АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
Інститут дерматології та венерології АМН України
ІСПІР’ЯН МИХАЙЛО БОРИСОВИЧ
УДК: 616.517+616.34-002:612.017.1:616-092+616-08:615
Патогенетичні механізми взаємодії і комплексна коригуюча терапія
системи імунітету та мікробіоценозу кишечника у хворих на псоріаз
14.01.20 –шкірні та венеричні хвороби
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Харків –2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Кримському державному медичному університеті ім.
С.І.Георгієвського МОЗ України.
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Притуло Ольга
Олександрівна,
Кримський державний
медичний університет
ім. С.І.Георгієвського МОЗ
України,
завідувач кафедри шкірних
і венеричних хвороб
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Болотна Людмила
Анатоліївна,
Харківська медична
академія післядипломної освіти
МОЗ України,
професор кафедри
дерматовенерології
доктор медичних наук, професор
Радіонов Володимир Григорович,
Луганський державний
медичний університет
МОЗ України,
професор кафедри акушерства, гінекології та
дерматовенерології медичного факультету
Провідна установа:
Національний медичний університет ім.акад.О.О.Богомольця МОЗ України,
кафедра шкірних і венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу, м. Київ
Захист відбудеться “15” листопада 2006 р. о 12.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д64.603.01 при Інституті дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків,
вул.Чернишевського, 7/9.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків,
вул.Чернишевського,7/9.
Автореферат розісланий “13” жовтня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої ради
доктор медичних наук
Бондаренко Г.М.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Псоріаз займає одне з провідних місць у структурі
найбільш поширених дерматозів, характеризується високою захворюваністю,
яка серед населення різних країн світу складає від 1,5 до 3% і має
тенденцію до зростання (Глухенький Б.Т., 1998; Скрипкин Ю.К. та
співавт., 2003; Barker J.N., 2001). На сучасному етапі псоріаз виникає у
осіб молодого віку, має хронічний рецидивуючий перебіг з частими
загостреннями, резистентними до традиційних методів лікування, з
тривалою втратою працездатності, розвитком важких інвалідизуючих форм і
зниженням якості життя. Тому подальше вивчення патогенетичних механізмів
псоріазу з подальшою розробкою ефективних методів терапії є важливим
медико-соціальним і економічним завданням (Болотная Л.А., Решетняк
Е.В., 2002; Андрашко Ю.В., 2003; Буянова О.В., Аль-Рамлави Х.Д., 2005).
Природа цього захворювання до кінця не з’ясована. До базових
патогенетичних чинників псоріазу відносять імунологічні порушення з
первинним залученням в процес системи Т-лімфоцитів (Коляденко В.Г.,
Чернышов П.В., 2000; Christopher E.M., 2001). Безперечною складовою
частиною розвитку дерматозу є аутоімунні процеси. Наявність
органоспецифічнких комплексів антиген-антитіло призводить до запуску
каскаду аутоагресивних реакцій з вивільненням ряду медіаторів запалення
та інших біологічно активних речовин, що зумовлюють патоморфологічні
зміни і клінічний перебіг захворювання. Слід підкреслити, що для
псоріазу характерна варіабельність розвитку імунопатологічних змін. Що і
спонукає дослідників до пошуку інтегральних механізмів імунної
дисфункції на міжсистемному рівні (Левин М.М. та співавт., 1995;
Коляденко Е.В., 2004; Беляев Г.М., Огурцова А.Н., 2005). Наукова
доктрина комплексного вивчення імунологічної реактивності організму
людини дозволила встановити наявність тісного функціонального
взаємозв’язку між системою імунітету і станом мікробіоценозу кишечника.
Бактерійні модуліни нормальної кишкової мікрофлори стимулюють лімфоїдний
апарат, синтез імуноглобулінів, інтерферонів, цитокінів, збільшують
кількість комплемента, підвищують активність лізоциму, сприяють
зменшенню проникності тканинних і судинних бар’єрів для токсичних
продуктів патогенних мікроорганізмів, стимулюють
макрофагально-гістиоцитарну систему (Звягинцева Т.Д., Сергиенко Е.И.,
2003; Парфенов И.А., 2003). Разом з цим інтегральні механізми впливу
зміненого мікробіотопу кишечника на формування імунного дисбалансу у
хворих на псоріаз залишаються маловивченими. Невиясненими залишаються
взаємозв’язок клінічного перебігу дерматозу із ступенем дисбактеріозу
кишечника та асоційованість останнього з показниками неспецифічної
резистентності, аутоімунітету і гуморального антиендотоксинового
імунітету.
Не дивлячись на численність запропонованих методів лікування хворих
на псоріаз, вони часто не враховують мультифакторіальність захворювання,
мають недостатню ефективність, викликають небажані побічні реакції і
ускладнення (Романенко В.Н., Баринова М.Э., 2001; Кутасевич Я.Ф.,
Олейник И.А., 2005; Drew G.S., 2000). Сукупність приведених фактів
дозволяє вважати, що проведення досліджень з вищезгаданих напрямів
дозволить розширити уявлення про патогенез захворювання і розробити
ефективний метод комплексної корекції виявлених порушень у хворих на
псоріаз.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до напряму наукових досліджень кафедри шкірних і
венеричних хвороб Кримського державного медичного університету ім. С.І.
Георгієвського МОЗ України і є фрагментом комплексної теми
науково-дослідної роботи “Розробка і впровадження принципово нових
методів діагностики, лікування і профілактики деяких шкірних і
венеричних хвороб” , номер держ. реєстрації 0100U003141. Дисертант
виконував розділ “Нові патогенетично обгрунтовані підходи до обстеження
і лікування хворих на псоріаз”.
Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих на псоріаз
шляхом розробки патогенетично обгрунтованого методу терапії на основі
аналізу взаємозв’язку порушень мікробіоценозу кишечнику та системи
імунітету.
Задачі дослідження.
Вивчити частоту, характер і ступінь порушень мікробіоценозу товстого
кишечнику у хворих на псоріаз.
Визначити рівні антитіл до ендотоксину кишкової палички, до одно-і
двониткової ДНК у хворих на псоріаз з дисбактеріозом кишечнику.
Оцінити стан показників імунної системи і неспецифічної резистентності
залежно від ступеня порушень мікробіоценозу кишечника у хворих на
псоріаз.
Виявити кореляційні взаємозв’язки між показниками імунітету,
мікробіоценозу кишечника і клінічними ознаками тяжкості перебігу
псоріазу.
Розробити комплексний метод диференційованої корекції, залежно від
ступеня вираженості порушень мікробіоценозу кишечника і системи
імунітету у хворих на псоріаз.
Порівняти ефективність запропонованого методу лікування і
загальноприйнятої терапії за даними клініко-лабораторних показників,
термінів лікування, тривалості ремісій і частоти рецидивів.
Об’єкт дослідження. Хворі на псоріаз.
Предмет дослідження. Особливості клінічного перебігу; показники
імунітету і мікробіоценозу кишечника ; результати лікування.
Методи дослідження:
Клінічні: аналіз скарг і анамнезу, встановлення діагнозу, визначення
ступеня тяжкості захворювання, контроль ефективності лікування.
Бактеріологічні: вивчення видового складу і рівня, популяції мікрофлори
порожнини товстого кишечника .
Імунологічні: оцінка імунного статусу хворих на псоріаз з дисбактеріозом
кишечника .
Статистичні: оцінка достовірності і виявлення кореляційних
взаємозв’язків між одержаними даними.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі вперше
приведено нові дані про інтегральні механізми патогенетичної взаємодії
мікробіоценозу кишечника і системи імунітету у хворих на псоріаз. Вперше
доведено, що загострення псоріазу супроводжується порушенням видового
складу і рівня популяції мікрофлори порожнини товстого кишечника за
рахунок дефіциту аутохтонних облігатних бактерій (біфідобактерій,
лактобактерій і ентерококів), збільшення рівня популяції факультативних
умовнопатогенних мікроорганізмів (бактероїдів, превотел, пептококів,
клостридій, ентеробактерій, стафілококів і дріжджоподібних грибів роду
Candida), а також контамінації порожнини товстого кишечника, патогенними
(гемолітичними і ентеропатогенними) ешеріхіями і умовнопатогенними
ентеробактеріями (цитробактером, ентеробактером, гафніями і сераціями).
У крові хворих на псоріаз з дисбактеріозом кишечника виявлена наявність
дисімуноглобулінемії, підвищення рівнів аутоантитіл IgM і IgG до одно- і
двониткової ДНК, дисфункції опсоно-фагоцитарного механізму. Вперше
вивчено особливості антиендотоксинового імунітету при псоріазі.
Встановлено, що у хворих на псоріаз з дисбактеріозом кишечника має місце
підвищення рівня антиендотоксинових антитіл класів IgA, M, G. Між
ступенем дисбактеріозу і вираженістю змін показників системи імунітету,
а також ступенем тяжкості перебігу псоріазу встановлена пряма
кореляційна залежність.
Вперше вивчено динаміку клініко-лабораторних показників в процесі
комплексного лікування хворих на псоріаз з використанням ультрасорбу,
біоспорину і циклоферону. Запропонований метод лікування істотно
підвищує ефективність терапії шляхом корекції показників мікробіоценозу
кишечника та системи імунітету.
Практична значущість одержаних результатів. Запропонований комплекс
методів обстеження є високоефективним і дає можливість одержати
об’єктивну характеристику показників мікробіоценозу кишечника та системи
імунітету у хворих на псоріаз.
Вперше проведено комплексний аналіз стану показників імунітету і
мікробіоценозу кишечника , вивчені показники можуть бути критеріями
оцінки ступеня тяжкості перебігу дерматозу, ефективності терапії, що
проводиться, і прогнозу результату захворювання.
На основі проведених досліджень розроблений комплексний метод терапії
хворих на псоріаз, що передбачає призначення ультрасорбу, біоспорину і
циклоферону на тлі традиційної терапії. Метод сприяє нормалізації
клініко-лабораторних показників, скороченню термінів стаціонарного
лікування, зменшує кількість рецидивів та їх тривалість, що дозволяє
рекомендувати дану схему терапії для широкого застосування в
дерматологічній практиці.
Практичні рекомендації дисертаційної роботи впроваджені в клінічну
практику дерматологічних відділень Кримського республіканського
шкірно-венерологічного диспансеру (м. Сімферополь), Луганського
обласного шкірно-венерологічного диспансеру в практику дерматологічних
відділень міських шкірно-венерологічних диспансерів м.Ялта,
м.Севастополь. Основні положення дисертації включені в навчальні плани
курсантів ФПО кафедри шкірних і венеричних хвороб Кримського державного
медичного університету ім. С.І.Георгієвського.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом складена і виконана програма
дослідження, обгрунтована мета і задачі роботи. Проведений аналіз
літературних даних. Проведене комплексне обстеження і лікування 145
хворих на псоріаз, всі лабораторні дослідження виконані з особистою
участю дисертанта. Самостійно інтерпретовані і викладені у відповідних
розділах дані досліджень, зроблене узагальнення результатів,
сформульовані висновки і практичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи
доповідалися на: III міжнародній конференції “Медицина-здоровья XXI
века” (м. Дніпропетровськ, 2002); IX Конгресі всесвітньої федерації
українських лікарських товариств (м. Луганськ, 2002);
науково-практичній конференції “Токсикодермии и аллергические
заболевания кожи” (м. Київ, 2002); науково-практичній конференції,
присвяченій дню стоматологічного факультету Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського (м. Сімферополь, 2003);
науково-практичній конференції “Актуальные проблемы дерматологии и
венерологии” (м. Одеса, 2003); науково-практичнійї конференції,
присвяченій 85-річчю обласного клінічного шкірно-венерологічного
диспансеру м. Харкова (м. Харків, 2004); науково-практичній конференції
“Актуальные проблемы дерматовенерологии и косметологии” (м. Одеса,
2004); науково-практичній школі “Розробки молодих вчених
дерматовенерологів” (м. Київ, 2005); науково-практичній конференції
“Актуальные проблемы дерматовенерологии и косметологии” (м. Донецьк,
2005); I з’їзді української асоціації лікарів – дерматовенерологов і
косметологів (м. Київ, 2005).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 праць, з них – 6
статей в спеціалізованих медичних виданнях ВАК України (5 – моно, 1 – в
співавторстві), 8 – в тезах доповідей конференцій.
Об’єм і структура роботи. Робота складається зі вступу, огляду
літератури, матеріалів дослідження, 4 розділів власних досліджень,
обговорення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій,
списку літератури який складається з 257 джерел і містить 168 робіт
авторів України і країн СНД, 89 робіт авторів далекого зарубіжжя. Текст
дисертації викладено на 181 сторінці машинописного тексту,
проілюстрований 20 рисунками і 33 таблицями (з них 17 займають об’єм 1
сторінки і 6 займають об’єм 2-3 сторінок), в роботі є одна формула.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал і методи досліджень. У роботі представлені результати
обстеження 145 хворих на псоріаз (з них 77 чоловіків і 68 жінок) у віці
від 21 до 70 років. Контрольну групу склали 35 практично здорових осіб
ідентичних хворим на псоріаз за віково-статевим складом.
В результаті комплексного бактеріологічного обстеження всі 145 хворих
були розділені на 4 групи: до 1 групи увійшли 20 хворих з нормоценозом
кишечнику, до 2 групи увійшли 28 пацієнтів з дисбактеріозом кишечнику I
ступеня, 72 хворих з дисбактеріозом кишечника II ступеня склали 3 групу
і в 4 групу були віднесені 25 пацієнтів з дисбактеріозом кишечника III
ступеня. Всі пацієнти підлягали ретельному клініко-лабораторному
обстеженню, були консультовані у суміжних фахівців. Для оцінки тяжкості
перебігу та ефективності терапії використовували індекс PASI (Psoriasis
Area and Severity Index).
Разом із загальноприйнятими клінічними лабораторними методами нами були
здійснені спеціальні бактеріологічні та імунологічні дослідження. За
допомогою бактеріологічного і мікологічного методів вивчали видовий
склад і рівень популяції мікрофлори порожнини товстої кишки, оцінку
результатів лабораторного обстеження здійснювали за класифікацієї (Бабак
О.Я., Кушнир И.Е.,1998), клінічні форми дисбактеріозу визначали за
класифікацієї (Билибин А.Ф.,1970). Для оцінки показників імунітету
використовувалися наступні методики: визначення імуноглобулінів класів
A, M, G у сироватці крові мікротурбодиметричним методом (Гордиенко Ан.И.
і співавт., 2000), визначення антиендотоксинових антитіл класів A, M, G
до ліпополісахариду E.coli K30, і аутоантитіл класів M і G до одно- і
двониткової ДНК методом твердофазного ІФА, НСТ-тест здійснювали методом
(Гордиенко С.М., Авдоничева О.Е., 1986), рівень фібронектину визначали
твердофазним методом з використанням імуноферментної системи
підприємства “Біомед” (Москва).
Статистична обробка даних здійснювалася на IBM/PC-AT Pentium III з
використанням пакету статистичних програм “Statiatica 5,5”.
Достовірність відмінностей середніх значень показників оцінювали за
допомогою t-критерію Ст’юдента, кореляційний аналіз проводився за
допомогою критерію Спірмена, з обчисленням коефіцієнта кореляції (r).
Результати досліджень та їх обговорення. Середній вік хворих на псоріаз
складав 37,2 ( 1,5 років (чоловіки 37,8 ( 1,4 років, жінки 36,6 ( 1,6
років). Тривалість захворювання варіювала від декількох місяців до 26
років. Найбільш численну групу склали хворі з тривалістю псоріазу на
момент обстеження 6–10 років (47 пацієнтів – 32,3%) і 11–15 років (33
пацієнти – 22,8%).
В період спостереження зимовий тип захворювання ( загострення восени і
взимку ) відмічений у 91 (62,7%) хворих, літній ( рецидиви весною і
влітку ) – у 25 (17,3%), у інших 29 (20,0%) хворих мав місце
позасезонний тип – чіткого зв’язку загострень з якоюсь порою року не
простежувалося.
Серед причин загострення дерматозу на момент обстеження пацієнти
найчастіше вказували на наступні чинники : сезонність загострень – 84
(57,9%) хворих, простудні захворювання і загострення хронічних осередків
інфекції – 15 (10,4%), стресовий чинник – 22 (15,2%). У 24 (16,5%)
пацієнтів причинами були загострення супутньої патології внутрішніх
органів, погрішності в дієті, надмірна інсоляція, самолікування та інші.
У минулому, з приводу псоріазу, більшість хворих одержували різні курси
лікувальних заходів. Неодноразово лікувалися в амбулаторних умовах 73
(50,3% ) хворих, в стаціонарно-амбулаторних 112 (77,2%), в
санаторно-курортних 56 (38,6% ).
Проте, не дивлячись на тривале, інтенсивне лікування, ефект був
короткочасним, а 67 (46,2%) хворих взагалі не відзначали якого-небудь
поліпшення, крім того, часто наступали загострення дерматозу, що
вимагали повторної госпіталізації в стаціонар. Частота рецидивів у 6
(4,2%) хворих складала 1 раз в 5 років, у 14 (9,6%) – 2-3 рази в 5
років, у 75 (51,7%) – 1 раз на рік, у 28 (19,3%) – 2 рази в році, у
22 (15,2%) – 3 більш раз на рік. Звертає на себе увагу той факт, що у 17
(11,7%) пацієнтів був обтяжений алергологічний анамнез.
За даними обстеження на наявність супутніх захворювань встановлено, що з
145 обстежених хворих, у 97 (66,9%) є захворювання шлункового тракту і
гепатобіліарної системи (гастрити, виразкова хвороба, коліт, панкреатит,
дискінезії), що ймовірно, грає важливу роль у формуванні і підтримці
патологічного шкірного процесу. Аналіз розподілу супутніх захворювань
залежно від статі встановив вищу частоту патології у чоловіків, ніж у
жінок. Захворювання серцево-судинної системи виявлені у 63 (43,4%)
хворих, патологія нирок і сечовивідної системи – у 77 (53,1%) пацієнтів,
захворювання вуха, горла і носа – у 30 (20,7%), захворювання органів
дихання – у 41 (28,2%) пацієнта.
Залежно від характеру ураження шкіри хворі на псоріаз розподілялися
таким чином: краплеподібний – 9 (6,2%), монетоподібний – 21 (14,5%),
крупнобляшковий – 89 (61,3%), дрібнобляшковий – 26 (17,9%).
Характеризуючи шкірний процес за його поширеністю, слід зазначити, що у
24 (16,5%) пацієнтів він був обмежений, у 106 (73,1%) поширений і у 15
(10,4%) мав місце стан еритродермії. При цьому прогресуюча стадія
псоріазу встановлена у 102 (70,5%) хворих, стаціонарна у 43 (29,7%)
хворих.
Індекс PASI у обстежених хворих в середньому склав 18,3±4,3 бали (у
прогресуючій стадії – 20,1±3,4 бали, в стаціонарній 17,8±3,0 бали).
Вивчення особливостей якісного і кількісного стану мікрофлори товстого
кишечника у хворих на псоріаз показало, що з 145 пацієнтів лише у 20
(13,8 %) встановлений нормоценоз, тоді як у інших 125 (86,2 %) хворих
мав місце дисбактеріоз I-III ступеня.
Превалюючою клінічною формою дисбактеріозу кишечника у хворих на псоріаз
(табл.1), була субкомпенсована форма (II ступінь), при якій хворі
пред’являли скарги на дискомфорт у області живота, чергування запорів
або оформленого випорожнення з епізодами рідкого випороження один-два
дні. При об’єктивному обстеженні виявлялося здуття живота і його
болючість після їжі, бурчання по ходу товстого кишечнику. Вказані
симптоми були клінічними маркерами II ступеня дисбактеріозу. При
компенсованій формі (I ступінь) кишкового дисбактеріозу клінічні прояви,
як правило, були відсутні.
Таблиця 1
Клінічні форми дисбактеріозу кишечника у хворих на псоріаз
Хворі на псоріаз з дисбактеріозом кишечника
n=125 Латентна компенсована форма
(I ступінь) Локальна субкомпенсована форма
(II ступінь) Поширена декомпенсована форма
(III ступінь)
n % N % n %
33 26,4 92 73,6 – –
Вивчаючи і аналізуючи мікрофлору у кожного хворого на псоріаз
індивідуально, нами встановлені ступені порушень видового складу і рівня
популяції мікрофлори порожнини товстої кишки. З 145 обстежених у 20
(13,8%) хворих встановлений нормобіоценоз, у решти хворих – різні
ступені кишкового дисбактеріозу, а за наявності дріжджоподібних грибів
роду Candida – дисбіозу, зокрема у 54 пацієнтів був встановлений
дисбіоз, а у 71 – дисбактеріоз. Результати розподілу порушень мікрофлори
вмісту порожнини товстої кишки у хворих на псоріаз за ступенем
дисбактеріозу (дисбіозу) приведені в табл. 2.
Таблиця 2
Ступінь дисбактеріозу кишечника у хворих на псоріаз
Хворі на псоріаз
n=145 Нормоценоз I ступінь II ступінь III ступінь
n % n % n % n %
20 13,8 28 19,3 72 49,6 25 17,2
Як видно з даних, приведених в таблиці, переважна більшість хворих на
псоріаз страждає дисбіозом і дисбактеріозом II ступеня, з тенденцією до
зростання ступеня порушень.
З метою встановлення впливу змін видового складу і рівня популяції
мікрофлори порожнини товстої кишки у хворих на псоріаз на хід
захворювання і на стан системи імунітету, нами були проведені
дослідження, направлені на вивчення мікробіоценозу порожнини товстої
кишки в групах хворих з нормобіоценозом і I, II, III ступенями
дисбактеріозу.
Видовий склад мікрофлори вмісту порожнини товстої кишки у хворих на
псоріаз з нормобіоценозом (група 1) майже не відрізнявся від таких
показників у практично здорових людей ( група контролю). Рівень
популяції вмісту порожнини товстої кишки у хворих на псоріаз з
нормобіоценозом також практично не відрізнявся від таких показників у
контрольної групи. Проте слід відмітити, що у хворих, в порівнянні з
контрольною групою, має місце незначний дефіцит біфідобактерій,
тенденція до зниження рівня популяції лактобактерій, і росту рівня
популяції превотел, пептококів, клостридій (такі зміни виявлені у
окремих хворих n=9). Нам не вдалося виявити у вмісті порожнини товстої
кишки цієї групи умовнопатогенних ентеробактерій і дріжджоподібних
грибів роду Candida, тому у всіх хворих цієї групи був встановлений
нормобіоценоз. Слід відмітити, що клінічний перебіг захворювання в цій
групі був порівняно легше і дерматоз краще піддавався комплексній
терапії.
Оцінка результатів вивчення видового складу мікрофлори порожнини товстої
кишки у хворих на псоріаз в 2 групі дозволила встановити дисбактеріоз
I ступеня за рахунок контамінації порожнини товстої кишки
умовнопатогенними ентеробактеріями (цитробактером, гафніями),
стафілококами, дріжджоподібними грибами роду Candida, останні виявлені
лише у 8 пацієнтів, тому дисбактеріоз діагностований у 20, а дисбіоз – у
8 хворих. Крім того, у частини хворих наступає контамінація порожнини
товстої кишки пептококком, клостридіями і протеями.
Для підтвердження діагнозу кишкового дисбактеріозу I ступеня нами
вивчений рівень популяції кожного виду мікроорганізмів порожнини товстої
кишки. У хворих цієї групи встановлений виражений дефіцит бифідобактерій
і лактобактерій (р‚?@
|
0
0
`
b
d
f
h
j
l
n
p
?
?
?‚ae|
D!oe/\4I8?:?:oenneennnaeaennnnnnssnOOOOOO
&
&
a$
? ?*?,?.?„«(®–µA??1/2hAEEIOooioooooooooeaOEO1/21/2OOO
ooooooooooooooococcccccooc
ізми основними представниками яких є патогенні (гемолітичні і
ентеропатогенні) кишкові палички, яких в нормі немає в порожнині товстої
кишки. Колонізуючи порожнину кишечника, вони викликають патологічні
зміни в організмі за рахунок здатності виділяти ендотоксин,
термолабільний і термостабільний екзотоксини. Виявлення цих
мікроорганізмів у високому рівні популяції у хворих на псоріаз є
чинником, що сприяє розвитку високих ступенів дисбактеріозу (дисбіозу)
кишечника, і свідчить про їх патогенність і негативний вплив на перебіг
псоріазу.
Це зумовило необхідність вивчення на наступному етапі дослідження стану
неспецифічної резистентності і системи імунітету у даних пацієнтів.
Нами було вивчено і проаналізовано стан деяких показників імунітету, які
є інтегральним відображенням взаємообумовленості стану системи імунітету
і мікробіоценозу кишечника у хворих на псоріаз.
Результати вивчень показників рівнів IgА, М, G у хворих на псоріаз
показали, що у обстежених пацієнтів мають місце зміни рівнів
імуноглобулінів порівняно з практично здоровими особами (контрольна
група).
У хворих на псоріаз з нормоценозом кишечника рівень IgА склав 1,63(0,11
мг/мл, що на 17,3% нижче за показник контрольної групи, де рівень IgА
1,97(0,07 мг/мл (Р1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
