.

Роль холінергічної системи в патогенезі адреналінової міокардіодистрофії у тварин різної статі (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
187 5054
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

ХАРА МАРІЯ РОМАНІВНА

УДК 616.127-007.17:577.175.522-092]-092.9-055

Роль холінергічної системи в патогенезі адреналінової
міокардіодистрофії у тварин різної статі

14.03.04 – патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Тернопіль – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному медичному університеті

імені І. Я. Горбачевського МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор

Файфура Василь Васильович.,

Тернопільський державний
медичний університет

імені І. Я. Горбачевського
МОЗ України,

завідувач кафедри
патологічної фізіології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ткачук Світлана Сергіївна, Буковинський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
фізіології;

доктор медичних наук Нещерет Олександр Павлович, Інститут ендокринології
та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, провідний науковий
співробітник лабораторії епідеміології цукрового діабету;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник, Зінкович Ігор
Іванович, Донецький державний медичний університет МОЗ України,
завідувач центральної науково-дослідної лабораторії

Провідна установа: Інститут фізіології імені О.О.Богомольця НАН України,
м.Київ, відділ фізіології кровообігу.

Захист відбудеться 31 березня 2006 р. о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Тернопільському державному
медичному університеті імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м.
Тернопіль, Майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м.
Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 8).

Автореферат розісланий 25 лютого 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор
Боднар Я.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Епідеміологічні та клінічні дослідження доводять,
що патологія серцево-судинної системи залишається найважливішою
медико-соціальною проблемою, а захворювання серця, що ускладнюються
некрозом міокарда, набувають характеру епідемії (Меерсон Ф.З. 1997;
Оганов Р.Г., 1999). Саме цим пояснюється неослабний інтерес до
детальнішого вивчення причин та механізмів розвитку некротичних процесів
у серці, пошуків раціональних методів їх лікування і профілактики.
Гостра чи тривала гіпоксія (Лукьянова Л.Д., 1992; О.О. Маркова, 1997),
стрес (Меерсон Ф.З., 2001; Lee S.Y, 2002; Singh R.B., 2002), фізичне
перевантаження, особливо у спортсменів (Земцовский В.Э., 1994; Bux R.,
2004; Whyte G., 2005), гіперфункція наднирників (Garg A., 2004; Guo
X.Y., 2002; Brown H., 2005) викликають підвищення симпатоадреналової
активності. Пошкодження міокарда за цих умов є наслідком прямого
токсичного впливу катехоламінів (Киричек Л.Т., 1999; T. Katayama, 2004),
розвитку енергодефіциту (Мисула І.Р.,1996), ацидозу (Rahimi A.R., 2003),
накопичення кальцію в кардіоміоцитах (X.Q. Zhang, 2002), активації
ліпопероксидації (Зінкович І.І., 2002; W. de Ruijter, 2003).

Важливим фактором у розвитку патології серця є стан автономної нервової
системи. Встановлено, що позитивне завершення патологічного процесу в
міокарді, що виникає на грунті гіпоксії, ішемії чи метаболічного
дисбалансу, є наслідком переважання активності холінергічної ланки
автономної регуляції (Обрезчикова М.Н., 2000; Белялов Ф.И., 2001; И.В.
Сергиенко, 2004; Hamaad A., 2004; S. Schmitz-Spanke, 2004). Посилення
парасимпатичного контролю серцевої діяльності сповільнює вивільнення
норадреналіну з симпатичних терміналей (Меерсон Ф.З., 1990), активовані
М-холінорецептори обмежують входження іонів кальцію в кардіоміоцити, що
сприяє зменшенню їх збудливості, функціональної активності та потреби в
кисні (Доліба М.М., 1996; Miura T., 2003;T. Krieg, 2004). Проте в
багатьох випадках через надмірну активність блукаючого нерва і
пригнічення автоматизму синусового вузла виникають серцева
недостатність, фатальні аритмії (Шульман В.А., 2000; Каверина Н.В.,
2004; Guinjoan S.M., 2004; Pasnoori V.R., 2004; Francis J., 2005). Все
це посилює інтерес до вивчення холінергічної регуляції серця в умовах
патології для пошуків надійних методів прогнозування негативних
наслідків порушень вінцевого кровообігу (И.В. Киселева, 2002; Stein
P.K., 2005).

Останніми роками для розуміння механізмів нейрогуморальної регуляції
функцій серця все більшого значення набуває оцінка ролі статевих
гормонів. Причина такої уваги полягає у встановленій експертами ВООЗ
закономірності, яка свідчить про те, що чоловіки частіше хворіють на
серцево-судинну патологію і помирають від інфаркту міокарда (Караченцев
А.Н., 1998; Федорова Е.Л., 2003; Phillips G.B., 2003; Rosengren A.,
2004). Завдяки експериментальним та клінічним дослідженням встановлено
істотний вплив статевих гормонів на серцево-судинну систему, а саме:
кардіопротекторні (Кобрин В.И., 1996; Караченцев А.Н., 1998; Матюшин
А.И., 2003; Parsons E., 2004) та антиоксидантні властивості естрогенів
(Мамбетова А.Ж., 2000; Чукаев С.А., 1997; Song X., 2003), здатність
андрогенів регулювати іонні канали та виступати у ролі кардіопротекторів
(Фролькис В.В., 1992; Обут Т.А., 2002; Michels F. Er, G., 2004). Відомо,
що більша стійкість серцево-судинної системи жінок до стресорних впливів
спостерігається лише у репродуктивному віці, а після настання менопаузи
вони частіше хворіють на ішемічну хворобу серця (Mc Sweeney J.C., 2001;
J.E. Manson, 2003; Guthrie J.R., 2004), що має ускладнений перебіг
(Федорова Е.Л., 2003; Abildstrom S.Z., 2002; Patel H., 2004).

Проте насьогодні залишаються неузгодженими наукові дані про наявність чи
відсутність холінергічних та адренергічних механізмів у кардіотропних
ефектах статевих гормонів (Караченцев А.Н., 1996). Думки про властивість
естрогенів виявляти кардіопротекторні властивості через модулювання
холінергічних регуляторних механізмів часто є суперечливими, а участь
тестостерону у цих механізмах поки що не доведена. З огляду на це,
доцільним є вивчення ролі автономної нервової системи у формуванні
адаптаційних реакцій організму при пошкодженні міокарда особин різної
статі адреналіном, зокрема, ступеня контролю діяльності серця
холінергічною ланкою, реактивність міокардіальних холінорецепторів,
особливості метаболізму ацетилхоліну.

Вивчення ролі холінергічних механізмів у патогенезі адреналінового
пошкодження міокарда залежно від статі дасть можливість розширити рамки
розуміння механізмів пошкодження серця катехоламінами, визначити, яку
лепту в патогенез некротизування міокарда вносять холінергічні процеси у
чоловічому та жіночому організмі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом комплексної науково-дослідної теми кафедр
патологічної фізіології, патологічної анатомії, гістології з цитологією
та ембріологією Тернопільського держаного медичного університету імені
І.Я. Горбачевського “Особливості пошкодження та холінергічної регуляції
серця тварин різної статі при адреналіновій міокардіодистрофії” (номер
державної реєстрації 0100U005051). Автор був відповідальним виконавцем
зазначеної науково-дослідної роботи. Тема дисертації затверджена
Проблемною комісією МОЗ та АМН “Патологічна фізіологія та імунологія”
(протокол № 15 від 25 січня 2002 року)

Мета дослідження. Встановити закономірності холінергічної регуляції
серця тварин різної статі в умовах адреналінової міокардіодистрофії,
вплив зміненої активності холіно- та адренорецепторів серця та зниженого
рівня статевих гормонів на ступінь пошкодження серця адреналіном.

Завдання дослідження.

1. Встановити у тварин різної статі структурні та ультраструктурні зміни
міокарда при реалізації кардіотоксичного ефекту адреналіну.

2. З’ясувати залежність від статі ступеня метаболічного дисбалансу при
формуванні некротичних змін в серці під впливом адреналіну.

3. Встановити особливості регуляції діяльності серця самців і самок
щурів автономною нервовою системою при розвитку адреналінової
міокардіодистрофії.

4. Встановити реактивність міокардіальних холінорецепторів у тварин, що
різняться за статтю, в умовах розвитку некротичного процесу в серці.

5. З’ясувати особливості метаболізму ацетилхоліну в серці самців і самок
з адреналіновою міокардіодистрофією.

6. Встановити взаємозвязок між ступенем структурних та метаболічних змін
в серці тварин різної статі та вихідною активністю холінорецепторів
міокарда.

7. З’ясувати вплив зниження функції статевих залоз на інтенсивність
патологічних змін у серці самців і самок при дії кардіотоксичної дози
адреналіну.

8. Встановити особливості холінергічного контролю діяльності серця та
метаболізм ацетилхоліну при розвитку адреналінової міокардіодистрофії у
кастрованих самців і самок щурів за різної активності міокардіальних
холінорецепторів.

9. З’ясувати вплив блокади адренорецепторів на розвиток адреналінової
міокардіодистрофії залежно від статі тварин та активності статевих
залоз.

10. Встановити роль холінергічних механізмів у реалізації
кардіопротекторного ефекту адреноблокатора у самців і самок в умовах
збереженої функції статевих залоз та їх недостатності.

Об’єкт дослідження – адреналінова міокардіодистрофія.

Предмет дослідження – холінергічні механізми в патогенезі розвитку
адреналіновоі міокардіодистрофії у самців і самок.

Методи дослідження:

морфологічні: світлова та електронна мікроскопії для оцінки структурних
змін у міокарді шлуночків, морфометричне дослідження ступеня пошкодження
міокарда за відсотком некротизованих кардіоміоцитів;

біохімічні: дослідження в міокарді активності гліколізу за вмістом
молочної та піровиноградної кислот; іонного балансу за вмістом калію,
натрію, кальцію, магнію; інтенсивності перекисного окиснення ліпідів за
вмістом дієнових кон’югатів та малонового діальдегіду; антиоксидантної
системи за активністю супероксиддисмутази, каталази, вмістом
сульфгідрильних груп, активності ферментативного гідролізу ацетилхоліну;

електрофізіологічні: вивчення чутливості міокардіальних холінорецепторів
за реакцією серця на електричне подразнення блукаючого нерва та введення
ацетилхоліну; активності ланок автономної нервової системи за
показниками кардіоінтервалографії;

біологічний метод: визначення вмісту ацетилхоліну в міокарді передсердь
і шлуночків;

математичні: проведення математичного аналізу серцевого ритму з оцінкою
показників моди, амплітуди моди, варіаційного розмаху кардіоінтервалів,
індексу напруження та обробки цифрових даних методом варіаційної
статистики з використанням критерію Стьюдента.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначена роль
холінергічних механізмів у патогенезі некротичного пошкодження серця
залежно від статі. Встановлено, що адреналін викликає менш інтенсивне
пошкодження серця самок, порівняно з самцями, що підтверджується нижчим
ступенем структурних змін, активності процесів ліпопероксидації та
гліколізу в кардіоміоцитах, меншим іонним дисбалансом. Вища
резистентність міокарда самок до токсичного впливу адреналіну
грунтується на природному домінуванні холінергічних механізмів у
діяльності серця.

Доведено, що розвиток некротичного процесу в міокарді самок відбувається
на тлі активної участі холінергічних процесів і незначних змін обміну
ацетилхоліну, в той час як у самців – супроводжується слабкою реакцією
холінергічної ланки та інтенсивнішим порушенням метаболізму
ацетилхоліну.

Встановлено кардіопротекторний ефект холіноміметика карбахоліну та
кардіотоксичний ефект холіноблокатора атропіну в умовах
гіперадреналемії. Показано, що вища чутливість серця самок до
холінергічних впливів підтверджується кращим, ніж у самців,
кардіопротекторним ефектом холіноміметика, а менша чутливість
холінореактивних структур серця самців сприяє меншому, порівняно з
самками, прояву кардіотоксичного ефекту холіноблокатора атропіну при
формуванні адреналінових некрозів.

Вперше доведено, що хірургічне видалення статевих залоз має наслідком
зменшення участі холінергічних механізмів у регуляції діяльності серця.
Ця залежність більше виявляється в самок, підтверджується інтенсивнішим
пошкодженням серця адреналіном і зменшенням активності препаратів з
холіноміметичною та холіноблокуючою дією.

Встановлено, що більша чутливість серця самців до адреноблокуючих
впливів в умовах гіперадреналемії проявляється кращим кардіопротекторним
ефектом в-адреноблокатора тразикору, що грунтується на зростанні ролі
холінергічних механізмів у формуванні пристосувальних реакцій серця.

Вперше доведено, що недостатність статевих залоз зменшує
кардіопротекторний ефект блокатора адренорецепторів. Показано, що дана
закономірність інтенсивніше виявляється у самок і є наслідком значного
обмеження активності холінергічних процесів та погіршення метаболізму
ацетилхоліну в міокарді при дії кардіотоксичної дози адреналіну.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дозволяють
поглибити знання про роль холінергічної ланки автономної нервової
системи в патогенезі адреналінового пошкодження міокарда у тварин різної
статі та залежність адаптаційної перебудови функціональних систем серця
від рівня статевих гормонів та реактивності рецепторів.

Результати проведених досліджень дозволили довести, що природнє
домінування холінергічних механізмів у регуляції діяльності серця самок
є важливим фактором високої резистентності міокарда до токсичного впливу
адреналіну. Активніший контроль діяльності серця з боку парасимпатичної
ланки автономної нервової системи визначає більшу залежність процесу
некрозоутворення від базової активності холінергічних процесів, що в
умовах регуляторного дисбалансу сприяє розвитку патології. Функціональна
активність міокардіальних холінорецепторів визначає наслідки
патологічного впливу адреналіну на серце і більше залежить від рівня
жіночих статевих гормонів. Зниження гормонопродукуючої функції статевих
залоз, головним чином жіночих, зменшує резистентність серця до
токсичного впливу адреналіну, суттєво обмежує активність адаптаційної
перебудови холінергічної ланки та реалізацію кардіопротекторних
властивостей речовин рецепторної дії.

Отримані результати є теоретичним підгрунтям для дослідження речовин,
які здатні змінювати активність холінорецепторів, та модуляторів
гормональної активності для пошуків адекватних засобів профілактики та
лікування некротичного процесу в міокарді.

Результати досліджень впроваджені у практику наукових досліджень та
навчальний процес кафедр патологічної фізіології Вінницького
національного медичного університету, Івано-Франківської державної
медичної академії, Львівського державного медичного університету,
Національного фармацевтичного університету, Кримського державного
медичного університету, Запоріжського державного медичного університету,
Буковинської державної медичної академії, Української державної
медичної стоматологічної академії, кафедр патологічної фізіології,
нормальної фізіології, фармакології, патологічної анатомії, медицини
катастроф Тернопільського державного медичного університету імені
І.Я.Горбачевського.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений патентний
пошук, аналіз літератури з досліджуваної проблеми, постановка мети та
завдань дослідження, розроблена програма наукових досліджень, здійснено
відпрацювання адекватних моделей і методик. За безпосередньої участі
автора проведені біохімічні та функціональні дослідження, обробка та
аналіз отриманих даних, підготовка матеріалів до публікації, написання
всіх розділів дисертації. Підготовка матеріалу та виконання
морфологічних досліджень здійснювалися за консультативної допомоги проф.
Боднара Я.Я. та проф. Волкова К.С., вивчення вмісту мікроелементів у
міокарді проводилося за сприяння проф. Федонюка Я.Я. За участі наукового
консультанта підібрані засоби для модулювання перебігу патологічного
процесу у серці, сформульовані висновки та практичні рекомендації. У
наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертанту належить
фактичний матеріал і основний творчий доробок. У тій частині актів
впровадження, що стосується наукової новизни, викладено фактичний
матеріал дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень, що
увійшли до дисертації, оприлюднені на: Пленумі товариства патофізіологів
України (Чернівці, 1998), XV з’їзді Українського фізіологічного
товариства (Донецьк, 1998), III Міжнародному конгресі з інтегративної
антропології (Бєлгород, Росія, 2000), ІІІ Національному конгресі
патофізіологів України (Одеса, 2000), Науковій конференції “Історія та
сучасні досягнення фізіології в Україні” (Київ, 2001), ІІІ Національному
конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України
“Актуальні питання морфології” (Київ, 2002), V Міжнародному конгресі з
інтегративної антропології (Вінниця, 2004), Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Сучасний стан і проблеми
експериментальної та клінічної біохімії” (Тернопіль, 2004),
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гістологія на сучасному
етапі розвитку науки” (Тернопіль, 2004), ІV Національному конгресі
патофізіологів України (Чернівці, 2004), науковій конференції “ІV
читання ім. В.В. Підвисоцького” (Одеса, 2005), Міжнародному
медико-фармацевтичному конгресі “Ліки та життя” (Київ, 2005), ІІ
міжнародній науковій конференції “Гомеостаз: фізіологія, патологія,
фармакологія і клініка” (Одеса, 2005), Науково-практичних конференціях
“Здобутки клінічної та експериментальної медицини” (Тернопіль, 1999,
2001, 2002, 2003, 2004, 2005).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 44 наукових праці,
серед них 26 – у фахових виданнях (21 в моноавторстві), рекомендованих
ВАК України, 17 – у матеріалах і тезах наукових конгресів, пленумів,
конференцій, 1 Деклараційний патент на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 333
сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, 8 розділів,
висновків, рекомендацій щодо наукового і практичного використання
здобутих результатів, списку використаних джерел, що нараховує 608
посилань, також додатків. Робота ілюстрована 38 таблицями і 32
рисунками. Бібліографічний опис літературних джерел, ілюстрації та
додатки викладені на 95 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Досліди виконані на 847 статевозрілих
самцях (?) і 848 самках (?) щурів лінії Вістар віком 6-8 місяців та
масою 0,17 – 0,23 кг. Усіх тварин поділили на групи: 1 група – інтактні
тварини; 2 група – тварини з АМД; 3 група – тварини з АМД, що
розвивалася на тлі карбахоліну; 4 група – тварини з АМД, що розвивалася
на тлі атропіну; 5 група – кастровані тварини; 6 група – кастровані
тварини з АМД; 7 група – кастровані тварини з АМД, що розвивалася на тлі
карбахоліну; 8 група – кастровані тварини з АМД, що розвивалася на тлі
атропіну; 9 група – тварини з АМД, що розвивалася на тлі тразикору; 10
група – кастровані тварини з АМД, що розвивалася на тлі тразикору.

Некротичний процес в міокарді моделювали внутрішньом’язовим одноразовим
уведенням кардіотоксичної дози адреналіну (1 мг/кг). Дослідження
проводили через 1 та 24 год після введення адреналіну, що відповідає
початку та піку некрозоутворення (Мельник В.И., 1984; Хара М.Р., 1987).

Ступінь структурних порушень оцінювали за результатами світлової та
електронної мікроскопії, морфометричного аналізу (Автандилов Г.Г.,
1979).

Особливості метаболічних процесів у міокарді аналізували за активністю
ПОЛ (вміст ДК та МДА), АОС (активність СОД, каталази, вміст
сульфгідрильних груп), гліколізу (вміст пірувату і лактату),
концентрацією натрію, калію, магнію, кальцію.

Особливості контролю серцевої діяльності з боку АНС вивчали шляхом
проведення математичного аналізу серцевого ритму (Баевский Р.М., 1984),
оцінюючи показники моди (Мо) – тривалість кардіоінтервалу, що
зустрічався найчастіше; амплітуди моди (АМо) – кількість
кардіоінтервалів, що мали величину Мо; варіаційний розмах
кардіоінтервалів (ДХ) – різниця між максимальним та мінімальним
значеннями R-R у виборці; індекс напруження (ІН) – визначали за
формулою: ІН = АМо / (2 · Мо · ДХ).

Чутливість міокардіальних холінорецепторів до екзогенного АХ оцінювали
за інтенсивністю та тривалістю брадикардії, що виникала після
одномоментного внутрішньовенного введення АХ в дозі 50 мкг/кг (Хара
М.Р., 1987).

Чутливість холінорецепторів серця до ендогенного АХ вивчали за
інтенсивністю брадикардії, що виникала при електричному подразненні
периферичного відрізка блукаючого нерва (Гольбер А.М., 1972; Хара М.Р.,
1987)

Реактивність холінорецепторів змінювали внутрішньоочеревинним
одноразовим введенням 0,4 мг/кг холіноміметика карбахоліну за 5 хв до
ін’єкції адреналіну (Денефіль О.В., 1993), 1 мг/кг холіноблокатора
атропіну за 20 хв до ін’єкції адреналіну (Анищенко Т.Г., 1992; Денефіль
О.В., 1993). Реактивність адренорецепторів змінювали
внутрішньоочеревинним одноразовим введенням 0,8 мг/кг тразикору за 15 хв
до ін’єкції адреналіну.

Метаболізм АХ оцінювали за його вмістом (Файфура В.В., 2004) та
активністю ферментативного гідролізу, аналізуючи холінестеразну
активність міокарда (Пушкина Н.Н., 1963).

Для визначення впливу зниження рівня статевих гормонів на перебіг АМД та
особливості холінергічних процесів у тварин видаляли статеві залози і
використовували для подальших досліджень не раніше, ніж через 4 тижні
після гонадектомії (Буров Ю.В., 1992; Колодийчук Е.В., 1991).

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням
стандартного пакету “Microsoft Office 2000” на ПК ІВМ. Достовірність
різниці значень між середніми арифметичними величинам визначали за
допомогою t-критерію Стьюдента з застосуванням методу варіаційної
статистики.

Результати досліджень та їх обговорення.

В перші 30 хв після введення кардіотоксичної дози адреналіну частина
тварин загинула. В когорті самок смертність була в 2,2 раза меншою, ніж
у самців. Ознаки гострої АМД у вигляді пошкодження мікроциркуляторного
русла, некробіозів і некрозів кардіоміоцитів з’являлися через 1 год і
сягали пікової величини через 24 год після введення адреналіну.
Ультрамікроскопічне дослідження на 1 год АМД виявило значну кількість
мітохондрій з ознаками деструкції. До 24 год АМД зросла кількість
органел, що мали не тільки зруйновані кристи, але й зовнішню мембрану.
Характерними ознаками пошкодження скоротливого апарату кардіоміоцитів
були контрактури, явища міоцитолізу, що наростали до 24 год АМД.
Характер структурної дезінтеграції міокарда якісно не залежав від статі,
але вираженість руйнівних процесів була суттєвішою в самців. На 1 та 24
год АМД кількість некротизованих кардіоміоцитів у міокарді шлуночків
самців була більшою відповідно на 54,7 % (РXZAeZ ???????H J L N P ~ R V ? ??? ???? & ???? h j x | ? 1/4 E I TH ?? ?? ?? ?? ?? ?? ???????????4 год АМД - 2,3 раза (Р0,05).

Рис. 3. Відсоток некротизованих кардіоміоцитів у міокарді шлуночків
тварин при розвитку АМД на тлі тразикору.

Про зменшення захисних властивостей тразикору свідчила більша, ніж у
некастрованих особин, активність ПОЛ та гліколізу. За даних умов розлади
метаболізму в міокарді самок були глибші, ніж у самців, що
підтверджувалося інтенсивнішим накопиченням лактату, пірувату, ДК, МДА
та активнішою реакцією ферментативної ланки АОС.

На введення тразикору контрольні кастровані самці реагували суттєвішим,
ніж некастровані особини, зменшенням ЧСС. Реакція АНС цієї групи тварин
на розвиток АМД на тлі ініційованої тразикором значної брадикардії
проявлялася активацією адренергічних (зменшення Мо) та пригніченням
холінергічних регуляторних впливів (зменшення ДХ), що загалом сприяло
відновленню ЧСС та ІН.

Реакція серця контрольних кастрованих самок на тразикор відрізнялася від
реакції некастрованих особин лише збільшенням тривалості брадикардії. В
умовах АМД, що розвивалася на тлі значної брадикардії, реакція АНС
кастрованих самок виявлялася лише обмеженням адренергічного контролю
діяльності серця, про що свідчили зменшення АМо та збільшення Мо при
абсолютній інертності адаптаційної перебудови холінергічної ланки (ДХ
залишався незмінним).

Враховуючи зменшення кардіопротекторного ефекту тразикору, можна
сумніватися в абсолютній адекватності регуляторних змін діяльності серця
тварин обох статей, адже кількість некротизованих кардіоміоцитів та
метаболічні розлади за даних умов були більшими, ніж у некастрованих
тварин. Це особливо стосувалося самок. Незважаючи на попереднє введення
тразикору, в міокарді шлуночків цих тварин вміст ДК, МДА, лактату та
пірувату був більший, ніж у самців. Це може бути свідченням більшого
ступеня гіпоксії міокарда і підтверджується значним напруженням АОС та
нагромадженням продуктів гліколізу, що за інтенсивністю практично не
відрізнялося від показників кастрованих самок, яким тразикор не вводили.

В умовах патології холінорецепторна система міокарда кастрованих тварин
демонструвала іншу, ніж до кастрації, схему адаптації. Зокрема, у самців
на 1 год АМД (табл. 4) спостерігали зменшення чутливості серця до
ендогенного АХ (83,9 %; Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020