МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
ГУМЕНЮК НАТАЛІЯ ОЛЕКСІЇВНА
УДК 616.233-002-036.87-053.2:(612.017.1:616-008.64(:612.017.1:57.04
Особливості імунних порушень та їх імунокорекція у дітей з рецидивними
бронхітами
14.03.08 –Імунологія та алергологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ –
2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному медичному університеті ім.О.О.Богомольця
Науковий керівник:
Доктор медичних наук, професор
Казмірчук Віра Євстафієвна
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, кафедра
клінічної імунології та алергології з курсом дитячої клінічної
імунології
Офіційні опоненти:
Доктор медичних наук, професор, Лісяний Микола Іванович, зав. відділом
нейроімунології Інституту нейрохірургії АМН України.
Доктор медичних наук, Нікольський Ігор Сергійович, зав. лабораторією
імуногенетики (Науковий Центр радіаційної медицини АМН України)
Провідна установа:
Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського, АМН України, м.
Київ.
Захист відбудеться „18” січня 2007 року о годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 в Національному медичному
університеті ім. О.О.Богомольця за адресою: 01023, м. Київ, вул.
Шовковична 39/1, Центральна міська лікарня, корпус 2.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ, вул.
Зоологічна, 1.
Автореферат розісланий „ “ 2006 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор медичних наук,
професор
Свирид С.Г.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Актуальність теми дисертації обумовлена погіршенням
екологічної ситуації в багатьох регіонах планети, яке несприятливо
впливає на імунну систему людини. Ослаблення захисних механізмів
організму сприяє формуванню в сучасній людській популяції різноманітних
захворювань [Гаркавый Л.Х., 1997; Дука К.В., 2002; Коненков В.И.,1999].
Природжені та набуті порушення імунітету обумовлюють розвиток інфекцій.
Природжені та набуті після народження імунодефіцитні захворювання (ІДЗ)
зустрічаються значно частіше від первинних, успадкованих [Кондратенко
И.В., 2001]. На даний час в структурі захворюваності населення
превалюють хронічні патологічні процеси в зв’язку з дезадаптацією
імунної системи [Новиков Д.К., 2003; Cazzola M., 1998; Primary
immunodeficiency diseases: Report WHO scientific group, 1997]. Ситуація
в Україні, крім того, погіршується довготривалою активацією імунної
системи малими дозами радіоактивного опромінення, що також є одним з
патогенних факторів зриву її адаптивних механізмів [Першин С.Б., 1996].
В якості клінічних проявів імунодефіцитних захворювань (ІДЗ) найчастіше
виступають рецидивні та хронічні захворювання органів дихання –
патологія ЛОР-органів, рецидивні бронхіти та пневмонії [Нестерова И.В.
1998, 2000; Ficher A., 2000]. Запальні захворювання органів дихання є
частиною загального інфекційного запального процесу. Цей процес виникає
внаслідок взаємодії мікро- та макроорганізму в конкретних умовах
оточуючого середовища [Рачинский С.В., Таточенко В.К., 1987]. Нормальна
сапрофітна флора підтримує функціонування локальної імунної системи
слизових оболонок респіраторного тракту, шлунково-кишкового тракту та
імунного гомеостазу в цілому [Нестерова И.В. 1998, 2000].
Різноманітні порушення імунної системи можуть виникати при несприятливих
умовах в процесі онтогенезу. На даний час немає верифікації рецидивних
бронхолегеневих захворювань за імунними механізмами розвитку. Тому, ми
вважаємо за доцільне верифікувати імунні порушення у дітей з
рецидивною бронхолегеневою патологією для розробки методів їх
імунотерапії.
Вибрати імунотропний засіб для застосування у дітей являє собою
вельми складну задачу, бо, на жаль, більшості із них притаманна надмірна
імуностимулююча або імуносупресивна дія [Лусс Л.В., 2000; Новиков Д.К.,
Новикова В.И., 1998; Славянская Т.А., Сепиашвили Р.И., 1999]. А, як
тепер стало відомо, надмірна стимуляція імунної системи може призвести
або до розвитку пухлинного процесу, або до розвитку імунозалежної
патології [Стефани Д.В., Вельтищев Ю.Е., 1996; Ширинский В.С., 2000].
Тому, для лікування хворих ми застосовували препарати “Україн” та
„Імунофан”. “Україн” отриманий з трави чистотілу і вже описаний в
літературі як речовина з виразною активністю щодо імунної системи
[Гриневич Ю.А., 2001]. „Імунофан” – гексапептид природних регуляторних
пептидів [Лебедев В.В., 1998; Михайлова А.А., 1996].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами кафедри.
Дисертація є частиною планових НДР кафедри клінічної імунології та
алергології з курсом дитячої клінічної імунології НМУ імені О.О.
Богомольця “Національна програма імунопрофілактики населення на
1995-2000 р. р.” (номер держреєстрації 0196 U014849) та “Особливості
імунного статусу хворих на рецидивну герпетичну інфекцію та імунотропні
препарати в комплексному лікуванні” (№ державної реєстрації
науково-дослідної роботи– 0101U002010, УДК 618.1+616.6+ 616 -053.2] :
616.523-08 : 612.017 579.882.11: 57.083.3), в яких дисертант виконувала
окремі розділи.
Мета роботи: Виявлення та корекція імунних порушень у дітей з рецидивним
бронхітом шляхом проведення імунотерапії їз застосуванням препаратів
„Україн” та „Імунофан”.
Для досягнення мети були визначені такі завдання:
Виявити особливості імунних порушень клітинної та гуморальної ланок
імунітету у дітей з рецидивними бронхітами в періоді ремісії.
Вивчити рівень цитокінів (ІЛ-1, ФНО-б, ІЛ-10, ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-12 та
(-ІФН) у дітей з рецидивними бронхітами в періоді ремісії.
Оцінити вплив імунотерапії їз застосуванням препарату „Україн” на
клінічні та імунологічні показники дітей з рецидивними бронхітами з
врахуванням катамнезу.
З”ясувати вплив імунотерапії їз застосуванням препарату „Імунофан” на
клінічні та імунологічні показники дітей з рецидивними бронхітами з
врахуванням катамнезу.
Розробити та обгрунтувати схеми імунотерапії дітей з рецидивними
бронхітами їз застосуванням препаратів „Україн” та „Імунофан”.
Предмет дослідження — клінічна верифікація імунних порушень у дітей з
рецидивним бронхітом; обґрунтування призначення та вивчення
клініко-імунологічної ефективності розробленої імунотерапії дітей з
рецидивним бронхітом.
Для лікування хворих використовували препарати „Україн” та „Імунофан”.
Об’єкт дослідження – клініка та імунний статус дітей з рецидивним
бронхітом, вивчений на підставі клініко-лабораторних показників (148
дітей).
Методи дослідження – аналітичні – для визначення завдань і напрямків
вирішення проблеми; – імунологічні (кількісні та функціональні з
визначенням субпопуляційного складу лімфоцитів та цитокінового профілю);
– мікробіологічні – для дослідження особливостей етіологічних чинників;
-інструментальні – для вивчення функціонального стану бронхолегеневої
системи; – серологічні – для визначення специфічних антитіл до
патогенів; – клінічні – для вивчення особливостей перебігу рецидивного
бронхіту та оцінки ефективності проведення імунотерапії; статистичні –
для оцінки обґрунтованості та достовірності отриманих результатів (метод
варіаційної статистики за t-критерієм Ст’юдента, непараметричні методи).
Наукова новизна одержаних результатів.
В результаті проведеного дослідження отримано низку нових даних.
Вперше виявлені вірогідні зміни в субпопуляційному складі лімфоцитів у
дітей з рецидивним бронхітом в період клінічної ремісії: зниження рівня
CD3+, CD4+ і CD16+ та підвищення рівня імунокомпетентних клітин, що
експресують маркер індуктора апоптозу CD95+.
Вперше показано, що при рецидивному бронхіті у дітей в період клінічної
ремісії в сироватці крові відмічається вірогідне підвищення рівня
прозапальних цитокінів ІЛ-1?, ФНП-б, протизапального ІЛ-10 та вірогідне
зниження ?-ІФН в сироватці крові у дітей з рецидивним бронхітом.
Вперше показано, що вміст сироваткових ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-12 у дітей з
рецидивним бронхітом в період клінічної ремісії суттєво не змінюється.
Вперше застосований препарат „Україн” призвів до вірогідного зниження
рівня імунокомпетентних клітин, що експресують маркер індуктора апоптозу
CD95+ та підвищення CD16+ клітин.
Вперше застосований препарат „Імунофан” для імунотерапії дітей з
рецидивним бронхітом вірогідно підвищує рівень CD3+, CD4+ клітин, а
також нормалізує продукцію сироваткових прозапальних цитокінів ІЛ-1?,
ФНП-? та протизапального цитокіну ІЛ-10, значно підвищує рівень ?-ІФН.
Пріоритетність отриманих результатів підтверджена патентами на винахід:
”Спосіб імунотерапії рецидивних бронхолегеневих захворювань” 47299 А
Україна МКІ А61К35/78 з пріоритетом від 17.06.2002 // Промислова
власність. – 2002. – № 6. у співавторстві із Казмірчук В.Є.; “Спосіб
лікування синдрому хронічної втоми та імунних дисфункцій” 63807А Україна
МКІ А61К35/78 з пріоритетом від 09.07.2003 // Промислова власність. –
2004. – № 1. у співавторстві із Казмірчук В.Є.; “Спосіб діагностики
імунодефіцитних захворювань апоптогенного генезу” 4190 Україна МКІ
G01N33/68 з пріоритетом від 17.01.2005 // Промислова власність. – 2005.
– № 1. у співавторстві із Казмірчук В.Є., Мальцевим Д.В.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичні
положення та результати даної роботи використовуються при читанні лекцій
та проведенні практичних занять на кафедрі клінічної імунології та
алергології Національного медичного університету (м. Київ), а також в
лекційному курсі ФПК з питань клінічної імунології та алергології для
професорсько-викладацького складу НМУ та фахівців різних галузей
медицини. Вперше обґрунтовано, апробовано та впроваджено спосіб
лікування рецидивних бронхітів у дітей їз застосуванням препаратів
“Україн” та „Імунофан”.
Розроблений нами спосіб лікування рецидивних бронхолегеневих захворювань
впроваджено в практику лікування дітей м. Києва.
Особистий внесок здобувача. Робота виконана в амбулаторних умовах
поліклініки №3 та денного стаціонару Подільського району в м. Києві
(головний лікар П’янкова О. В.), що є базою курсу дитячої клінічної
імунології кафедри клінічної імунології та алергології Національного
медичного університету (завідувач кафедри д.мед.н., професор Драннік Г.
М.). Імунологічні дослідження виконані в лабораторії курсу дитячої
імунології кафедри клінічної імунології та алергології НМУ (завідувач
д.мед.н., професор Казмірчук В.Є., вул. Турівська 26). Ідея
дисертаційної роботи запропонована керівником. Дисертантом особисто
здійснено відбір хворих, контроль ходу їх обстеження і лікування,
оформлення медичної документації. У подальшому автор проводила
спостереження за змінами стану пацієнтів в амбулаторних умовах (148
хворих дітей, катамнез спостережень 1 рік).
Особисто провела аналіз отриманих результатів, їх узагальнення та
обговорення. Разом з науковим керівником були обговорені та
сформульовані результати та висновки. Статистичні обчислення виконані
дисертантом самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи
викладені та обговорені на І Національном конгресі України з імунології,
алергології та імунореабілітації (м. Алушта,1998 р.); науково-практичной
конференції “Особливості перебігу, діагностика, лікування та
профілактика вторинних імунодефіцитів при захворюваннях у дітей різного
віку” (м. Полтава, 2002 р.); ІІ Всеукраїнскої науково-практичної
конференції “Питання імунології в педіатрії” (м. Киів, 2002); І
Всеукраїнської науково-практичної конференції “Імунотропні препарати в
клінічній практиці” (м. Київ, 2004 р).
Публікації. Результати дисертації повністю відображені у 6 наукових
працях, в наукових журналах (в тому числі у фахових виданнях,
рекомендованих ВАК України – 4), 3 патентах України, 6-ти матеріалах
наукових конференцій, з’їздів, 2 методичних розробках для студентів та
викладачів.
Обсяг та структура дисертації. Робота складається зі вступу, огляду
літератури, 3 розділів, у яких викладено власні дослідження, висновків,
практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Робота виконана на
149 сторінках принтерного тексту. Робота ілюстрована 36 таблицями та 34
рисунками, список використаних джерел містить 156 вітчизняних та 40
публікацій іноземних авторів.
ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Під нашим наглядом знаходилось 148
дітей в віці від 1 до 15 років у котрих спостерігався рецидивний
бронхіт. Найчастіше рецидивний бронхіт зустрічався у пацієнтів з
рецидивними захворюваннями верхних дихальних шляхів (рецидивні синусити,
отити) – 120 дітей (81,1%) та рецидивними захворюваннями травного каналу
(хронічні гастродуоденіти, виразкова хвороба шлунка та 12-ти палої
кишки, панкреатити) – 81 (55%). Рецидивні герпетичні інфекції
зустричався в 69 дітей (46,6%), Гнійно-бактеріальні інфекції шкіри та
підшкірно-жирової клітковини зустричався у 8 дітей (5,4%), у 56,1%
випадків зустрічається гіперплазія тимусу. За даними проведених
серологічних досліджень в сироватці крові та мікробіологічних досліджень
мазків з носоглотки найчастішими патогенами були виділені: стрептококи
(гемолітичний, епідермальний) – у 46 дітей (38,3%); стафілококи
(золотистий) у 52 дітей (43,3%); клебсієла у 34 дітей (28,3%);
мікоплазма у 12 детей (10%); С. albicans- у 2 дітей (1,5%); поєднання
різних збудників – у 39 дітей (32,5%). Діагноз рецидивного бронхіту
частіше зустричався у віці до 3 років – у 125 дітей (84,5%), у 19 дітей
(12,8%) – у віці від 3 до 7 років, 4 дитини (2,7%) почали хворіти у віці
старше 7 років. В середньому 31,8% дітей мали схильність до рецидивних
бронхолегеневих захворювань, яка, успадковується як за материнською, так
і за батьківською, лінією. Про це говорить раннє виникнення перших ознак
хвороби. У 55,6% матерей дітей з рецидивним бронхітом відмічався
несприятливий перебіг вагітності та пологів. Це доводить про вроджений
генез розвитку рецидивного бронхіту.
Таким чином, на нашу думку, всі вище перераховані фактори у цих дітей
можуть призводити до вроджених дисфункцій імунної та бронхолегеневої
систем, які можуть бути реалізовані під впливом оточуючого середовища
(часті ГРВІ у сім’ях, куріння батьків, екологічні чинники, стреси). Це,
в свою чергу, формує рецидивну бронхолегеневу патологію. Персистенція
патогенів і супутня патологія призводить до набутих дисфункцій імунної
системи і відповідно до формування рецидивного бронхіту.
Перше комплексне клініко – імунологічне та лабораторне обстеження
проводилося під час звернення хворого на консультацію до клінічного
імунолога. Всі діти обстежувалися в стані неповної або повної клінічної
ремісії. Друге – через 1 місяць після закінчення курсу лікування, коли
оцінювали клінічні ефекти та динаміку імунологічних показників. Ми
визначали наступні показники імунітету: фагоцитарну активність за
фагоцитарним індексом; IgG, IgM, IgA в сироватці крові; sIgA в слині;
субпопуляційний склад лімфоцитів за методом непрямої імунофлюоресценції
(CD3+, CD4+, CD8+, CD22+, CD16+), рівень маркера індуктору апоптозу
(CD95+) в сироватці крові. Стан функціональних показників імунітету ми
оцінювали за вмістом в сироватці крові інтерлейкінів, які продукуються
моноцитарно-макрофагальними клітинами (ІЛ-1в, ІЛ-6, ІЛ-12, ФНП-б), Th1
типу ((-ІФН) та Th2 типу (ІЛ-4, ІЛ-10).
Анамнестичні дані свідчили, що протягом останнього місяця перед
проведенням першого дослідження імунотропні препарати не призначалися.
Для статистичної обробки даних використовувалась комп’ютерна програма
Microsoft Excel. Математична обробка одержаних результатів проводилася
за стандартними методиками варіаційної статистики з урахуванням
розбіжностей за t критерієм Ст’юдента, яку оцінювали за допомогою
показника довірчої ймовірності (р), меншого за 0,05.
Статистичну обробку показників рівня інтерлейкінів в сироватці
здійснювали за непараметричним критерієм Манна-Уїтні з поправкою Йейтса
У дітей старше 7 років було досліджено функцію зовнішнього дихання
автоматизованим комплексом “Пульмовент – 1.002”. Імунологічне обстеження
проводили також дітям у віці від 6 до 15.
Результати досліджень, їх аналіз та узагальнення. В зв’язку зі
складністю проведення дихальних проб для вивчення функції зовнішнього
дихання, ми проводили їх у дітей з рецидивними бронхітами старших
вікових груп (старше 7 років). З’ясувалося, що у всіх обстежених дітей в
період клінічної ремісії було достовірне зниження основних показників
від вікової норми. ФЖЄЛ у дітей з рецидивними бронхітами знижена від 59%
до 98% від вікової норми; ОФВ1 знижена від 47% до 70%,що говорить про
переважно рестриктивні порушення у дітей; індекс Тіфно знижений від 47
до 70% від вікової норми; МОШ 25 знижена від 31 до 83,5%.
Імунологічні обстеження дітей віком від 6 до 10 років з рецидивними
бронхітами показали наступні результати. При визначенні рівня
сироваткових імуноглобулінів встановлено, що у дітей з рецидивними
бронхітами в період клінічної ремісії вірогідно знижені рівні
сироваткових IgM та IgА (р(0,05) при мало зміненому рівні загального
IgG, особливо у дітей з синдромом гіперплазії тимусу. Враховуючи
значення IgМ в первинній імунній відповіді та IgА для формування системи
місцевого імунітету, варто відмітити, що зниження їх кількості у
сироватці крові дітей з синдромом гіперплазії тимусу має прогностично
несприятливі наслідки для перебігу РБ. В 68% випадках (101 дитина з 148)
спостерігалось зниження рівня секреторного IgA. Визначення секреторного
IgA в слині методом імуноферментного аналізу за допомогою тест – системи
ТОО “Микрофлора” показало вірогідну різницю (р(0,05) рівнів цього
показника у дітей з рецидивним бронхітом (84,0(8,0 мкг/мл) та в групі
здорових дітей (136,2(8,2 мкг/мл). Ці дані не співпадають з даними
більшості авторів, згідно з якими переважає дефіцит IgG [Больбот Ю.К.
1996, Мозалевский А.Ф. 1994, Zinkernagel R.M., Kelly J. 1997]. Ймовірно,
це обумовлено тим, що всі діти з рецидивним бронхітом, які
спостерігались нами, були обстежені під час повної, або неповної
клінічної ремісії. Пацієнти не отримували в цей час будь яких
медикаментів здатних впливати на імунну систему. В інших дослідженнях,
можливо, обстеження проводилось на різних стадіях захворювання, в тому
числі під час загострення та проведення терапії, що безперечно впливало
на отримані дані.
При визначенні показників клітинного імунітету показано, що у дітей з
рецидивними бронхітами в період клінічної ремісії відмічається вірогідне
зниження CD3+, CD4+ клітин та CD 16+ клітин від цих показників в групі
здорових дітей. Вірогідно підвищений рівень CD 95, що говорить про
високий ступінь готовності імунних клітин до загибелі шляхом апоптозу.
Аналіз отриманих даних показав, що у дітей з рецидивними бронхітами в
період клінічної ремісії зустрічається переважне ураження Т-клітинної
ланки імунітету (76%). На другому місці – поєднана недостатність
Т-клітинної ланки із недостатністю імуноглобулінів основних класів
(45%). Це можна пояснити тим, що продукція антитіл – Т-залежний процес.
4
:
c
Ae
0
2
4
6
8
:
@
Ue
a
a
??????Oe
J
\
8”, Франція. Дослідження проводились за відповідними методиками.
Середній показник (M(m) ІЛ-1в в групі рецидивних бронхітів становив
254,6(87,3 пкг/мл, в групі здорових дітей —24,1(5,67 пкг/мл. Були
отримані вірогідні дані про те, що рівень ІЛ-1в в сироватці у дітей
групи рецидивного бронхіту достовірно перевищує такий показник у групі
здорових дітей. Запальні процеси супроводжуються накопиченням в крові не
тільки ІЛ-1, а також ФНП-(. В нормі рівень сироваткового ФНП-(
коливається в межах 10-40 пкг/мл. Діапазон коливань рівня ФНП-( у дітей
з рецидивним бронхітом не відповідає нормальному розподілу. Отримано
вірогідну різницю рівнів сироваткового ФНП-( у дітей з рецидивним
бронхітом та здоровій групах. Рівень ФНП-( у групі здорових дітей склав
24,6(4,2 пкг/мл, у групе з РБ 188,7(124,9 пкг/мл. ІЛ-6 є індуктором
цитотоксичних клітин, сприяє продукції ІЛ-2 та впливає на
антитілоутворення В-клітинами. ІЛ-12 впливає на синтез г-ІФН. Вірогідних
змін у рівнях ІЛ-6 та ІЛ-12 у дітей з рецидивним бронхітом відносно
рівня цих же цитокінів у здорових дітей не виявлено. У дітей з
діагнозом рецидивного бронхіту середній рівень ?-ІФН (0,25(0,07) в
сироватці вірогідно був знижений від показників норми (5,0(2,5).
Вірогідних змін рівня сироваткового ІЛ-4 не було виявлено. Середній
показник ІЛ-10 у дітей з рецидивним бронхітом склав 175,1(54,2 пкг/мл,
в групі здорових — 23,2±5,09 пкг/мл.
Проаналізувавши рівні різних груп цитокінів в залежності від віку,
будь-яких закономірностей ми не виявили. Таким чином, результати
вивчення цитокінового профілю у дітей з рецидивним бронхітом показали
вірогідні зміни в функціональних показниках на рівні
моноцитарно-макрофагального ряду клітин, які продукують підвищену
кількість ІЛ-1 та ФНП-(, а також Тh2, які продукують підвищену кількість
ІЛ-10.
Для проведення імунотерапії дітей з рецидивними бронхітами ми розділіли
на дві групи. Перша дослідна группа (40 хворих) отримувала „Імунофан”
(ДІ), друга дослідна група (40 хворих) отримувала „Україн” (ДУ).
Схема імунотерапії 40 хворих групи ДУ, яка була використана в
дисертаційній роботі, наведена нижче.
Препарат „Україн” вводили за схемою внутрішньом’язово один раз в 4 дні
о другій половині дня. Одноразова доза препарату “Україн” була 2,5 мг,
курс лікування складався з 8 ін’єкцій.
Час спостереження за дітьми складав 1 рік.
Схема імунотерапії 40 хворих групи ДІ, яка була використана в
дисертаційній роботі, наведена нижче.
0,005% розчин роепарата “Імунофан” 1,0 мл вводили внутрішньом’язово 1
раз о другій половині дня, з інтервалом через день. На курс лікування 10
ін’єкцій. Час спостереження за дітьми складав також 1 рік.
Схема імунотерапії препаратом „Україн” показала високу клінічну
ефективність, позитивний вплив на функцію зовнішнього дихання, та на
показники гуморальної ланки, насамперед на антитілогенез. Але
нормалізації специфічного клітинного імунітету як в кількісному
відношенні, так і в функціональному, ми не відмітили. Можливо „Україн”
більш впливає на відновлення нейро-імуно-ендокринної регуляції в
організмі, яка може приймати участь в блокуванні хронічного запалення в
бронхіальному дереві. Щодо впливу „Імунофану” – клінічна ремісія не
тривала. Після використання цього препарату кількість рецидивів бронхіту
протягом року зменшилась до 3-х (до застосування препарату вона сягала
5-6), тривалість загострення сягала 2 тижні, знизився ступінь важкості
загострення, також знизилась потреба в використанні антибіотиків. З 40
дітей, що отримали препарат „Імунофан” у 25 ремісія була 6-ти місячної,
тоді як з 40 дітей, яки отримали препарат „Україн” 37 дітей увійшли до
1-річної ремісії та 3 дітей до 6-ти місячної ремісії. При визначенні
показників функції зовнішнього дихання за допомогою „Пульмовенту” стало
зрозумілим, що препарат не призводить до нормалізації таких показників,
як ФЖЄЛ (в 2% випадках не відрізняється від норми), ОФВ1 (нормалізується
в 20% випадках), ІТ та МОШ 25 не нормалізувались у жодної дитини.
Після імунокорекції було проведено повторне обстеження показників
імунітету. Доведено, що обидва препарати мають позитивний
імунокорегуючий эфект відносно як сироваткових імуноглобулінів (IgA,
IgM), так і відносно sIgA.
Таблиця 1
Зрушення в рівні сироваткових імуноглобулінів IgG, IgA, IgM та
секреторного IgA в сліни у дітей з рецидивними бронхітами в умовах
застосування імуномодулюючих препаратів “Україн” (ДУ) та “Імунофан” (ДІ)
в порівнянні з групою дітей, які получали отримували стандартну терапію
(К)
(г/л)
NN
Група
n = ДУ
40 Група
n = ДІ
40 Група К
n=20
Показник
До лікування Після лікування До лікування Після лікування
M±m
M±m
1 IgG 10,22(0,7 11,02(0,5 11,23(0,7 12,02(0,5 10,3(0,8
2 IgA 0,88(0,13 1,2(0,03* 0,83(0,13 1,5(0,06* 1,1(0,07
3 IgM
0,95(0,08 1,23(0,04* 0,98(0,07 1,31(0,04* 1,0(0,08
4 sIgA 0,84(0,07 1,9(0,07* 0,88(0,07 1,9(0,07* 0,9(0,08
* – показник вірогідно відрізняється (р Таблиця 2 Зрушення в рівні субпопуляцій лімфоцитів у дітей з рецидивними бронхітами в умовах застосування препаратів “Україн” (ДУ) та “Імунофан” (ДІ) в порівнянні з групою дітей, які отримували стандартну терапію (К) (%) N Група n = ДУ 40 Група n = ДІ 40 Група К Показник (%) До лікування Після лікування До лікування Після лікування n =20 M±m M±m 1 СD3 44,45( 2,18 48,6( 2,02 48,35( 1,96 53,7( 1,68* 50,01( 1,24 2 CD4 28,8( 1,45 30,1(1,41 28,8(1,45 45,3(1,1* 29,6(1,12 3 CD8 16,18( 0,98 18,2(0,89 17,2(0,98 19,3(0,89 17,82( 1,73 4 CD16 15,98( 0,97 10,9( 0,42* 15,98( 0,97 10,9( 0,42* 7,62( 0,42 5 CD22 9,78( 0,16 10,3(0,5 8,78(0,16 11,3(0,5 8,87(0,56 6 CD95 13,97( 0,87 5,3(0,29* 12,97( 0,87 11,83( 0,51 10,5(0,5 * - показник вірогідно відрізняється (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
