.

Вплив модуляторів синтезу оксиду азоту на прояви хронічної гіпоксії, викликаної монооксидом вуглецю, та хронічної гіпоксії замкненого простору (авторе

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
131 2921
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

ГРИЦІВ ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 616-001.8-085.232/.272.4]-092.9

Вплив модуляторів синтезу оксиду азоту на прояви хронічної гіпоксії,
викликаної монооксидом вуглецю, та хронічної гіпоксії замкненого
простору

14.03.04 – патологічна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Тернопіль 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Тернопільському державному медичному університеті
імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Посохова Катерина
Андріївна,

Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського
МОЗ України, завідувач кафедри фармакології з клінічними фармакологією,
фармацією та фармакотерапією

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Гоженко Анатолій Іванович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної
та клінічної патологічної фізіології.

доктор медичних наук, професор Заморський Ігор Іванович, Буковинський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
фармакології

Провідна установа: Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України
м. Київ, відділ по вивченню гіпоксичних станів

Захист дисертації відбудеться 29 вересня 2006 р. о 14 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Тернопільському державному
медичному університеті імені І.Я. Горбачевського (46001, м. Тернопіль,
майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного
медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (46001, м. Тернопіль,
вул. Січових Стрільців, 8).

Автореферат розіслано 23 серпня 2006 р.

Вчений секретар ради Д 58.601.01,

доктор медичних наук, професор Боднар
Я.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забруднення довкілля призводить до зростання впливу
на організм людини факторів, які можуть стати причиною розвитку гіпоксії
та викликати широкий спектр функціонально-метаболічних порушень різних
систем організму (В.Д. Лук’янчук, Л.В. Савченкова, 1998; С.В. Оковитый,
А.В. Смирнов, 2001; Л.Д. Лук’янова, 2003). Причини гіпоксії
різноманітні, але її прояви, патогенетичні ланки та компенсаторні
реакції, які виникають при цьому, мають багато спільного.
Кисень-дефіцитні стани супроводжуються пригніченням тканинного дихання,
порушенням енергетичного забезпечення численних реакцій обміну,
зростанням активності перекисного окислення ліпідів, ушкодженням
клітинних та субклітинних мембран, що нерідко закінчується глибоким
порушенням функцій внутрішніх органів (Л.Д. Лук’янова, 1997, 2003, 2004;
Л.В. Савченкова, 1998). Одним з факторів, які здатні викликати як
гостру, так і хронічну гіпоксію, є монооксид вуглецю. Зростання
чисельності екстремальних станів, та кількості антропогенних джерел
чадного газу у світовому масштабі призводить до збільшення частоти
гострих та хронічних отруєнь цією сполукою (Л.А. Тиунов, В.В. Кустов,
1980; В.Ю. Николенко, 1998; J. Broome еt al., 1998; J. Varon еt al.,
1999). Останнє може розвиватись у працівників, зайнятих у промислових
процесах по виплавці залізної руди, нафто- та газопереробній,
гірничодобувній, коксохімічній галузях, при виробництві та експлуатації
автомобілів, у побуті (В.Ю. Николенко, 1998; K. Olson 1994, J. Varon еt
аl., 1999; S.Thom 1999). Разом з тим, питання патогенезу ушкодження
внутрішніх органів при повторному впливі на організм монооксид вуглецю у
кількостях, які не викликають гостре отруєння, залишається недостатньо
вивченим. Зокрема, не з’ясовано роль системи оксиду азоту у тих
порушеннях, що виникають при тривалій дії на організм малих концентрацій
монооксид вуглецю, тоді як зміни її активності в інших ситуаціях, що
супроводжуються розвитком гіпоксії, переконливо доведені багатьма
дослідниками (А.І. Соловйов, О.В. Стефанов, 1996; К.А. Посохова, Т.А.
Лєбєдєва, 2004). Відомо також, що однією з мішеней оксиду азоту, як і
монооксиду вуглецю, є гемвмісні протеїни, зокрема гемоглобін (В.П.
Реутов, 2002; T. Jonetani, 1998). Більше того, показано, що при
критичних ситуаціях у системі постачання тканин киснем наявність оксиду
азоту у комплексі з оксигемоглобіном полегшує віддачу кисню дихаючим
тканинам (A.Bedirli еt al., 2000; В.М. Коробов, 2001), а при посиленні
синтезу оксиду азоту зростає стійкість організму до гіпоксичного
ураження (Т.В. Серебровська, Н.М. Кургалюк, 2001). Встановлено також, що
при гострому отруєнні монооксидом вуглецю відбувається зменшення синтезу
оксиду азоту, а застосування прекурсорів останнього не лише сприяє
відновленню цього процесу, але й покращанню стану внутрішніх органів,
зменшенню проявів оксидативного стресу, інтенсифікації
енергозабезпечувальних реакцій мітохондрій (К.А. Посохова та ін., 2002).
З іншого боку відомо, що існуючі методи лікування отруєнь чадним газом,
серед яких провідну роль відіграє оксигенотерапія, не здатні попередити
віддалені наслідки його негативного впливу на організм людини (R. Myers
1995; S.Thom, 2003).

Тому актуальним завданням є встановлення ролі системи оксиду азоту у
патогенезі ураження внутрішніх органів при хронічному отруєнні чадним
газом та хронічній гіпоксії замкненого простору (S.Thom 1999;
К.Г. Гуревич, Н.Л. Шимановский, 2000), що відкриває перспективи для
пошуку нових засобів експериментальної фармакокорекції гіпоксичних
станів серед модуляторів синтезу оксиду азоту.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота є
фрагментом комплексної науково-дослідної теми кафедр фармакології та
медицини катастроф і військової медицини Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я. Горбачевського “Роль змін активності
системи оксиду азоту в патогенезі гіпоксичних станів різної етіології і
пошук способів фармакологічної корекції” (№ держреєстрації 0104U004519),
у виконанні якої автором проведені дослідження вільнорадикального та
енергозабез-печувального окислення у печінці, мозку, крові щурів при
гіпоксії замкненого простору і хронічній інтоксикації монооксидом
вуглецю та в процесі їх експериментальної корекції за допомогою
попередників (L-аргініну, глутаргіну) та блокаторів (N-нітро-L-аргініну,
аміногуанідину, фенітоіну) синтезу оксиду азоту.

Мета дослідження. З’ясувати роль системи оксиду азоту у патогенезі
хронічної гемічної гіпоксії, викликаної монооксидом вуглецю, і хронічної
гіпоксії замкненого простору та обгрунтувати доцільність застосування
попередників синтезу оксиду азоту для експериментальної корекції
порушень, що виникають.

Завдання дослідження.

1. Встановити патогенетичні ланки ураження печінки та мозку щурів при
хронічній гемічній гіпоксії, викликаній монооксидом вуглецю.

2. З’ясувати зміни активності процесів перекисного окислення ліпідів,
стану антиоксидантної системи, функціональної активності мітохондрій у
печінці та мозку щурів, що виникають при хронічній гіпоксії замкненого
простору.

3. Дослідити вплив L-аргініну та аргініновмісного препарату глутаргін на
процеси ліпопероксидації, активність антиоксидантної та
енергозабезпечувальної систем у печінці і мозку щурів при гемічній
гіпоксії та гіпоксії замкненого простору.

4. Дати оцінку особливостям дії неселективних блокаторів NO-синтази
N-нітро-L-аргініну і фенітоіну, та відносно селективного інгібітора
індуцибельної NO-синтази аміногуанідину на метаболічні процеси у
внутрішніх органах щурів при хронічній гіпоксії, спричиненій чадним
газом, та хронічній гіпоксії замкненого простору.

5. Встановити порівняльну фармакотерапевтичну активність глутаргіну та
„еталонного” антигіпоксанта бемітилу при хронічній гіпоксії, спричиненій
монооксидом вуглецю.

6. З’ясувати ефективність глутаргіну як засобу для експериментальної
фармакокорекції пошкоджень внутрішніх органів при хронічній гіпоксії,
викликаній монооксидом вуглецю.

Об’єкт дослідження. Хронічна гемічна гіпоксія, викликана монооксидом
вуглецю, та хронічна гіпоксія замкненого простору.

Предмет дослідження. Особливості патогенетичних проявів ураження печінки
та головного мозку при хронічній гемічній гіпоксії, спричиненій чадним
газом, і хронічній гіпоксії замкненого простору та при експериментальній
фармакокорекції порушень, що виникають, модуляторами синтезу оксиду
азоту.

Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи були використані:
патофізіологічні та фармакологічні методи – для моделювання гіпоксичних
станів та їх експериментальної фармакокорекції; біохімічні – для
вивчення стану системи прооксиданти-антиоксиданти, окислювальних
процесів мітохондрій досліджуваних органах; методи математичної
статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримано нові дані і поглиблено
існуючі уявлення про патогенетичні ланки ураження печінки та мозку при
хронічній гемічній гіпоксії, спричиненій монооксидом вуглецю, та
хронічній гіпоксії замкненого простору. Вперше встановлено, що активація
переокислення мембранних ліпідів, зменшення активності антиоксидантної
системи та енергозабезпечувальних процесів мітохондрій при цих видах
гіпоксії відбуваються на тлі зменшення вмісту у внутрішніх органах
тварин нітрит-аніону – стабільного метаболіту оксиду азоту. Вперше
доведено, що попередники синтезу оксиду азоту L-аргінін та
аргініновмісний препарат глутаргін при хронічній гемічній гіпоксії,
спричиненій монооксидом вуглецю, та хронічній гіпоксії замкненого
простору сприяють відновленню показників прооксидантно-антиоксидантного
гомеостазу, покращанню функціонального стану мітохондрій у печінці та
мозку експериментальних тварин, що супроводжується зростанням синтезу
оксиду азоту. Встановлено факт негативного впливу інгібіторів NO-синтази
селективної (аміногуанідіну) та, більшою мірою, неселективної дії
(N-нітро-L-аргініну) на cтан печінки та мозку при хронічній гемічній
гіпоксії, спричиненій монооксидом вуглецю, та хронічній гіпоксії
замкненого простору, що поєднується з подальшим гальмуванням процесів
синтезу оксиду азоту. На основі вивчення порівняльної ефективності
глутаргіну та бемітилу при хронічній інтоксикації чадним газом доведено,
що глутаргін проявляє більшу активність щодо відновлення толерантності
тварин до фізичного навантаження, показників перекисного окислення
ліпідів, резервів антиоксидантної системи, тоді як у бемітилу переважає
позитивний вплив на функціональний стан мітохондрій у печінці та мозку
експериментальних тварин.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлення особливостей
ураження печінки та мозку при хронічній гемічній гіпоксії, спричиненій
монооксидом вуглецю, і хронічній гіпоксії замкненого простору та при
застосуванні речовин, що стимулюють або пригнічують синтез оксиду азоту,
розширює наші уявлення про патогенез цих видів гіпоксії, зокрема про
роль системи оксиду азоту у розладах, що виникають. Встановлення
лікувально-профілактичної активності попередників синтезу оксиду азоту,
зокрема L-аргініну та глутаргіну, при хронічних гемічній гіпоксії та
гіпоксії замкненого простору дозволить здійснювати цілеспрямований пошук
ефективних засобів для експериментальної фармакокорекції порушень, які
виникають у внутрішніх органах при вказаних гіпоксичних станах, та
ставити питання про розширення показань до застосування аргініновмісних
препаратів.

Основні результати досліджень, які відображають особливості патогенезу
хронічної гіпоксії, викликаної монооксидом вуглецю, та гіпоксії
замкненого простору, роль системи оксиду азоту в ураженнях печінки та
мозку, які розвиваються при цьому, та ефективність аргініновмісних
сполук щодо їх експериментальної корекції, впроваджено у навчальний
процес кафедр патологічної фізіології Івано-Франківської державної
медичної академії, Буковинської державної медичної академії, Вінницького
національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Луганського
державного медичного університету, Української медичної стоматологічної
академії, кафедри загальної і клінічної патофізіології Одеського
державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. В процесі одержання наукових результатів,
викладених у дисертації, всі етапи дослідження автор проробив
самостійно. Облік, аналіз первинного результату, статистична обробка
результатів, розробка основних положень, оформлення роботи виконані
дисертантом. Формулювання мети, завдань і інтерпретацію результатів
здійснено разом з науковим керівником. Дослідження проведено у
лабораторії доклінічних досліджень лікарських засобів Тернопільського
державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського,
акредитованої МОЗ України (Атестат акредитації – серія КДЛ № 001486 від
3.10.2003 р.). У наукових працях, опублікованих у співавторстві,
основний внесок належить здобувачу. Спільно із групою співавторів
розроблено пристрій для інгаляційного затруєння тварин монооксидом
вуглецю (деклараційний патент України на винахід № 55682 А від 15.04.
2003). Дисертантом особисто відпрацьовано методику хронічного
інгаляційного затруєння тварин монооксидом вуглецю.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, отримані у
процесі виконання дисертаційної роботи, оприлюднені на VII зїзді ВУЛТ
(Тернопіль, 2003); на VIII ювілейному зїзді ВУЛТ, присвяченому 150-річчю
організації (Івано-Франківськ, 2005); на Х конгресі СФУЛТ (Чернівці,
2004); на VІІІ, ІХ міжнародних медичних конгресах студентів і молодих
учених (Тернопіль 2004, 2005); на 78-й підсумковій науковій конференції
студентів та молодих вчених з міжнародною участю (Чернівці, 2004); на
науковій конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю
(Вінниця, 2004); на ІV Українській науково-практичній конференції з
міжнародною участю з клінічної фармакології (Вінниця, 2004); на ХLVII
підсумковій науково-практичній конференції, присвяченій 150-річчю з дня
народження академіка І.Я. Горбачевського „Здобутки клінічної і
експериментальної медицини” (Тернопіль, 2004); на науково-практичній
конференції з міжнародною участю „Створення, виробництво,
стандартизація, фармакоекономіка лікарських засобів та біологічно
активних добавок” (Тернопіль, 2004); на ІІІ міжнародній
науково-практичній конференції студентів та молодих вчених (Ужгород,
2005).

Публікації. Результати досліджень, що викладені у дисертації, знайшли
відображення у 20 наукових працях, з них: 5 статей у фахових наукових
журналах, 14 – у матеріалах і тезах конференцій, з’їздів, конгресів та 1
деклараційний патент на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 164 сторінках і
складається зі вступу, 6 розділів, висновків, рекомендацій щодо
наукового і практичного використання отриманих результатів, списку
використаних літературних джерел (всього 242 найменування), 6 додатків.
Робота проілюстрована 34 таблицями та 21 рисунком. Список використаних
джерел, таблиці та додатки викладено на 38 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дослiдження проведено на 264 білих
щурах-самцях лінії Wistar з масою тіла 120-150 г, яких утримували на
стандартному рацiонi вiварiю. Робота виконувалася згідно з правилами
європейської конвенції про гуманне відношення до лабораторних тварин
(European convention the protection of vertebrate animals used for
experimental and other scientific purposes – Consil of Europe.
Strasbourg – 1986) та „Загальних принципів експериментів на тваринах”,
ухвалених Першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2000).
Комісією з питань біоетики Тернопільського державного медичного
університету (протокол № 8 від 05.10.2005р.) порушень морально-етичних
норм при проведенні науково-дослідної роботи не виявлено.

Хронічну гіпоксію замкненого простору (ГЗП) спричиняли утриманням тварин
у замкненому просторі по 15 хв щоденно, упродовж 7 та 14 днів. Хронічну
гемічну гіпоксію (СОГ) викликали за допомогою пристрою власної
конструкції для інгаляційного затруєння тварин монооксидом вуглецю (СО),
утримуючи тварин у замкненому просторі при концентрації СО 9000 мг/м3 та
експозиції 15 хв щоденно, упродовж 7 та 14 днів (Л.А. Тиунов, В.В.
Кустов, 1980).

Експериментальну корекцію обох гіпоксичних станів проводили за допомогою
таких речовин: попередник синтезу оксиду азоту (NO) L-аргініну
гідрохлорид (“Sigma”, США) – по 25 мг/кг внутрішньоочеревинно (В.Ф.
Сагач, 1999); неселективний блокатор NO-синтази – N-нітро-L-аргінін
(“Oldrich. Chem. Co.”, Англія) – по 10 мг/кг внутрішньоочеревинно (Б.В.
Смирин, 2000); відносно селективний блокатор NO-синтази аміногуанідин
(ООО „Химлабораторреактив”, Київ) – по 10 мг/кг внутрішньоочеревинно
(Isobe M. et al., 1999); глутаргін (L-аргініну- L-глутамат)
(Фармацевтична компанія “Здоров’я”, м. Харків) – по 45 мг/кг маси в
еквімолярній дозі у перерахунку на L-аргінін, внутрішньоочеревинно та по
1,0 г/кг маси внутрішньошлунково (Ю.В. Меркулова, Л.А. Чайка, 2003);
глутамінова кислота (Фармацевтична компанія “Здоров’я”, м. Харків) – по
20 мг/кг маси в еквімолярній дозі у перерахунку на глутаргін,
внутрішньоочеревинно; фенітоін (Київський вітамінний завод) – по 30
мг/кг внутрішньошлунково (А.Г. Коноплянников и др., 1999); “еталонний”
антигіпоксант – бемітил (Київський вітамінний завод) – в дозі 0,6 г/кг
внутрішньошлунково (Л.И. Бугаева и др., 2000). Всі речовини вводили один
раз на добу, за 30 хв до моделювання гіпоксії, упродовж 7 та 14 днів.

Виведення тварин з досліду проводили під тіопенталовим наркозом на 8-й
та 15-й дні експерименту, через 24 години після останнього епізоду
затруєння.

Для дослідження використовували гомогенати печінки, мозку, сироватку
крові, гепаринізовану кров.

Процеси вільнорадикального окислення оцінювали за вмістом ТБК-активних
продуктів (ТБП) (Л.И. Андреева, Л.А. Кожемякин, 1988), та гідроперекисів
ліпідів (ГПЛ) (В.Б Гаврилов, М.И.Мишкорудная, 1983). Стан
антиоксидантної системи оцінювали за активністю супероксиддисмутази
(СОД) (С.Чевари и соавт., 1985) і каталази (КАТ) (М.А. Королюк і
співавт., 1988), кількістю відновленого глутатіону (G-SH) (G.L. Ellman,
1959). Про стан енергозабезпечувальних процесів мітохондрій робили
висновок за активністю сукцинатдегідрогенази (СДГ) (Н.Д. Ещенко, Г.Г.
Вольский, 1982) та цитохромоксидази (ЦХО) (Р.С. Кривченкова, 1977).
Вміст NO2– (стабільного метаболіту NO) визначали за методом Гріса (Е.А.
Орлова, 2002), кількість сечовини у крові – за реакцією з
діацетилмонооксимом (В.Г. Колб, В.С. Камышников, 1976) рівень
карбоксигемоглобіну (HbCO) за методом Л.П. Букіної та Л.І. Ушакової
(1979), толерантність тварин до фізичного навантаження встановлювали у
тесті з плаванням (C.И. Гончаров, С.А. Кузьменко, 1991).

Всі числові результати піддавали статистичній обробці з використанням
середньої арифметичної (М), похибки середньої арифметичної (m), критерію
Ст’юдента (t). Для розрахунків використовували комп’ютерну програму
Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Стан прооксидантно-антиоксидантної системи і активність мітохондріальних
ферментів у печінці та мозку щурів при хронічній гіпоксії замкненого
простору та хронічній інтоксикації монооксидом вуглецю. Встановлено, що
при ГЗП і при СОГ відбувається активація вільнорадикальних процесів у
внутрішніх органах тварин. Так, при СОГ у печінці зростає вміст ГПЛ на
15 і 19 % , у мозку на 9 і 14 %, кількість ТБП у печінці збільшується на
17 і 22 %, у мозку на 12 і 18 % відповідно до термінів дослідження у
порівнянні з щурами з ГЗП. У тварин з ГЗП інтенсивність процесів
ліпопероксидації також наростає у порівнянні з інтактними тваринами.

Водночас, ефективність пошкоджувальної дії вільнорадикальних продуктів
залежить не лише від інтенсивності їх утворення, але й від потужності
антиоксидантної системи (АОС) (Ю.В. Данилович, 2001). Результати наших
досліджень доводять, що відбувається зменшення активності АОС.

Так, при ГЗП активність СОД зменшується у гомогенатах печінки на 13 і 19
%, у гомогенатах мозку на 16 та 20 % відповідно на 8-й і 15-й дні
досліду; функціональна здатність КАТ знижується у печінці на 9 і 13 %, у
мозку на 10 і 17 % відповідно. При СОГ відбувається подальше пригнічення
АОС – активність СОД зменшується у печінці на 13 і 14%, у мозку на 16 та
17 %, КАТ – на 12 і 11% у печінці та на 13 і 21 % у мозку відповідно до
термінів експерименту. Як відомо, активація вільнорадикального окислення
неминуче призводить до підвищення проникності мембран, дезорганізації
біоенергетичних процесів у клітинах, що, у свою чергу, негативно
позначається на інтенсивності енергозалежних процесів клітинного обміну
(Л.Д. Лукьянова, 1997, 2003; Ю.В. Данилович, 2001). Як видно з
результатів, представлених у таблиці 1, при обох видах гіпоксії
відбуваються зміни електронотранспортної функції дихального ланцюга
мітохондрій, про що свідчить зниження активності СДГ при СОГ у печінці
на 11 і 14 %, у мозку на 12 і 10 %, а при ГЗП у печінці на 8 і 12 %, у
мозку на 17 і 25 % відповідно на 8-й і 15-й дні досліду.

При зростанні тривалості та важкості гіпоксичного впливу відбувається
послідовне гальмування транспорту електронів, починаючи від специфічного
флавопротеїну СДГ до цитохромів b-c і до ЦХО, яка інактивується
останньою (Л.Д. Лукьянова, 1997). Результати наших досліджень показують
пригнічення активності ЦХО при обох типах гіпоксії. Посилення дефіциту
кисню при хронічній СОГ може бути спричинене як зниженням активності
ЦХО, так і пригніченням перенесення електронів на ділянці цитохромів b-c
та зменшенням або припиненням їх надходження від субстратної ланки
дихального ланцюга (Л.Д. Лукьянова, 2003). Не виключене також
безпосереднє інгібування CО гемвмісного ферменту цитохромоксидази (H.
Suzuki еt al., 1995; В.Ю. Николенко, 1998)

Таблиця 1.

Активність мітохондріальних ферментів у печінці, мозку щурів при ГЗП та
СОГ (M±m)

Показник Орган Інтактні

n = 6 Група тварин

ГЗП СОГ

7 днів

n = 6 14 днів

n = 6 7 днів

n = 6 14 днів

n = 6

ЦХО, ммоль/ хв?кг П 8,83±0,10 7,17±0,05

р1?J ?????????? ?????????????? ????? ]„thy`„7a$ y $ , N P R ¶ $ . ¶ Г у печінці та мозку як при ГЗП так і при СОГ. Зокрема на тлі застосування АГ активність цього ферменту збільшується при ГЗП у печінці на 8 та 11 %, у мозку на 9 та 12 %, при СОГ у печінці на 11 і 15 %, у мозку на 15 і 19 %. Зростання активності СДГ за умов введення блокаторів NOS може відбуватись за рахунок порушення надходження субстратів у дихальний ланцюг, що коригується зростанням активності мітохондріальної СДГ (Н.М. Кургалюк, 2001, Л.Д. Лук’янова, 2003). Як свідчать результати наших досліджень, під впливом інгібіторів NOS одночасно зменшується активність ферменту тканинного дихання ЦХО у внутрішніх органах тварин. При застосуванні NNLА її активність пригнічується при ГЗП у печінці на 17 і 21 %, у мозку на 8 і 11 %, при СОГ – у печінці на 19 і 25 %, у мозку на 11 та 16 %. Введення АГ та Ф також супроводжується зниженням активності ЦХО. Ймовірно, ці зміни пов’язані з неможливістю використання NO2- і NO3- як додаткових донорів електронів для енергозабезпечувальних реакцій при гіпоксичному ураженні внаслідок пригнічення їх синтезу на тлі застосування блокаторів синтезу NO (В.П. Реутов, 2002). Під впливом блокаторів NO-cинтази у печінці, мозку та крові тварин достовірно знижується вміст NO2- в обидва терміни дослідження. Так, застосування NNLА спричиняє зменшення його кількості при ГЗП у печінці на 20 та 28 %, у мозку на 15 і 22 % , при СОГ – у печінці на 25 та 29 %, у мозку на 12 і 14 % (рис. 1). Рис. 1. Вміст NO2– у печінці та мозку щурів з СОГ та введенні NNLA. 1. СОГ 7 днів 2. СОГ 7 днів + NNLA 3. СОГ 14 днів 4. СОГ 14 днів + NNLA. На тлі введення АГ та Ф у внутрішніх органах та сироватці крові також пригнічується синтез NO при обох видах гіпоксії, що може супроводжуватись зниженням його захисних ефектів (Б.В. Смирин и др., 2000). Разом з тим, на думку А.Г. Конопляннікова і співавт. (1999), Ф знижує вміст NO у внутрішніх органах, зокрема у мозку, не за рахунок зменшення активності NO-синтази, а внаслідок збільшення елімінації NO з тканин, що, ймовірно відбувається у зв’язку з гальмівним впливом Ф на кальцієві потоки через клітинну мембрану. Під впливом LNNА, Ф, та АГ рівень карбоксигемоглобіну крові піддослідних тварин не змінюється. Вплив попередників синтезу оксиду азоту на стан печінки та мозку щурів при хронічній гіпоксії замкненого простору та при хронічній гемічній гіпоксії, викликаній монооксидом вуглецю. Встановлено, що під впливом L-аргініну (LА) та глутаргіну (ГТГ) відбувається зменшення інтенсивності вільнорадикальних процесів у внутрішніх органах в обидва терміни дослідження. Так, при застосуванні LА у тварин з ГЗП вміст ГПЛ вірогідно знижується у печінці на 10 і 13 %, у мозку на 8 та 9 %, при СОГ – на 12 та 16 % у печінці та на 8 і 13 % у мозку відповідно на 8-й та 15-й дні експерименту. Рівень ТБП під впливом LА при ГЗП у печінці знижується на 12 і 14 %, у мозку 11 та 14 %; при СОГ у печінці – на 14 і 16 %, у мозку на 10 та 15 % відповідно. Антиоксидантна дія LА в умовах гіпоксії може бути обумовлена стабілізуючим впливом речовини на структуру та властивості клітинних мембран та активацією ферментів АОС, що призводить до нормалізації ПОЛ (Л.В. Савченкова, 1998). ГТГ також зменшує інтенсивність процесів ПОЛ у внутрішніх органах тварин як при ГЗП, так і при СОГ (рис. 2, 3). 1. СОГ 7 днів; 2. СОГ 7 днів + ГТГ; 3. СОГ 14 днів; 4. СОГ 14 днів + ГТГ. На тлі застосування попередників синтезу оксиду азоту відмічається відновлення активності АОС. Так, введення ГТГ при СОГ сприяє зростанню активності СОД у печінці на 9 і 12 %, у мозку – на 12 і 17 % відповідно до термінів дослідження. При ГЗП активність даного ферменту під впливом ГТГ збільшується у печінці на 12 та 15 %, у мозку на 11 та 14 %. Застосування LA спричиняє аналогічний ефект. Одночасно під впливом ГТГ та LА відмічено відновлення функціональної здатності КАТ та зростання вмісту Г-SH. Відомо, що на етапі пригнічення основного шляху окислення субстратів дихального ланцюга, як правило, відбувається активація альтернативних метаболічних потоків (Л.Д. Лук’янова, 2003). За даними наших експериментів, LА активує СДГ при ГЗП у печінці на 8 та 11 %, у мозку 15 та 14 %, а при СОГ – на 9 і 14 % у печінці та на 15 і 12 % у мозку. ГТГ також сприяє зростанню активності СДГ. Одночасно збільшується активність ферменту кінцевої ланки тканинного дихання ЦХО у внутрішніх органах тварин при ГЗП та СОГ. Вказані зміни супроводжуються достовірним зростанням рівня NO2- у внутрішніх органах на тлі введення LА та ГТГ. Відомо, що підвищена концентрація NO може призводити до його накопичення в клітинах у вигляді відносно стабільного депо, яке за необхідності слугує додатковим ендогенним джерелом NO та виконує пряму захисну дію (Б.В. Смирин, 2000). Депо можна сформувати введенням донора синтезу NO, наприклад L-аргініну. Механізм захисної дії депо NO може бути пов’язаний або з пригніченням активності NO-синтази за принципом негативного зворотного зв’язку або з видаленням надлишку активного оксиду азоту. Ймовірно, такий захисний механізм запобігає гіперпродукції NO та пов’язаним з нею порушенням. Адже на відміну від гіперпродукції цієї молекули, яка сприяє розвитку клітинних ушкоджень і активації ПОЛ, а незначне збільшення її рівня, навпаки, сприяє зниженню вмісту активних форм кисню і обумовлює здатність мітохондрій до економнішого його використання (Н.М. Кургалюк та ін., 2003). При дослідженні впливу попередників синтезу оксиду азоту на вміст карбоксигемоглобіну в крові суттєвих змін не виявлено. Здійснене нами дослідження ефективності ГТГ, LА та кислоти глутамінової при ГЗП та СОГ дозволяє стверджувати, що позитивна дія ГТГ насамперед обумовлена наявністю в його складі LА, поскільки ефективність кислоти глутамінової при цій патології є суттєво нижчою. При порівняльному вивченні властивостей ГТГ та антигіпоксанта бемітилу при СОГ встановлено, що перший проявляє більшу активність щодо відновлення показників системи прооксиданти-антиоксиданти, у другого переважає позитивний вплив на функціональний стан мітохондрій у печінці та мозку експериментальних тварин. У процесі визначення толерантності тварин до фізичного навантаження встановлено, що при СОГ середній час тривалості плавання щурів зменшується на 17 %, у порівнянні з тваринами з ГЗП. На тлі застосування глутаргіну цей показник зростає на 68 %, а при введенні бемітилу на 52 %, порівняно з групою тварин з СОГ. Причому різниця між цим показником у групах щурів, яким вводили глутаргін та бемітил, є достовірною (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020