з межовими психічними розладами (істеричний
невроз, невроз нав’язливих станів, астеноневротичні, іпохондричні і
субдепресивні порушення). В повсякденному житті пацієнтки прагнули
щадного режиму, обмеження або уникнення навантажень. В процесі
обстеження виявлено, що розвитку неврозу передували психотравмуючі
ситуації і стреси (екстрагенітальні захворювання, небажана вагітність,
розлучення, перинатальні втрати при попередніх пологах і страх перед
майбутніми, психотравмуюча обстановка в сім’ї і на роботі, фінансові і
побутові труднощі).

Серед різних функціональних методів досліджень вегетативної нервової
системи перевага віддається кардіоінтервалографії (В.Є. Дашкевич та
співавт., 1997). Одержані дані свідчать, що ще до вагітності у жінок І
групи до 20 тиж. вагітності відмічались підвищення тонусу симпатичного
відділу вегетативної нервової системи, що виражалось у достовірному
зниженні таких показників, як коефіцієнт варіації (контрольна група –
6,9(0,58 та І група – 5,31(0,31; pn¬ao * , . 0 2 4 6 8 P R l ? ‚ c DFn¬aeo uoo???iiii?uaeaeaeaeaeaeaeaeaeUaeaeae d¬th OoeossOOOOOEe1/41/41/4°1/41/41/41/41/4 & J h jh@?Bавтономного контуру, який контролює нормальну роботу серця та вегетативної нервової системи. Надалі, виникає виражена напруга регуляторних механізмів, що проявляється централізацією керування серцевої діяльності та різким підвищенням активності симпатичної нервової системи. На заключному етапі вплив центрального контуру значно зменшується та знову формується патофункціональна вегетативна рівновага. Ендокринні зміни, що розвиваються в організмі вагітної, створюють основу гомеостазу, забезпечують мобілізацію численних пристосувальних реакцій, необхідних для фізіологічного перебігу вагітності, пологів і післяпологового періоду, а також для нормального антенатального розвитку плода і постнатальної адаптації новонародженого (О.С. Данилова, 2001). Знання особливостей гормональних змін при нормальному й ускладненому перебігу вагітності дозволяє не тільки запобігати можливі ускладнення гестаційного періоду, діагностувати внутрішньоутробний стан плода, але і прогнозувати стан новонародженого (Л.Б. Маркін та співавт., 2000). Ми вважали за доцільне з’ясувати характер гормональних змін, що відбуваються в динаміці гестаційного періоду у жінок з ПН при попередній гестації. При цьому, у системі мати-плацента-плід ми вивчали ті показники, що, за даними літератури, є найважливішими критеріями її функціонування (Т. Пестрикова и соавт., 2004). Аналізуючи динаміку виробітки ПЛ у жінок обох груп ми відзначили лінійний підйом цього гормону в міру прогресування гестаційного процесу з вищим значенням у 36 тижнів і наступним спадом до 40 тижнів вагітності. Однак середні значення цього гормону протягом усього періоду спостереження були нижче цифр, характерних для контрольної групи. Так, найвираженіші розходження між групами мали місце в 16-20 тиж. (контрольна група – 1288,7±112,7 нмоль/л і І – 409,3±31,4 нмоль/л; р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020