МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М. ГОРЬКОГО
Науково-дослідний інститут медичних ПРОБЛЕМ сім’ї
гребельна наталя ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 618.3–008.6–06:616.61].–06–684
Профілактика акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з
гестаційною патологією нирок
14.01.01 – акушерство та гінекологія
А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Донецьк-2006
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано в Донецькому державному медичному університеті
ім. М. Горького МОЗ України
Науковий керівник:
член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор
ЧАЙКА ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ,
завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФПО
Донецького державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор
Резніченко Галина Іванівна,
професор кафедри акушерства та гінекології
Запорізької медичної академії післядипломної освіти МОЗ України
доктор медичних наук, професор
Дашкевич Валентина Євдокимівна,
завідувач акушерського відділення екстрагенітальної патології
Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (м. Київ)
Провідна установа:
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, кафедра акушерства, гінекології та перинатології, м. Київ
Захист дисертації відбудеться 20.12.2006 р. о 13-30 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.600.03 при Науково-дослідному інституті
медичних проблем сім’ї Донецького державного медичного університету
ім. М. Горького (83114, м. Донецьк, проспект Панфілова, 3).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, проспект
Ілліча, 16)
Автореферат розісланий 18.11.2006 року
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук, доцент А.В. ЧурилінаЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ
Актуальність теми. Інфекції сечовивідних шляхів (ІСВШ) є одним з
найбільш розповсюджених ускладнень вагітності. Звичайно вони
представлені бактеріальним циститом у практично здорових жінок з
відсутністю аномалій і нормальною функцією сечовивідних шляхів (СВШ)
(Г.І. Резниченко та співавт., 2003; В.Е. Дашкевич та співавт., 2005; O.
Bayrak et al., 2006; B. Kacmazet al., 2006). У більшості пацієнтів
інфекція обмежується локалізацією в нижніх відділах СВШ. Вона може
перебігати як у безсимптомній (асимптоматична бактеріурія), так і в
маніфестній формі (гострий цистит). Поширеність асимптоматичної
бактеріурії, за даними проведених в Америці, Європі й Австралії
досліджень, коливається від 2 до 13 %; маніфестні форми інфекції
розвиваються у
1-2 % вагітних жінок (О.Б. Лоран та ін., 1997; Г.І. Резниченко та
співавт., 2003; M.A. Herraiz et al., 2005; D. Raveh et al., 2006).
Особливе значення має безсимптомна бактеріурія (ББ), яка виявляється у
вагітних. Залежність частоти ББ від кількості пологів оцінюється
по-різному. Більш вірогідно на частоту бактеріурії впливає соціальний
статус, а також статева активність (О.Л. Тиктинський, С.М. Калініна,
1996; Л.С. Страчунський та ін., 2000).
Не завжди можна вирішити, чи є вперше виявлена під час вагітності
бактеріурія дійсно придбаною в цей період, або ж вона є проявом
хронічного пієлонефриту. Не можна не згадати про те, що виниклу під час
вагітності ББ можна не знайти при першому дослідженні (І.В. Єлманов,
1997; D. Raveh et al., 2006). Небезпека інфекції та кількість
мікроорганізмів у сечі особливо великі через добу після пологів. Це
пов’язано в першу чергу зі збільшенням кількості залишкової сечі (І.В.
Єлманов, 1997; O. Bayrak et al., 2006; D. Raveh et al., 2006).
Якщо ББ під час вагітності не лікувати, то в 30-40 % випадків
розвивається пієлонефрит. Тому розробка науково-обґрунтованих схем
діагностики, лікування і профілактики безсимптомної бактеріурії є
важливим як для перебігу вагітності, тобто для матері й плода, так і для
життя жінки надалі.
У зв’язку з вищевикладеним робота в напрямку розробки комплексу
профілактики акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з
гестаційною патологією нирок є актуальною задачею.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана згідно з планом НДР кафедри акушерства, гінекології та
перинатології ФПО Донецького державного медичного університету ім. М.
Горького і є фрагментом комплексної теми “Розробити, науково
обґрунтувати та впровадити лікувально-профілактичні заходи зі зниження
ускладнень у перинатальному періоді у жінок щодо збереження
репродуктивного здоров’я сім’ї” (№ держ. реєстрації 0101U009004) МОЗ
України, а також спільної Шведсько-Української програми “Покращання
перинатальної допомоги”. Автор є співвиконавцем даної теми.
Мета дослідження: Знизити ускладнення перебігу вагітності, пологів і
покращити стан немовлят у пацієнток з гестаційною патологією нирок
шляхом розробки науково-обґрунтованих схем профілактики і лікування.
Задачі дослідження.
Провести ретроспективний клініко-статистичний аналіз особливостей
перебігу вагітності, пологів і стану немовлят у жінок з гестаційною
патологією нирок.
Вивчити поширеність безсимптомної бактеріурії.
Оцінити мікробіологічний спектр сечі при безсимптомній бактеріурії у
жінок з гестаційною патологією нирок.
Вивчити деякі показники цитокинів, гормонального й імунного статусу у
вагітних з гестаційною патологією нирок.
Розробити і науково обґрунтувати схеми профілактики гестаційної
патології нирок і вивчити віддалені результати.
Об’єкт дослідження – акушерські та перинатальні ускладнення у вагітних з
гестаційною патологією нирок.
Предмет дослідження – стан цитокінового, імуно-гормонального гомеостазу
у вагітних з гестаційною патологією нирок, перебіг перинатального
періоду, морфо-функціональні особливості плацент.
Методи дослідження: клінічні, інструментальні, мікробіологічні,
гормональні, імунологічні, морфологічні, імуногистохімічні, статистичні.
Наукова новизна отриманих результатів.
Доповнено дані про особливості перебігу вагітності, пологів і стану
немовлят у жінок з гестаційною патологією нирок.
Вперше в Донецькій області вивчено поширеність безсимптомної бактеріурії
серед вагітних.
Вивчено фактори ризику виникнення і розвитку ускладнень вагітності та
пологів у жінок з гестаційною патологією нирок.
Вперше вивчені деякі показники цитокинів, гормонального й імунного
статусу у вагітних з гестаційною патологією нирок, а також стан системи
плацента–плід–новонароджений.
Вперше розроблений алгоритм діагностики ІСВШ на етапі жіночої
консультації та пологового будинку.
Вперше розроблений диференційований метод лікування і реабілітації
пацієнток з гестаційною патологією нирок з урахуванням їх імунного і
гормонального профілю.
Практичне значення отриманих результатів. Розроблена і впроваджена в
практичну охорону здоров’я науково обґрунтована схема профілактичних
заходів для вагітних груп ризику щодо гестаційної патології нирок,
заснована на вивченні деяких показників цитокинів, імунітету і
гормонального фону з використанням алгоритму діагностики ІСВШ на етапі
жіночої консультації та пологового будинку, застосування поетапної схеми
диспансеризації і реабілітації, дозволила покращити перебіг вагітності,
пологів і результат для плода і новонародженого.
Результати дослідження впроваджені в Донецькому регіональному центрі
охорони материнства та дитинства, НДІ медичних проблем сім’ї, міських
лікарнях №№ 3, 6, 24, у гінекологічних відділеннях і жіночих
консультаціях міських лікарень м. Донецька і Донецької області. Дані,
отримані в науковій праці, використовуються в навчальному процесі на
кафедрі акушерства, гінекології та перинатології факультету
післядипломної освіти Донецького державного медичного університету
ім. М. Горького.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проаналізовані
джерела наукової літератури і патентна документація щодо проблеми
гестаційної патології нирок.
Автором визначені мета і задачі наукової роботи, сформульована концепція
дослідження. Розроблено методологію дослідження і спеціальні карти
обліку, по яких обстежені пацієнтки та їхні немовлята. Відповідно меті і
задачам обрані методи дослідження й обстеження пацієнток до та після
лікування. Автором особисто проведене клінічне,
інструментально-лабораторне обстеження жінок з подальшою інтерпретацією
даних. Розроблено комплексну програму реабілітації жінок з гестаційною
патологією нирок. Самостійно проведена статистична обробка та аналіз
отриманих результатів дослідження.
Самостійно описані результати дослідження, сформульовані висновки і
практичні рекомендації, а також забезпечено їхнє впровадження в практику
охорони здоров’я і публікація в наукових виданнях.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації і
результати наукових досліджень повідомлені й обговорені на
науково-практичній конференції “Актуальні питання сучасного акушерства”
(м. Тернопіль, 2002); міжнародній науково-практичній конференції
“Екстракорпоральні методи гемокорекції в акушерстві, гінекології та
неонатології” (м. Донецьк, 2004), I Євро-Азіатському конгресі
акушерів-гінекологів (м. Санкт-Петербург, 2004); міжнародній конференції
“Улучшение перинатальной помощи” (м. Тарту, 2004); науково-практичній
конференції Асоціації акушерів-гінекологів України “Актуальні питання
перинатології” (м. Львів, 2005); на ХІІ з’їзді акушерів-гінекологів
України з міжнародною участю “Репродуктивне здоров’я в ХХI столітті”
(м. Донецьк, 2006); на засіданнях товариства акушерів-гінекологів
Донецької області (м. Донецьк, 2005); спільному засіданні Вченої ради
НДІ медичних проблем сім’ї і кафедри акушерства, гінекології та
перинатології ФПО ДонДМУ (м. Донецьк, 2006); обласних науково-практичних
конференціях акушерів-гінекологів.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 друкованих праць, з них
10 статей в журналах і збірниках, затверджених ВАК України. Отриманий
патент на винахід.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 150 сторінках
друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису
методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу й
обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій,
списку використаних джерел. Текстова частина викладена на 135 сторінках.
Літературний покажчик включає 166 джерел, з яких 41 – вітчизняних, 125 –
іноземних авторів. Роботу ілюстровано 23 таблицями та 22 малюнками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і
рішення задач була розроблена програма досліджень, що включала 5 етапів.
Перед початком обстеження усі пацієнтки були інформовані про характер
клінічного дослідження, про препарати, які будуть застосовуватися та
можливі побічні ефекти. Дослідження проводилися після одержання згоди на
участь у них і з урахуванням даних тестування за розробленою анкетою при
зіставленні результатів дослідження пацієнток групи ризику щодо
гестаційної патології нирок і здорових пацієнток. Дослідження проведені
на базі ДРЦОМД, МКЛ №№ 6, 7.
Для виконання першого етапу був проведений ретроспективний аналіз 800
карт вагітних, історій пологів матерів та історій розвитку немовлят від
матерів з гестаційною патологією нирок.
На другому етапі проводилося обстеження вагітних відповідно до наказів
МОЗ України № 503 від 28.12.2002 р. і № 620 від 29.12.2004 р. у I, II і
III триместрі (12, 27, 38 тижнів). Немовлята були під спостереженням
протягом 1 року (вивчалася їхня оцінка за шкалою Апгар, антропометричні
дані).
Дослідження рівня гормонів у сироватці крові виконано радіоімунологічним
методом за допомогою готових комерційних наборів фірми “SEA-IRE-Soring”
(Франція). Цими ж методами проводили обстеження на TORCH і урогенітальну
інфекцію.
У сироватці крові за допомогою імуноферментного аналізу визначали
кортизол (К), естріол (Е3), естрадіол (Е2), плацентарний лактоген (ПЛ),
прогестерон (П), а також ІЛ 6 та ІЛ 8.
Стан гуморальної ланки імунітету оцінювали на підставі вмісту
імуноглобулінів (Ig) класів А, М, G у сироватці крові методом радіарної
імунодифузії за G. Manqhini et al. При проведенні досліджень
використовували комерційні тест-системи фірм “ROCHE” (Швейцарія),
“Bio-RAD” (Франція), “BioTechnic” (США), “Genesis Diagnostics”
(Великобританія).
У сироватці крові визначали електроліти К, Na, Ca за допомогою
аналізатора “Media” (США).
Усім пацієнткам було проведено бактеріоскопічне дослідження матеріалу з
піхви, плаценти, прямої кишки, порожнини рота, порожнини носа, зіва,
кон’юнктиви, плацент, а також сечі. Посіви матеріалу для культивування
анаеробів проводили на кров’яний агар. Ідентифікація анаеробних бактерій
була заснована на вивченні морфологічних, культуральних, біохімічних
ознак, а також на визначенні спектра летючих жирних кислот методом
газорідинної хроматографії.
Збір сечі для виявлення бактеріурії проводили при сечовипусканні з
обов’язковим дотриманням стандартних вимог для одержання зразків сечі
адекватної якості, після чого її максимально швидко транспортували до
лабораторії.
На III етапі був упроваджений комплекс заходів реабілітації,
диспансеризації та підготовки до планованої вагітності жінок з
гестаційною патологією нирок.
На IV етапі був оцінений стан немовлят, що народилися від матерів з
гестаційною патологією нирок, лікованих за нашою методикою та тих, хто
отримував традиційну терапію.
На V етапі досліджена ефективність розроблених лікувально-профілактичних
заходів.
Статистична обробка матеріалів проведена на РС АТ методами варіаційної
статистики і рангової кореляції з використанням стандартного пакету
прикладних програм Excel’2000 для Wіndоws’XP’Prоfеssіоnаl. Вірогідність
розходжень параметричних показників оцінювали за допомогою t-критерію
Ст’юдента, значимість розходження часток – за методом кутового
перетворення Фішера. Розходження між порівнюваними величинами визнавали
статистично достовірними при рівні значимості р 0,05).
У пацієнток з ББ в основній (n=44) і в групі порівняння (n=20) у
структурі перенесених захворювань практично в однаковому відсотку
випадків (р>0,05) переважали хронічні захворювання органів дихальної
системи: хронічний бронхіт – відповідно 19 (43,18(7,47 %) та 9
(45,00(11,12 %), хронічний тонзиліт – 9 (20,45(6,08 %) та 5
(25,00(9,68 %), гайморит – 10 (22,73(6,32 %) та 4 (20,00(8,94 %), ГРВІ –
12 (27,27(6,71 %) та 8 (40,00(10,95 %), пневмонія – 12 (27,27(6,71 %) і
7 (35,00(10,67 %) випадків. Висока схильність до алергійних реакцій
виявлена у 16 (19,05(4,28 %) і 11 (18,33(5,00 %) жінок основної і групи
порівняння, з них відповідно у 10 (11,90(3,53 %) і 6 (10,00(3,87 %) мали
місце алергійні захворювання (алергійний риніт, поліноз, алергійний
дерматит), у контрольній групі цей показник склав 5,00(4,87 %.
Основна і група порівняння за віком, соціальними ознаками,
анамнестичними даними були репрезентативні.
Кожна третя пацієнтка мала обтяжений спадкоємний анамнез. Так, у
найближчих родичів 26 (18,06(3,21 %) жінок з гестаційною патологією
нирок спостерігалися різні захворювання органів ендокринної системи, у
21 (14,58(2,94 %) – серцево-судинної, а в 75 (52,08(4,16 %) Ї
захворювання СВШ. В основній групі з ББ цей показник склав 12
(27,27(6,71 %) і 8 (18,18(5,81 %), у групі порівняння відповідно 5
(25,00(9,68 %) і 6 (30,00(10,25 %)) випадків. Захворювання СВШ були у
кожної другої пацієнтки як в основній, так і в групі порівняння.
Аналіз стану менструальної функції показав, що вік настання менархе в 60
(41,67(4,11 %) випадках був пізнім, у той час як у всіх обстежених
контрольної групи менструація настала до 14 років. У 64 (44,44(4,14 %)
жінок мало місце ПМЦ. В основній і групі порівняння при ББ ці дані були
практично однаковими і не відрізнялися від аналогічних при гострому і
хронічному пієлонефриті (р>0,05).
Даній вагітності передували медичні аборти у 53 (36,81(4,02 %) жінок з
гестаційною патологією нирок, в тому числі у 17 (11,81(2,69 %) – за
медичними показниками в зв’язку з пороками розвитку плода, з числа
контрольної групи переривання вагітності було у 4 (20,00(8,94 %) жінок.
Таким чином, обтяжений акушерський анамнез відзначений у 99
(68,75(3,86 %) обстежених пацієнток з гестаційною патологією нирок, що
вірогідно відрізняється від показників у контрольній групі (р0,05) як в основній, так і в групі порівняння у
пацієнток з ББ.
Усі пацієнтки порівнюваних груп стояли на обліку в жіночій консультації.
Причому, у I триместрі на облік стали 70,00(5,00 % жінок з основної,
70,00(5,92 % – групи порівняння, 85,00(7,98 % – контрольної групи. В II
і III триместрі на облік стали відповідно 25,00(4,72 % и 5,00(2,38 %
жінок з основної, 30,00(5,92 % – групи порівняння, 15,00(7,98 % –
контрольної групи.
Був проведений ретроспективний аналіз 800 історій пологів пацієнток, які
знаходилися під спостереженням у МКЛ № 6 м. Донецька і ДРЦОМД з
діагнозом “гестаційна патологія нирок”. У 243 (30,38(1,63 %) пацієнток
при даній вагітності була діагностована безсимптомна бактеріурія.
Вогнища хронічної інфекції в даній групі були діагностовані у 142
(58,44(3,16 %) жінок (хронічний фарингіт, тонзиліт, гайморит, бронхіт).
У структурі генітальної патології були відзначені кольпіт,
сальпінгоофорит, ерозія шийки матки – усього 137 (56,38(3,18 %)
випадків. Перебіг даної вагітності ускладнився у 139 (57,20(3,17 %)
пацієнток, в тому числі, загрозою переривання – у 121 (49,79(3,21 %).
Передчасні пологи відбулися в 112 (46,09(3,20 %), термінові – у 131
(53,91(3,20 %), ускладнені – у 120 (49,38(1,26 %) пацієнток,
внутрішньоутробна гіпоксія плода спостерігалася в 112 (46,09(3,20 %)
випадках. У післяпологовому періоді мали місце гнійно-запальні
ускладнення: ендометрит – 134 (55,14(3,19 %), кольпіт – 142
(58,44(3,16 %), розходження швів на промежині – 110 (45,27(3,19 %)
випадків.
При гормональному обстеженні жінок було встановлено, що у вагітних із
хронічним пієлонефритом ПЛ склав 19,91(0,80 нмоль/л, що було достовірно
нижче (р0,05).
Вже в I триместрі в групі вагітних з гострим пієлонефритом у порівнянні
з контрольною групою відзначалося достовірне зниження П (99,72(2,90
нмоль/л) (р0,05).
Що стосується рівня Е2, то в групі вагітних з гострим пієлонефритом він
склав 37,62(1,70 нмоль/л і був вірогідно нижче, ніж у контрольній групі
(р0,05).
Кортизол мав таку динаміку: у групі вагітних із хронічним пієлонефритом
він був не значно нижче, ніж у контрольній (337,73(19,62 и 350,30(23,71
нмоль/л відповідно, р>0,05). У групі вагітних з гострим пієлонефритом
він був трохи нижче (322,60(20,00 нмоль/л), ніж у групі вагітних із
хронічним пієлонефритом і ББ (342,40(21,73 нмоль/л, р>0,05).
Таким чином, гормональний фон в обстежених групах мав значну відмінність
від показників контрольної групи, що свідчить про формування у жінок з
гестаційною патологією нирок фетоплацентарної недостатності.
У пацієнток із ББ рівень ІЛ 6 у сироватці крові (8,19(0,41 пг/мл) був
нижче, ніж у пацієнток з гострим (9,62(0,70 пг/мл, р>0,05) і хронічним
пієлонефритом (12,91(0,89 пг/мл, р0,05). У пацієнток із хронічним пієлонефритом
рівень ІЛ 6 у сироватці крові був вірогідно вище, ніж у пацієнток з
гострим пієлонефритом (відповідно 12,91(0,89 и 9,62(0,70 пг/мл, р0,05), у контрольній – 9,21(0,36 г/л.
В обстежених групах було виявлено зниження вмісту досліджуваних
імуноглобулінів відносно контрольної групи, і це особливо явно було
виражено в групі пацієнток з хронічним пієлонефритом.
Підвищенням рівня цитокінів і зниженням імуноглобулінів під час
вагітності, ймовірно, можна пояснити, чому у вагітних частіше виникає
ІСВШ.
Мікрофлора пологових шляхів у пацієнток з ББ вірогідно повторювала
мікрофлору сечі. Ідентичність мікрофлори пологових шляхів і сечі
свідчить як про гематогенне поширення інфекції, так і про висхідний шлях
інфікування. Тісне анатомічне розташування, спільність ембріонального
походження визначають їхній взаємний вплив.
При вивченні кількості лейкоцитів в сечі у пацієнток із хронічним і
гострим пієлонефритом істинна лейкоцитурія виявлена в 65 (81,25(4,36 %)
випадках, а при ББ – у 11 (17,19(4,72 %) випадках.
Підводячи підсумок отриманим даним, можна думати, що пієлонефрит є
інфекційним захворюванням, у розвитку якого, паралельно з такими
факторами, як порушення уродинаміки, наявність безсимптомної
бактеріурії, важливу роль грає зниження імунологічної реактивності
організму вагітної жінки. Складність оцінки імуносупресії, яка
розвивається при гестаційній патології нирок, складається у тім, що
захворювання виникає на зміненому імунному фоні, з огляду на дані про
зміну активності різних факторів імунологічної реактивності при
вагітності. Наявність пієлонефриту і ББ вимагає невідкладної терапії,
обов’язковим компонентом якої є антибіотики, що впливають на імунітет,
однак вони часто не призводять до лікування, і тому терапія хронічного
пієлонефриту залишається невирішеною проблемою.
Комплексне лікування пієлонефриту у вагітних проводилося в наступних
напрямках:
антибактеріальна терапія ((Монурал – 3 г (однократно); або Амоксицилін –
1 г (однократно); або Аугментин – 625 мг, по 2 табл. 2 рази на день (1
доба); або Зиннат – 250 мг Ч 2 рази на день (3 доби); або Ампіцилін –
0,5 г Ч 4 рази на день (3 доби));
?????????????$??
H
x
z
|
~
?
‚
„
†
I
L„†¬(
^
Ue
???????$??
†
c
I
†¬\
^
Ue
h$wT
(Ue
?????????T
??????або 40 % розчину глюкози або крапельне в 5 % розчині глюкози, 10
днів); курантил (150-200 мг/добу курсами по 30 днів у II і III
триместрах); новокаїн (по 5-7 днів крапельно 100-200 мл 0,25 % розчину
на 100 мл 5 % розчину глюкози));
дезинтоксикаційна терапія;
профілактика ускладнень перебігу вагітності й розвитку плода (рис. 1,
2).
Основною умовою для успішної діагностики та лікування гестаційного
пієлонефриту, сприятливого перебігу вагітності та пологів при цьому
захворюванні була госпіталізація в стаціонар з постійним спостереженням
уролога (нефролога) і акушера. Спроби амбулаторного обстеження і
лікування привели до помилок, рецидивів і ускладнень пієлонефриту, іноді
з несприятливим результатом. Задовільне самопочуття і стан жінки не
відповідає змінам в організмі плода і майбутньої матері, і не повинно
бути причиною відмови від госпіталізації.
При порівнянні рівня ПЛ у групі вагітних з хронічним пієлонефритом до і
після проведеного лікування в II триместрі було відзначено його
достовірне підвищення (р0,05), при ББ – 8,70(0,15 і 9,50(0,10
нмоль/л (р0,05).
При гострому пієлонефриті показник ІЛ 6 в основній групі (9,40(0,60
пг/мл) відрізнявся від групи порівняння (9,50(0,40 пг/мл), але
знаходився в межах показника контрольної групи (р>0,05). Подібна
тенденція до нормалізації відзначалася й в показниках у пацієнток із ББ.
Рис. 1. Алгоритм діагностики ІСВШ на етапі жіночої консультації
Рис. 2. Алгоритм діагностики ІСВШ в умовах акушерського стаціонару
Рівень ІЛ 8 при хронічному і гострому пієлонефриті в основний і в групі
порівняння не мав вірогідно значимих розходжень і перевищував показник у
контрольній групі (16,70(0,90 пг/мл, р>0,05). При ББ показник ІЛ 8 не
відрізнявся від такого в контрольній групі незалежно від проведеної
терапії (в основній групі і групі порівняння відповідно 17,90(1,00 і
18,10(0,90 пг/мл, р>0,05).
При проведенні мікробіологічного дослідження вогнищ інфекції після
лікування відзначено, що вірогідно (р0,05), 12 (60,00(10,95 %,
р0,05).
У пацієнток основної групи з ББ після лікування видовий склад
мікроорганізмів плаценти був вірогідно меншим, ніж у групі порівняння, а
також у групі пацієнток з гострим і хронічним пієлонефритом. У
20,45(6,08 % випадків в основній групі при ББ було виділено Enterobacter
aerog., E.coli – у 22,73(6,32 %, Proteus vulgaris – у 22,73(6,32 %, у
групі порівняння відповідно 50,00(11,18 % (р0,05) і був нижче
показників у всіх обстежених групах.
Частота внутрішньоутробного інфікування в основній групі при гострому
пієлонефриті склала 5,00(4,87 %, при хронічному – 10,00(6,71 %, при ББ –
13,64(5,17 %, у групі порівняння відповідно 50,00(11,18 % (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
