.

Гомоцистеїн та ендотеліальна дисфункція, їх корекція при ішемічній хворобі серця (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
119 2883
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛИСЕНКО МАРИНА ЕДУАРДІВНА

УДК: 616-005.-4-07-036.2:611-018.74:577.11:547.466:616

Гомоцистеїн та ендотеліальна дисфункція, їх корекція при ішемічній
хворобі серця

14.01.11 – кардіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник:

– доктор медичних наук, професор Біловол Олександр Миколайович,
Харківський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри
госпітальної терапії та клінічної фармакології

Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор Кравчун Павло Григорович, Харківський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
госпітальної терапії;

– доктор медичних наук Єрмакович Ірина Іванівна, Державна установа
„Інститут терапії им. Л.Т.Малої АМН України”, завідувач відділом
популяційних досліджень, старший науковий співробітник.

Провідна установа:

– Національній науковий центр „Інститут кардіології імені академіка
М.Д.Стражеска” АМН України, відділ атеросклерозу і хронічної ішемічної
хвороби серця. м. Київ.

Захист відбудеться ”20” квітня 2007 року об 11°° годині на засіданні
спеціалізованої Вченої ради Д 64.600.04 при Харківському державному
медичному університеті МОЗ України (61022, м. Харків, пр. Леніна 4; т.
7077323).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного
медичного університету.

Автореферат розісланий ”15” березня 2007 року

Вчений секретар спеціалізованої ради,

к. мед. н., доцент Фролова Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Атеросклероз та ішемічна хвороба серця (ІХС)
залишаються одними з найактуальніших клінічних проблем у сучасній
медицині. На сьогоднішній день в Україні реєструються біля 50 тис.
випадків інфаркту міокарда на рік, смертність від якого в 2-3 рази вище
показників країн Європи та США (Коваленко В.М., 2006; Нетяженко В.З.,
2005; Пархоменко О.М., 2004). Високий рівень захворюваності й смертності
від ІХС з одного боку, і той факт, що приблизно в 50 % хворих на гострий
інфаркт міокарда й нестабільну стенокардію не виявляється класичних
серцево-судинних факторів ризику з іншого ( Braunwald E., 1995),
відзначають необхідність подальшого дослідницького пошуку нових
факторів, що викликають атеросклеротичний процес і його прогресування.

Розробка концепції факторів ризику атеросклерозу, головна роль у
створенні якої належить Фрамінгемському дослідженню, дозволила
встановити основні з них: артеріальна гіпертонія, дисліпопротеїдемія,
цукровий діабет, стать, вік, куріння. Ці фактори ризику, котрі можна
назвати “основними”, суттєво впливають на прогноз і перебіг захворювання
і, відповідно, вимагають активної корекції. Існує ще багато факторів
ризику, які також, в тому або іншому ступені, сприяють розвитку
атеросклерозу і його ускладнень. Умовно їх можна назвати “новими” –
ліпопротеїн, гіпергомоцистеїнемія (ГГЦ), іони заліза, депресія (Амосова
К.М., 1996; Аронов Д.М., 2000; Сидоренко Г.І., Колядко М.Г., 2000;
Баркаган Г.І., Костюченко Є.І., 2001; Волков В.І.,2001; Meleady R. et
al., 1998). Роль подібних факторів ризику в атерогенезі менше визначена.

Останніми роками в полі уваги багатьох дослідників перебуває
гомоцистеїн (ГЦ) – новий фактор ризику розвитку атеросклерозу й
асоційованих з ним серцево-судинних захворювань. Перші роботи, що
зв’язують рівень ГЦ у плазмі крові хворих із серцево-судинними
захворюваннями, з’явилися в 1969 році, коли була відмічена поява
тромболітичних ускладнень і судинних захворювань при
гіпергомоцистеїнемії (K.McCully, 1969). При цьому, високий рівень ГЦ
розглядався як причинний агент (G.J.Hankey, J.W.Eikeldom, 1999).
Отримані дані дозволили авторам дослідження K.S.McCully, R.B.Wilson
(2000) висунути гомоцистеїнову теорію атеросклерозу.

Сьогодні продовжується вивчення ролі ендотелію в регуляції судинного
гомеостазу, що обумовлено здатністю ендотелію регулювати судинний тонус.
Сформувалося уявлення про ендотеліальну дисфункцію (ЕД), оскільки вона
відіграє провідну роль в патогенезі і клінічній маніфестації
атеросклерозу (Celermajer D.S., Sorensen K.E. 1992; Ferrari R., Bachetti
T, Agnoletti L. et al.1996; Ferrari R.. Bachetti Т., Agnoletti L. et al.
1998). Останніми роками формується концепція, згідно з якою ендотелій
може забезпечувати потенційний зв’язок між ГГЦ і коронарними нападами
при атеросклерозі (Lerman A., Hildebrand F.L.Jr., Margulies K.B.,1990).
Механізм розвитку атеросклеротичного ураження судин при ГГЦ залишається
остаточно не з‘ясованим. Експериментальні дані засвідчують про те, що
продукти аутоокислення ГЦ, які протікають з утворенням активних форм
кисню, провокують формування атеросклеротичної бляшки шляхом пошкодження
ендотелію, порушення цілісності судинної стінки і стимуляції процесів
проліферації (Konnesky N., Malinow R., Tunick P.A.,1997). Незважаючи на
те, що значення ГГЦ в генезі й прогресуванні атеросклерозу та тромбозу
судин вже давно не викликає сумнівів, у вітчизняній літературі є лише
окремі роботи з даної проблеми, основну частину становлять огляди (Мухін
Н.А. і співавт., 2001; Андрушко І.І. і співавт., 2003). Майже немає
публікацій, які містили б конкретні власні дані про частоту порушення
цього амінокислотного обміну. Таким чином, представлена робота
присвячена актуальній темі – вивченню рівня ГЦ у плазмі крові хворих на
ІХС, і розробки ефективного засобу корекції ГГЦ, вивченню
взаємозалежності між вмістом ендотеліна-1 (ЕТ-1), рівнем циклічного
3′-5′- гуанозинмонофосфату (цГМФ), ліпідним балансом крові й
досліджуваним показником рівня ГЦ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана у межах науково-дослідної роботи кафедри внутрішніх хвороб,
лікувальної фізкультури та спортивної медицини Харківського державного
медичного університету “Клініко-біохімічні аспекти діагностики й
лікування дисфункції міокарду, порушень коронарного кровообігу, аритмій
у хворих ІХС із супутньою соматичною патологією” (№ 0104U002243
Держреєстрації), а також автор є співвиконавцем науково-дослідної роботи
“Дослідження клінічних, гемодинамічних і нейрогуморальних ефектів
лосартану та ірбесартану і розробка на цій основі диференційованих
підходів до їхнього застосування” (№ 0101000149 Держреєстрації) відділу
клінічної фармакології й фармакотерапії Інституту терапії AMH України
на базі клініко-діагностичного відділення. В рамках науково-дослідної
роботи автором була досліджна ендотелійзалежна вазодилатації (ЕЗВД)
плечової артерії та рівень ЕТ-1у хворих на ІХС.

Мета роботи і завдання дослідження. Підвищити ефективність лікування
ІХС, діагностики і прогнозування її дестабілізації на основі вивчення
патогенетичної значимості підвищення рівня ГЦ в плазмі крові і
функціонального стану ендотелію.

Відповідно до поставленої мети визначені наступні завдання:

Визначити рівень ГЦ у плазмі крові при стабільній стенокардії напруги.

Розкрити взаємозалежності між вмістом ЕТ-1, рівнем цГМФ, ліпідним
балансом крові й досліджуваним показником рівня ГЦ.

Вивчити можливість корекції ГГЦ за допомогою вітамінного комплексу
“Біовіталь”, що включає фолієву кислоту та вітаміни В12, В6, В1, В2.

Дослідити (ЕЗВД плечової артерії у хворих ІХС із супутньою гіпертонічною
хворобою в динаміці лікування антагоністом кальцію дигідропіридинового
ряду амлодипіном.

Об’єкт дослідження – ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія.

Предмет дослідження – ступінь ГГЦ, ендотеліальна дисфункція, ЕЗВД в
динаміці лікування амлодипіном, обмін ліпідів, корекція ГГЦ за допомогою
фолієвої кислоти і вітамінів групи В.

Методи дослідження – поставлені завдання вирішували за допомогою
клінічних, біохімічних, інструментальних методів дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше вивчена особливість
взаємозв’язку між рівнем ГЦ, вазокострикторними і вазодилататорними
факторами ендотеліальної дисфункції (ЕТ-1 і цГМФ), рівнем холестерину
при різних формах хронічної ІХС. Підвищення рівня плазмового
гомоцистеїну у хворих на ІХС разом із збільшенням вазоконстрикторної і
зниженням вазорелаксантної активності судинного тонусу свідчить про те,
що ГГЦ може сприяти дисфункції ендотелію і прогресуванні
атеросклеротичного ураження судин.

Було проведено порівняння тяжкості перебігу стенокардії з рівнем ГГЦ в
плазмі крові. Виявлено підвищення рівня ГЦ у хворих на стабільну
стенокардію напруги ІІ-ІV ФК, що вірогідно перевищувало показники
здорових осіб (р 0,05). Слід зазначити, що охарактеризувати
зв’язок ГГЦ із статтю хворих ми не змогли через порівняно малу кількість
жінок серед наших пацієнтів.

Було проведено порівняння тяжкості перебігу стенокардії з рівнем ГГЦ в
плазмі крові. Так, в 27% хворих із стабільною стенокардією II ФК рівень
ГЦ склав (13,2 ( 0,7) мкмоль/л; у 54,7% хворих з III ФК – (14,1(0,6)
мкмоль/л; у 18,3% хворих з IV ФК – (17,2(0,6) мкмоль/л, що вірогідно
перевищувало показники здорових осіб (р 0,05), так і об’єму роботи,
яка виконана до досягнення порогового рівня – з (30,5±2,7) кДж до
(35,3±3,1) кДж; (р( 0,05) і з (17,6±2,5) кДж до (18,2±2,8) кДж
відповідно (р( 0,05).

До кінця першого місяця лікування у хворих була відзначена тенденція до
зменшення розмірів лівого передсердя (ЛП) з (4,18±0,1) см до (3,96±0,1)
см (р>0,05) за рахунок зменшення товщини міжшлуночкової перетинки
(ТМШП) лівого шлуночка з (1,18±0,03) см до (0,98±0,1) см; (р( 0,05) і
товщини задньої стінки (ТЗС) лівого шлуночка з (1,19±0,02) см до
(0,92±0,1) см; (р( 0,05) за відсутності змін об’єму лівого шлуночку (ЛШ)
в кінці періоду систоли і діастоли.

Тенденцію до зменшення розміру діастоли ЛП можна розцінити як непряму
ознаку поліпшення функції діастоли ЛШ. Зменшення розмірів ЛШ до
нормальних розмірів було досягнуте у 15 хворих (38,4%) із супутньою
гіпертонічною хворобою. Функція скорочення лівого шлуночка істотно не
змінилася, так величина фракції викиду (ФВ) до лікування становила
(44,5±1,1)%, після лікування – (46,2±0,1)%.

Для дослідження оцінки стану периферійного кровообігу була відібрана
група хворих ІХС із супутньою гіпертонічною хворобою. Дослідження
проведене у 71 хворого (40 чоловіків і 31 жінка) з діагнозом ІХС:
стабільна стенокардія напруги II і III ФК і супутньою гіпертонічною
хворобою II-III ст. (класифікація ВООЗ). Переважна більшість обстежених
була віком від 27 до 68 років. Тривалість захворювання коливалася від 2
до 16 років, у середньому (10,7±4,8) років.

Всі хворі, одержували базисну терапію, яка містила нітрати,
бета-блокатори, інгібітори АПФ, статини, дезагреганти. У частини хворих
антиішемічний і антигіпертензивній ефект терапії виявився недостатнім,
тому їм був призначений додатково антагоніст кальцію амлодипін. Таким
чином, хворі були поділені на 2 групи у такий спосіб: 1 група (30 осіб)
отримувала базисну терапію; 2 група (41 особа) – базисну терапію та
амлодипін. Препарат амлодипін призначали по 1 капс. (5 мг) усередину
після їжї, з поступовим, при необхідності, збільшенням дози до 10 мг (2
капс.) на добу.

Відповідно до наших досліджень, показники середнього діаметра плечової
артерії до компресії у паціентів 1 групи не розрізнялися між собою й
становили до лікування (0,43±0,03) см; після лікування – (0,45±0,03) см.
У відповідь на підвищення швидкості кровообігу після компресії плечової
артерії була відмічена тенденція до збільшення діаметра плечової артерії
до (0,46±0,03) см (р>0,05), а після місячного лікування – до
(0,53±0,02) см (р>0,05).

У таблиці 2 наведені показники діаметра плечової артерії та
швидкості кровообігу у хворих на ІХС із супутньою артеріальною
гіпертензією в динаміці лікування амлодипіном.

Показники середнього діаметра плечової артерії у паціентів 2 групи до
компресії також вірогідно не розрізнялися між собою й становили до
лікування (0,42±0,03) см; після лікування – (0,45±0,02) см. У відповідь
на підвищення швидкості кровообігу після компресії плечової артерії з
(43,83±1,91) см/с до (44,08±2,81) см/с діаметр плечової артерії
збільшився з (0,42±0,03) см до (0,47±0,02) см; (рПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АК - антагоністи кальцію ( d - приріст діаметра плечової артерії після компресії, %. D - діаметр плечової артерії, см. Smax - максимальна систолічна швидкість кровообігу, см/с. ГХ - гіпертонічна хвороба ГГЦ - гіпергомоцистеїнемія ГЦ - гомоцистеїн, мкмоль/л. ДАТ - діастолічний артеріальний тиск, мм.рт.ст. ЕД - ендотеліальна дисфункція ЕЗВД - ендотелійзалежна вазодилатація ЕТ-1 - ендотелін-1, пмоль/л ЗХС - загальний холестерин, ммоль/л ІХС - ішемічна хвороба серця КДО - кінцево-діастолічний об’єм, мл. КДР - кінцево-діастолічний розмір, см. КСО - кінцево-систолічний об’єм, мл. КСР - кінцево-систолічний розмір, см. ЛП - ліве передсердя ПП - праве передсердя РI - індекс пульсації САТ - систолічний артеріальний тиск, мм.рт.ст. ТГ - тригліцериди, ммоль/л ТЗС - товщина задньої стінки лівого шлуночка, см. ТМШП - товщина міжшлуночкової перетинки лівого шлуночка, см ФВ - фракція викиду, % ФК - функціональний клас ХСЛПВЩ - холестерин ліпопротеїдів високої щільності, ммоль/л. ХСЛПДНЩ - холестерин ліпопротеїдів дуже низької щільності, ммоль/л. ХСЛПНЩ - холестерин ліпопротеїдів низької щільності, ммоль/л. цГМФ - циклічний 3‘-5‘ гуанозинмонофосфат, пмоль/мл Підписано до друку 18.01.2007. Формат 60х84 1/16. Папір офсетний. Друк. різограф. Умовних друк. арк. 0,9 Тир. 100 прим. Зам. № 067-07. Надруковано у друкарні СПД ФО Бровін О.В. Код 2708608999 61002, м. Харків, майдан Свободи, 7. Тел. (057)758-01-08 PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020